Сторінка 1

Жiнка у вiкнi
Е. Дж. Фiнн


Анна Фокс самотньо живе у своiй квартирi в Нью-Йорку. Чоловiк Ед та донька Олiвiя трагiчно загинули. Це надломило психiку жiнки, вона почала шукати забуття в алкоголi та самотностi. Мешкаючи осiбно, Анна виявляе цiкавiсть до сусiдiв. Здаеться, iхне життя теж не таке просте, як здаеться. Але одного дня Анна помiчае, що й за нею хтось стежить. Бiльш того, цей хтось проник до ii будинку, до ii вiртуального життя… Чи це все – ii хвора уява? Тепер вона намагаеться зрозумiти, де реальнiсть, а де – фантазiя чи галюцинацiя, а також хто прагне довести ii до божевiлля. Бо iнодi все не е таким, яким видаеться…





Е. Дж. Фiнн

Жiнка у вiкнi



Джорджевi


Я вiдчуваю, що десь усерединi тебе е хтось, про кого нiхто не знае.

    «Тiнь сумнiву»[1 - Психологiчний трилер вiдомого британо-американського реж. Альфреда Гiчкока (1899–1980), заснований на реальнiй iсторii серiйного душителя 1920-х рр. Е. Л. Нельсона. Визнаний «першим незаперечним шедевром» Гiчкока i фiльмом, у якому англiйський режисер «уперше вiдкрив для себе Америку». Гiчкок працював у Голлiвудi з 1939 р., але до 1943 р. його фiльми базувалися на британськiй тематицi.] (1943)






Недiля, 24 жовтня





1


Їi чоловiк от-от повернеться додому. Цього разу вiн ii спiймае.

Вiкна будинку 212 не прикривають нiякi штори, жодноi стрiчки жалюзi – у цьому iржаво-червоному таун-гаусi[2 - Town-house – малоповерховi будинки на декiлька сiмей, сполученi в один корпус. (Тут i далi прим. перекл., якщо не вказано iнше.)] колись жили молода пара Мотт, донедавна, доки не перестали бути парою. Я не знайома з жодним iз Мотт, та час вiд часу навiдуюсь до них у мережi: перевiряю його профiль у «ЛiнкдІнi», ii сторiнку у «Фейсбуку». Їхнiй список бажаних подарункiв на весiлля досi лежить на сайтi «Мейсiз».[3 - Macy’s – одна з найстарiших та найбiльших мереж роздрiбноi торгiвлi в США.] Я ще навiть можу купити iм столовий посуд.

Як я вже говорила, нi вiкна, нi пiдвiконня нiчим не прикрашенi. Тому багровий голий будинок 212 тупо вирячився на вулицю, а я дивлюсь просто на нього, спостерiгаю, як господиня маетку заводить свого пiдрядника до спальнi для гостей. Що такого в цьому будинку? Туди приходить помирати любов.

Вона вродлива, натуральне руде волосся й зеленi, наче трава, очi, а ii спину вкривае архiпелаг дрiбненьких родимок. Набагато красивiша, нiж ii чоловiк, доктор Джон Мiллер, психотерапевт – так, вiн проводить консультацii для пар, – один iз 436 тисяч Джонiв Мiллерiв у мережi. Конкретно цей працюе бiля парку «Гремерсi»[4 - Gramercy Park – невеликий приватний парк на пiвдненному сходi Мангеттену.] та не приймае страховку. Як зазначено в актi купiвлi-продажу, вiн заплатив за нього три мiльйони шiстсот тисяч доларiв. Бiзнес, мабуть, йде непогано. Трiшки бiльше i, разом iз тим, дещо менше я знаю про його дружину. Важко назвати ii домогосподаркою: Мiллери переiхали сюди ще вiсiм тижнiв тому, а тi вiкна й досi голi, ай-я-яй. Вона вiдвiдуе заняття з йоги тричi на тиждень, зiстрибуючи сходами вниз зi скрученим пiд пахвою килимком для йоги, що схожий на килим-самолiт, а ii ноги, наче у вакуумну упаковку, загорнутi в лосини фiрми «Лулулемон». А ще вона, мабуть, десь займаеться волонтерством – виходить з будинку на початку одинадцятоi по понедiлках та п’ятницях, приблизно в той же час, коли я прокидаюсь, а повертаеться мiж п’ятою та п’ятою тридцять, саме коли я беруся за нiчний перегляд фiльму (сьогоднiшнiй вибiр: «Людина, яка забагато знала»,[5 - «The Man Who Knew Too Much» (1956) – кольоровий фiльм реж. Альфреда Гiчкока.] вже енний раз. Я жiнка, яка забагато переглядала).

Я помiтила, що вона полюбляе випити вдень, як i я. Цiкаво, вона полюбляе випити i зранку? Як i я?

Та от ii вiк для мене – загадка, хоча вона точно молодша за доктора Мiллера та молодша за мене (i спритнiша також); про те, як ii звати, я можу лише припускати. Як на мене, вона схожа на Риту, тому що виглядае як Гейворт у фiльмi «Гiльда».[6 - «Gilda» (1946) – фiльм-нуар, мелодрама реж. Чарльза Вiдора.] «Мене це анiскiлечки не цiкавить», – обожнюю цю ii фразу.

Мене ж, навпаки, дуже цiкавить. Не ii тiло – блiдий гребiнь хребта, лопатки, схожi на хирлявi крила, ясно-блакитний лiфчик, що обiймае ii груди: як тiльки щось iз перелiченого вимальовуеться в моему об’ективi, я вiдвертаюсь – мене цiкавлять життя, якi вона веде. Життя у множинi. Яких на два бiльше, нiж у мене.

Їi чоловiк саме виiхав з-за рогу вулицi, щойно пополуднi, незадовго пiсля того, як його дружина замкнула переднi дверi та побуксирувала за собою пiдрядника. Вiдхилення вiд норми: по недiлях доктор Мiллер повертаеться додому чверть по третiй, завжди.

Але тепер цей добрий лiкар простуе собi тротуаром, повiльно почмихкуючи, в руцi – портфель, обручка пiдморгуе менi з пiдмiзинного пальця. Я збiльшую зображення на його ногах: темно-червонi оксфорди,[7 - Рiзновид класичного чоловiчого взуття.] лискучi вiд крему, ловлять зайчикiв осiннього сонця i з кожним кроком вiдхвицюють iх г

Сторінка 2

ть.

Я переводжу лiнзу фотоапарата на його голову. Вiд ока мого «Нiкона» D5500 нiчого не втече, ще й iз цим об’ективом «Оптека»: його неслухняне волосся кольору мергелю, тендiтнi дешевi окуляри, у неглибоких ставках щiк – острiвцi щетини. За своiми черевиками вiн доглядае краще, нiж за обличчям.

Повертаемося до будинку 212, де Рита й пiдрядник моторно роздягаються. Я можу зателефонувати в довiдкову службу, дiзнатися ii номер телефону, подзвонити, попередити. Цього я не робитиму. Спостерiгати – це наче фотографувати живу природу: не варто втручатися в ii справи.

Доктор Мiллер вже за пiвхвилини буде перед дверима. Рот його дружини полiруе шию пiдрядника. Вона вже без блузки.

Ще чотири кроки. П’ять, шiсть, сiм. Ще двадцять секунд, максимум. Зубами вона вгризаеться у краватку та вишкiряеться до нього. Руки незграбно намагаються розстебнути сорочку. Вiн пасеться в ii вусi. Їi чоловiк перестрибуе через криву плиту тротуару. П’ятнадцять секунд.

Я майже чую, як краватка вислизае з-пiд комiра. Вона швиргае ii через усю кiмнату.

Десять секунд. Я ще раз наближую зображення, носик фотоапарата ледь не вистрибуе. Його рука занурюеться в кишеню i виринае зi здобиччю – в’язкою ключiв. Сiм секунд.

Вона вивiльняе волосся iз хвостика, й воно розсипаеться по ii плечах. Три секунди. Вiн пiдiймаеться сходами.

Вона обвивае руками його шию та палко цiлуе. Вiн встромляе ключ у замок. Ключ повертаеться.

Я збiльшую зображення ii обличчя, ii очей, якi щойно ледь не вистрибнули з орбiт. Вона почула.

Роблю фотографiю.

А тодi його портфель розкриваеться.

Зграя аркушiв вистрибуе з нього, iх пiдхоплюе вiтер. Я переводжу фокус знову на доктора Мiллера – до чiткого «Бляха», що формуеться в його ротi; вiн кладе портфель на ганок, ловить кiлька аркушiв пiдошвою отих блискучих туфель, а решту вихоплюе руками. Один аркуш-зiрвиголова зачепився за сучки дерева. Вiн цього не помiчае. Знову Рита, руки якоi стрiмко пiрнають у рукави, а волосся зачiсуеться назад. Вона вискакуе з кiмнати. Пiдрядник, якого залишили напризволяще, вилiтае з лiжка, забирае свою краватку та запихае ii до кишенi.

Я видихаю, наче балон, з якого сичить повiтря. Навiть не помiтила, коли затримала подих.

Вiдчиняються вхiднi дверi: Рита стрiмголов несеться сходами, кличе свого чоловiка. Той повертаеться; думаю, що усмiхаеться, але менi не видно. Вона нахиляеться, збирае пару аркушiв iз тротуару.

У дверях з’являеться пiдрядник, одна рука в кишенi, iншу вiн пiдносить для привiтання. Доктор Мiллер махае йому у вiдповiдь. Вiн пiднiмаеться на сходовий майданчик, пiднiмае портфель, чоловiки тиснуть один одному руки. Вони заходять досередини, Рита – за ними.

Що ж. Може, наступного разу.




Понедiлок, 25 жовтня





2


Кiлька секунд тому повз будинок проiхало авто, повiльно та похмуро, наче катафалк iз габаритними заднiми фарами, що свiтять у темрявi.

– Новi сусiди, – кажу я доньцi.

– В якому будинку?

– Сусiдньому. За сквером. Номер 207. – Вони саме там, тьмянi, як примари в сутiнках, витягують коробки з багажника.

Вона плямкае.

– Що ти iси? – запитую я. Звiсно, це ж вечiр китайськоi кухнi; вона iсть ло-мейн.[8 - Традицiйна китайська страва iз пшеничноi локшини з рiзноманiтними добавками.]

– Ло-мейн.

– Тiльки не iж, коли з матусею розмовляеш.

Вона плямкае знову, прицмокуе.

– Мо-ом. – Для нас ця тема – наче перетягування каната; вона вкорочуе «моммi» – «матуся», всупереч моiй волi, натомiсть використовуючи слово грубiше й присадкуватiше. «Просто не звертай уваги», – радить Ед, але для неi вiн все одно «деддi» – «татко».

– Тобi варто пiти з ними познайомитись, – радить Олiвiя.

– Я б залюбки, Гарбузику. – Пiдiймаюсь на другий поверх, де кращий вид. – Овва: довкола всюди гарбузи. В усiх сусiдiв принаймнi по одному. У Греiв цiлих чотири. – Виходжу на сходовий майданчик з келихом у руцi, вино хлюпаеться об моi губи. – Я б хотiла й тобi вибрати гарбуза. Скажи татковi, щоб купив. – Я потягую вино, ковтаю. – Скажи, нехай купить два, один тобi й один – менi.

– Добре.

Я кидаю погляд на свое вiдображення в темному дзеркалi вбиральнi.

– Ти щаслива, серденько?

– Так.

– Тобi не самотньо? – У неi нiколи не було справжнiх друзiв у Нью-Йорку; вона була надто сором’язливою, надто маленькою.

– Неа.

Я заглядаю в темряву на вершинi сходiв, у морок понад ними. Вдень свiтло Сонця падае крiзь опукле стельове вiкно; вночi ж воно перетворюеться на банькате око, що витрiщаеться у глибину сходового «колодязя».

– Сумуеш за Панчем?

– Неа. – З котом вони також не надто ладнали. Одного рiздвяного ранку вiн ii подряпав, промчав кiгтями по ii зап’ястку двома блискавичними гребками, пiвнiч-пiвдень, схiд-захiд; на шкiрi виступила яскрава решiтка з кровi, нiби для гри у хрестики-нулики, й Ед ледь не шпурнув кота з вiкна. Зараз я шукаю його, бачу, що вiн скрутився калачиком на диванi в бiблiотецi й дивиться на мене.

– Дозволь менi поговорити з татком, Гарбузику. – Я вибiгаю сходами ще вище, жорсткою до

Сторінка 3

iжкою пiд моiми пiдошвами. Ротанг. Чим ми думали? Вiн же так легко брудниться.

– Привiт, ударнице,[9 - Slugger (амер. «ударник», тут «ударниця») – сленгове спортивне слово на позначення сильного вiдбиваючого гравця у бейсболi, а також сильного в атацi, але вразливого в оборонi у боксi. (Прим. ред.)] – вiтае вiн мене. – Новi сусiди?

– Так.

– Хiба в тебе вже не з’являлося якихось нових сусiдiв нещодавно?

– То було два мiсяцi тому. Будинок 212. Мiллери. – Я обертаюся, спускаючись сходами.

– А цi новi люди де?

– У двiстi сьомому. То через сквер.

– Квартал змiнюеться.

Я доходжу до сходового майданчика, обходжу його.

– Вони небагато iз собою привезли. Лише одна машина.

– Напевно, вантажники приiдуть пiзнiше.

– Напевно.

Тиша. Сьорбаю ще трохи вина…

Тепер я знов у вiтальнi, бiля вогню, тiнi наповнюють кутки.

– Слухай… – починае Ед.

– У них е син.

– Що?

– Син у них, – повторюю я, притиснувшись лобом до холодного вiкна. Лiхтарi з натрiевими лампами ще не виросли в цiй частинi Гарлему,[10 - Harlem – район на пiвночi Мангеттену, частина Верхнього Мангеттену.] вулиця залита тiльки сяйвом лимонноi скибки мiсяця, та я досi можу розгледiти iхнi постатi: чоловiк, жiнка й високий хлопець носять коробки пiд вхiднi дверi. – Пiдлiток, – додаю.

– Полегше, пантеро.

Я ледь встигаю стримати цi слова, та раптом бовкаю:

– Якби ж ви були тут, зi мною.

Це заскочило мене саму зненацька. Еда теж, судячи з його iнтонацii. Пауза.

А тодi:

– Тобi потрiбно бiльше часу, – каже вiн.

Я мовчу.

– Лiкарi кажуть, що забагато контактiв погано на тебе вплинуть.

– Я i е тiею лiкаркою, хто це сказала.

– Ти – одна з них.

Позаду чути хрускання кiсточок – то трiщать iскри в камiнi. Полум’я затихае, тiльки бурмоче щось крiзь решiтку.

– Чому б тобi не запросити цих нових сусiдiв до себе? – запитуе вiн.

Я осушую келих.

– Думаю, на сьогоднi досить.

– Анно.

– Еде.

Я майже чую його дихання.

– Менi шкода, що ми не можемо бути з тобою.

Я майже чую свое серцебиття.

– Менi теж.

Панч проводить мене сходами донизу. Я беру його на одну руку та повертаюся на кухню. Ще один келих, перед сном.

Я беру пляшку за горлечко, повертаюся до вiкна, де три примари блукають тротуаром, та пiдiймаю ii, виголошуючи нiмий тост.




Вiвторок, 26 жовтня





3


Цього ж дня рiк тому ми планували продати цей будинок, навiть звернулися до маклера; Олiвiя мала б наступного вересня пiти до школи на Мiдтаунi,[11 - Midtown (Середнiй Мангеттен) – один з трьох великих районiв Мангеттену.] а Ед знайшов нам реконструйований будинок на Ленокс Гiлл.[12 - Lenox Hill – квартал у районi Іст-Сайд, що на Мiдтаунi.] «Буде весело, – обiцяв вiн. – Я поставлю бiде, тiльки для вас». Я поплескала його по плечу.

«А що таке бiде?» – запитала Олiвiя.

Але потiм вiн пiшов, i вона разом з ним. Тож мое серце розривалось на частини знову, коли минулоi ночi я згадала першi слова нашого мертвонародженого плану, а саме: «З любов’ю вiдреставрована архiтектурна пам’ятка, перлина Гарлему ХІХ столiття! чудовий сiмейний дiм!». Пам’ятка та перлина – неоднозначнi слова в цьому випадку. Гарлем – незаперечно, як i XIX столiття (1884). З любов’ю вiдреставрована – це я можу засвiдчити, а ще – до бiса дорога. Чудовий сiмейний дiм – правда.

Моi володiння та iх аванпости.

