Хiба ревуть воли, як ясла повнi
Панас Мирный




Панас Мирний

Хiба ревуть воли, як ясла повнi





ЧАСТИНА ПЕРША





I. ПОЛЬОВА ЦАРIВНА


Надворi весна вповнi. Куди не глянь скрiзь розвернулося, розпустилося, зацвiло пишним цвiтом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспiло наложити палючих слiдiв на землю: як на Великдень дiвчина, красуеться вона в своiм розкiшнiм убраннi... Поле — що безкрае море — скiльки зглянеш — розiслало зелений килим, аж смiеться в очах. Над ним синiм шатром розiп’ялось небо — нi плямочки, нi хмарочки, чисте, прозоре — погляд так i тоне... З неба, як розтоплене золото, ллеться на землю блискучий свiт сонця; на ланах грае сонячна хвиля; пiд хвилею спiе хлiборобська доля... Легенький вiтрець подихав з теплого краю, перебiгав з нивки на нивку, живить, освiжав кожну билинку... I ведуть вони мiж собою тиху-таемну розмову: чутно тiльки шелест жита, травицi... А згори лине жайворонкова пiсня: доноситься голос, як срiбний дзвiночок, — тремтить, переливаеться, застигав в повiтрi... Переривае його перепелячий крик, зiрвавшись угору; заглушае докучне сюрчання трав’яних коникiв, що як не розiрвуться, — i все те зливаеться докупи в якийсь чудний гомiн, вриваеться в душу, розбуркуе в нiй добрiсть, щирiсть, любов до всього... Гарно тобi, любо, весело! На серцi стихають негоди на думку не лiзуть клопоти: добра надiя обгортае тебе добрими думками, бажаннями... Хочеться самому жити й любити; бажаеш кожному щастя. Недаром в таку годину — аби недiля або яке свято — хлiбороби виходять на поле хлiба обдивлятись! Отакоi саме пори, в недiлю, пiсля раннього обiднього часу, — тим шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пiсок аж до славного колись Ромодану, — йшов молодий чоловiк. «Не багатого роду!» — казала проста свита, накинута наопашки, — «та чепурноi вдачi», — одмовляла чиста, бiла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-пiд свити. Червоний з китицями пояс телiпався до колiн, а висока сива шапка з решетилiвських смушкiв, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу... Iшов справдi парубок. На перший погляд — йому, може, лiт до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тiльки що висипався на верхнiй губi, де колись малося бути вусам; на мов стесанiй борiдцi де-где поп’ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Нiс невеличкий, тонкий, трохи загострений; темнi карi очi — теж гострi; лице довгообразе — козаче; нi високого, нi низького зросту, — тiльки плечi широкi, та груди високi... Оце й уся врода. Таких парубкiв часто й густо можна зустрiти по наших хуторах та селах. Одно тiльки в цього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним свiтилася якась незвичайна смiливiсть i духова мiць, разом з якоюсь хижою тугою...

Парубок плiвся повагом, позакладавши руки назад себе; позирав навкруги своiми блискучими очима; iнодi зупинявся й довго розглядав зелене нив’я. То знову йшов; то знов становився де-небудь на згiрку — i знов оглядав поле. Ось перейшов i драний мiсточок посеред лук, на низинi, у балцi. Пiд ним ще не висохли веснянi калюжi — аж зацвiли, позеленiли: кумкають в них жаби рано й вечiр. От опинивсь на невеличкiм горбу по той бiк мiсточка; став, обернувся лицем до його; глянув на рудку; перевiв погляд на крайне жито. «Оже, тут кращi хлiба, нiж пiд селом, — подумав сам собi, — тут, мабуть, сильнiший дощ пройшов...» Знов повернувся, — i рушив далi.

Спустившись в долину, повернув з курного шляху на обнiжок — i пiшов помiж зеленими житами. Ось пiдiйшов до однiеi ниви, нахилився, вирвав при самiм коренi пучок жита, глянув на його, далi глянув на ниву, — i лице засвiтилось одрадою. «От де моя праця, — немов казали його очi, — не марно потрачена: вона зробила з мене чоловiка, хазяiна!..» Повертiвши в руках вирване жито, вiн скинув очима на другий бiк межi; знову глянув на свою ниву, наче рiвняв двi ниви мiж собою, — i промовив вголос: «Бач... на нашому полi жито краще, нiж у дядька Кабанця: мое таке густе та гонке, а в його — ледве од землi одлiзло, — низеньке, жовте, засмоктане...»

Не вспiв доказати останнього слова, — чуе: недалеко, з-за жита, хтось спiвае... Вiн притаiв дух; насторожив ушi, слуха... Голос тонкий, гнучкий, дзвiнкий, так i розходився на всi боки: то розлягався в високiм просторi; то слався по землi, по зелених житах; то замирав од далеки на полях розлогих; то вливався в душу якимсь несвiдомим щастям...

Парубок стояв, як зачарований. Йому здалося — вiн зроду не чув такого свiжого, гнучкого голосу. У його в очах засвiтилась одрада; лице прояснилося, наче хто збризнув його свiжою водою; серце затiпалось немов хто доторкнувся до його... «Хто б це?» — подумав вiн, — та й пiшов на голос. Не встиг ступить десяти ступнiв, як пiсня стихла, — тiльки одна луна ii бринiла ще над головою у його. Ще ступiнь, ще... зашелестiло жито, заколихалося, немов у йому щось борсалось, билось... Ще хвилина — i з жита заманячила дiвоча постать... Парубок став. Дiвчина, як перепелка, знялась — i помчалась вподовж ниви. Низенька, чорнява, заквiтчана польовими квiтками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, iнодi дуже неповоротких дiвчат. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, мiж високим зеленим житом, — вона здавалася русалкою... Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв ii за ту польову царiвну, бо стояв, як укопаний, розтягши й без того довгообразе лице, широко розкривши здивованi очi...

Дiвчина одбiгла трохи i собi стала. Озирнулась, глянула на його веселими очима, усмiхнулась свiжим, молодим личком. Тут ii краще розглядiв парубок. Чорне кучеряве волосся, заквiтчане польовими квiтками, чудовно вилося коло бiлого чолi; тоненькi пасма того чорного, аж полискуваного хмелю спадали на бiле, рум’яне личко, як яблучко наливчате; очi оксамитовi, чорнi, — здаеться, сам огонь говорив ними... Двi чорнi брови, мов двi чорнi п’явки, повпивалися над очима, злегенька прикритими довгими густими вiями. Сама — невеличка, метка й жвава, з веселою усмiшкою на виду, вона так i вабила до себе. Зелена байова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах сдiдниця, на шиi дорогi коралi, хрести, золотi дукати — усе гарно пристало до хорошоi дiвоцькоi вроди.

Вона стояла навпроти парубка, як намальована, — наче манила своею дивною красою. Не спускаючи з очей, вiн пiдходив до неi.

— Чого ти тут ходиш? — обiзвалась вона перша.

— А ти чого хлiб толочиш? — не зовсiм ласкаво одказав вiн.

— Хiба се твiй хлiб?

— Не чий же... А що?..

— Цур тобi, як мене злякав!.. — та й замовкла. Парубок i собi мовчав.

— А ти хто така? — трохи згодом питае вiн, ковтаючи слова. — Де ти взялася? звiдкiля сюди прийшла?..

Дiвчина почула, як тiльки чують дiвчата, чого в його запнувся голос; очi в неi заiскрили, заграли...

— Навiщо тобi? — прядучи ними, вона питае в його.

— А чого ж ти прийшла сюди, на чуже поле? — каже вiн. — Хто ти така? Чого тобi тут треба?.. — Чутно — аж дух спира йому в грудях од кожного слова.

— Не с-к-а-ж-у! — одмовила вона нарозтяг, осмiхаючись, i подалася трохи личком вперед, згорнувши пухлi бiлi руки попiд лiктями. — А прийшла сюди, бо недалечке живу... А ти хто?

— Сюди йди! — каже вiн, усмiхаючись i разом запрохуючи очима. — Посiдаемо тут... побалакаемо... я тобi й розкажу — хто я...

Як стрель стрельнув у дiвчину. Сплеснула в долонi, зареготалася та й помчалася буйними житами... Далi — вискочила на зелену луку, що красувалася польовими квiтками; потiм — повернула круто налiво, почесала яриною; як бiлочка на деревину в лiсi, так вона збiгла прудко на згiрок; стала, перевела дух, озирнулася; осмiхнулась; махнула правою рукою: «сюди, мов!» — та наче мана яка, спустилася вниз — i скрилася за горою.

Парубок нi з мiсця. Стоiть та дивиться вслiд iй ще дивнiшими очима — мовби переглянув через гору!.. У вухах його ще вчувався ii голос свiжий, тонкий, ii смiх молодий та дзвiнкий; перед очима, як та причуда, манячила ii постать метка, жвава; йому усмiхалося ii личко, бiло-рум’яне, з ясними очима, з чорними бровами; уся вона, з зеленою корсеткою, з червоною спiдницею, привиджувалась йому, як жива!.. «Що це? — думав вiн. — Чи справдi, чи вважаеться?.. I вiдкiля б це?.. чи не москалiвна?.. Так же, казали, у москаля дочка вмерла... гм... мов, бачся, на хуторах нiкого такого й немае... Хiба Хоменкова? — так же не близий свiт од Хоменкового хутора сюди телiпатися... А видно — хутiрська: на селi, окрiм попiвни, здаеться, нiкого пiдхожого... Оже й не попiвна: попiвну я знаю — попiвна не така, та й не пiде за п’ять верстов од села... Чия б же це?..»

Не розв’язавшись з такою думкою, вiн вийшов на згiрок — подивитись, куди пiшла дiвчина. Було вже пiзно. Дiвчини не видно, — тiльки зеленiли то там, то там, обложившись полями, хутiрськi, сади, як розкiшнi квiтники, а мiж зеленою листвою вишняку, груш, слив та яблунь бiлiли чепурнi хаточки. Парубок постояв на згiрку, помилувався красою околицi, задивився на один хутiр, на другий; пригадував хазяiнiв iх, перебрав у пам’ятi iх дочок, — та, теряючись в догадках, i повернув назад — додому.

Iшов вiн такою ж тихою ходою, як i сюди, а може, ще й тихшою, — та все думав та думав... А в серцi — почував вiн — прокидалось щось невiдоме, чудне: i важко мов, i легко, i сумно, й весело, i хочеться спiвати, й, хочеться плакати... Сльози не ллються, а вголос рветься; несподiваний сум обiймае голову; думка думку гонить: нiгде пристати, нi за що зачепитися — так i ганяе за маною... А перед очима — зелена керсетка, червона спiдниця,, знадний з усмiшкою погляд, червонi, як кармазин, уста, з котрих виглядае рядок дрiбних, як перли, зубiв... У його аж мороз пiшов поза спиною... «Оце так — промовив вiн уголос. — Чи не здурiв, бува, я, чи не збожеволiв?.. Дома худоба не напована, а я блукаю тут — i думати забув!» Та, пiднявши вгору голову, чимдуж придав ходи в ноги.

Ось незабаром i Пiски. На самому краi села, од вигону, стояла невеличка хатка, вiкнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкi хлiвцi, повiточки; трохи далi — тiк; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою лiскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяiна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вiчi. Хата хоч старенька, та чепурна, бiла, — видно, бiля неi ходили хазяйськi руки; двiр виметений, чистий; огорожа цiла, хоч i низенька, а ворота дощанi-хрещатi.

Недалечке вiд хатнього порогу стояла немолода вже молодиця, бiдненько зодягнена, — i, розсипаючи з миски зерно, голосно скликала курей. Натомiсть, з хлiвця прожогом вискочила невеличка свинка й кабанчик — i давай похапцем хламати зерно, не пiдпускаючи курей. Молодиця спершу кричала на непроханих гостей: «аря, гладкi! аря!», потiм того плескала в долонi — й штовхнула кабанчика ногою; а як побачила, що нiчого з такими ненажерами невдiеш нi криком, нi легенькою бiйкою, — вона висмикнула з мiтли держално — i давай потягати «ненаситну прожир» i вздовж i впоперек, — аж поки не хруснуло держално... «От, проклятii Каторжнi!.. Через них знiвечила держално..» — на весь голос гукала молодиця — й кинула в свиноту надтрiснутим держалном.

Саме на цей крик у двiр повернув парубок. Не вспiв вiн ще гаразд i ворiт причинити за собою, — як уже на його напустилася розсерджена молодиця.

— I де ти, Чiпко, ходиш? де ти бродиш? — докоряла вона. — Ось до якоi пори виходив! Нi корова, нi кобила не напованi, а вiн блукае...

— Я, мамо, на полi був... до ярини довiдувався, — одказав вiн.

Мати пильно подивилася йому в вiчi, наче вивiряла: чи правда тому? Та син уже повернувся — пiшов прямо до загороди, а вона з порожньою помийницею — в хату.

— Не гайся ж, жени корову напувати, бо треба ж ще колись ii й доiти! — усе-таки з докором гукнула з сiнешнiх дверей мати.

Син уже не чув того докору. Вiн випустив з загороди корову, одв’язав од ясел кобилу — погнав до водопою. Хутко погнав, хутко й назад вернувся. Позаганяв у загороду худобу, набрав оберемок свiжоi трави. Зелена трава нагадала йому зелену керсетку; заманячила нiби знайома постать; вiн мерщiй кинув у ясла оберемок... йому здалося, що з-пiд трави заблищали, мов двi углини, двое чорних очей... «Згинь ти, марюкоi, — скрикнув вiн, випростуючи з трави руки. — От, причепилася!»

Швиденько зачинив загороду, пiшов у хату. Повечеряли мовчки. Полягали спати.

— Чи ви, мамо, не знаете: у москаля е дочка? — пита вiн трохи згодом.

— У якого москаля, сину?

— Що живе коло нашого поля хутором.

— Не знаю, моя дитино. Знаю, що була, — та, казали, либонь умерла. — А що там?

— Та я так питаю... нiчого.

Розмова увiрвалася. Мати заснула на полу. Син лежить на лавi. Сон не йде йому в голову. Душно йому, млосно, пече попiд боками, а в вiччю — вона та й вона. «Пропади ти, навiжена!» — шепче вiн. Перевернувся з боку на бiк, натяг на голову ряднину, — не спиться, та й годi... «Нi, вже: не швидко ти дiждеш, щоб я пiшов на поле!»




II. ДВУЖОН


Лiт за двадцять до крiпацькоi волi, з того самого Ромоданового шляху, яким iшов парубок, у село Пiски вступав якийсь невiдомий захожий. Видно — з далекоi дороги. Сорочка на йому чорна; штани вибiйчанi, пiдсуканi аж до колiн; за спиною вiрьовкою навхрест перев’язана одежа; через праве плече, на палицi перекинута торба — мабуть, з харчю, та пара шкапових чобiт. На взiр — чоловiк середнiх лiт. Чорнi, як гайворон, уси починали вже по краях рудiти; борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скiска.

Iшов захожий тихо, нога за ногою, й роздивлявся на всi боки. Сказати б — з заробiткiв, коли б не така рання пора. А то тiльки що весна настала. Постiкали води, зазеленiли трави, зацвiли садки, городи, сонце ще не пекло, як серед лiта, а приязно сяло та грiло.

Дiйшовши до одного двору, де серед нечистого городу влiзла в землю старенька хата, захожий став. «Оце ж мов, бачся, й Окунева хата!» — каже вiн сам до себе. На той час з низеньких хатнiх дверей вийшов молодий парубок.

— Здоров був! — обiзвався до його захожий.

— Здоров.

— Чи це Окунь живе?

— Який Окунь?

— Карпо Окунь, старий дiд.

— Нi: це Лимар, а не Окунь.

— А де ж Окунь?

— Та який Окунь?

— Дiд старий, що з бородою ходив.

На iх розмову нахопилася з-за хати старенька жiнка. Видно, поралась коло городини, — бо очiпок подався трохи набiк, лице в поту, руки в землi.

— Та кого ти, чоловiче, питаеш?

— Окуня Карпа.

— Е-е-е... його вже давно й слiду нема... Знала я того Окуня, знала... Уже, мабуть, лiт з десять буде, як помер... А тобi ж навiщо вiн?

— Та треба... Так умер, кажете?

— Умер, умер.

— Та хто ж пiсля його зостався?

— Та хто ж, пiсля його зостався?! — каже жiнка, задумавшись... — Зосталася Ганна-небога, що вийшла за Соломенка. Та й та уже вмерла. Оце ми у неi й дворище купили. Та ще зостався Грицько — був йому якийсь далекий родич... торiк його у некрути взяли. Та, здаеться, вже й немае нiкого такого...

— Так... А волость же ваша далеко?

— Волость? — глянула жiнка на його й, перегодя трохи, одказала: — на тiм боцi села. От як пiдеш сiею улицею, та й вийдеш прямiсiнько. Спершу будуть гамазеi, а там — зараз i волость.

— Ну, спасибi вам. Прощайте.

— Щасливо.

Пiшов собi чоловiк тою тропою, що розказала жiнка. А жiнка й парубок ще довго стояли — дивились услiд, аж поки не скрився захожий з очей у кривiй вулицi.

— Ти не питав, Грицьку, — тодi жiнка до парубка : — хто вiн такий? навiщо йому Окунь?

— Нi, не питав.

— Гляди, лишень, чи не родич який... Там у його, в Донщинi, багато, кажуть, всякоi рiднi... Там i брат його жив. То чи не по худобу бува, прийшов i сей?!

— Бог його зна.

— Треба б дознатись, Грицьку. Чи не збiгав би ти, слiдом за ним, у волость та розслухався б: що воно за чоловiк.

— Добре, мамо, — каже парубок. I обое пiшли в хату.

Жiнка справдi догадалася навiщо захожому здався мертвий Карпо Окунь. Той, що розпитував, об’явився в волостi небожем Окуня — Остапом Хрущем, що лiт, може, з п’ятнадцять як пiшов на Дiн. Уже його й з ревiзii викинули, не тiльки з думки. Тiльки старi люди пам’ятали ще — коли бородатий та бiлий Окунь виряджав на Дiн до дядька свого хлопця-небожа. А тепер оце вiн назад повернувся й просився в пiщанську громаду.

— Чого ти звiдтiля вернувся? — пита його голова, — хiба там недобре стало жити?

— Та трудно вже й там, — кланяючись, каже Остап. — Не тi тепер порядки пiшли: багато вже й там нашого брата... пропадае...

— А тут хiба краще? — пита писар.

— Та все ж, бачте — рiдна сторона.

— Як же ми тепер тебе приймемо, що в тебе нi виду нiякого, нiчого? — знову голова.

— Та в мене ось е старий пашпорт. — Та, витягши з гамана шматок засмальцьованого паперу, з обтiпаними краями, й подав головi.

Подивився той на папiр, розправив, прочитав — i знову зложив.

— Що ж з сього?! — каже. — Чому хоч ти не обзивався, як ревiзiя писалась?

— А бог його знае — чому... Не знав. — Вiдколи пашпорта не перемiняв! — не випускаючи з рук паперу, дивувався голова.

— Та там мене й по цьому всюди приймали.

— Гм... Що ж тепер, Василь Васильович, будемо робити? — пита голова писаря.

— А що? Треба громаду збирати; та хай поставить громадi могоричу, то, може, й дiло буде, — одказав писар. — А то, як бродягу якого, ще в тюрму запруть.

— Здiлайте милость, — каже, кланяючись, Остап, — уже поклопочiться! Я вже вам, коли так не маю чого дати, то хоч одслужу за те.

Писар тiльки покрутив свого рудого уса та разом з головою й пiшли у другу хату.

Через три недiлi Остап косив у писаря сiно. Та такий з його косар: такий жвавий, такий робочий — невтомний! Усьому лад дае, усiм перед веде — отамануе. А через мiсяць йому об’явлено, що тепер вiн пiщанський громадянин — козак, Остап Макарович Хрущ.

Аж перехрестився Остап, як почув це. Та восени прямiсiнько й почвалав у город найматись. Недовго й мiсця шукав: зараз жид злебенив його та й заправив у поштарi.

Добре Остаповi. I одежа й хлiб жидiвський, i плата добра, та й од проiжджих перепада. — Послужив вiн рiк, а на другий уже грунт i хату купив. Якраз на край села, на белебнi, стояла собi осторонь чиясь сирiтська пустка: необмазана, невкрита, город не обгороджений, звiсно — сирiтське, та ще й за селом.

Купив Остап хату, та, не довго думавши, й шле старостiв до Мотрi Жукiвни — бiдноi, некрасивоi дiвчини, уже таки й лiтньоi, що жила в сусiдах, удвох з старою матiр’ю.

— А що ж, Мотре, — каже iй мати, — iди! Хоч хата своя буде; хоч не тинятимешся на старiсть, як от я, стара...

— Та чи йти, то й iти! — одказуе дочка. — I так натерпiлись усього!

Обмiнили хлiб, а в недiлю й весiлля заграли.

Як уступила Мотря в свою хату, то немов знову на свiт народилася. Чепурить ii, прибира. Дiждали весни, — город одкопала, скопала, засадила; хату вимазала, оббiлила; призьбу жовтою глиною пiдвела; коло хати вiником обмела. Чисто кругом — любо глянути, i огородина зеленiе...

Та й тiльки ж то, що огородина своя, а бiльше землi — нi ступня. Приходилось у чужих людей косити, хлiб заробляти, спини не розгинаючи, спочивку не знаючи... Оже як не працювала Мотря з Остапом та з Оришкою — старою своею матiр’ю, а все бiдно жили. Iнодi зимою нi з чого було й галушок зварити, — приходилось сухим хлiбом давитись...

Остап — спершу був повеселiв: такий балакучий, такий щирий, — Мотрю жалуе, коло тещi ласкавий; а далi — все хмурнiшав та й хмурнiшав. Стала нудьга виглядати його очима, журба невимовна гнiтити його душу i серце... Ходить бувало восени або зимою по двору, опустить на груди голову та за цiлий день i слова не промовить нi до кого...

Так минув рiк; минае й другий; а вони — всi тройко (дiтей не було) — похмурi, невеселi... Немае долi — немае й радостi!

Лягла зима. Падав дрiбний снiг, як бува в холод: буйний вiтер крутив заметами й вив, як звiр у лiсi, у димарi Остаповоi хати. Нiч уже спустилася на землю. Мотря й Оришка сидiли на полу; перед ними на стiльчику неясно блимав каганець — от-от збирався погаснути. Вони пряли мовчки; кожна про себе думала якусь тяжку думку. Остап лежав на печi... Тихо, — тiльки веретена сюрчать!..

— О-ох! — важко зiтхнув Остап. — Обридло вже менi по цих краях горювати, — промовив вiн, наче сам до себе. — Дiжду весни, пiду на заробiтки. Там, може, знайду добре мiсце, то й вас переведу...

