Крутiсть тобi личить. Як перестати сумнiватися в собi й почати жити на повну
Джен Сiнсеро


Авторка цiеi натхненноi книжки доводить: будь-хто здатен досягти успiху, адже те, чого ти прагнеш, для тебе вже давно iснуе. Усесвiт уже про все подбав. І, щоб отримати бажане, достатньо змусити себе зробити лише одну просту рiч: не просто ЗАХОТІТИ змiнити свое життя, а ВИРІШИТИ його змiнити. У цьому виданнi ще чимало порад – простих i практичних, а подекуди й зухвалих та неочiкуваних. Джен розповiдае безлiч iсторiй iз власного досвiду, дiлиться своiми поразками й трiумфами, розраджуе, надихае й пiдбадьорюе. Щиро, доволi вiдверто, а ще дотепно й мiсцями не дуже добираючи слiв.





Джен Сiнсеро

Крутiсть тобi личить

Як перестати сумнiватися в собi й почати жити на повну



© Jen Sincero, 2013

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2017


* * *




Крутiсть тобi личить

Як перестати сумнiватися в собi й почати жити на повну


Моiм дорогим татовi i брату Стефану, якi мене завжди пiдтримували


І Сонце, яке стоiть незворушно,

нiколи не казало Землi, що крутиться навколо нього:

«Ти в боргу передi мною».

Поглянь, так само i любов. Вона просто безкорисливо осяюе небо.

    Гафiз




Вступ


Ти починаеш iз нiчим, вирушаеш у дорогу в нiкуди i не маеш нiякого плану. Та будь певен: рiшення знайдеться саме.

    Преподобний Майкл Бернард Беквiз[1 - Американський священик Церкви нового мислення, письменник i засновник Мiжнародного духовного центру «Агапе» (грец. «любов») (Калiфорнiя). (Тут i далi примiтки перекл.)], колишнiй шанувальник наркотикiв, який згодом почав цiнувати духовнiсть i перетворився на натхненного крутого чувака

Колись я думала, що такi цитати – примiтивнi нiсенiтницi. Також я не розумiла, навiщо говорити такi безглуздi речi. Подiбнi проблеми, здавалося, оминали мене десятою дорогою. Я була занадто крутою та впевненою в собi. Мала слабке уявлення про самовдосконалення та духовнiсть i вважала, що духовний свiт насправдi дуже гидкий: вiд нього тхне вiдчаем, вiн переповнений молитвами й обiймами з неприемними незнайомцями. І навiть не проси мене пригадувати, якою буркотливою я ставала, коли чула розмови про Бога.

Але водночас у моему життi були речi, якi я вiдчайдушно прагнула змiнити. А це означало: якщо я хотiла позбутися певних своiх недосконалостей, то потребувала сторонньоi допомоги. З одного боку, можна сказати, що все менi вдавалося: я видала кiлька книжок, у мене було багато хороших друзiв, гарна сiм’я, квартира, машина, iжа, здоровi зуби, одяг, чиста питна вода – порiвняно з iншими людьми на планетi, але, з другого боку, мое життя здавалося менi порожнiм i малозмiстовним, схожим на гарне, однак несмачне тiстечко зi збитими вершками. Воно, як то кажуть, не вражало.

Я завжди думала: «Ну ж бо! Невже це найкраще, що я можу зробити? Справдi? Хiба я знову збираюся заробити достатньо грошей усього лиш на оренду квартири? Знову? Невже я хочу згаяти ще один рiк, укотре зустрiчаючись iз якимись збоченцями та марнуючи час на хиткi й невизначенi стосунки, створивши собi цим iще бiльшу трагедiю? Це правда? Я нарештi зберуся з’ясувати, яка моя справжня цiль, чи хочу загрузнути у трясовинi напастей? Невже попереднiх мiльйонiв разiв, коли я вмiло втрапляла в халепу, менi не достатньо?!»

Це. Був. Сон.

Я вiдчувала, що живу нудним життям, яке лише iнколи спалахуе фантастичними, цiкавими подiями. А найприкрiшим було те, що в глибинi душi Я ЗНАЛА, що могла би стати принаймнi рок-зiркою. Менi здавалося, що в мене достатньо сил, аби любити й здобувати любов найкращих чоловiкiв, що я змогла би дострибнути до самого вершечка успiху з першого разу i була спроможною створити щось грандiозне, якби серйозно за щось узялася, i… Овва! Що це? Я щойно отримала штрафний талон? Невже? Це, напевно, розiграш. Нумо, я погляну. Я не можу дозволити собi штрафу. Це вже третiй цього мiсяця! Я просто зараз пiду й розберуся з ними… Та й потiм, у пошуках себе вже через кiлька тижнiв, я знову займалася всiлякими дрiбницями, не розумiючи, куди подiвся час, i дивуючись, як я й досi навiть не залишила своеi ненависноi квартири i щовечора продовжувала поiдати дешевi тако[2 - Мексиканський пирiжок iз кукурудзяного борошна з начинкою iз м’яса, помiдорiв, сиру та листкiв салату. Є поширеним фаст-фудом у США.] сама-самiсiнька.

Якщо ти це читаеш, то, припускаю, що у твоему життi тебе щось теж не влаштовуе. І ти знаеш, що справи в тебе могли б iти значно краще. Можливо, ти живеш iз коханою людиною й радiсно дiлишся своiм щастям з iншими, але водночас ти такий бiдний, що твiй собака покладаеться лише на себе i сам шукае собi iжу. Можливо, у тебе достатньо грошей i ти впевнено прямуеш до своеi мети, але, поклавши руку на серце, не можеш згадати, коли востанне смiявся так, що аж за боки брався. А можливо, життя здаеться тобi суцiльною неприемнiстю i ти проводиш увесь свiй вiльний час у сльозах. Чи за пляшкою. Або ж тобi починають набридати працiвницi на платнiй стоянцi, якi точно замiряють час, узагалi не мають почуття гумору i до того ж, на твою думку, частково вiдповiдальнi за твою фiнансову скруту. Чи, можливо, по-iншому: у тебе е все, чого ти хочеш, але чогось-таки не вистачае i ти не вiдчуваеш внутрiшнього задоволення.

Ти не мусиш заробити мiльйон доларiв, вирiшити всi проблеми людства чи створити власне телешоу. Твоiм покликанням може бути просто пiклування про свою сiм’ю чи вирощування прекрасних тюльпанiв.

Я говорю про те, як насправдi зрозумiти, що саме тобi потрiбне для щастя i що змушуе тебе почуватися живим. Як творити свое життя замiсть того, щоби вдавати, буцiмто ти живеш. Як не думати, нiби ти не заслуговуеш нiчого кращого. Як позбутися переконання, що ти скупий егоiстичний дурень, бо хочеш бiльше, нiж у тебе вже е. І чи слухати вказiвки свого батька про те, що саме тобi слiд робити.

Кожен хотiв би дiзнатися, як набратися достатньо хоробростi, щоби показати, яким яскравим, щасливим i крутим вiн може бути.

І хороша новина полягае ось у чому: задля цього тобi достатньо зробити лише одну рiч – ти маеш не просто захотiти змiнити свое життя, ти маеш вирiшити його змiнити.

Можливо, ти будеш змушений робити те, чого не мiг навiть уявити. А якщо хтось iз твоiх друзiв побачить це чи зауважить, як ти витрачаеш грошi, то вже нiколи, навiть своею найкращою поведiнкою, не зможеш змусити iх забути твоi вчинки. Чи вони просто хвилюються за тебе? Але ж може так трапитися, що вони навiть перестануть з тобою дружити через твоi дивацтва i будуть думати, що ти став зовсiм iншою людиною. Тобi доведеться повiрити в речi, яких ти насправдi не можеш побачити, а те, що, здавалося б, мае беззаперечнi докази свого iснування, виявиться нереальним. Ти будеш змушений пригадати своi страхи, зазнавати поразки знову i знову, а також робити те, що тобi не дуже до вподоби. Тобi доведеться позбутися старих обмежувальних переконань i залишатися вiдданим своему рiшенню створити таке життя, якого ти сам хочеш, наче вiд цього залежить усе.



Хотiти можна просто на канапi з бонгом[3 - Пристрiй для курiння марихуани (вiд тайського – «бамбукова трубка»).] в однiй руцi i туристичним журналом на колiнах.

Вирiшити означае бути готовим кинутися у вир i дiяти рiшуче попри все, йти до своеi мрii завзято та наполегливо, як черлiдерка[4 - Учасниця танцювальноi групи пiдтримки спортивноi команди.], котра нi з ким не зустрiчаеться, але хоче знайти собi супутника на бал i мае для цього лише один тиждень.


А знаеш чому? Бо все твое життя таки залежить вiд цього.

Це видаеться неймовiрним випробуванням, але це зовсiм не так жахливо, як прокинутися посеред ночi вiд важкостi у грудях, нiби там хтось припаркував свiй автомобiль, i раптом усвiдомити, що життя проходить повз i тобi вже зараз необхiдно розпочати жити його по-справжньому.

Ти, напевно, чув iсторii про людей, якi досягли найбiльшого успiху лише пiсля того, як опинилися на самому днi – коли виявили пiдозрiлу гулю на тiлi чи iм вiдiмкнули електрику. А може, це був момент, коли людина вже була ладна погодитися на секс iз незнайомцями, щоб отримати наркотики, аж раптом одумувалася й ставала зовсiм iншою особистiстю. Але не варто чекати безвихiдного становища, щоби почати виповзати зi своеi нори на свiже повiтря. Усе, що необхiдно зробити, – прийняти рiшення. І ти можеш зробити це просто зараз.

Є чудова цитата поетеси Анаiс Нiн[5 - Анаiс Нiн (1903–1977) – американська та французька письменниця, вiдома своiми еротичними романами та щоденником, який вона вела понад 60 рокiв.]: «І настав той день, коли ризик залишитися бутоном був значно нестерпнiшим вiд ризику зацвiсти».

Те ж саме можна сказати про мене, i я переконана, що це стосуеться бiльшостi людей. Мiй шлях до змiн розпочався тодi (а тривае вiн i досi), коли я твердо вирiшила суттево змiнити свое життя, незалежно вiд того, яких зусиль це вiд мене потребуватиме. Жодне з того, що я вже намагалася робити ранiше, не принесло результатiв: нi постiйнi обговорення проблем iз моiми такими ж неуспiшними друзями та навiть психотерапевтом, нi спроби продовжувати гнути горба на роботi, нi навiть днi, коли я кидала все i йшла випити кухоль пива, сподiваючись, що все вирiшиться саме собою. У мене був такий перiод, що я ладна була братися за будь-що, аби хоч якось налагодити своi справи, i (Боже мiй, Боже!) здавалося, що сам Усесвiт випробовуе мене, щоби переконатися, наскiльки серйозно я налаштована.

Я навiть пiшла на мотивацiйнi семiнари, де мене змушували носити бейдж зi своiм iменем, жестом вiтати людину, яка сидить поруч, i вигукувати до неi: «Вау, ти класна! І я теж!» Я перiщила подушку бейсбольною битою i верещала при цьому так, наче почалася пожежа, менi призначили духовного наставника, я брала участь у групових церемонiях, де виходила замiж сама за себе, писала листи своiй матцi, перечитала всi книжки-порадники з психологii, якi тiльки iснують, i розтринькала купу позичених грошей на психоаналiтика.

Але, щиро кажучи, я робила це заради загального блага.

Якщо ти новачок i нiколи ранiше не ступав на шлях до самовдосконалення, цiлком можливо, що ця книжка допоможе тобi опанувати основнi поняття та концепцii, якi колись повнiстю змiнили мое життя, i ти зможеш досягти бажаного.

Сподiваюся, що посеред цього процесу у тебе не виникне бажання втiкати якнайдалi з криком. Якщо ти вже ступив на стежку, яка веде тебе до змiн, то маю надiю, що ця книжка дасть тобi поради, якi осяють твiй шлях, i одного дня ти прокинешся у сльозах iз запаморочливою думкою, що ти стаеш справжнiм i тобi не треба бiльше прикидатися.

І якщо я допоможу хоча б однiй людинi, то можна вважати, що я виконала свою роботу.

Коли я почала працювати на себе, то основну увагу зосередила на тому, як заробити грошей. Я не мала жодноi iдеi, як отримувати якийсь постiйний заробiток, а вiдчайдушно хотiла насамперед цього. Я була письменником i музикантом (за що я великодушно вдячна), а вiдтак думала, що менi достатньо сфокусуватися на своiй майстерностi i чекати, поки грошi прийдуть самi. І ЦЕ таки була хороша iдея! Але я бачила стiльки людей, котрi робили такi бездумнi, навiть жахливi, речi, щоби заробити копiйку. Я вже не згадую тих, якi мали постiйне мiсце працi, але займалися чимось настiльки безрадiсним та одноманiтним, що я собi такого не побажала б. Додайте до цього моi незмiннi переконання про порочний долар, i я просто дивуюся, що я не харчувалася якимись недоiдками зi смiтника.

Нарештi я усвiдомила, що менi не варто зациклюватися на заробляннi грошей, однак я мушу позбутися своiх страхiв i вiдрази до самого процесу, якщо хочу почати заробляти. Це сталося саме тодi, коли рiзнi книжки-порадники почали проникати в мiй дiм, а бейджi ставали обов’язковим атрибутом i принизливим меседжем над моею лiвою цицькою. Урештi-решт я отримала повiдомлення про величезну заборгованiсть через несплату кредиту, i менi довелося вiддати стiльки грошей, скiльки менi не коштували вкупi всi моi старезнi автiвки разом iз платнею психоаналiтику. Упродовж перших шести мiсяцiв я потроiла свiй дохiд через iнтернет-бiзнес, який створила в осередку консультантiв, котрi писали схожi порадники. А зараз я збiльшила своi статки до такого рiвня, що маю достатньо коштiв на прожиття та навiть можу дозволити собi розкiш вiльно подорожувати свiтом, поки я пишу, розмовляю, граю свою музику i консультую людей у всiх сферах iхнього життя, використовуючи чимало з тих методiв, якi застосовувала ранiше, аби зараз закочувати очi вiд задоволення, i якими я наразi просто одержима.