Пiдвал. Чи, як говорив наш маклер, цокольнi апартаменти. Нижче рiвня вулицi, займае увесь поверх, з окремим входом; кухня, ванна, спальня, невеликий кабiнет. Робоче мiсце, яке Ед займав протягом восьми рокiв, – вiн оздоблював стiл проектами, завiшував стiни пiдрядницькими технiчними завданнями. Наразi там проживае орендар. Сад. Насправдi патiо, вхiд з першого поверху. Неохайно розкиданi вапняковi плити, пара вживаних дерев’яних садових стiльцiв, молодий ясен, що згорбився в дальньому кутку, довготелесий i самотнiй, наче непопулярний пiдлiток. Час вiд часу менi дуже хочеться його обiйняти. Перший поверх. Нижнiй поверх,[13 - У британському варiантi англiйськоi «перший» поверх означае «загальноприйнятий» другий поверх, у той час як перший називають «нижнiм» (ground floor).] якщо ви з Британii, чи premier е?tage,[14 - Перший поверх (фр.).] якщо ви з Францii (я – анi перше, анi друге, але протягом аспiрантури прожила трохи в Оксфордi, мiж iншим, в окремому котеджi, а минулого липня почала вивчати fran?ais[15 - Французька мова (фр.).] у мережi). Кухня – вiдкритого планування, «велична» (знову слова маклера), iз заднiм виходом, що веде до саду, та бiчним виходом у сквер. Пiдлога з бiлоi берези, тепер заляпана калюжами мерло.[16 - Merlot – сорт французького вина, переважно з червоного винограду.] У коридорi – дамська кiмната, або червона кiмната, як я ii називаю. Їдальня, встелена перським килимом, що досi тiшить ступнi своею розкiшною м’якiстю. Другий поверх. Бiблiотека (Едова; полицi вгинаються вiд книжок, потрiсканих корiнцiв та вицвiлих суперобкладинок, якi вкладенi тiсно, нiби зуби у щелепi) та робочий кабiнет (мiй; скромний, доб

Сторінка 4

е провiтрюваний, ноутбук «Макбук» покоiться на столi вiд «Ікеi»,[17 - IKEA – одна з найбiльших та найпопулярнiших мереж продажу меблiв i товарiв для дому.] – мое поле битви в мережевих шахах). Друга вбиральня, ця пофарбована блакитним кольором пiд назвою «Райське захоплення», що досить честолюбно як на кiмнату, де тiльки рукомийник та унiтаз. Також глибока комiрчина для прання, яку я одного дня, можливо, перетворю на фотолабораторiю, якщо коли-небудь перейду з цифри на плiвку. Здаеться, мене це цiкавить усе менше. Третiй поверх. Господарева (господинева) спальня та ванна. Бiльшу частину цього року я провела в лiжку; тут один iз тих автоматично регульованих матрацiв, в якому два боки налаштовуються окремо – Ед запрограмував свiй на майже пухову м’якiсть, мiй же – твердий. «Ти спиш на цеглi», – якось сказав вiн, побренькуючи пальцем по простирадлу.

«А ти на купчастих хмарах», – вiдповiла я йому. Потiм вiн цiлував мене, довго та повiльно.

Пiсля того, як вони пiшли, тими чорними, порожнiми мiсяцями, я ледве могла видертися з-пiд простирадл, лише повiльно крутилася, нiби морська хвиля, вiд одного боку до iншого, замотуючись у спальну бiлизну та розмотуючись iз неi.

Також тут кiмната для гостей та приеднана ванна.

Четвертий поверх. Колись – житло для прислуги, тепер – спальня Олiвii та друга кiмната для гостей. Інколи вночi я блукаю по ii кiмнатi, наче привид. Інколи вдень я стою у дверях, спостерiгаючи за повiльним ширянням пилинок у променях сонця. Бувае, що я тижнями взагалi не вiдвiдую четвертий поверх, так що вiн починае танути в моiй пам’ятi, нiби вiдчуття дощу на шкiрi.

Не мае значення. Я поговорю з ними ще раз завтра. Тим часом, жодних ознак людей по сусiдству.




Середа, 27 жовтня





4


Довготелесий пiдлiток вистрибуе з дверей будинку номер 207, наче кiнь через пересувний бар’ер, та галопом несеться вулицею повз моi переднi вiкна. Я не встигаю його добре роздивитися – прокинулась рано пiсля пiзньоi ночi з фiльмом «З минулого»[18 - «Out of the Past» (1947) – американський фiльм-нуар реж. Жака Турнера.] та намагаюся вирiшити, чи один ковток мерло буде мудрим рiшенням; аж раптом краем ока вловлюю, як за вiкном проноситься бiлява чуприна й перекинутий через одне плече рюкзак. За мить його вже не видно.

Перехиляю свiй келих, пливу нагору та всiдаюся за стiл. Беру свiй «Нiкон».

На кухнi будинку 207 я бачу батька, кремезного чоловiка, спину якого освiтлюе екран телевiзора. Я прикладаю фотоапарат до ока та наближаю телезображення: програма «Сьогоднi».[19 - «Today» – американське ранкове телешоу на каналi NBC.] Я могла б збiгти униз i собi увiмкнути телевiзор, роздумую я, та дивитися програму разом iз сусiдом. Або можу переглядати ii просто тут, на його екранi, крiзь свiй об’ектив.

Вiддаю перевагу другому варiанту.



Востанне я вже досить давно виходила роздивитися фасад сусiдньоi будiвлi, натомiсть Гугл даруе менi панорами вулиць: побiлений камiнь iз ледь вловними ознаками стилю боз-ар,[20 - Боз-ар (франц. beaux-arts – краснi мистецтва) – еклектичний стиль архiтектури середини ХІХ ст. у Францii.] увiнчаний «вдовиною дорiжкою».[21 - Widow’s walk – вiдгороджена платформа з перильцями на даху будинку.] З вiкна, звiсно, я можу роздивитися тiльки один бiк будинку; крiзь схiднi вiкна чiтко видно кухню, невелику вiтальню на другому поверсi та спальню над нею.

Вчора прибув взвод вантажникiв, й вони по черзi тягали дивани, телевiзори та старовинний гардероб досередини. Чоловiк контролював цей потiк. Я не бачила дружини ще вiдтодi, як вони тiльки заiхали. Менi цiкаво, як вона виглядае.



Я саме збираюся поставити шах i мат гравцю з нiком «Рук-н-Ролл»,[22 - Rook-n-roll, англ. rook – тура (шахова фiгура).] коли чую дзвiнок. Човгаю донизу, ляскаю по кнопцi зумера, вiдмикаю вхiднi дверi й бачу за ними постать мого жильця знизу, який виглядае, як то кажуть, грубувато, але путяще. Вiн справдi вродливий, з масивною щелепою, очима, наче два люки, темними та глибокими. Такий собi Генрi Фонда[23 - Henry Fonda (1905–1982) – вiдомий американський актор театру й кiно минулого столiття.] пiсля довгоi нiчки (я не едина, хто так вважае. Девiд любить весело провести час iз випадковими подругами, як я помiтила. Тобто почула).

– Сьогоднi iду на Бруклiн, – повiдомляе вiн. Я проводжу пальцями крiзь волосся.

– Добре.

– Тобi потрiбно з чимось допомогти перед тим, як я пiду? – Звучить, неначе пропозицiя, неначе реплiка з нуарового фiльму. Просто склади губи докупи та подуй.[24 - Цитата героiнi акторки Лорен Беколл з фiльму-нуар «Маеш i не маеш» («To Have and Have Not», 1944 (Прим. пер. i ред.).]

– Нi, дякую. У мене все в нормi.

Вiн дивиться на мене, звузивши очi.

– Лампочки помiняти не треба? Тут темно.

– Менi подобаеться, що кiмнати темнi, – кажу я. Як i моi чоловiки, хочеться додати. – Це ж з «Аероплану»?[25 - «Airplane» (1980) – американська кiнокомедiя режисерiв Девiда та Джеррi Цукерiв i Джима Абрахамса…] – Що ж, весело тобi… – Потусити? Провести вечiр? Покохатися? 

Сторінка 5

…Провести вечiр.

Вiн обертаеться та йде.

– Знаеш, ти можеш заходити через дверi з пiдвалу, – кажу я йому в спину, додаючи ноток грайливостi до голосу. – Найiмовiрнiше, я буду вдома. – Сподiваюся, вiн хоча б усмiхнеться. Вiн тут вже два мiсяцi, та я жодного разу не бачила бодай натяку на посмiшку.

Вiн кивае. Вiн виходить.

Я зачиняю дверi, двiчi прокручуючи замок.



Розглядаю себе у дзеркалi. Зморшки – неначе спицi навколо моiх очей. Неприбрана кучма темного волосся, де-не-де потигрована сивиною, вiльно спадае менi на плечi; у заглибинi пахв – колюча стерня. Живiт обвис. Стегна поштрихованi ямочками. Шкiра майже крикливо-блiда, на руках i ногах проступають фiолетовi вени.

Ямочки, штрихи, стерня, зморшки: менi треба щось iз собою зробити. Колись у мене була така собi простацька краса, як говорили iншi, зокрема Ед. «Я вважав тебе просто iдеальною дiвчинкою», – сказав вiн, коли усе вже наближалося до кiнця.

Я опускаю погляд на пальцi на ногах, що бiгають брижами по кахельнiй пiдлозi, – довгi й тонкi, одна (чи радше десять) з моiх кращих рис, яка, проте, зараз виглядае дещо по-хижацькому. Я нишпорю в шафцi з лiками, де один на одному, наче тотемнi стовпи, поскладанi флакони з пiгулками, й дiстаю з глибин щипцi для нiгтiв. Нарештi хоч одна проблема, з якою я можу дати собi раду.




Четвер, 28 жовтня





5


Акт купiвлi-продажу опублiковано вчора. Моi новi сусiди – Алiстер i Джейн Расселли; вони заплатили три мiльйони чотириста п’ятдесят тисяч доларiв за свое скромне житло. Гугл каже, що вiн – один iз власникiв середньоi консалтинговоi компанii, яка ранiше знаходилась у Бостонi. Їi ж вiдслiдкувати неможливо – самi спробуйте ввести Джейн Расселл у пошуковiй системi.

Жвавий же квартал вони собi обрали.



Будинок Мiллерiв через дорогу – хто йде сюди, покинь усi надii – один з п’яти будинкiв, якi я можу оглядати зi своiх пiвденних вiкон. Зi схiдного боку стоять двi iдентичнi Сiрi Сестри-близнючки:[26 - Сiрi сестри, або Граi, – персонажi давньогрецькоi мiфологii Пефредо та Енiо – вартовi горгон.] однаковi коробчастi карнизи увiнчують вiкна, однаковi переднi дверi кольору зелених скляних пляшок. Справа – у трiшки сiрiшоi Сестри – живуть Генрi та Лiза Вассермени, давнi тутешнi мешканцi: «Вже сорок рокiв тут живемо i з’iжджати не збираемось», – хвалилася мiсiс Вассермен, коли ми сюди переiхали. Вона тодi забiгла до нас («в обличчя») сказати, наскiльки вона («та мiй Генрi») обуренi прибуттям «ще одного сiмейства молодих мажорiв» до «того, що колись ще можна було назвати справдi добросусiдським кварталом».

Ед тодi ошалiв. Олiвiя назвала свого плюшевого кролика Мажором. Вiдтодi Вассермени, про яких ми почали говорити тiльки у множинi, зi мною не розмовляли, хоча я живу сама, сама собi сiмейство. Вони не надто приязно ставляться й до мешканцiв другоi Сiроi Сестри, сiм’i з пiдходящим прiзвищем Грей.[27 - В оригiналi прiзвище – Gray. Британському слову grey (сiрий) вiдповiдае американський варiант gray iз тим же значенням.] Двi близнючки-пiдлiтки, батько – спiввласник дрiбноi фiрми, що спецiалiзуеться на злиттi та поглинаннi, мати – завзята господиня книжкового клубу. Книга цього мiсяця, яка вказана на iхнiй сторiнцi в «Мiтап»[28 - Meetup – соцiальна мережа для органiзацii рiзноманiтних групових зустрiчей людей поза Інтернетом.] i яку саме палко обговорюють у вiтальнi Греiв восьмеро жiнок середнього вiку, – «Джуд Непримiтний».[29 - «Jude the Obscure» (1895) – останнiй роман визначного британського письменника, поета i драматурга Томаса Гардi (1840–1928). (Прим. ред.)]

Я також ii прочитала, уявляючи, що я членкиня iхньоi групи, заразом наминаючи кавовий торт (дуже незручно) та потягуючи вино (це менi вдавалося непогано). «Як тобi “Джуд”, Анно?» – запитала б мене Крiстiн Грей, i я б вiдповiла, що вважаю його й справдi досить непримiтним. Ми би посмiялися. Мiж iншим, саме зараз вони й смiються. Я пробую посмiятися разом iз ними. Сьорбаю вино.

На захiд вiд Мiллерiв живуть Такеди. Чоловiк – японець, мати – бiла, а iхнiй син невимовно вродливий. Вiн грае на вiолончелi; у теплi мiсяцi вiн репетируе в невеличкiй вiтальнi з вiдчиненими навстiж вiкнами, тому Ед ранiше пiдiймав i нашi вiкна. Однiеi ночi давно минулого червня ми з Едом танцювали пiд мелодii якоiсь сюiти Баха: погойдувалися на кухнi, я поклала голову йому на плече, його пальцi переплелися за моею спиною, а хлопчик через дорогу грав собi та грав. Цього лiта його музика також приблукала до нашого будинку, пiдiйшла до моеi вiтальнi та ввiчливо постукала по склу: «Впусти мене». Я не хотiла, не могла – я нiколи не вiдчиняю вiкна, нiколи, – та все одно могла почути, як вона м’яко шепоче, благае: «Впусти мене. Впусти мене!»

Номери 206–208, незаселений здвоений будинок iз пiщанику, межуе з домом Такед. Якесь товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю купило його два листопади тому, та досi туди нiхто не переiхав. Таемниця. Майже рiк риштування чiплялося за його фасад, наче висячi сади; за одну нiч воно все зникло, – це сталося

Сторінка 6

за кiлька мiсяцiв до того, як Ед та Олiвiя пiшли, – й вiдтодi нiчого не змiнилося.

Ось така моя пiвденна iмперiя та ii суб’екти. Нiхто з цих людей не був менi другом; з бiльшiстю з них я не бачилася бiльше одного-двох разiв. Думаю, то все через мiське життя. Мабуть, Вассермени щось про мене пронюхали ще тодi. Цiкаво, чи знають вони, на що я перетворилася.



Занехаяна католицька школа межуе з моiм будинком зi сходу, майже спираеться на нього: це школа святоi Димфни,[30 - Християнська свята, що жила у VII ст. в Ірландii.] закрита ще вiдколи ми почали тут жити. Ми лякали Олiвiю, що вiдправимо ii туди, коли вона погано поводилася. Стiни з пористого коричневого каменю, потемнiлi вiд бруду вiкна. Принаймнi, такою я собi ii пригадую; я вже давно не дивилася на цю будiвлю.

А просто на захiд вiд мене – сквер. Невеличкий, площею приблизно у два домогосподарства завширшки та два завглибшки, з вузькою брукованою стежкою, що з пiвнiчного боку з’еднуе нашу вулицю з iншою. Два платани, неначе вартовi, стоять по обидва його кiнцi та полум’янiють листям; низька залiзна огорожа оточуе обидва боки. Це, як казав той гiдний цитування маклер, дуже оригiнально.

І, звiсно, будинок за сквером: номер 207. Лорди продали його два мiсяцi тому та поспiшно залишили будiвлю, полетiвши на пiвдень на свою пенсiйну вiллу, що у Веро Бiч.[31 - Vero Beach – мiсто на узбережжi Атлантичного океану, центр округу Індiан-Рiвер, штат Флорида.] Дорогу Алiстеру та Джейн Расселлам.

Джейн Расселл![32 - Тут маеться на увазi американська актриса, спiвачка i танцюристка Джейн Расселл (1921–2011), один iз секс-символiв Голлiвуду 1940 – 50-х рр.] Моя фiзiотерапевтка нiколи про неi не чула.

– «Джентльмени вiддають перевагу бiлявкам»,[33 - «Gentlemen Prefer Blondes» (1953) – американська музична кiнокомедiя реж. Г. Гоукса. У головних ролях – Мерилiн Монро i Джейн Расселл.] – сказала я.

– Не пригадую такого, – вiдповiла вона. – Бiна молодша за мене; можливо, в цьому й суть.

Усе це сталося сьогоднi, тiльки ранiше; не встигла я й почати протестувати, як вона вже зав’язала одну мою ногу поверх iншоi та перекинула мене на правий бiк. Вiд болю я ледь хапала ротом повiтря.

– Це корисно для твоiх пiдколiнних сухожиль, – запевнила вона мене.

– Сучка, – видихнула я.

Вона притиснула мое колiно до пiдлоги.

– Ти платиш менi не за те, щоб я з тобою панькалась. Я здригнулася.

– Можна заплатити, щоб ти пiшла геть?

Бiна приходить раз на тиждень i допомагае менi ненавидiти життя, як я люблю говорити, та повiдомити мене про своi найсвiжiшi сексуальнi пригоди, що трiшечки цiкавiшi, нiж моi. Тiльки у випадку Бiни вся проблема в тому, що вона перебiрлива.

– Половина хлопцiв у цих додатках використовують фото п’ятирiчноi давнини, – скаржиться вона, хитаючи водоспадом волосся, що протiкае по одному плечу, – а iнша половина – одруженi. А ще iнша половина мають серйознi пiдстави бути самотнiми.

Вона говорить про три половини, але ти не вступаеш у математичну дискусiю з людиною, яка вивертае тобi хребет.

Мiсяць тому я зарееструвалася на «Тiндерi»,[34 - Tinder – мобiльний додаток для знайомства та органiзацii швидких зустрiчей з людьми, якi живуть неподалiк.] «просто щоб подивитися», як говорила я сама собi. «Тiндер», пояснювала Бiна, зводить тебе з людьми, з якими ти вже перетиналася в життi. Але що, коли ти ще в життi нi з ким не перетиналася? Що, коли ти навiчно приречена тинятися в межах тих самих чотирьох тисяч вертикально впорядкованих квадратних футiв[35 - Приблизно 371,6 м2.] i нiкуди не виходити за iхнi межi?

Не знаю. Перший профiль, який я помiтила, був профiль Девiда.

Я одразу ж видалила свiй облiковий запис.

Минули чотири днi, вiдколи я вперше мигцем побачила Джейн Расселл. Вона точно не мала таких пропорцiй, як у первинно вiдомоi менi Джейн з ii торпедоподiбними грудьми i осиною талiею, але й я також таким похвалитися не можу. Сина я бачила лише раз, учора зранку. Чоловiк проте – широкоплечий, з густими бровами та довгим прямим носом – постiйно на виднотi в будинку: збивае яйця на кухнi, щось читае у вiтальнi, час вiд часу заглядае до ванноi, наче шукае когось.




П’ятниця, 29 жовтня





6


Сьогоднi в мене le?on[36 - Урок (фр.)] французькоi, а ввечерi – «Дияволицi».[37 - «Les Diaboliques» (1954) – французький психологiчний трилер реж. Анрi-Жоржа Клузо.] Шуряка-чоловiк, його «дещо пiдупала» дружина, коханка, вбивця та зниклий труп. Що може бути кращим за зниклий труп?

