З подорожньоi книжки
Леся Украiнка




Леся Украiнка

З ПОДОРОЖНЬОЇ КНИЖКИ





I. PONTOS AXEINOS[1 - Непривiтне (негостинне) море – найдавнiша грецька назва нашого Чорного моря (прим. Лесi Украiнки).]


		При березi гори в жалобi,
		снiгами лямованi хмари
		всi чорнi, мов покрив на грoбi,
		пiд ними узгiр’я, як мари…

		Така тут земля. А на морi…
		Чайки якось хижо кигичуть,
		злу радiсть я чую в тiм хорi,
		мов згубу на нас вони кличуть.

		Рипить корабель, стогне тяжко,
		здригаеться, наче конае,
		угору здiймаеться важко,
		ще важче удiл поринaе.

		Маленький гурток подорожнiх
		притих, не почуеш i слова,
		лише по каютах порожнiх
		iде якась жаска розмова.

		То вiтер часами закине
		з вiкoнечка снiгом-крупою
		i в дверi покинутi лине,
		злий холод несучи з собою.

		День, вечiр, нiч, ранок – все бiле,
		все тьмяне, нi темне, нi видне:
		за хмарами сонце зомлiло,
		вiд мiсяця мла тiльки блiдне.

		Мандруемо вогким туманом
		назустрiч слiпiй снiговицi…
		Так линуть малим караваном
		у вирiй запiзненi птицi.

[16. 1, Чорне море, попiд Анатолiйським берегом]




II. У ТУМAНI


		Боже! куди се я плину
		сим бiловiйним туманом?
		Може, я лину на безвiсть
		в вогкi летючi снiги?

		Може, то тiльки легенда —
		край той, осяяний сонцем,
		край той, куди я збиралась
		болi своi вiднести?

		Може, то казка знадлива —
		тii смарагдовi луки,
		плеск тепловодоi рiчки,
		злотоiскристi пiски?

		Може, то вiдьма-гарячка
		спогади й мрii зiбрала,
		з них на вогнi мого палу
		дивний зварила напiй

		i пройняла менi душу
		непереможним безумством
		тим, що людину заводить
		на бездорiжжя страшнi?

		Може, i в снiжних пустелях
		fаtа mоrgаnа[2 - марево (лат.).] пануе,
		марева срiбно-блакитнi
		сiючи в бiлих снiгах?

		Може, прокинуся хутко
		з сеi примари-омани
		десь на безлюднiм просторi
		i без надiй на життя?..

(17.1. море)




III. НА СТОЯНЦI


		На помостi корабельнiм
		розгорiлося багаття,
		то матроси розпалили,
		щоб закляклi руки грiти.

		I крiзь мокру снiговицю
		бачу я вогонь червоний,
		наче сонце, що конае
		у молочнiй бiлiй млi;

		а навколо нього мрiють
		наче тiнi чорних птахiв —
		то матроси iтальянськi
		посiдали у плащах.

		Тi плащi в Палермi рiднiм
		грiли так ретельно, щиро, —
		що ж се трапилося з ними
		в сторонi сiй бусурменськiй?

		Пропускають зимний вiтер,




Конец ознакомительного фрагмента.



notes


Примiтки





1


Непривiтне (негостинне) море – найдавнiша грецька назва нашого Чорного моря (прим. Лесi Украiнки).




2


марево (лат.).


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ukra-nka_lesya/z-podorozhn-o-knizhki