Намагаючись допомогти тобi досягти того, чого ти також прагнеш, я водночас пропоную тобi не надто опиратися певним трохи незвичним речам, на якi ти натрапиш у цiй книжцi. А також хочу попросити тебе, щоби ти був максимально вiдкритим. Нi, добряче подумавши, я хочу прокричати тобi в обличчя: ЗАЛИШАЙСЯ ВІДКРИТИМ, ІНАКШЕ ТЕБЕ ЗЛАМАЮТЬ! Я саме це маю на увазi. Це справдi дуже важливо. Ти врештi второпав, де ти зараз перебуваеш, роблячи те, що робиш? І якщо тобi не дуже подобаеться твоя теперiшня ситуацiя, тобi явно потрiбно щось змiнити у своему життi.



Якщо ти хочеш жити життям, яким досi нiколи не жив, то маеш робити речi, яких до цього нiколи не робив.


Менi байдуже, наскiльки великим чи малим лузером ти себе вважаеш просто зараз. Факт у тому, що ти грамотна людина, маеш час читати цю книжку i в тебе навiть е грошi, щоб ii купити. Усе це вже додае тобi чимало очок у цiй грi.

Я кажу це не для того, щоби ти почувався винним, щоби ви`кликати жаль чи, можливо, навпаки, щоби ти здавався людиною з надзвичайними здiбностями. Але це те, що потрiбно цiнувати. Тож ти маеш вирiшити спробувати себе в цiй справi i зрозумiти, що ти достатньо помiркована особа, аби позбавляти себе рiвноваги, i тобi потрiбно дiлитися своею здатнiстю вражати оточення зi всiм свiтом. Тому ми будемо говорити саме про це.

Нам потрiбнi розумнi i творчi люди з великим серцем, аби продемонструвати все багатство, винахiдливiсть i пiдтримку, якi необхiднi, щоби зробити цей свiт iншим.

Нам потрiбнi щасливi, задоволенi своiм життям та коханi люди, щоби вони не принижувалися самi i не ображали нiкого: нi iнших людей, нi тварин, та не споганювали нашоi планети.

Ми повиннi бути оточенi людьми, якi себе люблять i мають удосталь статкiв, аби ми не програмували своiх майбутнiх поколiнь невдалими слоганами на кшталт «грошi – це погано», «я недостатньо хороший» чи «я не можу жити так, як хочу».

Нам потрiбнi сильнi та вольовi люди, якi здатнi боротися i жити змiстовним життям, люди, якi мають достатньо натхнення, щоби подiлитися з iншими – з тими, кого вони також прагнуть пiдняти на вищий щабель.

І перше, що я хочу тебе попросити: повiр, що ми живемо у свiтi з необмеженими можливостями. Я не переживаю, якщо тобi знадобиться цiле життя, аби довести собi, що ти не можеш припинити постiйно запихати iжу собi до рота, чи що людина за своею природою е злою, чи що чоловiка можна втримати тiльки тодi, якщо причепиш його до себе наручниками. Вiр, що немае нiчого неможливого.

Поглянь, що вiдбуваеться. Чого тобi потрiбно позбутися? Якщо ти дочитаеш цю книжку i вирiшиш, що все це дурня, то можеш повернутися до свого попереднього примiтивного життя. Але, можливо, якщо ти позбудешся своеi недовiри, закотиш рукави, вирiшиш ризикнути i подолаеш усе, то одного дня ти прокинешся й усвiдомиш, що живеш таким життям, про яке ранiше лише мрiяв.




Частина 1

Як цього досягнути





Роздiл 1

Моя пiдсвiдомiсть змусила мене зробити це


Ти – жертва правил, за якими живеш.

    Дженнi Хольцер[6 - Дженнi Хольцер (нар. 1950) – американська художниця, працюе в напрямку неоконцептуалiзму, вiдома демонстрацiею своiх робiт i виступами в мiсцях загального користування, е послiдовною фемiнiсткою.], художниця, фiлософ, рупор iнтелекту

Багато рокiв тому зi мною трапився жахливий випадок пiд час гри в боулiнг. Ми з друзями вже закiнчили поединок, i в нас був тай-брейк[7 - Додаткова гра у спортi для виявлення переможця, якщо учасники набрали однакову кiлькiсть очок.]. Я зосередилася на своему останньому кидку – жбурляла кулю рiзко, голосно викрикуючи щось про свою майбутню перемогу, пританцьовуючи та кружляючи, i навiть не побачила, куди пiдiйшла, – просто не усвiдомила, де стояли моi ноги, коли я кидала кулю.

Цiеi митi я зрозумiла, якою серйозною е гра в боулiнг, адже можна добряче постраждати тiльки через те, що ти лише на один мiлiметр переступив межу. Дорiжки змащують якоюсь олiею, воском чи ще там чимось – якоюсь надзвичайно слизькою рiдиною, i поки ти намагаешся виконати свiй чудовий кидок, випадково ковзаеш. Тодi ти усвiдомлюеш, що твоi ноги здiймаються вгору, i гепаешся сiдницями об пiдлогу так, що й м’яч ударяеться легше, навiть коли випадае з лiтака.

Кiлька тижнiв потому, коли я шукала матрац i випробовувала один iз них на лiжку у «Мейсiз»[8 - «Мейсiз» (англ. Macy’s) – одна з найбiльших та найстарiших мереж роздрiбноi торгiвлi у США.], я пояснила продавцевi, що пiсля того випадку часто прокидаюся посеред ночi вiд нестерпного болю в ногах. Мiй голкотерапевт сказав менi, начебто це через те, що я вдарила спину i травмувала нерв, коли впала, а щоби комфортно спати та не прокидатися вночi, менi потрiбен твердiший матрац.

«У мене теж болять ноги увi снi! Дай п’ять!» – вигукнув продавець, але не отримав вiд мене вiдповiдi.

І не тому, що я не люблю вiтатися за руку. Вiн мене дратував. Я побачила, що купiвля матраца – дуже дивний процес, який почав мене по-справжньому бентежити. Я не тiльки лежала на лiжку з подушкою мiж стегнами, щоб усi могли побачити, що це чийсь бiзнес, а поряд зi мною ще й розлiгся продавець, котрий просив дати йому п’ять. То було бiльше, нiж я могла пережити.

До того ж я помiтила, що решта продавцiв просто стоять бiля лiжка i швидко бубонять рiзнi факти про матраци, поки iхнi клiенти вмощуються в десятках тисяч поз. Менi ж дiстався зовсiм iнший продавець. Вiн сiв бiля мене, далi лiг на спину, схрестив руки на грудях i вдумливо гомонiв, дивлячись у стелю, наче ми були з ним у лiтньому таборi i лежали в наметi. Я погоджуюся, що вiн був милим i надзвичайно багато знав про пружини та латекс, а ще мiг чимало розказати про матраци, якi запам’ятовують форму тiла, але я боялася навiть повернутися, адже скидалося на те, що ще трохи – i вiн нахабно почне мене обiймати.

Я здавалася занадто товариською? Може, менi не слiд було запитувати, звiдки вiн родом? Невже вiн подумав, що я мала на увазi щось iнше, коли поплескала по матрацу, щоби протестувати його ортопедичний ефект?

Очевидно, слiд було сказати цьому так званому Бобу iз «Фрик-шоу»[9 - Анiмацiйний телесерiал, який транслювали на американському кабельному каналi «Комедi Сентрал».], аби забирався геть iз мого лiжка, чи попросити ще когось допомогти менi, але натомiсть я непомiтно пробралася до дверей магазину, змарнувавши свою едину можливiсть цього тижня купити матрац. Я не хотiла бентежити його.

Я не хотiла бентежити його!

Це дуже схоже на те, як члени моеi сiм’i були навченi давати собi раду з будь-якими потенцiйно неприемними випадками спiлкування. Разом iз безпрограшним методом утечi в протилежному напрямку, до нашого iнструментарiю належали й iншi знаряддя, якi ми використовували пiд час конфронтацii з кимось, а саме: завмерти, почати розмовляти про погоду, знепритомнiти, розплакатися, коли нас не чують.

Наша нестача навичок управлiння конфлiктами не була таким уже й великим сюрпризом, з огляду на той факт, що моя мати походила з роду так званих справжнiх американцiв[10 - WASP (White Anglo-Saxon Protestant) – справжнiй американець, американська аристократiя, американцi англосаксонського та протестантського походження.]. Їi батьки вiрили, що дiти мають поводитися так тихо, щоб iх не було чутно. Цi люди дивилися на будь-яке емоцiйне вираження почуттiв iз таким самим презирством, iз яким вони зазвичай зиркали на дешевий скотч, i навiть не уявляли, що можна вчитися в якомусь iншому унiверситетi, крiм Лiги Плюща[11 - Об’еднання найстарiших привiлейованих навчальних закладiв на пiвнiчному сходi США.].

І хоча моя мати гарно справлялася з хатнiми справами у нашiй сповненiй смiху, тепла та любовi домiвцi, менi знадобилися роки, щоби, коли до нас приiжджали дiдусь iз бабусею, врештi навчитися, що вiдповiдати, коли до тебе звертаються моторошною фразою: «Нам потрiбно поговорити».

Я кажу це для того, щоби ти зрозумiв: ти не винен у тому, що тобi нiчого не вдаеться. Твоя провина е за умови, якщо ти й далi продовжуеш залишатися в такому станi. Причина цього прикрого становища полягае в тому, що щось тобi передалося вiд попереднiх поколiнь – як сiмейний, герб чи рецепт неймовiрно смачного кукурудзяного хлiба, чи, як у моему випадку, прирiвнювання сварки до зупинки серця.

Коли ти прийшов iз криком на цю планету, ти був просто новонародженою дитиною, iстотою з широко розплющеними очима, яка була не здатна щось робити, а просто була в той момент. У тебе не було жодного уявлення про те, що в тебе е тiло, не кажучи вже про те, що незабаром ти будеш його соромитися. Коли ти дивився навколо, все просто iснувало для тебе. Не було нiчого в цiлому свiтi, що б тебе лякало чи було занадто дорогим, тебе нiчого не бентежило. Якщо щось потрапляло до твого рота, ти це iв, а якщо щось потрапляло до рук, ти просто хапав це. Ти просто був… людиною.

Коли ти дослiджував свiт i розширював свое уявлення про нього, ти також отримував iнформацiю вiд людей довкола про те, як усе вiдбуваеться. З тiеi митi, як ти вже мiг збагнути все це, вони почали наповнювати тебе уявленнями про життевi цiнностi, багато з яких не мали нiчого спiльного з тобою чи не були неодмiнно правдивими (наприклад, свiт – небезпечне мiсце, ти занадто товстий, гомосексуальнiсть – це прокляття, розмiр мае значення, волосся не повинно рости в деяких мiсцях, освiта дуже важлива, а професiя музиканта чи художника не е справжньою кар’ерою i т. iн.).

Головне джерело цiеi iнформацii для тебе, звiсно, – батьки, яким допомагало суспiльство загалом. Коли вони тебе виховують, намагаючись по-справжньому захистити, навчити, любити тебе всiм своiм серцем (будемо сподiватися), то передають переконання, якi вони перейняли вiд своiх батькiв, котрi, своею чергою, дiзналися про них вiд своiх, а тi – вiд своiх…

Проблема полягае в тому, що багато з цих переконань не мають нiчого спiльного з тим, якими людьми вони дiйсно е або ж були чи що е iстиною насправдi.

Я розумiю, що кажу такi речi, наче ми всi божевiльнi. Але це лише тому, що ми справдi е трохи божевiльними.



Бiльшiсть людей живуть в iлюзii, що грунтуеться на чужих переконаннях.


Поки не прокинуться. І саме ця книжка, сподiваюся, допоможе тобi це зробити. Ось як це дiе. Ми, як i властиво людям, маемо i свiдомiсть, i пiдсвiдомiсть. Бiльшiсть iз нас обiзнанi лише про свiдомiсть, i саме там ми опрацьовуемо iнформацiю. Це там ми все розумiемо, робимо висновки, розмiрковуемо про щось, аналiзуемо, критикуемо, переймаемося, що нашi вуха занадто великi, там ми раз i назавжди вирiшуемо не iсти смаженого, усвiдомлюемо, що 2 + 2 = 4, намагаемося пригадати, де (чорт забирай!) залишили ключi вiд машини, тощо.

Свiдомiсть схожа на трудягу, який домiгся успiху наполегливою працею. Вона без упину метаеться вiд однiеi думки до iншоi, зупиняючись лише, коли ми спимо, а потiм починае активно дiяти знову, як тiльки ми розплющуемо очi. Наша свiдомiсть, тобто лобна частка головного мозку, не е розвиненою сповна аж до статевоi зрiлостi.

Наша пiдсвiдомiсть, з iншого боку, – це неаналiтична частина нашого мозку i вже цiлком сформована на момент, коли ми з’являемося на свiт. Вона стосуеться почуттiв та iнстинктiв, прориваеться назовнi пронизливим нападом гнiву посеред супермаркету. І в нiй ми зберiгаемо всю iнформацiю, отриману iз зовнiшнього свiту.

Пiдсвiдомiсть вiрить усьому, тому що на нiй не можна встановити фiльтра, вона не знае рiзницi мiж тим, що е правдою, а що нi. Якщо нашi батьки розповiдають нам, що нiхто в нашiй сiм’i не знае, як заробляти грошi, ми iм вiримо. Якщо вони доводять нам, що шлюб – це постiйний обмiн ляпасами, ми iм вiримо. Ми iм вiримо i тодi, коли вони кажуть нам, що якийсь товстозадий чувак у червоному костюмi мае намiр пролiзти через димохiд i принести нам подарунки. Чому б нам не вiрити в усi цi дурницi, якими вони нас годують?

