Дай серцевi волю, заведе в неволю Марко Лукич Кропивницький Марко Кропивницький Дай серцевi волю, заведе в неволю (Драма в 5 дiях) ЛИЦЕДІЇ: Семен Мельниченко, парубок. Микита Гальчук, син старшини. Іван Непокритий, сирота, побратим Семенiв. Омелько Вертелецький, парубок. Одарка Степаненкова, дiвчина. Морозиха, удова. Маруся Горпина }дiвчата. Xристя Кугут, селянин, 1-й }старости. Скубко, писар, 2-й Зачепиха, баба Одарчина. 1-й 2-й 3-й 4-й }парубки. 5-й 6-й 7-й Селяне. Дiеться в Херсонщинi. ДІЯ ПЕРША Село. Управоруч хата, навкруги город, заплетений лозою; в городi бiля хати, з причiлку, квiтки, сояшники i маненька верба. Улiворуч простяглося село: хати у зеленi, церква, садки, скирти хлiба i вiтряки… Смеркае. Ява 1 Семен Мельниченко(йде з гори шляхом, зупиняеться, здiйма бриля i нiби зачарований дивуеться). Ось i любий край i рiдне село! Давно, давно я попрощався з тобою, рiдна батькiвська оселе, дорога краiно. Я покинув тебе ранньою весною; тодi ти була якась сумна, невесела, мов пiсля пожежi, i на токах тiльки де-не-де маячив невеличкий стiжечок, дерева були обголенi лютою зимою… Тепер ти знов звеселiла; знов пишаешся в скиртах та в стогах; знов хати заквiтчались i потонули в зеленi, i тiльки де-не-де бiлiють помеж густими садками, – то виринуть, то знову уринуть, мов лебедi на безкраiм морi. Чи знайдеться ж у свiтi хоч одна людина, щоб не закохалась на цей любий, тихий та веселий рай? А он далi i церковця божа, а ген ледве мрiють вiтряки; далi степ, степ синiй, як море!… А он i хата милоi – весела та свiтла, як погляд дiвочий. Чого ж це у мене на серцевi нiби похолонуло? Руки тремтять, i голова, мов у вогнi, горить… (Пiдходе до хати). Боже милий! Як тут гарно, скiльки усякого цвiту! І свячена верба, що вдвох на вербнiй з завутренi принесли i посадовили, розрослась навдивовижу: мабуть, часто поливана. А он сояшник як височенно вигнався, ще й голову схилив, наче зажурився i думае тяжкi думи… Нiбито вiн розумiе i сумуе, що ось незабаром прийде зима, зв’ялить його, а буйний вiтер вирве стебло з корiнням i занесе його далеко… Ява 2 Семен i Одарка. Одарка(вийшла з хати, пiзнала Семена i нищечком до нього пiдiйшла). Хто це стоiть? Семен(кинувся до неi). Одарко, серденько мое!… Одарка. Е, нi-нi, постривай, парубче! Рукам волi не давай!… Семен(тривожно). Що це з тобою? Одарка. Ач, який добренький, – пiдiйшов крадькома та й в хату не йде! Семен. Я ж оце тiльки що прийшов i думав… Одарка. Що вже Одарка не любить тебе? Семен(зiтхнув). Не думав доки… А тепер думаю i думцi не вiрю… Одарка(прожогом кинулась йому на шию). Орле мiй! (Заридала). Щастя мое!… Ох, боже ж мiй, я ж думала, що тебе вже й на свiтi нема… Де ж це ти взявся? Звiдки прилинув до своеi милоi? (З радощiв i плаче, i смiеться). Семен. А ти без жартiв анi на ступiнь! Така ж жартовлива, як i перш була. Аж налякала мене так, що й господи!…(Смiеться). «Стривай, каже, парубче!» У мене аж душа замерла, i нiби земля пiдо мною затрусилась… Одарка(смiеться). Коли б не так дуже скучила за тобою, то ще б гiрш налякала. Як же ти змарнiв!