SатирикоN (Pro i contra) Іван Федорович Драч Поет, кiносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський дiяч, полiтик, лауреат Шевченкiвськоi премii i Державноi премii СРСР Іван Драч (нар. 1936 р.) свого часу стрiмко увiрвався в лiтературу «шiстдесятникiв» i своею оригiнальною поезiею наробив чимало галасу. В кiнематографi саме за сценарiями Драча було створено низку справдi культових фiльмiв – «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камiнний хрест». Його поезiю добре знають i люблять не тiльки в Украiнi, а й далеко за ii межами. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком книжка поетичних перекладiв i статей митця «Наближення» (2008) та збiрки поезiй «Сивим конем» (2011) i «Тощо» (2013). До видання увiйшли вiршi Івана Драча iз циклiв «Самоiдентифiкацiя», «Коли своеволить сваволя» та «SатирикоN», написанi в останнi роки, в яких поет чуйно вловив найтоншi вiбрацii сучасностi. Іван Федорович Драч Sатирикоn (Pro i contra) Самоiдентифiкацiя Нiцше Чи е у кого-небудь тепер, наприкiнцi XIX столiття, виразне уявлення про те, що поети могутнiших вiкiв називали натхненням?     Ф.Нiцше. «Ессе Ното» Прогресивний паралiтик Нiцше. Нiцше – божевiльний смолоскип… Хто прорiк i глибше, i буйнiше. Реготав – i заридав на схлип. Гебельсiв i Гiтлерiв минаю. Чи було? Не знаю! А було! Із моiм народом, тож зi мною. Ти ж над нами розвергав крило. Та сприймаю твоi гордi висi І твою високогiрну суть. Обернися, Нiцше, обернися, Без охвiстя того в нас побудь. Заратустра тут громово скаже: «Над гробами прапори киплять». Ворог – iнший. Знай же, брате-враже: У тризуба меч по рукоять!.. Чечени Це Чечня мстить тобi i менi. Що ж ми такого зробили Чечнi? Те зробили, що вбили. Що дозволили вбити Чечню. Що вбивали ii день по дню, Що за неi тодi не обстали, Коли в свiтовому меню Цiн прейскуранти на неi зростали. І кат здивував мене дивом iз див — Путiн Кадировим походив… І вiн iх тримае тепер у руцi, Не чеченцi вони – вже кадировцi… Вже Америку нинi Чечня жахае. Бояться вже Джон i Хаем Чеченського слiду. Посiеш отак зненавиду І не проросте любов. Яка далi рима? Рима чеченська? Вгадали. Кров… Дарунок на ювiлей Ти тiкаеш. Та рятунку Нема з твого подарунку. Онде вiн: це цiлий пульт. Ось iнфаркт. А ось iнсульт. Ось тобi кошмарний сон. А ось повний паркiнсон. Тож забавам годi. Край. Що ти хоч, те вибирай. В паркiнсонi вже не пити, А в альцгеймi ще солити Можна свiжi огiрки, Коли руки – дрижаки. Чарку пiднесуть ще друзi, Не розiллеться на пузi, Спинить все засциматня, Як нiщо вже не спиня. Пульт отой в твоiх роках, Але не в твоiх руках. Не роби собi ти культу Із дарунку цього – пульту. А живи – як жив. Живи! Геть дурне iз голови!.. Вiдсутнiсть нюху пiсля антибiотикiв Нiщо менi не пахне й не смердить… Як це жахливо! А нiщо не пахне… Очей твоiх зарошена блакить Мого цiлунку виболiло прагне. Нiщо менi не пахне й не смердить. Як це потворно! Де той лютий сморiд? Огидитись, о як менi кортить! Нема огиди. Зеро. О, айм сорi! А дуб цвiте. Волоття золоте. Як дивно пахло це густе волоття. В минулiм все лишилось, а проте Конвалiею дихае волосся, Твое