— А як же не найдеш? — на це йому Мотря.— Лiто втратиш... а я одними руками що тут зароблю?.. — додала вона журливо й скривилася.

— Та вже ж ви тут з матiр’ю то сим, то тим боком настягаетесь на зиму... А я, коли що, то там i зазимую. Так менi тут остогидло!

Дiждали весни. Порадився Остап з жiнкою та з тещею, узяв пашпорт, пiшов собi. Мотря з старою матiр’ю зостались самi собi на хазяйствi.

Вирядили Остапа на Дiн у великий пiст, а так — к зеленiй недiлi — приходить з Дону бумага: чи е, мов, у вас такий i такий козак Остап Хрущ? i де вiн у вас узявся? Що тут вiн прозивався не Хрущ, а Притика... що вiн кинув у нас жiнку й трое дiтей, пропадав був — не знать де — три роки без малого... А ось тепер — у пашпортi вiн уже Хрущем пишеться, та ще й жонатим. Що се воно за знак? з якоi це речi така плутаниця?..

Так оце запитувала якась Донська станиця Пiщанськоi волостi... I задала ж роботу волосним оця несподiвана бумага!

Як прочитала ii козацька старшина, то голову й руки опустила.

— Оце так! — скрикнули в один голос i голова й писар. — Буде ж тепер вiд окружного... I як-таки повiрити такому волоцюзi?! Прийшов — чорт його зна й вiдки, сказавсь — бiс його зна й ким; а ми — на тобi, та цить! — i лапки поклали... Окунiв небiж, та й Окунiв, — нестеменне Окунiв... Чому не прийняти?.. Аж воно — он який небiж!!

— Егеж... Недаром я казав, — вибрiхувавсь писар, — пiдождемо трохи, спишемось... Не послухали?..

— Що ж тепереньки робити? — мов не чув, питае голова в писаря.

Той мовчав, потупивши в землю очi. Видно було — щось пригадував.

— Недурно менi сю нiч чорна собака снилася. — похваливсь голова. — Жiнка одгадувала: напасть... так воно й е!

— А менi руда свиня, — увернув писар. Порадившись, мерщiй послали за Мотрею десятника. Мотря прийшла.

— Чи не розказував тобi чоловiк чого про Дiн? — стрiли ii волоснi.

— Нi, не розказував, — одказала Мотря, здивувавшись такому питанню. — А що там? Хiба яка чутка прийшла?.. — запитала вона зляканим голосом.

— Так i так — кажуть; таке й таке диво...

Як почула таке Мотря, то й лиця на iй не стало: поблiдла, як крейда, затряслась, як лист на осичинi; хотiла щось сказати, та не вимовила й слова, — тiльки раз по раз тяжко зiтхала, i якось чудно дивилась мутними очима...

— Чого ти здихаеш? — гримнув на неi голова. — У чоловiка навчилася?.. Той теж, як прийшов, то такого Лазаря скорчив... Проклятi! Через вас на Сибiр ще пiдеш...

Мотря нiчого не одказала, — тiльки жалiбно дивилася. Коли б хто заглянув тодi в ii душу, — що там робилося! Якби зазирнув у серце, — що в йому поверталося!

— Iди собi! — гукнув голова, бачачи, що в неi й рiч вiдтяло.

Мотря повернулася, вийшла. Iшла по вулицi, — не бачила свiта перед собою; прийшла додому, — як п’яна, мов чмелена...

— Що там, дочко? — стрiла ii мати. — Чого тебе кликали?

Пожовкло в Мотрi у вiччю, заколихався свiт, пiшло все ходором... Не пам’ятала вона, як опустилась на лаву — так не роздягнена, не розбута — i впала опукою. Сльози, як горох, полилися з очей.

— Чого ти, дочко? Чи, не приводь господи?.. — Оришка не доказала. У неi в думцi пробiгла смерть Останова.

Мотря не озивалася; плакала мовчки. Оришка пильно дивилася на неi. Серце почуло якесь лихо; перед очима вже стояла бiда... В Оришки затiпались челюстi, забiгала по виду мишка.

— Та кажи!.. чого ти плачеш? — аж скрикнула вона. Мотря утерла рукавом сльози й простогнала... А далi натужилась i, схлипуючи, перериваючи слова, стала казати: «О-о, боже мiй!... недурно вiн все сумний був... мовчав... журився... та все через сон про Дiн викрикував... про Хiврю та Грицька... Недурно ж це воно!.. Ой, пропала ж моя голiвонька бiдная!..»

— Що ж там таке? кажи вже, не мороч моеi голови! Про яку це ти Хiврю плещещ?

— Про жiнку того сучого сина, щоб йому... нi добра, нi життя!..

— Кого?

— Остапа...

— Чи ти не збожеволiла, дочко?

— Поневолi збожеволiеш, коли таке...

— Мотре! не тумань ти моеi голови: розкажи по-людськи — що там таке?

— Отой волоцюга, блудяга... покинув на Дону жiнку з дiтьми... приплiвся сюди на мою голову... Господи! i за що ти мене отак караеш на сiм свiтi? — скрикнула Мотря i знову залилась сльозами.

Тепер тiльки Оришка розiбрала свое лихо. Образа, гора тяжкоi образи дочки, людськi поговори та смiхи, — все разом пiднялось у головi матерi, налягало iй на старе серце важким жалем... Вона глянула ще раз на Мотрю, поступилася назад, простогнала, сiла мовчки на пiл, узявшись холодними руками за крайню дошку, щоб не впасти. Старе тiло тремтiло, колихалося, стара голова не здержувалась на в’язах — хилилася на груди. Оришка болiсно пiднiмала ii i тяжко стогнала... Мотря не переставала плакати. Гiркий ii плач, стогнання матерi зливалися вкупу, носилися по хатi, слались по бiлих стiнах. I темнiли вони для дочки й для матерi; здавалась темною хата, й свiт що вривався у вiкна, чорнiв у вiччю в них... I стояла в темнотi тiй ще темнiша доля iх — чорна, темна, страшна, з худим, з’iденим нуждою лицем, з злими од голоду очима... Таке лихо скоiлось перед обiдом. Страва давно стояла у печi: ще як у волость iшла Мотря, то засунула, щоб упрiвала. Тепер нiхто й не згадав про неi. Горе без страви нагодувало обох. Нiхто з них не кидався до печi. Обидвi навiть забули про обiд.

Так день настав, так i минув. Одходячи на спокiй, сонце обдало землю блискучим промiнням; земля на прощання усмiхнулася — i потемнiла. Спустилася нiч; викликала собi на втiху зорi; викотився з-за гаю мiсяць — i став оглядати околицю... Усе кругом спало, мов зачароване, в тихiм забуттi теплоi ночi, — не спав тiльки один соловейко, виспiвуючи в зеленiм садочку свою любу пiсню, — та не спало ще лихо в Орищинiм та в Мотринiм серцi... Завело i воно свою пiсню — гiрку, журливу, безнадiйну... I не розходилась та пiсня по свiту, не окликалася луною в лузi, як соловейкова, а, як важкий камiнь, налягала на душу, морочила голову цiлим роем темних гадок, пекла серце нерозважною тугою... Мотря й Оришка не спали, не плакали, — тiльки то одна, то друга зiтхала... I вiдкiля це лихо взялося? i чого воно до них вчепилося? чим була Мотря Остаповi?.. чим вона тепер осталася?.. Мотря й Оришка роздумували, розгадували... Жiнка жонатого чоловiка? покритка-дiвка?.. Нi жiнка, нi дiвка, а замужня вдова... Грiх перед богом, — чим його замолити? Сором перед людьми, — чим його змити?.. А ще ж, може, i каратись за це прийдеться — хоч не на сiм, то на тiм свiтi... Непевний той Остап, — вiн щось лихе, страшне... Страх справдi пiсля таких думок закрадався iм в душу — i вони обидвi тихо молилися.

Як не мучились вони цiлу ту нiч, що вже не думали, а все-таки не видумали нiчого для себе утiшного.

Не вигадали поради й волоснi. Судили, рядили — та окружному, а окружний— та губернаторовi. Пiшли писати та одписувати...

Незабаром наiхало в село чиновного панства.

Питають-розпитують, пишуть-записують. Натерпiлася страху Мотря од тих хитрих спросiв та переспросiв; набралася горя Оришка, глядя на свою дитину.

А в селi — тiльки й мови, тiльки й речi, що про Хруща. Наче все на свiтi для Пiсок провалилося, один Хрущ зостався, а через Хруща — й Мотря... Хто ii зроду не знав, — став допитуватись: де вона й що вона. Не можна Мотрi нiкуди очей показати, щоб на неi пальцями не тикали. Вийде Мотря на вулицю, — малi дiти слiдком за нею; пораеться Мотря на вгородi, — бачить: двi жiнки стоять коло тину, дивляться на неi й перешiптуються. Немае Мотрi спокою i в церквi: i там ii не спускають з очей.

— Ото... ото вона! низенька, чорнява... чорним платком голова пов’язана, — чуе Мотря позад себе в бабинцi.

— Ото чорнява, що хреститься?

— Еге ж, еге... Ото вона сама... за жонатого замiж пiшла.

Чуе Мотря, та боiться озирнутись: iй чогось соромно, страшно. Вона впаде навколiшки, приникне головою до помосту, — шепче молитву щиру, просить у бога ласки, одмолюе свiй грiх — i разом сльози ковтае.

Тодi тiльки люди трохи забули про Хруща, як жнива настали. Своi клопоти, праця, утома трохи зацiпили язики людськi.

Коли це — перед другою пречистою ведуть Хруща у ланцюгах через Пiски. Як зачули люди, то за малим не все село вибiгло з хати, мов на ведмедя, дивитись. «Хрущ!.. Хрущ iде!.. Хруща... Хруща ведуть!..» — викрикують з усiх бокiв по селу. I бiжить на Хруща дивитись старе й мале.

Повели Хруща у Гетьманське; засадили в тюрму за залiзнi штиби; давай випитувати та розпитувати. Пiднялися знову спроси та переспроси... Зовсiм загубила спокiй Мотря: водять ii то в город, то з города... А тут — друге лихо: Мотря почула — щось заворушилось пiд серцем...

Помiтили люди — та як у дзвiн задзвонили:

— Чи чули?.. — питае молодиця другу, стрiвши на улицi. — Завагiтнiла...

— Чула, серденько, чула... I скажiть: од такого!!

— Це вже, видно, не перед добром, моя матiнко!.. Чи не кiнець, бува, й вiку швидко буде... Там: торiк хвостата зоря свiтила, а се знов проява якась вирискалась...

— I я кажу: не перед добром таке на свiтi коiться! Та як пiдуть отак цокотати, — не переслухаеш. А пiд недiлю або свято збереться де-небудь чоловiкiв купа, надiйдуть жiнки, парубки, дiвчата — назбираеться чимала юрба людей, то й давай перетирати на зубах у сотий раз того чудного Хруща. Аж ось — не знать звiдкiль узялась на селi чутка, що вiн нi Хрущ, нi Притика, а прямiсiнько-таки Iван Вареник — крiпак пана Польського, що панував у Пiсках.

Така чутка збила з пантелику судових i громаду. Що з ним робити? Як тепер його судити? Кинулись до пана, — пан одсахнувся: робiть, мов, з ним, що хочете, як знаете... Тодi громада розв’язала дiло. Як голили хлопцiв у москалi: «У некрути його!.. лоб йому! лоб!..» — закричала громада. Поiхав голова у Гетьманське, пiшов, куди треба, однiс, що годилось — i «перевертня» прямо з тюрми повели до прийому. Заголивши лоб, перевернули його ще вчетверте — i став вiн з Вареника Хрущовим. Незабаром його кудись погнали, — та бiльше вiн нi вертався, нi озивався.

Оддали Остапа в москалi перед покровою. А так, перед пущенням, породила Мотря сина, — та ще й породила неабияк. Роди були тяжко труднi: потугувала ними Мотря два днi й двi ночi, не своiм голосом викрикуючи... Що вже не робила «довгоп’ята баба»-повитуха, — нiщо не помагало. Ледве Мотря на той свiт не переставилась. Уже й не кричала й не стогнала — лежала мертвою колодою... Аж на третiй день «господь ii помилував»: серед тихого плачу Орищиного почувся голосний дитячий крик...

— Єнерал!.. — зрадiвши, скрикнула «довгоп’ята баба».

Оришка пiдняла руку, перехрестилася... Мотря важко зiтхнула — i розкрила сплющенi очi... Хату обняла тиха одрада.

Як же почули люди про такi роди, — знову загомонiли. Пiшло знов по селу шушукання, глум, таемнi страхи... Дiйшло до того, що нiхто вже Вареника не щитав i за чоловiка, а так-таки за самiсiнького куцого... Дехто помiтив i невеличкi рiжки на головi в його, як стригли в прийомi. А Кирило Кнур — недалечкий сусiда — Христом-богом клявся, що як купались з Остапом укупi, то й хвостика бачив... Не при хатi згадуючи — куций, та й годi!

А тут ще дитинка знайшлася, та ще при таких родах!..

— Щось воно таки непевне, моя матiнко!.. — цокочуть жiнки, похитуючи головами.

I не одна й не двi нарошне забiгали в хату до Мотрi — довiдатись: чи немае на йому яких ознакiв? Одна якось забачила на лiвiм колiнцi невеличку родимку... «Оце ж воно й е!» — подумала та мерщiй з хати.

— А що? — стрiва ii кума.

— То ж воно, кумонько, саме!.. — каже кума, перехрестившись.

Незабаром цiле село слебезувало про ту пляму. Усi в один голос: «чортеня», та й годi!

Прийшлось кумiв брати, — нiхто не хоче. Що тут робити? Вже три днi як дитина нехрещена... Не дай, боже, якого случаю — i вмре, не уведене в закон!..

Кинулась Оришка по сусiдах... Всяк дякуе, сторониться... Ходить вона по хатi — сама не своя: свiтить сiдим волосом, ломить сухi руки... Мотрi вже й не хвалиться: вона й без того ледве дише.

На той час лучились у селi перехожi москалi. Оришка до них: «Москалики-лебедики, охрестiм дитя!» Купила москалям кварту горiлки. Тодi один якось згодився. Москаль за кума, сама Оришка за куму.

Понесли до батюшки. А панотець i собi: «Як його такого виродка в хрест уводити?!»

«Боже мiй!.. що його робити на свiтi?!» — плаче Оришка, — та до попадi: «Матушка!.. я вас сього й того, я вам моток пряжi напряду, — умовте панотця!..»

Попадя зглянулась. Охрестив дитину батюшка: назвав Нечипором.




III. ДИТЯЧI ЛIТА


Не судилося Мотрi щастя. Не зазнала вона його змалку, не бачила дiвкою, жiнкою, не сподiвалася замужньою вдовою...

Не тiльки ii, а й ii матiр стару стали цуратися люди. Саме те мiсце, де вони жили, зробилося якимсь страшним, — стали його оббiгати... Казали, що до Мотрi кожноi ночi змiй у димар лiтае: якийсь захожий чоловiк застав його в хатi та насилу з душею вирвався... Непевне мiсце! Бувало вночi нiхто не пройде повз iх хату, не перехрестившись; а дiтям — то й удень забороняли туди бiгати...

Мiсцина справдi стала пустирем одгонити. Лежить за селом, на самому белебнi, неогороджена, необкопана — так рiвець невеличкий прокопаний та й годi... Iде скотина — нема перепону — через грядки так i чеше; собаки так i гнiздяться! — кубла повибивали... Пустир пустирем! Хата хоч стара була, та як полагодив був Остап, поки ще не женився, то вона, мов, i бадьорилася; а як пiднялась лиха година, що замчала не тiльки лад у хатi, а й самого Остапа, — то й хата осунулась... Стрiха мiсцями повигнивала, покрiвля де-где провалилася, вiкна побитi: замiсть шибок — ганчiрки свiтять; ще до того дощ та хуртовина оббила, обшмарувала... Пусткою аж воняе! I всерединi не краще. Стiни чорнi, аж цвiллю взялися од води, що дощi поналивали крiзь лиху оселю; черевата пiч потрiскалась, — димiла, курiла; замiсть лав якiсь кривоногi ослiнчики — i сiсти на них страшно; стiл — ходором ходить; пiл — на п’ядь дошка од дошки: Мотря пiд холод двi дошки спалила, бо не було чим у хатi прокурити... Бiдота несказанна, злиднi невилазнi!

Неодрадне життя Мотрине. Невеселим оком дивилася й ii стара мати на ту оселю, на лихий той захист, через який вони стiльки горя приняли, стiльки клопоту звiдали... Вони б його давно кинули, якби було де притулитися. Та де його при недостачах, при убожествi?! Коли на роботу приймали Мотрю з опаскою.

Лiтом Мотря стае жати. У Пiсках нiхто не приймав, — бо помiтили, що в кого Мотря жне — вся нива закрутнями унизана. В сусiдньому селi Байраках Мотря хлiб заробляла, — на жнива становилася.

Що за лiто заробить Мотря, те за зиму й проживуть... коли ще й ставало! А було так, що нi дрiбка солi, нi пилинки борошна... Де вже думати про одежину!! Що, дiвуючи, придбала Мотря, то все позношувала: саме гноття та рам’я висiло... Як заробить конопель, — то й добре. Помочить iх, висушить, витiпа: костриця на топливо, волокно на прядиво. Напряде отак лiт за двое, оснуе, витче, та й сорочка е; виб’е — спiдницю пошие, юпку... У вибiйчаному i в свято ходила. Другi в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибiйчаноi юпки та спiдницi не вилазила. Бiленькою хусткою зав’яжеться, та й шмаруе... Ото буденне й празникове! А що старе, дране, — позшивае, позаштопуе, — матерi старе тiло прикрие, або дитинi — штанцi, куцину... Нужда!! На зиму на всiх одна юпка була. Пiде куди Мотря, — сиди, мати, з хлопчиком дома — й не рипайся! Пiти треба матерi, — сиди, Мотре... бо й чоботи однi!

Робота не страшна, як сила е. Мотря день i нiч в роботi та в роботi; лiтом — на полi, зимою — дома. А Оришка — стара вже, — нездужала, — тiльки й того, що доглядае дитини... Як лiтком немае Мотрi дома, — баба зварить iстки, догляне, й нагодуе, й спати положить, котка спiвае..

Ай дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тiльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другi дiти жвавi, — як дзига крутиться, на мiсцi не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стрiла пуститься... Чiпка, як його звали, — не такий, нi! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чiпко, води!» або — ножа, або — веретено... — то вiн i почне: «А де ж воно лежить, чи стоiть?» Отак розпитае, повагом устане, повагом пiде, пiднiме й повагом подасть... Мотря за це не любила Чiпки. — «Десь Чiпка у нас буде дуже велике ледащо! — жалiеться Оришцi: — йому як що робити, то треба за тиждень загадувати, щоб роздумався...» А iнодi було й буханця улiпить Чiпцi в спину, щоб довго «не роздумував»... Тодi Чiпка руки опустить, реве на всю хату... Є, значить, робота бабi! Оришка справдi душi не чула в Чiпцi: так його любила й жалувала! I цяцьок йому надае, й iграшок яких там — полив’яного пiвника, свистiлочку, а iсти — сама не доiсть — йому зоставляе...

Як пiдрiс Чiпка — став бiгати, то вибiжить було з двору на вигiн, та прямо до дiтвори так i чеше. Так же й дiтвора його не приймае. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а iнодi поб’ють та й проженуть... Недурно пани своiм родом величаються. На селi теж розпитують — хто якого роду... Тiльки те неоднаково, що в городi питають: чим той рiд уславився — чи давнiстю, чи боями, чи послугами. А село знае одну славу — честь. Тим на селi й питають: чи «чесного» роду? А тодi вже й братаються... Чiпка був «виродок»... Як же Чiпку прийняти дiтям до iграшки?! Хiба, щоб поглумитися...

— Виродок iде! — кричить, забачивши здалека Чiпку, бiлоголовий, миршавенький хлопчик.

— Запорток! — пiдхопить другий... — Ходiм до його!

Побiжать, оступлять кругом. То це ззаду хто-небудь i скубне Чiпку за чорне волосся. Окрутнеться Чiпка, насупить брови, скривиться, тiльки очима свiтить... Злi Чiпчинi очi, та недобрi й дiти, що довели до того. Понуро й гостро дивиться на них Чiпка. А тi — за боки беруться зо смiху...

— Чiпко, де ти взявся? — смикнувши Чiпку за полу, питае хто з хлопцiв. Мовчить Чiпка, — сопе.

— Ти з яйця вилупився?! — знову, другий...

Усi зареготались. Чiпка похнюпить голову, потупить в землю очi, копирсае нiгтем пiд нiгтем.

— Нi!.. мене бабуся на вгородi пiймала... в бур’янi, — одмовляе понуро та все копирсае пiд нiгтем...

Регiт — аж вигiн розлягаеться...

— Так ти, Чiпко, з бур’яну взявсь?..

— Нi...

— А де ж твiй батько, коли ти не з бур’яну?

— Не знаю...

— То-то й е... ти байстрюк!..

— Брешеш!.. — зиркнув, як той вовк, Чiпка.

— А хто ж ти?

— Я... Чiпка.

— Ти — Чепiга, а не Чiпка! — крикне хто з середини — i вскубне Чiпку...

— Чого ти скубешся? — з плачем вимовля Чiпка. — Постой, я бабусi скажу, — вона тобi дасть!

— Боюсь я твоеi бабусi, — куди ж пак! — одказуе хлопець, та й знову вскубне.

За ним другий, третiй. Повертаеться Чiпка на всi боки в крузi, як ведмiдь на цепу, а хлопцi регочуться та за чуприну смичуть — аж поки не розплачеться Чiпка. Тодi вiзьмуть та й проженуть його геть.

Iде Чiпка додому, — iде та й плаче.

— Чого ти, Чiпко, плачеш? — стрiва Оришка. Чiпка жалiеться, плаче... Бере його Оришка за руку, поведе в хату, почне умовляти.

— Не ходи туди, сину! Не ходи, моя дитино! Бач, якi то лихi дiти: б’ють тебе, малого, зобижають... Не ходи!..

Утишиться трохи Чiпка, сяде на колiнах у баби, або приляже головкою. Щоб забавити дитину, почне йому баба казочку про рябеньку курочку або про горобця — доброго молодця... Чiпка слухае — й дума: «I чого отой дiд з бабою плаче? чого тая курочка кудкудаче?.. I чому тiй билинi зразу не поколихати горобця — доброго молодця?!.»