Та спочатку – службовi справи. Я ковтаю своi пiгулки, приземляюся перед ноутбуком, штовхаю мишку вбiк та заходжу на «Агору».

У будь-який час, завжди, там принаймнi кiлька десяткiв користувачiв у мережi, наче розсипанi по свiту сузiр’я. Деяких iз них я знаю по iменi: Талiя iз затоки Сан-Франциско;[38 - Bay Area – велика мiська агломерацiя у штатi Калiфорнiя, сформована навколо затоки Сан-Франциско.] Фiл з Бостона;[39 - Найбiльше мiсто штату Массачусетс.] юристка з Манчестера[40 - У США найбiльше мiсто штату Нью-Гемпшир.] iз зовсiм

Сторінка 7

неюридичним iм’ям Мiтцi; Педро, болiвiець, чия кульгава англiйська не гiрша за мiй пiджин[41 - Пiджин – спрощений варiант мови, що використовуеться мiж етнiчними групами та не е рiдною мовою для жодноi з них.] французькоi. У всiх iнших е нiкнейми, i в мене також; пам’ятаю, коли обирала свiй, дуже дотепним менi здавався «Аннагорафоб», та потiм я написала одному з користувачiв, що я психологиня, i ця iнформацiя швидко розiйшлася. Тому тепер я «доктор_тут». Зараз вона вас огляне.

Агорафобiя: у перекладi означае страх ринкових площ, на практицi ж пiд цей термiн пiдпадае цiлий ряд тривожних розладiв. Перший випадок документуеться кiнцем 1800-х, пiзнiше, аж через сто рокiв, ii «класифiкували як окремий об’ект дiагностики», хоча часто ця фобiя супроводжуе iншi панiчнi розлади. Можете прочитати про це, якщо хочете, у «Дiагностичному i статистичному посiбнику iз психiчних розладiв»,[42 - Diagnostic and Statistic Manual of mental disorders (DSM) – посiбник iз дiагностики й статистики психiчних розладiв.] видання п’яте. Скорочено «ДСП-5». Мене завжди це забавляло; звучить як назва кiнофраншизи. Вам сподобалися «Психiчнi розлади-4»? Ви будете у захватi вiд продовження!

Медична лiтература стае незвично образною, коли доходить до дiагностики. «Агорафобнi страхи… включають страх перебувати поза домом на самотi; страх стояння в натовпi чи в черзi; страх ходити мостами». Усе б вiддала, лише б побути на мосту. Бляха, усе б вiддала, щоб i в черзi постояти. Оце менi теж дуже подобаеться: «Страх сидiти по центру ряду в театрi». Тiльки центральнi мiсця, жодних iнших.

Це сторiнки 113–133, якщо вас зацiкавило.

Багато з нас – тi, кого хвороба вразила найсильнiше i кожен по-своему борюкаеться iз посттравматичним стресом, – прикутi до дому, схованi вiд безладного, масивного зовнiшнього свiту. Деякi бояться великих натовпiв; iншi – сум’яття в заторах; мене ж лякають широчiнь небес, нескiнченнiсть горизонту, повна вiдкритiсть, нищiвний тиск свiту за дверима. «Вiдкритi простори», як досить туманно називае iх «ДСП-5» i охоче подае внизу своi 186 примiток.

Як лiкарка можу зазначити, що пацiентка шукае середовище, яке вона може контролювати. Таким е клiнiчний погляд на проблему. Як постраждала (так, саме цим словом я користуюсь), я б сказала, що агорафобiя не стiльки зруйнувала мое життя, скiльки сама стала ним.



Екран привiтання «Агори» вiтаеться зi мною. Я перевiряю дошку повiдомлень, прочiсую гiлки обговорень. Три мiсяцi не виходжу з дому. Розумiю тебе, «Кала88»; у самоi вже десять мiсяцiв, i припиняти поки не збираюся. «Агора» залежить вiд настрою? Бiльше схоже на соцiофобiю, «РанняПташка». Чи проблеми зi щитовидною залозою. Досi не можу знайти собi роботу. Бiдна Меган, я знаю, як це, i менi дуже шкода. Дякуючи Едовi, менi робота не потрiбна, та я сумую за своiми пацiентами. Я хвилююся за своiх пацiентiв.

Якась новенька написала менi на електронну пошту. Направляю ii на посiбник iз виживання, який я створила нашвидкуруч ще навеснi: «Отже, у вас панiчний розлад», – на мою думку, звучить приемно та жваво.



П: Що менi iсти?

В: «Синiй фартух», «На тарiлцi», «Свiжий Привiт»[43 - Blue Apron, Plated, HelloFresh – американськi служби доставки продуктiв харчування.]… у США дуже багато варiантiв доставки! Тi, хто за кордоном, мабуть, також зможуть знайти для себе подiбнi служби.

П: Де менi дiстати лiки?

В: Усi великi фармацевтичнi компанii США тепер можуть доставити вам усе необхiдне пiд самi дверi. Попросiть вашого лiкаря поговорити про це з представником мiсцевоi аптеки, якщо виникнуть проблеми. П: Як менi тримати дiм у чистотi?

В: Прибирайте його! Наймiть службу з прибирання чи займiться цим самотужки.


(Я не роблю нi те, нi iнше. Менi б не завадило повитирати пилюку).



П: А як щодо смiття?

В: Ваш прибиральник може про це подбати, або можете попросити якогось iз ваших друзiв допомогти.

П: Як менi не померти вiд нудьги? В: А оце вже складнiше запитання…


Ну й так далi. Загалом, я задоволена цим документом. Було б непогано, якби свого часу хтось для мене такий створив.

Раптом на екранi вискакуе вiконечко чату.



СаллiIV: Привiт, док!


Я вiдчуваю, як губи розтягаються в усмiшцi. Саллi: двадцятишестирiчна, живе у Пертi,[44 - Perth – столиця слабко залюдненого австралiйського штату Захiдна Австралiя.] на неi напали цього року на Великдень, у недiлю. У неi були зламана рука й важкi забиття очей та обличчя; особу гвалтiвника так i не встановили, його не затримали. Саллi чотири мiсяцi провела вдома, iзольована в найiзольованiшому мiстi у свiтi, але тепер вона вже протягом бiльше десяти тижнiв перiодично виходить iз дому – молодчага, як вона сама каже. Психолог, аверсивна терапiя i пропранолол.[45 - Синтетичний антигiпертензивний препарат iз групи бета-блокаторiв.] Нiщо так не допомагае, як бетаблокатори.



доктор_тут: Тобi привiт! Усе добре?

СаллiIV: Усе кльово! Сьогоднi була на пiкнiку!!!


Вона завжди любить ставити знаки оклику, навiть у найглибшi перiоди своеi де

Сторінка 8

ресii.



доктор_тут: І як усе пройшло?

СаллiIV: Я вижила!:)


А ще iй дуже подобаеться ставити смайлики.



доктор_тут: Та ти просто виживальниця! Як справи з «Індералом»?[46 - Таблетки, активною речовиною яких е пропранолол.]

СаллiIV: Добре, я вже зменшила дозу до 80 мг.

доктор_тут: 2 на день?

СаллiIV: 1!!

доктор_тут: Мiнiмальна доза! Чудово! Побiчнi ефекти?

СаллiIV: Сушить очi, оце й усе.


Дуже непогано. Я приймаю схожi лiки (серед багатьох iнших), i час вiд часу головний бiль ледь не роздирае менi мозок. Пропранолол може призвести до мiгреней, серцевоi аритмii, задишки, депресii, галюцинацiй, важких шкiрних реакцiй, нудоти, дiареi, зниження рiвня лiбiдо, безсоння та сонливостi. «Цим лiкам не вистачае ще бiльше побiчних ефектiв», – якось сказав менi Ед.

– Самозаймання, наприклад, – запропонувала я.

– Енергiйна срачка.

– Повiльна i болiсна смерть.



доктор_тут: Рецидивiв не було?

СаллiIV: Минулого тижня трусило.

СаллiIV: Але я впоралась.

СаллiIV: Вправи для дихання.

доктор_тут: Старий добрий паперовий пакет.

СаллiIV: Вiдчуваю себе iдiоткою, але воно працюе.

доктор_тут: Не можу не погодитись. Усе правильно.

СаллiIV: дякс:)


Я потягую свое вино. Раптом вискакуе вiконце iншого чату: Ендрю, чоловiк, з яким я познайомилася на сайтi фанатiв класичного кiнематографу.



Серiя фiльмiв за Гремом Грiном[47 - Graham Greene (1904–1991) – англiйський письменник i драматург.] @ Анжелiка,[48 - Angelika Film Center – американська мережа кiнотеатрiв, що показуе у прокатi незалежне та iноземне кiно.] на цих вихiдних?


Я вагаюся. «Повалений бовван»[49 - «The Fallen Idol» (1948) – англiйська детективна драма реж. Керола Рiда. Екранiзацiя оповiдання Грема Грiна «Кiмната в пiдвалi».] – мiй улюблений фiльм за його твором – про приреченого дворецького i фатальний паперовий лiтачок, а ще минуло вже п’ятнадцять рокiв, вiдколи я востанне переглядала «Мiнiстерство страху».[50 - «Ministry of Fear» (1944) – американський фiльм-нуар реж. Фрiца Ланга.] А ще, звiсно, саме завдяки старим фiльмам ми зiйшлися з Едом.

Та я ще не пояснювала Ендрю свою ситуацiю. Мое «Не можу» ii продемонструе.

Повертаюся до Саллi.



доктор_тут: Ти продовжуеш вiдвiдувати сеанси своеi психологинi?

СаллiIV: Так:) Дякую. Тепер тiльки раз на тиждень. Вона каже, в мене помiтний прогрес.

СаллiIV: Лiки та лiжко – ключ до всього.

доктор_тут: Проблем зi сном немае?

СаллiIV: Досi сняться жахiття.

СаллiIV: А ти?

доктор_тут: Я багато сплю.


Мабуть, забагато. Треба згадати про це, коли говоритиму з доктором Фiлдiнгом. Не впевнена, що зроблю це.



СаллiIV: Як твiй прогрес? Борешся?

доктор_тут: Не так швидко, як у тебе! ПТСР[51 - Посттравматичний стресовий розлад – психiчний розлад, що виникае внаслiдок якихось психотравмуючих подiй.] – то жах. Але я сильна.

СаллiIV: Звiсно, сильна!

СаллiIV: просто хотiла перевiрити, як тут моi друзi – люблю вас усiх!!!


Я кажу Саллi adieu,[52 - Бувай (фр.).] й тiеi ж митi у «Скайп» телефонуе мiй репетитор.

«Бонжур, Ів», – бурмочу я собi пiд нiс. Якусь мить вагаюся перед тим, як пiдняти слухавку; я розумiю, що хочу його побачити – те чорнильне волосся, той темнуватий рум’янець шкiри. Тi брови, що насуваються одна на одну та змикаються, наче l’accent circonflexe,[53 - Циркумфлекс (фр.) – знак у виглядi перевернутоi «пташки» (^).]коли я дивую його своiм акцентом, що бувае досить часто.

Якщо Ендрю знову вiдмiтиться, я його iгноруватиму, поки що. Можливо, назавжди. Класичний кiнематограф: його я дiлю з Едом. Бiльше нi з ким.



Я перевертаю пiсочний годинник на своему столi, дивлюся, як маленька пiрамiда пiску нiби пульсуе, коли пiщинки утворюють ямочку. Так багато часу. Практично рiк. Я майже рiк не виходила з дому.

Ну, майже. П’ять разiв за вiсiм тижнiв я наважувалась вийти назовнi, через заднiй вихiд, до саду. Моя «таемна зброя», як називае ii доктор Фiлдiнг, то моя парасоля – Едова парасоля, якщо точнiше, розхитана штукенцiя фiрми «Лондонський туман».[54 - London Fog– британська фiрма одягу.] Доктор Фiлдiнг, якого також можна назвати розхитаною штукенцiею, наче опудало, стояв у саду, а я вiдчиняла дверi, розмахуючи парасолею, нiби мечем. Ривок пружини – вона розцвiтае; я уважно вивчаю ii тiло, ii ребра та шкiру. Темний тартан,[55 - Традицiйний орнамент, що формуеться iз перехресних вертикальних i горизонтальних смуг рiзного кольору.] на кожнiй складцi купола розмiщенi чотири чорнi квадрати, чотири бiлi лiнii по горизонталi та вертикалi. Чотири квадрати, чотири лiнii. Чотири чорних, чотири бiлих. Вдихни, порахуй до чотирьох. Видихни, порахуй до чотирьох. Чотири. Магiчна цифра.

Парасоля виступае просто передi мною, наче шабля, наче щит.

І тодi я виходжу.

Видих, два, три, чотири.

Вдих, два, три, чотири.

Нейлон сяе вiд сонця. Я спускаюся однiею сходинкою вниз (хоча там iх, звiсно, чотири) та пiдiймаю проти свiтила парасолю, зовсiм трiшечки, розглядаю крайчик його туфель, його гомiлки. Бiчни

Сторінка 9

зором бачу, як зливою осипаеться свiт, наче вода, що хоче залити мiй водолазний дзвiн.[56 - Водолазний дзвiн – пiдводне обладнання для транспортування водолазiв на глибину, що мае форму дзвона без дна.]

– Пам’ятай, що в тебе е своя таемна зброя, – чую голос доктора Фiлдiнга.

Нiяка це не таемна зброя, хочеться закричати менi; це тiльки задрипана парасоля, яку я витягла на вулицю пiд яскраве сонце.

Видих, два, три, чотири; вдих, два, три, чотири – i несподiвано, але це спрацьовуе; я виводжу себе вниз сходами (видих-два-три-чотири) та проходжу далi кiлька ярдiв по газону (вдих-два-три-чотири). Доки панiчний приплив усерединi не прориваеться вгору висхiдним потоком, заливае менi зiр, глушить голос доктора Фiлдiнга. А тодi… краще про це не думати.




Субота, 30 жовтня





7


Буря. Ясен у дворi страхiтливо загинаеться, спохмурнiлi вапняковi плити набрякають вологою. Пригадую, як одного разу я була у патiо та через вiтер упустила келих; вiн вибухнув, наче мильна бульбашка, мерло спалахнуло на землi й наповнило вени кам’яноi кладки, темною кривавою павутиною пiдповзло до моiх нiг.

Інодi, коли небо насуваеться донизу, я уявляю себе над ним, у лiтаку чи на хмарi, я розглядаю острiв унизу: мости, що спицями тягнуться вiд його схiдного узбережжя; машини, яких до нього притягуе, наче мух, що рояться навколо лампочки.

Я вже так давно не вiдчувала дотикiв дощу на своiй шкiрi. Чи вiтру – пестощiв вiтру, ледь не сказала я, тiльки це звучить як рядок iз дешевого любовного роману на полицi в супермаркетi.

Але це правда. А ще снiг, хоча дотику снiгу я бiльше нiколи не хочу вiдчувати.



Разом iз яблуками сорту «Бабуся Смiт» служба «Свiжа доставка» привезла менi сьогоднi персик. Цiкаво, як таке могло статися.



Того вечора, коли ми познайомилися на артхаузному показi «39 сходинок»,[57 - «39 Steps» (1935) – трилер реж. Альфреда Гiчкока.] ми з Едом порiвнювали своi iсторii. Я розповiла йому, що моя мама привчила мене до старих трилерiв i класичного нуару; у пiдлiтковi роки я вiддавала перевагу товариству Джин Тiрнi[58 - Gene Tierney(1920–1991) – американська кiноактриса] та Джиммi Стюарта[59 - James Stewart(1908–1997) – американський кiноактор.] перед моiми однокласниками. «Не можу визначитися, мило це чи сумно», – сказав Ед, який до минулого вечора жодного разу в життi не бачив чорно-бiлого кiно. За двi години його рот вже залiз до мого.

Тобто твiй рот залiз до мого, як вiн би мене виправив.

Доки ще не з’явилася Олiвiя, ми дивилися по фiльму, як мiнiмум, раз на тиждень – усi перевiренi часом саспенс-стрiчки[60 - Suspense– пiджанр кiнематографу, що характеризуеться створенням особливоi атмосфери схвильованостi, тривожноi невизначеностi, напруження, якi постiйно зростають i затягують глядача у спiвучасть подiям на екранi.] мого дитинства. «Подвiйна страховка»,[61 - «Double Indemnity» (1944) – американський фiльм-нуар реж. Бiллi Вайлдера.] «Газове свiтло»,[62 - «Gaslight» (1944) – мiстичний трилер у жанрi нуар реж. Джорджа К’юкора.] «Диверсант»,[63 - «Saboteur» (1942) – шпигунський трилер реж. А. Гiчкока.] «Великий годинник»[64 - «The Big Clock» (1948) – фiльм-нуар реж. Джона Ферроу.]… Тi ночi ми пережили в монохроматичному тонi. Для мене то було можливiстю згадати старих друзiв; для Еда – завести нових.

А ще ми придумували списки. Список фiльмiв серii «Тонка людина»,[65 - «The Thin Man» – кiнофраншиза, серiя комедiйних детективiв про пригоди одруженоi пари приватних розслiдувачiв.] вiд найкращого (оригiнал) до найгiршого («Пiсня Тонкоi людини»). Найкращi фiльми небувалого врожаю 1944-го. Найкращi моменти iз Джозефом Коттеном.[66 - Joseph Cotten – популярний американський актор.]

Я й сама можу писати такi списки, звiсно. Наприклад: найкращi «гiчкокiвськi» фiльми, знятi не Гiчкоком.

