Правила батькiвства
Рiчард Темплар


«Пiдготуватися до батькiвства неможливо. Це перевiрка вашоi стiйкостi, ваших нервiв, ваших почуттiв, а часом навiть вашого здорового глузду», – впевнений Рiчард Темплар. Це важка праця i довгий шлях, що потребуе неабиякого терпiння й усвiдомлення своеi вiдповiдальностi. Керуючись цими правилами, ви зможете виховати чудових дiтей, зберегти й розвинути в них iндивiдуальнiсть i розкрити iхнi здiбностi. У разi успiху на вас чекають неймовiрнi нагороди – радiсть дiтей, iхнi обiйми та довiра. А якщо дуже пощастить, то врештi-решт – подяка. І, звiсно, великою втiхою вам буде бачити, як вони дорослiшають i перетворюються на людей, якими можна пишатися. «Правила батькiвства» – це особистий кодекс для тих, хто прагне виховати щасливих i впевнених у собi дiтей. Рiчард Темплар описуе класичнi помилки батькiв, яких колись припускався i вiн сам, та дае рекомендацii, як iх уникнути. 109 простих i водночас дуже складних правил, якi стануть для вас найважливiшими!





Рiчард Темплар

Правила батькiвства



© Richard Templar, 2008, 2013, 2015

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2017


* * *


Присвячуеться Рiчу


Ми – цвiт Землi, вчимо ii науку.

Життя – наш клич. Ми вiру зберегли!

    (Руперт Брук, «Пагорб»)






Вступ


Пiдготуватися до батькiвства неможливо. Це випробування для вашоi стiйкостi, ваших нервiв, ваших почуттiв, а часом – навiть для вашого здорового глузду.

Спочатку ви потерпаете кожного разу, коли мiняете пiдгузок або купаете дитину (хоч би не втопити!), а незабаром виявляеться, що все це дрiбницi. І коли, майже втративши глузд, ви, здаеться, долаете цей етап, дiти виростають, i ви змушенi дiяти за абсолютно новим сценарiем.

Першi кроки, школа, закоханостi, уроки водiння – нi кiнця нi краю. У разi успiху на вас чекають неймовiрнi нагороди – iхня радiсть, обiйми та довiра. А якщо дуже пощастить, то врештi-решт – подяка. І, звiсно, великою втiхою вам буде бачити, як вони дорослiшають i стають людьми, якими можна пишатися.

Вас часто пiдстерiгатимуть розчарування, страхи та сум’яття. Ви постiйно прислухатиметеся до свого серця, намагаючись знайти непомильнi слова та правильно все зробити, аби дiти виросли щасливими i врiвноваженими. Ось про що ця книжка.

Дорога, якою ви йдете, добре вторована: мiльйони людей до вас уже зазнали батькiвства, а деякi, набиваючи гулi, накопичили досвiд, що тепер може стати вам у пригодi. Я пройшов увесь цикл батькiвства двiчi. Я маю другу сiм’ю, i загалом мое подружне життя тривае майже 30 рокiв. Це означае, що я мав можливiсть припуститися бiльшостi класичних помилок декiлька разiв. Але водночас завдяки моiм друзям i друзям моiх дiтей я мав ще одну можливiсть – дивитися й спостерiгати за подiями в iнших родинах i за поведiнкою iнших батькiв. Це безмежно захоплюе.

Є батьки, що, здаеться, iнстинктивно знають, як iм поводитися. Іншi щось роблять неправильно, та в деяких ситуацiях дiють блискуче.

Якщо ви спостерiгаете за батьками досить довго (як я), ви починаете розпiзнавати певнi моделi – тактичнi прийоми, методи та принципи поведiнки, якi дозволяють виявити в дiтях найкраще. Їх можна легко адаптувати, врахувавши iндивiдуальнi особливостi конкретноi дитини. Усi тi погляди та принципи були узагальненi, i так з’явилися «Правила батькiвства». У скрутнi часи вони будуть вашим дороговказом, допоможуть вам виховати своiх дiтей i розкрити iхнi найкращi риси й таланти, а також полiпшити вашi стосунки на все життя.

Правила батькiвства не передбачались як одкровення – це нагадування. Бiльшiсть iз них очевиднi та пов’язанi зi здоровим глуздом. Проте глузд легко втратити, коли маеш справу з дворiчним малюком, у якого iстерика, чи з пiдлiтком, впевненим у тому, що свiт обертаеться виключно навколо нього. Тому навiть очевиднi правила варто зробити настiльною книжкою. Зрештою, у вас важлива мiсiя i ви маете виконати ii належним чином.

На перший погляд може здатися, що понад сотня правил – це забагато. Та погодьтеся, що 18 рокiв – досить тривалий термiн для трудового контракту. Якщо ж у вас бiльше нiж одна дитина – ви працюватимете довше[1 - Так, знаю, якщо тiльки вони не близнюки. Дякую. (Тут i далi прим. авт., якщо не зазначено iнше.)]. Ви маете пройти разом з дитиною всi етапи – вигодовування, пiдгузки, першi кроки, першi слова, початкову i середню школи, друзiв, секс i рок-н-рол. Для такого шляху 109 правил зовсiм не багато.

На мiй погляд, розпiзнати чудових батькiв дуже просто. Ви лише маете поглянути на iхнiх дiтей. Деякi дiти переживають складнi перiоди з рiзних причин, i до бiльшостi з них батьки не мають жодного стосунку. Проте, за моiми спостереженнями, щойно дiти покидають рiдну домiвку, ви можете легко зрозумiти, чи добре попрацювали iхнi батьки. Я маю на увазi батькiв, чиi дiти здатнi пiклуватися про себе, насолоджуватись життям i робити щасливими всiх навколо, бути дбайливими та люблячими, а також обстоювати те, у що вони вiрять, – цi батьки чудово впоралися зi своею мiсiею. За досить тривалий час я зрозумiв, як треба виховувати дiтей, аби за 18 рокiв вони стали саме такими дорослими.

Коли ви замислюетесь над величезною вiдповiдальнiстю, що покладена на вас як батькiв, вам аж дух забивае, i ви спиняетеся посеред дороги.

Протягом багатьох рокiв вашi вчинки та слова визначатимуть майбутне ваших дiтей – чи вони виростуть нещасними i знервованими, чи щасливими та врiвноваженими. Проте е гарна новина: читаючи цю книжку та обмiрковуючи все зараз, ви автоматично почнете виправляти своi дрiбнi помилки та усувати недолiки й одночасно набуватимете нових, корисних звичок (корисних для вас i ваших нащадкiв).

Ще одна хороша звiстка. Неправильних поглядiв на виховання дiтей багато, та правильнi не поступаються iм у кiлькостi. У цiй книжцi ви знайдете базовi принципи i зможете пристосувати iх до себе та своiх дiтей. Це не перелiк суворих iнструкцiй, яких треба ретельно дотримуватися, щоб не виховати дiтей невдахами. Я знаю батькiв, якi застосовують цi Правила дуже своерiдно, творчо та винахiдливо i досягають успiху. Тут головне дух, а не буква. Менi, наприклад, вiдомi чудовi батьки, якi давали дiтям домашню освiту, бездоганнi батьки, чиi дiти ходили до мiсцевоi загальноосвiтньоi школи, та не менш успiшнi, дiти яких навчалися в закритих привiлейованих закладах. Якщо ви знайдете правильне рiшення, решта прийде слiдом за ним.

Я можу засвiдчити особисто, що неможливо бездоганно дотримуватись усiх правил кожного дня протягом 18 рокiв. Так, я бачив, як найкращi батьки вряди-годи припускалися помилок. На мою думку, дуже важливо визнати, що ти схибив, i докласти всiх зусиль, аби цього уникнути наступного разу. Бiльшого не можна вимагати. І, з огляду на моi спостереження за дiтьми (аж доки вони не стануть дорослими), цього цiлком достатньо.

Можу також додати (можливо, це вас заспокоiть): жодне з правил не потребуе, щоб ви ретельно причiсували свою дитину або кожного дня перевiряли, чи на нiй чистi шкарпетки. Усе це чудово, та менi траплялися батьки, якi на славу впоралися зi своiми обов’язками, хоча iхнi дiти ходили скуйовдженi i взагалi без шкарпеток.

У цих правилах iдеться про важливi речi – погляди дiтей, iхнi цiнностi, уявлення про себе, та аж нiяк не про шкарпетки. Правила допоможуть вам i вашiй дитинi тiшитися одне одним, насолоджуватися життям i з повагою ставитися до iнших людей. Це загальнi принципи, що однаково прийнятнi i для традицiйних, i для неповних родин або ж таких, де хтось iз подружжя мае дiтей вiд iншого шлюбу.

Я не стверджую, що ви маете дотримуватися саме 109 правил i жодних iнших ви нiколи не потребуватимете. Аж нiяк. На мое переконання, цi настанови – найважливiшi, та менi завжди цiкаво поспiлкуватися з вами – я б залюбки поповнив свою колекцiю, якщо вам е чим подiлитися. Запрошую вас розмiщувати своi власнi, унiкальнi правила на моiй сторiнцi у Facebook за адресою www.facebook.com/richardtemplar

Рiчард Темплар




Правила, що допомагають зберегти здоровий глузд



Ця книжка мiстить 11 роздiлiв, i я починаю з правил, якi допомагають зберегти здоровий глузд. Врештi-решт, якщо ви з ними не впораетесь, решта правил навряд чи матимуть сенс.

Тих, хто щойно став батьками (чи тих, у кого ось-ось мае з’явитися перша дитина), не хочу лякати, створюючи враження, що головне завдання батькiв – не збожеволiти у скрутнi часи та що наступнi 18 рокiв ви проведете, балансуючи на межi безумства. Зовсiм нi. Лише iнодi виникатимуть ситуацii, коли можна втратити здоровий глузд, – i тут ви маете бути насторожi. Однак таких моментiв, на щастя, буде вкрай мало, i траплятимуться вони рiдко. Та я маю пiдстави запевнити вас, що такi випробування не оминають нiкого. Бо iнодi вони кидають виклик навiть найкращим правилам для батькiв.

Безперечно, ви отримаете набагато бiльше задоволення вiд батькiвства, якщо будете розсудливими. Ваше психiчне здоров’я важливе не тiльки для вас: вашим дiтям також потрiбнi нормальнi батьки. Лише декiлька правил – i, якщо вам вдасться iх опанувати, ви поводитиметеся стримано там, де iншi репетують.




Правило 1

Не напружуйтеся


Тож якi батьки найкращi? Тi, якi мають, здавалося б, природну здатнiсть добирати слушнi слова та робити правильнi вчинки, i тому iхнi дiти щасливi, впевненi та врiвноваженi? Чи ви коли-небудь цiкавилися, що сприяло iм у цьому? А тепер помiркуйте про тих, якi, на ваш погляд, не надто успiшнi, й чому.

Усiм хорошим батькам, яких я знаю, притаманна одна ключова спiльна риса. Їх не напружуе батькiвство. А всi поганi батьки чимось пригнiченi. Гадаю, вони нервують не через власну недолугiсть (а мабуть, варто було б) – вони непокояться через рiзнi дрiбницi, й це заважае iм стати справдi гарними татами й мамами.

Я знаю батькiвську пару, схильну до патологiчноi охайностi. Якщо iхнi дiти не знiмуть взуття бiля дверей, настане кiнець свiту. Навiть коли черевики чистi. Вони нервують, якщо дiти не повертають якусь рiч на мiсце чи влаштовують найменший безлад (хоч пiзнiше все прибирають). Дiти не мають змоги почуватися невимушено та вiдчувати втiху, бо ж раптом у них на штанях з’явиться пляма вiд трави чи вони перевернуть пляшечку з кетчупом.

У мене е приятель, одержимий iдеею змагань, через що його дiти не мають спокою i зобов’язанi перемагати у всiх товариських iграх, у яких беруть участь. А одна матуся втрачае розум, коли в ii дитини подряпанi колiна. Б’юся об заклад, ви також можете навести купу подiбних прикладiв про знайомих вам людей.

По-справжньому гарнi батьки, якi менi траплялися, прагнуть бачити своiх дiтей жвавими, галасливими, неохайними, якi сваряться через дрiбницi, плачуть i забруднюють одяг. Вони не надають цьому великого значення, бо знають, що попереду 18 рокiв, аби перетворити малих бешкетникiв на респектабельних дорослих. І вони не квапляться. Щоб домогтися вiд дiтей дорослих вчинкiв, поспiх не потрiбен – згодом вони самi цього прагнутимуть.

Зазначу, що цiеi настанови з часом стае легше дотримуватись; хоча не всi досягають тiеi невимушеностi, що притаманна батькам, якi належним чином оволодiли Правилами. Набагато важче розпружитися з першим у вашому життi немовлям, нiж iз пiдлiтком, що стоiть на порозi дорослого життя. З немовлям вам треба зосереджуватися на життево важливих речах: воно мае бути здоровим, нагодованим, йому мае бути зручно, а через решту не варто хвилюватися. Не мае значення, чи правильно ви застiбнули всi кнопки на одязi, чи знайшли сьогоднi час для купання, чи не забули взяти пiжаму для малюка (так, я знаю про один такий випадок; мiж iншим, матуся не вiдчувала неспокою, адже вона дотримуеться Правил).