Дуже любив Чiпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова знаходила немалу роботу. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз хлоп’я рiвняло казку до життя, а життя до казки — i само собi мiркувало, дивувалося... В казцi звiрi та птицi те саме й так само говорять, як i люди... А так — птицi щебечуть, воли ревуть, собаки гавкають... I нiхто не знае, що вони кажуть... «А добре б — дознатись: що то каже скотина, як iде ревучи з поля додому? яку пiсню спiвае пташка в лузi?.. I чого — однi пташки так гарно щебечуть, а от горобцi — тiльки цвiрiнькають?! I про що то розмовляв травиця мiж собою, коли, мов жива, шелестить малими листочками!..»

— Чи воли, бабусю, говорять?.. — питае Чiпка в Оришки.

— Бог iх зна, сину... Кажуть би то, що говорять.

— А птицi?

— I птицi говорять...

— Як же вони говорять? Про що вони говорять?.. — допитуеться.

I розказуе баба, як умiе, про все те Чiпцi. «Скот, мов, нiколи не реве без нужди... як вертаеться додому та реве — то вiн радiе, що скоро дома буде, та спочине... А може, голодний, то поiсть, пiдживиться... А птицi щебечуть так, як сам господь дав: однiй сказав гарно щебетати, а другiй — нi. От соловейко — як гарно спiвае? Вiн був колись людиною, та став пташкою...» Та й зачне розказувати, як одна мати та прокляла своiх дiток, — сина й дочку, — що вбили ii мужа-ужа... Синок каже: «Не вбивай, сестро!» А сестра не послухала — вбила. За те мати й прокляла iх. Синовi ж каже: «Лети ти, сину, сiрим соловейком та щебечи людям i пiзно й раненько: щоб тебе люди слухали — й не наслухались! — А ти, — каже, — дочко, стань жалкою кропивою: щоб тебе люди проклинали, щоб тебе з городiв викидали!» — От син полетiв соловейком, а дочка стала кропивою... То-то: як соловейко щебече, то увесь мир його слуха — так гарно! А кропиву завжди виривають, як погане зiлля, — щоб i городини не глушило, й людей не жалило!

Такi казочки бабусинi, при самотньому життi, одсторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в головi думку за думкою, гадку за гадкою... Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душi пiдiймали хвилю горою — з самого споду до верху... Як рiй той, гули в дитячiй голiвоньцi; як завiрюха, крутились, вихорились... Од билинки перелiтали до птицi; од птицi до скотини; од скотини до чоловiка — поки не засягали всього свiта! I здавався вiн йому увесь живим, балакучим. I скот, i травиця, i навiть камiння — все те мало свiй говiр, свою мову, — тiльки вимовляло якось iнакше... А колись усе те було — люди, i все балакало однiею мовою... А тепер — нiяк i довiдатись, що то за розмова!! А через вiщо?.. Через людей... Все то виннi люди! То вони так наробили. Вони i в травицi, i в пташки, i в худоби — одiбрали людську мову!

Вони людей — своiх рiдних — повернули в усе те... I за людей жалкував Чiпка на людей. Здавалися вони йому лихими, недобрими... I прокидалася невеличка злiсть у його невеличкому серцi, росла виростала — i сторонився вiн людей далi та далi... Та й люди його не жалували.

— Бабусю! — питае раз Оришки. — Чи в мене батько був?

— Був, сину.

— Де ж вiн тепер?

— У москалi пiшов.

— Бач, а хлопцi казали, що в мене батька не було... байстрюк! — кажуть.

— То — дурнi хлопцi!

— А хiба що?.. Що то воно — недобре що?

— Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... То тiльки злi дiти так кажуть...

— Я не буду злий, бабусю!.. — одказуе Чiпка, — та й задумаеться.

Трохи перегодя знову питае:

— А чого ж мiй батько пiшов у москалi? Навiщо вiн покинув матiр?

— Люди оддали.

— За вiщо ж вони оддали його?

— Так треба було... Виростеш, сину, тодi все сам збагнеш, а тепер ще не годиться тобi розказувати.

— Чому, бабусю?

— Так. Малий ще ти дуже...

Така розмова велась у них не вряди-годи. Чiпку все зачiпало, все торкало. Вiн про все баби розпитував. Баба розказувала, iй любо було одкривати свiт його очам, — утiшно думати: з якою натоптаною головою виросте ii онуча.

Щедрою рукою перекладала баба з своеi староi в молоду Чiпчину голову усе, що заховала ii шестидесятилiтня пам’ять. А Чiпка не брав — гарбав усе те!

Оце було лiтком, як зайде вже сонце й спуститься вечiр на землю, вийде баба з Чiпкою з хати (бо в хатi душно), простеле рядно перед порогом; дожидають Мотрi з роботи. Оришка сяде, а Чiпка — коли сидить, коли лежить... Та отак собi й давай розмовляти... Чiпка бiльше слухав, — iнодi й засне, слухаючи бабиноi мови, що як струмiнь тихо журчала... А iнодi й сам розщебечеться... Уже й нiч настала: засвiтили зорi, замиготiли, заiскрили... Задивився Чiпка на небо.

— Що то, бабусю? — указуе на зорi.

— То? — Зорi.

— Що ж то за зорi?

— То — янголи дивляться! У кожного е свiй янгол: то-то вiн i пильнуе за душею, стереже ii, щоб, бува, що лихе не спiткало. Отож — як зiрочка покотиться, — то душа переставиться... Душа переставиться — i зiрочка покотиться — щезне...

— I моя там, бабусю, е зiрочка? й ваша? й мамина?

— I твоя е, й моя, й мамина.

— А де ж моя, бабусю? — пита Чiпка, положивши голову на бабинi ноги й не спускаючи очей з цiлого рою зiрок, що, здавалося, ворушилися на темно-синьому небi.

— Бог його знае, сину!. Чоловiковi туди не досягнути... То боже дiло, то вiн i знае...

— Ай бог там?..

— Там, сину...

— А що то за бог, бабусю?

— Бог?.. Бог — батько. Вiн усе держить на свiтi: усяку комашину, усяку скотину й усяку людину... Вiн за всiм ходить, до всього додивляеться, од злого береже... Ото, як побачить, що сатана вмiшуеться в його святе дiло — почина свiтом каламутити, — то й шле святого Iлiю на вогнянiй колiсницi вбити сатану... Ото як Iлiя котить, то грiм гримить; а як стрiльне вогняною стрiлою — то блискавка заблище... Отакий-то бог! Вiн страшний задля злого, а для доброго — й вiн добрий. Бог-батько... на свiтi нас держить i хлiбом годуе. Загадаеться Чiпка. I встае перед його очима розгнiваний бог, обгорнувшись чорними хмарами... i гукае на Iлiю — карати злого!.. Котить Iлiя — небо й земля двигтять, як од вiтру перина, од його бiгу... Ось шкваркнуло... вогняна стрiла розпанахуе небо... Страх обiймае Чiпку! Надворi зовсiм темно; мiсяця не видно; бiлiв, миготить Чумацький Шлях через небо; блищать, миготять зорi... Тулиться Чiпка до баби та стиха шепче: «Я, бабусю, буду добрий... я злого не робитиму, то й бог мене не поб’е... А отих дiтей, що мене били та проганяли — тих бог поб’е, бо вони злi!.. я буду добрий, бабусю...»

Замовк Чiпка — дух притаiв: думае про Iлiю страшного, про бога доброго... Трохи згодом питае баби:

— Ви казали, бабусю, що бог нас хлiбом годуе?

— Вiн, дитино, — вiн нас годуе...

— А чого ж мама хлiб заробляе, — ось досi з роботи нема. — Каже, якби не робила, то нiчого б було i iсти?..

— Дурний ти, хлопче! — каже баба. — Чоловiк на те й уродився, щоб робити, а не лежати. То тiльки, кажуть, спершу, поки ще люди в раю жили, то нiчого не робили, — як святi були... Там, кажуть, було всякоi всячини — i iсти, й пити! От вони ходили собi та iли... А сатана й заздрив на iх щастя, — та давай пiдбивати, щоб согрiшили... Вони й переступили слово боже... Тодi ото господь вигнав iх з раю огняною рiзкою — й рай зачинив, i сказав робити самим на себе... Отож з того часу й почали люди робити. А то — нiчого не робили, — як святi були!

— I навiщо тi люди согрiшили, бабо?.. От би тепер i мама дома була, не плакала б так часто... i хлiб би був: коли здумав, iв би!..

— На те божа воля, моя дитино!..

Недурно Чiпка жалкував про хлiб: вiн був у них, як розважений... Одними руками що заробиш? Тiльки що з голоду не мерли... Сказано — убожество! Раз була чудасiя з-за того хлiба.

Мотря була на полi. Оришцi треба на грядках полоти. Як на те Чiпка розвередувався: «iсти, та й iсти, бабо!» в одну шкуру: «iсти!» Взяла Оришка окраець хлiба, одломила шматочок, дала йому, а останнiй положила на столi: «Не бери ж цього, — наказуе Чiпцi, — бо он дивись: дивиться бозя! Прийде мати, спитае, — хто хлiб поiв? — То бозя вкаже пальцем, — мати й виб’е... Гляди ж, не бери!» Та й пiшла собi. — Сiв Чiпка серед хати; дивиться на образ — очей не спускае — iсть. З’iв той шматочок, що баба дала, — ще iсти хочеться! Хлiб на столi лежить, — кортить його. Гляне в куток — бозя дивиться! От став вiн крадькома до хлiба руку посилати, а на образ — все дивиться... Посилае руку, не спускае очей — здаеться йому, що й бозя глядить на його, — хоче посваритись пальцем... вiн i прийме руку назад... Оце приляже до столу головкою (забрався на лаву), знову пiдкрадаеться. Гляне на образ: дивиться бозя, та й годi! I iсти хочеться i хлiб перед очима, — та бозя дивиться!.. Задумався Чiпка. А це, зразу, як кинеться од столу... Очi горять, губи оддулися... Та до стiльця, що баба пiдставляла пiд ноги, як пряла. Ухопив стiльця, стеребив на лаву, знайшов ножа, злiз на стiлець, та й повидовбував очi в образа! Тодi взяв — увесь хлiб з’iв, та й побiг на грядки до баби. — «Бабо! бабо-о!» — гукае. — «Чого, Чiпко? ходи сюди!» — озиваеться з бур’яну баба. Прибiга Чiпка. — «А я, бабо, й той хлiб з’iв!» — хвалиться. — «Нащо ж ти, сину, з’iв? А як мати прийде та спитае: «хто хлiб поiв?» — то бозя й скаже...» — «Е... е... бозя, бабо, не бачила... я повиймав очi, щоб не дивилася!..» — I байдуже собi, забулося. — Коли так, перед рiздвом прийшлося хату бiлити, образи мити. Зирк! Мотря на образ — аж очей немае! Вона так i отетерiла. — «Хто це очi повиймав?» — питае в Оришки. — «Де?» — Глянула — справдi без очей... Тодi до Чiпки: «Ти очi повиймав?» — Смiеться: — «Я... Щоб не бачила, як хлiб iстиму!» Згадала тодi Оришка, що iй хвалився Чiпка. Та що? Звiсно — дитина: дурне, мале!.. Погримала на його Мотря, налякала, що бозя битиме, коли таке буде робити, та й годi.

А були такi часи, що не бозя, а Мотря била Чiпку, — i добре била! Синяки iнодi по мiсяцю не сходили. Не можна сказати, щоб вона не любила Чiпки. Нi. Вона його любила — як кожна мати свою дитину. Чи, не дай боже, занедужае Чiпка, — Мотря сама не своя. Цiлу нiч очей не заплющить: сидить над ним, плаче, молиться... «Тiльки ж й утiхи й надii! Все-таки виросте своя дитина, стане хоч на старiсть у помочi... Може, хоч на старiсть не прийдеться до кривавого поту робити, терпiти од холоду й голоду та од лiтньоi спеки палючоi!..» Така в Мотрi думка. I не досипляе вона ночей, прислухаеться, як дише ii едина «надiя й утiха»... А нехай, здоровий, зробить що Чiпка, — нехай з’iсть лишнiй шматок хлiба, чи покачаеться в калюжi... Лишенько! То не огонь паше, то лице Мотрине; то не iскри сиплються, — то ii кльони й прокльони та духопелики... Iнша мачуха здержуе руку над пасинком, а Мотря, розпалившись, не вмiла здержувати над рiдним сином.

Та не такий же й Чiпка вдався, щоб його можна було бiйкою спинити. Спершу-таки боявся матерi, а далi — звик уже й до бiйки, хоч як вона глибоко iнодi в серце впивалася, до живих печiнок доходила... Ой, злий же вiн був тодi! Ой, лютий! Вiн би змiг, — матерi очi видрав, або сам собi що заподiяв, якби не баба... А то вона, ii тиха мова гасила його лютощi. Як почне, бувало, його умовляти, — та словом, як повивачем, зiв’е... За те Чiпка любив бабу: душi не чув у iй. Що баба не скаже, усе послухае. А матерi не любив i не слухав... Од бiйки то сховаеться, то втече; а послухати — не послуха. Не раз Мотря з серця гiрко плакала...




IV. ЖИВ-ЖИВ!


Отак жив Чiпка, рiс, виростав у голодi та в холодi, у злиднях та недостачах. I все сам собi, як палець. Другi до дiтей, до гурту, а вiн знай самотою, самотою... Забереться було у бур’яни, нарве квiток, назбира кузьок, та й граеться ними нишком. А до людей, до дiтвори — нi! Чiпка мав добру пам’ять: з неi нiколи не виходила думка, що вiн «виродок»; вiн нiколи не забував бабиноi ради... Собi на лихо, рядом з добрими думками, в малому серцi ворушилося щось недобре, невпокiйне... Розбуджене, воно не давало йому забутися, нiколи не прощало нiкого, коли бачило яку помилку... I росло лихо в його серцi — i виростало до гарячоi вiдплати, котра не зна нi впину, нi заборони... Не було тодi нiчого, перед чим би вiн оступився; яка б страховина перед ним не вставала — не злякати iй його вiдважного духу, упертоi думки, палкого серця... Такому нема на свiтi нiчого такого, чого б вiн злякався. Нi бог, нi люди не страшнi йому... Бог страшний злому, а Чiпка дума, що вiн добрий, а лихi люди його дратують...

Ось йому минуло дванадцять лiт. Восени радиться Мотря з матiр’ю:

— Чи не наняти б нам Чiпку хоч за харч служити?

— Я вже й сама думаю, — каже Оришка. — Тiльки куди вiн годний? Якийсь нелюдний, неговiркий, якась тума з його... I з дiтьми вiн не поводиться, як другi — усе самотою, усе собi дома...

— Що ж його на свiтi робити? — журливо одказуе Мотря. — Уже ж всяк баче, як я працюю... Та що моя праця? Силу витратила, здоров’я збавила, а тiльки що з голоду не мремо... Якби його наняти, — хоч би менше з iжi... все б таки хоч на одежину зосталося!

— Як знаеш, дочко.

Пiшла Мотря питати мiсця. Незабаром i знайшла. Багатий козак Бородай шукав хлопця до скоту. З ним вона й умовилась.

— А збирайся лишень, Чiпко, на завтра в найми, — каже, вернувшись увечерi, Мотря. — Годi вдома сидiти та хлiб переводити, — пора й самому заробити!

Чiпка — руками й ногами! Та вже Оришка — давай його умовляти: стала йому вичитувати iх гiркi недостачi та нужди. Послухав Чiпка, пiшов. Приняв його Бородай на зиму за харч та одежу. Вернулась Мотря додому рада та весела.

— А що, дочко? — стрiва ii Оришка.

— Зоставила... Коли б то шанувався!

— А може, звикне... Дай-то боже! — потiша й молиться Оришка.

Зостався Чiпка в Бородая. Хазяiн коло його спершу миром та ласкою, показуе й розказуе — як i що, й коли робити... Так же Чiпка нiчого й знати не хоче! Хазяiн приказуе: «Пiди, Чiпко, загороду почисть». А Чiпка пiде на тiк, забереться в ожеред соломи та й давай з неi то верчики крутити, то хрести вив’язувати...

Раз якось розсердився господар, що не послухав Чiпка, — узяв його та й вибив. Розсердився й Чiпка... та трохи за малим не опалив хазяiна! Як не було в хатi нiкого, вiн полiз у пiч, витяг жару в покришку, та й винiс у хлiвець... Добре, що люди побачили — залили.

Прогнав його Бородай. Пiшов додому Чiпка, насупившись, понiс у серцi гiрке почуття ненавистi на долю, що подiлила людей на хазяiна й робiтника... Мотря плаче, — вже не б’е, плаче... Страшно iй, щоб, бува, не позивав Бородай... Оришка вмовляе Чiпку, а Чiпка тiльки понуро дивиться, мовчить, мов йому в рот води налито... Так i зостався дома зимувати.

На весну знову радиться Мотря з матiр’ю.

— Наняти б Чiпку?

— То й найми.

Знову йде Мотря шукати хазяiна — i знову швидко вишукала. Дiд Улас, вiвчар, що пас громадську отару, зашукував хлопцiв у помiч.

Дiд Улас — сам панський, ходив у пана Польського за скотом. Оже як став старий, немощний, та ще захорував до того, — так його й витурили з двору, щоб не переводив даремно панського хлiба... Ледве вилiз Улас за ворота, та й загадався... «Куди його?!» До роду— близького нiкого, а далекий — у панськiй роботi... Прийшлося Уласовi — хоч пiд греблю! Та вже громада зжалилась: вибудувала йому землянку в царинi та й наставила чабаном.

До його ото став Чiпка пiдпасичем. I — диво! згодився вiдразу... Робота прийшлася йому по душi.

Устане вiн рано, ще до сонця, набере хлiба в торбу, вiзьме малахай, що дiд дав завертати овець, та й iде в царину, до землянки, дожидати, поки збереться отара. Приходить. У дiда все ще позапирано. Тiльки Лиско лежить коло дверей, простягши переднi лапи, положивши на них голову... Дрiма ранком.

— Лиско! — гука Чiпка.

Лиско пiдведе нехотя голову, подивиться на Чiпку — i знову кладе ii на ноги, позiхнувши на все горло... Тобто: «рано, хлопче, ходиш: ще дiд спить!»

Сiда Чiпка коло землянки, виймае черствий хлiб з торбини, починае снiдати. Тимчасом люди зганяють овець до царини. I розiйдуться вони понад ровами, щипаючи зелену травицю.

Ось приходить i другий пiдпасач — Грицько, Чупрунiв син, хлопчик однакових з Чiпкою лiт, та не кращих, видно, й достаткiв... На йому сорочка чорна-чорна, полотна не знать, да ще й порвана; штаненята — саме гноття висить на очкурi — позасукуванi аж за колiна.

Грицько — козачий син, сирота. Пiсля смертi батька та матерi (вони пiд холеру померли обое одного-таки й року) громада оддала сироту далекiй родичцi — вдовi Вовчисi; а як пiднявся хлопець на ноги, то дiд узяв його до себе в помiч коло отари.

Сiда й Грицько коло Чiпки, розв’язуе свою торбу, виймае з неi сухарi — чорнi, як земля, i снiдають обидва разом, коли-не-коли перекидаючись словом... От рипнули дверi — показався дiд на порозi.

— Уже ви, хлопцi, тута?

— Тута.

— А що ж це, овець так мало?

— Згонять.

— А ви снiдаете?

— Снiдаемо.

— Ну, снiдайте ж, поки овець позгонять. А я тим часом умиюся та зберуся, та й рушимо!

Iде дiд у присiнки; набира води кухоль — умиваеться...

Тим часом — свiт, як день, тiльки сонце щось забарилося... Закрасивши увесь схiдень палкорожевим цвiтом, воно ще не рушало з-за гори, ще не блиснуло нi одним променем над землею... А земля вже налагодилась його стрiти: зеленi трави порозправляли своi дрiбненькi листочки, повмивалися свiжою ранньою росою. Як дiвчина, дожидаючи свого милого, умиваеться й прибираеться, тремтить, мов у лихоманцi, й палае, наче в огнi, — замирае, довго ждучи, й оживае, не терплячи, — так земля дожидае ясного сонця... i мiниться, не дождавшись. Повiне тихий вiтрець, — потемнiе й насупиться ii зелений убiр; затихне вiтрець — убiр заяснiе, усмiхаеться...

Уже й овець позгонили, i дiд зiбрався. Вийшов з землянки. На головi солом’яний бриль; на плечi, на герлизi, висить торба з хлiбом та свита — на случай негоди; у руцi — малахай.

— А що, хлопцi, будемо рушати! — каже дiд. Хлопцi пiдводяться, ховають у торби свое чорно-хлiбне снiдання й бiжать згонити овець, що розтеклися по всiй царинi, натщесерце смакуючи росяною травою... От уже й овець позгонили до гурту.

— А-г-у-у... тю-у-у! — гукнув дiд. — Треш-тереш-треш!

Свиснув малахай у руцi... Одчиняе Чiпка або Грицько ворота в царинi — i тихо-помалу, посхилявши униз голови, потягли вiвцi шляхом у поле... Хлопцi по боках, дiд ззаду, а Лиско, пiднявши свiй хвiст i голову вгору, гордо виступае за дiдом, мов вiрний джура за отаманом.

Отара суне помалу, викрикуе — то «бе-е!», то «ме-е!» — кахикае, як зимою старi баби на печах, коли почнуть прядиво м’яти... А курява, як хмара, слiдком за вiвцями...

— Агу-тю-у-у! — гукнув дiд, ляснувши малахаем.

— А куди, руда? — кричить Грицько на овечку, що одрiзнилась од отари й прожогом почесала з шляху до зеленого обнiжку. Вiвця не слухае Грицькового покрику: бiжить швиденько до зеленого морiжку вхопити свiжоi травицi та хоч капельку проквасити душу од тiеi страшенноi пилюги, що до сам,их печiнок добиралася, давила-душила.

Грицько бачить, що за рудою й другi повертають з шляху, — пустився пiдтюпцем, раз по раз вигукуючи «тереш! тереш!» та виляскуючи малахаем. Блудяги нехотя повернули до гурту.

Сонечко почало з-за гори випливати — грало, всмiхалося... Як легенькi блискавочки, забiгали по землi його пароси — i кришталем заiскрила роса по зеленiй травi... За сонцем усе живло прокинулось. Там коники кричали та сюрчали, як не порозриваються; там перепели хававкали, та як у забiй били; тут вiвцi бекають, мекають, кахикають... Легенький вiтрець подихае — i скрiзь розносить тепло раннього лiтнього ранку... Хороше так, весело!

Чiпка йде з боку отари, похнюпивши голову... Об чiм вiн думае? Що гадае? — Нiчого вiн не думае, не гадае... Вiн прислухаеться, що дiеться у його в серцi, в душi... Хоче збагнути — й забувае... все забувае... Йому так гарно, весело; йому так вiльно, просторо... Чвала собi помалу. Торбина на плечi, малахай у руцi... Байдуже йому!.. Посилав вперед ногу за ногою — не думае: де вiн, i що вiн, i як вiн... Легко трепече його серце; дивнi якiсь радощi — не то сон, не то дрiмота — сповивають його душу...