Наша пiдсвiдомiсть схожа на немовля, яке не знае нiчого iншого, i невипадково отримуе основну iнформацiю, коли ми самi – маленькi дiти (адже тодi лобна частка, свiдома частина нашого головного мозку, ще не зовсiм сформована). Ми сприймаемо iнформацiю через слова, усмiшки, насупленiсть, важке зiтхання, пiднятi брови, сльози, смiх тощо вiд людей, якi нас оточують, i в нас немае жодноi здатностi все це фiльтрувати. Уся ця iнформацiя засiдае в нашiй податливiй дитячiй пiдсвiдомостi як «правда» (по-iншому ми ще називаемо ii своiми «переконаннями»), де й живе, недоторкана i непроаналiзована, аж поки десятилiття потому вона врештi виявиться на заняттях iз психоаналiзу чи пiд час проходження чергового курсу реабiлiтацii.

Я не можу гарантувати, що кожного разу, коли ти в сльозах питаеш себе: «Що за дурня ця моя проблема?», вiдповiдь мiститься в певних незадоволених, обмежених i фальшивих пiдсвiдомих уявленнях, що ти не можеш вибратися iз замкненого кола й усвiдомити суть проблеми. Це означае, що розумiння е надзвичайно важливим. Отож, пiдсумуймо:

1) Пiдсвiдомiсть малюе план нашого життя. Їi поняття грунтуються на невiдфiльтрованiй iнформацii, яка накопичуеться ще в дитинствi (на «переконаннях»).

2) Ми зовсiм не помiчаемо цих пiдсвiдомих переконань, якi керують нашим життям.

3) Коли наша свiдомiсть розвиваеться i починае працювати, не важливо, наскiльки значною, кмiтливою вона стае, бо ii все ще контролюе переконання, що ми досi володiемо своiми пiдсвiдомими уявленнями.



Наша свiдомiсть думае, що вона нас контролюе, але насправдi це не так.

Наша пiдсвiдомiсть не думае нiчого, але вона все контролюе.


Ось чому ми так часто припускаемося помилок, роблячи те, що усвiдомлюемо i що добре розумiемо. Але для нас залишаеться таемницею, що саме утримуе нас вiд створення чудового життя, якого ми прагнемо.

От, скажiмо, для прикладу, тебе виховував батько, у якого постiйно були фiнансовi труднощi. Вiн тинявся квартирою, трощив меблi та ремствував, чому грошi не ростуть на деревах. І не дбав про тебе, бо постiйно намагався заробити, хоча переважно йому це не вдавалося. Твоя пiдсвiдомiсть сприйняла це за чисту монету i, можливо, розвинула такi переконання, як:

• Грошi = боротьба

• Грошi – недоступнi

• Мiй батько не дбав про мене через грошi

• Грошi – зло i завдають болю

І коли ти стаеш дорослим, у своiй свiдомостi розумiеш, що ти бiльше нiчого не хочеш, лише гребти грошi лопатою. Але водночас пiдсвiдомо сумнiваешся у важливостi грошей, вiриш, що вони недоступнi для тебе, i хвилюешся, що, коли багато заробиш, тебе покине хтось, кого ти любиш. Ти можеш пiдтвердити цi прихованi пiдсвiдомi уявлення, залишаючись у злиднях, i не важливо, як важко ти свiдомо намагаешся заробити грошей. Але часто, отримуючи величезнi суми, а потiм втрачаючи iх, ти робиш це, бо боiшся, що тебе покинуть. Можуть бути i якiсь iншi приклади, якi викликають зневiру у власнi сили.



Не важливо, що ти кажеш чи чого хочеш, якщо е приховане пiдсвiдоме переконання, що це призведе до болю або що воно наразi недоступне для тебе, то ти: а) не дозволиш собi цього отримати; б) дозволиш собi це отримати, але будеш трохи незадоволеним. Вiдтак твiй стан погiршиться, i в будь-якому разi ти втратиш те, чого досяг.


Коли ти з’iдаеш четвертий пампушок чи iгноруеш свою iнтуiцiю i виходиш замiж за жахливого хлопця, котрий надзвичайно схожий на твого пiдлого та брехливого батька, ти цього не усвiдомлюеш, бо тобою керуе пiдсвiдомiсть, а не свiдомiсть, як ти думаеш.

А потiм, коли нашi пiдсвiдомi уявлення не узгоджуються з тими речами та подiями, якi ми хочемо бачити у своiй свiдомостi (i серцi), це створюе конфлiкти мiж тим, що ми намагаемося створити, i тим, що насправдi створюемо. Це нiби ми керуемо автомобiлем, причому одну ногу поставили на педаль газу, а iншу – на гальма. (Очевидно, всi ми маемо якiсь чудернацькi пiдсвiдомi уявлення, але не будемо говорити про них саме зараз.)

Ось кiлька iнших сценарiiв, якi можуть стати тривожним дзвiночком:



Свiдомiсть: Я дуже хочу закохатися й одружитися.

Пiдсвiдомiсть: Близькi стосунки завдають страждань i болю.

Палець: Без обручки.



Свiдомiсть: Я хочу схуднути на 10 кiлограмiв.

Пiдсвiдомiсть: Люди в небезпецi. Я мушу створити собi захисний шар.

Тiло: Фортеця iз жирових складок.



Свiдомiсть: Я чуттева та приваблива i хочу сексу.

Пiдсвiдомiсть: Фiзичне задоволення ганебне.

Статеве життя: Нудьга.



Свiдомiсть: Я хочу подорожувати свiтом.

Пiдсвiдомiсть: Розваги = несерйозний = мене не будуть любити.

Паспорт: Чистий.



Це так само, нiби ти перестав насолоджуватися вiдпочинком на верандi, бо там вiднедавна тхне. Ти можеш скористатися чудовим способом позбутися цiеi неприемностi – запалити ароматичнi свiчки, установити вентилятор, звалити все на собаку, але поки не усвiдомиш, що щось заповзло пiд твiй будинок i спустило дух, твоя проблема буде залишатися невирiшеною i споганювати тобi життя.

Перший ключ до звiльнення самого себе вiд обмежувальних пiдсвiдомих уявлень – просто усвiдомити iх. Адже поки ти не збагнеш, що ж насправдi вiдбуваеться, ти будеш продовжувати працювати зi своею свiдомiстю (i думати, що тобi потрiбно перефарбувати ганок), аби вирiшити проблему, яка захована десь глибоко у пiдсвiдомостi (натомiсть потрiбно забрати звiдти мертвого скунса). А це марна справа.

Помiркуй хвилину-другу, проаналiзуй своi найневдалiшi сфери життя i спробуй виявити прихованi уявлення, якi могли iх створити. Вiзьмiмо, наприклад, найпопулярнiшу серед людей тему – нестачу грошей. Ти заробляеш значно менше, нiж, як гадаеш, здатен заробляти? Ти досягнув певного рiвня прибутку – не важливо, чим ти займаешся, – i тобi здаеться, що ти вже не зможеш пiднятися вище? Невже велика кiлькiсть грошей постiйно здаеться тобi недосяжною метою? Якщо так, напиши п’ять речей, якi тобi спадають на гадку, коли ти думаеш про грошi. Цей список повен надiй i захоплення чи, може, страху й огиди? Що твоi батьки думали про грошi? Що думали про грошi iншi люди, серед яких ти зростав? Як вони ставилися до грошей? Ти бачиш певний зв’язок мiж iхнiми уявленнями про грошi та власними мiркуваннями?

Далi в цiй книжцi я дам тобi кiлька порад, як заглибитися у своi пiдсвiдомi уявлення i виправити те, що заважае тобi жити тим життям, якого ти прагнеш. Але спочатку подивимося, що вiдбуваеться в розлагоджених сферах твого життя, i змiцнимо твою всемогутню силу усвiдомлення. Позбудься iсторiй, що iснують у твоiй пiдсвiдомостi (я змушена буду робити речi, якi ненавиджу, щоби заробити грошей; я почуватимусь, як у пастцi, якщо погоджуся на близькi стосунки; якщо сяду на дiету, то вже нiколи не iстиму нiчого смачного; якщо почну отримувати задоволення вiд сексу, то буду горiти в пеклi з рештою грiшникiв i т. д.), тому що одного дня ти зрозумiеш, що насправдi вiдбуваеться, i почнеш витягати смердючi тушi розчарувань зi своiх обмежувальних пiдсвiдомих уявлень. А пiсля того як ти завзято виволочеш iх iз криками «раз, два, гуртом!», ти звiльниш простiр для свiжих, нових, чудових уявлень та подiй, якi хочеш мати у своему життi.




Роздiл 2

Слово на букву Б – Бог


Якщо хочеш пiзнати таемницi Всесвiту, думай одиницями вимiрювання енергii, частоти та вiбрацii.

    Нiкола Тесла[12 - Нiкола Тесла (1856–1943) – американський винахiдник i фiзик сербського походження.], винахiдник, фiзик, генiй

Коли я жила в Альбукерке, що в штатi Нью-Мексико, то часто зависала з друзями в барi «Опiвнiчне родео», який було оформлено у стилi вестерн. Там можна було знайти щипцi для завивання та лак для волосся в жiночiй вбиральнi, пиво Bud Light продавали за спецiальною цiною – два бакси за банку, а мiцна дубова пiдлога танцювального майданчика була розмiрами з цiле поле.

Усi ми були зi Схiдного узбережжя i спокiйно ставилися до кантрi-музики, тож спочатку ходили туди, щоби самовдоволено та пихато посмiятися з усього цього, страшенно пишаючись тим, що глузуемо з гiгантських пряжок на ременях чи ковбойськоi забави вiдрощувати здоровеннi вуса iз закрученими кiнчиками, якi були такими великими, що затуляли верхню губу. Але нашою улюбленою виставою були танцi у стилi кантрi. Ми витрiщалися, як загiпнотизованi, на величезну органiзовану масу шанувальникiв Гарта Брукса[13 - Гарт Брукс (нар. 1962) – американський виконавець кантрi-музики.]. Вони тупали по колу i щось при цьому викрикували, а iхнi великi пальцi були цiлеспрямовано засунутi в переднi кишенi джинсiв.

Це було так весело, що ми самi почали брати участь у подiбних розвагах, махаючи ковбойськими капелюхами нашим друзям – подивiться на це! А потiм ми залишалися на танцмайданчику, чекаючи наступноi пiснi просто для того, щоби спробувати й собi, i ледь не падали з нiг, коли пристукували пiдборами перед тим, як покрутитися. Надалi ми втiкали туди кожних вихiдних, аби цими запальними танцями розвеселити своi засмученi серця.

У такий самий спосiб зi мною трапилися всi цi речi, що пов’язанi з Богом. Усе починалося з роздратування та закочування очей, але я була такою нещасною i безпомiчною, менi так остогидiло бути профаном у тому, що вiдбуваеться в моему життi, що я стала вiдкритою для будь-яких пропозицiй. Ось чому, коли я почала читати книжки про те, як знайти свое покликання, заробити грошей i перестати бути ошуканою, усi вони мали й духовну складову. Щось стримало мене, i я не викинула iх на купу смiття, де вже лежала вся моя прихильнiсть i ставлення до духовностi, адже я все ж таки думала, що Бог чи рiзнi дурницi про духовнiсть – тiльки для лохiв. Замiсть того я вирiшила дати старому доброму Богу шанс, позаяк менi вже не було чого втрачати. Буквально. Ну це ж не могло бути повнiстю iдiотським рiшенням! Отож, я вирiшила прочитати ще бiльше книжок на цю тему, потiм взялася вивчати це, а згодом i практикувати. Ще далi я усвiдомила, що почуваюся значно краще. А потiм почала в це вiрити. Вiдтак я помiтила, що зi мною трапляються дивовижнi речi. Згодом це заволодiло моiми думками i почало менi подобатися. Я взялася радикально змiнювати свое життя. А потiм почала цього навчати. І зараз можна сказати, що я фактично вмiю управляти механiчним биком у цiй справi, махаючи кулаком, i гукати хлопцевi, який тримае пульт керування в руках: «Удар його, Вейне!»

Навiть якщо ти не змiниш свого ставлення до Бога, тобi буде значно легше вдосконалювати свое життя, коли ти станеш об’ективним i неупередженим iз цього приводу. Називай це, як хочеш: Бог, Богиня, Великий Бос, Усесвiт, Джерело Енергii, Вища Сила, Велика Шишка, Інстинкт, Інтуiцiя, Дух, Сила, Зона, Господь, Безодня, Головна Жила – не важливо. Особисто я зрозумiла, що слово «Бог» трохи перевантажене, i вибрала такi вирази: Джерело Енергii, Усесвiт, Безодня, Дух, Головна Жила (до слова, всi цi вирази я буду використовувати в цiй книжцi рiвноцiнно). Яку б назву ти не обрав, знай: це не важливо. Важливо тiльки те, що ти починаеш усвiдомлювати, що таке Джерело Енергii, й аналiзувати своi стосунки з Енергiею, яка тебе оточуе, е всерединi тебе (i все це – одна й та сама енергiя) i яка стане твоiм найкращим другом, якщо ти даси iй шанс. Тому що головне ось у чому:



Усi ми пов’язанi з необмеженою силою, i бiльшiсть iз нас не використовуе навiть ii частини.


Наша енергiя в тiлi почуваеться, як людина, котра iздить машиною заради розваг. Завдяки енергii ми навчаемося, зростаемо i розвиваемося протягом усього життя (принаймнi будемо на це сподiватися, бо варiант залишатися на мiсцi, ухилятися й рухатися назад також iснуе), поки наша тiлесна подорож дiйде до кiнця i ми продовжимо рух знову… Дякую за те, що пiдвезли!

Усвiдомлення того, що ми створенi з Енергii i пов’язанi з ii Джерелом, змушуе нас прагнути глибшого розумiння духовностi. Таким чином, я змогла зробити свiй життевий досвiд настiльки чудовим, наскiльки це можливо.