волосся золоте й пахке. Ще запах чую, а сивин не видно, Ледь стрiпуеться, буйне i легке, В парфумах ледь смеркае ненаситно. Полин ледь-ледь проб’еться з полину — Його мерщiй у пащу самогону. То, може, звiдти нюх свiй поверну — Його я чую й чутиму до скону. Цибуля ось врятуе. Огiрок — Із хрону й кропу зеленава дуля. Ось буде пострiл. Зводиться курок. Сочисто в нiс – кума моя цибуля. Тож все ж не одцураеться буття, Не зашпортнусь я у своему горi. Пробiгла внучка – як пахтить дитя. Йде сукин син – який од нього сморiд… Самоiдентифiкацiя Анi штокали, Анi какали, Вели мову барвiнково, Розмовляли чорноброво — Лиш балакали. Анi пшекали, Анi пшикали, Як журавлики, Курликали. Воловодились, Плуганились — Все базiкали, Коли вже було смертельно, Чорно нiколи… ??? Схiд – солодкий Захiд – солоний Дай менi солоду З твоiх долоней Жiнко – снiжинко З диханням гюрзи Ти захмели мене Але й тверези На терези Я не кину життя Солодко-солоне Життя – не ниття На терези Кину долю свою Сходе мiй Заходе Смерть у раю Я одраюю У пеклi твоiм Усе поруйную Про все розповiм ??? Вибираю хрест iз сонцем — Просить вибрати рiдня Й золотюнiм волоконцем Витись до Великодня. А на Паску йти крiзь вiтер Просто до Телiженцiв, Де у святошний гармидер Так багато промiнцiв, Де трава буйно-зелена, Де безсмертя – то трава, І до клена – чорноклена Клан уклiнно порива, Бо хрест вибрали iз сонцем, Неможливо без хреста, А без сонця скорогонцем Не впiзнае простота… Глибока аденома (Фрагменти з лiкарнi) Пiшов iз дому. Забрав аденому. В Інститутi Урологii професор iз-за столу не встае i на мiй добридень каже суконно, безцеремонно: – Скидай штани! Велика черга стоiть за мною, а я прийшов, бо нетерпець, по блату, по дзвiнку, чергу минувши таку. – Що за центропупiя? Колупну у дупi я, Не хочеш – не колупну? І геть тебе прожену?! …Став у позу. Виставив гармату. Для смiливостi вдома Вихилив дозу, Не забув i зарплату. Професор: – Будеш живий! Не тепер, а тодi… Негайно лягати, бо бути бiдi. Чи маю я рацiю?! Негайно на операцiю!.. ??? Молодиця. Нiвроку собi молодиця. В якiй би мiг на нiч заблудиться. Стриже менi кучерi мiж ногами. Якi лоскiтливi гами — Готуе до операцii. Радiсть серед прострацii, А де ж стидоба? А де сорома? Просто – нема… …Розпанахав животяру. Покулупався. – Полковнича аденома. Субчик попався. А я генеральську сьогоднi вже одбатав. Пiшло та поiхало – комсостав!.. Халатне ставлення Двадцять халатiв не на Бессарабцi. Знов понедiлок, човгають капцi. Маски задраенi. Йде професура. Всi очi на тебе. Знайома фрезура. А помiж ними панi з косою, Спiшить, бо не знае нi митi простою. Скелет iз косою, з отою, що косить. Може, кирпатоi з тебе вже досить? Найбiльше ж тебе облягли сорома, Ти ж голий лежиш, навiть плавок нема, І припнутий корiнь твiй, кореневище Донизу вагою, бо пнеться все вище, А ядра пiднятi (так служба велiла) З тремтячого твого нещасного тiла… Це ж хто пiдхiхiкуе, хто це хихоче? Як ти заплутався, друже мiй, хлопче, Очi смiються в палких молодиць, Що ниць вилiтали з пахучих спiдниць. Тепер вони зверху, в халатах халатнi… Чи ти боездатний? Вони боездатнi… Професор