Догнали отару до становища. Дiд свиснув малахаем — вiвцi розскочились, розсипались по зеленому полю...

— Отепер, хлопцi, спочинемо!

I сiдають нашi вiвчарi втрьох пiд деревом. Дiд виймае шматок хлiба та дрiбок солi, починае й собi снiдати...

Грицько, чи присiв, чи нi — вже, дивись — опинився гiн за двое, скочив верхи на барана, трендикае та висвистуе...

Чiпка лежить на спинi, дивиться в блакитне небо. Небо сине, чисте — нi хмарочки, нi плямочки — глибоке, просторе та широке. Не продивитися його глибини, не досягнути оком до краю! Погляд тоне в тiй синiй безоднi, як у сивому туманi... тiльки думка росте та ширша...

«Що там? — дума Чiпка. — Там, мабуть, гарно так... Ач, як синiе!.. як сонечко сяе!..»

— Дiду!

— А що, сину?

— Що там?

— Де?

— У небi?

— Бог...

Задумаеться Чiпка... Дивиться в небо, — йому так гарно дивитись у його...

— Чи воно, дiду, е там люди?

— Де?

— На небi...

— Нема, сину! Там бог святий, янголи його та душi праведнi...

— А хiба хто там був?

— Так кажуть. Батюшка так i в церквi читае.

— А гарно, мабуть, там... Бачте: яке сине, гарне!.. Дiд, поснiдавши, молився богу.

— Гарно, сину! — прошептавши молитву, одказав Чiпцi, — Гарно!.. Не те, що тут, на землi... Там усе добре, святе... А тут — усе грiшне та зле...

Замовк дiд. Трохи згодом прокашлявся та й знову почав:

— То ще тiльки один бог милосердний держить нас на свiтi, а то б нас давно треба виполоти, як твар нечестиву. Дивись: вiвця!.. Що вона кому заподiе?.. Нiкому нiчого!.. Ходить собi, щипле травицю зелену... вiвця, та й годi!.. А ми й ii рiжемо, ми iмо ii, як вовки голоднi... I чого ми тiльки не iмо?.. А воно то все — грiх! Усе нам оддячиться на тiм свiтi, все... Грiшнi ми, проклятi душi! Ми не тiльки над скотиною знущаемося, — ми й свого брата часом черкнемо... Бач! У брата — он те й друге, а в мене нi сього, нi того... Зарiжу, мовляв, брата, — добро його поживу! I рiже чоловiк чоловiка... Рiже — забув i думати, що йому на тiм свiтi буде?!. Лихий його путае, — вiн i рiже... Ох, грiшнi ми, проклятi душi!

Чiпка слухае — i проходить по його душi страх, холод... i шепче вiн стиха за дiдом: «Грiшнi ми, проклятi душi!.. I мати моя грiшна, — думае вiн, — бо вона мене била малого, вона мене серед зими на шлях викидала, щоб не просив хлiба... А баба не грiшна: вона мене нiколи не била; вона менi усього давала, жалувала мене, вговорювала, от як дiд... I дiд, мабуть, не грiшний... А Грицько? Грицько — грiшний: он як вiн верхи на баранi пре!..»

— Грицьку! Грицьку! — скочивши на ноги, крикнув Чiпка: — не iдь на баранi — грiх!

А Грицько гика та тпрука на все поле...

— А вiн на баранi iздить? — питав дiд. — Бач! Я й не туди, чого вiн так вигукуе... Ось я тобi, я тобi!! — свариться на Грицька дiд здалека герлигою.

Грицько скочив з барана, побiг до верб, що росли над шляхом. А дiд, понюхавши табаки, розiслав свиту, розвернувся проти сонця та грiв старе тiло. I Чiпка бiля його примостився.

Незабаром Грицько вернувся з повною пазухою горобенят.

— А я, дiду, ось скiльки горобенят надрав! — хвалиться.

— Навiщо ж ти iх надрав? — питае дiд, не пiдводячи голови.

— А щоб оця погань не плодилася!

— Хiба вона кому зробила що?.. А грiх! — промовив Чiпка, придавивши на останньому словi.

— А хто, як жиди Христа мучили, кричав: жив-жив? — одказав Грицько, та й висилав з пазухи голоцюцькiв з жовтими заiдами.

Чiпка подивився на дiда, що лежав собi та дрiмав, не слухаючи iх розмови. Горобенята почали розлазитись. Грицько ухопив герлигу.

— А куди?.. куди!.. — закричав. Та — геп! герлигою по горобенятах... Так кишечки й повискакували...

— Оце вам жив-жив!.. жив-жив! — гукав Грицько, та раз по раз герлигою, герлигою...

Чiпка дивиться то на горобенят, то на дiда: чи не скаже чого дiд? Дiд лежав собi мовчки. «Значить, правда, що вони кричали: «жив-жив!» — подумав Чiпка, та як схопиться... Очi горять, сам труситься...

— Стривай, Грицьку! стривай! не бий... Давай краще iм голови поскручуемо!..

Як схопить горобеня, як крутне за головку... Не вспiв оком моргнути, — в однiй руцi зостався тулубець, а в другiй — головка.

— А що — жив! а що — жив!! — кричить Чiпка...

— А що — жив! — а що — жив!.. — вторуе за ним Грицько...

Незабаром горобенят не стало: валялися тiльки однi головки та тулубцi...

— От тепер можна й герлигою, — каже Чiпка, взявши герлигу в руки. Грицько й собi за ним. Та зложили горобенят укупу й почали перiщити, як снопи молотили... Не зосталось горобенят i слiду: валялося тiльки одно м’ясо та кишечки, перебитi, перемiшанi з землею.

— Ходiм ще драти, — каже Грицько: - там ще е.

— Ходiм, — згоджуеться Чiпка.

Та й побiгли до верб, один одного випереджаючи.

— А куди ви? — пiдвiвши голову, питае дiд. — Пiдiть лишень овець позавертайте! Бачите, як порозходились... Щоб ще звiрюка не заняв...

Дiд знову лiг. Скоро й заснув.

Хлопцi побiгли...

...Швидко вони позавертали овець i, як кошенята, дралися по вербах, видираючи горобенят. Удвох надрали ще бiльше, нiж сам Грицько надрав. А далi поскручувавши голови, били герлигами... помiсили чисто на гамуз!

Сонце дедалi все вище та вище пiдпливало. Перше ж так гарно сяло та грiло, а це вже стало пекти-палити, аж дiд прокинувся...

— Ач, як угрiло! — обiзвався вiн, пiдсуваючи свиту пiд вербу, в холодок. — Ану, ще понюхаемо та заграемо... Хлопцi, видно, десь горобцiв деруть...

Дiд понюхав.

— А-а... та й добра ж! — промовив, чхнув — i полiз у торбу за сопiлкою.

Вийняв сопiлку, послинив дiрочку, свиснув раз, удруге — i зачав «Вiвчарика». Гучно-гучно загула сопiлка на все поле, немов хто заспiвав жалiбно; аж ось замира, замира, — тiльки сопе... А це зразу, немов опiк хто, закричало, завищало — та й стихло... вдруге... втрете... i полився тяжкий плач... Сумно зробилося, важко... Отара посхиляла униз голови, немов слухала того плачу тяжкого... От знову сопiлка замовкла. Трохи перегодя тихий регiт крiзь сльози стиха веселив поле; далi — дужче... дужче... сльози сохли... регiт замирав... понiсся веселий, танцюристий козачок...

— То дiд гра, — каже Чiпка. — Ходiм до його!

— Ходiм. Побiгли.

— А, мабуть, час, хлопцi, й овець напувати! — зустрiчае iх дiд.

Хлопцi зiбрали ватагу, погнали до водопою. Тут з ними трохи халепи не сталося. Як гнали отару через луг, де не взявся сiрий вовк i потяг нишком ягнятко в дiброву... Отара схарапудилась, сипнула вбiк — аж Грицька повалила; Лиско майнув за вовком. Чiпка за Лиском. Вовк бачить, що непереливки, покинув ягнятко та драла в лiс... Чiпка з Лиском за ним. Дiд почув що Лиско гавка на вовка й собi надiйшов... Так де ж ти вовка в лiсi шукатимеш? Тiльки й того, що дiд похвалив Чiпку — за те, що не побоявся вовка, одбив ягнятко.

Вернулися з водопою. Пообiдали сухий хлiб з сiллю; дiд знову лiг спати; хлопцi бiгали завертати овець; Чiпка розказував, який йому вовк здався: «здоровий, а легкодухий»; Грицько, не вважаючи на грiх, на баранi iздив, щоб тiльки дiд не бачив... Потiм того вони полуднали... Чiпка дiда про що-небудь розпитував; дiд розказував про всяку всячину, грав на сопiлцi... Так — аж поки сонце не повертало навзаходи. Тодi дiд завжди казав хлопцям: «Пора, хлопцi, додому вертати!»

Хлопцi збирали овець в отару, гнали до села. Там, у царинi, стрiвали iх люди, й кожне своiх овець залучало додому. Порозпускавши овець, хлопцi вертали по домiвках, а дiд запирався в землянцi до другого ранку.




V. ТАЙНА — НЕВТАЙНА


Добре Чiпцi у дiда пiдпасачем. Робота неважка, саме припала йому до вподоби — по його лiтах i по його душi. Та не те, щоб i без користi. Дiд брав за лiто по п’ятаку од вiвцi. Шага давав на Чiпку та Грицька, та ще хлiба мiшкiв з п’ять, та ягнят двое або трое на рiк. Чого ще? На харч вiн собi заробляв, грошi йшли на одежу, ягнята — на прибуток.

— Слава тобi, господи, що ти зглянувся на наше безталання! — дякуе Мотря боговi. — А я вже не думала, щоб з його вийшли люди...

— Став розуму доходити, — одказуе Оришка, — сам побачив, що треба робити... I менi, старiй, довелося його хлiба з’iсти... спасибi богу!

Отак радiють та боговi не надякуються, що хоч трохи втекли од тих важких злиднiв, нужди, горя... I в хатi в них стало чепурнiше, яснiше; i хлiб не такий чорний та сухий; i каша до борщу не вряди-годи; а часом i сир на вареники... I одежа, хоч про свято, була як у людей; та й у будень не висiло та не бовталося старе гноття... I зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рiвненько; зверху полатана — не свiтить гнилою, дiрявою оселею; з-за хати хлiвець визирав, льох чорнiе... Уже завелась свиня з поросятком i овечат десяток. Уже лiд паску е свое поросятко й свое ягнятко, i паска — бiла... Достаткiв бiльше, й достатки кращi.

А тут ще, пiсля смертi якогось бездiтного, далекого Мотриного родича, зосталося iм днiв на десять поля... Пiсля судiв та пересудiв, — пiсля двох мiшкiв пшеницi та двох овечок-ярок, що Мотря подарувала волосному писаревi, одсудили Мотрi землю громадою...

— Не журись. Чiпко, — каже, радiючи, Мотря, — тепер буде свое жито, й своя пшениця, i просо, й ячмiнь, i гречка... Одберу мiсцину, картоплi насаджу, — на зиму буде!.. I к рiздву загодуемо свиню... Сало продамо, м’ясо посолимо, ковбаси начинимо... Буде з насi Хай тепер нашi вороги смiються, нехай цураються, минають!

Аж помолодшала Мотря, весела стала.

Чи все ж то такi щасливi та яснi днi колихали Чiпку? Чи все ж то однi удачi та радощi складали його молоду силу, котра так i пробивалася з-пiд його гострого погляду, смiлого поступу?..

Ой, нi! Життя, — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.

Першою такою колючкою в Чiпчинiм життi була смерть бабина. Йому тодi тiльки що сповнилось п’ятнадцять лiт. Баба вже була стара-стара, як молоко бiла, як сухар суха. Уже й лiтом з хати не вилазила, хiба у палючий день вийде було з хати, сяде на призьбi, складе своi сухi синi руки на колiнах та й грiеться проти сонця. А восени все жалiеться та жалiеться Мотрi:

— Оже, дочко, щось менi погано... Так погано, так погано! Чую, наче в мене всерединi щось застигае; руками й ногами зовсiм не володiю, не знаю, чи й е вони в мене... Мабуть, це вже м о я за мною приходить...

Так казала Оришка звечора, а до свiта — й богу душу оддала.

Лежить баба на столi в хатi. Хрест в руках, свiчка в головах... Та ж баба — тiльки очi заплющила, рот зцiпила... Прийшов пiп, дяк, зiйшлися люди, взяли бабу, однесли на кладовище, опустили в яму, загребли... Мотря плаче. Чiпка не плаче... Йому тiльки чогось страшно, жалко... — «Нема баби... — думае вiн. — Умерла баба... не буде бiльше баби... Смерть узяла бабусю... люта смерть... А що ж то за смерть? Хто знае?..»

Темна мара встала в Чiпчинiй думцi, як страшидло яке, холодне, непривiтне... Говори, дивись, — а тут... зуби зцiпило, язик одiбрало, очi заклепило... Кидають у землю, — темнота непривiтная, нiмота непробудная, нерозгаданий холод та морок! Ось i черв’як плазуе — холодний та слизький, аж напинаеться, аж звиваеться, поспiшаючи до тiла...

«Ух!.. гидко... страшно!...» Чiпка здригнув. «I вiд кого се? — запитувала його злякана думка. — Кажуть, вiд бога?.. Смерть вiд бога?.. темна нiмота... червивее вiд бога?!. Господи боже! невже це треба?.. I для лихого його багато, а то ж для доброго?.. А баба така добра була, до всiх добра... I так каратися?.. Чи для всiх воно однаково?.. Де ж тодi правда?.. Ой, нi, нi! тут щось та не так, — тут щось друге, iнше...»

Задумався, загадався Чiпка... Зробився аж страшний, помарнiв, похнюпився, дивиться якось чудно... Зведе оце на тебе очi — i нiчого не бачить; клич його — не чуе... аж занепав. Уночi схопиться, — одягаеться, озуваеться...

— Чiпко! куди ти? — пита здивована мати.

— Га-а?

— Куди ти?

— Баба кличе... пiду до баби..

— Та господь з тобою! Баби немае — умерла...

— А що ж ото?.. слухайте!.. — Та й наставить ухо, — слухае... — О-о-о-о! «Чiпко!.. Чi-п-ко!..» Чуете?.. — Зараз, зараз, бабусю... я зараз!..

Хапаеться, чоботи набувае, рядном напинаеться...

— Господь з тобою! куди ти? — хрестить i перейма його Мотря.

Почне його умовляти; роздягае його, роззувае... То вiн трохи й утишиться, сяде на лавi.

— Ляж, сину.

Чiпка поворухнеться, посунеться, трохи — сидить... Трохи згодом затiпалась його постать, схилилася голова на груди, почулися важкi заводи плачу...

— Чого ти, сину, плачеш?

Мовчить Чiпка, плаче.

Напала його пропасниця. На велику силу одходила його Мотря. Оже хоч вiн одужав, а з лiтами убирався в силу, — та вже нiколи не теряв свого сумного погляду, понурого виду. Бабина смерть загадала йому загадку — котру вiн нiяк не мiг розгадати... Вiн все хмурнiшав та хмурнiшав...

Не вспiло одно гаразд забутися — друга приключка приключилася, котра обiзвалась на всiм останнiм життi Чiпчинiм.

Чiпцi минуло сiмнадцять лiт.

А того самого року вiковiчнi крiпацькi кайдани розбилися... Стояла рання весняна пора надворi. Рано-рано схопилося сонце, виграючи та висвiчуючи червоним свiтом...

— Е-е, щось дуже рано прокинулось сонце, — каже дiд Улас, дивлячись на небо, — коли б ще дощу не було!..

Коли так: не встигли вони отари й за верству од села одiгнати, як почали хмари з усiх бокiв стягатися та й заслали, замазали небо... Незабаром воно й розплакалось... Зарядив дощ — дрiбний-дрiбний та густий, мов крiзь сито... Спершу вiвцi наче зрадiли — розкотилися по толоцi, щипаючи попаски низеньку, приземну травицю; а далi — як став дощ допiкати — збилися де-купи, посхиляли голови мiж ноги, та так цiлий день i простояли. Гнати додому нiяк не можна: що з ними дома робити? А дощ — одно пере, одно пере... Не зосталося на наших вiвчарях нi рубця сухого, а вiн i не думае переставати.

Посiдали вони всi три пiд вербою. Сидять — пережидають дощ. Лиско й собi звився коло них бубликом. Сумнi усi.

— Так оце, дiду, й вам воля прийшла? — питае Чiпка дiда, щоб хоч словом розважитись.

— Кому воля, а кому неволя! — сумно одмовля дiд.

— Як саме?

— Так... Багато казати, а трохи слухати!.. Ще ми мало робили, ще з нас мало слiз та кровi точили... хай ще два роки поточать!.. Ох, боже, боже! коли твiй суд правий настане?..

— Та вам же все рiвно, дiду: ви давно вже вiльнi, — примовивсь Грицько.

— Вiльнi?.. Були вiльнi, поки волi не було... Ох!.. Робив, доки силу витратив та зуба в ротi не стало — Тодi й з двору — геть на виступцi! Не переводь даремно панського хлiба!.. Спасибi, люди добрi зглянулись, а то б прийшлося тинятися, пропадати, як собацi пiд тином, — Христа ради руку простягати... А от тепер знову завадило: плати десять карбованцiв на рiк!.. За вiщо?.. з чого?.. Ти, кажуть, громадську отару пасеш, — рублiв з пiвсотнi виробляеш... Яких? де? Я — старець, нищий... Спасибi, люди змилосердились... Так — нi! I те iм оддай... а сам з голоду пропади... Проклятi! i суду на вас немае, й права!.. — гiрко закiнчив дiд.

У Чiпки аж мороз подрав по спинi: вiн нiколи не чув такого дiдового голосу... Думка його закаламутилась; завихорилась; кров прилила в голову; вiн мовчав, боявся словом перервати дiдове горе... Вiн сам не знав такого, а почував з дiдовоi мови, що воно тяжке-тяжке...

Хвилин з десять мовчали, наче води понабирали в рот. На душi важко, на серцi сумно — аж мов нудно — Так бувае тодi, як серцем чуеш якесь лихо, а назвати його не вмiеш. Хвилини тодi здаються за часи, часи — за днi, днi — за роки... Черв’як швидше плазуе, нiж такi хвилини... I хочеться вперед заглянути, подивитись — що з того буде, i страх обiймае, аж волосся на головi пiдiймаеться, серце каменiе...

Дiд знову забалакав, наче сам до себе: «Ще мало людей забили, на той свiт позагонили? Ще мало у мандрах пропало, мов iх земля проглинула?.. А з живих — трохи юшки поповарили?!. Так ще й до старця... Що ж з мене вiзьмеш?!. Я людям служу, громадi служу — за хлiб, за спасибi... от що! Ну, берiть знову у двiр, лежатиму та даремно хлiб iстиму, та й годi... Берiть?.. Легко сказати — берiть! А степ?.. а вiвцi?.. Я привик до цього, як до рiдного... Прощайте?! Щоб ви з своею силою попрощалися!.. Вiвця для мене — все одно, що людина: i iсть, i п’е, i болiе... тiльки не скаже нiчого, не вимовить!.. Хiба я не бачу, хiба я не знаю, як iм оцей дощ дозоля?.. Менi вiн не так дозоля: я вже стара собака, натерпiвся всього... А он — ягня? Зiгнулося, тремтить, змерзло. Бачу, бачу... Я б тебе коло свого серця обiгрiв, як дитину... Та не обiгрiю! Ворог наш бере мене од вас, щоб замучити... Йому ще трохи... Ще, бач... ще...»

Дiд не змiг далi говорити... Двi гарячi сльози викотилось з його старих жовтих очей i розлилося по карбованому старiстю та негодами виду.

Грицько сидiв, рота роззявивши, — сам не знав, що йому казати...

Чiпка пильно дивився на дiда — очей не спускав... Лице аж пополотнiло; поза спиною мурав’я лазила; верхню губу мишка тiпала, а очi сухi-сухi — горiли, налитi сльозами пополам з кров’ю.

— Хто? хто?! — затинаючись, скрикнув вiн. — Хто одбере в нас дiда?.. Нi!.. Ми дiда не дамо, поки нас не вкладе!

Дiд глянув i стрiвся очима з палкими Чiпчиними.

— Пан однiме. Чiпко!.. вiн одбере, мiй сину!.. У двiр пiду — старого недовгого вiку коротати в неволi... покину вас... Усе покину: степ, овець... Лиска-сердегу...

— Не одбере вiн... нi! Хай тiльки одбере... Я йому такого пущу пiвня!! — грiзно каже Чiпка. Дiд аж не стямився.

— Що це ти кажеш, сину? Чи ти маещ бога в животi, а царя в головi?! Схаменись! Його спалиш, а через його й другi погорять... Йому ж тiльки шкоди наробиш, вiн собi швидко знов вибудуеться; а то — убогi погорять, що, може, тiльки й щастя, що свiй захист е... Оханись, господь з тобою!

Ще сумнiше, ще важче стало. Дощ, як iз вiдра, линув. Кожен поворухнувся й на самi очi насовував кобеняка.

Лиско ближче пiдсунувся до дiда; лiг у самих його нiг. Дiд мотнув головою: «А той же батько! як двi каплi води...» — промовив уголос.

— Хто? — поспитав Грицько.

— Отой! — дiд указав на Чiпку.

— Хiба ви знали батька? — пита понуро Чiпка.

— Чому ж не знати, коли ми з одного двору.

— Хiба мiй батько панський був? Адже вiн — москаль! — каже, здивувавшись, Чiпка.

— То що, що москаль... Хiба москалi родяться москалями?.. Тобi ще, видно, нiхто не розказував за його...

— Нi.

— Ото ж то й е! Люди ще й досi не забули...

— А що ж там? — пита Чiпка, насторочивши уха й не зводячи очей з дiда.

— Гм... бач! — Дiд вийняв луб’яну табатирку, понюхав табаки.

— Розкажiть, дiду! — пристае Чiпка.