Зрештою, набагато краще, якщо наприкiнцi дня ви сядете, задерете ноги, наповните келихи вином або джином iз тонiком[2 - Нi, я не маю намiру заохочувати батькiв до вживання алкоголю, щоб усе витримати. Просто поводьтеся невимушено!] i весело скажете одне одному: «Хух… усi живi-здоровi, тож, напевне, ми все зробили правильно».



По-справжньому гарнi батьки прагнуть бачити своiх дiтей жвавими, галасливими, неохайними, якi сваряться через дрiбницi, плачуть i забруднюють одяг.




Правило 2

Нiхто не досконалий


Чи ви коли-небудь замислювалися над тим, як це – мати досконалих батькiв? Помiркуйте над цим зараз. Уявiть, що вашi батьки були бездоганними, коли виховували вас (закладаюся, що вони припускалися помилок)[3 - Будь ласка, не надсилайте листiв зi звинуваченнями в паплюженнi образу вашоi матерi. Я лише висловлюю думку.]. Отже, вони були взiрцевими батьками i ваша мати завжди мала рацiю. Чи це весело i приемно? Звiсно, нi.

Рiч у тiм, що дiти у процесi дорослiшання мають потребу чинити опiр i когось звинувачувати. Боюся, що це неминуча ваша роль. Тож чому б не дати iм привiд для таких докорiв?

Отже, про яку ваду мова? Звiсно, це не схильнiсть до жорстокостi чи образ – оберiть те, що не буде нерозважливим i свiдчитиме про певну слабкiсть людськоi натури. Можливо, ви трохи iмпульсивнiшi, нiж годиться? Або схильнi надмiрно тиснути на своiх дiтей? А може, ви трiшечки зацикленi на чистотi та наведеннi ладу? Та що завгодно, а ще краще – не перейматися i задовольнитися притаманними вам недолiками. Добре, коли у вас одна-двi вади, якi стануть вам у пригодi.

Звiсно, це не означае, що тепер ви застрахованi вiд неприемностей i вам не варто прагнути стати кращими батьками. Інакше решта книжки була б непотрiбною, не кажучи вже про все iнше. Ідеться лише про те, щоб не картати себе надмiрно, коли виявиться, що ви не зовсiм вiдповiдаете стандартам, якi самi ж установили. Врештi-решт, чи змогли б ви стати прикладом для своiх дiтей, уникнувши невдач, хоча б незначних? Я не хотiв би виправдовувати сподiвання таких батькiв. Гадаю, вашим дiтям така перспектива також не до вподоби.

Вашi дiти однаково матимуть, що вам закинути, тому що саме так завжди стаеться. І якщо ви досконалi, вони знайдуть пiдстави, щоб звинуватити вас у цьому. Ви не можете перемогти апрiорi. Ви можете лише сподiватися, що колись, як вашi дiти самi стануть батьками, вони зрозумiють, що насправдi мають бути вдячнi вам за вашу недосконалiсть.



Вашi дiти однаково матимуть, що вам закинути, тому що саме так завжди стаеться.




Правило 3

Будьте задоволенi


У задоволених батькiв – задоволенi дiти. Дорослiшаючи, я усвiдомив, що батьки, якi перебувають у станi стресу, не дають дiтям почуватися спокiйно й затишно. Тож очевидно, що треба себе контролювати й намагатися бути якомога щасливiшими та помiркованiшими.

Не варто звинувачувати себе щоразу, коли ви роздратованi чи пригнiченi. Абсолютно нi. Насправдi, радше навпаки. Нашим дiтям потрiбно вчитися розумiти людськi емоцii та бачити, що з кожним трапляються прикрощi. Нам усiм випадають невдалi днi й суворi часи, якi позначаються на нашому настроi, але е те, що нам пiдконтрольне. Це тi життевi ситуацii, коли ми самi можемо зробити вибiр i почуватися щасливим або нi. А той факт, що певний вибiр частково позбавляе нас стресу, – вже вагома перевага на його користь. Тут я маю на увазi не щоденнi перепади настрою, а серйознi рiшення, здатнi зменшити рiвень напруги на тривалий термiн.

Отже, якщо через грудне вигодовування немовляти ви почуваетеся геть погано i, хоча ви насправдi звикли до цього, ваша втома стрiмко прогресуе, можливо, ви зробите своiй малечi послугу, коли перейдете на годування з пляшечки, хай там що кажуть iншi. Інодi малятi для щастя треба прикластися до пляшечки (вибачте, не втримався).

Ось iще один приклад. Деякi родини – i цiлком виправдано, на мiй погляд, – вважають вiдпочинок за кордоном надмiрним стресом. Так, вiдпочинок мае давати втiху, i ви вважаете, що «повиннi» отримати вiд нього насолоду, але насправдi стаеться не так, як очiкувалося. Колись я натрапив на таку характеристику подiбного досвiду: «важка робота, тiльки мiсце iнше». Ви намагаетеся купити, зiбрати й тягти iз собою все, що може знадобитися (ви не знаете, що на вас зрештою чекае – можливо, вам доведеться робити щеплення, провести тривалий час у дорозi з непосидючими дiтьми), i врештi-решт з’ясовуете, що вашi дiти важко адаптуються до iншого клiмату, вередують i не iдять запропонованого… Тобто ця мандрiвка анiтрохи не схожа на надiйний спосiб спокiйно вiдпочити з родиною й насолодитися цим. Тож чому не полегшити собi життя? Знайдiть мiсце для вiдпочинку у власнiй краiнi. Хай не так екзотично, проте ви матимете бiльше спокою та отримаете задоволення, а це ж, напевне, краще для всiх? Щойно вашi дiти пiдростуть, ви знову зможете думати про закордоннi мандрiвки.

Зрештою, ваш настрiй так само важливий, як ваша стратегiя виховання дитини та ваше родинне життя, або й важливiший. Не дозволяйте нiкому звинувачувати себе у ваших методах. Якщо це заспокоюе вас i трохи знiмае стрес, iмовiрно, ви чините правильно, що б саме ви не робили.



Ваш настрiй так само важливий, як ваша стратегiя виховання дитини.




Правило 4

Усвiдомте своi переваги


Коли моi старшi дiти були маленькими, я завжди заздрив татам, якi завзято ганяли футбольний м’яч зi своiми синами. Я почувався трохи винним, що був спроможний лише на кiлька хвилин млявоi гри, бо не мав схильностi до футболу.

А ще в мене був приятель, який на задньому подвiр’i збудував для своiх дiтей неймовiрний будиночок на деревi. («Тату, чому ми не можемо мати такий будиночок, як у них?») Була мати, яка на кожнiй вечiрцi влаштовувала хитромудрi та захопливi полювання на скарби. А iнша привозила свою дочку до тiеi самоi балетноi школи, куди ходила й моя, але поводилася так, нiби отримуе вiд цього справжню насолоду. А ще… Я мiг би продовжувати i продовжувати.

Ви вже, певно, зрозумiли, до чого я веду. Я переймався тим, що комусь вдавалося краще за мене, хоча до чогось вони, на вiдмiну вiд мене, не були здатнi – я всi своi вмiння сприймав як належне та вважав iх просто корисними.

Наприклад, я обожнюю читати дiтям уголос. А оскiльки я чувак щирий та чуйний (гаразд, схильний до самозамилування), я отримую неймовiрну втiху, коли годинами читаю довгi iсторii рiзними голосами, передаючи характери персонажiв, вдаючись до розмаiття акцентiв, звукових ефектiв, драматичного шепоту та решти подiбних засобiв з акторського арсеналу. Я сприймав це як звичайну рiч i лише багато рокiв по тому збагнув: моi навички е не менш цiнними за вмiння створювати будиночки на деревi чи грати у футбол.

Коли я зрiдка ганяв футбольний м’яч iз дiтьми (це траплялося чимраз рiдше), було цiлком очевидно, що я роблю це лише через почуття обов’язку. Причина вагома, ii варто й зараз брати до уваги, та я нiколи не зрiвняюся зi своiм приятелем, що з неабияким ентузiазмом грае й надихае до цього власних дiтей. Та навряд чи вiн умiе читати iсторii вголос так, як це роблю я. Або ж готувати шалену пасту болоньезе.

Рiч у тiм, що батьки, якi дотримуються Правил (тобто Правильнi батьки), знають про своi переваги. Ми нi вiд чого не вiдмовляемося, але вмiемо скористатися своiми талантами. Може, ми й недолугi гравцi у футбол, але краще читаемо вголос, печемо купу надзвичайних смаколикiв, маемо терпець навчати своiх дiтей грати на фортепiано або ремонтувати автiвки, щиро подiляемо iхне захоплення «Зоряними вiйнами», мотоциклами або мультсерiалом про понi (згоден, що останне потребуе значних зусиль).

Важливо знати про своi переваги та бути впевненими у собi. Це допоможе вам спокiйно ставитися до вправностi iнших батькiв у тому, де ви пасете заднiх, i не почуватися нездарою. Врештi-решт, i ви, i я знаемо, що вони так само не вмiють робити всього. Щойно ви вiдчуете, як з’являеться бодай натяк на заздрощi, вгамуйте iх i нагадайте собi про своi таланти.



Батьки, якi дотримуються правил, нi вiд чого не вiдмовляються, але вмiють скористатися своiми талантами.




Правило 5

Майже кожне правило дозволено iнодi порушувати


Усiм вiдомо, що iснують певнi правила, iнструкцii, методи та способи дiй, яких необхiдно дотримуватися, якщо ви батьки. Ви знаете, про що йдеться: не годувати дiтей шкiдливою iжею; не дозволяти пiзно лягати спати, псувати очi перед телевiзором, лаятись, аж доки вони не досягнуть дорослого вiку (випереджаючи вашi запитання, скеровую вас до правила 83).

Ми – Правильнi батькi – також розумiемо: правил, що не можуть бути порушенi без достатньо вагомоi причини, – дуже небагато. Безперечно, ви повиннi годувати дiтей якiсною, здоровою iжею та, вiдповiдно до рекомендацiй Всесвiтньоi органiзацii охорони здоров’я, п’ять разiв на день давати iм овочi i фрукти, але якщо ви повертаетеся додому втомленi пiсля виснажливого робочого дня, земля не западеться вiд того, що ви запропонуете iм рибнi палички.

Та, може, ви сприймаете крiзь призму найгiрших потенцiйних наслiдкiв недотримання певноi настанови. Звичайно, нехтуючи використанням ременiв безпеки в автомобiлi, ви наражаетеся на небезпеку, тож краще неухильно дотримуватися цього правила. Та якщо ви не викупаете дитину перед сном, бо втомилися, – от скажiть, що страшного може статися?

Не забувайте: цей роздiл мiстить правила, якi допомагають зберегти здоровий глузд. Суть цього, п’ятого, правила полягае у визнаннi, що мати спокiйних, розсудливих батькiв важливiше, нiж не з’iсти рибну паличку. Деякi батьки надто ускладнюють свое життя, вважаючи, що вкрай необхiдно постiйно дотримуватися кожного припису. Вони потерпають за кожну дрiбницю.

Ми якось вирушили на денну прогулянку з двома нашими дiтьми i планували покататися на паровозi. Молодшiй дитинi було кiлька тижнiв, а старшiй – два роки. Лише вийшовши з авто на залiзничнiй станцii, ми помiтили, що забули взути старшого малюка. Але ж не можна полишити домiвку на цiлий день i возити дитину на паровозi без черевикiв! У нас було два варiанти: вiдмовитися вiд розваги чи катати його босонiж. Наш дворiчний малюк, звiсно, обрав другий варiант та попрямував до паровоза, «голосуючи» за свiй вибiр ногами.

Отже, ми мали визначитися: вiдмовитися вiд запланованого чи пристосуватися до ситуацii. Та варто пригадати, що Правила пропонують розумне рiшення – не перейматися. Або ж ми разом iз нашим дворiчним малюком чудово проведемо день, хай навiть босонiж, або ж впадемо у вiдчай та зiпсуемо день i йому, i собi. То була саме така ситуацiя, коли правило можна порушити (хоча не випадало знехтувати ще одним правилом i вiдмовитися вiд купання перед сном).

Тож висновок такий: якщо ви наполягаете, що дотримуватися правил потрiбно неухильно, ви порушуете правило 5. Отак!



Варто пам’ятати, що правила пропонують розумне рiшення – не перейматися.




Правило 6

Не намагайтеся зробити все


Отже, ким би вам хотiлося бачити свою дитину, коли та виросте? Чемпiоном з верховоi iзди? Балериною? Вченим? Професiйним футболiстом? Знаним скрипалем? Актором? Важко бути певним, коли вона ще маленька, тож, можливо, варто тримати всi тi варiанти напоготовi, а тим часом заохочувати займатися тим, до чого вона виявляе iнтерес. Так ви уникнете можливих нарiкань, що запiзно залучили дитину до тих чи тих занять.