Поiхали: «М’ясник», раннiй фiльм Клода Шаброля,[67 - Claude Chabrol (1930–2010) – французький режисер i теоретик, один з представникiв «новоi хвилi» французького кiно.] який Гiч, за загальноприйнятою думкою, хотiв зняти сам. «Темний прохiд»[68 - «Dark Passage» (1947) – американський нуар-трилер реж. Делмера Дейвса.] iз Гамфрi Богартом[69 - Humphrey Bogart (1899–1957) – американський кiноактор (Прим. пер. i ред.).] i Лорен Беколл[70 - Lauren Bacall (1924–2014) – американська кiноактриса, вiдома своею ефектною зовнiшнiстю та низьким грубуватим голосом.] – освiдчення в коханнi мiсту Сан-Франциско, огорненому оксамитовим туманом, це праотець усiх фiльмiв, де персонаж лягае пiд скальпель, щоб замаскуватися. «Нiагара»[71 - «Niagara» (1953) – кольоровий нуар-трилер реж. Генрi Гетевея.] з Мерилiн Монро; «Шарада»[72 - «Charade» (1963) – американський романтичний детектив реж. Стенлi Донена.] з Одрi Гепберн;[73 - Audrey Hepburn (1929–1993) – британська актриса, модель, громадська дiячка.] «Раптовий страх»[74 - «Sudden Fear» (1952) – американський нуар-трилер реж. Девiда Мiллера.] iз бровастою Джоан Кроуфорд,[75 - Joan Crawford (1904–1977) – американська зiркова актриса нiмого та звукового кiно.] «Дочекайс

Сторінка 10

темряви»:[76 - «Wait until dark» (1967) – камерний психологiчний трилер реж. Теренса Янга.] знову Гепберн, слiпа жiнка, замкнута у своiй квартирi-пiдвалi. Я б знавiснiла жити у квартирi-пiдвалi.

Тепер фiльми пiсля Гiча: «Зникнення»[77 - «The Vanishing» (1993) – екранiзацiя роману «Золоте яйце» Тiма Краббе.] зi своiм несподiваним фiналом; «Несамовитий» – ода маестро вiд Поланскi;[78 - Roman Polanski (нар. 1933) – режисер, уродженець Парижа походження, який вирiс у Польщi i працював переважно у Великiй Британii (1963–1967), США (1968–1976) i Францii (пiсля 1976).] «Побiчна дiя»,[79 - «Side Effects» (2013) – психологiчний трилер реж. Стiвена Содерберга.] який починаеться як антифармакологiчне занудство, а потiм, наче вугор, переповзае в зовсiм iнший жанр. Гаразд, далi.

Тепер популярнi помилковi цитування фiльмiв. «Зiграй ще раз, Семе», – як стверджують, це цитата з «Касабланки»,[80 - «Casablanca» (1942) – романтична драма реж. Майкла Кертiса.] от тiльки анi Богi, анi Бергман цього не говорили. «Вiн живий», – Франкенштейн не надiлив свого монстра статтю; як би болiсно це не звучало, але то всього лиш: «Воно живе». «Елементарно, Ватсоне», – фраза дiйсно проскакуе в першому звуковому фiльмi про Голмса, та ii немае в жоднiй iз канонiчних книжок Конан Дойла.

Добре. Що далi?



Я вiдкриваю ноутбук, заходжу на «Агору». Повiдомлення вiд Мiтцi з Манчестера; вдячний звiт про виконану роботу вiд «Ямочки2016» з Арiзони. Нiчого цiкавого.



У вiтальнi будинку номер 210 хлопець Такеда водить смичком по своiй вiолончелi. Далi на схiд четверо Греiв тiкають вiд дощу, вибiгають своiми переднiми сходами, смiються. За сквером – Алiстер Расселл на кухнi наповнюе склянку водою з-пiд крана.




8


Пiзно пополуднi наливаю собi келих калiфорнiйського пiно-нуар[81 - Pinot noir – сорт червоного вина. Pinot noir – сорт червоного вина.], коли раптом лунае дзвiнок у дверi. Склянка випадае менi з рук.

Вона розбиваеться на друзки, довгий язик вина облизуе бiлу березову пiдлогу.

– Фак, – вигукую я (помiтила: коли навколо нiкого немае, я лаюся частiше та голоснiше. Ед би вжахнувся. Я й сама жахаюсь.)

Ледь встигаю вхопити жмут паперових рушникiв, як дзвiнок вдруге розривае тишу. Та якого дiдька? – думаю я, чи вже озвучую своi думки вголос? Девiд годину тому пiшов на роботу у Схiдному Гарлемi – я спостерiгала за ним iз бiблiотеки Еда – та й доставки я нiякоi не чекаю. Я схиляюсь, накриваю рушниками розлите вино та уламки, а далi крокую до дверей.

На екранi домофона – високий хлопець у приталеному пiджаку, в руках вiн тримае невелику бiлу коробку. Це син Расселлiв.

Натискаю на кнопку зв’язку.

– Так? – кажу я. Не так гостинно, як «Привiт», але шанобливiше, нiж «Якого дiдька?».

– Я живу за сквером, – голосно говорить вiн, майже переходячи на крик, хоча iнтонацiя голосу в нього при цьому надзвичайно ласкава. – Мама попросила передати це вам. – Бачу, як вiн пiдносить коробку до динамiка, а тодi, невпевнений у тому, де саме розташована камера, повiльно обертае ii, руками окреслюючи кола над головою.

– Звiсно, можеш просто… – починаю я. Попросити його залишити коробку в передпокоi? Мабуть, не надто по-сусiдському, але я вже два днi не приймала ванну, та й кiт на нього може накинутись.

Вiн так i стоiть на порозi, тримаючи коробку в повiтрi.

– …увiйти, – закiнчую я та натискаю на зумер.

Із клацанням замок вiдмикаеться, я пiдходжу до дверей з осторогою, як Панч пiдходить до незнайомих людей чи пiдходив колись, коли незнайомцi ще до нас навiдувались.

За матовим склом виростае постать, темна та струнка, як молоде деревце. Я вiдмикаю засуви, повертаю дверну ручку.

Хлопець справдi високий, з дитячим обличчям i блакитними очима, гривкою свiтло-каштанового волосся та ледь помiтним шрамом, що, розсiкаючи брову, тягнеться вгору по лобi. На вигляд йому рокiв п’ятнадцять. Вiн виглядае як хлопець, якого я колись знала та з яким цiлувалася ще в лiтньому таборi в Менi якусь чверть столiття тому. Вiн менi подобаеться.

– Мене звуть Ітан, – каже вiн.

– Заходь, – повторюю я.

Ітан переступае порiг.

– Тут темно.

Я клацаю вимикачем на стiнi.

Доки я оцiнюю Ітана, вiн оцiнюе кiмнату: картини, кота, який розлiгся на кушетцi, безформний розсип просяклих рушникiв, що розповзлися по пiдлозi кухнi.

– Щось трапилося?

– Невеличка аварiя, – вiдповiдаю я. – Мене звуть Анна. Фокс, – додаю на випадок, якщо вiн вiддае перевагу формальностям; я вже в такому вiцi, що йому в (молодi) матерi годжуся.

Ми потискаемо руки, а тодi хлопець подае менi коробку, мiцно запаковану та перев’язану стрiчкою.

– Це вам, – сором’язливо говорить вiн.

– Поклади ii отам. Може, хочеш чогось випити?

Ітан пiдходить до дивана.

– Можна води?

– Звiсно. – Я повертаюсь на кухню та прибираю розбите скло. – З льодом?

– Нi, дякую.

Наповнюю склянку, тодi ще одну, iгноруючи пляшку пiно-нуар на кухоннiй стiйцi.

Коробка опускаеться на журнальний столик, бiля мого ноутбука. Я не вийшла зi свого профiлю в «Агорi»

Сторінка 11

пiсля того як кiлька хвилин тому заспокоювала «ДискоМайкi», в якого саме починався панiчний напад; його повiдомлення з подякою виднiеться на екранi.

– Ось, – кажу я, сiдаю бiля Ітана та ставлю перед ним склянку. Я рiзко закриваю ноутбук i беруся за подарунок. – Подивимося, що тут у нас.

Розв’язую стрiчку, пiдiймаю кришку та iз заглибини у пакувальнiй тканинi витягую свiчку – з такими квiточками й стебельцями у пастцi воску, наче комахами у бурштинi. Я демонстративно пiдношу ii до обличчя.

– Лаванда, – подае голос Ітан.

– Так i думала, – вдихаю аромат. – Лаблю люванду. – Спробуй ще раз. – Люблю лаванду.

Вiн легенько усмiхаеться, кутик рота сiпаеться догори, наче на ниточцi. Я розумiю, що вже за кiлька рокiв вiн стане ставним чоловiком. Той шрам – жiнки дурiтимуть вiд нього. Дiвчата, мабуть, вже дурiють. Чи хлопцi.

– Мама попросила передати це вам. Десь кiлька днiв тому.

– Дуже турботливо. Новi сусiди й мають робити подарунки.

– До нас вже заходила одна ледi, – каже вiн. – Вона сказала, що нам не потрiбен такий великий будинок, якщо у нас така маленька сiм’я.

– Закладаюся, то була мiсiс Вассермен.

– Так.

– Ігноруйте ii.

– Так ми й зробили.

Панч зiскочив iз кушетки на пiдлогу та боязко до нас пiдiйшов. Ітан нахиляеться до нього, кладе пальцi на килимок долонею догори. Кiт вагаеться, а потiм чимчикуе до нас, нюхае Ітановi пальцi, облизуе iх. Хлопець хихоче.

– У котiв такi прикольнi язики, – каже вiн, нiби зiзнаючись у якомусь грiху.

– Еге ж, – сьорбаю свою воду. – Вони вкритi дрiбненькими шипами, нiби голочками, – кажу я на випадок, якщо вiн не знае слова «шип». Раптово усвiдомлюю, що не впевнена, як розмовляти з тими, в кого вже закiнчуеться пiдлiтковий вiк; моiм найстаршим пацiентам iз минулого було по дванадцять. – Можна я запалю свiчку?

Ітан знизуе плечима, посмiхаеться.

– Звiсно.

У шухлядi столу знаходжу коробку сiрникiв вишнево-червоного кольору, на нiй ще напис «Червоний кiт»;[82 - «The Red Cat» – ресторан у Нью-Йорку.] пам’ятаю, як ми з Едом там вечеряли, хоча вiдтодi минуло вже бiльше двох рокiв. Чи й трьох. Здаеться, таджин[83 - Пiвнiчноамериканська страва з м’яса та овочiв, що повiльно тушкуеться у спецiальному горщику, який мае таку саму назву.] iз курятиною, i, наскiльки я пам’ятаю, вiн похвалив вино. Тодi я ще так багато не пила.

Пiдпалюю сiрник, пiдношу його до гноту.

– Тiльки поглянь на це, – кажу я, коли маленький кiгтик полум’я роздряпуе повiтря; сяйво розквiтае, його квiтка сяе. – Як гарно.

Настае м’яка тиша. Панч вiсiмками крутиться довкола Ітанових нiг, а потiм застрибуе йому на колiна. Ітан заливаеться бадьорим гучним смiхом.

– Думаю, ти йому подобаешся.

– Я теж так думаю, – визнае вiн, вигинаючи палець за котячим вухом та лагiдно бавлячись iз ним.

– Бiльшiсть людей йому не подобаються. Погана вдача.

Почувся низький гул, нiби тихенький двигун. Панч i справдi муркоче.

Ітан широко посмiхаеться.

– Вiн цiлком хатнiй кiт?

– В нього е котячi дверцята у дверях на кухню. – Я вказую на них. – Та переважно вiн з дому не виходить.

– Гарненький, – бурмоче Ітан, доки Панч намагаеться сховатися в нього пiд пахвою.

– Як тобi в новому будинку? – запитую я.

Вiн вагаеться, погладжуючи котячу голову кiсточками пальцiв.

– Сумую за старим, – нарештi говорить вiн.

– Я тебе розумiю. А де ви жили ранiше? – Вiдповiдь я, звiсно, вже знаю.

– У Бостонi.

– А що привело вас до Нью-Йорка? – Ця iнформацiя менi також вiдома.

– Тато отримав нову роботу. – Фактично, його перевели в iнший вiддiл, та я не беруся сперечатись. – Тут у мене бiльша кiмната, – каже Ітан так, нiби це до нього щойно дiйшло.

– Люди, якi там жили перед вами, зробили велику реставрацiю.

– Мама каже, то була реконструкцiя.

– Саме так. Реконструкцiя. І вони об’еднали кiлька кiмнат нагорi.

– Ви були в моему будинку? – запитуе вiн.

– Кiлька разiв. Я iх не те щоб дуже добре знала, маю на увазi Лордiв. Та в них щороку бувала святкова вечiрка, i тодi я до них навiдувалась. – Взагалi, востанне я на неi приходила майже рiк тому. Тодi зi мною там був Ед. А через два тижнi вiн пiшов.

Я починаю розслаблятися. На мить менi здаеться, що це завдяки компанii Ітана – з ним легко i в нього м’який голос, навiть кiт це пiдтверджуе, – але потiм я розумiю, що повертаюся до режиму аналiтика, до принципу гойдалки: передачi та прийому запитань i вiдповiдей. Зацiкавленiсть i спiвчуття – ось iнструменти моiх дiй.

І раптом на якусь мить я знову опиняюся в минулому – у своему офiсi на Схiднiй вiсiмдесят восьмiй вулицi, в маленькiй тихiй кiмнатцi, залитiй приглушеним свiтлом, де два глибоких крiсла стоять одне навпроти одного, а мiж ними – озерце блакитного килима. Сичить обiгрiвач.

Дверi повiльно вiдчиняються, за ними кiмната очiкування з диваном та дерев’яним столиком; набiк позсувалися стоси номерiв «Промiнчикiв» та «Рейнджера Рiка»,[84 - «Highlights», «Ranger Rick» – американськi дитячi журнали.] корзина заповнена деталями «Лего»; у кутку муркотит

Сторінка 12

генератор бiлого шуму.[85 - Генератор бiлого шуму – умовна назва пристрою, що ретранслюе приемнi для вуха релаксацiйнi шуми, якi допомагають заснути.]

І дверi Веслi. Веслi, мiй бiзнес-партнер, мiй керiвник на аспiрантурi, людина, яка запросила мене на роботу приватним психологом. Веслi Брiл – Веслi Розумник,[86 - Bril вiд слова brilliant – блискучий (розумний).] як ми його називали, носiй скуйовджено-залиплоi шевелюри та розпарованих шкарпеток, блискавичного розуму та гримучого голосу. Я бачу, як вiн згорбився у своему крiслi вiд Імзiв,[87 - Eames Lounge Chai – вiдома модель м’яких шкiряних крiсел, сконструйована подружжям архiтекторiв i дизайнерiв Чарльзом i Рей Імзами.] довгi ноги, нацiленi на центр кiмнати, на колiнах лежить книга. Прочинене вiкно задихаеться вiд морозного зимового повiтря. Вiн курив тут. Вiн пiдводить погляд.

– Здоров, Фокс, – каже…

– Моя нова кiмната бiльша, нiж стара, – повторюе Ітан.

Я вiдкидаюся назад, перекидаю одну ногу на iншу. Усе це виглядае до абсурду офiцiйно. Я не можу згадати, коли востанне перехрещувала ноги.

– Яку школу вiдвiдуеш?

– Домашню, – вiдповiдае вiн. – Мене навчае мама. – Ще до того, як я встигаю щось вiдповiсти, вiн кивае на фотографiю на столику збоку. – То ваша сiм’я?

– Так. Це мiй чоловiк i донька. Його звуть Ед, а ii – Олiвiя.

– Вони зараз вдома?

– Нi, вони не тут. Я живу окремо.

– Овва. – Вiн погладжуе Панча по спинi. – Скiльки iй рокiв?

– Вiсiм. А тобi?

– Шiстнадцять. У лютому буде сiмнадцять.

Олiвiя б теж так сказала. Вiн старший, нiж виглядае.

– Моя донька народилася в лютому. На день святого Валентина.

– А я – двадцять восьмого.

– Майже на високосний рiк, – кажу я.

Вiн кивае.

– Ким ви працюете?

– Я психологиня. Працюю з дiтьми.

Вiн морщить нiс.

– Для чого дiтям психологи?

– Причини рiзнi. У когось проблеми в школi, у когось – удома.

Деякi важко сприймають переiзди на новi мiсця.

Вiн мовчить.

– Наскiльки я розумiю, якщо ти навчаешся вдома, тобi доводиться бачитися з друзями поза школою?

Вiн зiтхае.

– Тато знайшов для мене лiгу з плавання.

– Ти вже давно цим займаешся?

– З п’яти рокiв.

– Тобi, мабуть, добре вдаеться.

– Непогано. Тато каже, я здiбний.

Я киваю.

– Менi справдi добре вдаеться, – скромно визнае вiн. – Я навiть навчаю.

– Ти вчиш плавати?

– Людей з iнвалiднiстю. Не з фiзичною тобто, – додае вiн.

– З порушеннями розвитку?

– Так. Я багато цим займався у Бостонi. Тут я хочу продовжити.

– Як так сталося, що ти за це взявся?

– У сестри мого друга синдром Дауна, а кiлька рокiв тому вона побачила Олiмпiйськi iгри й захотiла навчитися плавати. Тому я навчив ii, потiм ще кiлькох дiтей iз ii школи. Ну, i тодi мене якось затягнуло у всю цю… – вiн задумуеться над правильним словом, – обстановку, якось так.

– Це чудово.

– Я не люблю вечiрок i такого подiбного.

– Не твоя обстановка.

– Нi. – Тут вiн усмiхаеться. – Зовсiм. Вiн повертае голову, дивиться на кухню.

– З моеi кiмнати менi видно ваш будинок, – каже вiн. – Отам.

Я повертаюся. Якщо йому видно будинок, то вiн мае на увазi схiдну його частину, куди виходять вiкна моеi спальнi. Така думка трiшки мене турбуе: вiн же пiдлiток, як-не-як. Я вдруге задумуюся, чи вiн не гей.

А тодi я бачу, що його очi нiби осклiли.