… Слабий був? А оченята блищать, як зорi. Ти, певно, втомився, мiй голубе? Ходи в хату, спочинеш… Семен. Не годиться в хату йти; люде постережуть, почнуть базiкати, що я й додому не зайшов, та… Ми ж ще не зарученi. Тут так гарно, вiтрець свiжий подиха. Сядьмо на хвилину та побалакаем. Сiдають. Що ж бабуся твоя, чи здрастують ще? Одарка(жартуючи). Пiдскакують; з печi до долу, а з долу на пiч. Вони таки частенько про тебе згадують. Мабуть же, й правду кажуть, що «не втаiться коханнячко, як у мiшку шило». А ти й не бачиш нашоi верби, що вдвох з завутренi принесли та й посадовили? Семен. Я вже з нею з першою привiтався! Одарка. Щоранку й щовечора поливала я ii дрiбненькими слiзоньками. Згадаю було тебе i гiрко-гiрко заплачу. От i зараз губи вже й смiються, а сльози ще тремтять на очах. Не знаю, як я з жалю не вмерла. А оце як почали повертатись з заробiткiв, то я кого не зустрiну, зараз i питаю: чи не бачили, чи не чули чого про тебе? Прийде вечiр, дiвчата зберуться на вулицю, спiвають, смiються, а у мене й охоти нема – нi до пiсень, нi до жартiв… Так вже мене всi й прозвали черницею. А яку я пiсеньку склала про свою журбу!… Нехай колись тобi заспiваю. Правду ж кажуть, що «боже, боже, чого та любов не зможе!» А ти дуже скучав за мною? Семен. Ти питаеш? Хiба твое серце не яснiш моеi мови тобi розказуе?… Одарка. Воно менi завжди каже, що ти мене любиш дуже-дуже, бiльш всього на свiтi! І я вiрила йому. Семен. Вiр, вiр, голубко, йому, доки воно б’еться у грудях! Одарка(обiйма його). Буду, буду вiрити! (Помовчала). Он вже й зiрочка вечiрня зiйшла i засяла, отак тепер свiтло у мене на душi. То моя зiрочка! До неi я щовечора молилась; iй однiй я розказувала мое горе; перед нею однiею я слiз не ховала. Як же небо захмариться i моеi зiрочки не видко, то менi тик важко стане, нiби навкруги мене все повимре, i я iнша, одна на божому свiтi… Інколи вийду з хати опiвночi, сяду на цiм мiсцевi i задумаюсь… Ото й почне менi ввижатись, буцiм сидимо ми поруч i тихо балакаемо про кохання, i я нiби бачу тебе, бачу твоi очi, схилюся до твоiх грудей i чую, як твое серце б’еться… Семен. О моя зоре, мiй цвiте рожевий! Я не знаю, я не вмiю тобi вимовити, що з серцем моiм дiеться!… Скiльки було в ньому смутку й горя… А тепер все одлинуло, все забулось!… Скажи, голубко, за вiщо ти мене так любиш? Одарка. За вiщо?… Чудно!… Коли б серце змогло промовлять словами, то я б i переказала тобi… Воно нiби б то й промовля, i сама я розумiю його мову, та переказати не зможу. Семен. Правда, серденько! Наодинцi й балакаеш з серцем, нiби з людиною, i виспiваеш його й скарги, його й радощi… А захочеш подiлитись з ким iншим тiею вагою – i не знайдеш мови… Тепер, мое серденько, ми вже нiколи не розлучимось… Одарка. Нiколи-нiколи, мiй голубе… Семен. А менi, спасибi боговi, таки похвортунило!… Заробив ще бiльше, як торiк: таки нi одного буденного дня не прогуляв, а iнодi то й у празник робив, хай господь милосердний простить… Довелось менi, бач, у нiмцiв стать на поденну; дивлюсь, вони роблять i в празники; думав я, думав, а далi й кажу собi: невже ж нiмцi не такi люде, як i ми? У них там же в колонii i церква е, кирка по-iхньому, i молються вони у книжку… Дивишся, уранцi вiн iде до служби божоi, а пiсля обiд за роботу… Ото дехто з нашого брата почали гомонiти: «Чи й справдi ж воно грiх у празник робити?» То iншi, а найпаче старi люде, не згодились закон ламати, а другi стали так мiркувати: «Тепер, кажуть, коли змога заробити добру колiйку, то й треба зароблять; а прийде зима, то й робив би, так роботи бракуе або й цiна така, що не варт i працi! – от тодi i молитись…» Подумали ми, подумали, перехрестились та й гайда у покiс!