Звiсно, ваш графiк стане вельми напруженим. Понедiлок – футбол, вiвторок – театральна студiя, середа – кларнет, потiм плавання. Четвер – балет, п’ятниця – заняття в спортзалi. А щовихiдних – кiнний спорт. І це йдеться лише про одну дитину. По-справжньому непереливки, коли у вас iх двое чи трое.

Стривайте, переведiть подих. Ми пропускаемо дещо важливе. А весело пограти в садочку? А винаходити власнi розваги? Де в щотижневому розкладi iм знайти час, аби переглянути кiнокомедiю чи просто поблукати, розглядаючи хмари та особливо нiчим не переймаючись? Це теж життево необхiднi передумови дорослiшання.

Ви знаете дiтей, чие життя – безперервна вервечка урокiв, тренувань i додаткових занять? Чи ви колись мали нагоду спостерiгати, що вiдбуваеться, коли iм потрiбно попiклуватися про себе протягом декiлькох днiв? Припустiмо, вони iдуть на вiдпочинок до якоiсь гарноi, спокiйноi мiсцевостi, де е пагорби, гори чи море. Вони не здатнi дати собi ради – ось що. Вони не мають жодноi гадки, як себе розважити, бо не мали часу цього навчитися. Через це доросле життя, безумовно, стане для них справжнiм випробуванням. Вони не здатнi навiть перевести дух, тому що нiхто нiколи не вчив iх, як це робити.

Не панiкуйте. Я не пропоную вам позбавити дитину занять у всiх позашкiльних закладах. Це було б украй нерозумно. Але я пропоную обмежитися, скажiмо, двома видами дiяльностi на тиждень. І право вибору тих двох видiв надати дiтям. Не змушуйте iх навчатися гри на скрипцi через те, що ви самi вчилися цього в дитинствi й обожнювали це. Або тому, що ви так i не навчилися грати та досi про це жалкуете. Якщо вони захочуть зайнятися чимось iншим, iм доведеться вiдмовитися вiд однiеi з секцiй чи студiй, якi вони вiдвiдують наразi, щоб звiльнити час. (Так, iм дозволено кинути осоружний балет, хоч педагог запевняе, що, на ii думку, у ваших дiтей справжнiй талант.)

Пам’ятаете про спокiйних, врiвноважених батькiв з правила 1? Чи багатьох ви знаете чудових батькiв, якi б водили своiх дiтей на рiзноманiтнi заняття майже кожного дня? Жодного. Бо цi батьки заохочують дiтей займатися тим, до чого тi виявляють справжне зацiкавлення, а решту часу малеча розважаеться – примiряе батькiвський одяг, складае пазли, качаеться по землi, щось майструе з порожнiх коробок з-пiд вiвсянки, шукае жукiв у садку, вишиковуе своiх iграшкових динозаврiв, читае книжки, якi, на ваш погляд, читати вже запiзно, i робить усi тi речi, що потребують робити дiти, оскiльки це корисно для них. До того ж зникае необхiднiсть у вашiй постiйнiй присутностi.



Так, iм дозволено кинути осоружний балет, хоч педагог запевняе, що, на ii думку, у ваших дiтей справжнiй талант.




Правило 7

Ви не зобов’язанi дотримуватися кожноi поради, яку вам дають (i цiеi зокрема)


Про що вам говорила ваша мати? Що ви маете тримати немовля стовпчиком кожнi десять хвилин пiд час годування, аби вивiльнити повiтря, яке воно заковтнуло. А свекруха казала, що варто уникати купувати речi, якi одягаються через голову. Найлiпша подруга вiдраджувала вiд купiвлi переносного лiжечка-кошика. Проте свояк запевняв, що воно iм урятувало життя… Аааа!

І це тiльки початок. Кiлькiсть порад, якими вас буквально завалюють, коли з’являеться на свiт ваше немовля, жахае. Минае 18 рокiв, а ця лавина все ще не спинилася: «Та не треба вiдправляти ii до унiверситету. Не марнуйте час – хай натомiсть отримае професiю». Або: «Виштовхайте його з дому зараз, коли йому 18, iнакше вiн залишиться бiля вас до 30». Чи так: «Не купуйте iм машину. Хай самi заощаджують на неi. Ми так i робили».

Насправдi е лише одна людина, до якоi ви повиннi прислухатися беззаперечно, – ви самi. А якщо вихованням займаеться й людина, з якою ви подружжя, було б мудро врахувати iхнi погляди також. І цього цiлком достатньо, iнакше збожеволiете. А ви маете зберiгати ясний розум, якщо пам’ятаете.

Я не кажу, що не варто прислухатися до порад, якi вам дають, коли ви за ними звертаетеся. Можете навiть скористатися однiею-двома гарними настановами. Та навiть коли вашi порадники мають рацiю, ви все одно не зобов’язанi робити те, що вони кажуть. Лише той факт, що певний пiдхiд, якась хитрiсть, конкретнi технiка чи метод комусь допомогли, не означае, що вони спрацюють i у вашому випадку. Усi дiти й батьки рiзнi, тож навряд чиiсь поради стануть вам у пригодi.

Моя сусiдка якось запитала моеi думки, чи потрiбно годувати й вкладати спати немовля за розкладом. Сенсу питати моеi поради не було: ми абсолютно рiзнi, як земля й небо. Вона – напрочуд зiбрана, скрупульозна й органiзована, i найменше порушення розкладу було б для неi стресом. Я, навпаки, ставлюся до цього значно спокiйнiше i почувався щасливим за своiх дiтей, коли вони засинали вiд утоми, а iли тому, що зголоднiли.

Правильнi батьки впевнено вiдхиляють поради, що здаються iм неслушними. Отже, вислухайте чужу настанову, а потiм пропустiть ii крiзь власний фiльтр. Якщо рекомендацiя вам не до душi, можливо, вона й справдi недоречна. Тому ввiчливо усмiхнiться i скажiть: «Дякую. Я вiзьму це до уваги».



Лише той факт, що певний пiдхiд комусь допомагае, не означае, що вiн спрацюе й у вашому випадку.




Правило 8

Бажання втекти – це нормально


Що ж, час поговорити про заборонене. Смерть, наркотики, танець морiс[4 - Енергiйний англiйський народний танець, який виконують чоловiки в костюмах героiв легенд про Робiна Гуда. Ставлення до нього англiйцiв неоднозначне: однi пишаються старовинною традицiею, другi вiдверто глузують з неi, третi нiяковiють через звинувачення в расизмi. Частина англiйцiв сприймають цю традицiю як ганебний пережиток минулого та волiють не згадувати про нього. (Прим. перекл.)]… А от чи здатнi ви зазiхнути на найбiльше табу – визнати, що iнодi вам хочеться, аби вашi дiти щезли?

Звiсно, визнавати, що часом вашi любi малюки можуть бути негiдниками, суворо заборонено за будь-яких обставин. Ви можете пожартувати на цю тему, вiдчуваючи докори сумлiння, але аж нiяк не можете серйозно зiзнатися, що часом вам кортить утекти вiд них. Це ж неможливо! Ваш обов’язок – любити iх, а отже, логiчно, ви любите все в них без винятку. Ви маете щиро й охоче три мiсяцi поспiль читати ту саму нудну iсторiю щовечора; з обожнюванням спостерiгати за тим, як вашi дiти з пронизливим вереском несамовито ганяють довкола; вiдчувати втiху, коли вони удвадцятьп’яте повторюють той самий несмiшний жарт, та ще й неправильно.

Дивно те, що вважаеться нормальним, коли нас дратують чужi дiти (звiсно, ви не маете говорити про це iм у вiчi). Отже, ми визнаемо, що дiти здатнi псувати нам нерви. А це означае, що власнi дiти також здатнi часом звести вас iз розуму. І в цьому немае нiчого страшного.

Насправдi iм дуже добре це вдаеться. А беруться вони за цю справу майже вiд самого народження. За допомогою крику, що наче свердлить вам мозок, немовля домагаеться вашоi реакцii. І досягае мети, хай йому грець! Вiдтодi гра на нервах стае регулярною. Однак дiти не завжди виннi в цьому. Та коли ви не спите три ночi поспiль, бо в них рiжеться зуб i вони лементують, важко залишатися чуйним. Ви розумiете, що маете спiвчувати, та насправдi едине ваше бажання – щоб вони замовкли й дали вам поспати. Зрештою, iдеться лише про зуб.

Та я маю для вас новину: вряди-годи таке почуття виникае в усiх батькiв. Траплятимуться перiоди, коли ви так почуватиметеся 50 разiв на день, решта часу – один-два рази на тиждень.

Тому визнайте, що цi почуття мають пiдстави виникати, а якщо деякi батьки iз цим не погоджуються, вони лицемiри. Ви не зарадите тому, що ваша дитина нервуватиме вас, тож не треба собi докоряти.

Справа в тому, що це палиця з двома кiнцями. Не лише ви божеволiли через дiтей – iмовiрнiсть того, що ви дратуете iх так само, аж нiяк не менша. Тож iз вами поквиталися.



Вважаеться нормальним, коли нас дратують чужi дiти. Отже, ми визнаемо, що дiти здатнi псувати нам нерви.




Правило 9

Ховатися вiд дiтей не заборонено


Якщо, згiдно з правилом 8, дiтям дозволено доводити вас до божевiлля, ви принаймнi повиннi мати право реагувати на це. Особисто я схиляюся до того, щоб утекти й заховатися. Не думайте, що я жартую: усiм вiдомо, що в таких випадках я втискаюся до найближчоi шафи та, затамувавши подих, очiкую, щоби дiти полишили кiмнату.

Вам вiдоме це вiдчуття. Ви чуете iхнi голоси щораз ближче: «Я розповiм про тебе!», а у вiдповiдь лунае: «Спробуй! Я розповiм про тебе!» Ви добре розумiете, що ви – саме та людина, якiй мають намiр усе розповiсти. Але ви не маете жодного уявлення про те, хто, кому i що зробив i хто з них винний. Як мають вчинити тямущi батьки? Я переконаний: заховатися. Не знайшовши вас, дiти майже завжди самi дають усьому раду.

Чимало книжок для батькiв радять узяти тайм-аут, коли дiти погано поводяться. Цей спосiб вiдомий: ви вiдправляете iх до iхньоi кiмнати чи в якесь мiсце для покарань (не провокуйте мене на коментар)[5 - Переконаний, що видiляти спецiальне мiсце для покарань несправедливо. Як може якесь одне мiсце зарекомендувати себе настiльки гiрше за решту?], доки вони не отямляться. Це ефективний спосiб, та чому лише дiти мають можливiсть скористатися з такоi переваги? Адже ви теж маете право на тайм-аут. Коли вам необхiдно прийти до тями, ви маете подбати про себе. Тобто ви можете втекти вiд дiтей у будь-який спосiб – i навiть заховатися.

Якось одна моя приятелька розповiла менi (то було незадовго до народження моеi першоi дитини), що iнодi догляд за немовлям настiльки доводить ii до розпачу та виснажуе, що хочеться порiшити дитину. Це зiзнання мене занепокоiло, тому я поцiкавився, як вона оговтуеться. Молода мама вiдповiла, що знайшла едине рiшення: кладе маля на пiдлогу посеред кiмнати, де йому нiчого не загрожуе, а сама вiдходить на вiдстань, достатню, щоб не чути, як дитя волае, i не вертаеться, аж доки не опануе себе.

Чому ж бiльшiсть iз нас не наважуеться скористатися з такого способу, навiть коли досягае критичноi межi? Нам здаеться, що ми негодящi батьки, хоча насправдi обираемо найлогiчнiше рiшення з усiх. Отже, тати й мами, якi дотримуються Правил, усвiдомлюють, що ми всi люди, тому iнколи потребуемо втекти й заховатися. Бо, прийшовши до тями, ми дамо всьому раду набагато краще.



Я втискаюся до найближчоi шафи та, затамувавши подих, очiкую, щоби дiти полишили кiмнату.




Правило 10

Батьки – теж люди


Коли ви востанне обiдали в ресторанi без дiтей? Проводили вечiр iз друзями, жодного разу не згадавши у розмовах про дiтей? А напивалися? Чи було таке, щоби ви пiвдня собi на втiху копирсалися у двигунi чи квiтнику або поринули в iншi справи, якими втiшалися ще до народження дiтей?

Сподiваюся, це було не надто давно. Бо, якщо ви собi не потураете, батькiвськi обов’язки можуть поглинути ваше життя цiлком. Нам, Правильним батькам, треба знати, коли вiдключитися. Звiсно, не зовсiм вiдключитися, а перейти в режим очiкування, адже, навiть перебуваючи напоготовi, можна гарно провести час.

Зрозумiйте, це дiйсно важливо. Адже якщо в дiтях весь сенс вашого життя, це для них стае великим тягарем (не будемо говорити про iншi наслiдки). Зрештою, до них прийде розумiння, що в основi вашого особистого успiху – iхнi успiхи в навчаннi та подальшому життi. Це надто важка ноша, щоб завдавати ii на дитячi плечi.