– Ой… – Я кидаю погляд праворуч, де мали б бути паперовi серветки, що лежали в моему офiсi. Натомiсть там фотографiя в рамцi, звiдки Олiвiя заслiплюе мене усмiшкою з вiдсутнiми зубами.

– Вибачте, – каже Ітан.

– Усе нормально, не вибачайся, – заспокоюю я його. – Щось не так?

– Нiчого. – Вiн протирае очi.

Я чекаю. Вiн все ж таки дитина, нагадую я собi – висока, з мутованим голосом, але дитина.

– Я сумую за друзями, – говорить вiн.

– Розумiю тебе. Це нормально.

– Я тут нiкого не знаю. – По його щоцi котиться сльоза. Вiн витирае ii тильним боком долонi.

– Важко з цими переiздами. Менi теж знадобилося трохи часу, щоб познайомитися з тутешнiми людьми.

Вiн гучно хлюпае носом.

– А ви коли переiхали сюди?

– Вiсiм рокiв тому. Тобто вже дев’ять. Із Коннектикуту. Вiн шморгае знову, витирае пальцем носа.

– Це не так далеко, як Бостон.

– Нi. Але переiжджати завжди важко, вiдстань не мае значення. – Менi хочеться його обiйняти. Та я цього не робитиму. Мiсцева вiдлюдниця розбещуе сусiдську дитину.

Якийсь час ми сидимо мовчки.

– Можна менi ще трохи води? – запитуе вiн.

– Зараз принесу.

– Нi, все нормально, – вiн пiдводиться; Панч стiкае по його нозi й збираеться пiд журнальним столиком.

Ітан йде до кухонноi раковини. Поки гуде кран, я встаю та пiдходжу до телевiзора, шарпаю нижню шухляду.

– Ти любиш кiно? – запитую я. Вiдповiдi немае; я обертаюся й бачу, що вiн стоiть бiля дверей кухнi, прикипiвши очима до скверу. Поблизу, в корзинi для смiття, флуоресцентно виблискують порожнi пляшки.

– Любиш кiно? – повторюю я; вiн кивае. – Ходи, глянеш. У мене цiла бiблiотека дискiв. Дуже велика. Навiть надто велика, як каже мiй чол

Сторінка 13

вiк.

– Я думав, ви живете окремо, – бурмоче Ітан, перетинаючи кiмнату в мiй бiк.

– Так, але вiн все одно мiй чоловiк. – Я перевiряю обручку на лiвiй руцi, кручу ii. – Хоча, ти маеш рацiю. – Вказую на висунуту шухляду. – Якщо хочеш узяти на перегляд якийсь фiльм, то не соромся. У вас е ДВД-плеер?

– Тато мае зовнiшнiй привiд для ноутбука.

– Пiдiйде.

– Думаю, вiн дозволить менi скористатися.

– Будемо сподiватись. – Я помалу починаю розумiти, що за фрукт цей Алiстер Расселл.

– А якi у вас фiльми? – запитуе Ітан.

– Переважно старi.

– Типу чорно-бiлi?

– Переважно чорно-бiлi.

– Я ще нiколи не бачив чорно-бiлого кiно. Я округлюю очi.

– Ти будеш приемно здивований. Усi найкращi фiльми – чорно-бiлi. Ітан дивиться на мене iз сумнiвом, але зазирае в шухляду. Майже двiстi коробочок, «Крiтерiон» та «Кiно»,[88 - Criterion Collection, Kino International – американськi компанii-розповсюджувачi носiiв з фiльмами-представниками класичного кiнематографу, арт-хаузу, низькобюджетного сучасного кiно.] колекцiя фiльмiв Гiчкока вiд «Юнiверсал», колекцii вибраних нуар-фiльмiв, «Зорянi вiйни» (я ж людина, як-не-як). Дослiджую корiнцi. «Нiч i мiсто»,[89 - «Night and the City» (1950) – фiльм-нуар реж. Жюля Дассена.] «Водоверть»,[90 - «Whirlpool» (1949) – трилер-нуар реж. Отто Премiнгера.] «Це вбивство, кохана моя».[91 - «Murder, My Sweet» (1944) – класичний фiльм-нуар реж. Едварда Дмитрика (1908–1999), яскравого представника украiнськоi дiаспори у США.]

– Ось, – виголошую я, висмикую одну коробочку й передаю ii Ітану.

– «Повинна настати нiч»,[92 - «Night Must Fall» (1937) – американський фiльм реж. Рiчарда Торпе.] – читае вiн.

– Чудовий фiльм, як для початку. Повний саспенсу, проте не страшний.

– Дякую, – вiн прочищае горло, кашляе. – Вибачте, – говорить Ітан й тягнеться за водою. – У мене алергiя на котiв.

У мене очi лiзуть на лоба.

– Чому ж ти одразу не сказав? – Блимаю очима на кота.

– Вiн такий привiтний. Я не хотiв його образити.

– Дурницi, – кажу я. – Хоча це й мило. Вiн усмiхаеться.

– Я, мабуть, пiду, – каже хлопець. Вiн повертаеться до журнального столика, ставить склянку, згинаеться, щоб крiзь скло звернутися до Панча. – Не через тебе, друзяко. Гарний хлопчик. – Вiн випростуеться, руками проводить по стегнах.

– Тобi принести липку щiтку? Щоб познiмати шерсть. – Я навiть не впевнена, чи вона в мене е.

– Усе нормально. – Вiн роззираеться довкола. – Можна скористатися вашою вбиральнею?

Я вказую на червону кiмнату.

– До твоiх послуг.

Поки вiн там, я дивлюсь на себе у дзеркало над комодом. Сьогоднi в душ, точно. Максимум, завтра.

Повертаюся на диван i вiдкриваю ноутбук. «Дякую за допомогу, – написав «ДискоМайкi». – Ти моя героiня».

Я вистукую йому швидку вiдповiдь, коли чую звук зливу води. За момент iз туалету виходить Ітан, витираючи долонi об джинси.

– Готово, – повiдомляе вiн менi. Хлопець крокуе до дверей, з руками в кишенях, типовою школярською ходою.

Я йду слiдом.

– Дуже дякую за вiзит.

– Ще побачимося, – каже вiн, тягнучи на себе ручку дверей. Не побачимось, думаю я.

– Звiсно, побачимось, – вiдповiдаю я вголос.




9


Пiсля того, як Ітан пiшов, я вкотре переглядаю «Лору».[93 - «Laura» (1944) – американський детектив-нуар реж. Отто Премiнгера.] Це не мало б допомогти: Клiфтон Вебб упиваеться пейзажами, Вiнсент випробовуе пiвденний акцент, абсолютно полярнi, як крига й вогонь, головнi ролi. Але воно спрацьовуе, та, о Боже, ця музика. «Вони надiслали менi сценарiй, а не музику», – скаржилась якось Гедi Ламарр.

Я не гашу свiчку, маленька крапля вогню пульсуе в темрявi.

А далi, намугикуючи мелодiю з «Лори», я розблоковую телефон i заходжу в Інтернет на пошуки своiх пацiентiв. Моiх колишнiх пацiентiв. Десять мiсяцiв тому я iх усiх втратила: я втратила дев’ятирiчну Мерi, яка страждала через розлучення батькiв; я втратила восьмирiчного Джастiна, чий брат-близнюк помер вiд меланоми; я втратила Еннi-Мерi, яка у дванадцять рокiв продовжувала боятися темряви. Я втратила Рашида (одинадцять рокiв, трансгендер) та Емiлi (дев’ять, цькування у школi); втратила десятирiчну дiвчинку в надзвичайно глибокiй депресii, яку, подумати лише, звали Джой.[94 - Joy (англ.) – радiсть, щастя.] Я втратила iхнi сльози, проблеми, лють i полегшення. Загалом я втратила дев’ятнадцять дiтей. Двадцять, якщо врахувати ще мою доньку. Звiсно, я знаю, де тепер Олiвiя. За iншими я наглядала. Не дуже часто – психологам не варто надто слiдкувати за життям своiх пацiентiв, колишнiх також, – але приблизно раз на мiсяць, роздута жагою iнформацii, я лiзу в мережу.

Я використовую кiлька iнструментiв для дослiджень: фiктивну сторiнку на «Фейсбук»; давнiй профiль «Лiнкдiну»; хоча, насправдi, з молодими людьми допомагае тiльки Гугл.

Пiсля того, як я дiзнаюся, що Ава виграла чемпiонат знавцiв орфографii,[95 - «Spelling bee» (англ. spell – вимовляти по лiтерах, bee – зiбрання) – популярнi, зокрема в англомовних краiнах, конкурси, де учасникам необхiдно по лiтер

Сторінка 14

х вимовляти певнi складнi в написаннi слова.] що Джейкоба обрали до учнiвськоi ради в середнiй школi, пiсля дослiдження «Інстаграм»-профiлю матерi Грейс та перегляду стрiчки «Твiттера» Бена (йому справдi варто увiмкнути певнi налаштування приватностi), пiсля того, як я стираю сльози та перехиляю третiй келих червоного, я опиняюся у спальнi, переглядаю фото на телефонi. А тодi знову спiлкуюся з Едом.

– Вгадай, хто, – кажу я, як завжди.

– Ти вже добряче наклюкалась, ударнице, – зауважуе вiн.

– Сьогоднi був довгий день. – Я дивлюся на порожнiй келих, вiдчуваю поколювання провини. – Як там Лiввi?

– Готуеться до завтра.

– Ой, дiйсно. Який у неi костюм?

– Привида, – каже Ед.

– Тобi пощастило.

– Тобто? Я смiюся.

– Минулого року вона була пожежною машиною.

– Дiдько, ми кiлька днiв iз тим провозилися.

– Я провозилася.

Я чую, як вiн вишкiряеться.

Через сквер, крiзь вiкно на третьому поверсi, у глибинi темноi кiмнати виднiеться миготiння екрана комп’ютера. Вмикаеться свiтло, настае миттевий свiтанок; я бачу стiл, настiльну лампу, а потiм Ітана, що саме скидае светр. Пiдтверджую: вiкна наших спалень дiйсно виходять одне на одне.

Вiн повертаеться, з опущеними очима знiмае iз себе сорочку. Я вiдвертаюсь.




Недiля, 31 жовтня





10


Слабке ранкове свiтло просочуеться крiзь вiкна спальнi. Я перевертаюся; стегно грюкае по ноутбуку. Допiзна вночi гидотно грала в шахи. Моi конi спотикалися, моi тури обвалювались.

Я волочу себе в душ, а потiм витягую з нього, рушником сушу волосся, ковзаю дезодорантом пiд пахвами. Готова до боротьби, як каже Саллi. Веселого Гелловiну.



Звiсно, дверi я сьогоднi нiкому не вiдчинятиму. Девiд виiде о сьомiй, говорив, що збираеться в центр, здаеться. Закладаюся, це буде весело.

Вiн ще запропонував залишити миску iз солодощами на ганку.

– Дiти розберуть усе за якусь хвилину, як цукерки, так i миску, – вiдповiла я на це.

Його це, здаеться, дратуе.

– Я дитячим психологом не працював, – вiдповiдае вiн.

– Для цього й не треба бути дитячим психологом. Вистачае побути колись дитиною.

Тому я збираюся повимикати всюди свiтло i вдавати, що нiкого немае вдома.

Заходжу на свiй сайт iз фiльмами. Ендрю онлайн; вiн виклав посилання на вiдгук Полiн Каель[96 - Pauline Kael (1919–2001) – американська журналiстка та кiнокритик, спiвробiтниця тижневика «Нью-Йоркер».] на «Запаморочення»[97 - «Vertigo» (1958) – мiстичний трилер реж. А. Гiчкока (кольоровий). (Прим. пер. i ред.)] – «дурний» та «пустопорожнiй», – а пiд посиланням вiн створив вiдкритий список iз запитанням: «Найкращий нуар-фiльм, щоб дивитися, тримаючись за руки?». («Третiй чоловiк». Однi тiльки останнi кадри чого вартi.[98 - Культовий британський детектив «The Third Man» (1949) завершуеться кадрами невдалоi спроби розставання закоханого письменника з актрисою, чийого коханця-злочинця (i свого друга дитинства) вiн застрелив. (Прим. ред.)])

Я читаю огляд Каель, кидаю йому повiдомлення. За п’ять хвилин вiн виходить iз мережi.

Не можу пригадати, коли мене востанне хтось тримав за руку.




11


БУХ.

Знову вхiднi дверi. Цього разу я, скрутившись на диванi, дивлюсь «Чоловiчу гризотню»[99 - «Rififi» (1955) – найвiдомiший фiльм реж. Жюля Дассена.] – розширену сцену крадiжки, пiвгодини без жодноi реплiки дiалогу чи музичноi ноти, тiльки дiегетичний звук[100 - Дiегетичний звук – у кiнематографi звук, джерело якого видне в кадрi, або припускаеться, що воно «неподалiк».] та гул кровi у вухах. Ів порадив менi бiльше часу витрачати на французький кiнематограф. Імовiрно, вiн не мав на увазi напiвнiме кiно. Quel dommage.[101 - Який жаль (фр.).]

Тодi знову тупе бух у дверi, вже вдруге.

Я витягую ноги з-пiд ковдри, пiдхоплююсь, знаходжу пульт i ставлю фiльм на паузу.

Зовнi просiюються сутiнки. Я пiдходжу до дверей та вiдчиняю.

Бух.

Входжу в передпокiй – едину частину будинку, яка менi не подобаеться i якiй я не довiряю, холодна сiра зона мiж моiми володiннями та зовнiшнiм свiтом. Зараз вiн наповнений присмерковим мороком, темнi стiни, наче руки, що от-от зiмкнуться на моему тiлi.

Смуги вiтражного скла прикрашають вхiднi дверi. Я пiдходжу, вдивляюсь крiзь одну з них.

Трiск, вiкно задрижало. У нього поцiлили дрiбним снарядом: яйце, що вибухнуло, розкидавши навколо блискучi нутрощi. Вiдчуваю, як хапаю ротом повiтря. Крiзь розмазаний жовток бачу на вулицi трьох дiтей iз сяючими обличчями та смiливими посмiшками, один з них тримае яйце в кулаку.

Ноги не тримають мене, рукою я обпираюся на стiну. Це мiй дiм. Це мое вiкно.

Горло здавлюе. Очi наповнюються слiзьми. Я здивована, а тодi вiдчуваю сором.

Бух.

Тодi злiсть.

Я не можу розчахнути дверi й прогнати iх. Я не можу вискочити назовнi та протистояти iм. Я грюкаю по вiкну, рiзко…

Бух.

Я ляскаю долонею по дверях. Б’ю кулаком.

Я гарчу, далi реву, мiй голос вiдскакуе вiд стiн маленького темного передпокою – примiщення вiдлунь.

Я безпорадна.

Аж нiяк, чую я голос доктора Фiлдiнга.

Сторінка 15

дих-два-три-чотири.

Зовсiм нi.

Я не безпорадна. Я майже десять рокiв долала перепони на аспiрантурi. Протягом п’ятнадцяти мiсяцiв вiдбувала практику в школах у неблагополучних районах. Сiм рокiв я працювала. Я сильна, запевняла я Саллi.

Я закидаю волосся назад, повертаюся до вiтальнi, висмикую собi подихом повiтря та тицяю пальцем по кнопцi домофона.

– Забирайтеся геть вiд мого дому, – сичу я. Авжеж, вони почують цей клекiт iзсередини.

Бух.

Палець дрижить на кнопцi.

– Забирайтеся геть вiд мого дому!

Бух.

Спотикаючись, я бiжу через кiмнату, пiдiймаюся сходами, забiгаю у свiй кабiнет, до вiкна. Он вони, зiбралися гуртом, як мародери, починають облогу мого дому, вiдкидаючи неозорi тiнi в останнiх променях вечiрнього сонця. Я стукаю по склу.

Один з них показуе на мене пальцем, смiеться. Замахуеться рукою, нiби пiтчер.[102 - Пiтчер – у бейсболi гравець, який кидае м’яч.] Шпурляе ще одне яйце.

Я грюкаю сильнiше, шибка ледь не вилiтае з рами. Це моi дверi.

Це мiй дiм.

Свiт тьмариться в очах.

Раптом я розумiю, що вже лечу вниз сходами; раптом я знову опиняюся в темрявi передпокою, босi ноги ковзають по кахлю, долоня лягае на дверну ручку. Гнiв душить мене; перед очима все пливе. Я хапаю ротом повiтря, раз, ще раз.

Вдих-два-три…

Я штовхаю дверi. Свiтло й повiтря обдають мене вибуховою хвилею.



На мить усе довкола нiмiе, стае тихо, як у нiмому фiльмi, повiльно, як при заходi сонця. Будинки навпроти. Трое дiтей посерединi. Вулиця навколо них. Тихо й спокiйно, спинений годинник.

Присягаюся, я чую гуркiт, наче вiд поваленого дерева. А тодi…



…а тодi вiн напирае на мене, роздуваеться, несеться, наче брила, що вилетiла з катапульти; штовхае мене з такою силою, що я згинаюся вiд його удару в живiт. Рот розчахуеться, наче вiкно. Всередину кидаеться вiтер. Я – порожнiй будинок, зiгнилi крокви й завивання вiтру. Зi стогоном мiй дах провалюеться…

…i я стогну, зсуваюся, падаю лавиною, поки одна рука дряпае цегляну стiну, а iнша рине кудись у просторi. Очi крутяться та смикаються: вогненна червiнь листя, тодi темрява; сяйво над жiнкою в чорному; свiт втрачае кольори, блякне, поки розплавлена бiлiсть наповнюе моi очi та вируе в них, густа та глибока. Я намагаюся закричати, губи торкаються чогось зернистого. Вiдчуваю смак бетону. Вiдчуваю смак кровi. Вiдчуваю, як моi кiнцiвки викручуються на землi. Поверхня труситься пiд моiм тiлом. Тiло труситься пiд тиском повiтря.