розводить у скрусi руками. Бувае ж таке! Практикуем роками, А тут щось не вийшло. Невдалий момент! Рiшуче наступимо на сентимент! Пробити попробуем механiчно. Дививсь академiк на нього критично. Я знав, що усе на менi окошиться. Дивилась професорка, славна лошиця, Кирпата з косою скелетом трясла, Й сестричка була з Домонтова села. «Давай, пробивайте», – сказав так синклiт, Й кирпата косою махнула як слiд… ??? Вона лиш в палату – смiх без причини: Всiм слухать мене – вище яйця мужчини! Всiм слухать мене – корiнця одтягнути А яйця пiдняти як хочете бути Знову при дiлi – шануйте ядра Так вчила Цезаря Клеопатра Так вчили iндуси у Камасутрi Вони ж були ловкi i хитромудрi Синочок, не смiйся, тобi я поправлю, Твое причандалля тобi переставлю… А ти депутат починайся iз дна ти Менi ти не хочеш пiдняти зарплати То хай в тебе корiнь не пiднiметься Он бач одвернувся – уже вiн i дметься! Тож вище мужчини – не голови яйця! Нехай молодицi ще ними пограються Бо кожна свого перелюбчика варта Бо кожна чекае свойого бiльярда… Смiеться регоче медсестра з Домонтова Аби ти була менi вiчно здорова! Ганчiркою вазяе сова вiдерцем А кожне словечко у неi iз перцем Стала. Одхукалась. Смiх без причини Яке наше гасло? Вище яйця мужчини… ??? Федорченко з Миколаева, учасник ВВВ. Хай ще сто лiт дядько живе! Поруч на лiжку правду розповiда Спецiально приiхав – мучать года, І забрала у кума його швидка, Напилися, звичайно ж, не молока Дядько могутнiй. Персонаж iз Довженка. Сила колотить його навiжена. Вiн вже прапрадiдом декому буде. Для нього лiкарня ця – зовсiм не будень. Треба ще вижить, бо внуки проп’ють Його минуле, сучасне й майбуть. Треба праправнукiв виходить, сину. Хтось менi прийде iз них на замiну. Я – рядовий. Аденома моя – генеральська. Видно, що доля у мене райська, Пiвлiтру ще двигну у вiсiмдесят. Так хто генерал з нас, а хто солдат? Федорченко з Миколаева, учасник ВВВ. Хай до ста лiт дядько живе!.. ??? Баночки-шманочки, грушi з авоськи — Прибiгли родиною. Горiхом волоським Мене пригощають. Сусiд я, сусiд. Вiн – iнвалiд. Таж i я – iнвалiд. Щебечуть сiмейством – повна палата. За вiщо менi така люта розплата? Щодня iх по п’ятеро. Я ж чом один? Євреi вони. А я що – грузин? Сiмейство мое десь розбiглось в свiти. Чiчко-Марiчко, хiба що е ти. А то вже здурiв би! А тут ще, як кат, Московський видзвонюе Патрiархат. І кличуть до сповiдi тут, у лiкарнi. Та лiпше зведуся й подамся до псарнi, Анiж iх чути та ще сповiдатись. Поверну, поверну всi цифри i дати, Не дамся, не здамся, нехай хоч сто бiд! Вставай i ходи. Ти – не iнвалiд! ??? Лежать гострi голки на дезiнфекцii, Чекають, як видно, якоiсь протекцii, Щоб дався я колупатись в менi І пропадати в тяжкому вогнi. Молодi – практикують. Я кров’ю зiйшов. Давай розпанахали знов його шов. Каже сестра: «Депутат – кабаняра. Кров, як в кнура. Йому це покара, Що ми отут гибнем за копiйки. Рачкую щоночi – в моi то роки!» Молодша сестричка: «Та вiн – як Ісус! Терпить, не стогне. Йому за це – плюс…» Я чую й не чую. Та, видно, бiда, Життя мое десь i кудись пропада. Гукають професора вже практиканти, Як я побував десь