По ревiзii Марко Лукич Кропивницький Марко Кропивницький По ревiзii Етюд в 1-й дii ЛИЦЕДІЇ Василь Миронович, старшина. Севастян Саватьевич Скуб’хо, писар. Риндичка, стара баба. Гарасим, ii свiдок. Прiська, солдатка. Сторож при розправi. Дiеться у розправi. Середина великоi хати. Стiл, покритий зеленим сукном, на столi каламар, щоти, велика книга i скiлька бумаг. На вуглi столу лежить пакет, запечатаний двома печатками; далi з другого боку невеликий стiл: на ньому три книги, каламар i бумаги, бiля столу стул. На стiнi календар, бiля вхiдних дверей шафа з бумагами, лавка. ЯВА 1 Сторож (сидить за столом i роздивляеться на щотах). Ну й як то той писар може викласти усяке дiло на оцiй видумцi? Вже я скiльки разiв придивлявся, та нiяк нiчого не второпав. «Оце, – каже, – сiмдесят копiйок! А оце руб десять, а оце дев’ять, десять, п’ять», – i наговоре, наговоре такого грошей, що й в тиждень, здаеться, не перелiчив би. Отже вiн: цок-цок! Цок сюди! Цок туди! І носа не вспiеш висякати, як вiн вже й полiчив! Що то воно, подумаеш, навука, до всякого дiла добирае способу! його, мабуть, вчено десь не близько: вiн каже, що вiн десь аж з-пiд Чигирина, ну, а я так думаю, що вiн i за Чигирином бував. Та то ж голова така, що й хто його зна, де вже есть розумнiша; кого не спитай, увесь мир каже, що з такою головою можна i до станового доступить! Ну, а я так думаю, що вiн i перед справником не здригне. Тож як почне розказувать, де вiн тiльки не бував i чого вiн не видав, так тiльки рота роззявиш. Агличана вiн тобi бачив, i в Киевi був аж двiчi, i за морем-окiяном, де живуть песиголовцi, i туди його носило!.. Бував i в тих землях, де свинi бiльш вiд нашого вола… Звiсно, як чоловiк бувалий розкаже тобi, то так увесь свiт i побачиш перед очима, як на долонi. Он як я, так далi Ялисавету не бував, так менi здавалось, що за Ялисаветом вже недалеко кiнець свiта. Ану, чи вищи-таю, скiльки менi зосталось день до года? А скiльки ж у году день? Чи буде з двiстi, чи, мабуть, нi? Ну, оце нехай буде вiд водохреща до пущення. (Кладе на щотах). А оце вiд пущення до великодня, а оце до зелених свят, а оце до покрови… Так що ж? А все-таки воно нiчого не показуе. (Встав). Нi, мабуть, коли не пiп, то не микайся i в ризи… Пiдмести ще хату абощо. Та й нудна оця робота – сидiти у розправi цiлiсiнький рiк! (Мете хату). Чи загляне хто-небудь сьогоднi в розправу? Ще удосвiта якийсь чоловiк принiс бомагу вiд посередника, чи що. Ждав-ждав розписки, та з тим i поiхав. Іди, каже, пошукай писаря або сам розпишись. Еге! Добре тобi казати: «Розпишись». І отже, здаеться, i невелика штука повести пером по бомазi, одначе хоч ти менi пальцi повiдрубуй, не напишу!.. Вже я скiльки разiв нацiлявся написати: украду оце шматок паперу та й почну виводить пером по бомазi, здаеться, так як i писар, i перо умочу в чорнило, i налагодюсь якраз так: чирк-чирк, а воно чорт батька зна що виходить!.. ЯВА 2 Входить старшина. Старшина. Щоб через пiвгодини конi були перед порогом! Чуеш? Щоб менi по щучому велiнню! Менi треба небезпременно сьогоднi iхати по ревiзiю в Чубаiвку та Василiвку… Сторож. Та конi аж у степу, на пашi. Старшина. Ну так що? Сторож. Так це за ними бiгти? Старшина. А ти як думав? Що це тобi первина, чи як? Сторож. Та воно… Старшина. Знов начадив махрою? Скiльки разiв казав тобi, щоб не смiв курити отii поганi в присульствii. Сторож. Начадив?.. Я вже й забув, який той тютюн на масть!.. (Убiк). Загрянишного тобi буду купувать, велике жалування платиш… Старшина. Що ти там бубониш? Сказано тобi, щоб по щучому велiнню… Сторож. Та воно… Нi, вже коли б швидш дослужити года, хай йому бiс, щоб я зостався у цьому пеклi!.. Старшина. Ну, а як я звелю громадi присудити, вiк отут тобi служити?.. Сторож. Хiба що громада примусить… звiсно, громада – великий чоловiк! Старшина. Ну, то-то ж бо й е! Я тобi ще вчора | наказував, щоб конi уранцi були перед порогом, Сторож. Вчора? Та я вас вчора i в вiчi не бачив: ви ще проти понедiлка загадали менi… І конi стояли цiлий понедiлок i в вiвторок до обiду… Старшина. Мольчать! З ким це ти губу