В катакомбах Леся Украiнка Леся Украiнка В КАТАКОМБАХ В катакомбах Посвята шановному побратимовi А. Кримському Катакомби коло Рима. В криптi, слабо освiтленiй олiйними каганчиками i тонкими восковими свiчками, зiбралась громадка християн. Єпископ кiнчае проповiдь слухачам i слухачкам, що стоять побожно, тихо i покiрно. Єпископ Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небi поруч себе замученого брата Харiклея. Хор На небi слава Господу Христу, що визволяе вiд земних кайданiв, з грiховноi темницi нас виводить у царство свiтла вiчного. Диякон Амiнь. Єпископ Наш брат був на землi рабом поганським, тепер вiн раб господнiй, бiльш нiчий. Неофiт-раб Господнiй раб? Хiба ж i там раби? А ти ж казав: нема раба, нi пава у Царствi Божому! Єпископ Се щира правда: всi рiвнi перед Богом. Неофiт-раб І раби? Єпископ Раби Господнi, брате, не забудь. Сказав Христос: ярмо мое солодке, – тягар мiй легкий. Розумiеш? Неофiт-раб (пiсля тяжкоi задуми) Нi!.. Не можу. Не збагну я сього слова. Християнка-рабиня (в раптовому нестямi пророкуе) Уже лежить при деревi сокира!.. «Я посiчу його i вергну в пломiнь», – сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди, Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, – жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахiль ридае, нема ii дiток… (Безладна мова переходить в несамовитий лемент, iншi жiнки й собi починають голосити, дехто з чоловiкiв теж не витримуе.) Єпископ (владним, дужим голосом) Геть, сатано! Твоеi влади тут немае! (Пiдходить до пророчицi, що б’еться в корчах, i кладе iй на голову руку.) Сестро, молитва й вiра хай тебе рятують вiд навождення злого духа. Жiнка помалу затихае пiд його поглядом i безсило схиляеться на руки до товаришок, що пiддержують ii. Християнка (одна з тих, що пiддержують пророчицю. Озиваеться несмiлим голосом) Отче, ii дитину вчора пан продав якомусь грековi з Коринфа… Єпископ Вмовкни! Великий наш апостол заповiдав: «А жiнка серед збору хай мовчить». Пророчицю тим часом виводять. Мовчання. Неофiт-раб (пiдходить до епископа. Тремтячим вiд збентеження розпачливо-зважливим голосом) Прости, але я все ж не розумiю, як може буть якесь ярмо солодким, а щось важкее легким. Єпископ Брате мiй, коли ти сам по волi шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоiй душi; коли ти самохiть на себе хрест вiзьмеш, невже вiн буде важким для тебе? Неофiт-раб Але нащо маем ще самохiть у ярма запрягатись та двигати хрести по власнiй волi, коли вже й так намучила неволя? Намулили нам ярма та хрести i шию, й душу, аж терпiть несила! Я не за тим прийшов до вас у церкву, щоб ярем та хрестiв нових шукати. Нi, я прийшов сюди шукати волi, бо сказано ж: нi пана, нi раба. Єпископ І сюю волю матимеш ти, брате, як тiльки станеш пiд ярмо Христове. Раби господнi рiвнi мiж собою. Ти пiд ярмом шлях свiтовий пройдеш i в Царство Боже ввiйдеш, тее царство, де вже немае пана, окрiм Бога, а вiн же нам отець. Твоя гординя була б до сатанинськоi подiбна, якби ти влади Господа-Отця не хтiв признати над собою. Неофiт-раб Отче! Яка вже там в раба гординя тая! Нехай i так, нехай отець единий над нами буде, та коли ж настане те Царство Боже? Де його шукати? Один з братiв казав: воно на небi, а другий: на землi… (Дивиться з запитом i палким сподiванням.) Єпископ Обидва правi. Неофiт-раб Де ж на землi е Царство Боже? Єпископ Тут. Неофiт-раб У Римi?! Єпископ В нашiй церквi. Неофiт-раб В катакомбах? Єпископ Не говори: «ось тут» чи «там воно». Воно е скрiзь, де Бог е в людських душах. Неофiт-раб Коли ж вiн буде в душах всiх людей? Єпископ Тодi, коли Христос удруге прийде на землю з неба. Неофiт-раб (смутно) Брат один казав, що лiт аж тисяча минути мусить вiд першого до другого пришестя… Єпископ Се ересь, брате, бо нiхто не знае нi дня, нi часу… Неофiт-раб (впадае йому в рiч i з радiсною надiею) Значить, Царство Боже настати може в кожен день i час? Єпископ Запевне так. Неофiт-раб замислюеться i знов смутнiе. Про що гадаеш, брате? Неофiт-раб Я думаю… ось ти казав, що тут у нас е Царство Боже… А чому ж у нас тут е патрицii, плебеi, ну, i раби? (Оглядае все зiбрання, декотрi спускають очi в землю.) Християнин-патрицiй (виступае трохи наперед) Душа твоя, мiй брате, бентежиться даремне. Я – патрицiй, а вiн – мiй раб, (показуе на старого чоловiка) але се так для свiту, а перед Богом ми брати обое. Неофiт-раб (до старого раба) Ти раб йому про людське око тiльки? Старий раб Нi, я служу своему пану вiрно, не тiльки зо страху, а й по сумлiнню, як наказав Господь. Неофiт-раб Коли ви рiвнi, то нащо маеш ти йому служити? Старий раб То Божа воля, що вродивсь вiн паном, а я – рабом. Неофiт-раб То, значить, в Царствi Божiм е раб i пан? Старий раб мовчить. Патрицiй Вiн тут менi не раб, тут я йому готов умити ноги, – ми зажили святого тiла й кровi укупi, при однiм столi. Неофiт-раб (до старого раба) І дома так само при однiм столi iсте? Старий раб Нi, брате, се б зовсiм не випадало. Неофiт-раб Чому? Старий раб Бо так не личить… не подоба… Єпископ (до неофiта-раба) Не спокушай його. Вiн простий духом, а Царство Боже для таких найближче. Хто терпить все в покорi, той щасливий, тому однаково, чи пан, чи раб вiн буде тут у свiтi. Неофiт-раб Нi, мiй, отче, нi, не однаково… (З поривом.) Коли б ти бачив, як плакала моя дитина вчора, – воно ж покiрне, тихе немовлятко, – до вечора без покорму зоставшись: на оргii прислужувала жiнка i нiколи було забiгти в хату погодувать дитину. А тепер дитина наша хвора, тiльки жiнка не смiе плакати, бо пан не любить очей заплаканих в рабинь вродливих. Єпископ Не треба плакати, хоч би померла дитина ваша, – iй велике щастя на небi приготоване. Неофiт-раб А панськiй малiй дитинi менше щастя буде, коли помре невинним немовлятком? Єпископ Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ИТ» Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ukra-nka_lesya/v-katakombah