у пеклi у Данте. Все чую. Все бачу. Видно, живу. Сестричку вже бачу. Вже третю. Нову. Це вже професорська асистентка, Дуже ловкенька, видно, доцентка. – Що пiзнаеш нас, бачу, обох. Я плачу. Смiеться вiн. Бiлий, як Бог, Професор мiй Бiдний. Бiдний – це я. Зi мною, багатим, родина моя. Провiдали. З’iхались. Господи Боже! Ти помагай, як нiхто не поможе…     м. Киiв, Олександрiвська (Жовтнева) лiкарня     2004, 2014 ??? Шеделя бiлоколонне диво…     М. Зеров О Шеделя бiлоколонне диво. Як свiтиш ти високо i правдиво. Як тiшусь я, що бачу тебе ще раз — Пощезла днiв моiх пiсна печера В Печерськiй лаврi, в сяевi дзвiницi. Де не зозулi грають, а зигзицi, Де вже не голуб, але голуб-дух, Де урочисто, чисто все навкруг, Де даль вiкiв у сяевi небес, Де дух з колiн пiдвiвся i воскрес, Де мiж зiрками, вiчними й новими, Лiтають шестикрилi серафими І херувими всi четвертокрилi Напоенi у Гiзеля в чорнилi. Де Нестора – святого лiтописця В Ілларiона всi молитви пишуться… Летять лiта, чи сонце чи сльота, Лiтають ще, лiтають ще, лiта… Свiти ж високогiрно i правдиво Ти – Шеделя бiлоколонне диво!.. Народ …Дрижить протоплазмою без ядра…     Є. Маланюк Нас пригноблювали негаразди В газових камерах ми були Пiд дустом виживали не раз ми Наковтавшись ганьби i хули Та вже можемо бути народом Нинi кров’ю беруть нас на спит Не здамося кацапським забродам Будем зверху, не пiдем на спiд Ядро знайшлося у протоплазми, Майдан – це основа основ ядра. Спiваймо тепер над усi негаразди: Не пора! Не пора! Не пора!.. ??? Вночi проти Рiздва Упала сосна Дуже здорова Двадцятиметрова Як Сатана Розбила японську альтанку І на свiтанку Вже на Рiздво Трощею всiх лякала Жахом якогось лекала Та ii торжество Пiде на дрова Аби ти була здорова Сухе Ваше Превосходительство Будь ти менi здоровенна Карго суха i скажена Пiдеш на дрова Як впала проти Рiздва На дрова або ж на дрова Все дно – раз чи два Шкiльна любов На турнiку сонце треба крутити щодня. На брусках на руках рвучко стояти. Без розбiгу чiпко стрибати через коня. Менi i не снились такi результати Та ще як вона дивиться через вiкно. Та ж наче не дивиться. Як би ж то дивилась! Як зараз я бачу захоплення юне дно — Аби вона тiльки в кiно вiдпросилась! Оркестр вдарить з клубу на всю губу. Жаб’ячий переб’е – парнi такi оркестри. Обох iх вистачить на всю долю, а то й судьбу. Аби ще далась додому за руку провести. Садки вишневi в ночi як бiлi легенди стоять. Мiсяць на небi до сонця буде стояти, А потiм у рiчку впiрне, сховаеться мiж латать І буде за п’яти русалкою лоскотати… Самогон i самогонка Слюсаревському вдогонку — В баби Клушi е закон Розрiзняти самогонку, Вирiзняти самогон. Ну а в мене, як iконка Із дитинства свiй фасон. Коли баба – самогонка, Коли дiд – так самогон. Самогон лиш буду пити, Самогонку – в перегон. Перваком лиш замiнити Можна лютий самогон. Узяв дiвку – беззаконну. Не зморив би ii сон, Їй налию самогонку, Сам вiзьмусь за самогон. Як японець до японки, Залицяеться щодня Самогон до самогонки — Буде самогоненя!..     