Легенда про вiчне життя
Іван Якович Франко




Iван Якович Франко

ЛЕГЕНДА ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ





1


		Олександер Великий весь свiт звоював
		І отсе в Вавiлонi мов бог раював.

		А побожний аскет вiк в пустинi прожив
		І молитвою й постом богинi служив.

		Наче сонце, що разом прогонюе тьму,
		Так богиня в опiвнiч явилась йому.

		Прихилилась i мовить: «Мiй вiрний слуго,
		Чим тебе вдоволить? Чи бажаеш чого?»

Аскет мовить:

		«Хоч яке се життя i трудне, i сумне,
		Дай, щоб старiсть i смерть оминули мене».

Богиня мовить:

		«Ну, як се в тебе дар найцiннiший з усiх,
		На ж тобi сей малий золотистий горiх.

		Одну нiчку не спи, один день промовчи
		І, очистивши ум, сей горiх розтовчи.

		Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно,
		Дасть тобi молодим вiчно жити воно».




2


		Цiлий день промовчав, i не спав усю нiч,
		І готовивсь аскет на великую рiч.

		Ось огонь розпалив iз пахучих полiн,
		І кадило в огонь щедро кидае вiн,

		І закони господнi проходить умом,
		Щоб очистити ум, не схибити притьмом.

		Та ось сумнiви в серцi повстали страшнi:
		«Вiчно жить — молодим — ну, пощо се менi?

		Чи вертати у свiт, де пануе борба?
		Чи ось тут вiчно жить? Се ж безумство хiба!

		О богине, прости! Я згрiшив, бачу сам!




Конец ознакомительного фрагмента.


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/ivan-franko/legenda-pro-v-chne-zhittya