… Одарка. Не знаю, чи воно грiх, чи нi. (Помовчала). От я заплющила очi, i ввижаеться менi, що ми сидимо у садку, кругом пташечки тихо щебечуть, i лист на деревi ледве-ледве коливаеться. Над нашими головами посхилялось гiлля; вiтер нiби потиху зворухне його i тихо-тихо паросить листям. А лист же так тихо шепотить, так тихо, – нiби старенька бабуся, куняючи, шепче онучатам казку. Не ходи нiкуди сьогодня, будемо сидiти довго-довго… Заспiвай менi яку-небудь пiсеньку та тихесенько, так тихо, щоб окрiм бога й мене нiхто не почув тiеi пiснi!… (Схиляе голову до його грудей). Як твое серце б’еться! От я й знову заплющила очi, а все-таки тебе бачу. Ява 3 Тi ж та Микита. Микита спiва за лаштунками. Вулиця гуде, де козак iде, Ти, дубе, розвивайся. На козаковi та два жупани, Ти, дiвчино, не важся. Одарка(тривожно). Це вже й Микиту несе! Семен. Нехай собi йде! Хiба вiн до тебе? Одарка(встае). А хто його зна. Може… Вiн вже двiчi присилав до мене за рушниками. Семен. Он як!… Це, як i торiк, знов в’яжеться? Микита(спiва). Тi два жупани ще й сiру свиту Вiн проп’е, прогайнуе; Зведе дiвчину з ума з розума, Та й сам помандруе. Одарка. Торiк, уосени, аж тричi простягався свататись, i тепер тiеi ж… Приходь на вечорницi! Сьогодня уперше зберуться. Прийдеш? Семен. Добре! Тiльки на хвилину, додому забiжу, бо я ще ж не бачився i з батьком. Прощай! Одарка йде в хату. Микита(здалеку). Добривечiр, Одарко! (Пiдiйшов ближче). Хто це такий? Семен. Адже бач, що людина! Микита. Бачу, та хто? (Придивляеться i пiзнае Семена). Ти де у бiса взявся? Семен. А ти, певно, з бiсом у добрiй злагодi, що й против ночi його згадуеш. Микита. Ач, який митець! Мабуть, не вспiв i перезутись, та швидш до Одарки? Семен(усмiхнувся). Так, так! Захапався, бач, та гаразд i не пiдперезався! Дуже вже закортiло! Микита. Гляди, щоб я тебе не пiдперезав так, що й дух з тебе випре!… Я тобi оскомину зiб’ю… Семен(спокiйно). Не хвались! Звiсно, коли б свинi та роги… Микита. Що?… Геть звiдцiля! Нема тобi тут шляху! Заросла вже твоя стежка! Ти знаеш, що я сватаю Одарку? Семен. Чув, чув! Оце ж свiжо вона менi хвалилась. Микита. Ну? Семен. Та не нукай! Коли не запрiг, то й не поганяй! Микита. Ти дуже став балакучий! Я тобi утру носа! Семен. Не хвались! Сказано: «Поки хвалько нахвалиться, то будько набудеться!» Микита. Ой бесуре, не попадайся ти менi! (Іде до вiкна). Одарко, Одарко! А вийди сюди на часинку! Семен(смiеться). Казала, що вчора вийде! Микита. Одiйди, кажу тобi, сатано! (Іде в хату). Семен. Пiди, пiди в хату, може пiднесуть там двi сухих, а двi порожнiх. Ану-ну, послухаю, що то вiн казатиме.(Притуливсь до вiкна). Мовчить! Мабуть, не зна, з чого почать… Осмiливсь, забалакав…(Смiеться). «Води, каже, зайшов напитись». Промочи, промочи горло: певно, пересохло!… Ява 4 Іван(виходе, спiваючи i пританцьовуючи). Як схопилась метелиця, Поламалася мелниця, – Крила ж ii поламало І мелника занесло… Як схопилась заверюха, Поморозив пес вуха, А прикажчик собi носа, Як ловили вони лиса, У ту самую годину Бiля панського тину… Семен(переходить йому дорогу). Здоров будь, Іване! Іван. Тю, диви! Звiдкiля це ти узявся? Семен. Та оце ж тiльки що прийшов. Обiймаються. Іван. Ну, насилу тебе принесло. А тут, брат, така кумедiя… Вже, мабуть, розказувала Одарка?… Семен. Про Микиту? Іван. Та еге ж! В’яжеться та й в’яжеться!