Кiт у чоботях Хвильовий Микола Микола Хвильовий КІТ У ЧОБОТЯХ І Отже, про глухе слово: Гапка — глухо, ми ii не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то — глухо. А от гаптувати — це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або срiблом. …А то бувае гаптований захiд, бувае схiд, це коли пiдводиться або лягае заграва. Гаптований — запашне слово, як бувае лан у вереснi або трави в сiновалах — трави, коли йде з них дух бiляплавневоi осоки. Гапка — це глухо. Ми ii: товариш Жучок. І личить. …От вона: Це тип: «кiт у чоботях»? Знаете малюнки за дитинства: «кiт у чоботях»? Вiн дуже комiчний. Але вiн теплий i близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечiр у червiнцях осени. «Кiт у чоботях» — це товариш Жучок. От. А тепер я питаю: — Вiдкiля вони вийшли — товаришi Жучки? Скiльки iх вийшло? Га? А пройшли вони з краю в край нашу запашну червiнькову революцiю. Пройшли товаришi Жучки, «кiт у чоботях». …Ах, я знаю: це Жовтнева тайна. Вiдкiля вони вийшли — це Жовтнева тайна. …Сьогоднi в степах кiнноти не чути, не бачу й «кота в чоботях».! Вiдкiля прийшов, туди й зник. …Зникли, розiйшлись по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республiки. «Кiт у чоботях» — це муралi революцii. І сьогоднi, коли голубине небо, коли вiтер стиха лоскоче мою скроню, в моiй душi васильковий сум. Так! Я хочу проспiвати степову бур’янову пiсню цим сiреньким муралям. Я дуже хочу, але я не можу: треба, щоб була пiсня пiсень, треба, щоб був гiмн. Тому й васильковий сум: хiба я створю гiмн «коту в чоботях», щоб понести цей гiмн у глухi нетрi республiки? Хiба я створю гiмн? От ii одiж: — Блюза, спiдничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи. Блюза колiр «хакi», без гудзикiв, колiр «хакi» — це ж зелений, а вся революцiя стукае, дзвенить, плужить, утрамбовуе по ярках, по бур’янах, бiля шахти — де колiр «хакi». Вся революцiя без гудзикiв, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зiтхнути вiльно на всi легенi, на всi степи, на всi оселi… — На ввесь свiт! Спiдничка теж «хакi», а коли й не так, то все одно так, бо колiр з бур’янiв давно вже одбився в нiй. Так, i спiдничка теж «хакi». Вона трiшки подерта спереду, трiшки ззаду, трiшки по боках. Але спiдньоi сорочки не видно, бо революцiя знае одну гармонiю фарб: червiньковий з кольором «хакi», тому й сорочка була зелена — тiнi з бур’янiв упали на сорочку. От. — Капелюшок… а на нiм п’ятикутна зоря. Цього досить? А то ще: пiд капелюшком голена голова — не для моди, а для походу, для простору. І нарештi, чоботи. Ну, тут ясно: Подивiться на малюнок, той, що за дитинства. Досить? А тепер про ii зовнiшнiсть, а потiм — про неi… …Зовнiшнiсть. Русява? Чорнява? Ясно — жучок. А втiм, це не важно… …Очi… ах, цi очi… Я зовсiм не роман пишу, а тiльки маленьку пiсню. Але треба й про очi. Очi — теж жучок. Іще дивiться на ii очi: коли на бузину впаде серпневий промiнь — то теж ii очi. А от нiс (для баришень скандал!)… нiс — головка вiд цвяшка: кирпатенький («Кирпик!» — казали й так, поза очi тiльки). Ну, ще зрiст. Ясно: «кiт у чоботях». А втiм, я зовсiм не хочу iдеалiзувати товариша Жучка, я хочу написати правду про неi — уривок правди, бо вся правда — то цiла революцiя. Тепер мiй читач чекае вiд мене, мабуть, цiкавоi зав’язки, цiкавоi розв’язки, а вiд «кота в чоботях» — загальновизнаних подвигiв, красивих рухiв — iще багато чого. Це даремно. Ми з товаришем Жучком не мiщани, красивих рухiв у нас не буде: у товариша Жучка не буде. За цим звертайтесь до гiтарних героiв гiтарних поем. Товариш Жучок — це тiльки «кiт у чоботях» iз жвавими рухами, з бузинковим поглядом, що ходить по бур’янах революцii i, як мураль, тягне соняшну вагу, щоб висушити болото… А яке — ви самi знаете. І тiльки. А зав’язки — розв’язки так вiд мене й не дочекаетесь. Бо зав’язка — Жовтень, а розв’язка — соняшний вiк, i до нього йдемо. Розв’язка в гiтарних поетiв… От: «Вони поцiлувались, кiнець», або «О моя Дульсiнее! Всаджу собi оцей чингал… Умирае…» Ми з товаришем Жучком цього не знаемо. Правда, подвиги е, але вони не нашi… — А чиi? — Ви подумайте! Так от. Це не роман — це тiльки маленька пiсня, i я ii скоро скiнчу. II В цьому роздiлi я оповiдаю про невеликий подвиг… — А чий? Ви подумайте!… …Зима, фуга, буруни, iще буруни… Потяг, залiзниця, й рейки, рейки в степ. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ИТ» Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/hvil-oviy_mikola/k-t-u-chobotyah