23.03.2015 ??? Молодцi воюють на Сходi Молодицi дивляться «Роксолану» Дiвчата воюють на Сходi Хлопцi мрiють про Роксолану Що в нас такого насподi Що при всiлякiй погодi З генеральним планом ачи без всiлякого плану Повна iндустрiалiзацiя Повна колективiзацiя Тепер – повна роксолянiзацiя Для кожного клону чи клану… Украiнська цивiлiзацiя Належить султану? Вигадана Настя Лiсовська Незнана бранка з Рогатина Rossa, Rosa, Rоха, як наша вина, Як доля наша ще як угодовська З глибокоi глибини до нас дорина Яремна, гаремна – нiяк не московська Турецька якась сатана! Не можемо ми без чужоi приправи Цар чи султан, а все ж нами править Затемна й завидна!.. ??? Не ридай про мене, мати. Та й тебе давно нема. Та й чого тобi ридати Над живим? Мамусю, ма?! А ти плачеш з того свiту, Ти ридаеш з праглибин — З цього свiту в знак привiту Наш прийшов до тебе син! І ридаете ви з внуком, І не збудетесь ридань. Розпаношуся, розпуко, Чи всенощно ачи в рань! І ридаете ви з батьком. Все як в казцi – цок в лобок! Прийшов внук – скоробагатько, З ним пiвкопи копiйок. Не ридай про мене, нене, Вам – чекати, нам – болiть. Приймiть це дитя шалене, На тiм свiтi прихистiть! ??? Менi кричить глуха кропива. Б’е в очi золотом жовтець: Слiпа питае перспектива Чи вже кiнець чи ще кiнець?! На це ехидне пiд’iдання Я не одмiнюся в лицi І вам скажу на розвiтання Початок е в моiм кiнцi. Здолавши всi захланнi тести, Життя розбивши смертну клiть, В менi киплять усi протести Нескорених тисячолiть. І в цьому звична праоснова — Понад минущим, що е все, Несе мене правiчна мова, І понад смертю пронесе!.. Славень Гривнi Я люблю, як ту царiвну, Украiнку диворiвну Гривню – долара нерiвню, Ну а евро, то ж еврей!.. Кого хочеш, долар взуе, Вiн глузуе, коверзуе — Даси п’ять чи двадцять п’ять? Та спинися вже – дай п’ядь! Як ми гривню ту чекали! Як сичали всi шакали! Не пускали до дверей! Та дiждалися ми гривнi. Тиснуть долари противнi. Ну а евро, то ж еврей!.. Гривню бiдну роздягають, Роззувають, розривають — Вона гордо все ж стоiть! Хай глузують доокола. Хоч дешева, хоч i гола. Хай стоiть ще сто столiть… Ну а евро, то ж еврей! Все стоiть коло дверей!.. Порошенку Хто може протистояти Путiну – так це Порошенко!     Навальний, соратник Новодворськоi І Розпороши, Порошенку, Ворогiв на порох! Бо глузуе, коверзуе Наш заклятий ворог. Хiба Путiн На розпуттi?! «Вам пошлю Морози я. — «Русский мир» пошлю І буде Нова Новоросiя. Не врятуе Вас Обама, Анi хитра Меркель. Будуть стукатись Лобами. Доки Вам не смеркне…» Розпороши, Порошенку! Годi буть солодким! Будь солоним, будь перченим, будь нам стовiдсотковим! Розпороши, Порошенку, Ворогiв на порох — Хай на кутнi засмiеться Наш заклятий ворог! Роздери вороже кодло На дрантя, на пiр’я! Як Афган колов у боцi, Хай заколе Сирiя! Знаемо багацькi вади. Ти – скоробагатько. Коли взявся батькувати, Так батькуй! Будь батьком! Будь скаженим, навiженим, та не будь хорошим, А не справишся, наш батьку, iз кодлом ворожим, Тодi тебе, Порошенку, ми геть розпорошим! ІІ Порошенко починав з цитацii: «Щоб подолати корупцiю, посадiть для початку трьох своiх друзiв. Ви знаете напевно – за що, i вони знають – за що». Згодом я дiзнався, що це були слова Лi Куан Ю, тодiшнього