Виклик
Михайло Петрович Старицький




Михайло Старицький

ВИКЛИК



		Нiч яка, господи! Мiсячна, зоряна:
		Ясно, хоч голки збирай…
		Вийди, коханая, працею зморена,
		Хоч на хвилиночку в гай!
		Сядем укупi ми тут пiд калиною —
		І над панами я пан…
		Глянь, моя рибонько, – срiбною хвилею
		Стелеться полем туман;




Конец ознакомительного фрагмента.


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/staric-kiy_mihaylo/viklik