Цього правила набагато важче дотримуватися вiдразу пiсля народження дитини – насправдi я звiльню вас вiд нього на першi три мiсяцi, – та ви маете започаткувати цю звичку якомога ранiше. Вашим дiтям необхiдно бачити вас не лише в ролi батькiв, iнакше iм буде вкрай важко вибудувати власне життя, коли вони виростуть. Але, хай там як, вiдгородившись вiд усiх та органiзувавши свое буття згiдно з режимом годування та сну, декiлька рокiв по тому ви вiдчините дверi i з’ясуете, що у вас немае друзiв. Що тодi робити?

З часом я помiтив, що правильнi батьки, якими я захоплююся найбiльше, завжди цiкавляться речами, що аж нiяк не пов’язанi з вихованням дiтей. Вони можуть мати пристрасть до своеi професii, щороку влаштовувати собi вiдпочинок без дiтей, зацiкавленi не пропустити тенiс щочетверга i прогулянку на човнi щосуботи або ж фiнал розiграшу кубка. Вони можуть вирушити у квiтнi в подорож до Парижа – та що завгодно, тiльки б воно вберегло iх вiд божевiлля.

Запевняю, я знаю, що це складно й часу катастрофiчно бракуе. Звiсно, вам доведеться обмежити вiдвiдування нiчних клубiв та менше бавитися наркотиками[6 - Це лише жарт – не треба хапатися писати обурливi листи.] порiвняно з тим, як робили це до появи дiтей. Та вам треба бути певними, що ви не полишили принаймнi кiлька справ, якi приносили вам втiху ранiше. Бо, коли вашим дiтям виповниться 18 i вони покинуть домiвку, ви не знатимете, що робити на самотi.



Правильнi батьки, якими я захоплююся найбiльше, завжди цiкавляться речами, що аж нiяк не пов’язанi з вихованням дiтей.




Правило 11

Не iгноруйте своiх подружнiх стосункiв


Це правило цiлком очевидне, та втiлити його в життя геть непросто… Багато хто визнае цю пораду слушною, однак не дотримуеться ii. Та ми з вами знаемо, що зазначене правило е одним з найважливiших помiж iнших, якщо ви не прагнете залишитися наодинцi з усiма «радощами» батькiвства.

Колись ви кохали цю людину достатньо сильно, щоб захотiти спiльних дiтей. До цього не можна ставитися легковажно. Вона й досi мае бути найважливiшою у вашому життi. Хоч уже забирае у вас менше часу й потребуе менше уваги, однак залишаеться об’ектом вашоi любовi так само, як i ранiше. Поява дiтей змiнюе вашi стосунки, мабуть, бiльше, нiж ви могли собi уявити, та мине 20 рокiв, i ви знову будете вдвох, як колись. І якщо ваш партнер не головна людина у вашому життi, ви почуватиметесь ошуканими, коли вашi дiти покинуть домiвку. Непросто буде й дiтям: залишати рiдну домiвку для них е надто суворим випробуванням, тому не варто додавати до нього ще й вiдчуття, що вони спричинили руйнування свiту своiх батькiв. Їм необхiдно знати, що ви понад усе кохаете одне одного. Це надiлить iх силою спокiйно вiддатися своему життю та врештi-решт знайти людину, яку вони зможуть полюбити навiть бiльше за вас.

Частина рiшення залежить вiд правильного ставлення до органiзацii свого життя. Поставте за мету виходити кудись разом (без дiтей) раз на тиждень. Якщо ви не можете дозволити собi найняти няньку, знайдiть таких самих батькiв i доглядайте своiх дiтей по черзi. Тодi вирушайте на прогулянку або поласуйте рибою з картоплею фрi у парку. Робiть що-небудь. Що завгодно. Але намагайтеся зберегти своi стосунки такими, якими вони були ранiше.

Якщо це складно (маючи двох чи бiльше дiтей, ви збагнете, що я маю на увазi… фiть! i де подiлися всi няньки!), вирушайте на прогулянку з меншими дiтьми, розмовляючи про себе, а не про те, що вашi малюки робили вчора.

І не занедбуйте секс. Так, звiсно, важко кохатися, коли ви втомленi, виснаженi, клопочетеся бiля немовляти, почуваетеся геть не сексуальними, та ще й немовля дивиться на вас зi свого лiжечка поруч. Просити, аби ви кохалися так, щоб гойдалася люстра стосункiв, мабуть, було б занадто. Та все ж ви можете видiлити вечiр для романтичноi вечерi чи фiльму, а потiм перейти до еротичного масажу. Знаю, ви вже чули цi поради, проте вони насправдi ефективнi. Якщо ви докладете зусиль, не шкодуватимете уваги, будете дарувати кохання одне одному, це вас тiльки тiшитиме. Протягом певного часу, якщо так вам видаеться краще, зосередьтеся радше на якостi, а не на кiлькостi (в межах розумного). А щойно вашi дiти трохи пiдростуть, можливо, ваша люстра знову загойдаеться.



Ви кохали цю людину достатньо сильно, щоб захотiти спiльних дiтей. До цього не можна ставитися легковажно.




Правила загального пiдходу



Важливою передумовою правильного батькiвства е правильна позицiя. Щойно ви навчитеся правильно ставитися до своiх дiтей та власних обов’язкiв, бiльшiсть проблем зникне.

Тож цей роздiл про те, якi пiдходи притаманнi правильним батькам. Пiдходи щодо дiтей та своеi ролi як тата чи мами. Вам треба дивитися бачити своiх дiтей у якнайкращому свiтлi, щоб любити iх якнайбiльше та дати iм належне виховання. Якщо ви сприймаете iх як демонiв, ангелiв або iнших створiнь – тобто надiляете негативними чи нереалiстичними рисами, – подальшi кiлька рокiв стануть для вас дуже тяжкими.

Цей роздiл цiлком присвячений становленню правильних стосункiв iз самого початку, щоб вашi дiти могли рости й поступово ставати самостiйнiшими, а ви – отримувати вiд цього якнайбiльшу втiху.




Правило 12

Самоi любовi замало


Скiльки разiв вам довелося чути заяложену фразу «Найважливiше, що ви можете дати дiтям, – це любов»? Гаразд, любов, безсумнiвно, вкрай важлива. Гадаю, ми всi це збагнули. Та якби ви нiчого не давали своiм дiтям, окрiм любовi, вони б почувалися обдiленими.

Батьки-хiпi (я iх добре знаю, сам колись таким був) схильнi вважати, нiби дiтям треба дозволяти гасати по травi босонiж iз вiтром навипередки й бути щасливими вiд усвiдомлення того, що ви iх любите. Ви не маете iх стримувати (бо це контроль) або ж обмежувати iхнi дii (а так ви немов тримаете iх за гратами).

Даруйте, хвилинку.

Ой, вже краще, а то ледве не знудило. А тепер iз самого початку.

Я колись жив у Гластонберi[7 - Гластонберi – одне з найдавнiших мiст Англii. Вiдоме щорiчним музичним фестивалем просто неба, який називають британським Вудстоком. (Прим. перекл.)], тож менi довелося бачити дiтей хiпi, якi виховувалися саме так. Щойно вони дорослiшали, iм доводилося докладати певних зусиль, аби знайти свiй шлях у реальному свiтi, а потiм долати неймовiрнi труднощi, щоб налагодити дорослi стосунки з друзями та колегами. Декому ледве вдавалося навчитися ковтати нормальну iжу, адже iх протягом 18 рокiв годували лише паростками нуту. Я навiть знайомий iз парою, яка переiхала за кордон, аби тiльки втекти вiд батькiв.

Так, не заперечую, ви маете дати дiтям любов. Але е iншi речi, якi iм теж потрiбнi: ви повиннi прищепити iм навички дисциплiни та самодисциплiни, певнi цiнностi, вмiння налагоджувати гарнi стосунки, вести здоровий спосiб життя; ви маете подбати про iхнi iнтереси, дати iм гiдну освiту, широкий кругозiр, навчити дбати про себе, розумiти вартiсть грошей, бути впевненими, самостiйно здобувати знання та навички, а також часом стригтися.

Насправдi нiхто не обiцяв, що буде легко. Ви завдали собi на плечi серйознi обов’язки, коли наважилися мати дiтей, i решту життя вам буде важко. Тому навiть не мрiйте: для того, щоб поставити позначку навпроти графи «Я – чудовий(-а) батько/мати», любовi буде замало. Дозволяти дiтям робити що iм заманеться й коли заманеться шкiдливо для них самих, тож доведеться втручатися, а це означае для вас кривавi пiт i сльози. Та годi, подивiться навколо: велика кiлькiсть батькiв дае собi раду, а отже, це не так уже й складно; та ви маете визнати, що на вас чекае напружена робота. На щастя, у вас 18 рокiв, аби з усiм упоратися.



Ви завдали собi на плечi серйознi обов’язки, коли наважилися мати дiтей, i решту життя вам буде важко.




Правило 13

Кожний рецепт мiстить рiзнi iнгредiенти


Вiдповiдно до правила 12, ви повиннi робити набагато бiльше, нiж просто любити дiтей. Тож якi вашi дii? Однiеi простоi вiдповiдi на це запитання немае, до того ж потрiбно зважати на iндивiдуальнi особливостi вашоi дитини та характернi для вас обставини. Саме про це йдеться у правилi 13.

Неможливо просто дотримуватися певного перелiку iнструкцiй i бездумно застосовувати iх до кожноi своеi дитини. З дiтьми це не працюе. У мене е друзi, якi послуговувалися тими самими основними принципами для виховання своiх трьох дiтей, i все було iдеально. Потiм з’явилася четверта дитина, яка вiдрiзнялася вiд старших. Хлопчик iнакше сприймав свiт. Для нього не iснувало авторитетiв. Йому було складно розумiти людей. Вiн був чудовим, але вельми дивакуватим. Наприклад, кожного вечора вiн, не роздягаючись, уперто лягав на пiдлозi, бо ж йому доведеться знову одягатися, щойно вiн прокинеться.

Моi друзi постiйно конфлiктували зi своiм сином, оскiльки вiн не виправдовував iхнiх очiкувань та не був добре вихованою дитиною – на вiдмiну вiд iнших трьох. Однак iм вистачило здорового глузду сiсти разом i обговорити, якi методи в цiй ситуацii доречнi, а якi – нi та чому, а також помiркувати, чи справедливо ставити перед хлопцем такi ж вимоги, що й перед iншими. Деякi зi своiх правил вони адаптували, вiд iнших вiдмовилися. Не мае значення, що саме вони змiнили, головне – вони по-справжньому замислились над своiми дiями та причинами iхньоi поведiнки.

І знаете що? Вони почали ставити запитання та аналiзувати свое ставлення й до старших дiтей, i це допомогло iм покращити стосунки з ними також.

Секрет полягав у тому, щоб пiд iншим кутом зору поглянути на конфлiкт чи на ситуацiю, коли дитина почуваеться засмученою чи стривоженою, поцiкавитися, що до цього призвело, i вирiшити, як можна зарадити.

Справдi, якщо не обмiрковувати своiх дiй, малоймовiрно, що ви вчините все правильно. Урештi-решт, якби ви не складали списку покупок заздалегiдь, ви поверталися б iз супермаркету з купою непотрiбних речей. Якби ви не визначалися, чого чекаете вiд вихiдних перед вiд’iздом, у вас було б менше шансiв отримати задоволення. Так само з дiтьми: якщо ви не обмiркуете, як iх виховувати, ви можете сяк-так довести цю справу до кiнця, але не зробите для них усього, що могли б.



Якби ви не складали списку покупок заздалегiдь, ви поверталися б iз супермаркету з купою непотрiбних речей.




Правило 14

Будь-якi крайнощi майже завжди е помилкою


Я знаю батькiв, якi нiколи не дозволяють своiм дiтям дивитися телевiзор. Зауважте, iх небагато. І знаю батькiв, якi тримають дiтей виключно на веганськiй дiетi. І батькiв, якi одягають своiх малюкiв у все рожеве. Знаю навiть таких, якi змушують дiтей прокидатися о 6:30 щоранку, навiть пiд час канiкул (це може здаватися нормальним у деяких краiнах свiту, та лише не тут, у Великiй Британii).

Проте суть полягае в iншому. Загалом цi принципи не е неправильними, однак ваша система виховання власних дiтей рiзко вiдрiзняеться вiд того, як виховують iхнiх однолiткiв. Це заважае iхньому самовизначенню, а також надзвичайно ускладнюе для них можливiсть залишатися собою i почуватися при цьому природно (що й так для них непросто).

Особисто я вважаю, що свiт, де всi без винятку дiти нiколи не дивилися телевiзор (а колись такий iснував, чи не так?), мiг би бути зовсiм непоганим. Але у свiтi, де всi iхнi друзi телевiзор дивляться, несерйозно забороняти це власним дiтям. Безсумнiвно, ви можете встановити бiльше обмежень, нiж iншi батьки. Та не стримуйте iх у всьому. Дiти прагнуть бути прийнятими в коло однолiткiв, а все, що вирiзняе iх серед решти, стае для них неабиякою перешкодою.