прем’ер-мiнiстра Сингапуру, який недавно помер у вiцi 91 року i був при владi рокiв сорок, коли не бiльше. Зробив свiй край шедевром. Порошенку треба було б почати посадку, щоб не бути голослiвним, з Гройсмана, Луценка i кого третього, я не знаю, ви знаете краще. Жаль, що садити довелося б з таких симпатичних для мене людей. Гройсман спробував би, що воно таке – в’язниця, Луценко зробив би порiвняльну характеристику мiж буцегарнями Януковича i свого теперiшнього шефа, а третiй – про третього ви знаете краще. Тодi б народ повiрив Президенту i пiшов за ним би у вогонь i воду добровiльно, а не з недовiрою, як тепер. Чимсь треба жертвувати, або друзями, або фiрмою «Рошен» в Липецьку… III Що ж пiдходить Украiнi, Що ж писав Ю на колiнi: «П. ти слухайся дружину Так як Ю слухав Чу (дружина Лi Куан Ю) На партiйну на дружину (БПП) З палицею йди, як Чу До дiтей ходила справно — І Блок слухатиме славно!.. Заробивши досхочу, Вiн поставить iй свiчу!.. Йти або в багатство, Або в депутатство, Чом синок твiй недочув? Мама не була як Чу? З усiх рекомендацiй Лi Куан Ю не забороняй лише цiлуватись на вулицi – це заборонити найлегше при такiй кiлькостi силових вiдомств. Але ця заборона матиме катастрофiчнi наслiдки… В. С …Ваню, вiзьми закохайся у мене. Ваню, вiзьми мене полюби, Аби щирiсть проста i натхненна Осяяла нашi хохлацькi лоби.     В. Симоненко. «Освiдчення» А я був би наодинцi Я iз вами, Тарандинцi, Пас би кози ачи вiвцi В маленькому селi Бiiвцi. Скiльки спiльних в нас проблем З вiдмiнником Василем. Я б з ним в школу шурував, І качок ганяв на став. Чи ж були у них качки? Чи лиш кури й огiрки? Йому б вибрав огiрка, Вчився добре – честь яка! Я ж бешкетник, хулiган. Вчився добре, без доган, Та змагав мене футбол. Вiн забив би менi гол По науцi – все ж на п’ять! Як же зараз доганять? Дорогий Василю! Брате! Де ж нам мужностi набрати І твоеi висоти, Щоб так просто й чесно йти. Ти – високо! Звiддаля Покажи свого бриля… Квадрат Малевича Корiнна киянка-пенсiонерка Надiя Іванiвна Лобанова Розповiла менi по дорозi Про чорний квадрат Малевича Стосовно сучасного пекла. Чотири Президенти нашi — Два Леонiди, Вiктори два Створюють чорний квадрат. Мусить бiда наша перестати. Мусить з’явитися свiтло В проломi квадрату чорного Створеного, злютованого Чотирма Президентами. Йшли ми з Володимирського собору. Сто свiчок купив для каплички. Сто затятих думок Роiлось в моiй головi. Я запiзнювавсь на презентацiю Альбому Миколи Стороженка. Сто свiчок запали менi В проломi квадрату чорного! В квадратi тунелю мовчали свiчки. Бодай одна свiчечко, запалай! Господи, Богом молю, Зблисни менi!.. Одну свiчечку!..     