… Вже я хотiв йому ребра полiчить, та здорова бiсова личина: боюсь, щоб самому часом печiнок не вiдбив… Ну, та дарма! Вже вiн менi попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком. Семен. Та цур йому! Ну, як же ти поживаеш? Іван. А так: бреду горем, мов тим морем, i враг його зна, коли перебреду. Та про мене довга пiсня: багато говорить, та нема чого слухать. Стривай, стривай, дай я на тебе подивлюсь! Е, братухо, та й змарнiв, неначе пiсля пропасницi! Семен. Чужа сторона – не рiдна мати. Іван. Що й говорить! А тут Одарка за тобою так вбивалась, що й… Часом почнеш ii розважать, то ще й гiрш! Чорти його батька знае, коли б мене так дiвчина любила… Що ж, далеко був? Семен. Та занесло мене аж у Бассарабiю! Іван. Еге, близенький свiт! Багато заробив? Семен. Вiсiмдесят принiс! Іван. Ого! Та в Одарки з пiвсотнi на сховi. Семен. А ти ж почiм знаеш? Іван. А як же, хвалилась, що дав заховати. Семен. Що ж у вас тут нового? Іван. Багато нового! Земельне прибавили та ще на якусь школу!… Здирство, брат, таке, що й!… Перед рiздвом, кажуть, знов некрутчина. Гаврила Куксенка у острог посадовили за те, що вкрав курку у шинкаря!… Та цур йому з такою новиною! Ходiмо, там хлопцi зiбрались на раду. Семен. На яку раду? Іван. Березу на цю зиму обiбрати. Та он же й вони йдуть сюди. Он i Омелько, i Савка! (Гука). Гов-гов!… Парубки за лаштунками одгукуються. Ява 5 Омелько i другi парубки. Омелько. Як собi хочете, панове товариство, а я не можу; зберiть собi кого другого; я й так за двi зими прийняв муки. 1-й парубок. Велика мука! Може, ти ремствуеш на кого з нас? Може, тебе хто зобiдив, так кажи. Семен(пiдiйшов до парубоцтва). Добривечiр вам, панове товариство! Усi. Семен!… На ж тобi!… Здоров! Чи давно прийшов? Як поживаеш? Семен. Спасибi, братове! Як вас господь милуе? (Цiлуеться з деякими). Іван. Що ж, обiбрали березу? 2-й парубок. Та он Омелько ерепениться! Іван. Я ж казав, що без мене ладу не буде! Хлопцi, хто за Омелька, обiзвись! Голоси. Я! Я! Я! Іван. Бач, Омельку, усi тебе бажають; чого ж ти брикаешся, мов той невук? Омелько(показуе на Семена). Ось вам береза! І розумний, i дотепний! Деякi парубки. Молодий ще дуже! Хоч i iкно в його головi розуму, так глевкий же ще той розум, – нехай зачерствiе!… Омелько(чуха потилицю). Не хотiлось би мiмii… Ну та нехай вже буде ваша зверху. Хто за мене, ставай управоруч! Скiльки парубкiв переходять. Іван(став напiвдорозi). А я, братове, нi сюди нi туди. Якщо Омелько постановить могоричу, то й я за нього. З хати виходить Микита. Голоси. Почав вже вигадувать!… Іван(нiби не бачить Микити). Адже ж Микитин батько всiх людей могоричив, щоб його обiбрали за старшину. Микита. А ти ж бачив? Іван(здiймае картуза). І ви тут? Я хоч не бачив, та чув. Микита. Гляди, щоб часом тобi не позакладало! Іван(глузуючи). За що ж ви гнiваетесь на мене, паничу? Звинiть, будь ласка, менi вже цей раз, а то пес так буде! Регiт. Голоси. Та годi тобi, Іване, перестань! Іван. А, що-бо ви за народ такий! Тiльки що вступив у речi з паничем, а ви вже й почали гримати. Микита. Яз таким дурнем i говорить не хочу! Іван. А звiсно! Бо ви ж високого колiна: ваш батько вкупi з хортами лизав панськi тарiлки! Що ж, Омельку, купиш могоричу? Голоси. Годi-бо тобi теревенi правити! Іван. 1-i, лихо, не дадуть i поторгуватись! Ну, нехай стара в’язне! (Перейшов). 2-й парубок(переходячи). І я туди, де бiльш! 5-й парубок(теж). У гуртi й каша смачнiш! 4-й парубок. Куди кобила, туди й лоша! 5-й парубок. Що громадi, те й бабi! 6-й парубок. Гуртом i батька добре бить! 7-й парубок. Слухайте, хлопцi, я ще вам торiк казав, щоб Соломiю прогнати з нашоi кумпанii, бо вона в городi зовсiм ошалiла. Іван. Стало буть, перевчилась на один бiк. 7-й парубок. Інодi таке неподобне сплеще, що й парубковi соромно слухати, не те, що дiвцi. Там як розпусте губу, так i не вговтаеш ii! 6-й парубок. Так, так; вона таки любить скороминку. Омелько. Та ну-бо, не перебивай! 