І ще додам: вiдколи я почала цим займатися, це стало для мене найбiльшим дивом.

Коли я поеднуюсь iз Джерелом Енергii i перебуваю в його потоцi, то вiдчуваю себе неймовiрно могутньою i цiлком у гармонii зi своiм фiзичним свiтом i свiтом зовнiшнiм, та й загалом тодi я просто значно щасливiша. І що бiльше я почуваюся сполучною ланкою, то бiльше уваги придiляю цим вiдносинам зi своею суперсилою, то менше зусиль докладаю для отримання речей, яких прагну у своему життi.

І роблю це так по-особливому i швидко, що це змушуе мое волосся ставати дибки. Це так, нiби я нарештi зрозумiла, як змусити свою чарiвну паличку творити дива.

Якщо любити Дух – неправильно, то я не хочу бути правильною.



ОСЬ ОСНОВА ДЛЯ ВСІЄЇ РОБОТИ, ЯКУ МИ ХОЧЕМО ВИКОНАТИ РАЗОМ У ТВОЄМУ ЖИТТІ:

• Усесвiт заповнений Джерелом Енергii.

• Уся енергiя вiбруе на певнiй швидкостi. Це означае, що ти теж вiбруеш на певнiй швидкостi, i все, що ти хочеш i чого не хочеш, також вiбруе на певнiй швидкостi.

• Вiбрацiя притягуе схожу вiбрацiю.



Основну iдею можна назвати iншими словами – Законом притягання. І ось у чому вiн полягае: потрiбно сфокусуватися на тому, що змушуе тебе почуватися добре, i тодi ти знайдеш (притягнеш) те, що робить тебе щасливим.

Ми всi постiйно притягуемо до себе енергiю власною ж енергiею, незважаючи на те, усвiдомлюемо ми це чи нi. І, коли ми вiбруемо на малих частотах (почуваемося песимiстами, нещасними, обманутими, заздрiсними, ганебними, схвильованими, i я переконана, що ми тодi маемо огидний вигляд), поки очiкуемо великих частот i сподiваемося, що з нами можуть статися прекраснi подii, ми часто засмученi.

Тобi потрiбно збiльшити частоту, щоби порiвнятися з вiбрацiями того, з ким ти хочеш бути в одному ритмi.

Це нiби намагатися слухати певну радiостанцiю, але увiмкнути ii не на тiй частотi. Якщо в тебе пристрасне побачення i ти хочеш послухати Slow Jamz на 105.9 FM, але натомiсть налаштовуешся на 89.9 FM i чуеш Нацiональне громадське радiо, ти не тiльки перестанеш бути романтичним, а й, iмовiрно, вечiр перетвориться на дискусiю про iммiграцiйне законодавство у Сполучених Штатах замiсть того, щоби музикою зачарувати розслаблене тiло, на якому вiдблискуе сяйво свiчки, i змусити його налаштуватися на хвилю кохання.



Усесвiт пiдлаштуеться до будь-яких твоiх вiбрацiй. І ти не можеш його обдурити.


Ось чому, коли ти вiбруеш на високих частотах, здаеться, нiби чудовi речi вiдбуваються з тобою без будь-яких зусиль, ти зустрiчаешся з прекрасними людьми i в тебе постiйно виникають неймовiрнi можливостi (а вiдтак, i навпаки).

Як помiтив Альберт Ейнштейн: «Збiг – це спосiб Бога залишитися анонiмним».

Коли ти вчишся свiдомо опановувати сферу енергii, повiр у те, чого ти ще не бачив, i залишайся на своiй найвищiй частотi. А також використовуй свою внутрiшню силу, щоби створити реальнiсть, якоi ти прагнеш.

Отож, iще раз скажу про стару добру усвiдомленiсть, яка е твоiм ключем до свободи. Як тiльки ти усвiдомиш, що ти в змозi кардинально покращити свое життя, об’еднавшись iз Джерелом Енергii i збiльшуючи свою частоту, тобi справдi (чорт забирай!) вдасться це зробити (як саме, я покажу пiзнiше), вiдтак ти виберешся з виру постiйних неприемностей i перестанеш почуватися жертвою безнадiйних обставин, бо бiльше не будеш розiгрiвати собi на обiд напiвфабрикатiв в одноразовому посудi в мiкрохвильовiй печi чи гарувати на того, хто змушуе тебе тремтiти вiд страху.



Аби пiдвищити свою частоту, ти маеш повiрити, що все, чого ти прагнеш, доступне для тебе. І найкращий спосiб зберегти це переконання – залишатися в постiйному зв’язку iз Джерелом Енергii.


Це схоже на ситуацiю, коли ми стоiмо бiля шведського столу з безлiччю тарелiв, але замiсть iжi вiн ломиться вiд надзвичайноi кiлькостi знань, здiбностей, почуттiв, можливостей, речей, людей та способiв, як подiлитися нашими дарами з усiм свiтом. І все, що ми повиннi робити, – пiдтримувати свою енергiю тим, що ми прагнемо рiшучих дiй i приймаемо рiшення для того, щоби дозволити добру зайти в наше життя. Це вагоме рiшення частково i е ключем. Сумно, що ми не можемо просто плавати в сусiдському басейнi на надувному матрацi, повiльно потягуючи коктейль i при цьому перебуваючи на високiй частотi, в очiкуваннi, коли по небу пропливуть единороги. Ми повиннi щось робити – виконувати дiю, яка орiентована на славу.

Фiшка в тому, щоб отримати i те, й iнше – i енергiю, i дiю, працюючи в унiсон: якщо твоя енергiя достатньою мiрою не збiгаеться з тим, чого ти дiйсно хочеш, то будь-яка дiя, яку ти виконуеш, буде потребувати вiд тебе бiльше зусиль, аби ти дiстався туди, куди прагнеш, якщо вона взагалi тебе туди доведе. Інколи тобi може поталанити i ти досягнеш успiху, коли робиш лише щось одне. Але якщо тобi стае зрозумiло, чого ти дiйсно хочеш (не лише думаеш про це, а справдi хочеш), повiр, що це доступне для тебе. Незважаючи на своi теперiшнi обставини, залишайся у зв’язку з Джерелом Енергii на правильнiй частотi i рiшуче дiй. Тодi ти врештi досягнеш успiху.

А чи снилося тобi коли-небудь, що ти летиш i раптом тебе щось б’е, та так сильно, що ти думаеш: «Ей, я ж лечу – а я ж не можу лiтати», i потiм падаеш на землю й уже не здатен пiднятися в небо? Не важливо, що ти намагаешся зробити, – саме так переконання i дiють. Навiть якщо це й здаеться неможливим, ти за жодних обставин не повинен втрачати вiри. Навiть коли зупиняешся, думаючи, що, якщо луснула твоя мильна бульбашка, то ти бiльше не притягуеш див у свое життя.

Сила з тобою.

Ідеться не лише про те, щоби вiрити та перебувати на високих частотах, коли свiтить сонце, а навколо весело стрибають кролики, а й про те, щоби вiрити навiть тодi, коли речi стають непевними, справи кепськими i погода зовсiм не сонячна.

Французький автор i смiливий шукач правди Андре Жiд[14 - Андре Жiд (1869–1951) – французький письменник, прозаiк, драматург та есеiст.] влучно сказав: «Нiхто не вiдкривае нових земель, не усвiдомлюючи, що доведеться надовго втратити берег iз поля зору». Це якраз про те, як повiрити, що ми живемо в чудовому, доброму та багатому Всесвiтi, а не думати, що свiт обмежений, жалюгiдний i любить iнших людей бiльше, нiж тебе.

Це про те, що наша вiра сильнiша за нашi страхи.




Роздiл 3

Стань у позу голуба


Якщо у тебе депресiя, ти живеш минулим. Якщо ти у тривозi, ти живеш майбутнiм. Якщо ти спокiйний, ти живеш тепер.

    Лао-цзи, китайський фiлософ, засновник даосизму (чи то одна людина, чи мiфiчне поеднання багатьох фiлософiв, нiхто точно не знае)

Якось на заняттi з йоги iнструктор сказав нам стати в позу голуба. Щоби це зробити, треба простягнути одну ногу назад, iншу зiгнути вбiк перед собою, а потiм нагнутися вперед усiм тiлом i рiвно лягти. Це чудово, якщо ти голуб, але це одна з поз, яких я найбiльше боюся, бо моi ноги не можуть так рухатися, менi боляче i я завжди зi страхом думаю, що так i заклякну.

Але хоча мое тiло й вимагае чогось iншого, я ходжу на заняття i буду продовжувати це робити. Я сповнена рiшучостi «розслабитися й зануритися в це», навiть якщо насправдi мовчки прошу цього типа, аби сказав нам змiнити позу, чого вiн так i не робить, позаяк дуже заклопотаний своiм базiканням. Вiн постiйно теревенить про наш зв’язок з Усесвiтом, про наше дихання, про шлях до справжнього прозрiння… Чорт забирай, чуваче! Ти хоч трошки можеш поквапитися, бо менi видаеться, що я зараз щось собi порву. Боже мiй, певно, я дiйсно заклякла! І як тепер виплутуватися з цiеi пози?! Вiн узагалi збираеться пiдiйти i якось розiгнути мене, бо я таки справдi завмерла! І тодi, уф…

Я роблю вдих. Вiдмикаю безкiнечне скиглення у своему мозку, заспокоююсь i вiддаюся почуттям. Я вiдчуваю, як мое тiло скоряеться, i ця поза вдаеться менi вже значно краще, нiж ранiше. Болю немае. Панiка зникла. Я – одне цiле з Усесвiтом. Але потiм усвiдомлюю, що я дiйсно думаю, нiби заклякла, i… Хлопче, що за чортiвня? Ти серйозно збираешся патякати весь вечiр, а ми маемо залишатися в цiй дурнiй позi вже цiлих п’ять хвилин? Мiж iншим, мое колiно страшенно пече, а ти й не збираешся стулити свою пельку. Навiть якщо я вже думаю, що ти нарештi замовк, насправдi ти й далi говориш, говориш i говориш… І тодi, уф…

Я вимикаюся. Я знову повернулася в Зону. Я цiлком розчиняюся в цiй позi й вiдчуваю щастя та справжне злиття iз чимось значно бiльшим, нiж я сама.

Ця незбагненна мить мiж дурними думками в нашiй головi та «вдиханням саме в цей момент» переважно й показуе, як бiльшiсть iз нас проживае свое життя. Замiсть того, щоби хвилюватися про загрозу вивихнути стегно (майбутне) чи про те, як я погано почувалася, коли перебувала в цiй позi (минуле), я могла б насолоджуватися чудовим вiдчуттям, яке менi доступне саме зараз.

Я нiколи не переставала дивуватися, як ми марнуемо дорогоцiнний час, ганяючись за уявними речами, розiгруючи драми й переживаючи через небажане волосся на обличчi, прагнучи, щоби нами захоплювалися та схвалювали нашi вчинки. Або як ми постiйно скаржимося на повiльний Інтернет, спостерiгаемо за життям якихось iдiотiв, однак не помiчаемо, що перебуваемо в епiцентрi справжнього дива, яке вiдбуваеться саме тут i саме зараз.

Ми живемо на планетi, котра якимось чином знае, як обертатися навколо своеi осi й рухатися своiм визначеним маршрутом, iз шумом несучись посеред космосу! Нашi серця б’ються! Ми можемо бачити! Ми можемо любити, смiятися, розмовляти. У нас е житло, комп’ютери, машини, нiгтi на пальцях, квiти, музика, медицина, гори i кекси! Ми живемо в Усесвiтi необмежених можливостей, наповненому дивами! Той факт, що ми не бродимо безутiшно, постiйно схлипуючи вiд страху, вже вражае. З Усесвiтом мае бути щось схоже: «І що я повинен iще зробити, щоби змусити ii прокинутися? Може, на неi просто налити дощу, свого найцiннiшого ресурсу?»

Усесвiт любить нас так сильно i так страшенно хоче, щоби ми скористалися його дивами, що iнколи вiн нам телефонуе й нагадуе про це. Як у кiно, коли хтось дивом уникае смертi, а пiсля цього переповнюеться радiстю та вдячнiстю, вибiгае на вулицю, стрибае, смiеться, обнiмае усiх, кого побачить, як божевiльний. Раптом усi «проблеми» зникають i диво, що ти живеш сьогоднi, саме в цю мить, стае найголовнiшим. Я знаю одного чувака, якого засмоктало в дамбу. Тодi вiн ледь не загинув, а зараз каже, що це був його найбiльший досвiд, який цiлком змiнив його життя. Нi, боронь Боже, я не бажаю цього нiкому, але зберися з духом, бо, якщо тобi потрiбна якась катастрофа для власного перетворення, вищi сили можуть ii влаштувати.

Усесвiт також дае нам чудових учителiв. Наприклад, тварин. Вони завжди живуть теперiшнiм часом, а iхня таемна сила може поманити нас за собою. Пес моеi подруги такий щасливий бачити свою господиню щоразу, коли вона заходить до помешкання. Подивишся на нього – i здаеться, що собака сидiв сорок рокiв у в’язницi, а зараз його збираються випустити. І вiн поводиться так завжди, навiть якщо вона виходить лише на годину. О, ти тут! Я тут! Я тебе люблю! Я зараз обпiсяю з радостi всю пiдлогу навколо!

Маленькi дiти – також чудовi наставники. Вони так радiють, коли малюють, щось розiгрують чи вiдкривають нове, що здаеться, нiби вони не iли б, не купалися б i не спали б, якби ми iх не змушували. Вони постiйно творять у станi вiльного польоту, концентрованого блаженства, бо ще не навчилися хвилюватися про те, що про них думають iншi люди чи що вони, можливо, не так талановито вмiють малювати пальцем, як iхня сусiдка Люсi. Вони живуть у цю мить. Їм весело саме зараз. Кiнець iсторii.