07.03.2015,     Конча Озерна ??? Я стiльки життiв прожив у життi, Мов кiнь, толочився в зеленому житi. Завжди був самотнiм, у кожнiм гуртi. Копита пiдковами не пiдбитi. Коли ж iх пiдбили й пустили у свiт — О як заболiли жорстокi вухналi! Та бив я пiдковами, гупав у лiд, Менi пiдкорялись заснiженi далi. Копита скришились, пiдковок катма А як без копит, лиш вiдкинуть копита. Зима коверзуе, кепкуе зима: Яка ж вона мокра i несамовита. Життя за життям загортае вона. Змололось на бiло столочене жито. Там радiсть i бiль, там покута й вина. Все бiле болить, усе болем прошито… Солонцювати «Солонцювати» – дiеслово, яке повергае мене в нацiоналiстичний трепет! Цього дiеслова немае нi в росiйськiй, нi в польськiй мовах, про iншi мови не йдеться, там його i не повинно буть. Сьогоднi я солонцював. Давно вже пiдготував лiтр львiвського оригiнального свiтлого пива зразка 1715 року. З Телiженець привiз хабар – лiтр коров’ячого молока у пляшцi з-пiд «Моршинськоi». Купив в’яленого ляща за 10, 15 гривень, зекономив гривень 10, бо такого ж ляща дядько в пiдземному переходi продавав за 20-ку. Треба ж було осмiлiти настiльки, що наважився знайти вiдкривачку i вiдразу ж, ще не встиг розпакувати моркву для Рекса, як нахабно пiдважив металевий кружалець i налив пиво, яке чекав уже тижнiв два. За першим ковтком ще не брався за ляща. Спершу приготував iжу для Рекса i поставив йому в куток. Вiн узявся за роботу. Отодi я взявся за ляща. Скрутив голову як справжнiй катюга i став вiддирати луску. Якою ж смачною була в’ялена риба за 10, 15 гривень! Яким же втiшним був смак львiвського оригiнального!.. Не минуло й години, як страшенно закортiло пити. Отодi i нагодилося холодненьке молочко з Телiженець. Ох це ж його i пронесе зараз! – подумали недруги мого питомого словечка «солонцювати». Аж нi! Все було в повному ажурi! Лише менi згадалося, як колись довелося читати одну польську книженцiю, i одна сучасна iнтелектуалiстка з Варшави чи Кракова дуже кепкувала над Тарасом Шевченком, як вiн готувався вже пiсля заслання до приятельськоi учти з друзями, як вiн готував собi вечерю з таранi чи ще з якоiсь солонини – як вiн збирався «солонцювати»… «Матерiал для рiзуна, для гайдамаки, для волоцюги», – нiчого iншого i не скажеш! Не для подумання! От що значить одне-однiсiньке питоме украiнське дiеслово, якого немае в сусiднiх мовах слов’янських, не кажучи вже про кримсько-татарську, турецьку чи угорську, чи литовську… Вiдразу тобi Шевченко – бандерiвець! Отож менi досить один раз на рiк посолонцювати, аби впевнитись, що без мене i цього мого питомого дiеслова свiт западеться, свiт змiлiе i змалiе! І не треба менi Тягнибока, щоб упевнитись у своiй нацiональнiй iдентичностi – досить менi послухати мiнiстра Табачника (а не акордеонiста Табачника), почитати Олеся Бузину з його малоросiйським столiтнiм родоводом у добре приготовленiй як журналiстська страва газетi «Сегодня», i я вже можу нормально iснувати в цьому свiтi, де без мене все ж чогось бракуе, як бракуе мiльйонам багатомовних дiеслiв единого неповторного словечка «солонцювати»! На спектаклi «Грек Зорба» Котилася торба з високого горба — Там роман «Грек Зорба» Був! Котилася торба З високого горба — Славний фiльм «Грек Зорба» Був! Котилася торба з високого горба — Вже спектакль «Грек Зорба» Є! Вiталiй Малахов за единим махом Фiльм той перевершив — Вже! Режисером Зорби Як верблюд двогорбий вантажi вергае Хай Бог помагае — Хай! Славний Хостiкоев Дивних див накоiв Мене обеззброiв Геть! А Сумська Наталя, Вiртуозна краля. Вже по Кайдашисi заздрiсницi: лисi — Глянь! Нас у