7-й парубок. Тепер же знов кажу вам, що як вона буде ходить на нашi вечiрницi, то я вам не товариш. Микита. А я хочу, щоб вона ходила! Омелько. Мало б чого ти не схотiв! 7-й парубок. От спарувать би ii з Микитою, – була б пара! Микита. А чому ж не з тобою? 7-й парубок(смiючись). Бо ви обое панського кодла: твiй батько з лакизiв, а ii з поварiв!… Іван. От якби iх, братця, й справдi спарувать, якраз на те б вийшло, що «чорт сiм пар черевикiв стоптав, доки докупи зiбрав». Микита(згорда). Ну, нехай би вже хто путнiй говорив, а то… Іван. А то що? Ну-ну! Чого ж ти замовк? Омелько. Та перестань вже! (До парубкiв). Я так, братця, думаю, що Соломiя не з так-то й винувата… Але ж громада – великий чоловiк. Ну, одкликайтесь, хто не хоче, щоб вона була в нашiй кумпанii. Голоси. Я! Я! Я! Всi не хочуть! Омелько. Що ж, Микито, бачиш, тiльки ти один за Соломiю. Микита. Тьфу, на вашi порядки! (Пiшов). Омелько. Ой, не плюй, Микито! Іван. Знаеш, куди плюнь? Голоси. Не зачепайте його, хай собi йде! Іван. Що ж вiн тут розплювався!… Я не подивлюсь на нього, що вiн панич! Голоси. Та цур йому! Омелько. Та й то правда! Не зачiпай дурного, то й свого розуму не пощербиш! Слухайте ж сюди, поневоле товариство! Не хотiлося менi, – дуже не хотiлося бути за березу; ну, та коли вже ваша воля, то мушу послужити. Будемо ж гуляти чесно, тихо та смирно, як слiд чесному й поважному парубоцтву, гак як гуляли нашi дiди й батьки… Хазяйку на вечорницях поважать i шанувать, як матiр, з дiвчатами обiходитись з повагою; та не забувать, братця, що чесна дiвчина – то е краса i честь усього села. Всi. Так! Так! Іван. Ну, вже Омелько що скаже, то так, неначе дратвою пристрочить. Семен. Не пiде з позикою за розумом! Омелько. Тепера в складчину та покропимо мочорницi. Семене, ти будеш за мiхоношу; настановляй бриля (Кида у бриль Семеновi срiбнi грошi). А ти, Гнате, збiгай за музиками та й дiвчатам дай шiстку. 3-й парубок. Та це я знов за попихача? Омелько. Бо ти ж молодший над усiх. Парубки скидають Семеновi грошi. Іван(виверта кишенi). Де ж це моi грошi? Де ж це вони у бiсового батька подiлись? От тобi й на! Калавур! Обiкрали… Е нi, брешу, постривай, осьдечки вони! О, коли б же не розсипати!… На тобi, Cемене, червiнця! Семен. Та це ж шаг, та ще й щербатий! Іван. Щербатий, тю! Така його й мати щербата Гiула. Бери, коли дають! Знаеш, братiку: з голого, як iз святого! Омелько. Тепер починай пiснi – звеселимо вулицю! Голоси. Ану, гей, почнемо «Чумака»! Зачинай!… Гуляв чумак на риночку, Та пив чумак горiлочку: Пропив воли, пропив вози, двiчi Все свое добро! Прокинувся чумак вранцi, Та полапав у карманцi – Всi кишенi вивертае, Аж там грошей вже й чорт мае – (двiчi) Нiчим похмелитись! Ой пiду я до шинкарки: «Всип, шинкарко, хоч з пiвкварти!» Шинкарочка к чорту дметься, Ще й з чумаченька смiеться, (двiчi) Що гiркий п’яниця! Скинув чумак жупанину: «Всип, шинкарко, четвертину!» – «Здобудь грошей хоч з полтину, – Тодi пий – гуляй!» Вийшов чумак на могилу, Станув глянув у долину: Стоять воли, стоять вози, Висять ярма ще й занози-двiчi Не мое добро!