Доки сонце зiйде — роса очi виiсть Марко Лукич Кропивницький Марко Кропивницький Доки сонце зiйде, роса очi виiсть Драма в 4-х дiях ЛИЦЕДІЇ: О л е к с i й  Д м и т р о в и ч  В о р о н о в, помiщик, капiтан в одставцi, лiт 65. Н а т а л я  С е м е н i в н а, його жiнка. Б о р и с, син iх. В л а д и м и р  П е т р о в и ч  Г о р н о в, студент-агроном, приятель Б о р и с а. А н т о н  З а в а д а, бувший крiпосний. О к с а н а, його дочка, на 19 роцi. М а к с и м  Х в о р т у н а, бувший крiпосний, стрiлець i швець. С т е п а н  К у г у т } парубки О х р i м Г о р д i й  П о в а р е н к о, городянський швець. С к у б к о, писар. Т е к л я С о л о м i я}дiвчата К а т р я П а р у б к и  i  д i в ч а т а. Дiеться мiж 1862 - 1865 роками. ДІЯ ПЕРША Вид села. Став, гребля, млин i т. д. Ява 1 Т е к л я, С о л о м i я, К а т р я i д i в ч а т а. К а т р я. О сестрички, матiночки, куди ж ми оце забрели? Тут так страшно. Т е к л я. Тю, навiсна! Чи не страмовище! Та осьдечки ж слобода. Сотнi ступенiв не одiйшли вiд хати, а iй це здаеться вже за край свiта, С о л о м i я. Воно таки й справдi смерком тут небезпечно. А все ти, Текле, - iдем та iдем, а ми за тобою, як вiвцi за цапом; от iй-богу, що правда. Задля чого ти нас сюди завела? Т е к л я. Тут буде на греблi диво! Д i в ч а т а. Яке диво? К а т р я. Кажуть люди, що у тiм млинi щоночi мелють. Т е к л я. Брехня; правда, що мелють, тiлько не щоночi, а проти великодня та проти зелених свят. Батько моi самi бачили. К а т р я. Ох, не розказуй же, сестричко! Т е к л я. Моi батько бачили i тих, що мелють, бачили своiми очима. Такi, кажуть, чорнi-чорнi, аж вилискуються, а з очей та з рота полум’я так i палить… Д i в ч а т а. Годi-бо тобi плескати! Т е к л я. А ондечки та скеля, бiля котроi позаторiк чумак утопився. Д i в ч а т а. Почала вигадувати. Т е к л я. Я бачила, як його й з води витягали, такий синiй! Ходiмо, гей, дiвчата, аж туда. А глянь, Катре, що то пливе? С о л о м i я. От таки намоглася полохати! Глянь, Катря аж тремтить. Т е к л я. Великий менi клопiт. К а т р я. Бо коли б тобi таке трапилось, як менi Т е к л я. Що таке, розкажи. К а т р я. Страшно розказувати. За мною оце проти середи бенеря гналась… Т е к л я. Чи й справдi? Стривай, бесурко, дасться тобi узнаки та бенеря! Давайте скупаемось, дiвчата! Д i в ч а т а. Отакоi ще вигадай! С о л о м i я. Хiба не чула, що тут по захiд сонця раз у раз водяник бовтаеться? Т е к л я. Я водяника не боюсь. Д i в ч а т а. Не бiйся, та стережися. Т е к л я. Пхи! Отже навдивовижу вам буду його дратувати. Водяник, водяник, Дам тобi медяник, Покажись iз води Аж до пiвбороди. О х р i м. Ось я зараз! Дiвчата побiгли. Ява 2 Входить О х р i м. О х р i м. Ач, як дременули урозтiч, неначе тi кози. Тю-тю, навiснi! Вернiться-бо сюди! Це я, Охрiм! Т е к л я. Чи й справдi то ти, Охрiме? О х р i м. Та уже придивись. Водяник же, звiсно, з бородою i увесь в куширi. Т е к л я. Справдi, це Охрiм. С о л о м i я. Оце ж нехай тобi всячина, як ти нас налякав. А Катря то