Читати онлайн “Озма з країни Оз” «Ліман Баум»
- 01.02
- 0
- 0

Сторінка 1
Озма з краiни ОзЛiман Френк Баум
Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури
Лiман Френк Баум (1856–1919) – популярний американський письменник, всесвiтньо вiдомий класик дитячоi лiтератури, який створив чарiвну краiну Оз. Його книжки були неодноразово екранiзованi, на казках Баума виросло не одне поколiння дiтей в усьому свiтi. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком його твори «Чарiвник краiни Оз» та «Чари краiни Оз».
Повiсть-казка «Озма з краiни Оз» (1907) – третя книжка серii про героiв цiеi чарiвноi краiни. Цього разу Доротi i Принцеса Озма звiльняють Королеву краiни Ев та ii десятьох дiтей, якi перебувають в ув’язненнi у пiдступного Короля Номiв, котрий перетворив iх на прикраси у своему палацi. А розгадати нещирi намiри Короля i врятувати всiх допоможе кмiтлива Курка Бiлiна, яка вмiе говорити…
Лiман Френк Баум
Озма з краiни Оз
© Г. Г. Лозинська (правонаступниця Ю. Лiсняка), переклад украiнською, 2005
© А. О. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010
Передмова
Ця нова книжка про Оз, як i остання, що звалася «Краiна Оз», написана тому, що цього захотiли моi друзi – дiти. У своiх милих листах вони бажали дiзнатися «iще про Доротi», допитувались: «А що сталося з Лякливим Левом?» або «Що робила Озма потiм?» – звичайно, коли вона стала Правителькою Озу. А деякi навiть пiдказували менi сюжети, як, наприклад: «Будь ласка, пошлiть Доротi ще раз до краiни Оз», – або: «А чому ви не зведете Доротi й Озму докупи, щоб вони подружились?» Якби я мiг зробити все те, про що просять моi маленькi друзi, менi б довелось написати ще кiлькадесят книжок, щоб задовольнити iх. І я хотiв би це зробити, бо писання цих книжок тiшить мене, так само як дiтей, кажуть вони, тiшить читання iх.
Ну, то ось вам «iще про Доротi», i про наших давнiх друзiв Опудала та Залiзного Лiсоруба, i про Лякливого Лева, i про Озму, i про всiх iнших. Є тут також багато й про нових химерних, незвичайних героiв. Один мiй маленький друг, що прочитав цю iсторiю, коли вона була ще не надрукована, сказав менi: «Бiлiна – справдi «озминська», мiстере Баум, i Тiк-Так, i Голодний Тигр теж».
Якщо така думка слушна i всi дiти погодяться, що ця нова iсторiя справдi «озьминська», я буду щиро радий, що написав ii. І можливо, я ще одержу чимало приемних для мене листiв вiд своiх читачiв, у яких вони розкажуть менi, чи сподобалась iм «Озма з краiни Оз». Сподiваюся, що так.
Л. Френк Баум
Дiвчинка в курячiй клiтцi
Сильний вiтер шарпав поверхню океану, вкриваючи ii брижами. Потiм вiн розколихував вершечки тих брижiв, i вони ставали хвилями, а вiтер розбурхував iз тих хвиль буруни. Тi буруни котилися й котилися, страшенно високi, вищi навiть за дахи будинкiв. Декотрi пiдбивалися так високо, як вершечки високих дерев, i скидались на гори; а западини мiж великими бурунами були схожi на глибокi долини.
Усе це шалене бурхання й плескання вод у безкрайому океанi, яке зчиняв хтозна-нащо й про що бешкетник вiтер, скiнчилося жахливим штормом, а шторм в океанi любить витiвати багато химерних штук i завдавати багато шкоди.
Коли здiйнявся вiтер, у чистому морi далеко вiд суходолу плив корабель. Тiльки-но хвилi почали розгулюватись i здiйматися чимраз вище, корабель стало кидати вгору й униз, i гойдати то на один, то на другий бiк, i жбурляти ним так, що навiть моряки мусили триматися за линви та поруччя, щоб iх не змело з палуби вiтром або не змило в море водою.
А хмари на небi були такi щiльнi, що сонячне свiтло не могло пробитися крiзь них, вдень стало темно, як уночi, i шторм вiд того був iще жахливiший.
Капiтан корабля не боявся, бо це був не перший шторм у його життi, i вiн завжди виводив свiй корабель цiлим. Але вiн знав, що пасажири будуть у небезпецi, якщо спробують зостатись на палубi, тому вiн послав iх усiх до кают i наказав лишатися там, поки не скiнчиться шторм, поводитися мужньо, не лякатись, i тодi все буде добре.
А серед тих пасажирiв була одна маленька дiвчинка з Канзасу. Звали ii Доротi Гейл, i пливла вона зi своiм дядьком Генрi до Австралii, в гостi до родичiв, яких вона ще нiколи не бачила. Треба вам знати, що дядечко Генрi був не зовсiм здоровий: вiн так тяжко працював на своiй фермi в Канзасi, що пiдiрвав здоров’я, став нервовий i часто нездужав. Тому вiн лишив тiтку Ем удома наглядати за фермою, а сам вирушив до Австралii провiдати родичiв i вiдпочити як слiд.
Доротi дуже хотiла поiхати з ним, i дядько Генрi подумав, що це буде йому добре товариство в дорозi, удвох же веселiше, та й погодився узяти ii. А дiвчинка вже була досвiдченою мандрiвницею – адже колись смерч занiс ii так далеко вiд дому, що вона опинилась аж у чудеснiй краiнi Оз, де ii спiткало багато дуже дивних пригод, аж поки вона зумiла повернутися додому, до Канзасу. Тому вона не дуже лякалась негоди, i як почав завивати та свистiти вiтер, а хвилi – гойдати та жбурляти корабель, наша маленька пас