— Добре. Коли нiхто не розказував, то я тобi розкажу... Давня то рiч, — зачав дiд. — Менi було тодi лiт з двадцять, як привели твого батька в горницi лакеем до панича... Розказували, що твоiй бабi старий пан хотiв ласку зробити, та взяв та й приставив до евого сина твого батька... Вiн був собi якийсь малий, пуздракуватий, болiзний... та шкодливий такий, як кiт! За паничем ходить — не ходить слухать — не слуха. Панич якось його чи вскубнув, чи вщипнув... А той, як виважить руку, як удере його з усього маху по пицi... так паненятi носа й розтовк! Прибiгла на крик панi; увiйшов сам пан... — «На стайню його!..» — Узяли його лакеi на стайню, та так оджарили, що нi лягти, нi сiсти... Тодi йому вже нiкому було «й пожалiтися: батько у винницi в казанi скипiв, — упав якось у казан, — а мати з холери вмерла... Ото, як одшкварили його, — то вже вiн нiколи не бився, — тiльки пустився на хитрощi. Усе дурить панича та видурюе з рук усячину... аж поки його й за це не вибили! Як провчили, вiн хотiв утопитись, та люди не допустили... А пан знову вибив, щоб не топив крiпацькоi душi, бо за неi треба подушне платити! Так вiн ото, як мандрував Шамрай, — таки з двору кучер, — то й вiн за ним потяг аж у Донщину. Тамечки вирiс, оженився й оселився... Та лихий його попутав провiдати про Хруща, козачого сина, що одних з ним лiт, поплентався на Дiн до дядькiв, — та там би то, кажуть, i вмер... Та не так про Хруща, як про рiдну сторону... Як згадае ii, здаеться, зараз би таки знявся та й полетiв, коли б не неволя... А тут, як на те, пiдскочив Хрущ. От вiн роздобув десь Хрущiв пашпорт та покинув жiнку, дiтей i оселю — приплiвся сюди. Його прийняли в козачу громаду. Хрущ та й Хрущ! Козак, вiльний... А може, вiн думав худобу Хрущеву посiсти, та добрi люди до його ще по шматках рознесли... Так вiн став у службу, заробив грошей, купив хату та й одружився з твоею матiр’ю. Лiт зо двое, може, пожив, — та й знову потяг на Дiн до першоi жiнки. Отам його й злапали! — Привели сюди... суди та пересуди... Хто вiн такий?.. Що це вiн зробив?.. Та, кажуть,  наш-таки шепнув комусь там: спровадьте, мов, його, куди знаете, менi його не треба! Так до його дуже не чiплялись, а в перший прийом i завдали в москалi... Бач! Он вiн який москаль! Знаеш тепер?!

Чiпка слухав, слухав та й голову схилив на груди, слухаючи... Незчувся, коли й вечорiти стало... Дiд удвох з Грицьком i отару заняли.

— Ану, рушай! додому час! — гукнув дiд уже з шляху.

Чiпка глянув на дiда, пiдвiвсь i поплентався стороною, позад отари, немов п’яний, наче учадiв... Голову на груди звiсив, очi в землю потупив... Нiчого не чув, не бачив... Не знав, коли й у село прийшов, як i додому достався... Очумався уже в хатi...

— Так отакий мiй батько був, мамо?

— Який?

Чiпка почав розказувати...

— Такий же...

— Чому ж ви менi давно цього не казали?

— То що б було, сину? Замовк Чiпка. Щось думав...

— Нiчого... — нешвидко вже одмовив, та й знову замовк.

Сумно стало в хатi, як у льоху... Чiпка сидiв на лавi, ноги звiсив, голову спустив трохи не до колiн... Якби його так намалювати, — сказали б: то не чоловiк сидить, то — сам сум!

Мотря, дивлячись на його та згадавши давне тихо плакала...

— Нi! Недобре зробив батько, — глухо якось, з протягом, почав Чiпка... — Нi... негаразд!.. Чому вiн iх не вирiзав, не випалив?..

— Кого, сину?

— Панiв! — одказав твердо Чiпка.

— Що це ти, сину, кажеш? Хай iм господь за те оддячить, а не люди!

Чiпка мовчав. Мотря перехрестилась та й знову заплакала. Тихо носився той плач по хатi пiд темний вечiр; тихо слався по долiвцi, по стелi, по бiлих стiнах та давив, як обценьками, серце i в матерi i в сина.

Вiн сидiв зажурений, нiмий, як стiна. В його думцi, перед його очима, носився чорним вороном батько...

«Бiдний мiй тату! — думав вiн. — Не знав ти долi вiд самого малку — може, аж до смертi... Ганяла вона тебе з одного краю свiта на другий, од панського двору до Дону, од Дону — до прийому... Де ж тепер ти? Що тепер з тобою?.. Чи тлiе пiд землею твое наболiлее тiло? Чи порвала його московська нагайка на шмаття? Чи пронизала тебе вража куля у боi?.. I загребли твоi костi з кiнськими кiстками в одну домовину, в одну високу могилу?! I нiкому вона не скаже, не по-вiда, що пiд нею лежить твоя мучена душа без одплати... А може, тебе доля занесла куди в далеку чужину, на iнший край свiта, ти думаеш-гадаеш, не досипляючи ночей, про матiр: як вона тут, бiдолашна, повертаеться, що з нею виробляють люди... Ой, боже наш, боже! Ти — всесвiтнiй царю: ти все бачиш, все знаеш... ти один наглядаеш над землею i маеш волю над нею... Чому ж ти не скараеш злого — хай не карае доброго?! Чому ти не вдариш на злочинця своiм гнiвом праведним?.. Нi... ти мовчиш... мовчиш, як глупа нiч... До тебе не доходить плач наш... нашi сльози... iх заступили од тебе вороги нашi... Ти не скараеш iх... нi?!

Знемiгся Чiпка. Як колода, повалився на лаву, та тiльки стогнав. Силу його пiд’iхала важка, несподiвана туга; думки помутилися, куйовдились у головi без порядку, як завiрюха зимою... Не пам’ятав вiн, що думав; не почував, як тяжко стогнав...

— Чого ти стогнеш, сину? — питае журливо Мотря. Мовчить Чiпка.

— Чи ти нездужаеш?

Мовчить.

— Ти спиш, сину?

Мовчить.

Дощ давно вже перестав; хмари розiйшлися; виплив ясний мiсяць, заглядав у вiкна, а на долiвцi й по стiнах розмальовував чуднi якiсь виводи-узори. Мотря тихенько пiдвелась, пiдiйшла крадькома до лави, де спав Чiпка, заглядае в його блiде лице. Очi йому вiд знемоги закрилися, зуби зцiпленi, вид — страшний, грiзний. У матерi аж серце боляче повернулося од того виду страшного...

— Хай тебе крие мати божа вiд усього лихого, — шепче вона. — Спи, сину, може, переспиш.

Та, прокинувши на полу ряднину, лягла й сама хоч задрiмати.

Тепер Чiпку не напала пропасниця, тiльки помарнiв на виду трохи. Зате сум обняв його голову. Такий сум та журба, що аж дивно: як-таки такий молодий парубок, та такий сумний!

Сяк-так добув Чiпка пiдпасачем до осенi. Восени почали з дiда правити грошi. Дiд не давав, бо десяти карбованцiв не було, а п’яти не прийняли. Потягли дiда, як до рiзницi вола, до пана Польського у двiр... На Чiпку налягла ще гiрша журба, ще мiцнiше сповивав його смуток. То, було, хоч з дiдом одведе душу, розважиться, а тепер — дiда нема... i в двiр не пускають!




VI. ДОЗНАВСЯ


Лягла зима. Вийшов Чiпка за царину, ходить коло землянки, голову повiсивши. Дiдова оселя снiгом прикрита; мороз малi вiконця позамуровував; дверi замело, забило. Розгрiб Чiпка ногами снiг, одкинув трохи, одхилив дверi, увiйшов у землянку. Пусто та холодно! — «Нема дiда, — думае Чiпка, — i землянка, така ще недавно привiтна, тепла, стала холодною та неодрадною... От що робить сильний з немiчним! Пани — з крiпаками... Вони й з моiм батьком таке виробляли... одiбрали його вiд мене... я його не знаю, не бачив... покрили мою голову соромом, докорами... Проклятi!»

Вертае Чiпка в село. Йде вулицею мимо шинку; роздивляеться, прислухаеться. Там люди сновигають; там чоловiки бiдкаються своiм убожеством та лютими морозами; там молодицi сваряться через тин... Коло шинку крiпакiв цiла юрба, позбивались у купу. Крик, гук, спiрка, змагання...

Однi викрикують:

— Що вони нас дурять?.. що вони над нами знущаються? Ще якiсь два роки видумали?.. ще трохи?!

— А видно, що трохи, — одказують другi. — Так вони, бач, намовились, щоб не зразу своi панськi руки покаляти...

— Кат iх бери, з iх руками! — озиваються третi: — вони звикли чужими жар загрiбати...

— Егеж... А тепер прийшлося своiми, так вони: хоч ще два роки!

— Так-то, видно, iм нашi руки подобались, — зарiшае сивоголовий дiд.

— Ну, стривай! — кричить знову хтось з гарячiших: — тiльки дiйде до царя чутка, що вони й його й нас дурять, — знатимуть вони! Вiн iх зараз у крiпаки поверне, а нас панами поробить...

— Це тодi буде, як на долонi волосся виросте, — охолоджуе неймовiрний.

— Чого волосся виросте? — кричить гарячий. — Скаже цар: будьте панами... ну, i будемо!

— Оттодi-то буде!! — глузуе неймовiрний.

— Авжеж... не те, що тепер!

— Я б свого зараз, як бовкуна запрiг у санчата — та по дрова... а то тепер у хатi така холоднеча, що аж вовки виють, — каже хтось з гурту.

— Ну, вже й морози! Ще таких сю зиму й не було... — загомонiв гурт.

— То чи не пiдемо грiться до Гальки?

— Ходiм, ходiм! — одказало разом кiлька голосiв.

Юрба посунула в шинок. Чiпка пiшов додому, повiсивши голову, про все, що чув, роздумуючи... Прокльони клекотали в його серцi, пекли його, мучили.

На весну радиться Чiпка з матiр’ю:

— Що, мамо, робити? дiд у неволi... чи не взятись менi з ким овець пасти?

— Знаеш, сину, яка моя рада? — каже мати. — Ось покинь ти своi вiвцi, не вiк же iх тобi пасти... Приймайся краще коло землi. Не все ж чужим та чужим ii робити. Може, як-небудь розгорюемось на скотинку: свiй хлiб буде. Сам хазяiном станеш... А на осiнь, як бог приведе дiждати, треба й об чому iншому подумати. Я вже стара, нiкчемна стала... хто в хатi порядок дасть? Слава тобi господи, й ти вже немалий... Другi твоiх лiт дiтей мають...

Та не слуха Чiпка материноi ради. Степ, привiлля, — от що йому сниться! «Я зрiс, викохався коло овець... коло них i посивiю», — дума вiн.

На другий день пiшов радитись з громадою.

Не прийняла його послуги громада. — «Молодий ще, ненадежний... Нам треба вiвчаря старого, щоб овець не порозгублював». — Так одказали Чiпцi хазяйськi голови й наставили вiвчарем якогось дiда з другого села.

Тяжко образила Чiпку громадська неправда. «Чи я не служив? чи я не годив? чи за мене яка пропажа сталася?.. I де правда? де вона? I громада, бачу, живе кривдою... Скрiзь однаково...»

Вернувся вiн додому, трохи не плачучи. Волею-неволею треба було за плуг братись.

Закипiла в Чiпки у руках робота. Найняв плуг, волiв, зорав поле, засiяв, заборонив; зiйшло — як щiтка! У косовицю став за косаря — викосив дванадцять копиць сiна. Є чим овечок узиму годувати. Настала жнива — мiсячноi ночi жне. Розгорювався десь на десять рублiв; купив у заiжджого цигана стару кобилу; звозив хлiб, поставив у току: отакi скирти понавертав!

Дивуються люди, що Чiпка до хазяйства такий удатний! А Чiпка, дивись, уже й хлiб вимолотив, сама солома стоiть — завалив увесь город ожередами. Скоту нема. Продав Чiпка бiльшу половину соломи, кiлька мiшкiв хлiба, та восени купив корову на ярмарку.

Радiе Мотря. Коло тiеi корови, як коло дитини, ходить. Ось i телятко знайшлося. I молоко свое, i сир, i маслечко. Чого ще? Є для себе, е й для людей. Продае Мотря молоко глечичок по глечику, складае копiйку до копiечки. Настягалася рублiв на кiлька грошей та к рiздву справила Чiпцi парубоцьку одежу: купила добру сиву шапку, червоного пояса, чоботи добрi юхтовi. Дякуе боговi, що з Чiпки вийшли люди...

Ось знову весна-красна. Чiпка так i припадае до хазяйства. Рано встае, пiзно лягае, — та все в полi та в полi. Хоч не дуже радiе, та й не журиться: за роботою нiколи. Сам на себе,, на свою працю всю надiю покладае. Припадае до того поля, наче закохався в його... Не тiльки в будень — i в свято...

— Чого се ти, сину, так унадився в те поле, що й у недiлю не посидиш дома? — питае Мотря. — Чи ти, бува, не наглядiв чого там?

— Егеж, наглядiв, — смiеться Чiпка: — там така перепеличка!

— Ти б собi пошукав, сину, хазяйки, а менi — помочi...

Чiпка нiчого не одказав: узяв шапку, вийшов з хати.

Недiля. День випав якийсь хмурий. Дощу не було, — тiльки десь сонце заховалося, небо сiрими хмарами обмазалось. Стали благовiстить до церкви. Чiпка убрався, пiшов з матiр’ю. Вернулися з церкви, пообiда’ли. Напоiв Чiпка корову, кобилу. Рано ще. Ходить вiн по двору, нудиться. «Хiба пiти? — дума. — Пiду... ii не побачу, — на поле налюбуюся...»

Знявся й пiшов. Перехопивсь через мiсток, доходить до луки. Коли чуе — знову той самий голос... Вiн увесь затрусився, а серце — отак заходило!

— Нi, постривай... тепер не так! — прошептав вiн. — тепер незчуешся, звiдкiля й лихо складеться!.. — Постояв ще трохи, послухав та присiв у борозну й тихо, як той злодiй, порачкував на голос.

Дiвчина сидiла на обнiжку, на зеленiй травi, та плела вiнок з ромену, сокирок, трав’янок i других польових квiток, що тут же недалеко на луцi розстилались чудовим цвiтним килимом, напували пахощами обвiтря. Вона сидiла спиною до того мiсця, звiдкiля пiдкрався Чiпка. Кругом неi обсипано було квiтками, натрушено травою; повна фартушина того польового добра розстилалась на колiнах. Дiвчина знай опускала туди то одну, то другу руку, витягала квiточку по квiточцi, пiдбирала один колiр до другого, сплiтала докупи, перев’язуючи гнучкими Петровими батогами. Одначе робота ця забрала не всi ii думки: дiвчина стиха спiвала... Тихенький подихав вiтер, шевелив ii невеличкими чорними кучерями, що повибивались на висках з товстоi та довгоi коси, маяв червоною широкою стьожкою, заплетеною в косу, й розносив по полю журливу пiсню... По сумному голосу, по задуманому личку можна було помiтити, що дiвчина не жила без лиха...

— Здорова була! — гукнув iй на саме ухо Чiпка, скравшись з-за спини.

Дiвчина кинулась, затряслася; схопилась, щоб утiкати, та, висипавши на землю квiтки з фартушини, похопилася, знову опустилась на траву й стала обома руками гарбати й. кидати назад у фартушину польове добро.

— А куди ти тепереньки втечеш вiд мене? — пита ii Чiпка.

— Я й тiкати не буду... — перевiвши дух, одмовила вона, та й пiдвела на його своi оксамитнi очi. — О-ох... та й злякав же ти мене... хай тобi!

Од iскристого погляду, од ii голосу, свiжого та дзвiнкого, — так i звився Чiпка. — «А хороша ж яка!.. а люба та мила!..» — промелькнуло у його в думцi. Вiн стояв перед нею мовчки та милувався такою вродливою красою. Мовчала й вона, пiдбирала квiтки. Вiн осмiлився — сiв поруч з нею.

— Що це буде? — обiзвався перший, показуючи на недоплетений вiнок.

— Хiба не бачиш? — вiнок! — аж скрикнула. Знову замовкли обое. Вiн схилився бiля неi трохи на лiкоть та скоса поглядав на ii личко, що вiд такоi несподiваноi, тривоги зашарiлось, здаеться — пашiло полум’ям. Вона пiдбирала квiтки та зв’язувала в невеличкi пучечки одномасних кольорiв. Навкруги тихо, гарно, зелено; тiльки буйнi жита стиха шурчали довгими колосками, мов розмовляли з собою; од квiток пахощi разом з повiтрям втягались грудьми — i легко й мило було дихати...

— Се твое поле? — трохи згодом, якось боязко, спитала вона Чiпки, не одриваючи очей вiд вiнка.

— Мое.

— I хлiб твiй?

— Мiй.

— I то, пiд гаем, твое?

— Мое.

— А я тут мiсцину найдужче люблю... Бач, якi на нiй гарнi квiтки ростуть.

Чiпка не потрапив, що iй одмовити, — та замiсть того уставивсь на неi очима. Розмова перервалася. Хвилина... двi... Чiпка не спускае з неi очей.

— Чого ти дивишся на мене? — обiзвалася вона, скинувши на його погляд. — Дивись, яку моду вигадав... мов з’iсти хоче...

Чiпка не одривае очей. Так йому мило дивитися на неi!

— Не дивись! — скрикнула вона та й затулила йому очi своею рукою.

Чiпка — сам не свiй... так йому любо, що вона доторкнулася до його виду своею бiленькою, пухкенькою рукою... Здаеться, якби можна, так би й гамкнув за мiзинчик-пальчик, що свiтився навпроти свiта, як рожева квiтка... Вона в одну мить прийняла руку. Вiн знову, осмiхаючись, уп’яв своi очi.

— Не дивись! чуеш?.. а то повернуся! — Та взяла справдi й повернулась до його спиною.

Чiпка, як мала дитина, перелiз на другий бiк, — та все-таки заглядав в вiчi.

— А-а-а, осоружний... причепа! не дивись, кажу! не дивись! — Та давай його вiнком по головi й по виду бити.

«Бий, — думае Чiпка, — бий дужче... бий хоч цiлий вiк так, тiльки не прогонь вiд себе... Менi так любо та мило з тобою!»

Вона трiпала об його вiнок, а вiн тiльки осмiхався... Вiнок швидко розсипався; головки од квiток поодлiтали; бадилля вона кинула геть у траву й зацокотала:

— Бач, що ти наробив? Бач, що? Бач?! — Та, згорнувши попiд лiктями своi бiлi руки, — сама вже послала йому бiсики очима...

Чiпка не видержав. Як кiт на мишу, — так вiн кинувся на неi; мiцно-мiцно здавив ii цупкими руками, влiпивши в щоку такий поцiлунок, що аж виляски роздалися, наче хто удрав долонею з усiеi мочi.

— Пу-у-сти... п-у-у-ст-и-и! — закричала дiвчина, пручаючись. Вiн ii ще мiцнiше пригортав, поки вона, випручавши руку, не мазнула його по виду...

Тодi вiн випустив.

— Ну, та й удрала ж, — аж закрутило в носi! — каже вiн, скривившись.

— А чого ж ти лiзеш, безстиднику? Рад, що саму дiвчину застукав на полi, то вже й лiзе!.. — каже вона. А в самоi очi — так i смiються, так i грають!

— Дурна ти... хiба що?

— Як що? Он, послинив... ве-е! — та й стала витирати рукавом щоку.

— Не одкусив же, — смiеться Чiпка.

— Ото б добре, якби одкусив... Тодi б я тобi очi видрала.

— Якби подужала.

— Тодi б побачив...

Розмова знов унишкла. Вона кудись геть-геть дивилася, а вiн — на неi. Повiнув вiтрець; розiрвав димчасту хмарку, що застувала сонце; воно з-пiд неi виплило в своiй пишнiй красi й обдало iх хвилями блискучого свiту, наче гарячим золотим дощем осипало. Жита зашамотiли, пiднiмаючи догори своi похиленi колоски.

Дiвчина прямо глянула Чiпцi в вiчi; якраз стрiлася з його очима та, спустивши вниз довгi й густi вii, запитала :

— Де ти був, що так довго тебе не видно було? чому ти сюди не приходив?

— Нiколи було, — не признаеться Чiпка, а сам собi подумав: чому я ii не зустрiчав тут?

— Що ж ти робив? — вона йому.

— Коло хазяйства...

— А в тебе земля ще де е?

— Нi, нема.

— А хата е?

— Є.

— А батько та мати? брати та сестри?

— Одна мати.

— Де ж ти живеш?

— У Пiсках. А ти де?

— Тобi навiщо?

— А ти ж мене питала...

— Нащо ж ти розказував?

— Скажи хоч: як тебе зовуть?

— Так, як хлiб жують...

— Чия ти?

— Батькова та материна...

— Чудна ти!

Вiн прилiг грудьми на землю, пiдпер свое лице обома руками пiд щоки та пильно-пильно дивився на неi.

— Чи ти справдi налагодився мене з’iсти?.. Чого ти витрiщив очi?

— Бо хороша дуже...

Вона осмiхнулася, навела на його своi чорнi очi — гладила ними, вабила...

— Iди вже собi додому... Чого ти прийшов?.. ковтнуть хоче! не дав вiнка доплести...

— Нащо ж ти побила?

— Чого ж ти лiз, безстиднику? Геть собi! — Та як пихорне його руки своiми, — так Чiпка й клюнув носом у зелену траву. Вона зареготалася молодим та дзвiнким смiхом, мов хто срiбло розкотив по золотiй тарiлцi.

Не вспiв Чiпка пiдняти голову, коли чуе, щось гукае: «Галю!.. Галю!.. Галю!..»

Дiвчина кинулась, стрепенулася. Чiпка дивиться то на неi, то в той бiк, звiдкiля вчувся голос.

— Хто то? — питае вiн.

— Не знаю! — промовила вона. — Та як сполохнута перепелка, разом зiрвавшись з гнiздечка, прожогом пурхае вгору, — так вона одскочила вiд його, i — тiльки оком моргнути — майнула подовж жита.

Чiпка пiдвiвся, встав, випрямився, не спускав ii з очей... Вона, як вихор, мчалася густим житом, воно тiльки розлягалося за нею, як розлягаються хвилi пiд натиском дужоi руки, що керуе човном. Далi та далi, пролинувши через квiтучу луку, вона пiднялась на гору, стала з очей зникати... Чiпка пiдтюпцем побiг собi в догоню за нею... Вона окрилася за горою... Вiн напружив ноги, наче доганяв злодiя; мчався стрiлою; миттю вискочив на гору, перевiв дух, глянув на долину — i йому в вiчi кинулось ось що. Коло хутора, гiн, може, зо двое вiд гребеня того самого згiрка, на котрiм стояв вiн, пiд двором стояла натоптувана жiнка, наставивши руку над очима вiд сонця, та на всю околицю гукала Галю. Дiвчина бiгла прямо до жiнки, та ще здалека озивалася: «Чого ви? Я — ось! Ось-ось — зараз!.. зараз...» — Незабаром вона опинилася коло жiнки, та разом обидвi й пiшли у двiр.

— Ну, тепер же i я знаю, чия ти! — промовив голосно Чiпка й весело повернув назад.