Коли мова йде про бiльшiсть питань, що стосуються виховання дiтей, – про час, коли слiд лягати спати, кишеньковi грошi, телебачення, заняття музикою, стиль одягу, харчування тощо – потрiбно зважати на те, що у вашiй соцiальнiй групi iснують певнi межi вiдмiнностей. Якщо вашi принципи та домашнi правила перебувають у цих межах, вам нема потреби хвилюватися. Проте вам необхiдно обмiркувати все дуже ретельно, перш нiж вийти за межi «норми» з погляду сусiдiв та тих, iз ким постiйно спiлкуються вашi дiти. Ви можете пiдiйти впритул до якогось одного краю, якщо прагнете цього за будь-яку цiну, та не виходьте за тi невидимi обмеження.

Я колись знав дiвчинку, яку батьки ляскали лiнiйкою за кожну провину. Вони приiхали з iншоi краiни, де таке поводження було нормою, однак ця бiдолашна дитина не мала однокласникiв або друзiв, яких батьки карали б так само. Вона не знала, що думати, тому протягом тривалого перiоду поводилася агресивно, застосовуючи силу до iнших учнiв, якi робили не те, що iй хотiлося. Стиль поведiнки ii батькiв не мав пiдтримки нi серед учителiв, нi серед ii однолiткiв, тож вона була явно збентежена.

Один iз моiх дiтлахiв ходить до школи, де заведено, щоб учнi кожного дня брали iз собою якусь iжу. Бiльшiсть друзiв мого сина приносять шоколад, чипси, печиво, тiстечка. Я абсолютно впевнений: якщо ми покладемо нашому сину щось подiбне до коробочки для ланчу, вiн iншого не iстиме. Тож ми вiддаемо перевагу здоровим продуктам. Разом з тим син отримуе багато iжi, яку можна назвати корисною умовно, а зрiдка – якiсь ласощi, iнакше б вiн вважав, що з ним поводяться несправедливо[8 - Звiсно, нам слiд було б вiдправити його до школи, де дiтей щодня годують рiдкою вiвсяною кашею, та знайти поблизу таку школу не вдалося].

Я хочу сказати, що все е вiдносним. Найчастiше не можна однозначно сказати, що погляди оцих батькiв правильнi, а отих – хибнi. Деякi речi е очевидно помилковими, та iнодi те, що годиться в однiй ситуацii, може бути неприйнятним в iншiй. Насамперед ви маете узгодити свiй стиль виховання зi свiтом вашоi дитини й уникати будь-яких крайнощiв, бо вони лишаються крайнощами незалежно вiд аргументiв на iхню користь.



Дiти прагнуть бути прийнятими в коло однолiткiв, а все, що вирiзняе iх серед решти, стае неабиякою перешкодою.




Правило 15

Показуйте, що ви радi iх бачити


Час поговорити про те, що мене дiйсно дратуе. Важко навiть згадати, скiльки разiв я чув, як батьки замiсть привiтання говорять своiй дитинi, коли та приходить додому зi школи чи пiсля прогулянки з друзями: «Знiмай цi бруднi черевики!» або «Берися негайно за домашне завдання! Рештою займатимешся потiм!»

У мене е давнiй приятель. Якось, коли ми ще були дiтьми, вiн прийшов додому посеред дня з величезною гулею на головi, бо впав у спортзалi. (Тодi ще дозволяли йти додому самому, якщо ставалося щось подiбне.) Коли хлопець з’явився на порозi, його мама мила пiдлогу на кухнi. Вона пiдвела на нього очi, насупила брови й мовила: «Не заходь! Пiдлога ще не висохла!»

Тому звiдки цi дiти мають знати, що батьки iх люблять? Зрештою, тато й мама щирiше вiтаються iз собакою, бабусею й дiдусем, своiми друзями, навiть листоношею[9 - Жодних претензiй до листонош. До речi, у нас два листоношi, i кожен день для мене незмiнно розпочинаеться з iхнього дружнього привiтання. Ми називаемо iх Черв’яком (вiн завжди приходить рано) i Нечупарою, але лише позаочi. (Прим. авт.) (Існуе англiйська приказка «The early bird gets the worm» – «Хто рано встае, тому Бог дае», дослiвно: «Рання пташка отримуе черв’ячка» – прим. перекл.)].

А деякi батьки поводяться так, наче не помiчають своiх дiтей, якi приходять додому, немов тi – меблi. Таке ставлення не набагато краще, оскiльки проiгнорувати дитину, можливо, так само погано, як замiсть привiтання зробити iй недоброзичливе зауваження (той самий крик, тiльки у стриманiшому варiантi).

За снiданком, коли дiтям треба до школи, зазвичай усi метушаться. Проте привiтнiсть часу не вимагае, i, вiдверто кажучи, будь-що е вартим ваших зусиль, якщо воно здатне зробити ваших малюкiв менш дратiвливими, коли ви намагаетеся причесати iх i напхати iжею. Ви згоднi зi мною?

Невже так важко усмiхнутися до них, обiйняти (доки вони ще в такому вiцi, коли дозволяють вам це зробити)? Це лише дрiбницi, та вони надзвичайно важливi для ваших дiтей. Бо iм потрiбно знати, що ви щасливi бачити iх.

І якщо iхнi черевики насправдi бруднi, а ви щойно вимили на кухнi пiдлогу (хочеться запитати, навiщо, коли ось-ось мають повернутися дiти в брудному взуттi), ви ж можете зупинити iх жартом, а потiм обiйняти й поцiлувати за розумiння.



Невже так важко усмiхнутися до них, обiйняти?




Правило 16

Ставтеся до дiтей iз повагою


Я знаю одну маму, що постiйно дае своiм дiтям вказiвки: «Йди снiдай», «Сiдай у машину», «Чисть зуби». Нещодавно я почув, як вона скаржиться: вiд дiтей, мовляв, не дочекаешся нi «будь ласка», нi «дякую». І ви, i я усвiдомлюемо причину цього, та вона ii не бачить.

Проте зрозумiти це настiльки легко, що аж лячно стае. Чомусь вважаеться, що дiти мають виконувати те, що ви кажете, а от дорослi – нi. Тож дорослого ви ввiчливо просите, а дiтям наказуете. Проблема в тому, що дiти сприймають це не так. Вони не помiчають, як ви розмовляете з iншими (врештi-решт, дiти нiколи не слухають). Вони просто розмовляють з вами так, як ви з ними.

Якщо вашi дiти розсудливi, вони звертатимуть увагу радше на вашi дii, нiж на слова. Отже, ви не тiльки не маете права звинувачувати своiх дiтей у тому, що вони уникають ввiчливих слiв, бо самi iх не вживаете, а маете радiти, адже ви е для них прикладом.

Вашi дiти, звiсно, заслуговують на повагу вже хоча б тому, що вони люди. До того ж, якщо ви не поважатимете iх, не дочекаетеся взаемноi пошани. Не бiйтеся применшити свiй авторитет. Вашi дiти швидко зрозумiють, що «Почисть, будь ласка, зуби», «Будь ласка, накрий на стiл» хоч i мають вигляд прохання, та вибору не залишають. Ви, зрештою, вчите iх гарних манер у найкращий спосiб – власним прикладом.

Дiти мають вчитися на вашому прикладi не тiльки ввiчливостi. Нiколи не порушуйте данi iм обiцянки, не брешiть (вигадка про Дiда Мороза не рахуеться) i не лайтеся в iх присутностi, якщо не хочете, щоб вони вас копiювали. Адже, коли ви так робите, ви насамперед голосно та чiтко (хай i без зайвих слiв) сповiщаете iх, що вони для вас менш важливi за iнших людей i не заслуговують на повагу. Але ж ми знаемо, що це не так. Важливо, щоб про це знали ще й вашi дiти.

Якщо ви любите своiх дiтей бiльше за будь-кого (за винятком вашого подружжя), тодi вони заслуговують на вашу повагу бiльше за iнших, а не менше. Саме так вони навчаться ставитися з пошаною до людей. Отже, проблему «Куди котиться сучасна молодь?» ми розглянули.



Вашi дiти, звiсно, заслуговують на повагу вже хоча б тому, що вони люди.




Правило 17

Насолоджуйтеся iхньою присутнiстю


Якщо у вас виникло бажання обминути це правило, я вас зрозумiю. Бо насправдi я першим готовий визнати, що його iнодi не так просто дотримуватися. Не завжди ж хочеться дивитись улюблений фiльм, слухати музику чи iсти шоколад[10 - Гаразд, шоколад завжди доречний.].

Але не панiкуйте. Це правило не означае, що у вас постiйно мае виникати бажання пiти на прогулянку разом iз дiтьми. Я лише хочу сказати: щойно у вас з’являеться можливiсть вiдпочити з ними – на вихiдних, пiд час канiкул, коли ви читаете iм казочку на нiч, – важливо отримувати насолоду вiд того, що вони поряд.

Чому вам це не вдаеться? Причини вiдомi: бо ви завжди розмiрковуете, що б ще зробити з довжелезного списку нагальних хатнiх справ замiсть того, щоб у режимi реального часу вислуховувати повний переказ учорашньоi серii «Сiмпсонiв» – i аж нiяк не в найлiпшому виконаннi; або хвилюетеся, що на кухнi за хвилину-другу мають закипiти овочi; чи подумки повторюете текст презентацii, яку треба провести завтра на роботi.

Стоп! Ви вже виконуете найважливiше завдання зi свого списку – тiшитеся вiд того, що ваша дитина поряд. Припинiть думати про стороннi речi та повнiстю зосередьтесь на нiй – на тому, що вона робить i говорить. Це не менш важливо, нiж замiна пiдгузка, приготування вечерi чи пiдготовка до завтрашнього виступу на роботi. Тож поспiлкуйтеся з нею як слiд. Коли дитина каже вам: «Ти будеш вражений! Я щойно вбив 17 оркiв!», мало просто пробурмотiти: «Чудово». Спробуйте вiдреагувати iнакше: «А в тебе ще залишилися стрiли?»

Щоб отримати насолоду, треба зосередитися на спiлкуваннi. Гаразд, вам насправдi неймовiрно нудно переодягати Барбi в нескiнченнi гламурнi одежинки, обговорювати тонкощi гри кожноi футбольноi команди в лiзi чи слухати про перебiг уявноi битви мiж силами свiтла i вiйськом прибульцiв-нападникiв. Нiхто вас не змушуе шукати в цьому задоволення. Це лише засiб на шляху до мети. А мета – провести час зi своею дитиною, дiзнатися про ii свiтосприйняття, про те, що ii тiшить, засмучуе, завдае болю, вражае, змушуе нудьгувати чи iнтригуе.

Опанувавши науку зосереджуватися й насолоджуватися, ви зрозумiете, що отримуете значно бiльше задоволення вiд спiлкування з дитиною, i тепер уже ви вчитесь у неi. А щойно ви почнете радiти спiлкуванню iз сином чи дочкою, коли у вас е на це час, ви зможете набагато менше перейматися через те, що насправдi не здатнi витримати черговоi серii мультфiльму про понi.



Щоб отримати насолоду, треба зосередитися на спiлкуваннi.




Правило 18

Мова не про вас – мова про ваших дiтей


Варто дещо пояснити. Мати дiтей не обов’язково. Вас не примушують до цього. Та якщо ви вже вирiшили стати батьками, повиннi насамперед дбати про них. Це не означае, що вам слiд давати дiтям усе, що iм заманеться, – часто це зовсiм не так. Ідеться про те, що рiшення мають прийматися не на вашу користь, а на користь дiтей.

Вам потрiбнi приклади? Залюбки наведу декiлька. Я знав батькiв, якi вкладали спати до себе в лiжко шести-семирiчну дитину. Вони це робили не тому, що так було краще для неi, а тому, що не хотiли поривати iз цiею традицiею. Дiйсно приемно, коли маля тулиться до тебе, проте спання разом з батьками заважае йому стати самостiйним, правильно органiзувати режим сну, навчитися долати страх перед темрявою тощо. А якщо ще й жоден iз друзiв дитини не спить у лiжку з батьками… що ж, тодi варто нагадати про правило 14.

А ось iще приклад. Нещодавно приятелька розповiла менi, що ii дочка вподобала навчальний курс в унiверситетi, який розташований приблизно за двi сотнi кiлометрiв. Вона сказала, що намагаеться вiдмовити дiвчину вiд цього i переконуе вступити на iнше вiддiлення до мiсцевого унiверситету, аби та могла жити вдома. Я зауважив, що впевнений: ii дочка чудово дасть собi раду. Моя приятелька вiдповiла, що не сумнiваеться в цьому, а йдеться про те, що саме вона ще не готова вiдпустити дочку.

Часто те, що найкраще для ваших дiтей, найкраще й для вас. Та iнколи вашi iнтереси не збiгаються. Раз у раз ми шукаемо причини, щоб виправдати себе (мушу вiддати належне моiй знайомiй: вона принаймнi визнала, що намагаеться вплинути на рiшення своеi дочки щодо вибору навчального закладу). Батьки будуть пояснювати вам, що iхне чадо прокидаеться вночi, тому простiше спати в одному лiжку. Ми переконуемо себе, що нашi дiти недостатньо дорослi для тiеi чи iншоi справи, що вони хвилюються бiльше за iнших, що так кориснiше для здоров’я, що нерозсудливо дозволяти iм чинити так i отак.