мало що не зомлiла, от ей-богу, що правда. Заспокойся-бо, це ж Охрiм, ось придивись! К а т р я. Ох, дух менi зовсiм забило. О х р i м. І вигадають же чорт батька зна якi виграшки - одна одну полохати. К а т р я. Це ж все Текля намоглася. Т е к л я. Навiщо б менi здалося тебе полохати? О х р i м. Це вже я знаю навiщо. Т е к л я. Справдi? Ох, який же ти догадливий. О х р i м. Та не поможеться. К а т р я. Я вже й не знаю, що я тобi, Текле, заподiяла. О х р i м. Як що? Їй всi дiвчата заважають: теперечки ти зо мною стоiш, учора i позавчора теж стояла. Ну, а це iй голки у печiнки. Т е к л я. Ой який же хорошун! Ох, рятуйте, сестрички, бо збожеволiю вiд заздростi! О х р i м. Ой не регочи, ой не скаженiй. (До Катрi). Чого-бо ти й досi тремтиш? Т е к л я. Приголуб ii та мiцнiше притули до серця, то вона зараз i одiйде. О х р i м. І приголублю, а тобi ж що? Т е к л я. Аж нiчогiсiнько! Сьогоднi пригорнеш ii, завтра другу, а там третю. О х р i м. Що ж то я такий хвойдник чи дурисвiт? Т е к л я. Розжуй, коли зуби цiлi. Утри слини своiй кралi, бо ондечки якi сережки попустила через губу. К а т р я. Сама ти слинява. О х р i м. Плюнь ти на неi. Т е к л я. Заплач, тонкослiзко. Гляньте, сестрички, яка гарна пара стоiть, мов намальованi. А вона? Вона - як рожа. О х р i м. Вiдсахнись ти, сатано! Чого ти в’язнеш до дiвчини? Т е к л я. А вона тобi вiнчана, чи як? О х р i м. Хоч вона менi й не вiнчана, а тебе я й без попа поблагословлю сьогоднi по потилицi! Т е к л я. Руки покорчить, ось що! О х р i м. Тьфу! Т е к л я. І тобi тьфу! О х р i м (Катрi). На насiння! Т е к л я. Дай же й менi. О х р i м. Пiд церкву з довгою рукою. Т е к л я. Ой якi ж дорогi гостинцi! Аж у печiнках мене лоскоче вiд заздростi!… Ява 3 С т е п а н. Бач, куди iх лихе занесло! А все це Текля керуе! Ото вона за тобою, Охрiме, так зорить, певно, постерегла, що ти пiшов у Купрiянiвку, так вже й назустрiч тобi вибiгла. О х р i м. Хай вона пропаде, анахтема! Т е к л я. Може, й зорила, доки дурною була! О х р i м. А тепер порозумнiшала? От i слава богу, що хоч одною дурною менш буде на селi. Т е к л я. Не печалуйся! Дурний заступив порожне мiсце. О х р i м. Ну й дiвчина! Настояще срiбне золотце!… Т е к л я. І я ж кажу, що настояще! Г о р д i й. Довольно остроумная баришня. С т е п а н. А чи по знаку, дiвчата, вам оця проява? Д i в ч а т а. Хто ж це? Т е к л я. А я вiдразу пiзнала: це ж Гордiй Поварiв. Г о р д i й. Он i есть, Гордiй Микитович! Я сiчас только што з города прикатiл з колокольчиком. Мое поштенiе, баришнi. Т е к л я. Благодаримо вас! Д i в ч а т а. Що? Поштенiе, баришнi? Г о р д i й. А то как же? Ну, мамзелi, когда желаете по-нiмецькому. Без привету, как ответу бить нельзя. У нас у городi, значить, как зберуться на проминаж, чи, по-вашому, на вулицю, сiчас один другого за руку: «Мое поштенiе». І з баришнями такой точно хвасон. Ну, у вас на деревнi совсем другой порядок! Так недаром же сказано: «Деревня как деревня, а город как город!» Т е к л я. Вiд наших парубкiв навряд чи