Пiслля того — не пiзнати Чiпки: з лиця спала давня туга, очима не виглядав смуток; став вiн веселiший, привiтнiший; iнодi можна було й пiсню почути вiд його... Щастя його манить до себе, пестить, голубить доброю надiею; свiт йому любо усмiхаеться, хоч i бачить вiн у йому лиха багато, плачу, лементу... Вiн тепер дивиться на його не злим оком; прислухаеться чутким серцем; хочеться йому увесь мир обняти, втерти йому сльози, втихомирити горе...

Повернеться вiн до себе думкою, чуе, як у головi борюкаеться острах з надiею: то надiя подужуе острах, то острах — надiю. Оже надiя все-таки зверху! «А може... всього на свiтi бувае! Часом убогий покохае багачку, а багачка убогого, та й поберуться...» А страх знову сполохне надiю: «Може, москаль ii пановi судовому кохае... не попусти, боже! зав’яне, помарнiе свiжий квiт ii вроди пiд холодним, жовтим поглядом судовика... погаснуть яснi очi, поблекнуть рожевi уста... захляне душа... Не доведи, господи! не одна душа згине, а разом аж двi! А може... — прориваеться наверх-таки надiя: — щастя, як трясця...» — I очi в його засяють радiстю; серце затрепече в грудях вiльнiше...

З того часу — поле як причарувало його. Перебуде день, два, — та й iде... — «Може, хоч здалека побачу, коли не доведеться побалакати...» — Ходить по полю, з ниви на ниву, вiд шляху до гори, вiд гори до шляху; всюди никае, до всього додивляеться... — «Отут ii вперше забачив... осьдечки вiнок плела... ось та мiсцина, де сидiли... сюди тiкала... а це, видно, недавно ходила, бо свiжий слiд...» Дививсь — не стямився й звiдки, вихопилась та й почимчикувала житами, тiльки одежа матнаеться... Чiпка помiтив — берегтися стала.

— Ач, утекла!.. — мовить вiн голосно. — Ген-ген уже... за горою... Ну, та й дiвчина ж!!

I вертае вiн назад у Пiски, радий та веселий, що хоч здалека побачив.




VII. ХАЗЯЇН


Ну, а Грицько що?

Грицько — непромах. Як тiльки почув, що дiда в двiр беруть: «Е-е, коли так, мабуть, годi на баранах iздить, годi за вiвцями ганяти, — бо невеличка з них користь... Ось служив-служив, та тiльки й того, що на менi... Час, мабуть, про хлiб подумати». Подумав, — та тiеi ж таки весни й покинув дiда. Виходили на заробiтки пiщани, — потяг i Грицько з ними, скинувши через плече косу, а за спину — торбину з сухарями, лихеньку свитину та не кращi й чоботи.

Невiдомi мiсця, котрi довелось Грицьковi вперше переходити, люди, яких iм лучалося стрiчати, — все це мало незвичайний пошиб на парубка. На все те вiн дивувався, рота роззявивши.

«Ач, як люди живуть! Ач, як будови помурували!.. якi дверi, вiкна повставляли... всього тебе, як у водi, видно! I що то воно коштуе?.. Адже, якби взяв цеглину та пошпурив у шибку, мабуть би, й за рiк не од-служив за неi!.. Таке багатство, такi розкошi!» — думав вiн, проходячи широку вулицю величезних магазинiв.

Улиця — справдi на диво. По обидва боки сплош-ним муром витяглись у струнку височеннi палаци: i бiлi — як снiг, i зеленi — як рута, i блакитнi — як китайка. Пiстрота кидалась у вiчi. Парубок не знав, на чому зупинитися, на вiщо подивуватись: чи блискучими проти сонця, як кришталь, дверима, над котрими висiла або стояла по боках здоровенна червона або блакитна дошка з золотою наковкою, або з гарним малюнком усякоi всячини — машинерii, окулярiв, хлiба, ковбас, свинячих окост; чи дзеркальними, у чоловiчий рiст, вiкнами, з котрих визирали на вулицю до ладу розставленi рiзнi золотi й срiбнi виробки, пiстрiли всякими кольорами ситцi, шовковi саети блищали, м’якi оксамити сизiли, червонiли, цiле море роблених квiток, як живi, вабили носа понюхати... По вулицi, з одного й з другого боку, снували лавами люди по серединi, битiй каменем, гуркотали карети, коляси, фаетони, деренчали звощицькi дрожки... Заробiтчани проходили мимо магазина з дитячими цяцьками.

— Дядьку Остапе! — обернувсь Грицько до одного з своiх. — Що то?

— Ляльки.

— Навiщо?

— Панам на iграшки...

— А дивiться, що то за звiр роззявив так страшенно рота, немов тебе з’iсти хоче! Гляньте — як у ротi червоно!.. А зуби якi?! От, якби такого випустити та пiймав вiн кого на зуби!..

— Хiба, ти думаеш, вiн живий? То зроблено з чогось.

— Невже? Де ж таки?! Ви гляньте: он як у його очi блищать!

— То що, що блищать? I очi йому шклянi повставляли...

— А чого ж вiн такий страшний? I навiщо робити таку страшну iграшку?! — допитувавсь Грицько, приглядаючись крiзь шкло на неi.

— Та хай йому цур! Ходiмо... а то ще тут по гамалику заробимо.

Пiшли. Одначе в Грицька з ума не сходила та страшна лялька. «I що воно за звiряка? — думав вiн. — Грива тобi, як у коня; а само — бог його знае, на вiщо й схоже! А люте, мабуть?.. Лютiше вовка!.. Недаром так рота роззяпило, зуби вищирило... А чи воно то можна такого чоловiковi зловити? Навряд чи зловиш! Воно, мабуть, дужче вiд найдужчого чоловiка... А чи я б. то його подужав? Нi, мабуть... I Чiпка б, мабуть, не подужав... а вовка вiн раз сам на сам одiгнав вiд овець... Цього навряд чи одженеш... I де воно заведеться таке!.. Господи ти мiй милий...»

— Дядьку Остапе!

— Чого?

— Що воно таке за звiряка ото? — питае знову Грицько, як перейшли вони вулицю з магазинами та йшли трохи глухiшою.

— Та я й знав, як його звати, та забув!

— Кого там звати? — питае третiй чоловiк.

— Звiряку... Там ми бачили в вiкнi одного: грива бiла, само руде, голе, рота роззявило, немов тебе проглинути збираеться, — одмовляе Грицько.

— А хвiст довгий?.. на кiнцi з китицею?

— Еге-ге!

— То — лев.

— Лев?! — вимовив здивовижений Грицько. — Що ж то воно за лев?

— Звiр такий... Цар над звiрами...

— Цар?! Так ото той цар!! А нестеменний тобi цар! Уже, мабуть, що тiльки вiн не скаже, то кожен послухае. Бо де його такого страховища не послухати?!

— А звiсно. На те вiн i цар, — одмовляв чоловiк.

— Та, мабуть же, вiн i здоровий дуже, сильний?

— Авжеж сильний: сильнiше вiд усякого звiра!

— Як же його ловлять такого? — пита Грицько.

— Як? Звiсно — якось-то ловлять... прирозумiли якось — коли, кажеш, держать у хатi.

— Його, мабуть, один наш цар тiльки й зможе пiймати; а нашому братовi — не сiкайся! — каже Грицько.

— Так! цар тобi ловитиме, — увернув дядько Остап. — Пошле таких, як ти... от i лови!

— А як покуса? як з’iсть?!

— То що, що з’iсть?

— А як я не хочу?

— То голову зiтнуть...

— Та як же його таке пiймати, коли на його й глянути страшно... Вовк який, — та й того боiмося... а то ж таки таке страховище, господи!

— Царевi до того дiла немае. Сказано: лови! то й лови...

— А що ж у нас нiде такого не чутно, щоб ловилося?

— Та воно у нас не водиться.

— А де ж воно водиться?

— Десь за морем.

— А хiба й за морем е земля?

— Бог його знае. Видно, в, коли цей звiр з-за моря...

— А чого ж старi люди кажуть, що за морем уже землi немае, а тiльки три коти... на них i земля держиться...

— То, може, воно там, мiж тими котами, й водиться! — одказав третiй чоловiк. Розмова на цiм обiрвалася.

Iшли вже заробiтчани мовчки, нога за ногою, кожен сам — з своею думкою.

Вийшли з мiста в поле на битий шлях. Тут уже iншi речi клопочуть Грицькову голову; iншi думки захоплюють його серце.

Серед широкого й просторого степу, рiвного як долоня, над котрим носився тiльки буйний вiтер та чорний ворон коли-не-коли скрикував над головою, прорiзуючи дзвiнко обвiтря своiм дужим крилом, або степова чайка кигикала, з купини на купину злiтаючи, мов за дiтками плакала мати, — тут йому думка розмальовувала картину за картиною... То перед його очима_ виводила обстави городського життя, бучного, шумливого, клопiтливого. Усе те ревло та клекотiло, як вода в прiрвi, й лякало його своiми розкошами, бiганиною, вигуками та викриками. Заквилила чайка — й разом перенесла його думку на село, в тиху сiльську — хатину, нагадала про жiнку, про дiток... Жiночка така маленька, чепурненька, швиденька, — усе в неi до ладу якось не тiльки в хатi, а й у роботi: швидко вона повертаеться, дiло горить у неi в руках, — чисто, гладко... Дивиться вiн на ii роботу, а самого жаль бере, що вона так працюе. Вiн аж розриваеться, щоб найбiльше зачепити, найважче самому зробити, а жiнцi, щоб менше зосталося, щоб вона не натрудила своiх бiлих ручок. Хай коли й робить, то так, ненароком, мов для iграшки, а не вiд нужди. А прийде свято, недiля, пiдуть вони у парi до церкви, з церкви — обiдати; пiсля обiда — полягають одпочити... А тут — дивись: Iвась або Василько прилiзе, стае дибки коло матерi, спинаеться iй на руку, не дае задрiмати.

— Пiди, Iвасю, пiди гратися, — каже мати, — поки тато задрiмае...

— Дi-ма-ю... ма... — лепече дитина.

А тато чуе це, дивиться на дитину крiзь вii да серцем радiе...

Син одступив од матерi; дибае малими ногами до його. Вiн умисне повернув набiк голову — скоса поглядае на дитину.

— Бач, бач! розбудив батька, — каже мати, — не дав спочити...

— Бу-див... ци-ти... — одно лепече дитина.

— А батько вiзьме прута, та — аж-аж-аж-а! Дитина стоiть, пильно дивиться то на батька, то на матiр.

— Жа-жа!.. жа-жа! — промовило й собi за матiр’ю, замахуючи малою ручкою коло батькового виду.

— Ой ти, сучий сину! за що ти б’еш батька? Ось постiй: я тебе закину, — обiзвався вiн; пiдвiвся, бере на руки дитину, гойдае. Дитина лежить-усмiхаеться. Жiнка любо-приязно поглядае то на дитину, то на чоловiка...

— Нiчого я б у свiтi не хотiв, — шептав вiн серед таких думок, — тiльки б хату теплу, жiнку любку та малу дитинку! А то б — усе мав... Хлiба б ми заробили за лiто та й зажили б цiлу зиму!

Голублячи таку думку в серцi, непримiтне переходив вiн безкраi степи без утоми, безводнi довгi шляхи без пекучоi згаги; тiльки й бажав, щоб швидше стати на мiсце, заробити грошей, вернутись у село, купити дворище, оженитися та й зажити тихим сiльським громадянином.

— У мiстi дуже багато крику та галасу, а в селi найкраще — i тихо й вiльно...

Прийшли вони на мiсце. Грицько не кидався своiх. Цiлою громадою стали вони на косовицю сiна, а потiм i хлiба.

Легка тому робота й сама найважча, сама найзабарнiша, хто ii робить по своiй волi, залюбки, хто пестить у серцi надiю, що немарно вона пiде, що через ту роботу вiн засягне свого щастя, котре ще й не видне, ще не чутно його й шелесту, котре десь далеко-далеко, ген за скiлькома роками працi, нужди, всякого горя, малюе його думка рожевими квiтками надii... Легко тому за всячину братись, робить вiн, як вiл, без утоми; працюе, як хазяiн, завжди веселий, покiйний.

Так робив Грицько весну й лiто. За цiлий день випускав косу з рук тiльки тодi, коли треба було попоiсти та виспатись. I спав вiн ту коротеньку лiтню нiчку мертвим сном, яким тiльки спить чоловiк, виморений важкою роботою. А тiльки що свiтова зоря займалася, починав жеврiти схiд сонця, — знову в Грицькових руках звивалась коса, як та гадюка, по рiвному степу. Хазяiн зглянувся на його щиру працю, похвалив його й набавив трохи плату.

— Либонь ти, Грицьку, маеш думку городи та села закупити, що так налягаеш на роботу? — казали йому земляки-селяни.

— А що? — усмiхаючись, питав Грицько. — Чого тут дивиться? Узяв косу — чеши!

— Гляди лиш, щоб очкур не урвався, — хто-небудь щипне.

— Не бiйсь: не твоеi натури! — одкаже Грицько та й знову за косу.

Одначе, як щиро не налягав Грицько, як з мочi не рвався, а прийшлося пiд осiнь лiчити заробiтки, — тiльки сотню й налiчив!

«Воно й добре, — дума сам собi, — оже все-таки трохи. Що ти з сотнею вдiеш? Поганенький грунт можна купити, — так же до грунту ще багато треба. Де ти, об вiщо руки зачепиш?.. Хiба на зиму зостатись?»

I справдi Грицько зостався. Селяни пiшли назад додому, а вiн потяг далi — до Ростова. На дорозi зустрiв вiн таких, як i сам.

— А куди? — завжди питали його подорожнi.

— До Ростову.

— Не ходи до Ростову, ходiм до Херсону! — раяв йому один з них.

— Чому?

— Там малий заробiток, а в Херсонi на кораблях дуже добрий.

— Зате ж далi.

— На пiвтижня... То що? Ходiм!

— Та чи ходiмо, то й ходiмо, — подумавши, одказав Грицько, та й пiшов з людьми.

Прийшли вони в Херсон ще заранi; обiйшли город; роздивилися; пiшли на пристань. Лиман перед iх очима — скiльки засягнути — лелiв; по йому, мов великi палаци, ходили судна, берлини, баркаси, плоти, а мiж ними й пароходи снували. Люди на пристанi, як черва, ворушилися, бiгали, всяку всячину виносили, кричали, гвалтували.

— По полтинику од сотнi дощок! — кричав хазяiн з плоту. Народ бiг туди.

— По три семигривеники! — кричав з другого — i народ, як хвиля, кидав цей плот, перебiгав до другого.

— По карбованцю день! — кричали з судна.

— По карбованцю з четвертаком!.. По пiвтора!

Усяк викрикував свою цiну, усяк бiгав, як несамовитий, од одного судна до другого, де бiльше давали; од плоту до плоту... Сторгувавшись в цiнi, робiтники злазили на плот або на берлину, виймали звiдти усячину, i нерiдко, по пояс у водi, виносили на головах дошки, бочонки, качали на вiрьовках сороковi бочки.

Став i Грицько, до одного плоту. За день — мало не три карбованцi заробив.

«Еге! — подумав вiн, — та це мiсяць отакоi роботи, то й багатирем станеш?»

Оже — ба! Раз — така робота не щодня i трапляеться, а вдруге — з кожним днем мiняеться й плата за роботу: то бiльшае, як багато товару присуне; то меншав, коли двi чи три берлини... Одначе плата за день нiколи не падала вiд карбованця; зате бiльшала iнодi й до п’яти. Все-таки далеко кориснiше косовицi!

Грицько радiв, дякував у душi порадникiв. А робив — як той вiл, цiлий день; спав на голiй землi або на колоддях; уставав тiльки що на свiт благословилося та знову за роботу брався; навiть мало що й iв, та й то все на ходу: пильнував, надолужав, як би бiльше заробити!

Пiзньоi осенi, як уже плоти перестали пригонити, а барки та судна коли-не-коли приходили, роботи треба було дожидати днями, а не часами, Грицько полiчив своi, баришi: двi сотнi з лишкою лежало в його в кишенi!

Грицько радiв, як мала дитина. Тепер його надiя, що, як виходив на заробiтки, ще тiльки мрiлася, стала виразнiше виступати перед очима: i город з садком, i нова тепла хата мов уже лежала в його в кишенi...

«Воно б таке, що й додому час», — подумав Грицько, та зима застукала.

— Якi тут у вас заробiтки зимою? — питав вiн знайомих херсонцiв.

— Очерети косити, — раяли тi. Пiшов Грицько очерети косити.

— Все ж таки хоч на тi грошi проживу та одягнуся, а весна настане — зараз i потягну в Пiски!

Минула зима; наступила весна. Знову закипiла робота то на пристанi, то в полi.

Залишив Грицько думку вернутись повеснi додому: одiклав на осiнь. «А може, тимчасом хто надiйде з своiх, то тодi вже разом!». Грицько не помилився: прийшли весною пiщани; розпитують, як, що до чого; розказують за Пiски — хто оженився, хто замiж пiшов, хто вмер; розказують, як трохи крiпакам позначилося неволi, якi податки...

— А Чiпка як зажив, коли б ти знав, Грицьку! — хваляться йому.

— А ще не одружився?

— Ще. Та дурний буде, як не ожениться... Мати щодня гризе голову; так усе одкладав та й одкладае; немае, каже, по менi пари!

Грицько й тому радий.

— Ми з ним пасли вiвцi. Вiн парень добрий, та тiльки чудний собi. А тепер, кажете, зажив? От i добре!

Витрудив Грицько руки ту весну й те лiто; а восени вернувся з своiми в Пiски.

Як тiльки прийшов, зараз кинувся вишукувати грунту. Тодi iх не труднацiя була купити: козаки, почувши за кубанськi пустошi, що казна оддавала виселенцям, шарахнули на Кубань. Грицько швидко купив величезний огород з новою хатою, з повiтками, погребом, колодязем. За все те щось пiвтори сотнi, чи що.

Купивши грунт, почув себе Грицько зараз iншим, немов на аршин вирiс, на корх потовщав. I люди заговорили в селi: «От парубок! от хазяiн!» Батьки та матерi гострили на його зуби, як на корисного жениха, усобливо убогшi. Та Грицько тепер зовсiм iншими очима дивився на людей: до багачiв горнувся, а на голоту дивився згорда.

Мiж парубками вiн поводивсь звисока. Як же лучалося йому вийти на вулицю або пiти куди на вечорницi, вiн зараз пускав iм ману в вiчi. Де, мов, ви бували? що видали? Що ви знаете?.. Ось як я був... отам i там!.. Та iнодi почне верзти таке, як той москаль, що вернувся в рiдне село по бiлету. Хлопцi слухають, уха розвiшавши, роти пороззявлявши. А вiн — таке плете, що й на голову не налiзе! Правда, дiвчата, постерiгши вiдразу такi баляси, по своiй жартiвливiй натурi, часом i геть-то смiялися з його, пришивали квiтки йому прилюдно; а проте на самотi кожна думала: «От би за Грицьком бути! Хата е, огород е, та й грошенята, мабуть, водяться... не треба б на перший раз дуже й працювати... От би добре!»

Оже Грицько, хвастаючи своею бувалiстю, пишаючись своiми достатками, сам тепер думав не про убожество. Йому бажалося до свого добра приточити ще й жiнчине, щоб вийшло одно та велике! Отак помiркувавши сам з собою, — засилав вiн старостiв до найбагатшого козака Лози, котрий щороку посилав в дорогу паровиць по десять за сiллю та за рибою. Так же й Лоза Грицьковоi натури. Вiн думав мати зятем не простого козака, не такого, що колись у драних штаненятах за вiвцями бiгав.

— Ще моя дочка небагато хлiба переiла, сидячи дома, — одказав Лоза старостам.

Це трохи збило пиху Грицьковi, осадило його наниз. Вiн притих, присмирiв, навiть зайшов якось раз до Чiпки, котрим став був гордувати, — та не застав дома.

Оселився Грицько на зиму в чужiй сiм’i, в котроi купив город з уговором, що вони житимуть до весни у проданiй хатi. Пристав у сусiди, хоч i в своiй хатi, та й почав роздумувати: яку собi жiнку брати. Хочеться й багачки; хочеться, щоб була й уродлива... Довго вiя мiркував собi, перебирав у думцi всiх дiвчат на селi, — та сам незчувся: як i коли закохався в сусiдчину наймичку — веселу, моторну й робочу дiвчину, хоч i невелику красулю.

Христя — так ii звали — зосталася малою пiсля батька-матерi. Родичi, iцо можна було, рознесли; осталося тiльки днiв на п’ять поля, та й тим орудував дядько, у котрого спершу вона й жила. Як пiднялась на ноги, бачить: скiльки не роби на дядька, нiчого собi не придбаеш. Так вона кинула дядька, а сама пiшла в найми. Перепелиха, заможна козачка-вдова, що жила недалеко од Грицьковоi хати, наняла Христю. Зажила вона з Перепелихи, як у себе дома. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалiсна. Вона жила великою сiм’ею — з дочками, сиротами-онуками, за котрими треба було приглянути, нагодувати, напоiти. Христя — молода, весела, щебетуха, працьовита дiвчина — дядина ще змалку не давала ногам та рукам ii одпочивку, призвичаiла до роботи. Хазяйка уподобала наймичку, а наймичка — хазяйку. Збоку дивлячись — Христя не наймичка, а дочка рiдна.

Так оця-то Христя, низенька, чорнявенька, не дуже хорошоi вроди дiвчина, якось ненароком запала Грицьковi в серце. Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жiнкою; годi думати про якусь незвичайну красу, — давай лицятися та женихатися з Христею... Недовго й тяглися ii любощi: пiсля водохрестя заслав Грицько старостiв до Христi, а через тиждень нашi молодi й побралися.

На весну одiбрав Грицько в дядька Христину землю, купив парку бикiв та корiвчину за останнi грошi, якi заробив, плоти розбираючи, очерети б’ючи, та й став тую землю орати, спрягшись з таким же, як i вiн, небагатим козаком-сусiдом. Зажив Грицько тихим пахарським життям, хоч не таким, яке йому за парубоцтва думка висновувала, а все-таки гаразд — так, як i люди.

З жiнкою Грицько жив мирно, люб’язно: нi лайки, нi сварки не чула iх простора, весела хата. В буднi — обое вони працювали; в свято — ходили вкупi до церкви; по обiдi — спочивали або куди в гостину ходили, або в себе гостей приймали... I стали вони мiж людьми поважними хазяiнами, чесними, робочими людьми, добрими сусiдами, навдивовижу парою...

— От з кого берiть, дiтки, примiр, як у миру жити! — не одна, не двi матiрки радили своiм дочкам з зятями або синам з невiстками: — з Грицька та Христi... Вiн зостався сиротою й вона сиротою. А що з них вийшло? Чесною працею он скiльки надбали! Чесно вони й поживуть його... у миру та в ладу, як брат з сестрою... нiхто з них i не замутить... Одна в них думка, одна рада... Отак, дiтки, треба на свiтi жити!