Та глибоко в душi ми чудово знаемо, що робимо. Ми просто не бажаемо зiзнатися в цьому, навiть собi. Інакше нам доведеться все мiняти на iхню користь. Інодi це вкрай важко, та, одного разу вирiшивши мати дiтей, ми маемо бути абсолютно чесними iз собою й пiклуватися перш за все про них.

І, хоч як дивно, саме тодi й приходить справжне батькiвське щастя. Поставити на перше мiсце iнтереси iнших – означае не поневолити себе, а навпаки – звiльнити. Коли ми дбаемо про iнших, нам нiколи нудьгувати, сумувати за минулим, бiдкатися й нарiкати на свою долю, стримувати лють, тому що все це стосуеться тiльки нас. Ми вiдволiкаемося вiд власних проблем, опiкуючись iншими людьми, а ще краще – нашими дiтьми. Визнаю: коли твоя дитина лежить поряд на лiжку, почуваешся тепло й затишно. Та, спостерiгаючи, як вона перетворюеться на самостiйну, дорослу людину, ти отримуеш радiсть, що перевершуе все.



Глибоко в душi ми чудово знаемо, що робимо.




Правило 19

Бути охайним не так важливо, як ви думаете


Коли я вперше познайомився зi своею дружиною (безумовно, тодi вона не була моею дружиною), пам’ятаю, що ii будинок мене трохи налякав. У мене досi перед очима майже порожнi столи, чистi робочi поверхнi на кухнi та безмежнi, нiчим не захаращенi дiлянки пiдлоги без жодноi порошинки. Ви могли назвати будь-яку рiч у будинку, i моя дружина пояснила б вам, де ii шукати. Так, усе – в буквальному розумiннi – мало свое мiсце, де й повинне було завжди перебувати.

Чесно кажучи, я був вражений. Я завжди дотримувався такого стилю ведення домашнього господарства, який можна було б назвати «кинь на пiдлогу та забудь». Мушу зiзнатися: коли ми вирiшили мати дiтей, я потай хвилювався, що моя дружина не впораеться. Я розумiв, що ii ставлення до чистоти й порядку не сумiсне з атмосферою, в якiй могли б вирости спокiйнi та безтурботнi дiти (ми мрiяли саме про таких)[11 - Маю сказати на захист моеi дружини (раптом вам здалося, що ii ретельнiсть невротична): незважаючи на свою пристрасть до порядку, вона нiколи нiчого не прасувала та й про пилосмок мала невиразне уявлення.].

Виявилося, вона чудово адаптувалася, як i бiльшiсть батькiв. Та не всiм це вдаеться. Деякi, подiбно до Канута Великого[12 - Не завдавайте собi клопоту поясненнями, що Канут намагався зробити iнше. Я знаю, що вiн хотiв лише пiдтвердити свою думку. А я лише намагаюся висловити свою.Ідеться про легенду, за якою король вiкiнгiв Канут продемонстрував улесливим пiдлеглим, що не здатний наказувати морським хвилям. (Прим. перекл.)], намагаються стримати море бруду, пилу, книжок, iграшок i протистояти неохайностi, гармидеру, захаращенню та безладовi, якi е нормальним явищем у будинку з дiтьми. З’являеться нова категорiя речей, якi ви не в змозi прибрати, бо нiяк не розумiете, що то таке, тому годi й сподiватися знайти iм належне мiсце.

Ви можете обирати мiж двома варiантами. Варiант перший: поступово довести себе до божевiлля, знервовано намагаючись робити неможливе та пiдтримувати лад у домi, цим перетворюючи своiх дiтей на закрiпачених i манiрних псевдодорослих, яким не дозволяють поводитися природно та якi нiколи не ходили в помешканнi взутими. Варiант другий: поступитися, охолонути, заспокоiтися, припинити опiр, дати змогу дiтям бути дiтьми, не зважати на не завжди чисту пiдлогу та розгардiяш у кiмнатi – тобто зробити вибiр на користь щасливоi родини з добродушно-веселими й безтурботними дiтлахами.

Я не маю на увазi, що дiти нiколи не повиннi прибирати за собою. Та хай вони спочатку розважаться, а прибирають згодом. Не страшно, якщо скатертина на обiдньому столi замацана пальцями у фарбi, а штани бруднi. Бо iх можна випрати. Страшно, якщо дiтям не дозволяють невимушено та весело провести час.



Я не маю на увазi, що дiти нiколи не повиннi прибирати за собою. Та хай вони спочатку розважаться.




Правило 20

Гарнi батьки прораховують ризики


Коли я був пiдлiтком, мiй молодший брат – йому було рокiв вiсiм – вирiшив залiзти на високе дерево в саду. Вiн досягнув приблизно висоти даху нашого будинку, коли пiд ним трiснула гiлка. Малий ухопився обома руками за iншу, що була вище, й повиснув, гойдаючись на висотi метрiв вiсiм над землею (лишень уявiть собi цю вiдстань – це чимало). Не дивно, що волав вiн вельми голосно.

Мама вийшла в сад подивитися, що там сталося. У неi, мабуть, усе обiрвалося всерединi, коли вона побачила його на такiй небезпечнiй висотi, проте вона не виказала свого переляку. Вона спершу заспокоiла хлопця, запевнивши, що все буде гаразд, а потiм узялася iнструктувати: «На кiлька сантиметрiв нижче вiд твоеi лiвоi ноги е невеличка гiлка. Ось вона. Тепер ухопись правою рукою за нижчу гiлку…» – i так далi, аж доки вiн опинився на землi.

Вам, мабуть, спало на думку, що мама заборонила нам пiсля цього лазити по деревах, принаймнi на декiлька рокiв, але це не так. Вона розумiла, що мiй брат засвоiв корисний урок, – i не помилилася.

Тож до чого я веду? Я хочу сказати, що дiти мають дорослiшати, робити помилки, здобувати власний гiркий досвiд. Бо, потрапляючи в небезпечнi ситуацii, вони навчаються долати труднощi. А це означае, що вам доведеться ризикувати. Як правильнi батьки, ви маете дозволити iм лазити по деревах, обрати в середнiй школi бiльше предметiв для отримання атестата, нiж, на вашу думку, вони здатнi подужати, а також вiдпустити iх у перший туристичний похiд.

Звiсно, вам доведеться пам’ятати про ризики. Інколи ставки видаються надто високими, тодi ви скажете «нi». Та ви не можете постiйно боятися найгiршого сценарiю. Бо тодi ви заборонятимете все лише через вiдсутнiсть гарантiй повноi безпеки. І вашi дiти нiчого не навчаться та не будуть рiшучими, коли житимуть окремо. Це означатиме, що ви не впоралися належним чином зi своею роллю батькiв.

Отже, будьте готовi до того, що вам доведеться ризикувати. Безперечно, тодi слiд зважати на небезпеки. Ваша дитина може врештi-решт зламати зап’ясток чи погано скласти iспити. Та, погодьтеся, могло бути значно гiрше. Дiти вчаться на подiбних помилках так само, як i ви. У вас е вибiр – уникати ризикiв, та ця альтернатива матиме гiршi наслiдки.



Ви не можете постiйно боятися найгiршого сценарiю.




Правило 21

Приховайте свое хвилювання


Якщо вашi дiти коли-небудь iтимуть на ризик, ви приреченi хвилюватися. Це звичайна рiч. Ви хвилюватиметеся, коли вони будуть лазити по деревах, вчитимуться водити авто, вирушать кудись на канiкули без вас. Навiть якщо це не буде ризиковано, ви все одно не уникнете хвилювань. Ви непокоiтиметеся, коли вони вперше зникнуть з вашого поля зору, пiдуть до школи, захочуть заночувати у друзiв; коли iхнi щоки палатимуть вiд лихоманки i температура не спадатиме; коли вони складатимуть iспити.

Ви повиннi пам’ятати, що ви не однi такi. Вашi дiти теж хвилюються через усi цi подii. Може бути, що початок шкiльного життя жахае вашого малюка, а ваша дитина-пiдлiток страшенно нервуе перед поiздкою на вiдпочинок. Проте вони рiшуче налаштованi пройти цi випробування.

Ваше завдання – заспокоiти та пiдбадьорити iх. Надайте iм упевненостi, яка iх надихатиме. Переконайте, що все чудово. Завдання вельми непросте, чи не так? Насправдi ви тремтите вiд страху, а маете безтурботно усмiхатися та робити вигляд, що все гаразд. Так, мушу визнати, у цьому й полягае ваше завдання. Воно складне, та хтось мае його виконувати. І цей «хтось» – ви. Єдина ваша втiха – пiти й поскаржитися комусь iз дорослих. Можливо, вашому подружжю. А ще краще – батькам. Бо, незважаючи на ваш вiк, iхня мiсiя не змiнилася: вони пiдбадьорюють вас i запевняють, що ви надто непокоiтеся.

До речi, спробуйте стриматись i не промовляйте щоразу «Обережно!», коли ваша дитина виходить з дому. Адже це не тiльки свiдчить про брак довiри до нащадка – iмовiрнiсть того, що дитина впустить якусь рiч, коли iй сказати «Обережно!», бiльша, нiж коли промовчати. «Обережно!» може спонукати дитину до думки, наче мае статися якась халепа. Правильнi батьки сказали б: «Бажаю гарно провести час!» або «Розважайся!» А ви, безсумнiвно, Правильнi батьки.



Ви повиннi пам’ятати, що ви не однi такi. Вашi дiти теж хвилюються.




Правило 22

Сприймайте свiт iхнiми очима


Усi дiти носять у собi величезну образу. Вони переконанi, що ми недостатньо зважаемо на iхнiй настрiй тiльки тому, що вони дiти. А також iгноруемо iх, нехтуемо iхнiми почуттями, не переймаемося, якщо нашi рiшення засмучують iх. І це щира правда. Вони мають абсолютну рацiю.

Ми всi так поводимося. Не завжди, звiсно, та дуже часто. Я сам до цього схильний i не знаю батькiв, якi б не грiшили цим. Ми виправдовуемося (якщо взагалi замислюемось над цим питанням), що краще за дiтей знаемо про iхнi потреби. Інодi це правда, та не вся.

Значною мiрою цього не уникнути. Я маю на увазi, що в бiльшостi дiтлахiв завжди буде бажання лягати спати пiзнiше. Вони захочуть харчуватися виключно морозивом i шоколадом, а потiм наступнi 11 рокiв проводити час на пляжi, прогулюючи уроки. Через що ми маемо втручатися, щоб вони слухалися нас, та це зовсiм не означае, що ми не в змозi iх зрозумiти.

Та я маю пiдозру, що, коли не втручатися в iхнi витiвки, бiльшiсть дiтей доволi швидко почне поводитися набагато розсудливiше, нiж ми вiд них очiкуемо.

Зрозумiйте: дiти часто дивляться на свiт по-iншому. Інколи нашi погляди схожi, але ми просто не замислюемося над тим, що вони мають свое бачення. Так чи iнакше, iхню впертiсть можна пояснити – вони вважають, що ми iх iгноруемо. Це все мае стосунок до правила 16: ставтеся до дiтей з повагою. Тож важливо дати iм зрозумiти, що ви поважаете iхнi погляди. (Спитайте у своiх дiтей, чи вони потребують цього, i я впевнений, що вони це пiдтвердять.)

Нещодавно я збирався з дiтьми на прогулянку, та син саме дивився телевiзор. Я звелiв вимкнути його й сiдати в машину. Вiн розiзлився. Рiшучим тоном я сказав, що ми маемо заiхати на вокзал i декого забрати, а це важливiше, нiж телевiзор. Ми посварилися, обидва погарячкували, i нам це геть не подобалося. Довелося шукати кращий спосiб владнати ситуацiю.

Я згадав правило 22 i попросив сина пояснити менi, що не так. Вiн розповiв, що саме дивився улюблену телепередачу, яку й так пропускав два останнi тижнi. Я поспiвчував йому та запропонував записати ii на вiдео. Завдяки цьому проблему було вирiшено. Адже справа була не в самiй програмi, а в тому, що я поцiкавився почуттями сина. Звiсно, було б краще, якби я згадав про правило 22 ранiше, та я наполегливо дотримувався правила 2 (нiхто не досконалий). Хоча б це мене виправдовуе.



Впертiсть дiтей можна пояснити: вони вважають, що ми iх iгноруемо.




Правило 23

Батькiвство – не спортивне змагання


Нещодавно я розмовляв з однiею мамою про звички в харчуваннi наших дiтей. Я зауважив, що моi дiти без упину пiдкрiплятимуться чипсами та печивом, якщо ми триматимемо цi продукти вдома (тому в нас iх немае). «О, менi пощастило. Моi дiти не вагаючись вiддадуть перевагу фруктам або свiжим овочам». Та, побачивши, як обое ii дiтей жадiбно налетiли на печиво, коли iх пригостили, я засумнiвався в правдивостi ii слiв. Рiч у тому, що то була класична суперницька реплiка, мета якоi – принизити мене й моiх дiтлахiв i таким чином пiднести свою родину.