дiждешся городського звичаю! О х р i м. Нi, у нас як людинi - то i людське, а свинi - то i честь свиняча! Г о р д i й. Позвольте на спор об етiх словах! На какой счот ви ето отдираете, етi самиi категорii? С т е п а н. Мели, бiсе, чорт тебе второпа! Д i в ч а т а. Сидiв би там з своiми мамзелями у городi. Г о р д i й. Вот так порадошное воспитанiе; как поеду в город, в тот же секунд об’ясню всем кавалерам i баришням, што какая, значит, глупая полiтика на деревнi. О х р i м. Чого ж це ти притютюрився до нас? Г о р д i й. Такой я iмел свой каприз, штоб прiехать; желал повидать тятеньку, маменьку i прiехал. О х р i м. Тут тебе тiлько i бракувало. Г о р д i й. Нечаво некстатi задаваться, нечаво наводить тень на глянц. Ми, пожалуста, сами с усами, только вот нос не оброс. С т е п а н. Перестань вже белькотати. Г о р д i й. Я не белькочу, а перед всяким смело могу оправдать свой хвантаж. Я превзашол, слава богу, увесь термiн по шведському званiю, так i у разговорах усякому носа утру, не то што. Может бить, ви сумлiваетесь у моем значенii, так я хоч сiчас в заклад об моем положенii. Я iмею атестат, што можу ботинки на корках i на двойной подошвi. Та хоч на американськой, так не iспужаемося! Вгодно, так i бакфорти по новому хвасону. Я не холомидник какой! С т е п а н. Тебе возом, чи як, зачепили? Г о р д i й. Я об’явленiе вам роблю, што я не какой-небудь жулик, а мастерной человек, во што! Ви гньоте на то, штоб баришнi вашi панiмали аба мне напротив i даже с насмешкой, ну ми тоже можем говорить не по-хуже. С т е п а н. От розпустив губу! Г о р д i й. Как ви не панiмаете городського разговору, то я при етом случаi не причиною; вот вам i вся процедурiя. От баришнi вашi, так я так панiмаю, што онi мой разговор можуть об’яснить, правда? І баришнi мовчать? Вдивительно. Вот так воспитанiе! К а т р я. Куди ж нам до городянок рiвнятись? Т е к л я. А, звiсно, такiй, як ти, то зась! А я так все зрозумiю, що вони говорять. О х р i м. Де ж пак тобi не зрозумiти? Ти якраз городянкам пiд масть! Вона у нас, Гордiю, умiе через губу кашляти! Г о р д i й. Кажется, Катерино, по батюшцi, звинiть на том, не вспомню. Ви вдивительно покрасiвелi! І потому, между протчим, позвольте вам рекомендовать меня! К а т р я. Ох, сестрички, що ж це вiн знову забелькотав? О х р i м. Та ну, либонь, ти не в тi взувся! Г о р д i й. Почему? Поймiте одно только, что я для новознакомства хочу рекомендовать себя. О х р i м (бере його за шиворот). Та кажу ж бо, що не в тi взувся! Та що це на тобi за одежа? Г о р д i й. Кажется, понять можно: гедзет, алiбо, по-вашому, по-деревенському, допилет. Обнаковенний фасон на городських кавалерах. О х р i м. А й пристало тобi, як коровi сiдло! Чепурний, як свиня в дощ! С т е п а н. Це ж той каптан, що зветься пусти-вирвусь! Г о р д i й. Не завдавайтесь на мелкiе макарони, бо лапша з карманов сиплеться! О х р i м. Пам’ятаете, братцi, на Великдень нiмець ходив по селу з каплями, якраз у такiй кацавейцi? Г о р д i й. І што вам на ето дурачество