Дорога й ластiвка
Хвильовий Микола




Микола Хвильовий

Дорога й ластiвка





І


У перспективi — дорога.

Праворуч, лiворуч — акварелi. Далеко — лiс. Дорога до лiсу, а може, вбiк.

Дорога спокiйно вiдходить, i на нiй порожньо.

Мабуть, скоро зажовтiе листя, i в небо засумуе старий дуб. Старий дуб був колись бiля нашоi хати, в дитинствi.

Я дивлюсь на дорогу, i вона веде мене за далекi гони.

Покiрно йду за нею.

…Колись була береза, зiрвав листок i положив у книгу; книзi, здаеться, бiльш як сто лiт, пожовкли навiть рядки. А в цiй книзi лист iз берези, пожовклий. (Може, берези вже й нема… А де згадка про автора столiтньоi книги з пожовклими рядками?)

…Дивлюсь на дорогу. На дорозi порожньо, i я думаю про небуття: коли дорога вiдходить, тодi щось вiдходить, кудись вiдходить.

…Потiм згадую сливи.

Саме по цiй дорозi везли колись сливи. Я був маленький i прохав у тiтки слив.

Тодi вона дала менi жменю.




Конец ознакомительного фрагмента.


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/hvil-oviy_mikola/doroga-y-last-vka