Десь на горищi свого мозку я згадую, що таке вже траплялося ранiше, на цих же сходах. Я пам’ятаю низьку хвилю голосiв, пробоiну дивних слiв, чiтких та зрозумiлих: впала, сусiдка, хтось, божевiльна. Цього разу – тиша.



Моя рука закинута навколо чиеiсь шиi. Волосся, жорсткiше, нiж мое, треться об мое обличчя. Ноги слабко човгають по землi, по пiдлозi; i ось я всерединi, у прохолодi передпокою, у теплi своеi вiтальнi.




12


– Ви впали!

Зiр наповнюеться кольорами та образами, як поляроiдне фото. Я дивлюся на стелю, на вмонтований патрон для лампочки, що витрiщаеться у вiдповiдь своiм блискучим оком.

– Я принесу вам щось… Секундочку…

Я дозволяю своiй головi завалитися набiк. Оксамит шелестить у вухах. Кушетка у вiтальнi – кушетка для пацiентiв. Ха.

– Секунду, секунду…

Бiля кухонноi раковини стоiть жiнка, я бачу лише ii спину, по якiй тягнеться канат iз темного волосся.

Я пiдношу долонi до обличчя, накриваю ними рота i носа, вдих, видих. Спокiйно. Спокiйно. Болить губа.

– Я саме йшла до сусiднього будинку, коли побачила, як тi малi гiвнюки кидаються яйцями, – пояснюе вона. – Я iм сказала: «Що це ви робите, гiвнюки малi?» – а потiм ви наче… похилилися з дверей i полетiли вниз, як мiшок… – Вона замовкае посеред речення. Цiкаво, вона хотiла сказати гiвна?

Натомiсть вона повертаеться, тримаючи в кожнiй руцi по склянцi, одна – з водою, iнша – з чимось густим i золотавим. Сподiваюся, що то брендi з бару.

– Не знаю, чи справдi брендi щось дасть, – каже жiнка. – Почуваю себе, нiби в «Абатствi Даунтон».[103 - «Downton Abbey» – британський серiал телеканалу ITV, що виходив з 2010 до 2015 р., дiя якого вiдбуваеться в Англii на початку ХХ ст. У серiалi зображено життя титулованоi графськоi родини.] Я ваша Флоренс Найтiнгейл![104 - Florence Nightingale (1820–1910) – вiдома англiйська медсестра, органiзатор i керiвник загону санiтарок пiд час Кримськоi вiйни 1853–1856 рр.]

– Ви – жiнка через сквер, – ледве промимрюю я. Слова похитуються та валяться менi з язика, як п’янчуги бiля бару. Я сильна. Жалюгiдна.

– Що ви кажете?

Й тодi я, пересилюючи себе:

– Ви – Джейн Расселл.

Вона зупиняеться, здивовано дивиться на мене, а тодi смiеться, виблискуючи усмiшкою в напiвтемрявi.

– Як ви про це дiзналися?

– Ви говорили, що йшли до сусiднього будинку? – Намагаюся вимовляти все чiтко. «На горi Арарат», думаю я. «Королева кавалеру каравелу». – Приходив ваш син.

Я розглядаю ii крiзь тенета власних вiй. Вона – з тих, кого Ед схвально назвав би зрiлою жiнкою: повнi губи

Сторінка 16

а стегна, пишний бюст, радiсне обличчя, очi кольору блакитного газу. На нiй джинси кольору iндиго та чорний светр iз глибоким декольте, груди прикрашае срiбний кулон. Їй десь пiд сорок, як менi здаеться. Вона, мабуть, сама ще була дитиною, коли народила свою.

Як i ii син, вона подобаеться менi з першого погляду. Вона пiдходить до кушетки, штовхае мое колiно своiм.

– Сядьте. На випадок, якщо у вас струс мозку. – Я пiдкоряюся, пiдтягуючи свое тiло, а вона тим часом розкладае склянки на столику, тодi присiдае навпроти мене, туди, де вчора сидiв ii син. Вона повертаеться у бiк телеекрана, морщить лоба.

– Що ви дивитеся? Чорно-бiлi фiльми? – Вражено.

Я тягнуся за пультом та вимикаю телевiзор. Екран гасне.

– Темнувато тут, – помiчае Джейн.

– Можете увiмкнути свiтло? – запитую я. – Я трохи… – не можу закiнчити речення.

– Звiсно. – Вона тягнеться через спинку дивана, вмикае торшер.

Кiмната наповнюеться свiтлом.

Я закидаю назад голову, розглядаю скошенi багети на стелi. Вдих-два-три-чотири. Їх би не завадило пiдправити. Треба буде запитати Девiда. Видих-два-три-чотири.

– Отже, – каже Джейн, спершись лiктями на колiна, уважно мене розглядаючи. – Що там сталося?

Я заплющую очi.

– Панiчний напад.

– О, Господи, люба… Як вас звуть?

– Анна. Фокс.

– Анно. То просто дурнi дiтлахи.

– Нi, суть не в тому. Я не можу виходити на вулицю. – Я опускаю погляд, хапаю склянку з брендi.

– Але ж ви таки вийшли на вулицю? Обережно з цим, – додае вона, коли я лигаю випивку.

– Менi не варто було виходити назовнi.

– Чому? Ви вампiрка?

Фактично так, думаю я собi, оцiнюючи свою руку – бiлу, як риб’яче черево.

– У мене агорафобiя? – кажу я.

Вона зморщуе губи.

– Це запитання?

– Нi, я просто не була впевнена, чи ви знаете, що я маю на увазi.

– Звiсно ж, я знаю. Ви не терпите вiдкритого простору. Я знову заплющую очi, киваю.

– Але я думала, що агорафобiя це коли ви, ну, знаете, не можете пiти кудись у похiд. Щось таке, дуже вiдкрите.

– Я нiкуди не можу виходити. Джейн облизуе зуби.

– І скiльки у вас це тривае?

Я перехиляю залишки брендi.

– Десять мiсяцiв.

Тему вона вирiшуе не продовжувати. Я глибоко дихаю, кашляю.

– Можливо, вам потрiбен якийсь iнгалятор чи щось подiбне? Я хитаю головою.

– Це тiльки погiршить стан. Прискорить серцебиття. Вона роздумуе над цим.

– Можливо, паперовий пакет?

Я ставлю склянку на стiл, тягнуся за водою.

– Нi. Ну, тобто деколи i вiн стае в пригодi, але не зараз. Дякую, що занесли мене. Менi дуже незручно.

– Ой, та що ви таке…

– Нi, справдi. Дуже. Такого бiльше не повториться, обiцяю.

Вона знову зморщуе губи. Дуже жвавий у неi рот, як я бачу. Можливо, вона курить, хоча вiд неi пахне олiею дерева ши.[105 - Центральноафриканська порода дерев iз плодами, насиченими рослинними жирами; ароматну олiю видобувають iз кiсточок плодiв. (Прим. ред.)]

– Отже, з вами таке вже траплялося ранiше? Ви виходили на вулицю i…

Мое обличчя викривлюеться у гримасi.

– Ще навеснi. Кур’ер доставки залишив моi продукти на переднiх сходах, i я подумала, що зможу просто… витягти iх.

– Але не змогли.

– Не змогла. Та багато людей тодi проходили повз. Їм знадобилася десь хвилина, щоб зрозумiти, що я не божевiльна й не безпритульна.

Джейн розглядае кiмнату.

– Ви точно не безпритульна. Це мiсце… просто вау. – Вона замовкае, а перегодом витягуе з кишенi телефон, перевiряе дисплей. – Менi треба повертатися додому, – каже вона, пiдводячись.

Я намагаюся встати слiдом, але моi ноги не бажають спiвпрацювати.

– Ваш син – дуже гарний хлопець, – кажу я. – Вiн принiс оце. Дякую, – додаю.

Вона кидае погляд на свiчку, що стоiть на столi, торкаеться ланцюжка на шиi.

– Вiн хороший малий. Завжди таким був.

– І дуже вродливий.

– Завжди таким був! – Вона просовуе нiготь великого пальця в кулон; той розкриваеться, i вона нахиляеться до мене, так що ланцюжок вiльно звисае в неi iз шиi. Я бачу, що вона хоче, щоб я взяла подивитися. Такий дивний та iнтимний момент, ця незнайомка, що нависае надi мною, а я тримаю в руках ii кулон. Або ж я просто вiдвикла вiд контактiв iз людьми.

У кулонi маленька фотографiя, глянцева та яскрава: маленький хлопчик, рокiв чотирьох, чи близько того, чуприна солом’яного волосся, зубки, наче ряд частоколу пiсля урагану. Одна брова розколота шрамом. Ітан, безперечно.

– Скiльки йому тут?

– П’ять. Та вiн виглядае молодшим, чи не так?

– Я б подумала – чотири.

– Саме так.

– Коли це вiн встиг так вимахати? – запитую я, вiдпускаючи кулон. Вона нiжно закривае його.

– Та десь мiж тодi й тепер! – смiеться вона. А тодi раптом: – Ви ж не проти, що я пiду? Не перенасититеся киснем?

– Не перенасичуся.

– Може, хочете ще брендi? – запитуе вона, нахиляючись над журнальним столиком – там лежить якийсь фотоальбом; вона, мабуть, принесла його iз собою. Вона бере його пiд пахву та вказуе на порожню склянку.

– Я обiйдуся водою, – брешу я.

– Добре. – Вона зупиняеться, погляд застигае

Сторінка 17

а вiкнi. – Добре, – повторюе. – Там якийсь дуже привабливий чоловiк щойно пiдiйшов до будинку. – Вона дивиться на мене. – То ваш чоловiк?

– Та нi. То Девiд. Вiн орендуе в мене кiмнату. Внизу.

– То вiн ваш орендар? – рипить Джейн. – Краще б моiм був!



Дзвiнок бiльше жодного разу не порушував тишу того вечора, взагалi. Можливо, темнi вiкна вiдiгнали усiх дiтей iз кошиками. А можливо, то засохлi жовтки.

Падаю в лiжко ранiше, нiж зазвичай.

Десь на екваторi моеi аспiрантури я познайомилася iз семирiчним хлопчиком, який страждав вiд так званого синдрому Котара, психологiчного явища, при якому людина переконана, що вона мертва. Рiдкiсний розлад, випадки у дiтей взагалi одиничнi; рекомендоване лiкування включае антипсихотичний режим або, у важких випадках, електрошокову терапiю. Та менi вдалося вилiкувати хлопчика розмовами. То був мiй перший значний успiх, який i привернув увагу Веслi до моеi особи.

Той маленький хлопчик зараз вже десь у пiдлiтковому вiцi, такий же, як Ітан, майже вполовину молодший за мене. Сьогоднi я думаю про нього, тримаючи погляд на стелi, вiдчуваючи себе мерцем. Мертва, хоч i не зникла, я бачу, як життя пролiтае повз мене, а я безсила якось на це вплинути.




Понедiлок, 1 листопада





13


Коли зранку я понуро спускаюся вниз, на кухню, то бачу записку пiд дверима до пiдвалу: «Яйця».

Я розглядаю ii, не розумiючи, в чому суть. Девiд хоче, щоб я йому приготувала снiданок? Потiм я ii перевертаю та бачу слово «вiдчистив» пiд згином. Дякую, Девiде.

Яйця – це звучить справдi чудово, якщо задуматись, тож я розбиваю собi три у сковорiдку й готую окату яечню. За кiлька хвилин я за столом, обсмоктую залишки жовтка, заходжу на «Агору».

Ранок – це тутешня година пiк, оскiльки агорафоби часто вiдчувають гострий неспокiй одразу пiсля прокидання. І справдi, сьогоднi у нас тут затор. Двi години я пропоную всiм розраду й пiдтримку; раджу користувачам вiдповiднi лiки (цими днями я вiддаю перевагу iмiпрамiну,[106 - Антидепресант. Один з перших у своему родi, але застосовуеться досi у зв’язку з високою ефективнiстю.] хоча i ксанакс[107 - Лiкарський засiб з активною речовиною алпразоламом. Використовуеться для боротьби з тривожними розладами, депресiею, неврозами та панiкою.] нiколи не виходить з моди); модерую суперечку з приводу (безперечних) плюсiв аверсивноi терапii; дивлюся, на прохання «Ямочки2016», вiдео, де кiт грае на барабанах.

Я вже збираюся виходити i заскочити на шаховий форум, помститися за суботнi програшi, коли на екранi спалахуе вiконце з повiдомленням.



ДискоМайкi: Ще раз дякую за твою допомогу вчора, док.


Панiчний напад. Я майже годину вистукувала по клавiатурi, поки «ДискоМайкi», як вiн каже, «дурiв».



доктор_тут: До твоiх послуг. Зараз краще?

ДискоМайкi: Набагато.

ДискоМайкi: Пишу, т-щ я зараз спiлкуюся з однiею ледi, яка тут новенька, i вона цiкавиться, чи е тут якiсь професiонали. Кинув iй твоi ЧаПи.[108 - Частi питання – поширений акронiм вiд англомовного скорочення FAQ, F.A.Q. (Frequently Asked Questions).]


Направлення. Я дивлюсь на годинник.



доктор_тут: Я не знаю, чи матиму багато часу сьогоднi, але направ ii до мене.

ДискоМайкi: Чотко.

«ДискоМайкi» покинув чат.


За мить вискакуе iнше вiкно з повiдомленням. «БабуняЛiззi». Я клацаю на ii iм’я, переглядаю профiль користувачки. Вiк: сiмдесят. Мiсце проживання: Монтана. Реестрацiя: два днi тому.

Кидаю ще один погляд на годинник. Шахи почекають заради сiмдесятирiчноi з Монтани.

Рядок тексту внизу екрана повiдомляе, «БабуняЛiззi набирае повiдомлення». Я чекаю, чекаю, чекаю; вона або вбивае довге повiдомлення, або у нас занедбаний випадок стариту.[109 - Senioritis – розмовний термiн, який неформально використовують у США та Канадi для опису «хвороби» старшокласникiв пiд час iхнього останнього семестру в школi, що супроводжуеться лiнощами й байдужiстю до навчання.] Моi батьки штрикали по клавiатурi вказiвними пальцями, нiби фламiнго, що бредуть мiлководдям; не менше тридцяти секунд потрiбно було, щоб вистукати «привiт».



БабуняЛiззi: Доброго вам дня! Приязна. Не встигаю вiдповiсти, як:

БабуняЛiззi: ДискоМайкi дав менi ваше iм’я. Дуже потрiбна порада!

БабуняЛiззi: Шоколад також, але це вже iнше питання…


Нарештi менi вдаеться вклинитись.



доктор_тут: Привiт! Ви новенька на цьому форумi?

БабуняЛiззi: Саме так!

доктор_тут: Сподiваюсь, ДискоМайкi гостинно вас зустрiв.

БабуняЛiззi: Так, звичайно!

доктор_тут: Чим можу допомогти?

БабуняЛiззi: Ну, думаю, iз шоколадом ви менi допомогти не зможете, я боюся!


Вона така перезбуджена чи нервуеться? Я чекаю.



БабуняЛiззi: Справа в тому…

БабуняЛiззi: І менi не хочеться про це говорити…


Барабаннi дрiбушки…



БабуняЛiззi: Я не можу вийти з дому вже цiлий мiсяць.

БабуняЛiззi: І саме в ЦЬОМУ проблема!

доктор_тут: Менi шкода це чути. Можна називати вас Лiззi?

БабуняЛiззi: Еге ж.

БабуняЛiззi: Я живу в Монтанi. По-перше, я бабуся, а по-друге, вчит

Сторінка 18

лька мистецтва!


До цього ми ще дiйдемо, та поки що:



доктор_тут: Лiззi, з вами траплялося щось незвичайне мiсяць тому? Пауза.

БабуняЛiззi: Помер мiй чоловiк. доктор_тут: Розумiю. Як його звали?

БабуняЛiззi: Рiчард.

доктор_тут: Менi дуже шкода, Лiззi. Так звали мого батька також.

БабуняЛiззi: Ваш батько помер?

доктор_тут: Вони з мамою померли 4 роки тому. У неi був рак, а потiм, через 5 мiсяцiв, у нього стався iнсульт. Та я завжди вiрила, що найкращих людей звуть Рiчардами.

БабуняЛiззi: Як i Нiксона!!![110 - Рiчард Нiксон – 37-й президент США (1969–1974).]


Добре; з’являеться взаеморозумiння.



доктор_тут: Скiльки рокiв ви були в шлюбi?

БабуняЛiззi: Сорок сiм рокiв.

БабуняЛiззi: Ми познайомилися на роботi. КОХАННЯ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ, МІЖ ІНШИМ!

БабуняЛiззi: Вiн викладав хiмiю. Я викладала мистецтво. Протилежностi притягуються!

доктор_тут: Вражаюче! У вас е дiти?

БабуняЛiззi: У мене двое синiв та трое онукiв.

доктор_тут: Цiла купа хлопчакiв.

БабуняЛiззi: І не кажiть!

БабуняЛiззi: Скiльки я всього надивилася!

БабуняЛiззi: А скiльки нанюхалася!


Я вiдзначаю ii тон, жвавий та наголошено оптимiстичний; вивчаю мову, неформальну, але впевнену, ретельну пунктуацiю, нечастi помилки. Вона розумна, товариська. І педантична – вона прописуе лiтерами числа, не використовуе скорочень, хоча, можливо, це вiкова особливiсть. Що б там не було, вона одна з дорослих, з якими я можу працювати.



БабуняЛiззi: А ВИ – хлопець, мiж iншим?

БабуняЛiззi: Вибачте, якщо так, просто дiвчата також бувають лiкарями! Навiть тут, у Монтанi!


Я усмiхаюся. Вона менi подобаеться.



доктор_тут: Я й справдi докторка.

БабуняЛiззi: Чудово! Побiльше б таких!

доктор_тут: Скажiть, Лiззi, що вiдбулося вiд часу смертi Рiчарда?