ЧАСТИНА ДРУГА





VIII. СIЧОВИК


Велике село Пiски. Розкинулось, розляглося i вздовж, i вшир, i впоперек на рiвнiй низинi, в балцi, а перед самим селом, мов хто борошна насипав — бiлого пiску серед чорноi землi. Так, наче хто бiлий килимок прослав, щоб витирати ноги, вступаючи в село. Посеред села стоiть невеличка старенька церковця, трохи перехилилася на один бiк i вросла в землю. Не тiльки покрiвля, де-где й ребра поросли зеленим мохом. Проти церкви, на невисокiм згiрку, величезний палац свiтить дверима-вiкнами... I палац уже, видно, давнiй та ще й запущений. Стiни пооблупуванi — де-где вивалюеться цегла; покрiвля поржавiла; у вiкнах шибок не долiчишся. Мабуть, нiхто не живе в тому палацi, бо й двiр нерозчищений — зарiс густою муравою. Тiльки двi протоптанi узенькi стежечки тягнуться через увесь двiр до двох невеличких будинкiв — по один i по другий бiк палацу. Все те осунулось, опустилося... Так виглядали Пiски перед волею.

А лiт за пiвтори сотнi не тiльки цього палацу, а й самих Пiсок i слiду не було. Там стояло невеличке сiльце, або краще — невеличкi хутiрцi розсипались по балцi, як стоги сiна зимою по степу. Мазанок було всього, може, хат з п’ять, а то все — землянки при самiй землi, як могилки, повiддималися. Тiльки один димар нагадував, що то не берлога звiряча, а людська оселя, що берегла людей од звiра i од лихоi години. Землянка була з присiнок, схожих на рiв, та з хати — льоху. У хатi була пiч, де можна зварити iсти та погрiтися; одним-одно вiконечко — мале, як оддушина у бджоляниках, виглядало збоку на шлях. Недалеко вiд землянки стояли кружком верби, мов зачарованi дiвчата, а посерединi чорнiла яма, обставлена очеретом. То — копанка для води. Огорожi — нiякоi. То тепер тiльки стали городи обгороджувати, а тодi — нiхто цього i в думцi не мав. Зайвоi землi лежало неозорно перед тобою й за тобою... Приходь, заори, скiльки хоч — нiхто тобi й слова не скаже. Хiба тiльки сусiднiй пан полковник або сотник подумае: «Ловись, мов, рибко, мала й велика!» Поки там пан налагодиться сплести невода, рибка собi в затишку плодиться, прибувае, виростае... Серед пустих степiв красуються, як квiтники, веселi хутори, присiлки, села; де-где вже, посеред села, й церква бiлiе, — ще здалека горить хрест на сонцi...

Так уродилося багато сiл i хуторiв кругом Гетьманського. Де був колись бiр — стало велике село Бiрки; серед ярiв та байракiв, мов з землi виросли. Байраки — малi й великi; там, де колись на лощинi вовки вили та лисицi нори рили, — красуеться село Вовча Долина. Тодi заснувалися й Пiски.

Отже, як не давно Пiски настали, що вже почала вивiтрюватись i людська пам’ять про iх настання, та людська пам’ять не сховала того: коли i як оселився в них захожий сiчовик Мирiн Гудзь. Заховала тiльки людська спомка, що цей Мирiн був уже немолодий чоловiк, коренастий, з довгими усами, з закрученим за ухо оселедцем, та що вiн ще довго пiсля того, як оселився, не кидав свого запорозького звичаю — воювання. «Воював, — казав вiн, — з ляшнею, воював з башею, воював з татарвою, а тепер воюватиму — з звiром!» I дивись: скинув рушницю на плече та й потяг подовж поля — скiльки оком взглянеш... Немае день, немае два, iнодi й на третiй не видно. А там — глянь! i несе шкур п’ять або шiсть вовчих.

Отак Мирiн доки воював, доки бився, рубався, поки й сам не набiг на свого звiра, що й його звоював. I нiхто другий звiр той, як Марина Зайцiвна, з пiщанських-таки хуторiв козача дочка.

Йшов якось раз Мирiн з полювання додому. Сонце стояло на вечiрньому прузi, а ще як огнем пекло. Вiтер подихав гарячий-гарячий... «Доходжу я, — каже Мирiн, — до Зайцевого хутора — виморений, змочений потом. Пити — аж душа горить. Коли — зирк! — вискочила ласочка з земляноi нори з вiдерцем в руках, та скiк у кружало верб, до копанки! Як забачив я вiдро, то в мене аж закипiло всерединi... Пiду, думаю, нап’юся води холодноi... Iду. А дiвчина нахилилась над копанкою, бере воду та стиха спiвае... Та таким же то любим голосом, таким важним спiвом — аж за серце хапа... Пiдходжу я... — Дiвчино! кажу, дай лиш води напитися! — Вона глянула на мене — любесенько такта й спiвати годi... А менi вже тодi й пити перехотiлося... В ii чорних, блискучих очах втопилася моя згага! Подала вона менi вiдро; нахилився я... «А бодай тебе, кажу, з такою водою... яка мутна та нечиста!» Та вже хотiв був напитися... Вона, — хвiть вiдро... Води — як не було, — тiльки калюжка на землi стала. — Стривайте, стривайте, — зацокотала дiвчина, — я друге витягну! — Та за вiдро, та до копанки... Прихилилась, витягла. Та вже ж i вода! холодна та чиста, як сльоза... Напився я, — трохи чи не цiлiсiньке вiдро видув; подякував, та й пiшов... Приходжу додому. Що за знак... з ума не сходить моя дiвчина: так перед очима i вертиться... Що за нечиста мати? — думаю. — От тобi й напився води!.. Переходить день, — все, одно, що вчора. Минав другий, — не забувавться... Пiду на полювання, — вона менi, наче мара, з-за бур’янiв привиджуэться!! Раз на вовка хука дав; удруге схибив; за третiм разом заряд у пеньок всадив... Овва! зовсiм здурiв...

— Так воно ж, бачу, тiльки на Сiчi добре козакувати, а на займанщинi — хлiб робити! — сказав сам собi та, дiждавши недiлi, i пiшов до Зайця на хутiр. Розказую йому свою пригоду та разом, нiби шуткуючи, й дочку сватаю. Гомонимо собi вдвох... Кликнув Заець Марину, — староi не було, за рiк перед тим умерла... Отак i так, — каже дочцi: «Сватае тебе Мирiн. Чи пiдеш?» А вона — звiсно, молода, сором’язна: «Не знаю», — одказуе... «А хто ж зна?» — питае батько. — Мовчить вона. Так ми удвох з Зайцем випили добре, та й справу зробили... Узяв вiн, та й поблагословив нас. А через тиждень, у недiлю, пiшли ми до попа на Побиванку та й повiнчалися...

З того часу заржавiла сiчова рушниця, злiгся порох, розгубилося кремiння.

Став Мирiн Гудзь поле орати та хлiб пахати, а Марина — сина Iвана колихати...

Серед широких та розлогих степiв, на вiльнiм просторi, вирощував Iвась свою молоду силу. Кров батькiвська, сiчова, ще змалку обiзвалася в жилах малоi дитини. Найлюбiшою забавкою було йому будувати та розоряти землянки, вали, окопи, шанцi... Чуючи од батька страшнi приповiстi про вiйни та походи на Туреччину, на татарву, на панiв-ляхiв, — Iвась перекладав усе те в дитячi iграшки. Оце зробить окiп, та й давай його розвертати, буцiм з бою бере... Батько дивиться, смiеться. Любо старому рубацi згадати на своiй дитинi своi молодi лiта! Вiн, було, Iвася й пiдохочуе: «Ану-ну, синку! учися змалу: на старiсть — як нахiдка буде!»

Зате мати не дуже втiшалася тими страшними iграшками. Iвась у неi був одним один, iй тяжко й страшно було подумати, що, як виросте ii одинчик, а тут, — не дай господи! — схопиться яка завiрюха з башею або з татарвою, та замче ii ясного сокола бозна за який край свiта, — вона його, може, бiльше й не побачить... Там десь, в чужiй сторонi, серед кривавоi сiчi, зложе вiн свою русяву головоньку, а вона, мати, не закрие очей своiй рiднiй дитинi: iх хижi орли з граками повикльовують, голоднi вовки-сiроманцi порозносять жовтi костi... Хiба тiльки зозулька, неутiшна вiщуня — принесе вiсточку, що ii син бiдолашний полiг серед чистого поля!.. Важко матерi, таке згадуючи: гiрко та сумно на душi, боляче в серцi — так, наче хто шматочок одривае од його... I Марина падала навколюшки, молила матiр божу, щоб велика заступниця наслала мир на ii рiдну сторону i захистила вiд напастi! Жахаючись тоi страшноi хуртовини, яка тодi часто й густо пiдiймалася, материне серце боялося, щоб Iвась у iграшках, бува, не привчився до неi. I, коли батько тi iграшки пiдхвалював, Марина гримала на батька й на сина, що збив таку кептюгу коло землянки.

А ввечерi, як не спиться Iвасевi, вiзьме мати його русяву головоньку в своi руки, цiлуе, милуе, i стиха, любим голосом, малюе йому картину iншого життя-життя тихого, пахарського побиту: лiтньоi працi на своiй добрiй нивi; зимньоi лежнi у теплiй хатi, що як повна чаша; серед малих дiток, що одно говоре, друге белькоче, а трете в колисцi мугиче; серед добрих сусiд, що — не дай, боже, хвороби — i одвiдають, i провiдають... не то, що сiчове товариство, котре всюди несе смерть за собою!

Iвась пiсля того хилився на материну руч. На другий день уже вiн не рив ровiв, не копав шанцiв, не висипав окопiв, не брав iх з бою, а ходив собi по городу або по полю та весело виспiвував.

Такi речi разом вривалися в Iвасеву голову. Дитина сама не знала: що робити, кого слухати. Оце батько розкаже про наiзди на Туреччину. На другий день Iвась i воюе з нею. А тут мати, увечерi, своiм пестливим голосом нашепче дитинi про любов до всього живого. Iвась кидае — своi боiща та руйнування, любуеться красою свiтовою, квiтучими рослинами, живлом усяким — пестить козачкiв, сонечко, коникiв, слухае дзвiнку жайворонкову пiсню... Гляне батько на дитину: той Iвась, та не той! — не висипае окопiв, не рие шанцiв, не бере iх боем...

— А що ж ти, Іване, не береш свого Берестечка? — питае батько.

— Не хочу!

— Чому?

— Мати не велять...

— Чому?

— Кажуть: грiшка змалечку привчатись, як з людьми битись... Треба з ними в миру жити!

— Бреше мати! То з добрими, то й у миру; а з лихими — коли iх не вкладеш, то вони тебе уложать...

Оже важчим здаеться Iвасевi тихе, люб’язне материне слово, нiж суворе та грубе батькове. Так що, як повернуло Iвасевi на шiстнадцятий рiк, то вiн зовсiм покинув iграшки в боi, та став ходити бiля волiв, додивлятися до плуга, до борони. Спершу й це все було хлопцевi за iграшку, а далi — увiйшло в його щоденнi клопоти, близько припало до серця. Став вiн уже бiльше нудьгувати тодi, коли пiдласий або сiрий вiл захворiе, — нiж од приповiстки батьковоi за татарський набiг мати радiла. Та й батько — не то, щоб легко було його сiчовому серцю дивитись, як замирала в синовi лицарська вдача, а все ж i батько не дуже горював вiд того... Кругом уже старе лицарство розтавало. Не стало рiвностi — не стало братства. Козацька старшина, що колись, вибираючи, на ii голови груддям кидали, щоб не зазнавалася, — позадирала тепер голови вгору, а простi козачi до самоi землi понагинала... Дряпiжники, сутяжники, всякi вiйськовi товаришi, розкинули своi тенета — i, як зайцiв, ловили в них просту темноту... Не стало вже й гетьмана. Та й навiщо вiн тодi, кому вiн тодi здався?! Кругом Украiну облягло панство, позалазило в саме серце — i, як те гайвороння, шматувало ii полумертвий труп... Зажурились нашi левенцi — та вже було пiзно!.. Та сама земля, котру вони довгими списами скородили, своiми кiстками засiвали, обороняючись од лютих ворогiв, стала для них ворогом, од котрого приходилось тiкати... Пiднявся струс, бiганина... З одного мiсця переходили люди на друге, шукаючи волi, бажаючи панiв здихатись — не чужих, а своiх уже кревних панiв! Од панiв тiкали в козаки, давали вiйськовим дряпiжкам басаринки, щоб записали в «компут козачий»; а козаки не вряди-годи шукали ласки в панiв — бiгали од козацькоi старшини, просилися «пiд протекцiю»... А пан i старшина — як брати рiднii. Ворон ворону ока не виклюе. А часто — сам пан, сам i старшина... Хто сам собi ворог?

Правда, пiщани ще були вiльнi. Та що з того, коли приходилось дожидати, що от-от i iх залигають... А кругом неволя, кругом сум людський — нiкому порадоньки дати. Пiднялись були за Днiпром гайдамаки, та й тi повернулись у розбишаки, а не в справжнiх лицарiв. А тут уже чутка: Текеля на Сiчi попорався!! Розтеклося товариство — хто куди... Однi — в землю; другi — до турка; а третi — на Вкраiну, до плуга. Придибало iх щось два чи три й у Пiски, — та незабаром i померли. Тiльки й пам’ятки, що церков почали будувати...

Все це переживав старий Мирiн, за плугом ходячи; все це переболiло його гаряче серце, коло хазяйства нудячись... Зостався Мирiн сам собi, як палець. Як дуб серед осичок в лiсi, так вiн серед пiщанськоi громади. Один одинцем! I син, його кревная дитина, цурався батькiвського духу!! Сумне й недоладне прийшлося сiчовиковi волочити життя на старiсть... I скрiзь вороги — i ворогiв немае, бо люди понидiли: нiхто не хоче прямо мiрятись силою! Всюди тихо, хоч умирай... А ще козача вдача гучно одкликалася у старому серцi; рука шукала потягатись з ворогом... Так же й ворога, окрiм свого хатнього, немае... Сумно й глухо!

— Пустiе, глухне наш край! Незабаром i заплiснявiе серед такоi каламутi! — казав iнодi Мирiн, згадуючи давне.

— I порядки якi тепер настали?! Що воно за порядки?.. Свiй свого у неволю правторить... Старшина козацтво унiвець повернула... Усi землi посiла... Не, даром у пiснi спiвають: «Ой, дуки ви, дуки, позабирали ви нашi степи й луки!..» А тепер на них чужими руками роботизну справляють... Ой, не так колись було в нас, на Сiчi, у нашому козацькому краi! Усi рiвнi, усi вiльнi... Сьогоднi ти отаман, а завтра — я! А землi — скiльки хоч... Ори, сiй, жни, де любiшу мiсцину вибереш... Сказано: воля!.. А тепер?.. тепер що?.. Скажiть менi: до чого це йдеться?!. Нi! немае добра... немае — та вже, мабуть, його нiколи й не буде! — додасть, як гвiздком приб’е, та й замовкне.

Люди слухають, похнюпившись. Iншi — потилицю скребуть...

Трохи згодом, оддихавши, Мирiн знову розчинае: — З ляхами-панами ми билися, рубалися, вставали, як один чоловiк... Навiщо? На те хiба, щоб нас нашою ж старшиною побито, у неволю повернено?! Це на те й вийшло: нашим салом та по нашiй шкурi! Ну, й носiть ii, здоровi, поки ще цiла... поки не здеруть... А через вiщо все? Усе через те, що кожне само про себе дбае... Братове лихо — чуже лихо! Немае едностi — чорт мае й волi! А якби гуртом забрали коси, та шарконули всю кропиву...

От би — так! Чого дивитись? Косiть, кажу! Косiть, а то гiрше буде!..

Отак не раз i не два вигукуе було, розпалившись, п’яненький Мирiн своiм сусiдам, як посходяться де на гулянку, пiд недiлю або пiд свято.

Пiщани слухають, мiркують... Дехто з давнiших хлiборобiв i заспорить з Мироном: як i в старину добра та ладу не було, а були — тiльки бучi, колотнеча та сваволя.

— Що ми тодi од ляшнi та од татарви наруги прийняли! Що ми терпiли вiд турка та вiд москаля!.. Та часом i свiй брат запорожець, як, було, убереться в хату, то й ладаном не викуриш... Розор був!?

— А тепер? а тепер?? — кричить Мирiн.

— А тепер — що? Тепер, спасибi боговi, хоч тихо... У нас i хлiб е, й скотинка прибувае, й захист безпечний... Живемо, як i люди!

— Живете? — кричить Мирiн. — Нидiете, а не живете! цвiтете... Та постiйте, постiйте трохи. Буде й вам те, що ведмедiвцям! Попомнуть i вам боки, як подiльцям!.. Тодi знатимете: чи живете, чи нi! Побачите... Видно вже, вiдкiль вiтер вiе...

— Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться!

— Бевзнi! нiкчемники!.. пеньки головатi!! — закричить на остатку Мирiн та й затихне...

Тi, що недавно виселились звiдкiль-небудь до вiльних Пiсок, потягнуть руку за Мироном. Почнуть на всi боки кастити теперiшнi порядки, а найбiльше панiв. Стануть розказувати, як у Гетьманському не тiльки пан полковник над людьми знущався, а як панi полковниця черевиками зуби й очi вибивала; як по цiлому тижню в колодках морила сердешних дiвчат; як iм коси рiзала, голову дьогтем мазала й пiр’ям натикала; як нiхто нi женився, нi замiж не йшов, не заплативши куницi...

— Та воно й правду каже дядько Мирiн, — процiдить хто-небудь крiзь зуби. — Воно б то й викосити... та нiкому!

Мирiн сидить, насупивши брови, червоний, як жар — мовчить. Видно тiльки, як у його груди то пiдiймаються, то опускаються, та як iнодi, з-пiд густих брiв, блискав блискавка...

Отак поспорять, покричать; однi поблагословлять, другi прокленуть тодiшнi порядки, та й розiйдуться. А на завтра — i тi, й другi знову за щоденну хлiборобську працю.

— Хто таки нас займе?.. Вже коли за гетьманiв не зайняли, то тепер — байдуже!

I порплиться кожен собi в господi, як курка на гнiздi. Вимощуе, пiдмощуе, смиче, обсмикуе, курчат висиджуе... Ростуть Пiски — i багатiють... Не вряди-годи — дивись: нi вiдсiль, нi вiдтiль, та й вирветься який захожий: або з новоi Сiчi, з-пiд турка (бо там вiра турецька, земля бусурманська!), або з-за Днiпра, вiд ляхiв — та все на вiльнi степи, все на вiльнi степи... Зопне курiнь, викопае землянку, вiзьме жiнку, та й заживе тихим хлiборобом. Глянь: землянка по землянцi, мазанка по мазанцi — з невеличких хутiрцiв набралося хаток на цiле село, з улицями, з городами, з садками, з левадами! Спасибi запорожцям, i церков своя... Не треба вже до чужого попа йти нi дитини хрестити, нi шлюб брати.

Уже Iвасевi за двадцять рокiв минуло. Парубок лiтнiй — час би вже i про жiнку подумати. Так же батько — не хоче про невiстку й слухати. «Молодий ще!» було, каже. У сина вже уси позакручувались, а Мирiн, аби згадали про невiстку, каже: «Ще молоко не обсохло коло губiв!» Усе ще мов чогось дожидав старий: не раяв синовi женитись. Тiльки тодi вже, як почув Мирiн, що зруйнували Очакiв, кликнув Марину (синовi старий сiчовик соромився про це нагадувати) та й каже:

— Нiчого вже тепер дожидати... Годi! Не так уже поцвiло все — хлiборобським ледарством припало... Не козакувати вже нi нам, нi дiтям нашим... Не треба нас!! Минулося козаче царство, настало хлiборобське господарство... Пора й синовi хазяiном стати... Час йому пошукати дружини — свое кубло звисти!

А мати — давно вже й дiвчину наглядiла. У заможного козака Кабанця була одним одна дочка Мотря. Уродлива, моторна дiвчина; працьовита й невсипуща хазяйка. Мати синовi: так i так — оте й те казав батько. У Iвася аж смiх пробiг по лицю. — Рае мати синовi Мотрю. А в сина давно вже серце он як тiпаеться, як де зустрiнеться з Мотрею.

Порадились отак; поблагословив батько з матiр’ю святим хлiбом Iвана; важко здихнув старий; мати заплакала — i вирядили старостiв до Кабанця.

Кабанець добре знав старого Мирона, знав Марину й рiд Маринин. Все люди чеснi, роботящi, не волоцюги, не п’яницi. Чого ще?

— Як знаеш, дочко! — каже Мотрi. А Мотря стоiть коло печi та в запiчку колупае. Почервонiла, розгорiлася — ще краща стала, нiж була.

— Як мати скажуть... — одмовляе батьковi.

— А що, стара? — Кабанець своiй жiнцi: — кажи ще ти!

— Та що ж менi казати? Марина жiнка добра... Мирiн трошки крутенький... Та хiба iй з Мироном жити?.. А Iван парубок — хоч куди!

— Ну, то й будьмо сватами! — одказав Кабанець старостам.

Пов’язали молодим руки, поблагословили iх святим хлiбом з сiллю. Вернувся Iван з великою радiстю: принесли старости обмiнений хлiб в батькову хату.

Через два тижнi повiнчали молодих.

Зажив Iван Гудзь з своею молодою дружиною тихо та мирно, люб’язно — спокiйним хлiборобським життям. Землю паше, добро складае. Мотря порядкуе з свекрухою в хатi. Живуть — як мед п’ють... А тут уже й дiтки пустилися. Породила Мотря за три роки трьох синiв, як соколiв. Є бабi на старiсть утiха й забавка! А хлоп’ята справдi вдалися — нiвроку: один Максим, другий Василь, а третiй Онисько — здоровi, червонощокi, повнi! Радiло серце батькове та материне, на iх дивлячись; радiла й стара Марина, гойдаючи онукiв... Один тiльки Мирiн на все чогось понуро дивився... Одначе й вiн частенько садовив на колiна до себе Максима — i, поки дитина забавлялася його здоровенними сивими усами, вiн йому розказував грiзнi приповiстi про давнi чвари...

Од тих переказiв сiчова кров голосно загомонiла у серцi малого онука. Максим полюбив дiда бiльше батька, матерi; прийшлись йому до вподоби його розкази страшнi, а iнодi й смiшнi; полюбились йому дiдовi вичити — розумнi, правдивi, добрi... Уподобав i дiд свого цiкавого й моторного онука. На крайнiм порозi життя оддав старий свое, лiтами та незгодами побите, серце малiй дитинi! Старiсть побраталась з молодiстю, — молодiсть прилипла до старостi. Жили одним життям; тiшились однiею втiхою; сумували одним сумом... Старий сiчовик натхнув свою душу в молодесеньку душу онука!