Один iз класичних прикладiв змагання батькiв стосуеться привчання малюка до горщика. Я знаю батькiв, якi почали висаджувати своiх немовлят на горщик, коли iм було декiлька мiсяцiв, тiльки для того, щоб випередити дiтей своiх друзiв. І таких, кому кортить, щоб iхнi малята якнайранiше зiпнулися на нiжки i пiшли. А також тих, хто вихваляеться успiхами своiх дiтей у спортi, музицi чи навчаннi. Та найбiльш пiдступними серед батькiв, якi люблять змагатися, е тi, що не хизуються демонстративно, а завуальовують своi вихваляння. Наприклад: «О, менi пощастило, що моi дiти радше iстимуть фрукти, нiж чипси», маючи на увазi лише те, щоб ви i на мить не припустили, нiби йдеться про випадковiсть.

Ми, Правильнi батьки, не змагаемося мiж собою. Ми достатньо впевненi у своiх силах i досить спокiйно ставимося до власних недолiкiв, аби дозволити подiям iти своiм ходом та дати спокiй дiтям. Рiч у тiм, що батьки, якi звикли змагатися з iншими, не тiльки мають обмаль гарних друзiв (з дiтьми), але змушують своiх чад тримати планку, щоби ними хизуватися. Цi бiдолашнi малi переконанi, що схвальне ставлення батькiв можна заробити, лише довiвши перевагу над своiми приятелями. Урештi, коли дорослiшають, вони надто ревниво ставляться до чужих успiхiв, вiдштовхуючи потенцiйних друзiв, не кажучи вже про рiдних братiв i сестер. Існуе безлiч можливостей привчити дiтей до здорового суперництва, не нав’язуючи при цьому згубноi для них конкуренцii.

Розумiете, проблема батькiв, якi бачать у своiх дiтях лише переможцiв, полягае в тому, що вони невпевненi, знервованi та сумнiваються у своiх батькiвських здiбностях. Тому вони мають принизити вас, аби змiцнити своi позицii. Тож не сердьтеся. Просто пожалiйте iх. Це iх по-справжньому дратуе.



Існуе безлiч можливостей привчити дiтей до здорового суперництва, не нав’язуючи iм при цьому згубноi для них конкуренцii.




Правило 24

Нiколи не манiпулюйте емоцiями


Чи ви коли-небудь уживали цi фрази (або подiбнi до них)?

• «Ти не цiнуеш моiх зусиль».

• «Ти мене засмучуеш».

• «Це несправедливо щодо мене».

Впiзнаете щось iз цього? Якщо нi – молодцi, перегортайте сторiнку. Якщо ж ви коли-небудь послуговувалися такими словами, ви, безумовно, не виняток. Проте такi фрази – вияв емоцiйного шантажу, i це погано.

За допомогою емоцiйного шантажу ви чините на своiх дiтей опосередкований i пiдступний тиск, i, якщо ви вдаватиметеся до нього постiйно, вони житимуть iз усвiдомленням власноi провини, а також почуттям образи на вас. До того ж ви демонструете, що вашi почуття для вас важать бiльше, нiж iхнi, та показуете приклад егоiзму, жалiючи себе й манiпулюючи емоцiями.

Зауважте: ви з власноi волi взяли на себе тягар батькiвства. Дiти за своею природою – егоiсти, i ви, певна рiч, потерпатимете вiд цього частiше за будь-кого iншого. Нiхто не дае вам права зривати на них злiсть: то не iхня проблема, що ви втомленi, роздратованi й вам дошкуляе вiдчуття, нiби iншi сприймають вашi зусилля як належне.

Я не агiтую вас виховувати в дiтей егоiзм. Утiм, вам потрiбно уникати манiпулювати почуттями дiтей. Звернiть iхню увагу на те, як iхня поведiнка впливае на iнших людей, або просто вiдверто поговорiть з ними. Замiсть докоряти: «Будь ласка, не проси мене грати з тобою у футбол, коли я такий виснажений», можна просто сказати: «Вибач, я надто втомився. Пограемо завтра».

Немае жодного сенсу торочити дiтям: «Я працюю заради тебе, не розгинаючи спини, – готую тобi iжу, прибираю, перу твiй одяг, воджу на футбол, скрiзь пiдвожу тебе на машинi…» Запевняю вас, що вони чутимуть лише: «Бла, бла, бла, футбол, бла, бла, бла…» Тож ви марнуете слова. Безперечно, хтось мае пояснити iм це все, але тiльки не ви. Вам буде на руку, якщо ваш партнер, дiдусь, бабуся, старша сестра чи хтось iнший скаже дiтям: «Не кидай одяг на пiдлогу. Чому мама/тато мае прибирати за тобою? Невже ти вважаеш, що вони недостатньо для тебе роблять?» А вам належить аналогiчно подбати про свого чоловiка або дружину. Імовiрнiсть того, що дiти дослухаються до цих слiв, набагато бiльша.

Ще один варiант – запропонувати iм на день помiнятися обов’язками (бажано у вихiдний, коли немае шкiльних занять, iнакше виховний момент виявиться невдалим). Ви пiзно встанете та гратиметеся або ж читатимете майже цiлий день, а дiти хай виконують усю вашу роботу. Вони, можливо, не пристануть на таку пропозицiю, та це означае, що вони добре помiркували над вашими обов’язками.

Сподiваюся, ви зрозумiли: емоцiйний шантаж не мае виправдань, тому що iснуе чимало кращих способiв навчити дiтей не бути егоiстами – зокрема таких, якi не залишають болiсного слiду на все життя.



Дiти за своею природою – егоiсти, i ви, певна рiч, потерпатимете вiд цього частiше за будь-кого iншого.




Повсякденнi правила



Звiсно, дуже добре, що у вихованнi дiтей ви керуетесь доброчесними, лiберальними принципами, та батькiвська праця полягае насамперед у щоденних важких i виснажливих обов’язках – одягти, помiняти пiдгузки, вчасно зiбрати й вiдправити до школи, вмовити з’iсти щось хоч трохи корисне, переконати вчасно лягти спати, посперечатися, чи варто купувати новi кросiвки, яких iм заманулося.

Тож, гадаю, вам знадобляться якiсь кориснi повсякденнi правила, здатнi полегшити та зробити ефективнiшою щоденну взаемодiю, а також перетворити батькiвство з виснажливоi тяжкоi працi на радiсть, якоi ви так чекали.

Цi правила гарантують, що вам на втiху вашi дiти стануть iнтелiгентними, допитливими, тямущими дорослими. Принаймнi сприятимуть у цьому.




Правило 25

Привчайте iх до самостiйностi


Маю зазначити, що на той час, як вашiй дитинi виповниться 18 – або й ранiше, – вона мае остаточно подорослiшати, стати мудрою та самостiйною, здатною знаходити власних друзiв, будувати власне життя, застеляти власне лiжко та прокладати власний маршрут Лондоном через станцii метро. Отже, ваша мiсiя завершена.

Якщо вашiй дитинi чотири роки, а ви досi годуете ii з ложечки, чи ви складаете портфель чотирнадцятирiчному пiдлiтку, iм буде непереливки, коли доведеться самим давати собi раду. Отже, не робiть за них те, з чим вони здатнi впоратися самостiйно. І це не лише прибирання та уроки (особисто я вважаю, що у восьмирiчному вiцi моi дiтлахи виконують свое шкiльне домашне завдання краще, нiж мiг би виконати за них я). Це означае, що з десяти рокiв кожного з них необхiдно час вiд часу залучати до приготування iжi для всiеi родини (навiть якщо це просто тости з квасолею), пояснити, як працюе пральна машина, привчати пiднiматися з лiжка по суботах (бо вони пiдробляють у вiльний вiд школи день) i самостiйно збиратися у подорож.

Та навiть не це найголовнiше. Адже е ще два вмiння, вкрай необхiднi дiтям, якi ви повиннi прищеплювати якнайранiше: вмiння розпоряджатися грошима та приймати власнi рiшення.

Рiч у тiм, що, коли ви контролюватимете всi iхнi грошi вiд самого початку та лише видаватимете потроху на певнi витрати, дiти нiчого не навчаться. Набагато краще, коли вони трохи подорослiшають, дозволити iм, наприклад, самостiйно купувати собi одяг або давати мiнiмум кишенькових грошей, а решту нехай заробляють самi. Я маю приятеля, який виконуе для своiх дiтей роль банку: вiн нараховуе iм щедрi вiдсотки за iхнi заощадження, тому вони вважають за краще економити, нiж витрачати. Є чимало рiзних способiв навчити дiтей правильно розпоряджатися грошима. Важливо знайти тi, що будуть ефективними для вас i для них.

І звiсно, ви маете призвичаiти своiх дiтей до самостiйних рiшень. Вони повиннi вирiшувати, що сьогоднi одягнути (коли iм два роки) та якi iспити складати для вступу до коледжу, – так вони навчаться планувати свое життя. А це означае, що вони на собi пiзнають також i наслiдки неправильних рiшень. Тому не перешкоджайте iм робити помилки. Так, ви можете щось запропонувати чи порадити (та з вiком вони все рiдше просять вас про це), тiльки не чинiть жодного тиску, гаразд? То iхне життя. Просто пам’ятайте: ви ведете зворотний вiдлiк часу до iхнього вiсiмнадцятого дня народження, пiсля чого вони самi собi господарi…



Дiти навчаться планувати свое життя. А значить, вони довiдаються також i про наслiдки неправильних рiшень.




Правило 26

Надайте iм бiльше свободи


Пам’ятаете часи, коли ви йшли з дому на цiлий день, а вашi батьки не знали, де ви? Можливо, це було й правильно, оскiльки ви займалися тим, про що вони не хотiли й чути: будували халабуди, билися на палицях, крали яблука, запалювали феерверки, лазили по деревах, ловили сусiдського кота й чiпляли на нього слимакiв.

Дитинство не обходиться без таких речей. Так було завжди. Та батьки все менш охоче дозволяють робити подiбнi витiвки. Ми турбуемося, аби нашi дiти уникли травм, хоча емоцiйна шкода, якоi ми завдаемо iм своiм пiклуванням, значно небезпечнiша. Життя – постiйне зважування ризикiв, i, якщо дiти не навчаться ризикувати змалечку, вони не здатнi будуть упоратися з дорослим життям.

Так, я знаю, що ваша дитина може серйозно травмуватися, бiгаючи в полi чи гуляючи з друзями в парку. Однак вона може травмуватися i вдома – наприклад, упасти на сходах. Чомусь за два останнi поколiння ми втратили здатнiсть адекватно оцiнювати своi застереження. Насправдi, коли дiти дiють самостiйно, вони значно вiдповiдальнiше ставляться до власноi безпеки, адже зважають на те, що вас немае поряд, аби подбати про них. Отже, вони отримують бiльшу користь. Усi дiти мають навчитися лазити по деревах, розпалювати багаття, будувати укриття, гойдатися на мотузцi та мокнути пiд дощем. Хоч iнколи вони приходитимуть додому з гулями та синцями, з подертими до кровi ногами чи руками, вони знатимуть, як реагувати на аналогiчну ситуацiю i будуть до цього готовi[13 - Наприклад, дiти пам’ятатимуть, що в котiв е кiгтi й вони не люблять, коли на них чiпляють слимакiв.].

Цi висновки грунтуються на моiх тривалих спостереженнях за дiтьми, яким дають бiльше волi. А от дiти, що ними надмiрно опiкуються, здаються бiльш знервованими. Вони не здатнi пiклуватися про себе, оскiльки iм рiдко випадала нагода робити це. Натомiсть дiти оптимiстично налаштованих батькiв чи практично не завжди почуваються впевненiше за iнших. Насправдi, впевненiсть надзвичайно важлива, коли йдеться про власну безпеку. Ви заперечите, що в ризикованiй ситуацii впевненiсть може нашкодити, проте зайвою е лише самовпевненiсть. А я маю на увазi виправдану впевненiсть.

Якщо ви даете дитинi в руки чашку й застерiгаете: «Обережно, не розлий!», це збiльшуе вiрогiднiсть того, що прикрiсть таки станеться. Ви змушуете дитину непокоiтися, зосереджуете ii увагу на ризику. А впевненi дiти приймають розумнi рiшення скорiше, нiж тi, що звикли непокоiтися. Тому, огортаючи дитину «коконом» своеi турботи, ви, можливо, вважаете, що таким чином зараз убезпечуете ii життя, та насправдi ви послаблюете ii здатнiсть дбати про себе в майбутньому.



Дiти, що ними надмiрно опiкуються, здаються бiльш знервованими.




Правило 27

Привчайте iх мислити самостiйно


Вашi дiти мають не тiльки приймати власнi рiшення (правило 25), iм знадобиться також умiння самостiйно мислити. Якщо ваша дитина завзято сперечаеться з вами, значить, вона принаймнi мае власну думку. А це те, що вам потрiбно (хоча, можливо, саме зараз вам цього не надто хочеться).

Нещодавно я бачився iз приятелькою, чия п’ятирiчна дочка навмисне дратувала маму – як це вмiють робити в ii вiцi. Моя знайома не стрималась. Дiвчинка неймовiрно засмутилася, коли ii висварили. А я був неабияк здивований, коли приятелька запитала дитину: «Як ти гадаеш, чому я розсердилася на тебе?» Донька помiркувала над цим, а потiм пробурмотiла: «Тому що я не припинила, коли ти сказала, що досить». Дитина сама навряд чи поцiкавилася б, чому розгнiвалася мама, якби ii не запитали. Так мати навчала ii мислити.