об’явить? Болвани, одно слово, болвани. По-вашому, я должен вдiвать свитку або вишивану рубашку? Не доставало iщо дурацький каприз iмiть, штоб етi самие глупостi панiмать? У нас титул, штоб рубашка з манишкою калiнкоровой або ситцева, зонтик в руки i щоблети або бакфорти на рипах. А без етiх документов в хорошую кумпанiю не пожалуете. О х р i м. А чоботи, а чоботи, тю, дивись! Гляньте, хлопцi, на його закаблуки! І як вiн нiг не повиверта? Г о р д i й. Тогда только сапог i iмеет свой настоящiй титул, когда подбор високий i сточений на нет, штоб след од подбора бил не более двухгривенного! Как сапог у подйомi какурат, так вон i iмеет свою надлежащую державу!… О х р i м. А побiжи, чи здорово заореш носом? Г о р д i й. Пущай бегают дураки, но я, кажется, ещо при свойом понятii. С т е п а н. А що ж, у вас спiвають парубки, як зберуться на вулицю? Г о р д i й. Случаеться, только у нас нет парубков, а усе кавалери. П а р у б к и. Ану заспiвай якоi, може б, ми перейняли. Г о р д i й. У нас на тверезую ногу не поют. О х р i м. Ач який, звик до могоричiв. Г о р д i й. Пойдьом в питейний, я сам вас вгощу. П а р у б к и. Та ну-бо заспiвай!… Г о р д i й. Не поймьоте ви романц! Ну вот вам, например: Сама я розочку садила, Сама я буду поливать, Сама я друга полюбила, Сама я буду век страждать! О х р i м. Та це чорт батька зна яка. П а р у б к и. Ти заспiвай нам салдацькоi. Г о р д i й. Важна кумерцiя! Ти iм благородную, а они салдацьку. Вот вже недаром сказано про деревенських хохлов, што мазепи! О х р i м. Ти-бо не будь тим, що моркву рие! 1-й  п а р у б о к. Коли з тобою по честi, то ти не роби по-песьки. 2-й  п а р у б о к. Гляди, щоб часом не пiдборкали ми тобi оцii кацавейки! 3-й  п а р у б о к. Та й плюндри щоб не трiснули нижче пояса. С т е п а н. У, вже й розгримались! Ну i чого ви на нього опудились? І не сором вам? Хiба не бачите, що вiн навiки дурний? Г о р д i й. Нет, кажется так, што я не дурак. С т е п а н. Мовчи, бо битимуть! У нас, брат, по-простому, так оддубасять, що аж пiр’я сипатиметься. Г о р д i й. Ну, пусть я буду дурак, но i ви не вочень вумние. С т е п а н. Ану, братця, гайда на вулицю, ходiм, дiвчата, бо сьогоднi вже панича не побачите. Д i в ч а т а. Вiн-таки нам i потрiбний! С т е п а н. Та вже нiчого, нiчого! Другий тиждень, як панич приiхав додому, а вони, сердешнi, аж попару не знайдуть. Т е к л я. Нехай вже Оксана витрiща на нього своi баньки. О х р i м. Отже була дiвка як дiвка, доки мовчала, а це вже знову чортяка штрикнув у ребро. Г о р д i й. Вот з паничем так я могу нiкоторий порядочний разговор. Надо будет ему рекомендовать меня. О х р i м. Навряд, щоб вiн зайшов в патяки з таким розумним дурнем. Г о р д i й. Ми знаем, што знаем, а я мало внiмаю обращенiя на вашi глупие анекдоти - вот што! Вот хотел вас попоштувать настоящим турецьким табаком, а тепер понюхаете. О х р i м. Може, коло турецького лежав? Г о р д i й. Верную правду говорю, што турецький настоящий, чесное слово, восем копеек чвертка. О х р i м. Так дай