IX. ПIСКИ В НЕВОЛI


Та недовго прийшлося Мироновi втiшатись своiм малим онуком; недовго й онуковi — дослухатись до дiдових переказiв. Життя круто повернуло своiм важким колесом — та й закрутило Пiски... в неволю!

Їхала недоля до ляхiв у гостi, та завернула в Пiски. Пронеслася, як грiм грянув, чутка: пiщан оддали генераловi! Пiд той саме час ляхи закуйовдились. Затiпалось розшматоване тiло Речi Посполитоi, як тiпаеться iндик пiсля того, як голова одрубана. Як не рвався, як не кидався гарячий Костюшко, щоб розбудити чоловiчу душу в панському тiлi, — нiчого не вдiяв... Вiн прокляв тодi вельможне шляхетство, що довело отчину до смертi, наткнувся з горя на свою смерть, швиргонув геть вiд себе, як бiльше непотрiбну, гостру шаблю — i закричав не своiм голосом: «Капут Польщi!..» Одгукнувся той крик далеко-далеко-аж у самих Пiсках... Досталися Пiски пановi Польському...

Що ж то за пан? Хто вiн? де вiн узявся?.. Кажуть би то, що то був небагатий шляхтич — з тiеi «голопузоi шляхти», котра в Польщi, за панування магнатiв, кишiла по iх дворах, пила iх меди, вина, оковиту, iла хлiб, надбаний «хлопством», танцювала пiд панську музику, вибирала вельможного магната — свого патрона — в уряд, у сеймовi посли, iздила з ним по сеймиках та сеймах, кричала, коли хотiв ii владика: згода! а пiд час готова була за свого хлiбодара витягати з пiхов гострi шаблi — i розливати братерську кров... Гультяi, свавольники, дармоiди, вони iнодi зраджували пана, перебiгали до другого, котрий бiльше викочував iм п’яного трунку, котрий розкидав iм, заробленi хлопськими руками, грошi... Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п’янiй зграi золотi червiнцi, переманював ними щирих прислужникiв вiд третього магната, заводився з тим, що переманив його, бажав помститися... i знову розливалася, шумiла рiчка братньоi кровi... Та так не раз, не два — таке життя тяглося цiлi довгi вiки шляхетського панування, аж поки Польща впала, розшатана руками свого безпутного вельможного шляхетства... Магнатам же — байдуже!.. У них було землi немiряно: були хутори, села, навiть цiлi городи — не десятки, а сотнi сел по нашiй розкiшнiй Украiнi, скрiзь — скiльки оком зглянь — од Сяну аж до Днiпра широкого; у тих хуторах, селах та городах жило десятки, сотнi тисяч люду, з здоровими до працi руками, котрi, наче сам бог, розгнiвавшись, присудив трудити на одного вельможного дармоiда... Магнатам було — байдуже! Зате урвалася нитка «голопузим»... То було в пана в дворi — i ситий вiн, i п’яний; а тепер — не треба вже пановi конницi, пiкiнерiв, жовнiрства: вiн тепер розкошуе у Парижi, в Римi, в Баденi... що ж було робити тим голодним ротам, котрi призвичаенi до гулянок, до сваволi, а не до працi?.. Чим його й де його годуватися, обуватися?.. «Голопузi» сипнули по всiх усюдах... поробились окономами, управителями, посесорами невеличких маеткiв, а деякi побрались на службу до сильного — колись ворога, а тепер владики — москаля! Подрибзав пiхтурою i пан Польський з бистроi Стирi аж до самоi холодноi Неви... Залiз у якийсь полк, терся по переднiх вельмож, поки таки дотерся до генерала... i до Пiсок!

Не вспiли пiщани одуматись, як приiздить сам вельможний у Пiски, — та ще й не сам, а з якимсь жидком — обтiпаним, обсмиканим, у довгополому, зайолженому балахонi, у ярмулцi на головi, у патинках на ногах... Хто зроду не бачив жида, не знав, на кого бiльше дивитися: чи на генерала, чи на його жида, що ходив за ним слiдом — мов пришитий до генеральських хвостикiв...

Генерал прочумав пiщан перший.

— Тепер уже ви не козаки, — сказав вiн, зiбравши громаду. — Годi вам гайдамацтво плодити! Тепер ви моi... За моi щирi послуги сама цариця пожаловала менi Пiски...

— Як це? що це? з якоi це речi??. — загула громада, як гуде море перед бурею.

Мирiн одрiзнився од громадян. Виступив з лави, пiдiйшов до генерала.

— То це, — каже, — так?! Це вже й до нас руки простягаете?.. Уже й на вiльнi степи пора?.. Помагай-бi!.. А хiба там забули, який уговор мали? га?.. забули??

Генерал трохи подався назад, пильно дивився на Мирона; з-за генеральськоi спини виглядала перелякана жидiвська пика з пейсами... Люди поторопiли... Тихо... нiхто нi пари з уст... Генерал чув, як тiпалось серце в Мирона...

А Мирiн проказав ото генераловi та до громадян:

— А що, люди добрi? Не я вам казав? Не я вам пророкував?.. Отже — радьте тепер!

Селяни, як жуки, загули... «Не дiжде! Довiку не дiжде!.. Щоб ми робили?.. щоб ми йому служили?.. Не дiждеш, ляше!!»

Генерал не витерпiв.

— Молчать! — закричав вiн, ще й ногою тупнув. Жуки притихли... Посунулись назад трохи... Мирона не видно... Мирiн пiд шарпанину десь дiвся...

А генерал, мов по командi, викрикуе:

— Земля моя!.. i ви моi!.. i все мое!!.

— Брехали твого батька сини, та й ти з ними! — хтось йому зсередини. Як хто приском кинув на вельможного! Пiдскочив до лави, зацiдив по уху переднього, той аж стовбура став; закричав на звощика; пхнув у повозку жида, що вже давно вертiвся коло повозки; вскочив сам — i тiльки курява встала...

Крайнiй пiдвiвся, покректав, пiдняв з землi шапку, почухав за ухом i обiзвався до товариша:

— Оце так!.. Оце поздоровкався!!!

— Чом ти йому зубiв не полiчив? — загомонiли кругом, з усiх бокiв...

— Еге... чом! Коли вiн — бiси його батьковi — не вздрiв звiдкiля i вихопився!..

— Чому ж ти його хоч на повозку не пiдсадив? — жартуе хтось зсередини.

— Тому, що за твоею спиною не ховався! — одказав з обидою крайнiй.

— Зате ж вiн тебе й охрестив, що ти наперед лiзеш!

— Охрестив!!, о-го-го!.. го-о, го-о!.. То справдi — охрестив!.. — регоче громада.

З того часу крайнього прозвали Хрещеником: Хрещеник, та й Хрещеник.

— Та буде вам! годi! — гукав чоловiк з чорними усами, а з сивою, як лунь, головою. — Є чого реготатися!.. Кажiть краще: що робити?

Регiт затих. Громада загомонiла:

— Та ми й до Киева... ми й у столицю... ми до самоi царицi!.. Що це за напасть? Де ця проява вирискалась?..

Приходять до Мирона радитись: що робити, як би краще...

— Чи не з’iздили б ви. Мироне, в столицю розвiдати... Що це за причепа така звiдтiля вирвалася? — Чи не перепросили б там кого?.

— Щоб я iздив? Щоб я просив?? — закричав Мирiн не своiм голосом. — Та краще я всю свою сiм’ю пiд турка виведу! Легше в бусурманськiй землi зогнити, — нiж у себе дома, в панськiй неволi, пропасти...

Громада пiшла вiд Мирона нi з чим, мiркуючи та сумуючи...

Зажурився й старий сiчовик. Не iсть, не спить... «Син... онуки... своя кров... свое добро... земля... худоба... усе, усе в неволi!..» Так шептав старий, по двору ходячи. Не знае, де мiсце знайти!

Коли це — одного вечора пропав старий. Немае ночувати, не приходить уранцi, не йде обiдати; не вертае й надвечiр... Де вiн? Де старий сiчовик Мирiн Гудзь?.. Чи не бачили? чи не чули?.. — Нiхто нi чув, нi бачив. — Переходить день; минае другий, третiй... як крiзь землю провалився! Марина — плаче. Син — сумуе. Невiстка — як з хреста знята. Дiти — i тi притихли, мов iх i в хатi немае...

А генерал тим часом не сидить, заложивши руки, не дожидае, поки пiщанська громада самохiть пiдставить пiд ярмо шию: «Ори, мов, вельможний пане!» Генерал знае, що вола треба добре призвичаiти, щоб, коли скажеш: «ший!» — вiн шию пiдставив... А поки то вiн обходиться, — треба його силою неволити... Генерал свое робить...

То немiчний дбае за силу, а генераловi — що? Покотив у Гетьманське, розказав, який «бунт» пiдняли пiщани, як неуважно прийняли царицину милость, обiзвав iх за це бидлом, гадюками, — нех iх дзябли вiзьмуть!.. А на другий день знову приiхав у Пiски, — та тiльки вже не вдвох з жидом. Ще чуть зоря займалася, в Пiски вступала москалiв рота. Налетiли на Пiски, як сарана на зелене поле, та й кинулись усе жерти, усе трощити...

Пiщани такого не сподiвалися. Поторопiли, самi не знали, що почати... Повиходили з хат; збились у купу, як отара пiд дощ, коло церкви; послали за батюшкою, щоб од правив молебень. Батюшка побоявся, — не пiшов. Трохи-потроху пiщани закричали, загвалтували, що вони ляшковi довiку не покоряться. Що вiд ляхiв дiди та батьки iх тiкали сюди на слободи, а тепер ляшкiв сюди насилають панувати! Може б, ще довго гвалтували, коли б прикладами ротiв не зацiпили...

Порозганяли iх по домiвках. Як схарапуджена отара, кинулись вони врозтiч... хто куди! Дехто в другi села; iншi в лiси та болота; а деякi аж на пiч позалазили... Такий сум, наче на село божа кара впала, або татарва найшла... Надворi бiльше жiнок видно; а чоловiки, якi були дома, боялися з хати й носа виткнути. Кожен сидiв — як той крiт у норi...

Такий переполох — генераловi на руку ковiнька. Вiн безпечно ходив з хати в хату — робив усьому своему добру перепис. Лейба на пальчиках тихо слiдкував за паном, як вiрний собака за стрiльцем. На нiч поiдуть у Гетьманське; а на ранок — знову в Пiсках. Пише та й пише...

Поки генерал переписував свое добро, справився й Мирiн. Тижнiв там через два, чи що, вернувся вiн додому — засмалений сонцем, увесь прибитий пилом.

— Не журись, сину! — скрикнув старий, увiйшовши в хату, — забув i поздоровкаться. — Ось тобi — на! Поки свiта-сонця, козаком будеш... А тi, що не слухали мене, дурного, — хай тепер, як самi знають! — Та й вiддав синовi до рук бумагу.

Мов сонце вступило в хату. Такi всi радi, веселi... I Мирiн вернувся, й волю принiс! Тепер iх нiхто не присилуе нi панщиною, нi чиншем...

Як же довiдались про бумагу пiщани, — давай увечерi, крадькома, до Мирона бiгати: розпитувати, дивитись...

— А що?.. А як?..

— А так — як бачите! — каже Мирiн. — Хто записаний в «компут», — той довiку вiльний, i сiм’я його, нащадки його навiки вiльнi; а хто не записаний, — тому генераловим бути...

Як почули таке пiщани... батечки! Що б його дати, як би його зробити, щоб тiльки записаним бути?.. На людях i смерть красна. А то-як-таки: одного села люди, однаково жили, вкупi хлiб-сiль дiлили; вкупi робили... а тепер: однi — вiльнi, другi — невiльнi!!! Однi записанi в якийсь «компут», другi записанi (недаром вiн писав!)... за генералом!.. Хто ж туди записаний? хто сюди? Хто розбере?.. Бiда, та й годi!

Генерал розiбрав. Недурно ж вiн терся щось з мiсяць у Гетьманському — оббивав у старшини пороги; недаром своiми ногами обходив кожну хатку в Пiсках...

Що це за знак: то пiщан розгонили, а це вiйт по селу бiга — загадуе на завтра усiм хазяiнам до церкви збиратись? «Уже вп’ять якась новина!» — мiркують пiщани. А проте — посходились.

Рано ще. Сонце тiльки що схопилося, та таке пекуче, сердите, мов хто не дав йому виспатись. Аж душно пiщанам... Стоять вони на цвинтарi, гомонять...

Коли, трохи згодом, на шляху щось закурiло... зателенькав голосний дзвiнок... Серце в кожного на хвилиночку стало, а далi — дужче затiпалось... Попритихали усi; послали очi на шлях... «Тпру-у!» Конi спинились коло брами. Громада заворушилась, затовпилась. Кожен знав, хто то приiхав, i кожен посувався вперед своiми очима побачити...

З повозки вискочив генерал, як слiд генераловi: в мундирi, в палетах, срiбний пояс з китицями стягував тонкий перехват... За генералом вилiз з повозки якийсь панок — низенький, старенький, згорблений трохи, а за панком — Лейба, генеральський жид. Москалi вистроiлись недалеко за цвинтарем, на вигонi. Генерал перш усього пiдiйшов до них, привiтався. Москалi йому загелкали, мов iндики. Далi — послали Лейбу за батюшкою — молебень служити... Батюшка — як з землi вирiс. Одправили й молебень. Тодi старенький панок, що з генералом приiхав, давай пiщанам вичитувати: за якi й за якi послуги «пожалували» iх генераловi, та хто з них записаний в «козачий компут», а хто в генеральський «реестр». Кожного хазяiна вичитував та викрикував... i не помилився. Козакiв — тiльки жменька; а генералових — повнiсiнькi Пiски!

Як пiднiмуть тодi генераловi баталiю!.. Де той i страх дiвся?!

— Ми все, усе покидаемо!.. дочиста усе!.. грунти, й хати, й худобу... пiдемо шукати iншого краю... кращоi сторони... волi!!

Гвалт, лемент такий — аж у дзвiницi гуде.

Козаки тим часом стали одрiзнятись. Повиходили з гурту та й потягли додому жiнкам хвалитись, що iх тепер нiхто не займе, бо вони й дiти iх довiку вiльнi.

Зосталися на цвинтарi однi генераловi. Довго вони гвалтували, кричали, що от зараз же таки все покидають та й пiдуть... Генерал давай iх утiшати, що тепер вони йому непотрiбнi, що вiн iх не буде насильною роботою морити — на панщину ганяти...

— Ви менi давайте оттого й того, по скiльки там, та платiть чинш за землю, а там — живiть собi, як самi знаете! Менi з вами не жити: мое мiсце в столицi... Що слiд, оддавайте Лейбi: вiн у мене на хазяйствi зостанеться...

— Служилем ясновельможному пану, — увернув Лейба, перегинаючись, — з малих лят i бенде слуясщь до коньца моего жиця.

— Вем, Лейбо, вемi ти естесь шляхетни жид, — одказав генерал.

— Так пристаете? — обернувся знову до громади.

— Щоб ми платили за свою землю?.. Щоб ми давали... За вiщо?! Нi зроду-вiку! — закричала громада.

— Як знаете... Коли не хочете платити, я вас пожену на панщину... Даю вам день — подумати: щ6 для вас зручнiше... Чуете? Пiслязавтрього щоб я знав!

Та й поiхав собi. На цвинтарi пiднявся гвалт ще бiльший... Усi викрикували, що покидають... З тим i розiйшлися.

Правда, деякi, гарячiшi — душ, може, з десять — позабирали торби на плечi та й потягли шукати вiльноi сторони... А решта — зосталася. Куди його? як його? Воно б то й тягу дати, п’ятами накивати, — та як глянуть вони на своi хати, садочками закрашенi, на своi засiянi поля, що зеленiють навкруги села; як згадають, як бiля них, мов бiля дитини, своi руки ходили; як здумають, прощатись з старим гнiздом, де, мовляв, i вилупився й вигодувався, зрiс i посивiв, — з батькiвськими могилами... Шкода iм стане рiдноi сторони; страшно невiдомоi, темноi, як нiч, будущини... Та й зосталися — до слушного часу!!

Приiздить генерал.

— А що? як?

— Та ми вже вам, пане, дамо, чого треба, — тiльки не зачiпайте нас!

— Добре, хлопцi! добре! Так би давно... Покiрливе телятко двi матки ссе. От вам на могорич! — Вийняв золотого, подав крайньому.

Лейба крутився коло пана, не знав, з якого боку пiдступити. Генерал помiтив.

— Що тобi, Лейбо, треба? — питае.

— Hex ясновельможни пан бендзе ласкав, — жеби хлопi не едней горальнi не будовалi, не теж жадней карчми не тржималi!

— Та ще, слухайте — ось що. Щоб нiхто з вас бiльше нi горiлки не курив, нi шинкував! Ви моi — й шинок буде мiй. Ось вам Лейба й горiлки накурить.

Пiщани почухали потилицi. Вони догадалися, що це тiльки почалось — ось що!!!

Попрощався генерал з ними. Сiдаючи у вiзок, гукнув: «Глядiть... бережiть менi Лейбу!» Та тiльки його пiщани й бачили.

Лейба зостався на хазяйствi. Через мiсяць прикотила в Пiски велика-велика буда, — пiщани зроду такоi не бачили; а в тiй будi — Лейбова жiнка й жиденят з десятеро, одно одного менше... Генерал одiбрав Лейбi, на край села, гуляще мiсце; за лiто зоп’яв Лейба на високих стовпах будиночок — i став шинкувати.

Пiшло все по-старому та по-давньому. Козаки й генераловi жили собi в миру, спокiйно, тихо; орали землю, засiвали, жали, косили, молотили; збирали добро, худобу; дiток плодили, — рiд ширили... Прийшло в Пiски ще кiлька душ захожих, та й оселилось мiж селянами. Генераловi давали Лейбi, — чи то пак, генераловi — одсипного трохи, платили невеликий чинш, та самi собi й порядкували, як знали.

Звикли пiщани до Лейби. Привик Лейба до пiщан. Стали вони до Лейби в шинок ходити — могоричу пити. Козачi шинки обминали, бо в Лейби горiлка дешевша... Став Лейба нужний чоловiк на селi!

I Лейбi — нiвроку! З довгополого, засмальцьованого, демикотонового балахону убрався Лейба в чорний ластиковий; i Сурка Лейбова ходила не такою зайолзаною, як приiхала; i Лейбовi дiти — не такi миршавi та шолудивi... Є в Лейби — не знать де вiн i взяв ii — i коза з козенятком; бiля Лейбовоi корови ходить уже наймичка Гапка; завiв Лейба й пару шкапiйок... Зажив Лейба з пiщанами... сказав би, — як у Христа за пазухою, — коли б Лейба у Христа вiрив... А то Лейба-«невiра»; Лейбовi предки над Христом знущались... Було iнодi за те Лейбi, як пiдоп’ють пiщани! Та не так Лейбi, як Лейбовим дiтям... Не раз гвалтував Лейба, що хлопцi його дiтям повиривали пейсики, понамазували салом губи, що — аби де встрiли, — зараз i насядуть, як шулiка курчат! Та сiлькiсь! Пейсики знову одростали, сало на губах обмивала Сурка, жиденята росли, гладшали, стали аж вилискуватись, як ситi поросята, котрими iх дражнили хлопцi... Гаразд Лейбi!

Непогано й пiщанам. Пiски пiднялися, розкоренилися, розрослися. Весело кидались у вiчi серед широкополого степу квiтучi огороди з вишневими садочками. Чорнi, понурi землянки час од часу все злазили. Натомiсть, помiж зеленою гущавиною колючих груш, плакучих верб, темно-зеленоi вишнини, бiлiли чепурнi мазанки, з трьома вiкнами, з пiдведеною червоною глиною призьбою, всерединi — з присiнками, з хижею, а часом, i з кiмнатою. I тини скрiзь калачиком позаплетенi, де-где й з острiшком; i ворота — там i там дощанi; а коло ворiт, мов сторожi, виглядали на шлях довгошиi журавлi...

Мироновi нiчого того не довелось бачити. Як косою, скосила його думка про неволю. Захирiв старий, згорбився, скарлючився... та й умер останнiй сiчовик без одного року ста лiт.




Х. ПАНИ ПОЛЬСЬКI


Бiда, кажуть, не сама ходить, а з дiтками. Перший раз вона затесалась у Пiски з генералом. А так — рокiв, може, через десяток — як з неба впала серед Пiсок вiстка, що генерал умер, а генеральша iде з синами на село жити.

Пiщани спершу не вiрили. Чого вона сюди приiде? Що вона тут забула? Чого тут не бачила?.. Та тодi тiльки пойняли вiри, та й то ще не зовсiм, як понаiздили в Пiски бородатi кацапи. Генеральша, перш нiж сама приiхала, заздалегiдь понасилала з батькiвщини прикажчикiв. Лейба тодi, одпасшись на панському добрi, пiшов на пiднiжний корм...

Понаiздили новi прикажчики та зараз кинулись одбирати мiсце для панських покоiв. Дивились, обдивлялись, мiряли, розмiряли, — та звелiли Блiщенковi та Мотузцi виселитись аж на вигiн. Тi, як почули — руками й ногами! Та трохи не наложили головами... Так вони мусили все свое добро покидати, кинули сiм’ю та й змандрували...

Пiщани таке побачили та й зажурилися. Встала перед iх очима iх будуща доля — сумна, заплакана, без волi, без радостi... з батогом у руках!

Дожидати страшного страшнiше, нiж його переживати. «Що буде? Що завтра буде?..» — кожен думав, лягаючи. А тим часом на сьогоднi роботи було доволi: кацапи розкидали Блiщенкову та Мотузчину хату... На завтра — заложили натомiсть палац. Десь понабували й дерева: такого понавертали, що пiщани аж жахалися... На пiслязавтрього загадали чоловiкам тее дерево обтiсувати. Забрали чоловiки сокири, пiшли обтiсувати...

Незабаром i вродились, як з землi виросли, великi рубленi палати, аж у дванадцять горниць, з погребами пiд низом, з бляшаною покрiвлею. Дивувались пiщани, що така озiя стоiть серед села, оторочилась iх низенькими хаточками. А палац справдi виглядав далеко краще, нiж пiщанська невеличка церковця. Оже вони ще бiльше — не то здивувалися, не то перелякалися, як увечерi бородатий прикажчик ходив вiд хати до хати — загадував, щоб на завтра жiнки були той палац мазати.




Конец ознакомительного фрагмента.


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/mirniy_panas/h-ba-revut-voli-yak-yasla-povn