І вона розповiдае. Оповiла, як пiсля закiнчення похорону iй було страшно вивести присутнiх за дверi; оповiла, що потiм здавалося, «нiби зовнiшнiй свiт намагаеться проникнути в мiй дiм», тому вона затягнула жалюзi; оповiла про своiх синiв, якi живуть далеко, на пiвденному сходi, якi вони збентеженi, як тривожаться.



БабуняЛiззi: Мушу вам сказати, без жартiв, що це дуже сумно.


Час засукати рукави.



доктор_тут: Звiсно ж, сумно. Справа в тому, що смерть Рiчарда серйозно змiнила ваш свiт, але зовнiшнiй свiт пiшов далi без нього. Це дуже важко прийняти та змиритися iз цим.


Я чекаю вiдповiдi. Нiчого.



доктор_тут: Ви згадали, що не чiпали нiякi речi Рiчарда, i я це розумiю. Та я б хотiла, щоб ви задумалися над цiею iдеею.


Абсолютна тиша.

А тодi:



БабуняЛiззi: Я така вдячна, що знайшла вас. Справдi-справдi.

БабуняЛiззi: Так кажуть моi онуки. У «Шреку» почули. Справдi-справдi.

БабуняЛiззi: Чи можна буде з вами ще поспiлкуватися пiзнiше?

доктор_тут: Справдi-справдi!


Не стрималась.



БабуняЛiззi: Я справдi-справдi (!!) вдячна ДискоМайкi за те, що направив мене до вас. Ви просто золотце.

доктор_тут: Рада вам допомогти.


Я чекаю, доки вона вийде, але жiнка продовжуе щось набирати.



БабуняЛiззi: Щойно зрозумiла, що навiть не знаю, як вас звуть!


Я вагаюсь. Нiкому на «Агорi» я не називала свого iменi, навiть Саллi. Не хочу, щоб хтось мене знайшов, пов’язав мое iм’я з професiею та вирахував мене, викрив мене. Однак щось в iсторii Лiззi зачепило мое серце: лiтня вдова, самотня та без найближчоi людини, надягае маску смiливостi пiд важкiстю цих небес. Вона може жартувати скiльки завгодно, та вона прикута до дому, i це страшно.



доктор_тут: Мене звуть Анна.


Я вже готуюся виходити, коли останне повiдомлення випливае на екранi.



БабуняЛiззi: Дякую вам, Анно.

БабуняЛiззi покинула чат.


Я вiдчуваю, як у венах вируе кров. Я комусь допомогла. Я зав’язала контакт. Тiльки об’еднуйтесь. Де я це чула?[111 - Фраза «Only Connect» походить iз британського соцiально-психологiчного роману Е. М. Форстера «Маеток Говардс Енд» («Howards End», 1910).]

Я заслужила випити.




14


Я спускаюся на кухню й дорогою викручую шию, слухаю, як хрускотять кiстки. Раптом щось впадае менi у вiчi: з темних заглибин у стелi, iз самого вершечка сходового колодязя на три поверхи вище, на мене дивиться темна пляма – з люка, що веде на дах, як менi здаеться, просто бiля стельового вiкна.

Я стукаю до Девiда. За мить вiд вiдчиняе дверi; босий, у вилинялiй футболцi та обвислих джинсах. Я його щойно розбудила.

– Вибач, – кажу я. – Ти спав?

– Нi.

Вiн спав.

– Можеш глянути дещо? Здаеться, зi стелi вода протiкае.

Ми пiдiймаемося на останнiй поверх, повз мiй кабiнет, повз мою спальню, на майданчик мiж кiмнатою Олiвii та другою кiмнатою для гостей.

– Велике стельове вiкно, – каже Девiд. Важко сказати, чи це комплiмент.

– Воно оригiнальне, – вiдказую я, аби просто заповнити тишу.

– Овальне.

– Так.

– Небагато таких вiкон я бачив.

– Овальних?

Але обмiн реплiками скiнчився. Вiн вже зосередився на плямi.

– Це плiснява, – каже вiн, стишивши голос, наче лiка

Сторінка 19

, який лагiдно повiдомляе новини своему пацiентовi.

– Їi можна просто зчистити?

– Це не допоможе.

– А що допоможе?

Вiн зiтхае.

– Спочатку менi треба перевiрити дах. – Тягне за ланцюжок, прикрiплений до люка на дах. Той вiдчиняеться; опускаеться драбина нагору; свiтло сонця застрибуе всередину. Я вiдходжу вбiк, подалi вiд свiтла. Мабуть, я все ж вампiрка.

Девiд тягне драбину донизу, поки вона не стукаеться об пiдлогу. Я дивлюся, як вiн вилазить по нiй, як джинси обтягують його зад; а потiм вiн зникае.

– Щось видно? – гукаю я.

Вiдповiдi немае.

– Девiде?

Чуеться брязкiт. Далi струмiнь води, виблискуючи сонячним промiнням, проливаеться на сходовий майданчик. Я вiдскакую назад.

– Вибач, – каже Девiд. – Поливальниця.

– Все нормально. Щось там видно?

Пауза, потiм знову голос Девiда, сповнений чогось схожого на шанобливiсть.

– Та тут цiлi заростi.

То була iдея Еда, чотири роки тому, коли померла моя мама. «Тобi потрiбен якийсь проект», – вирiшив вiн; тому ми взялися перетворювати наш дах на сад – розставляли клумби, облаштовували грядочки з овочами, кiлька кущикiв самшиту. Головна особливiсть, яку наш брокер назвав pi?ce de rеsistance:[112 - Найвизначнiша риса; основна страва (фр.).] арка з живоплоту, шiсть футiв завширшки та дванадцять[113 - Приблизно 1,8 м у ширину; 3,7 м у довжину.] завдовжки, яка своiм густим листям утворювала тунель. Коли потiм у батька стався iнсульт, Ед поставив всерединi меморiальну лавку. «Ad astra per aspera», – говорив напис. Крiзь терни до зiрок. Я сидiла там весняними та лiтнiми вечорами, в золотаво-зеленому сяйвi, читала книжки та посьорбувала келих-другий.

Останнiм часом про наш сад на даху я й не думала. Там, мабуть, усе позаростало.

– Вiн вже занадто розрiсся, – пiдтверджуе моi сумнiви Девiд. – Тут як у лiсi.

Краще б вiн звiдти злiз.

– Тут якiсь пiдпори для рослин? – запитуе вiн. – Вкритi брезентом?

Ми щоосенi накривали iх брезентом. Я мовчу; тiльки згадую.

– Будь тут обережною. Не наступи на вiкно.

– Я не збираюся туди вилазити, – нагадую я йому.

Скло деренчить, коли Девiд легенько стукае по ньому ногою.

– Ледь тримаеться. Якщо згори впаде якась гiлка, вона виб’е все вiкно. – Минае ще якась мить. – Досить вражаюче. Хочеш, я сфотографую тобi?

– Нi. Дякую. Що будемо робити iз сирiстю?

Одна нога спускаеться по драбинi, потiм iнша.

– Тут потрiбен професiонал. – Девiд опускаеться на пiдлогу, закладае драбину назад. – Щоб полагодив стелю. Але шпателем я можу вiдчистити цвiль. – Вiн зачиняе люк на стелi. – Вiдшлiфую поверхню. Оброблю розчинником, а потiм пофарбую емульсiйною фарбою.

– Ти все це маеш?

– Розчинник та фарбу я куплю. Було б добре, якби тут була якась вентиляцiя.

Я завмираю.

– Що ти маеш на увазi?

– Розчиняй iнодi вiкна. Не обов’язково саме на цьому поверсi.

– Я не вiдчиняю вiкна. Взагалi нiде.

Вiн знизуе плечами.

– Це б допомогло.

Я повертаюся на сходи. Вiн iде слiдом. Ми спускаемося в тишi.

– Дякую, що вiдмив той бруд надворi, – кажу я, щоб не мовчати, коли ми опиняемося на кухнi.

– Хто це зробив?

– Якiсь дiти.

– Знаеш, чиi?

– Нi. – Я вагаюсь. – А що? Ти б iх провчив заради мене?

Вiн моргае. Я продовжую пiдтискати.

– Тобi там ще зручно внизу, я сподiваюся? – Вiн живе тут вже два мiсяцi, вiдколи доктор Фiлдiнг порадив, що орендар був би корисною iдеею: вiн би виконував доручення, виносив смiття, загалом допомагав би з утриманням будинку i подiбним, i це все за зниження орендноi платнi. Девiд був першим, хто вiдповiв на мое оголошення, яке я виклала на «Ейрбiенбi»;[114 - Airbnb – iнтернет-сервiс для розмiщення оголошень та пошуку оренди житла.] пам’ятаю, що думала про те, який стислий електронний лист вiн тодi написав, навiть грубий, аж доки я не познайомилася з ним i не побачила, наскiльки вiн «балакучий». Щойно переiхав iз Чикаго, досвiдчений майстер, не палить, 7000 доларiв на рахунку в банку. Ми узгодили умови оренди того ж дня.

– Ага. – Вiн пiдводить погляд вгору, на лампочки, вмонтованi у стелю. – Є якась причина, чому ти тримаеш тут усе в такiй темрявi? Медична, чи щось таке?

Я вiдчуваю, що шарiюся.

– Багато людей з… – яке б тут слово дiбрати? – …у моему станi вiдчувають себе незахищеними, коли навколо надто багато свiтла. – Я вказую на вiкна. – До того ж, у цьому будинку вдосталь природного свiтла.

Девiд роздумуе над цим, кивае.

– А у твоiй квартирi достатньо свiтла? – запитую я.

– Нормально.

Тепер моя черга кивнути.

– Якщо знайдеш там ще якiсь Едовi проекти, просто дай менi знати. Я iх зберiгаю.

Чую, як чвяхнули дверцята Панча, бачу, як вiн прокрадаеться на кухню.

– Дуже вдячна тобi за все, що ти для мене робиш, – продовжую я, хоча розумiю, що вже втратила момент, вiн рухаеться в напрямку дверей до свого пiдвалу. – Допомагаеш зi… смiттям, i по дому, i все iнше. Ти – мiй рятiвник, – незграбно додаю я.

– Авжеж.

– Якщо тобi неважко, ти б мiг когось покликати щодо стелi…

– Авжеж.

Раптом Панч застрибуе н

Сторінка 20

стiл кухонного острова,[115 - На кухнях великоi площi «островом» називають центральний стiл, усередину якого вбудовано додатковi мийку i плиту. (Прим. ред.)] який зараз опинився мiж нами, та випльовуе щось iз пащi. Я придивляюся.

Мертвий пацюк.

Я вiдскакую. Не без задоволення бачу, що Девiд також здригнувся. Пацюк невеличкий, iз жирною шерстю й темним черваком хвоста; його тiльце геть зiм’яте.

Панч iз гордiстю дивиться на нас.

– Фу-у, – гримаю я на нього. Кiт пiдiймае голову.

– А вiн його добряче помордував, – каже Девiд.

Я розглядаю пацюка.

– Це ти зробив? – запитую я Панча ранiше нiж усвiдомлюю, що опитую кота. Вiн хутко зiстрибуе з острова.

– Ти поглянь, – видихае Девiд. Пiдiймаю на нього очi: з iншого боку острова вiн нахилився вперед i виблискуе очима.

– Його можна десь поховати? – запитую я. – Не хочу, щоб вiн гнив у смiттi.

Девiд прокашлюеться.

– Завтра вiвторок, – каже вiн. День вивозу смiття. – Я його зараз винесу. Маеш газетку?

– Їх хоч хтось зараз виписуе? – Вийшло рiзкiше, нiж я хотiла. Швидко продовжую. – Маю полiетиленовий пакет.

Знаходжу один у шухлядi. Девiд простягае руку, але це я й сама можу зробити. Вивертаю пакет, запхнувши в нього руку, вiльною рукою обережно хапаю труп i вкладаю на вивернуте дно. Тiлом пробiгае дрiбний трепет.

Обгортаю пакет навколо пацюка й затягую згори стрiчку. Девiд забирае його, вiдчиняе контейнер для смiття пiд островом i кидае туди мертвого пацюка. Спочивай iз миром.

Вiн саме витягае бiльший смiттевий пакет iз контейнера, коли знизу починае долинати шум: спiвають труби, стiни гомонять мiж собою. Душ.

Я дивлюся на Девiда. Вiн нiчим не виявляе занепокоеностi; натомiсть спокiйно зав’язуе пакет i закидае його собi на плече.

– Я винесу, – каже вiн, поспiшно крокуючи до виходу.




15


Не те щоб я збиралася запитати, як ii звуть.



– Вгадай, хто?

– Мама.

Я не звертаю уваги.

– Як пройшов Гелловiн, Гарбузику?

– Гарно. – Вона щось жуе. Сподiваюся, Ед не забувае слiдкувати за ii вагою.

– Багато цукерок отримала?

– Цiлу купу. Бiльше, нiж усi минулi роки.

– Якi найбiльше сподобались? – Горiшки «M&M’s», звiсно.

– «Снiкерси».

Визнаю свою помилку.

– Вони малесенькi, – пояснюе мала. – Наче дитинчата «Снiкерсiв».

– То в тебе на вечерю була китайська iжа чи «Снiкерси»?

– І те, й iнше.

Потрiбно буде поговорити з Едом.

Та коли я це роблю, вiн займае захисну позицiю.

– Це ж едина нiч у роцi, коли iй можна поiсти цукерок на вечерю, – пояснюе вiн.

– Я не хочу, щоб у неi почалися проблеми.

Тиша.

– Зi стоматологом?

– З ii вагою.

Вiн зiтхае.

– Я можу про неi подбати.

Зiтхаю у вiдповiдь.

– Я не кажу, що не можеш.

– Принаймнi, так це звучить.

Я накриваю долонею лоб.

– Просто iй вiсiм рокiв, а багато дiтей серйозно набирають вагу в такому вiцi. Особливо дiвчатка.

– Я буду обачним.

– І згадай, у неi вже скiнчився перiод природноi дитячоi повноти.

– Ти хочеш, щоб вона стала скелетом?

– Нi, це ще гiрше. Я хочу, щоб вона була здоровою.

– Добре. Сьогоднi подарую iй низькокалорiйний поцiлунок на нiч, – каже вiн. – Дiетичний цьомчик.

Я усмiхаюсь. Та все одно, коли ми прощаемось, атмосфера напружена.




Вiвторок, 2 листопада





16


У серединi лютого – десь пiсля шести тижнiв зiщуленого сидiння в домi, пiсля того, як я зрозумiла, що менi не Стае краще[116 - «Getting Better» – пiсня групи «Бiтлз» з альбому «Оркестр клубу самотнiх сердець сержанта Пеппера».] – я зв’язалася iз психiатром, чию лекцiю («Нетиповi антипсихотичнi засоби та посттравматичний стресовий розлад») я вiдвiдувала на конференцii у Балтиморi[117 - Балтимор – найбiльше мiсто штату Мерiленд, промисловий порт.] п’ять рокiв тому. Тодi вiн мене не знав. Тепер знае.

Тi, хто незнайомi iз сеансами терапii особисто, часто вважають, що психiатр обов’язково розмовляе елейним голосом та виявляе до вас глибоку турботу; ви розмазуетесь по його кушетцi, як масло по грiнцi, та повiльно танете. Це не завжди так, як спiваеться у тiй пiснi.[118 - «It Ain’t Necessarily So» (1935), «Це не обов’язково так» – знаменита американська пiсня Джорджа та Айра Гершвiнiв з опери-мюзиклу «Porgy & Bess»] Наочний приклад – доктор Джулiан Фiлдiнг.

Перш за все, немае нiякоi кушетки. Ми зустрiчаемося щовiвторка у бiблiотецi Еда, доктор Фiлдiнг вмощуеться у м’якому крiслi бiля камiну, я – бiля вiкна. І хоча вiн говорить тихо, скрипучим, наче старi дверi, голосом, вiн педантичний, ретельний, яким i мае бути хороший психiатр. «Вiн iз тих хлопцiв, якi виходять iз душу, щоб вiдлити», – не раз говорив Ед.

– Отже, – скрегоче доктор Фiлдiнг. Стрiла денного свiтла прохромлюе його обличчя, перетворюючи його окуляри на дрiбнi сонця. – Ти кажеш, що вчора сварилася з Едом через Олiвiю. Цi розмови тобi допомагають?

Я вiдвертаюсь, дивлюся на будинок Расселлiв. Цiкаво, чим там займаеться Джейн Расселл? Хочеться випити.

Пальцем проводжу собi по горлу. Я повертаюся назад до доктора Фiлдiнга.

Сторінка 21

iн спостерiгае за мною, борозни на його лобi глибшають. Можливо, вiн стомлений. Я точно стомлена.

Цей сеанс був переповнений подiями: я поiнформувала його про свiй панiчний напад (вiн здався стурбованим), про своiх гостей по сусiдству (вiн здався незацiкавленим), про своi розмови з Едом та Олiвiею (знову стурбований).

Я знову вiдвертаюся, не клiпаючи, не обтяжена думками, дивлюся на книжки на Едових полицях. Історiя детективiв Пiнкертона.[119 - Нацiональна Детективна Агенцiя Пiнкертона – перше приватне детективне агентство США, засноване Аланом Пiнкертоном у 1850 р.] Два томи Наполеона. «Архiтектура територii затоки Сан-Франциско». Еклектичний вiн читач, цей мiй чоловiк. Чоловiк, з яким я не живу.

– Менi здаеться, цi розмови викликають у тебе змiшанi почуття, – говорить доктор Фiлдiнг. Типовий жаргон психiатрiв: «Менi здаеться». «Іншими словами». «Думаю, пiд цим ви маете на увазi». Ми iнтерпретатори. Ми перекладачi.

– Я й далi… – починаю я, бо непрошенi слова формуються в ротi. Можна знову? Можна; я починаю. – Я й далi думаю – не можу викинути це з голови – про ту поiздку. Шкодую, що то було моею iдеею.