Ми були б мудрiшими, якби брали приклад iз тварин або дiтей.


Усi речi, про якi ми хвилюемося, прагнучи успiху чи зосередившись на досягненнi чогось, уже iснують тут, саме зараз. Грошi, якi ти хочеш мати, вже е; людина, яку ти хочеш зустрiти, вже поряд; досвiд, який ти хочеш пережити, вже доступний; iдея для чудовоi пiснi, яку ти хочеш написати, чекае, поки ти завантажиш усю iнформацiю. Знання, iнтуiцiя, радiсть, взаемини та любов махають тобi руками i прагнуть твоеi уваги. Життя, якого ти хочеш, тривае тут, саме зараз.

Що за дурницi я говорю? Якщо все це тут, то де воно?

Подумай про це, як про електрику. Перед винайденням лампочки бiльшiсть людей не усвiдомлювала, що таке електрика, але вона iснувала. Так само, як iснуе i зараз, але тодi ми ще не прокинулися для неi. Потрiбно було винайти лампочку, щоби привернути нашу увагу. Спершу ми мали зрозумiти, як представити це в нашiй реальностi.



Це не означае, що всi речi чи можливостi, яких ми прагнемо у нашому життi, ще не iснують.

Це означае, що ми ще просто не усвiдомили, що вони iснують (чи не усвiдомили факту, що можемо iх справдi отримати).


Що бiльше ти вчишся жити в теперiшньому та у зв’язку з Джерелом Енергii, то доступнiшим стаеш для власних iдей та маеш бiльше шансiв скористатися можливостями, якi ризикуеш змарнувати, якщо будеш слухати нескiнченнi варнякання у своiй головi.

Є чудова iндiйська притча про жiнку, яка хотiла зустрiтися з богом Крiшною. Вона пiшла до лiсу, сiла серед дерев, заплющила очi, почала молитися й поринула в медитацiю. Вона розмiрковувала, як же змусити бога з’явитися. І, о диво, Крiшна прямував до неi лiсовою стежкою. Але коли вiн торкнувся ii плеча, жiнка, не розплющуючи очей, сказала йому йти геть, бо вона дуже зайнята важливою справою.

Коли ми так зацикленi на чомусь, то упускаемо доступнi речi, якими можемо скористатися вже зараз. Зупинися i подумай, як ти почуваешся саме в цю мить. Послухай, як ти робиш вдих i видих. Вiдчуй повiтря на своiй шкiрi. Послухай, як б’еться твое серце. Як бачать твоi очi. Як чують твоi вуха. Послухай, як шумить енергiя ззовнi та всерединi тебе. Прожени всi своi думки i вiдчуй лише зв’язок iз Джерелом. Д-и-х-а-й. Навiть якщо в тебе е страшнi борги через несплату кредиту чи ти не розмовляеш зi своею матiр’ю протягом шести рокiв, зараз, у цю мить, ти можеш заспокоiтися й порадiти тому, що iснуе тепер.

Так, дорослi мають чимало вiдповiдальностi. Як-от за тiло, про яке треба пiклуватися, чи за iпотеку, яку необхiдно виплачувати, тому важливо час вiд часу трохи вiдiйти вiд теперiшнього моменту. Інколи нам потрiбно подумати про плани на майбутне, а також аналiзувати минуле, щоби не повторювати помилок i посмiятися з певних подiй чи просто поховати минуле та забути його назавжди. І якщо ми зрiдка будемо заглядати в минуле чи майбутне, то це одне, але чому бiльшiсть часу ми проводимо, переливаючи з пустого в порожне та смакуючи якiсь непотрiбнi думки про те, «що було б, якби…» чи «як же так могло статися»?

Що бiльше часу ти живеш теперiшнiм моментом, то багатшим буде твое життя. Твоя голова вiдмикаеться в теперiшньому часi, i ти долучаешся до Джерела Енергii, що збiльшуе твою частоту й притягуе хорошi речi у твое життя. І всi подii, якi вiдбуваються на високiй частотi, вже тут, просто чекають, щоби ти приеднався й почав брати в них участь. Ти маеш лише замовкнути, побачити iх i сповiстити про свiй старт.




Роздiл 4

Глибокий Сон


Очiкування, що станеш iншим, – це марнування тiеi людини, якою ти е.

    Курт Кобейн[15 - Курт Кобейн (1967–1994) – американський музикант i композитор, фронтмен гурту Nirvana.]. Ти ж знаеш, хто це, чи не так?

Коли я тiльки почала займатися саморозвитком, було багато розмов про щось, що називали «его» i що мене (чорт забирай!) збивало з пантелику. Я завжди думала, що его стосуеться зарозумiлоi чи хвалькуватоi людини, мовляв: «Я буду i далi говорити й говорити про те, якою суперлюдиною я е, а потiм я покажу тобi своi м’язи». Та хоча зарозумiлiсть i зверхнiсть (якi дещо вiдрiзняються вiд самозакоханостi та самовпевненостi, до речi) е частиною его, мое уявлення про нього було хибним, як я потiм дiзналася.

У своiй спiльнотi, яка займаеться вивченням самовдосконалення та духовного саморозвитку, его ми використовуемо в значеннi власноi тiнi, вдаваного себе чи себе, що дiе як профан. Це частина нас, яка керуе нами, коли ми певною мiрою шкодимо власному щастю, зраджуючи чоловiка чи дружину, тому що десь глибоко всерединi не вiдчуваемо, що нас достатньо люблять; чи коли не йдемо за покликом серцем i не займаемося акторською кар’ерою, оскiльки боiмося, що нас побачать такими, якими ми е насправдi. І це тривае й тривае, ми й далi показуемо, якi ми класнi, та граемо м’язами на публiцi, тому що насправдi не почуваемося в безпецi i нам потрiбне пiдтвердження ззовнi, що ми достатньо хорошi.

Іншими словами, iснуе бiльш нiж один спосiб займатися самозвеличенням.

Із цiеi митi я називатиму его Глибоким Сном. Або ГС скорочено. Думаю, що це буде зрозумiлiше. До того ж, мабуть, i доречнiше, позаяк головна причина неприемностей (коли ти й надалi залишаешся у злиднях, зустрiчаешся з iдiотами, не контролюеш своiх слiз на публiцi, бо ненавидиш свое життя) полягае в тому, що до тебе ще не дiйшло, яким насправдi могутнiм ти е чи який надзвичайно багатий наш Усесвiт.

Усе гаразд, тож рухайся вперед.

Глибокий Сон дiе вiдповiдно до твоiх обмежувальних помилкових уявлень. Це смiття, запхнуте у твою пiдсвiдомiсть. Це дитина, яка не каже тобi правди. Це рiшення, якi ти прийняв щодо себе, надавши собi якихось повноважень. Глибокий Сон отримуе схвалення вiд зовнiшнiх джерел (я роблю це для того, щоби здобути твое кохання, твоя думка про мене важливiша, нiж моя власна), ти йому пiддаешся (обставини контролюють мое життя, я – жертва), вiн грунтуеться на страховi та вiдчайдушно намагаеться втримати тебе у безпецi, яку ти сам створив i яка базуеться на цих обмежувальних помилкових уявленнях (iншими словами можна сказати, що це твоя зона комфорту). Глибокий Сон живе в минулому i в майбутньому та вiрить, що ти не пов’язаний нi з чим, що тебе оточуе.

Твое справжне «я», твое вище «я», чи суперего (твое «я» не з Глибокого Сну), з другого боку, е частиною тебе i функцiонуе у зв’язку з Джерелом Енергii. Воно отримуе схвалення зсередини (я люблю себе й довiряю собi, менi здаеться це правильним, у мене е мета, мене люблять), воно упереджувальне (я контролюю свое життя, я впевнений, що зараз зберуся й покажу, на що здатен), грунтуеться на любовi й орiентоване на створення реальностi, яка спираеться на твiй необмежений потенцiал – як тiльки ти прокинешся iз Глибокого Сну. Твое справжне «я» живе в теперiшньому часi (не застрягае у твоiй головi), щиро вiрить у дива i е одним цiлим з Усесвiтом.

Ми всi живемо помiж двох перспектив, i, поки я серйозно сумнiваюся, що е хтось цiлком вiльний вiд Сну, бiльшiсть людей так переймаються Глибоким Сном, що задовольняються реалiями, якi дале-е-е-еко не те, що для них доступне.

Чимало людей навiть не усвiдомлюють того, що iм доступне, позаяк ми живемо в суспiльствi, яке базуеться на страхах i зарозумiло ставиться до людей, котрi прокинулися вiд Глибокого Сну, вибухнули у своiх зонах комфорту i йдуть за покликом свого серця у великий невiдомий свiт. Часто такi великi рiшучi кроки вважають безвiдповiдальними, егоiстичними чи нерозсудливими (поки ти не зазнаеш успiху, бо тодi ти, звiсно, стаеш генiальним). І ось чому:



Спостерiгання за тим, як хтось займаеться якоюсь справою, може вкрай засмутити людину, котра прожила все свое життя, вигадуючи серйознi пояснення, чому iй самiй нiчого не вдалося.


Я, очевидно, узагальнюю, i чимало людей справдi радiють нашим успiхам та пiдбадьорюють. Але однiею iз перших реакцiй, з якою ти можеш зiткнутися, коли вирiшиш прокинутися вiд Глибокого Сну та суттево змiнити на краще свое життя, е несхвалення вiд людей, якi й далi лежать на канапi. Причому це найближчi тобi люди.

Вони можуть демонструвати незадоволення рiзними способами: злiсть, образи, перебивання, критика, фиркання щоразу, коли ти говориш про свою нову справу чи нових друзiв, постiйнi зауваження про те, що ти робиш зовсiм не так, як колись. Вони насуплюють брови, переживають, дражнять тебе, перешкоджають доступу до соцiальних мереж тощо.

Ширлi, ти справдi збираешся залишити свою стабiльну роботу службовця у великiй компанii, щоби вiдкрити манiкюрний салон, коли в тебе двое дiтей, банкiвський кредит i високий артерiальний тиск? Так, кiлька нових фiрм стають успiшними, особливо за таких економiчних умов, але невже ти не переживаеш, що може трапитися з твоею сiм’ею, коли твоя справа завершиться провалом?

Звичайно, Ширлi турбуе те, що може трапитися з ii сiм’ею, коли вона зазнае невдачi! Вона щоночi прокидаеться в панiцi, але забувае своi страхи, щоби створити те, чого вона прагне, а не помирати повiльною смертю бiля кулера та скиглити про те, наскiльки сухим був торт на вечiрцi, яку органiзував твiй начальник у конференц-залi минулого тижня.

Навiть якщо близькi роблять це, бо люблять нас i хвилюються за наше майбутне, не перебирай на себе чужих страхiв i тривог. Це зовсiм не те, що тобi потрiбно, коли ти нарощуеш м’язи супергероя, аби вийти зi своеi зони комфорту й ризикнути. Отож, я рекомендую тобi тримати рот на замку i нiчого не казати людям, якi можуть збити тебе з цiеi дороги. Натомiсть знайди тих, хто вже досяг успiху (чи хто принаймнi пiдняв ногу, щоби зробити перший крок), або людей, якi точно будуть тебе пiдтримувати та на яких можеш покластися. Адже тепер ти матимеш власне внутрiшне фрик-шоу, з яким тобi доведеться давати раду, коли ти будеш намагатися подолати незадоволення вiд свого ГС.

Глибокий Сон схожий на надмiрно турботливу матiр-iталiйку, яка не тiльки не хоче, щоби ти виходив на вулицю, а й прагне, щоби ти жив iз нею завжди. Їi намiри добрi, але грунтуються на страхах. Поки ти будеш залишатися всерединi знайомоi, вiльноi вiд ризику зони своеi теперiшньоi реальностi, Глибокого Сну для тебе цiлком достатньо. Але якщо тобi треба втекти вiд неi на якусь тусiвку в зовнiшньому свiтi, твоя турботлива мати, котра все контролюе, буде хапати тебе за руки, дряпатися, кричати, кусатися, кидатися на землю, щоби перегородити тобi шлях у нове життя. Та вона буде робити будь-що, i не завжди приемне, аби зупинити тебе.

Це так, нiби ти кидаеш курити чи вживати наркотики. Нарештi ти робиш рiшучий крок i вживаеш якихось заходiв, щоби покращити свое життя. Протягом кiлькох днiв чи тижнiв тобi навiть гiрше, нiж вередливiй дитинi. Ти терпиш усе, переживаеш увесь цей жах, звiльняючи свое тiло вiд токсинiв, тебе трусить, ти пiтнiеш, блюеш i думаеш, як тобi таке спало на думку i як це взагалi могло здатися хорошою iдеею. І це дiйсно круто.

Те ж саме вiдбуваеться, коли ми позбуваемося обмежувальних пiдсвiдомих уявлень, що тримають нас позаду, i врештi робимо рiшучий крок, аби вийти зi своеi зони комфорту. Це детокс таких неймовiрних масштабiв, що iнколи видаеться, нiби Всесвiт дiе проти тебе: дерево падае на машину, комп’ютер ламаеться, ти застаеш кохану в лiжку з найкращим другом, твоi документи крадуть, ти десь пiдхоплюеш грип, у твоему будинку обвалюеться стеля i ти сiдаеш на жуйку… Насправдi ж Глибокий Сон створюе хаос, намагаючись перешкодити i залишити все, як е, щоби ти не рухався вперед до невiдомоi, однак страшенно бажаноi для тебе новоi сфери. Успiшнi люди переважно знають, як це, адже колись через таке пройшли.



Коли ми робимо рiшучий крок уперед, життя часто стае непотребом, перед тим як перетворитися на «Шинолу»[16 - Американський бренд предметiв розкошi, який переважно спецiалiзуеться на виробництвi дорогих годинникiв, велосипедiв i шкiряних речей.].