раж ввiгнали. Ми на вас запали. Всi ми стали греки вiд кризи та спеки — Жах! Тож спектаклю слава. Малахову – браво! Є ще в Хостiкоева Витримка героева І снага Енеева І любов Антеева — А що е то е!..     30.09.2010 (четвер, на спектаклi) ??? Що воно за дивний пан Доминiк отой Стросс-кан Що гвалтуе кожну дiвку Із Нью-Йорку покоiвку Вдома теж соцiалiстку Може б виписав повiстку І на нашу прогресивну Докторовану i дивну Що воно за дивний пан Доминiк отой Стросс-кан Що тасуе наче карти І твоi й моi мiльярди Кому схоче тому й дасть Свiтова така напасть Та за ним крiзь жалюзi Уже стежить Саркозi Що воно за дивний пан Доминiк отой Стросс-кан Забаглося в президенти А там вищi дивiденди Там тебе поставлять раком І вживуть тебе зi смаком Хоч орай а хоч ори Планку сексу догори Оратанiе.     17.05.2011 Найвищi гостi Знак неба: бiле птаство лебедине У перший березiль менi уперше лине. Який небесний клекотливий ключ Весну вiдкрив i зняв зими обруч. Так високо! В безтямнiй високостi Куди ви прагнете, моi найвищi гостi? Я вас почув – взяв березневу свiчку, Прогнати зиму я iду в капличку. Дух неба сповнив – лебедино бiло, Аж серце з високостi заболiло. На мить майнули – i за мить пропали. І вiчнiстю в душi навiки стали… Найвищi гостi були нинi в мене. Щось випадкове а чи щось знаменне? Оця небесна доля березоля. Якби й менi така свiтилась доля, Така висока, чиста i небесна, Пропала в зимах, вiдродилась в веснах. Хай би й тобi засяяла на мить. Майнула вмить, а вiчно вже щемить…     1.03.2012 Нашi вiзii В. І. Полтавцю Коли Киiв стае Нью-Йорком, Чигирину – буть Вашингтоном! І звестись понад нашим мороком, Украiнським стать камертоном! Клекотала козацьким вулканом Тут не раз вогняна Украiна Синьожупанним i сiрожупанним Днiпрового вуса сивiла пiна. Чом казах нас узяв Астаною? Чим в Бразилiа брав Нiмейер?… Доля обiйде нас стороною І шпурне на смiття конвеер. Автомобiльним в столицi корком Судьбоносно – останнiм вагоном. То ж як Киiв стае Нью-Йорком, Чигирину – буть Вашингтоном… Черга до дiда В дискотецi знову дiд Звуть баби його «бандiт». Вiн собi шукае бабу Серед юних афродiт В безсоромному танку Десь заголить у кутку Швидко зробить бабi бебi Вже сто першiй на вiку Враз до ЗАГСу поведе Дiвка з вискоком iде Швидко зробить дачку тачку І фiнансову задачку Всiм розв’яже i т. д. Розлучаеться за рiк Невгамовний чоловiк Й знов собi шукае бабу Загубив бабам тим лiк Всi з машинами з дiтьми Скрiзь привiтаний людьми В свiтi славному гаремi Всмак живе не то що ми Заздрим силi жизнянiй І грошам що е при нiй Все законно по закону Узаконим лиш зумiй Стань лиш в чергу отаку Дiвко в юному вiнку В нашiм славнiм блядоходi В незалежнiм бардаку. Валентинки вiд калини Лише калина мае валентинки. Сердечко – це калинове зерно. Вона мене напоiть щохвилинки, Вона з моiм сердечком заодно. Калинонько! Ти матiнкою поiш І кетягами горнешся до рук, Коли до тебе вернеться мiй поiзд З далеких розвертаючись розлук. Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ИТ» Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию:https://tellnovel.com/ru/drach_-van/satirikon-pro-i-contra