попробувать! Г о р д i й. Зачем мiня обижаете i даже дураком називаете? О х р i м. Тю, вiн вже i розгнiвався! Дивiться, братцi, то ж ми у шутки. Г о р д i й. Порядошние шутки, што чуть до iнтересного шкандалю не дошло. С т е п а н. Справдi, добрий табак! (Курить). Г о р д i й. А з каково же резонту я буду обманивать? Отже тут i цiна написана. О х р i м. Дай сюди, я прочитаю. П а р у б к и. Ти-таки i тямиш? О х р i м. Мiй же дiд був грамотний, а батько дрюкований… (Чита). Тисяча вiсiмсот, зверху старий чорт. В городi Парижi, к Вороновiй поближе, сiла собака на вовка, та боялась злiзти, бо вовк хотiв ii з’iсти… Амiнь! (Сховав табак). Г о р д i й. Куди ж ти табак запрятал? О х р i м. В кишеню. Твоя, може, продерта, а в мене цiла. Г о р д i й. Вот так мошенство! Т е к л я. От якби понесли той папiр до Оксани, то та б краще прочитала. С т е п а н. О, та б прочитала! Оксану добре панич навчив грамоти. Т е к л я. Навчив i до розуму довiв. А вона тепер ходе, як та проява, та косою свiте! О х р i м. Вже Оксану вхопила на зубок? С т е п а н. Гляди, щоб часом тобi не засвiтило в очах! Т е к л я. Овва! С т е п а н. Не оввакай! Ти плещи про кого iншого, а про Оксану нi писни. Т е к л я. Я своiми очима бачила, як вона на тiм тижнi плоскiнь вибирала, та все вихилювалася, та за поясницю хапалася. С т е п а н. Слухай, Текле, я плохий-плохий, ну, як розлютуюсь, то й чорт менi не сват. Т е к л я. Знаю я, що й тобi Оксана запала в око, через те ти тепер i заступаешся за неi. С т е п а н. Про мене… не про мене йшла рiч, а це дiло не твоеi парафii. А за Оксану я кожному в’язи вкручу!… П а р у б о к. Ну, кожному, чи не дуже багато буде. С т е п а н. Я головою за неi одвiчаю. О х р i м. Стривай, Степане, не гарячись! Правда, братику, як олива, наверх сплива. Ти натякаеш, Текле, на те, що, стало бить, Оксана важка? Добре! Адже ж ми, що отут стоiмо, знаемо, що панич вже два роки не приiздив додому. Т е к л я. Так я запевне знаю, знаю, що… С т е п а н. Що слiд тобi губи побити!… Ну, не iдолка ти?… Т е к л я. Що ж вiн - вiзьме ii, чи як? С т е п а н. Там вже чи поберуться вони, чи нi, iнша рiч. Ти б подумала хоч би те, що чого б тому паничевi ходити до Оксани серед бiлого дня, на очах у людей, коли б що, може, було у його на думцi. Г о р д i й. Вот ето так верная правда! У нас у городi ежелi есть какая комерцiя промеж кавалера з баришнею, так завсiгда етi дiла позно вноче, потому дньом главное - амбицiя. С т е п а н. Геть ти пiд три чорти з своею амбицiею, доки не битий! Г о р д i й. Вот тебе й порадошний разговор! С т е п а н. Не лiзь! Коли не до тебе п’ють, то не кажи «здоров»!… О х р i м. А цитьте, либонь, щось гомонить. Прислухаються. Так i е! (Дивиться). Ондечки панич вертаеться з охоти!… Т е к л я (придивляеться). Онде ж i титiвський панич з ним, той, що, кажуть, сам собi iсти варе! О х р i м. Почеши ще язика на паничевi. Т е к л я. Ба нi ж! Гарнi пани настали! Хоч би цей титiвський панич: запряже сам конячину та й i iде селом, неначе той паламар, що у пiст попiдвiконню курей та поросят клянчить! Г о р д i й. Не может бить! Вот так воспитанiе?