Я усвiдомлюю, що це може здаватися трохи штучним i притягнутим за вуха, але запам’ятай: ти i тiльки ти створюеш свою реальнiсть. Ти витрачаеш усе свое життя, вибудовуючи те, що в тебе зараз е i що в основному спираеться на твоi обмежувальнi переконання. Коли ти вирiшуеш переписати цi стереотипи й починаеш прислухатися, що тобi каже серце, коли робиш повну реконструкцiю себе та свого свiту, ти фактично вбиваеш Глибокий Сон. А вiн у вiдповiдь атакуе тебе, розмахуючи палицею високо над головою, щоби вдарити тебе i таким чином змусити повернутися до колишнього життя. Ми дуже могутнi створiння та формуемо свою реальнiсть через сфокусовану енергiю. І якщо наша пiдсвiдомiсть вирiшила сфокусувати цю енергiю на тому, щоби зупинити себе i не ризикувати, бо це «по-дурному i дуже страшно», то все може вiдбуватися трохи шалено.

Глибокий Сон зробить усе, що в його силах, аби зупинити тебе i перешкодити твоему зростанню та змiнам, надто якщо ти намагаешся позбутися особистостi, яку ти сам чи хтось iще знав як «тебе».

Нiколи не применшуй можливостей Глибокого Сну, який зневажили.

Інколи Глибокий Сон встановлюе емоцiйне блокування, щоби зупинити нас, а iнколи вiн дiе фiзично. У мене був клiент, який вирiшив залишити свою нудну, хоча й високооплачувану роботу, щоби створити компанiю своеi мрii з нуля. У нього не було навiть уявлення про те, звiдки почати, чим вiн хотiв би займатися чи як розвивати таку справу. І попри те, що вiд нього цiлком залежала сiм’я, що вiн не мав жодних гарантiй чи прикладiв такоi дiяльностi, вiн кинув свою надiйну роботу i зайнявся цим, позаяк рiшуче хотiв створити життя, яке вiн полюбив би. І тодi ГС проявив себе: цей чоловiк проколов не одне, а одразу два колеса, коли повертався додому пiсля нашого заняття, iхня нянька в’iхала в авто його дружини, коли сидiла за кермом його iншоi машини, у кухнi прорвало водопровiд i ще до того, як вiн досяг свого першого великого успiху, його збив автобус (я радiсно повiдомляю, що з ним усе гаразд). Тож, з огляду на цi надзвичайно «переконливi» приклади, вiн мiг би сказати Глибокому Сну: «Добре. Ну i грець iз ним! Ти перемiг…» Та вiн нiколи не здавався. Сьогоднi вiн сам собi начальник, займаеться улюбленою справою, подорожуе свiтом, веде перемовини й укладае багатомiльйоннi угоди. Своею iсторiею вiн впливае на життя клiентiв i змiнюе iх, а також е чудовим прикладом для своiх дiтей, демонструючи iм, як наповнити життя змiстом.

Одна режисерка звукозапису, з якою я працювала, вирiшила створити власну студiю. Вона витратила всi своi грошi й зусилля на те, щоби купити обладнання, iнструменти, пiдсилювачi звуку, звукоiзоляцiю i т. iн. Та як тiльки облаштувала примiщення, все згорiло до тла. Однак замiсть того, щоби запнути штори, залiзти в лiжко i смоктати великий палець наступнi два роки, вона знову зiбрала грошi, якi iй були потрiбнi, щоби створити ще кращу студiю, i зараз е знаним фахiвцем, ретельно обирае музикантiв, з якими працюе, та й узагалi живе життям своеi мрii.

Отож, раптом ти вирiшиш кинути свою немилу роботу й заснувати пекарню, про яку мрiяв, не засмучуйся, якщо якась вантажiвка в’iде у твою вiтрину з булочками. Замiсть того, щоби думати про це як про знак, мовляв, тобi не треба було братися за цю справу, подумай, що ти позбуваешся таким чином свого ГС i рухаешся у правильному напрямку.

Змiни не для дiтлахiв, але це не завжди так боляче, як жити життям, котре ти маеш зараз, якщо воно тобi дiйсно не подобаеться. Якщо хочеш контролювати свое життя й перетворити його на щось захопливе, як зробили люди, про яких я тобi розказала, то нi перед чим не зупиняйся.

Повiр. Будь упевненим, що твое нове життя вже тут i воно значно краще, нiж минуле. Почекай трохи, якщо Глибокий Сон сердиться. Що б не сталося, дотримуйся взятого курсу, бо немае нiчого кращого, як дивитися на цiлковите перетворення своеi реальностi на те, що можна назвати своiм досконалим вираженням.




Роздiл 5

Уявлення про самого себе схоже на зоопарк


Зi мною все гаразд. Зi мною не все гаразд.

    Заголовок iще не написаноi автобiографii моеi подруги Синтii

У мене е подруга, яка працюе диктором. Це людина, котра вмiе чiтко висловлювати своi думки. Вона така переконлива, розумна й чарiвна, що, коли одного разу вона стояла зi мною бiля барноi стiйки i замовляла бурито[17 - Мексиканська страва з коржа та м’ясноi або бобовоi начинки.], я змусила всiх навколо розплакатися пiсля слiв: «Так, саме так! Жодних пiдiгрiтих бобiв! Ви чуете мене, жiнко?» Отож, уявiть мое здивування, коли пiсля однiеi такоi розмови вона сiла поруч i вимагала вiд мене, аби я розказала, як нудно це було. Я також маю прекрасних друзiв, котрi думають, що в них огидний вигляд; неймовiрних клiентiв, якi однiеi митi вважають, що вони – подарунок Бога для людства, а наступноi iм потрiбно, щоб iх переконували у правильностi iхньоi думки, яку вони самi про себе вигадали; також у мене е винахiдлива сусiдка, котра не може вирiшити, чи вона фiнансовий генiй та енергiйна людина чи невдаха, яка може переселити свою сiм’ю пiд мiст пiсля фiнансового краху.

Уявлення про самого себе схоже на зоопарк.

Ми живемо, дрейфуючи помiж власними уявленнями про славу та нескiнченними страхами, що ми просто нi на що не здатнi (недостойнi, лiнивi, потворнi), i що це лише питання часу – до того моменту, коли хтось викрие нас i здiйме тривогу. Ми постiйно себе мучимо, але для чого? Якщо ми можемо вирiзнити щастя та славу (а я знаю, що ти можеш), навiщо ми марнуемо свiй дорогоцiнний час i витрачаемо енергiю на зовсiм непотрiбнi речi? Хiба наше життя не було б цiкавiшим, продуктивнiшим i привабливiшим, якби ми цiлком прийняли свою прекрасну внутрiшню сутнiсть?



Повiрити у те, що ти фантастичний, так само просто, як i повiрити, що ти огидний.


Потрiбно стiльки ж енергii. Така сама кiлькiсть уваги. Отож, навiщо ми надаемо перевагу трагедii?

Ти коли-небудь помiчав, як людина, котрою ти захоплюешся, робить щось неймовiрне, i ти щасливий за неi, але не здивований? Звичайно. Людина зробила щось феноменальне, i тому вона феноменальна! Але змусити себе побачити, який класний ти сам, це те саме, що змусити себе штовхати гiгантську брилу на гору. Так, ми йдемо, ми пiднiмаемося, ми таки неймовiрнi! Упс! Ми ледь повземо, ми вiдхиляемося влiво! Пхай! Так, ми рухаемося. Ми молодцi! Чекай, ми вiдiйшли вправо… Ми бiгаемо навколо брили, роблячи один крок уперед i чотирнадцять назад, коли на це зовсiм немае потреби.

Натомiсть спробуй побачити себе очима тих, хто тобою захоплюеться. Хто тебе розумiе. Хто не сумнiваеться у твоiх успiхах. Цi люди не мають жодного стосунку до твоiх страхiв, побоювань, негативних уявлень про тебе. Усе, що вони бачать, – це твоя слава i твiй потенцiал. Стань одним iз власних непохитних шанувальникiв, подивись на себе з iншого боку, звiдки всi твоi вагання не можуть тебе зачепити, i побач те, що чiтко видно.

Ти маеш визначитися, як ти розумiеш свою реальнiсть. Чому, коли настае пора уявити себе, ти вибираеш щось значно скромнiше вiд рок-зiрки?

Ти – крутий. Ти був сам, коли прийшов у цей свiт iз криком, i ти сам зараз. Інакше Всесвiт iз тобою не няньчився б. Тобi дозволено так багато, що твоя крутiсть зникае. Ти той, хто ти е. І ти будеш цiею людиною завжди. Це не обговорюеться.

Тебе люблять. Без тями. Страшенно. Безумовно. Усесвiт божеволiе вiд того, який ти класний. Усесвiт обожнюе тебе i так мiцно тримае у цупких обiймах, як горила. Вiн хоче дати тобi все, чого ти прагнеш. Вiн хоче, щоби ти був щасливим. Вiн хоче, щоби ти побачив те, що вiн бачить у тобi.

Ти незрiвнянний. Думати про себе скромнiше немае сенсу. Це так само, якби рiчка думала, що в неi забагато вигинiв, чи що вона рухаеться надто повiльно, чи що ii течiя зашвидка. Тож краще помовч. Ти вирушив у мандрiвку, яка не мае визначеного початку, середини чи кiнця. Нема неправильних поворотiв. Ти просто iснуеш. І твое завдання – бути тим, ким ти можеш бути. Ось чому ти тут. Утеча вiд тiеi людини, якою ти е насправдi, позбавить свiт тебе. Ти iснуеш у единому екземплярi, i так буде й надалi. Я повторю: ти – едина така людина. Не вiдмовляй свiту, не забирай у нього одного, чи навiть единого, шансу насолодитися твоiм сяйвом.

Ми всi незрiвняннi, чудовi, шаленi по-своему. Смiйся iз себе. Люби себе, люби iнших. Насолоджуйся грандiозною безглуздiстю.




Частина 2

Як сприймати свою внутрiшню крутiсть





Роздiл 6

Люби себе таким, як ти е


Якщо ми дiйсно себе любимо, то все в нашому життi вдаеться так, як треба.

    Луiза Хей[18 - Одна iз засновниць руху самодопомоги, авторка понад 30 книжок iз популярноi психологii, зокрема всесвiтньовiдомоi книжки «Зцiли свое життя». Засновниця видавничоi групи Hey House, радiо HeyHouse Radio, благодiйного фонду The Hey Foundation.], письменниця, видавець, хрещена мати свiтового руху самодопомоги, яка робила це ще тодi, коли це не було круто

Якось я перебувала в будинку свого брата Бобi. Лежала на диванi i спостерiгала за його дворiчним сином, який грався поруч. Раптом щось упало зi столу, i мiй маленький небiж нагнувся, щоби пiдняти цю рiч. Бобi повернувся до мене i сказав: «Ти це бачила? Хлопчина знае точно, як це робити. Вiн стае на колiна, прямо тримае спину, широко розставляе ноги, втягуе живiт – досконало!»

Вражений такою стараннiстю та вмiнням сина, Бобi кiлька наступних хвилин кидав рiзнi речi на пiдлогу – ложку, пульт до телевiзора, бляшанку з-пiд пива – i мiй племiнник, чудовий малюк, продовжував усе пiднiмати, а брат не припиняв сипати похвалами з приводу його постави, роботи м’язiв, серйозностi дiй i того факту, що малий успiшно впорався з усiма завданнями, попри те, що йому заважав пiдгузок.

«Це неймовiрно. Дитина може перевернути машину, не пошкодивши спини. Я ж ледве здатен вбрати штани i не потрапити пiсля цього до лiкарнi».

Коли ми народжуемося, у нас е iнстинктивне розумiння найважливiших речей у нашому життi, а також, наприклад, того, що слiд згинати колiна, а не нижню частину спини, аби пiдняти з пiдлоги бляшанку з-пiд пива. Ми приходимо у свiт уже зi знанням того, як довiряти своiм iнстинктам, як дихати, як iсти лише тодi, коли вiдчуваемо голод, як не переживати, що iншi думають про звучання нашого голосу, про те, як ми танцюемо, яку робимо зачiску. Ми знаемо, як грати в iгри, створювати новi речi й любити. Потiм, коли ростемо i вчимося вiд iнших людей, ми замiнюемо багато цих примiтивних трактувань негативними помилковими переконаннями, страхами, соромом i сумнiвами у власних силах. Далi ми страждаемо вiд емоцiйного та фiзичного болю i навiть намагаемося заглушати цей бiль наркотиками, сексом, алкоголем, телебаченням, кукурудзяними паличками тощо. Або стаемо посередньою особистiстю. Або опиняемося на висотi (згадай, яким сильним ти насправдi е) i починаемо заново вчитися всього того, що ми вже знали на початку свого життя.

Це так, нiби ми народжуемося з великою сумкою грошей i маемо бiльше коштiв, анiж нам потрiбно для реалiзацii будь-яких мрiй, однак замiсть того, щоби йти за своiми iнстинктами i дослух?атися до свого серця, вкладаемо цi грошi у те, що й iншi люди. Деякi iнвестують у вiру, що вони занадто старi, аби ходити у клуби, хоча понад усе люблять танцювати; iншi вкладають у свое переконання, що вони дуже стильнi, а насправдi найбiльше прагнуть кохання; дехто вкладае грошi у сором через свою сексуальнiсть замiсть того, щоби врештi просто визнати, що вiн гей. Поки ми продовжуемо фiнансувати те, що не е для нас бажаним, наша власна фортуна виснажуеться. І це триватиме аж до моменту, коли ми знову об’еднаемося з тiею людиною, якою ми дiйсно е, i почнемо iнвестувати в себе, щоби зажити в розкошi, насиченим i справжнiм життям.

Є безлiч способiв, якими ми позбуваемося самих себе. Та найвiдчайдушнiший i найнещаднiший iз них такий: усе, що ми маемо, iнвестуемо у вiру, наче ми недостатньо хорошi.

