Вибранi поезii
Хвильовий Микола




Микола Хвильовий

Вибранi поезii





ЗЕЛЕНА ТУГА





І


		Напередоднi злив
		сумнiву голубого
		на кучерi весни
		я голову
		кладу.
		Хто не погас на зоряну дорогу,
		а каравели дум
		в пустелю не веде?

		Ах, пам’ятаю я
		— повстання на Вкраiнi,
		заграви, дзвiн пожеж
		— на барикади, — крик,
		тривожнi ночi, степ,
		такий, як ночi, синiй,
		i армii на Крим.

		Та все це промайнуло,
		i поклик
		не сурмить.
		І чую я, як десь скиглить минуле:
		— Амiнь!

		І чую я… а серце стогне в тузi,
		ах, що цей, що цей сум?
		Це спогадiв мара…
		Я бачив, як лосунь
		пiдстрелений у лузi
		весною умирае…
		Я знаю його бiль!

		Напередоднi злив
		сумнiву голубого
		я б з мiсяцем пiшов
		в заулки сiрих хмар,
		де на мiльйони гiн
		заблакитнiв горохом
		i снить Волосожар.

		Але та путь далека…
		І завжди я в журбi
		похмурий на путях,
		а навкруги мене —
		кублиться-б’еться мряка
		i шмаття вiд життя.

		Але та путь далека…
		І темна-темна нiч,
		i спогад, як лелека
		в забутому маетковi
		самотнiй заблукавсь.




II


		Секунди, днi i роки,
		а з ними i вiки
		у вiчi вiчностi глибокi
		задивились.

		Скоро прийде квiтень.
		Зелений кiнь
		в iмлi рожевiй забасуе,
		i золотi коштовнi вила
		положе сонце на стiжки.
		Що ж я?
		Я тихий, як озерна заводь.

		І на журби моеi танки
		скоро буря не пiдведе руки…
		…Із персi свiй огонь
		— о люба, о коханко!
		у мозок
		кинь!




ІІІ


		На Сумськiй
		запаштетився
		гул.
		На Московськiй
		регiт.
		А край мiста
		стогiн,
		i я, колишнiй регент[1 - Регент (вiд латин. — керуючий) — наставник духовного хору, його диригент.],
		стою без дороги.

		І знаю я тепер,
		— о Валер’яне, о Михайле! —
		чого зажурнi ви
		напередоднi квiтня —
		дороги зацвiли
		i в туманах зiв’яли,
		як стоси листя восени
		досвiтнi.

		І не присняться менi
		отi пахучi ночi,
		кривавi i святi,
		орлинi, як орли.
		А може… може, так —
		розiрвана на клоччя
		майбутнього мета?

		І бачу я —
		конають i вагранки
		на степових полотнах гiн.
		…Із персi свiй огонь
		— о люба, о коханко! —
		у мозок
		кинь!




IV


		Моя люба любовнице!
		Пiдiйми моеi творчостi дух,
		положи у моi груди сонце
		заголи своi перса на мить!

		Слухай —
		шумуе!
		Слухай —
		гримить!
		Повiнь прорвала греблю
		бiля млина.
		Цiлуй скаженiше!
		На божевiлля!
		(На божевiлля!)…
		…За шелюгою
		в заснулий вечiр
		пливе весна.

		За нею вiтер,
		за нею гуси —
		увесь вирiй.
		Коханко люба!
		У тьмянiй тузi
		умру!

		Моя люба любовнице!
		Пiдiйми моеi творчостi дух,
		положи у моi груди сонце,
		заголи своi перса на мить!




КАТЕРИНКА


		За вiкном зелена.
		Зелена? Дивно!
		Падають, падають
		Крашенки з неба,
		З неба голубого
		в сонячний день
		катеринка грае,
		грае-вигравае…
		а розпука вулична
		— де?
		А далеко потяги i гудки,
		а на думцi качка в осоцi,
		я пiдстрелив качку в осоцi,
		каченята плакали в осоцi.
		А медова молодiсть
		одiйшла
		за темнii обрii в тумани.
		…Почекай-но, що це з димарем?




Конец ознакомительного фрагмента.



notes


Примiтки





1


Регент (вiд латин. — керуючий) — наставник духовного хору, його диригент.


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/hvil-oviy_mikola/vibran-poez