… Т е к л я. А я все ж таки скажу… С т е п а н. Про Оксану-таки? О х р i м. Таки стрижене, стрижене? Здаеться менi, що щось ти це недаром плещеш про других! С т е п а н. Та ну ii к бiсу! Ану заводь хто пiсню!… Г о р д i й. Я вам спою по вашому вкусу. Не с последнiх бил прикащик, Я спою об ньом расказ. Бил вон послан за получкой денег, Точно било ето враз . (Говорить). А ви пiдхватуйте. Єни його манять. Єни його манять: Пожалуйте, пожалуйте, Пожалуйте, купець!… Деякi парубки мугичуть. Г о р д i й (знову). Вдруг iду я тротуваром, Сидять красотки на крильце, Точно вийшли сiчас iз больницi, Нету краски на лице… Єни його манять i т. д. Всi пiшли. Ява 4 Б о р и с  Воронов, Владимир Петрович Г о р н о в  i  М а к с и м  Хвортуна; всi вони з рушницями i охотничими торбами. М а к с и м. Ну, паничу, як собi хочете, а вдруге вибачайте, щоб я вас повiв на охоту. Шкода, тепер вже бiльш не пiддурите мене!… Б о р и с. Це новина! Чим же ми вас пiддурили? М а к с и м. Ще й питають! Ви ж таки розумнi i вченi, мовляв, люди, то й розмiркували б: що цiлiсiнький день ви собi удвох балакаете, а за вами слiдком човгае щось таке, нiби теж скидаеться на людину, а ви його вважаете нi за приший хвiст кобилi чи за нiмого?… Бовкнете яке там слово до мене; коли б, мовляв, ви по-нашому, по-простому балакали, як перш було колись, то, може б, i я розумiв там що п’яте хоч через десяте. Б о р и с. То хiба ви по-руськи не розумiете?… М а к с и м. Цебто по-панськи? А де ж би ми тут навчились? Г о р н о в. Вже й розсiвся. Б о р и с. Я дуже ноги натомив. Г о р н о в. А що ви тодi, хоч трохи-таки шурупали по-руськи? М а к с и м. Вам таки цiкаво? Аякже. Велика, бачте, була б навука; «так точно», «не могу знать», «слушаю», «чаво зволите?» - ото й по навуцi. Б о р и с подае йому табак. Та ви вже, будь ласка, самi менi, бо моi пальцi, мовляв, не до того паперу зробленi. А яка чудова нiч, тихо-тихо, мовляв, як у вусi. Чи воно на дощ оце затихло, чи на вiтер? Г о р н о в. А вам як здаеться? М а к с и м. Та хiба ж вас цьому не вчать? Г о р н о в. Не вчать. М а к с и м. Як то можна! Воно ж повинно стояти у тих книгах, що вчите. Г о р н о в. Не додивлявся. М а к с и м. І все ви шуткуете. Дай, боже, мовляв, шуткувати, аби не плакати. Я сам скажу, що от наш писар, так той вгадуе: чи година буде, чи негода, тiлько на хвилину загляне у книжечку i зараз вгада. Г о р н о в. То ж книжечка вгадуе, котра зветься календар. М а к с и м. Як ви кажете? Г о р н о в. Календар. М а к с и м. Ба нi, «е календар, а сонник, бо вiн вам i сон вгада - як ув око влiпе. Г о р н о в. Баки людям забива. М а к с и м. А й нi, не кажiть. Вiн вам i ружжо може замовить! Чи вiрите, що раз як замовив менi оцю рушницю, так нiчогiсiнько не вдiеш, чвирк та й чвирк! Мусив вже йому постановить пiвкварти. Г о р н о в. І направив? М а к с и м. Ще й як направив! Г о р н о в. Майстер, значить, до усякого дiла? М а к с и м. О, голова! Кажу вам, до