Ми приходимо в цей свiт гарненькими крихiтними немовлятами й одразу беремося вчитися, як не любити самих себе! Як же безглуздо це звучить! Хiба нi? Любити самого себе – найпростiша, але водночас найпотужнiша здатнiсть у будь-який час, котра просто зникае, коли ми починаемо вбирати зовнiшню iнформацiю.

Я не кажу про чваньковитiсть чи нарцисизм, позаяк вони також з’являються через страх i брак любовi до себе, я говорю про глибокий зв’язок iз нашим найвищим «я» i непохитну здатнiсть прощати своему найнижчому «я». Бо якщо ми любимо себе достатньо, це дае нам змогу позбутися почуття провини, забути про обр?ази та критику i зрозумiти, що таке спiвчуття, радiсть i вдячнiсть.



Коли ми щасливi та любимо себе, ми не переймаемося всiлякими дурницями (нi власними, нi чиiмись).


Уяви собi, яким був би наш свiт, якби всi любили себе так сильно, що iх не лякали б думки iнших людей, якби вони не переживали через свiй колiр шкiри чи сексуальнi вподобання, навички чи освiту, наявнiсть чи вiдсутнiсть майна, релiгiйнi вiрування, звички чи загальну тенденцiю просто бути (чорт забирай!) самим собою. Уяви, наскiльки iншою була б твоя реальнiсть (i реальнiсть кожного, хто тебе оточуе), якби щоранку ти прокидався впевненим у власнiй здатностi любити та своiй важливiй ролi на цiй планетi. І якби ти послав до бiса сором, вiдчуття провини, невпевненiсть у собi та ненависть i дозволив собi робити i мати все те, чого хоче твое маленьке серце.

ОСЬ у якому свiтi я хочу жити.

Тож у твоiх iнтересах увiковiчити таке радикальне себелюбство, i воно змiнить твою реальнiсть. А далi кiлька найкращих способiв завоювати себе знову:


1. Цiнуй те, що ти особливий

Уже нiколи не буде людини, такоi ж, як ти. Ти надiлений особливими здiбностями, щоби дiлитися ними з усiм свiтом. І хоча кожен мае якiсь своi таланти, нiхто не буде використовувати iх так само, як ти. Ти маеш свiй спосiб iснування у свiтi i плани на майбутне, якi унiкальнi лише для тебе. Ти – едина людина, яка думае так, як ти думаеш. Ти створив власну унiкальну реальнiсть i йдеш своею неповторною життевою дорогою. Ти i тiльки ти – людина, яка бiльше нiколи не з’явиться. Ти – щось дуже важливе.


2. Занурся у похвалу

Повiр менi, я не робила б цього, якби не було потрiбно. Але похвала таки дiева. Ти не повинен нiчого говорити перед дзеркалом, не мусиш себе обiймати чи купити спецiальний рiзнокольоровий блокнот, який защiпаеться на кнопку, щоби робити в ньому записи. Але якщо ти хочеш розвернути свiй корабель на сто вiсiмдесят градусiв, тобi необхiдно полагодити свiй мозок i навчити його думати по-iншому. І це саме те, що для тебе може зробити похвала.

З’ясуй, якi твердження тобi хочеться чути найбiльше, i повторюй iх цiлий день: у машинi, поки йдеш вулицею, вдаючи, що говориш по телефону, або шепчи собi пiд нiс, коли стоiш у черзi у вiддiлi транспортних засобiв. Напиши iх на клаптиках паперу i наклей повсюди у себе в будинку, на дзеркалi, на холодильнику, в машинi. Пиши своi улюбленi твердження по десять разiв щоранку i щовечора перед сном та проговорюй iх уголос.

Ось кiлька фраз, якi можна використовувати спецiально для пiдвищення власного себелюбства. Вибери одну чи двi, якi пасують тобi найбiльше, i засипай себе ними:

• Я заслуговую – i отримую – величезну кiлькiсть любовi кожноi митi щодня.

• Я – едине цiле з Усесвiтом. Усесвiт такий само прекрасний, як i я.

• Мое серце вiдкрите. Любов туди заходить i виходить.

• Я отримую все добро, що дае менi життя.

• Я – чудова, розумна, гарна людина.

• Менi подобаеться мiй зрiст i розмiр мого заду.

Чи щось таке. Якщо жодне iз цих тверджень не дiе, подумай про щось, про що тобi важко говорити, але що зачiпае тебе за живе. Що бiльше емоцiй ти вiдчуватимеш до того, що промовляеш, то бiльше сили воно матиме для позитивних змiн. І, звичайно, на початку може здаватися, нiби ти собi брешеш, але правда полягае в тому, що ти живеш брехнею, тож похвала повертае тебе до правди.

Ти не можеш просто торохтiти якiсь нiсенiтницi. Аби метод спрацював, ти повинен вiдчувати це, хотiти цього, це мае тебе захоплювати.


3. Роби те, що подобаеться

Коли ти постiйно вiдмовляешся вiд людей, iжi, речей i подiй, якi змушують тебе почуватися живим, це справляе на тебе негативний вплив.

Поглянь на свое життя i зрозумiй, де ти помиляешся. Якщо ти сам собi кажеш щось на кшталт: «Я так люблю кудись приходити, щоби послухати живу музику! Я не можу згадати, коли востанне це робив», поквапся.

Ми всi зайнятi, але е люди, для яких прiоритет – отримувати задоволення вiд свого життя i якi, гм, отримують таке задоволення. Просто зараз тисячi людей по всьому свiтi милуються океаном пiд час заняття з йоги, трусять своiм задом пiд музику десь на якомусь фестивалi чи верещать вiд захоплення пiд час круiзу своеi мрii на одному з лайнерiв «Волт Дiсней Компанi». Послухай, що ти насправдi говориш i яку придiляеш увагу тому, що робиш, та свiдомо зроби максимальнi спроби збiльшити свою радiсть. Це може бути будь-що. Ти можеш провести вiк-енд iз хорошим другом, звiльнитися з ненависноi роботи, купити зовсiм непрактичнi, але такi класнi туфлi чи поiхати у вiдпустку в Коста-Рику, щоби займатися там серфiнгом. Це приклади, як бути активним i брати участь у твореннi свого життя, яке тобi подобаеться, замiсть того щоби смиренно жити тим, у якому ти просто мучишся. Зроби собi подарунок. Подаруй собi радiсть життя, поки ти ще на це здатний.

Якщо ж ти ставиш чужi iнтереси понад усе, пересунь себе на перше мiсце. Тi, хто звик, що ти – iхнiй особистий помiчник, однаково тебе любитимуть, навiть якщо будуть трохи незадоволеними, що ти бiльше терпляче iм не догоджаеш. Купи собi джинси, вiдкрий депозитний рахунок, знайди когось, щоби готував тобi iжу, змусь своiх дiтей вичистити котячий туалет. Ти не станеш егоiстом, якщо почнеш пiклуватися про себе, просто будеш трохи щасливiшим. Дбай про себе, наче ти найкраща людина, яку ти будь-коли зустрiчав.


4. Знайди замiну

Ми так звикли до своiх негативних мимовiльних реакцiй на самих себе, що нiколи й не думаемо пiддати iх сумнiву. Ми просто сприймаемо iх за правду, чисту правду i нiчого, крiм правди. Але як тiльки ми усвiдомимо своi моделi мислення та поведiнку, то можемо свiдомо iх змiнити. Отож, почни звертати увагу на таке:

Що ти думаеш, коли дивишся у дзеркало?

Що вiдбуваеться в тебе всерединi, коли ти бачиш людину, яка досягла успiху в тiй справi, якою ти завжди хотiв займатися, але нiколи не наважувався?

Що ти думаеш i вiдчуваеш, коли пiдходиш до групи красивих та успiшних людей?



Чи коли ти всiляко намагаешся зробити щось, але тобi не вдаеться?

Чи коли тебе покинула дуже гарна дiвчина? І сексуальна?

Чи коли ти цiлий день ходиш мiстом, а в тебе, виявляеться, розстiбнута ширiнька?

Чи коли ти залишаеш каву на даху свого автомобiля i рушаеш?

Чи коли ти засмучуеш свого друга?

Чи коли ти вдарив палець на нозi об кухонний стiл уже вдесяте за сьогоднi?

Чи коли ти забуваеш про день народження батька?

Чи коли ти грубiяниш людинi, яка цього зовсiм не заслуговуе, причому так рiзко, нiби маеш на це право?



Зверни увагу на порожнi слова, що спадають тобi на думку, коли ти вiдчуваеш огиду до себе, i подумай, як вiдреагувати по-новому i краще.

Наприклад, якщо кожного разу, коли ти дивишся у дзеркало, твоя перша думка – «оййй!..», то зроби свiдому спробу змiнити ii на «вау, круто!».

Якщо в тебе складнi стосунки з батьком i ти картаеш себе щоразу, коли сказав йому щось неприемне, замiни фразу «Я – чудовисько» на «Я – просто мала дитина, яка визнае своi помилки». А потiм, звiсно, перепроси батька.

Якщо твоя стандартна реакцiя на якусь неприемнiсть – «Брр, Їi Королiвська Потворнiсть знову завдае удару», замiни ii на «Чого я можу з цього навчитися?»

Найважливiша рiч полягае в тому, щоби звiльнитися вiд трагедii i переконання, що ти теперiшнiй i е справжнiм собою. Я не переживаю, якщо ти з легкiстю можеш сказати собi: «У тебе нормальний нiс i твое обличчя мае чудовий вигляд, а не такий, нiби в нього в’iхали яхтою». Адже одного дня може так статися, що з’явиться якась вiдома та стильна модель, у якоi нiс буде значно бiльшим за твiй i яка впевнена, що вона прекрасна в будь-якому образi, i раптом ти зрозумiеш, що ти теж гарний, а всi будуть у захватi вiд твого носа, попри те, що ще вчора ти думав, як його вiдпиляти.

Саме так безглуздо ми поводимося.

Не витрачай свого життя на чiпляння за якiсь образливi рiшення, якi ти колись сам приймав. Замiсть того вирiши замiнити iх новими i значно кращими.


5. Не глузуй iз себе

Постiйне використання гумору, який принижуе гiднiсть, – тiльки для лузерiв. Я розумiю, що такi жарти можуть бути неймовiрно смiшними, i я також iнколи цим грiшу. Деколи менi навiть хочеться переiхати машиною хлопця, який не вмiе смiятися iз себе. Однак це трохи не те, бо зараз я говорю про твое неперервне самокартання i твердження, що ти, мовляв, безнадiйний невдаха. Мучити себе глузуваннями набридае. Швидко. Особливо якщо це твоя фiшка. Отож, якщо ти один iз тих людей, якi вдаються до самоглузування повсякчас, то ти не лише просиш людей думати, що ти лузер, а й благаеш самого себе так вважати. Це так само, як бити себе знову i знову ломом. А хiба ти наважився б зробити це зi своiм прекрасним «я»?

Слова, якi ти кажеш собi щодня, мають значно бiльше сили, нiж ти думаеш. На перший погляд безневиннi жарти iз часом перетворюються на серйознi деструктивнi переконання. Нашi думки стають нашими словами, нашi слова стають нашими переконаннями, нашi переконання стають нашими дiями, нашi дii стають нашими звичками, а нашi звички формують нашу реальнiсть. Отож, якщо твiй улюблений жарт – про те, що ти можеш запросити когось на побачення тiльки пiд дулом пiстолета, i ти проводиш суботу наодинцi, можливо, тобi слiд придумати якийсь iнший дотеп?

І ще: постiйне глузування iз себе – це дешевий спосiб здаватися дотепним. Будь-хто це може робити. Отож, змусь себе вигадати iнший сценарiй. Стань упевненим – i ми, сноби гумору, подякуемо тобi.


6. Дозволь любовi зайти у твое життя

Приймай комплiменти iз вдячнiстю. Не треба чинити опору, спростовуючи iх словами: «О, ця жалюгiдна стара рiч?» Спробуй натомiсть: «Дякую». Крапка.

Також дбай про свое тiло. Ми (якщо ти трохи схожий на мене) постiйно метушимося, виконуючи безлiч щоденних завдань своiми нещасними тiлами, якi вiдтак смикаються, немов старi шкарпетки на вiтрi. Коли в нас обмаль часу, то ми зазвичай не звертаемо на нього уваги. «У мене сьогоднi п’ять зустрiчей, тому я пiду на йогу завтра, а на ланч з’iм батончик». Причому пiд час нашого короткого й тимчасового перебування на цiй землi тiла нам потрiбнi значно бiльше, нiж ми iм. Кажи гарнi слова про свое тiло, вишукано одягай його i вигулюй. Дозволь йому займатися гарячим сексом, вилежуватися у розкiшнiй ваннi та подбай про масаж для нього. Рухай ним, роби розтягування, годуй його, давай йому воду, придiляй йому увагу. Що краще наше тiло почуваеться, то щасливiшими i продуктивнiшими ми стаемо.


7. Не порiвнюй себе з iншими

Чи траплялося колись iз тобою таке, що ти робив щось, чим дуже пишався, i почувався на сьомому небi вiд щастя, поки не побачив, що хтось iнший робить те саме, але, на твою думку, йому це вдаеться значно краще, нiж тобi, – i раптом ти засмучувався?



Порiвняння – це найшвидший спосiб позбавити себе радостi в життi.


Тебе не мае обходити, що роблять iншi люди. Все, що мае значення, – це те, що ти собi сам подобаешся i задоволений тим, що ти створюеш. Ти однозначно унiкальний, i це робить тебе фантастичним. Висновок, що хтось iнший унiкальний i кращий за тебе, точно тобi не допоможе.