… Ой пiду я у Молдаву, Та сiм рiк я погорюю; Ой сiм рiк я погорюю, Воли й вози покупую (двiчi) Вп’ять буду чумак! Завiса ДІЯ ДРУГА Середина хати удови Морозихи. Стiл, лавки, пiч, кочерги, пiл, мисник i усяке збiжжя. Ява 1 Микита сидить за столом i луза насiння; Маруся з деркачем в руцi, Морозиха сидить на полу. Маруся. Причепурю я, тiточко, хоч трохи вашу хату, бо щоб не прозвали й вас нечупайдою, як от спiвають про ту удову, що «сiм день печi не топила, сiней, хати не мела…» Морозиха. Причепури, чепурухо! Та не викидай смiття надвiр, бо против ночi не годиться. Маруся. Хiба ж я цього не знаю? Я замету мiж кочерги! (Зупинилась проти Микити i з жартом говорить). А ти, парубче, не смiти по хатi, а то я тебе ось цим деркачем по губах! Микита(дае iй лушпиння). На, викинь! Маруся. І сам викинеш, не великий пан. 1-i, розлущився! Микита. Вiдчепись ти вiд мене! Ява 2 Тi ж i Одарка. Одарка. Добривечiр! Маруся(швидко). «Добривечiр, добрички, чи не телячили ви моiх батькiв? – Аякже, телячили, телячили: задрали лози та й побiгли у хвiст». Яким це вас вiтром сюди занесло? Одарка. Таким же, як i вас. Здрастуйте, тiтко! Чи ви ще живенькi-здоровенькi? (Кладе хлiб на стiл). Морозиха. Здорова, здорова, дiвонько! Як тебе господь милуе? Одарка. Спасибi господевi милосердному! Бабуся вам кланяються. Морозиха. Спасибi, спасибi! Маруся(тихо до Одарки). Що, вже бачилась? Одарка(соромлячись). З ким? Маруся. Ач, ще й питае! Микита(наслухав). Так i вилетiла йому назустрiч! Морозиха. Хто? Кому назустрiч? Микита(регоче). То ми балакаемо про Одарчиного мидруса. Одарка. Просимо вас, не смiйтеся з нас: ми об тiм не споримо, що вас не стоiмо; ви за нами не дуже, а ми за вами й байдуже!… Маруся. Он як вiдчитала! Микита(удае з себе спокiйного). Говорила покiйна до самiсенькоi смертi, та все чорт батька зна що! Одарка. Адже я з тобою не балакаю, то й не лiзь у вiчi. Я тобi вже не раз казала: не зачiпай мене! Маруся(регоче). Закуси, Микито, чим бог послав! Микита(до Марусi). А тобi зась, коли не до тебе рiч! (До Одарки). Так кажеш: «Не зачiпай мене!» Ач, яка велика парсона! Жiночий голос(за вiкном). Чи е хто в хатi? А вийдiть сюди на часинку! Маруся(зазира у вiкно). А кого вам треба? (Придивляеться). Та це Сидориха! Це до вас, тiтко! Морозиха. До мене? Чого б то iй? Маруся. Певно, прийшла прохати, щоб ви поворожили. Вона вже либонь з тиждень, мов несамовита, по усiх ворожках бiгае та питае: чи скоро ii чоловiк повернеться з наймiв? Морозиха. Ну вже хай вибача: проти недiлi я карт у руки не вiзьму. (Пiшла). Маруся(смiючись). Слухай, Одарко! А ти багато ворожок одвiдала, доки дiждалася Семена? (кинула оком на Микиту). Одарка. Не лiчила! Маруся(чванливо). Чого ж це ви так запишалися, чи не в мiщане приписалися?… (Помовчала). Чи не ворожать оце тiтка на зорях?… Треба пiти та й собi повчитись; бо либонь незабаром i менi прийдеться декого вiдшiптувати… (Глянувши з смiхом на Микиту, побiгла з хати). Микита(встае i довго ходить по хатi. Балакае нiби про себе). Парсона, настояща парсона! Одарка(не дивиться у вiчi). Яка е, такою вже зостанусь!… Микита. Пава, панянка… Одарка. Куди ж нам до вас рiвнятись? Ми за ми й не потрапимо!… То ти з себе удаеш панича, а ми люде простi… Микита. Що ж, багато Семен заробив? Одарка. Спитай у нього! Микита. А тобi б то вiн i не похвалився? Одарка. Скiльки заробив, стiльки й буде… У шинок не понесе. Микита(глузуючи). «Не понесе!» Я, бач, через те питаю, що бачив сьогодня на ньому одежу i зовсiм би нову, та тiльки старi дiрки та латки!… Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ИТ» Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/kropivnic-kiy_marko/day-sercev-volyu-zavede-v-nevolyu