Моя приятелька засвоiла найголовнiший метод, що вчить дитину думати, – метод запитань. Насправдi не мае значення, про що ви iх запитуете – чому вони вiддають перевагу крикету, а не футболу; або як, на iхнiй погляд, найкраще нагодувати сотню людей, запрошених на весiлля; що уповiльнило б глобальне потеплiння; а може, вам цiкава iхня думка щодо зовнiшньоi полiтики США на Близькому Сходi (це запитання можна залишити до того часу, коли вони подорослiшають). Але вам необхiдно привчити iх мислити.

І вимагайте вiд них обгрунтовувати своi думки. З iнтересом поцiкавтеся: «Чому ти так вважаеш?» У дворiчноi дитини ви можете запитати, чому, на ii думку, гавкае собака. У дванадцятирiчноi поцiкавтеся, чи вважае вона виправданою цiну на фiрмовi кросiвки. (А якщо нi, то чому вона вимагае купити iх? До речi, е нагода нагадати про правило 25 – хай вони розпоряджаються грошима на свiй одяг самостiйно.)

Постiйно тренуйте iхне мислення та ставте запитання. Залучайте iх до дискусiй, суперечок, вчiть доводити свою думку й бути допитливими. А щойно вони почнуть робити це автоматично i вам не доведеться спонукати iх до цього запитаннями, це означатиме, що ви досконало опанували правило 27.



У дворiчноi дитини ви можете запитати, чому, на ii думку, гавкае собака. У дванадцятирiчноi поцiкавтеся, чи вважае вона виправданою цiну на фiрмовi кросiвки.




Правило 28

Похвала потребуе мудростi


Молодцi! Ви вже перейшли до правила 28. Тобто подолали чверть шляху до права заслужено називатися правильними батьками.

Сподiваюсь, я вас пiдбадьорив, бо саме в цьому полягае мета похвали. А правильнi батьки розумiють: якщо ми належним чином виконуватимемо свою роботу, похвала стане чи не найкращим заохоченням для наших дiтей. Ви не припускаете думки, щоб на день народження вони залишилися без подарунка, тож i значнi досягнення потребують похвали.

Однак це непросто, чи не так? Скiлькох батькiв ви знаете, якi не вмiють мудро користуватися похвалою? Хвалити необхiдно в мiру i правильно.

Вислiв «передати кутi меду», безумовно, тут доречний. Я не маю на увазi, що треба бути скупим до заохочень, але похвала повинна бути прямо пропорцiйною заслугам дитини. Надмiрна похвала знецiнюеться. Якщо ви називаете досить посереднi досягнення дiтей надзвичайно видатними, що ви спроможетеся сказати, коли iм вдасться зробити щось дiйсно неперевершене? А якщо кожен пересiчний здобуток щедро винагороджуватиметься, вони потерпатимуть вiд страху не виправдати вашi сподiвання. А такий тиск не тiшить.

Часом батьки забувають похвалити дiтей за гарну поведiнку, тому що сприймають ii як належне. Проте дiти якраз прагнуть пересвiдчитися, що iхнi гарнi вчинки не пройшли повз вашу увагу, i почути щось на кшталт «Чудово, що не колупався в носi у присутностi тiтки Мертл» або «Ти, мабуть, дуже втомився, проте не скаржишся. Оце молодець!» Так вони переконуються, що наступного разу варто поводитися добре.

Подяка – ще один спосiб вiдзначити досягнення дитини. Таким чином ви уникаете зайвого тиску та визнаете заслуги свого сина чи дочки без зайвих емоцiй. До того ж це чудовий засiб для заохочення гарно поводитися й запевнити iх, що ви помiчаете не лише хибнi, а й правильнi вчинки: «Дякую, що повiсив сохнути рушник пiсля купання», «Я радий, що менi не довелося нагадувати тобi про уроки», «Дякую, приемно зайти на кухню, де все прибрано».

Й останне зауваження, перш нiж завершити. Як ви гадаете, що з цього ваша дитина найбiльше волiла б почути: «Який гарний малюнок!» чи «Який гарний малюнок! Менi дуже подобаеться, як ти передав рух – твiй кiнь немовби справдi скаче. Як тобi вдалося?» Ви правильно зрозумiли: не зайве прокоментувати своi слова, а також виявити додаткову цiкавiсть. Тодi дитина щиро сяятиме вiд щастя.



Хвалити необхiдно в мiру i правильно.




Правило 29

Переконайтеся, що iхнi прiоритети правильнi


Зачекайте, я ще не завершив розповiдати про похвалу. Отже, ми знаемо, як ефективно скористатися нею. Та чи замислювалися ви коли-небудь над тим, за що хвалите свою дитину? Помiркуйте про це зараз.

Я знаю батькiв, якi найчастiше хвалять своiх дiтей за перемоги. Інодi це спортивнi досягнення, часом – успiхи в навчаннi. Знаю й таких, що спроможнi похвалити переважно за ввiчливiсть. Чи за охайний вигляд. Або ж за слухнянiсть.

Те, за що ми хвалимо дiтей, красномовно свiдчить про нашi цiнностi. Якщо ми вихваляемо iхню вроду, успiхи чи гарний апетит, вони пiдсвiдомо вирiшують, що саме цi речi е найважливiшими. Вони вкладатимуть у них усi своi старання, аби тiльки здобути вашу похвалу, i саме на цих аспектах зосередять максимум зусиль, розпочавши самостiйне життя.

Тож на вас лежить величезна вiдповiдальнiсть за вибiр прiоритетiв у життi ваших дiтей. Якi цiнностi вони засвоять, якщо ви постiйно переймаетеся iхнiми шкiльними оцiнками, не зважаючи на зразкову поведiнку? Ви бiльше схильнi похвалити iх за високий результат, нiж за наполегливу працю на шляху до успiху? Звiсно, нi, бо ви – Правильнi батьки. Та багато хто дотримуеться iншоi тактики.

Це не означае, що ви не скажете: «Молодець!» – коли ваша дитина радiе тому, що посiла перше мiсце серед однокласникiв у рейтингу успiшностi чи виграла шкiльнi змагання. Та ви маете вiдчувати баланс прiоритетiв, на якi ii орiентуете.

Перевага похвали полягае в тому, що вона е надзвичайно ефективним способом прищепити дiтям важливi для вас цiнностi. Наприклад, почувши слова «Ти мене приемно вразив, узявши на себе турботу про маленьку Алi й допомiгши iй освоiтися, коли вона щойно прийшла до вашоi групи та соромилася», ваша дитина запам’ятае, що доброта й турбота е важливими якостями. Подiбне враження справлять на дiтей i такi пiдбадьорювання: «Я пишаюся тобою, бо ти подолав свiй страх i таки пiшов на курси скелелазiння» чи «Не бiда, що ти не перший. Головне, ти дуже старався, а я помiтила це».

Вам як батькам це допомагае усвiдомити найважливiшi для вас життевi цiнностi та отримати можливiсть прищепити iх дiтям. Похвала (якщо ви дотримуетеся мiри) – позитивний метод, який заохочуе ваших дiтей бути працьовитими, дбайливими, щирими, смiливими, рiшучими та сердечними. Тобто йдеться про якостi, що мають для вас значення.



Ви бiльше схильнi похвалити iх за високий результат, нiж за наполегливу працю на шляху до успiху? Звiсно, нi, бо ви – Правильнi батьки.




Правило 30

Навчiть iх програвати


Ітиметься про другий бiк помiркованоi похвали. Коли дiтям щось не вдаеться, вони мають це визнати. Часом вони самi добре усвiдомлюють свою невдачу, тож не варто iх запевняти, що все гаразд, бо це видаватиметься нещирим. Їм, можливо, захочеться вам повiрити, та глибоко в душi вони вiдчуватимуть брехню. Ви iх лише збентежите, якщо спробуете отак пiдбадьорити:

• «Ти застудився напередоднi iспиту, тож не дивно, що тобi не вдалося отримати високий бал»;

• «Не слiд було дозволяти тiй дiвчинцi брати участь у змаганнях для дiтей до 12 рокiв. За зростом вона мала б бути в дорослiй групi»;

• «Суддя був упередженим. Ви мали виграти».

Я не маю на увазi, що ви повиннi лаяти своiх дiтей та докоряти, що вони вас пiдвели (не сумнiваюся: ви б так не вчинили). Та як вони вчитимуться на своiх помилках, не визнавши iх? Ви робите своiй дитинi ведмежу послугу i позбавляете ii цiнного досвiду, запевняючи, нiби в тому, що сталося, нема ii провини – iй просто не пощастило.

Якщо маете бажання, можете коротко висловити свою думку. Ви можете сказати: «Ти виступив не досконало, проте гiдно», чи щось подiбне (якщо це правда). Та дiлитися своiми враженнями зовсiм не обов’язково. Набагато важливiше дати дитинi зрозумiти, що можна було зробити, аби результат виявився кращим. Спробуйте запитати: «Як ти почуваешся?» Завжди непогано поцiкавитися ii станом хоча б тому, що це ви можете вiдчути розчарування вiд ii поразки, а дитина буде в захватi, бо прийшла п’ятою. Тодi хай вона насолоджуеться своiм досягненням як справжнiм успiхом.

Якщо дитина все ж засмучена через невдачу, запитайте, чому, на ii думку, iй не вдалося досягти кращого результату. Якщо вона почне звинувачувати суддю, вчителя, iнших дiтей, тактовно попросiть ii не вiдступати вiд теми.

З’ясуйте в дитини, що вона збираеться робити наступного разу. Пам’ятайте, що варто уникати нездоровоi конкуренцii. Інодi краще припинити участь у змаганнях, аби не засмучуватися через невдачу, чи спробувати отримати задоволення вiд самоi гри/заняття/дiяльностi, не переймаючись результатом. Та, звiсно, не тодi, коли дитина справдi прагне перемоги. У такому разi iй варто iнтенсивнiше тренуватися, гарно виспатися напередоднi, частiше вiдпрацьовувати закручену подачу м’яча в крикетi чи присвятити бiльше часу повторенню вивченого матерiалу. Із програшем змиритися легше, якщо ви почнете уявляти, як можна змiните все на краще в майбутньому. Також це допоможе зрозумiти, що принаймнi деякi складовi успiху залежать вiд вас.




Конец ознакомительного фрагмента.



notes


Примiтки





1


Так, знаю, якщо тiльки вони не близнюки. Дякую. (Тут i далi прим. авт., якщо не зазначено iнше.)




2


Нi, я не маю намiру заохочувати батькiв до вживання алкоголю, щоб усе витримати. Просто поводьтеся невимушено!




3


Будь ласка, не надсилайте листiв зi звинуваченнями в паплюженнi образу вашоi матерi. Я лише висловлюю думку.




4


Енергiйний англiйський народний танець, який виконують чоловiки в костюмах героiв легенд про Робiна Гуда. Ставлення до нього англiйцiв неоднозначне: однi пишаються старовинною традицiею, другi вiдверто глузують з неi, третi нiяковiють через звинувачення в расизмi. Частина англiйцiв сприймають цю традицiю як ганебний пережиток минулого та волiють не згадувати про нього. (Прим. перекл.)




5


Переконаний, що видiляти спецiальне мiсце для покарань несправедливо. Як може якесь одне мiсце зарекомендувати себе настiльки гiрше за решту?




6


Це лише жарт – не треба хапатися писати обурливi листи.




7


Гластонберi – одне з найдавнiших мiст Англii. Вiдоме щорiчним музичним фестивалем просто неба, який називають британським Вудстоком. (Прим. перекл.)




8


Звiсно, нам слiд було б вiдправити його до школи, де дiтей щодня годують рiдкою вiвсяною кашею, та знайти поблизу таку школу не вдалося




9


Жодних претензiй до листонош. До речi, у нас два листоношi, i кожен день для мене незмiнно розпочинаеться з iхнього дружнього привiтання. Ми називаемо iх Черв’яком (вiн завжди приходить рано) i Нечупарою, але лише позаочi. (Прим. авт.) (Існуе англiйська приказка «The early bird gets the worm» – «Хто рано встае, тому Бог дае», дослiвно: «Рання пташка отримуе черв’ячка» – прим. перекл.)




10


Гаразд, шоколад завжди доречний.




11


Маю сказати на захист моеi дружини (раптом вам здалося, що ii ретельнiсть невротична): незважаючи на свою пристрасть до порядку, вона нiколи нiчого не прасувала та й про пилосмок мала невиразне уявлення.




12


Не завдавайте собi клопоту поясненнями, що Канут намагався зробити iнше. Я знаю, що вiн хотiв лише пiдтвердити свою думку. А я лише намагаюся висловити свою.

Ідеться про легенду, за якою король вiкiнгiв Канут продемонстрував улесливим пiдлеглим, що не здатний наказувати морським хвилям. (Прим. перекл.)




13


Наприклад, дiти пам’ятатимуть, що в котiв е кiгтi й вони не люблять, коли на них чiпляють слимакiв.


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/templar_r-chard/pravila-bat-k-vstva