Вiршi
Леонiд Іванович Глiбов




Леонiд Глiбов

ВІРШІ





Веснянка


		«Весна прийшла!
		Тепло знайшла!» —
		Кричать дiвчатка й хлопчики.
		«Цвiрiнь! Цвiрiнь!
		Журбу покинь!» —
		Клопочуться горобчики.
		Прилiз дiдок,
		Злiз на горбок —
		У хатi буть не хочеться.
		Тепляк дмухнув,
		Крилом махнув,
		По бородi лоскочеться.
		Все ожило,
		Все розцвiло.
		І рiй дiтей привiтненьких
		На той горбок
		Несе вiнок
		З фiалочок блакитненьких.
		Бринить дiдок,
		Як той мачок,
		Крапчастий i повнесенький;
		Кричать, гудуть,
		Далеко чуть
		Таночок голоснесенький.
		«Весну шануй,
		Не спи,воркуй,
		Наш голуб зозулястенький!
		Не в’янь, рости,
		Красуйся ти,
		Королику квiтчастенький.
		«Цвiрiнь! Цвiрiнь!
		Журбу покинь!» —
		Пiдспiвують горобчики;
		І я зрадiв,
		Помолодiв,
		Як тi дiвчатка й хлопчики.




Думка


		Як за лiсом, за пролiсом
		Ясне сонце сходить,
		Як за морем за далеким
		Десь воно заходить, —
		Я згадую iнший ранок,
		Інший вечiр бачу.
		Та й думаю: було колись,
		Тепер не побачу.
		Я згадую тодi про степ,
		Широкий, пахучий,
		Та й думаю, i я тодi
		Неначе був луччий.
		Там був простiр, всюди воля,
		Жилось, як хотiлось;
		Молодому, безпечному
		І лихо не снилось.
		Вийдеш собi – любо глянуть:
		Кругом все спiвае…
		Куди iдеш, чого iдеш? —
		Нiхто не спитае…
		Небо ясне, степ – як море,
		Трава зеленiе,
		Льон синiе, гречка пахне,
		Пшениця жовтiе.
		По пшеницi теплий вiтер
		Хвилями гуляе,
		Молодую пшениченьку
		Неначе гойдае.
		Над берегом чайка скиглить,
		Дiток доглядае;




Конец ознакомительного фрагмента.


  
Текст предоставлен ООО «ИТ»
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/gl-bov_leon-d/v-rsh