Спробуй уявити, на що був би схожим свiт, якби нашi найвiдомiшi героi втратили свою неповторнiсть через порiвнювання себе з iншими? Що було б, якби Мерилiн Монро порiвнювала себе iз Кейт Мосс i вирiшила, що iй потрiбно схуднути? Чи якби хлопцi з Led Zeppelin порiвнювали себе з Моцартом? Круто. Цей хлопець – справжнiй молодець. Йому вдаеться грати значно краще, нiж ми коли-небудь зможемо. Причому в нього навiть немае барабана. Гадаю, що ми повиннi викинути свiй. Чи, можливо, взяти до рук арфу, якщо хочемо, щоб у нас була нормальна музика.

Ти сам – уже бiльш нiж достатньо. Уникай порiвняння, бо це справжня напасть.


8. Пробачай собi (слухай! це дуже важливо)

У тебе були неприемнi моменти в минулому. І будуть у майбутньому. Кожна людина народжуеться зi здатнiстю припускатися помилок. Не лише ти такий, i неприемностi – не тiльки твоя специфiчна риса. Позбудься ii. Терзати себе провиною чи нерозумно критикувати – узагалi беззмiстовно. Не кажучи вже про те, що це дуже нудно. Ти не стаеш кращою людиною, коли вiдчуваеш вину чи думаеш про себе погано, лише ще бiльше засмучуешся.

Зрозумiй одну iстину: вина, сором та самокритика найбiльше руйнують твое життя. Тож, пробачивши собi, ти здобудеш неймовiрну силу. Ось чудовий спосiб це зробити:

Подумай про якусь специфiчну рiч, яку ти зробив i через яку погано почуваешся. Згадай усi подробицi i вiдчуй, як реагуватиме твое тiло. Зроби так знову i знову, думаючи про це, i скажи собi: «Коли я плекаю своi поганi почуття, це тiльки завдае шкоди менi та iншим людям. Окрiм того, це перешкоджае менi насолоджуватися життям. Я – прекрасна людина. Я хочу любити свое життя. Я хочу, щоби неприемнi вiдчуття мене залишили».

Роби так доти, поки вiдчуеш свободу i легкiсть, поки твоя проблема перестане тебе турбувати. Це може зайняти день, тиждень, або ж кiлька мiсяцiв, або статися одразу. Але незважаючи на те, скiльки знадобиться часу, зроби це. Бо, якщо хочеш бути вiльним, ти маеш дати собi час. (У роздiлi 15 е бiльше порад, як пробачити собi та позбутися докорiв сумлiння.) І якщо тобi потрiбно вибачити комусь, просто вiзьми слухавку телефону.


9. Полюби себе

Тому що це святий Грааль для щастя.




Роздiл 7

Я знаю, хто ти. Але хто я?


Мене не ображають усi цi жарти про тупих бiлявок, бо я знаю, що я не дурепа.

Я також знаю, що я не бiлявка.

    Доллi Партон[19 - Доллi Партон (нар. 1946) – вiдома американська кантрi-спiвачка.], спiвачка, пiснярка, акторка, альтруiстка, дiлова жiнка, яскрава зiрка

Моя подруга – талановита письменниця – якось зателефонувала менi в панiцi, коли раптом злякалася сюжету книжки, над якою саме працювала, i не могла писати далi.

Їi книжка, серед багатьох iнших приемних речей, була дуже особистою, песимiстичною та заплутаною, i моя подруга переживала, що це вже трохи занадто. Вона думала, що перегнула палицю i видаеться читачевi розбещеною та збоченою дивачкою.

Це доводить, ЯК важливо розумiти таку рiч: якщо ти збираешся досягти успiху i при цьому використати весь свiй потенцiал чи то письменника, чи художника, бiзнесмена, батька, м’ясника, пекаря, майстра з виготовлення пiдсвiчникiв або ж повнiстю реалiзувати себе i досягти рiвня досконалоi людини,


Не марнуй свого дорогоцiнного часу, навiть однiеi-единоi митi, на те, щоб перейматися тим, що про тебе думають iншi.

Уяви, що це може бути для тебе звiльненням!

Думки iнших людей впливають на кожен наш крок, коли ми в пiдлiтковому вiцi або навiть поки нам не виповнилося тридцять. Із роками, якщо ми рухаемося у правильному напрямку, наша одержимiсть тим, як нас сприймають iншi, починае зникати, але лише дехто з нас може цiлком позбутися таких безглуздих розмiрковувань. Тим часом единi запитання, на якi тобi слiд дати вiдповiдi, коли ти вирiшуеш, яким мае бути твое життя, такi:



1. Чи це саме те, ким я хочу бути, чим хочу займатися чи що хочу мати?

2. Чи це поведе мене в тому напрямку, куди я сам хочу рухатися (а не куди повинен iти)?

3. Чи це може серйозно нашкодити комусь iще в процесi[20 - Я маю на увазi, завдати фiнансових збиткiв, спричинити якусь огидну рiч, зiпсувати систему водопостачання чи поневолити населення. Щось на зразок цього. Те, що засмучуе твою матiр, засуджуе твiй батько чи злить твоiх друзiв, я не квалiфiкую як «серйозну шкоду». (Прим. авт.)]?



Коли ми переживаемо, щ?о iншi можуть подумати про нас, замiсть того щоби радiти тiй людинi, якою ми е, ми наче накриваемося мокрою ковдрою i вiдмовляемося вiд усiх принад життя.


Так, це частина нашого iнстинкту виживання, тож ми переймаемося, чи не виженуть нас iз племенi i чи ми, вiдтак, не помремо вiд переохолодження, голоду або чи не з’iдять нас вовки. Але позаяк у нас е розум i здатнiсть уявляти все, що спадае нам на думку, очевидною е й iнша версiя, що теж доволi правдоподiбна: ти можеш пiти з племенi i започаткувати чи знайти iнше, яке бiльше пасуватиме твоему стилю. Ти здатен не тiльки почати робити те, що тобi подобаеться, в оточеннi людей, яких ти обожнюеш i з якими маеш якiсь стосунки, а й одного дня усвiдомити, що ти бiльше не пам’ятаеш iмен людей, схвалення яких колись так вiдчайдушно чекав, i навiть думав, що помреш без нього.

Нiхто з тих, хто будь-коли вчинив щось велике, нове чи варте захоплення, не зробив цього зi своеi зони комфорту.

Вiдтак вони ризикували, що iх пiднiмуть на смiх, що вони програють, а може, навiть помруть. Подумай про братiв Райтiв[21 - Брати Вiлбер та Орвiлл Райти – американськi авiаконструктори, льотчики, пiонери авiацii.]. Ти можеш уявити, який шлях вони пройшли?

Маргарет: Ви чули про нещасну Сьюзен?

Рут: Сьюзен Райт?

Хелен: Така ганьба. Нещасна вона жiнка.

Рут: А що сталося?

Маргарет: Ну, ii сини…

Хелен: Нiби вона вже не вистраждала достатньо. Ледь не померла, поки народила двох таких великих хлопцiв. Вони ж були майже як буйволи, а тут таке.

Маргарет: Здаеться, ii обидва сини…

Хелен: Ти будеш доiдати пудинг? Не проти, якщо я вiзьму?

Рут: Та кажи вже, Маргарет!

Маргарет: Ну, це може прозвучати трохи дивно, але вони…

Хелен: І зараз ii сини думають, що вони можуть лiтати. Який сором!

Маргарет: …Їi сини думають… вони думають, що можуть лiтати.

Рут: Думають, що вони можуть лiтати?

Маргарет: Так, вони думають, що можуть лiтати. Вони бiльше нi про що не говорять.

Хелен: А вона ж нещодавно пофарбувала будинок. Вони тепер, напевно, будуть змушенi поiхати з мiста…

Як тiльки ти вiдходиш на крок вiд стада i дозволяеш засвiтитися своему справжньому «я», одразу вiдчуваеш, немов стоiш перед ротою солдатiв, якi збираються тебе розстрiляти (особливо якщо те, що ти хочеш зробити, е чимось надзвичайним i виходить за межi зони комфорту iнших). Ось чому так багато людей iз криком утiкають вiд життя, якого вони так прагнуть. Дозволити, щоб на тебе лише поглянули, – уже ризик. От, наприклад, як ми ставимося до знаменитостей: кожен iхнiй рух критикують, обговорюють, оцiнюють, iх намагаються сфотографувати без макiяжу. Не дивно, що половина з них опиняеться у реабiлiтацiйних центрах.



Ти вiдповiдальний за те, що кажеш i робиш. Але ти не вiдповiдальний за те, що iнших людей це бiсить.


Коли двое людей прийшли в кiнотеатр на один i той самий фiльм, то одна людина може просидiти увесь сеанс iз почервонiлими очима, витративши цiлу упаковку серветок, вiдчувати спустошенiсть i зворушитися цим фiльмом бiльше, нiж будь-яким iншим в iсторii кiнематографу, в той час як iнша по закiнченнi показу пiде до каси й обурено вимагатиме, щоб iй повернули грошi за квиток, бо, на ii думку, це був найкращий приклад окозамилювання для глядача та найгiрший мотлох, який будь-коли показували на екранi.

Один фiльм – два рiзнi враження. Чому?

Тому що йдеться не про кiно, а про глядачiв.



Те, що iншi люди думають про тебе, не мае нiчого спiльного з тобою, а стосуеться iх самих.


І тут головне – не позбутися самокритики, а надмiрно не впиватися похвалою. Немае нiчого поганого в тому, щоби зашарiло прийняти комплiмент, але якщо ти постiйно шукаеш чийогось схвалення – мовляв, ти достатньо хороший, крутий, талановитий чи вартий чогось, – усе, ти попався. Бо якщо твоя самовартiснiсть грунтуеться на думках iнших людей, то ти вiддаеш iм усю владу над собою i стаеш вiд них залежним. Ти продовжуеш наздоганяти щось, над чим уже не маеш контролю, i якщо це «щось» раптом сфокусуеться на чомусь iншому чи змiнить свiй напрям i вирiшить, що ти йому бiльше не цiкавий, криза iдентичностi тобi гарантована.



Єдине, що мае значення, – це те, що е iстиною саме для тебе. І якщо ти не втратиш цього i не зiб’ешся з дороги, то будеш могутнiм супергероем.


Усе iнше – це лиш те, як решта людей сприймае реальнiсть. А то вже не твiй клопiт.

Отож, як насправдi не хвилюватися, що iншi люди думають про тебе, i як стати своiм наймогутнiшим «я»:


1. Запитай себе чому

Чому ти збираешся сказати щось чи зробити? Хiба це тобi подобаеться? Критикувати когось через те, що ти почуваешся невпевненим? Помститися комусь, тому що вiн пожартував iз твоеi матерi через ii зайву вагу? Ти робиш це з огляду на силу чи справедливiсть? Або тому, що це буде кумедно? Тому що тебе попросили це зробити? Тому що це змiнить чиесь життя на краще? Зверни увагу на свою мотивацiю (будь чесним). Роби це щиро – i ти станеш переможцем.


2. Завжди докладай максимум зусиль




Конец ознакомительного фрагмента.



notes


Примiтки





1


Американський священик Церкви нового мислення, письменник i засновник Мiжнародного духовного центру «Агапе» (грец. «любов») (Калiфорнiя). (Тут i далi примiтки перекл.)




2


Мексиканський пирiжок iз кукурудзяного борошна з начинкою iз м’яса, помiдорiв, сиру та листкiв салату. Є поширеним фаст-фудом у США.




3


Пристрiй для курiння марихуани (вiд тайського – «бамбукова трубка»).




4


Учасниця танцювальноi групи пiдтримки спортивноi команди.




5


Анаiс Нiн (1903–1977) – американська та французька письменниця, вiдома своiми еротичними романами та щоденником, який вона вела понад 60 рокiв.




6


Дженнi Хольцер (нар. 1950) – американська художниця, працюе в напрямку неоконцептуалiзму, вiдома демонстрацiею своiх робiт i виступами в мiсцях загального користування, е послiдовною фемiнiсткою.




7


Додаткова гра у спортi для виявлення переможця, якщо учасники набрали однакову кiлькiсть очок.




8


«Мейсiз» (англ. Macy’s) – одна з найбiльших та найстарiших мереж роздрiбноi торгiвлi у США.




9


Анiмацiйний телесерiал, який транслювали на американському кабельному каналi «Комедi Сентрал».




10


WASP (White Anglo-Saxon Protestant) – справжнiй американець, американська аристократiя, американцi англосаксонського та протестантського походження.




11


Об’еднання найстарiших привiлейованих навчальних закладiв на пiвнiчному сходi США.




12


Нiкола Тесла (1856–1943) – американський винахiдник i фiзик сербського походження.




13


Гарт Брукс (нар. 1962) – американський виконавець кантрi-музики.




14


Андре Жiд (1869–1951) – французький письменник, прозаiк, драматург та есеiст.




15


Курт Кобейн (1967–1994) – американський музикант i композитор, фронтмен гурту Nirvana.




16


Американський бренд предметiв розкошi, який переважно спецiалiзуеться на виробництвi дорогих годинникiв, велосипедiв i шкiряних речей.




17


Мексиканська страва з коржа та м’ясноi або бобовоi начинки.




18


Одна iз засновниць руху самодопомоги, авторка понад 30 книжок iз популярноi психологii, зокрема всесвiтньовiдомоi книжки «Зцiли свое життя». Засновниця видавничоi групи Hey House, радiо HeyHouse Radio, благодiйного фонду The Hey Foundation.




19


Доллi Партон (нар. 1946) – вiдома американська кантрi-спiвачка.




20


Я маю на увазi, завдати фiнансових збиткiв, спричинити якусь огидну рiч, зiпсувати систему водопостачання чи поневолити населення. Щось на зразок цього. Те, що засмучуе твою матiр, засуджуе твiй батько чи злить твоiх друзiв, я не квалiфiкую як «серйозну шкоду». (Прим. авт.)




21


Брати Вiлбер та Орвiлл Райти – американськi авiаконструктори, льотчики, пiонери авiацii.


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/s-nsero_dzhen/krut-st-tob-lichit-yak-perestati-sumn-vatisya-v-sob-y-pochati-zhiti-na-povnu