усякого дiла дотепний! Г о р н о в. Довго ще по селах отакi мудрецi, як ваш писар, морочитимуть мирян. М а к с и м. Отже, ви не вiрите? Г о р н о в. А звичайно, що не вiрю. Б о р и с. Як тут чудово! Я б отак до самiсiнького свiту просидiв. Г о р н о в. Вигадай пiвтора людського! І що тут красотнього? Жаби квакають, вiд ставка мулом несе, пiд ногами вогко, аж джякотить, а нежитя такого тут здорового можна схопити. М а к с и м. Еге, що й тиждень, мовляв, не вичхаеться. Г о р н о в. А бiсовi комарi аж печуть. М а к с и м. А ви обкурюйте себе, отак навкруги пускайте дим, то та погань i не наблизиться, i втiкатиме, як чорт вiд ладану. Б о р и с. Ти, Володя, не любиш поезii. Тиха украинская ночь, Прозрачно небо, звезды блещут; Своей дремоты превозмочь Не может воздух… Г о р н о в. Що нiч! День, по-моему, кращий. Та тож куди не споглянеш, скрiзь чаруе i закохуе тобi очi розкiшна природа. М а к с и м. Все то вiд бога! А, конешно, день кращий. Г о р н о в. Станеш у обiдню пору посеред поля: сонечко припiка, а над головою i навкруги спiв i щебетання, виляскування, стогiн i смiх. А нiби там сум i весiлля побились об заклад i намагаються переважить одно другого. І бачиш ти, i чуеш, як кожна пташечка, кожна кузочка, навiть комашка маненька незрозумiлою, але чарiвною пiснею хвалить божий мир, кохаючись у його теплi… Чи так, Максиме? М а к с и м. Це так, iменно, що так! Г о р н о в. Пора вже додому, бо я й справдi скоро чхатиму. М а к с и м. А пора, пора, бо нiч, мовляв, не жде. А менi ще треба до свiта вставати та за косу прийматись, там треба викосить осьмушку ячменю шинкаревi. Б о р и с. За позику? М а к с и м. За процент, чотири карбованцi позичив у нього восени, так це за процент. Б о р и с. Це здирство! Г о р н о в. Нi, це поезiя! Поживеш на селi та й побачиш. Отодi-то вже запевне довiдаешся, що краще: чи нiч з жаб’ячим кваканням, чи… М а к с и м. Яка iм, мовляв, праця за батькiвськими плечима? Б о р и с. А ви думаете, що я цiлий вiк сидiтиму та дивитимусь, як другi на мене роблять? М а к с и м. А чому б не сидiти? Б о р и с. Нi, це встид було б менi. Я, щоб ви знали, наважився спробувати усяку тяжку роботу задля того, щоб на власних плечах зважити усю ту вагу й працю, пiд котрою згинаеться наш хлiбороб. М а к с и м. Далеко заiхали! Не силкуйтесь, шкода i заходу, не здолаете. Б о р и с. Пiймав не пiймав, а погнаться можна. М а к с и м. Хiба! Воно, може, спершу i зцiкавиться, а далi остогидне. Б о р и с. Побачимо! М а к с и м. І як то можна чоловiковi непризвичайному? Г о р н о в. Дай, боже, нашому телятi та вовка з’iсти! М а к с и м. О, щоб вас, спершу ж треба його пiймати, а з’iсти, мовляв, не штука. Г о р н о в. Он так я вже чотири роки ловлю того вовка на угонках, та нiяк за в’язи не вхоплю. А от як спроможусь скинути з шиi двадцять тисяч довгу… М а к с и м. Двадцять тисяч? Сума! Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ИТ» Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/kropivnic-kiy_marko/doki-sonce-z-yde-rosa-och-vi-st