розпустив? Сказано тобi, щоб по щучому велiнню. Сторож. Та про мене, я й пiду! Але ж я запевне знаю, що ви й сьогоднi не поiдете. Старшина. Ну, ну, базiкай! Свинота! Сторож. А звесно. Старшина. Ти хочеш, щоб я тебе по мармизi затопив? Сторож. Хiба це первина? Бийте! На те ви началство. Старшина (плюе). Тьфу! Сторож (убiк). Ач який! (До старшини). Ондечки бомага, якийсь чоловiк привiз. Такий з себе огрядний, у синiй чемерцi, з бородою, у картузi, i шарпом шия замотана. Старшина. Збiгай по писаря! Сторож. Та його тепер i з собаками не знайдеш: вiн ще позавчора поiхав на хутори кумовати! Старшина. Щоб вiн менi зараз тут вродився! Сторож. А за кiньми хто ж побiжить? Старшина. Ну, живо! Щоб одна нога менi тут була, а друга там! По щучому велiнню! (Випиха сторожа). Сторож. От напасть! (Пiшов). Старшина (один, розпечатав пакета). Вiд кого ж би це? (Чита по складах). «Предписываю оному волостному правленню принять знергические меры…» Якi? Нергичеськi мери? Що ж воно означа: нергичеськi? Ану, далi! (Чита), «…к самоскорейшему составлению систематического…» Та й довге яке слово!.. «…указателя й категорических…» Нi, мабуть, вже як писар прийде, то вдвох розберемо! Бо сам я ще до цього не доiхав! От як припишуть, що розискуеться пара лошадей, мастi гнiдоi, на лобi бiле п’ятно… або в уiздi появилась на рогатiм скотi чума, принять мери… Так тут вже й без писаря я знаю, що цi документи треба покласти пiд сукно. (Походив трохи по хатi). Одначе сьогоднi треба вже небезпременно поiхать по ревизiю. Та куди ж це писар подiвся? (Спльовуе). Тьфу, як погано на похмiлля!.. (Дивиться у вiкно). Еге, вже сонечко височенько пiдбилося, а в мене ще й рiски в ротi не було… Хiба послать за восьмушкою?.. Удосвiта прокинувся, та так щось коло серця запекло, аж перелякався! Повернувся на другий бiк, неначе трохи вiдпустило, а тепер знов аж пашить усерединi! Погано, погано! Не годиться щодня пити! Вчора пив, позавчора пив… Стривай! Який же це у нас сьогоднi день? (Дивиться на стiну, де висить календар). Що воно такое? «Перво октября». Та це ж було, либонь, на тiм тижневi? Ото вже не люблю безпорядкiв. Казав же скiльки разiв писаревi, щоб щоранку вистановляв число, щоб часом не погубити нам днiв; ось же й календар нарочито купив. А тут стоiть перво октября! А перво октября це ж було на покрову, а на покрову я був у ярмарку. От тобi i загубили день! Стривай, як же це воно? На тiм тижневi у п’ятницю приiздив становий? Так, становий. У недiлю була сходка… Увечерi приiхали до мене куми моi: матушка i писаломщик? Так! У понедiлок гуляли цiлий день; а ввечерi приiхав i пiп. Ну, а далi що ж було? Було ще чимало гостей… Старшина з Кандалуповоi, письномоводитель з жiнкою… Гарна у його жiнка, моргуха тiльки велика!.. Вона таки разiв з п’ять менi пiдморгнула… Та як iй, сердешнiй, i не моргати? ii ж чоловiк таки настояща смерть, а вона свiжа, повна та дебела… Чудово вона спiва оцю пiсню, що каже: Ой кужелю, мiй кужелю, Робити я не здужаю! До кужеля рука дрижить, А чарочку добре держить… Попадя наша штукарка! Запровадила моду, щоб кожний раз, як один другого почастуе, то щоб зараз i поцiлувалися!.. І пiшло частування. Матушка з писаломщиком цiлуються, а я з письномоводительшею! Там такi гарячi губи, що аж пашить!.. Одначе iй все ж таки далеко до Прiськи, до московки. Ото молодиця!.. На виду як на кiр горить; а як iде вулицею, то аж земля пiд нею двигтить… Ех, матерi його ковiнька! Шкода, що я жонатий! А то, стало бить, як началник, зараз би по щучому велiнню… А ото на тiм тижневi, у середу, уночi, трохи-трохи було не вскочив, як кажуть, у нiкуди! Тiльки що пiдiйшов до Прiсьчиноi хати, як стара Риндичка iз своеi хати – рип дверима! «А хто то, – питае, – добуваеться до московки?» А я зiгнувся, та попiд загатою, та навтьоки! Вона як зацькуе собаками!.. А клятий рябий пес трохи литок не полатав началниковi. Треба буде претикола зробити, щоб вона отого собаку на цепурi держала. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ИТ» Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/kropivnic-kiy_marko/po-rev-z