Нiякоi реакцii з протилежного боку кiмнати, незважаючи на те – чи, можливо, тому що вiн знае, знае все, чув це знову й знову. І знову.

– Я й далi думаю, краще б цього не було. Усього цього. І далi думаю, що краще б то було iдеею Еда. Чи, взагалi, нiчиею. Краще б ми нiкуди не iхали. – Я переплiтаю пальцi. – Очевидно.

Вiн лагiдно:

– Але ви таки поiхали. – Вiдчуваю, що вся горю. – Ти органiзувала сiмейний вiдпочинок. Не варто цього соромитися.

– У Новiй Англii,[120 - Пiвнiчно-схiдний регiон США, що включае штати Вермонт, Род-Айленд, Нью-Гемпшир, Массачусетс, Мен i Коннектикут.]взимку.

– Багато людей iздять до Новоi Англii взимку.

– То була дурiсть.

– То був вдумливий крок.

– Неймовiрно дурний крок, – наполягаю я.

Доктор Фiлдiнг не вiдповiдае. Центральне опалення вiдкашлюеться, видихае.

– Якби я цього не зробила, ми б зараз були разом.

Вiн знизуе плечами.

– Можливо.

– Точно.

Я вiдчуваю його погляд, що тисне на мене, наче гиря.

– Я декому вчора допомогла, – кажу. – Жiнцi з Монтани. Бабусi. Вона не виходила з дому вже мiсяць.

Вiн знайомий з такими несподiваними вiдхиленнями вiд курсу, називае iх «синапсичними[121 - Синапс – мiсце контакту мiж двома нейронами, де проходять нервовi iмпульси.] стрибками», хоча ми обое знаемо, що я умисно змiнюю тему. Та я лечу вперед, розповiдаю йому про «БабунюЛiззi», як я вiдкрила iй свое iм’я.

– Чому ти це зробила?

– Я вiдчула, що вона намагалася об’еднатися з кимсь. Хiба це не… – точно, он звiдки та фраза «Тiльки об’еднуйтесь». Хiба не до цього закликав Форстер?[122 - Edward Morgan Forster (1879–1970) – елiтарний англiйський письменник.] Його роман «Маеток Говардс Енд» був офiцiйним вибором липня у книжковому клубi. – Я хотiла iй допомогти. Хотiла бути ближчою.

– То був щедрий вчинок, – говорить доктор.

– Мабуть, так.

Вiн посуваеться у крiслi.

– Менi здаеться, ти поступово пiдходиш до тiеi стадii, коли зможеш бачитися з iншими людьми на iхнiх умовах, а не лише на своiх.

– Можливо.

– Це прогрес.

Панч прокрався до кiмнати й крутиться в мене пiд ногами, не зводячи погляду з колiн. Я пiдкладаю ногу пiд стегно iншоi.

– А як справи iз фiзичною терапiею? – далi запитуе доктор Фiлдiнг.

Я проводжу рукою по своiх ногах i талii, наче демонструю приз на якiйсь телегрi. А ще ви можете виграти це занедбане тридцятивосьмирiчне тiло!

– Виглядала й краще. – А тодi, не даючи йому мене виправити, додаю. – Я знаю, що це не фiтнес-програма.

Вiн усе одно мене виправляе.

– Це не лише фiтнес-програма.

– Та я знаю.

– То все йде добре?

– Я зцiлена. Цiлком здорова. – Вiн спокiйно мене розглядае. – Справдi. Із хребтом усе добре, ребра не зламанi. Я бiльше не кульгаю.

– Так, я помiтив.

– Але менi треба трохи займатися. І менi подобаеться Бiна.

– Вона стала тобi другом.

– Можна й так сказати, – визнаю я. – Другом, якому я плачу.

– Тепер вона приходить щосереди, правильно?

– Зазвичай.

– Гарно, – каже вiн так, нiби середа – це особливо сприятливий день для занять аеробiкою. Вiн нiколи не бачився з Бiною. Не можу уявити iх разом; вони наче з рiзних вимiрiв.

Час завершувати. Менi не потрiбно дивитися на годинник, що згорбився на полицi над камiном, як i докторовi Фiлдiнгу, – пiсля рокiв практики ми обое з точнiстю ледь не до секунди можемо вiдрахувати п’ятдесят хвилин.

– Я хочу, щоб ти продовжила приймати бета-блокатори тими ж дозами, – каже вiн. – Ти приймаеш пiвтора грами тофранiлу.[123 - Препарат-антидепресант iз активною речовиною iмiпрамiном.] Пiдвищимо дозу до двох iз половиною. – Супиться. – Це пов’язано з тим, що ми сьогоднi обговорювали. Мало б допомогти з настроем.

– В мене й без того все пливе, – нагадую йому.

– Пливе?

– Чи туманиться, мабуть. Чи те, й те.

– В очах, маеш на увазi?

– Нi, не в цьому справа. Це як… – Ми вже це обговорювали, невже вiн н

Сторінка 22

пам’ятае? Чи не обговорювали? Пливе. Туманиться. Менi справдi варто випити. – Інколи в мене нiби надто багато думок на раз, докторе. Нiби у мене в мозку переповнене чотирисмугове перехрестя, яке кожен намагаеться проiхати одразу. – Я дещо знервовано хихикаю.

Доктор Фiлдiнг насуплюе брови, тодi зiтхае.

– Що ж, це не точна наука. Сама знаеш.

– Так. Знаю.

– Ти приймаеш чималу кiлькiсть рiзних медикаментiв. Ми врегулюемо iх одне за одним, доки не дiйдемо до правильного дозування.

Я киваю. Розумiю, що це означае. Вiн думае, що справи погiршуються. Менi здавлюе груди.

– Спробуй перейти на два з половиною грами, тодi й побачимо. Якщо будуть проблеми, ми пошукаемо щось, щоб допомогти тобi сконцентруватися.

– Якийсь ноотроп?[124 - Ноотропи – група препаратiв, що впливають на функцii мозку.] – Аддерал. Скiльки разiв батьки запитували мене, чи допоможе аддерал iхнiм дiтям, скiльки разiв я рiзко вiдмовляла iх вiд цiеi iдеi, а тепер сама цього хочу. Plиs ?a change.[125 - Усе нове – добре забуте старе (фр.).]




56


– Обговоримо це при нагодi, – вiдповiдае вiн.

Доктор Фiлдiнг ручкою крае блокнот iз рецептами, вiдривае верхнiй аркуш i передае менi. Той тремтить у його руцi. Есенцiальний тремор[126 - Есенцiальний тремор – найпоширенiше порушення руху, що включае тремор рук, кистей, пальцiв, iнколи – голови.] чи низький рiвень цукру в кровi? Сподiваюся, що не йдеться про першi ознаки хвороби Паркiнсона. Та й запитати не маю права. Я беру аркуш.

– Дякую, – кажу, поки вiн стоiть i поправляе свою краватку. – Використовуватиму з розумом.

Вiн кивае.

– Що ж, тодi зустрiнемося за тиждень. – Вiн повертаеться до дверей. – Анно? – Обертаеться назад.

– Так?

Знову кивае.

– Будь ласка, купи лiки за рецептом.

Пiсля того, як доктор Фiлдiнг iде, я заповнюю запит про лiки онлайн. Вони доставлять усе до п’ятоi. Достатньо часу для одного келиха. Чи навiть deux.[127 - Двох (фр.).]

Але не зараз. Спочатку я проводжу мишкою до забутого куточка робочого стола, повiльно клацаю двiчi по файлу Ексель-таблицi: лiки. xslx.

Тут я детально розписую всi лiки, якi приймаю, всi дози, всi способи прийому… всi iнгредiенти мого фармакологiчного коктейлю. Схоже, я перестала його оновлювати ще у серпнi.

Доктор Фiлдiнг, як завжди, мае рацiю: я приймаю чималу кiлькiсть рiзних медикаментiв. Знадобляться обидвi руки, щоб усi перелiчити. А ще я знаю – i здригаюся, коли думаю про це, – знаю, що не всi з них приймаю тодi, стiльки чи так, як треба, не завжди. Подвiйнi дози, пропущенi дози, п’янi дози… Доктор Фiлдiнг оскаженiв би. Треба серйознiше за це взятися. Не хочу втратити контроль.

Command-Q,[128 - Команда в операцiйнiй системi Mac OS компанii Apple, що вiдповiдае за вихiд.] i я виходжу з Екселю. Час вже випити.




17


Зi склянкою в однiй руцi та з «Нiконом» у другiй я вмощуюся в кутку свого кабiнету, зачаiвшись мiж пiвденними та захiдними вiкнами, й вивчаю квартал – проводжу iнвентаризацiю, як любить казати Ед. Ось Рита Мiллер повертаеться з йоги, сяюча вiд поту, з приклееним до вуха телефоном. Я регулюю об’ектив та збiльшую зображення: вона усмiхаеться. Цiкаво, то ii пiдрядник на iншому дротi? Чи ii чоловiк? Чи анi той, анi iнший?

Далi бiля будинку 214 мiсiс Вассермен та ii Генрi обережно спускаються переднiми сходами. Вийшли розносити щастя й свiтло.

Я повертаю фотоапарат на захiд: двое пiшоходiв тиняються пiд незаселеним коричневим будинком, один тицяе пальцем на вiконницi. «Добре змурований», – уявляю я собi його реплiку.

Господи. Я вже вигадую розмови.

Обережно, нiби боячись викриття (а я й справдi побоююся), повертаю об’ектив через сквер, на будинок Расселлiв. На кухнi темно й порожньо, жалюзi трохи опущенi, наче заспанi очi; але поверхом вище, у вiтальнi, чiтко в межах вiкна, я бачу Джейн з Ітаном, якi сидять на диванчику в червону та бiлу смужки. Вона одягнена у светр кольору вершкового масла, який вiдкривае досить прямолiнiйну улоговину мiж ii грудей; там же розмiстився ii кулон, нiби альпiнiст над прiрвою.

Я кручу об’ектив; зображення стае рiзкiшим. Вона говорить швидко, зуби вишкiренi, руки метушаться. Його очi опущенi на власнi колiна, але губи перекошенi тiею сором’язливою усмiшкою.

Я не розповiла докторовi Фiлдiнгу про Расселлiв. Знаю, що вiн би сказав; я можу й сама iх проаналiзувати. В цiй сiмейнiй одиницi – мамi, батьковi та iхнiй единiй дитинi – я побачила вiдлуння себе самоi. На моiй вулицi, через один будинок вiд мого, живе сiм’я, яка колись була в мене, вируе життя, яке було моiм, – життя, яке я вважаю безповоротно втраченим, але он воно, просто по сусiдству. І що? – думаю я. А можливо, вже й озвучую думку; останнiм часом я вже не впевнена.

Я потягую вино, витираю губи, знову пiдношу «Нiкон». Дивлюся крiзь об’ектив.

Вона дивиться на мене.

Я опускаю фотоапарат собi на колiна.

Я не помилилася: навiть неозброеним оком я чiтко бачу ii прямий погляд, дещо вiдкритий рот.

Вона пiдiймае руку, махае менi.

Хочеться сховатися.

Менi помаха

Сторінка 23

и у вiдповiдь? Вiдвернутися? Може, байдуже моргнути в ii бiк, показати, нiби я нацiлювалася деiнде, кудись побiля неi? Не помiтила вас?

Нi.

Я зриваюся на рiвнi ноги, фотоапарат валиться на пiдлогу.

– Облиш, – кажу я (цього разу точно кажу вголос) i виходжу з кiмнати в темряву сходiв.



Нiхто ранiше не ловив мене на гарячому. Нi доктор та Рита Мiллери, нi Такеди, нi Вассермени, нi зграя Греiв. Нi Лорди, до того, як переiхали, нi Мотти, до того, як розлучилися. Анi проiжджi таксi, анi пiшоходи. Анi, навiть, поштар, якого я ранiше фотографувала щодня, бiля кожних дверей. І мiсяцями я розглядала тi зображення, переживаючи моменти на них, поки нарештi не перестала встигати за темпами свiту за вiкном. Я, звiсно, роблю нерегулярнi винятки – мене цiкавить життя Мiллерiв. Чи цiкавило, до прибуття Расселлiв.

І збiльшення у «Оптеки» краще, нiж бiнокль.

Та тепер сором пробiгае струмом крiзь мое тiло. Я думаю про всiх та все, що я знiмала на фотоапарат: сусiдiв, незнайомцiв, поцiлунки, скандали, обгризенi нiгтi, просипану решту, пiдскоки, спотикання. Хлопця Такеду iз заплющеними очима, коли його пальцi тремтять на струнах вiолончелi. Греiв, що пiдняли у бадьорому тостi келихи вина. Мiсiс Лорд, яка у вiтальнi запалюе свiчки на тортi. Молодят Мотт у передсмертний перiод iхнього шлюбу, якi волають одне на одного з рiзних куткiв iхньоi бордовоi вiтальнi, уламки вази на пiдлозi мiж ними.

Думаю про свiй жорсткий диск, розпухлий вiд привласнених чужих зображень. Думаю про Джейн Расселл, яка дивилася на мене через сквер, не блимаючи. Я не невидима. Я не мертва. Я жива, на виду та осоромлена.

Я думаю про доктора Брюллова iз «Завороженого».[129 - «Spellbound» (1945) – фiльм-нуар реж. А. Гiчкока. Доктор Олександр Брюллов – персонаж, який дослiджуе сни головного героя.] «Моя люба дiвчинко, не можна битися головою об реальнiсть i стверджувати, що ii немае».



За три хвилини я повертаюся назад до кабiнету. На диванчику Расселлiв нiкого. Я заглядаю до спальнi Ітана; вiн там, скоцюрбився над комп’ютером.

Я обережно пiдiймаю фотоапарат. Вiн неушкоджений.

А тодi лунае дзвiнок у дверi.




18


– Вам тут, мабуть, збiса нудно, – каже вона, коли я вiдчиняю дверi. А тодi хапае мене в обiйми. Я смiюся нервово. – Стомилися вiд усiх тих чорно-бiлих фiльмiв, зуб даю.

Вона несеться повз мене. Я досi не зронила анi слова.

– Дещо вам принесла. – Вона усмiхаеться, опускае руку в торбу. – Ще холодненьке. – Спiтнiла пляшка рислiнгу.[130 - Riesling – нiмецький сорт бiлого вина. Належить до т. зв. «великих винних сортiв».] Рот заповнюе слина. Я вже сто рокiв не пила бiлого.

– Ой, та не варто бу…

Але вона вже чимчикуе на кухню.



За десять хвилин ми вже заливаемося вином. Джейн запалюе сигарету «Вiрджинiя Слiм», потiм ще одну, i скоро повiтря наповнюеться локонами диму, що звиваються над нами, бовтаються попiд стелею. Рислiнг мае присмак диму. Я усвiдомлюю, що не маю нiчого проти; це нагадуе менi аспiрантуру, беззорянi ночi пiд барами Нью-Гейвена,[131 - New Haven – мiсто та однойменний округ у штатi Коннектикут, на березi протоки Лонг-Айленд.] чоловiкiв iз ротами, наче попiл.

– Багацько в тебе там мерло, – каже вона, оглядаючи кухонну стiйку.

– Я замовляю одразу цiлу партiю, – пояснюю я. – Менi подобаеться.

– Часто поповнюеш запаси?

– Усього кiлька разiв на рiк. – Насправдi, як мiнiмум, раз на мiсяць. Вона кивае.

– Ти отак вже… Скiльки ти казала? – запитуе вона. – Шiсть мiсяцiв?

– Майже одинадцять.

– Одинадцять мiсяцiв. – Вона округлюе губи. – Не вмiю свистiти. Але вдай, нiби я щойно це зробила. – Вона чавить сигарету в мисочцi, складае разом пальцi та нахиляеться вперед, наче до молитви. – То що ти тут робиш цiлими днями?

– Консультую людей, – благородно вiдказую я.

– Кого?

– Людей в iнтернетi.

– А-а-а…

– Ще вивчаю французьку через iнтернет. І граю в шахи, – додаю я.

– В iнтернетi?

– В iнтернетi.

Вона проводить пальцем уздовж рiвня вина свого келиха.

– Той iнтернет, – каже вона. – Це щось на кшталт твого… вiкна у свiт?

– Ну, як i мое реальне вiкно. – Я вказую на скляний простiр за ii спиною.

– Твоя пiдзорна труба, – каже вона, i я червонiю. – Та я жартую.

– Вибач за…

Вона вiдмахуеться рукою, закурюе нову сигарету.

– Та цить ти. – Дим цiвкою збiгае iй з рота. – У тебе е справжнi шахи?

– А ти граеш?

– Колись грала. – Вона спирае сигарету на миску. – Покажи, на що ти здатна.



Ми вже по пояс занурилися у гру, коли хтось дзвонить у дверi. П’ять коротких дзвiнкiв – це доставка лiкiв. Джейн приймае гостей.

– Колеса з доставкою додому! – гелгоче вона, виходячи з передпокою. – Тут е щось кльове?

– Це стимулятори, – кажу, вiдкорковуючи другу пляшку. Цього разу мерло.

– Оце я розумiю.

Поки ми п’емо та граемо, ми балакаемо. Ми обое матерi единих дiтей, що я вже знала; ми обое любимо виходити у плавання на човнах, чого я не знала. Джейн вiддае перевагу гребти сама, а я бiльше люблю в парi; чи ранiше любила, у будь-якому

Сторінка 24

разi.

Я розповiдаю iй про медовий мiсяць з Едом: як ми орендували собi на «Алерiонi»[132 - «Alerion Yachts» – компанiя, що займаеться продажем i орендою яхт.] тридцятифутову[133 - Приблизно 9,1 м.] красуню та курсували нею помiж грецьких островiв, вiдскакуючи вiд берегiв Санторинi й Делоса, Наксоса i Мiконоса.

– Лише ми удвох, – пригадую я, – несемося пiд вiтрами Егейського моря.

– Майже як у «Мертвому штилi»,[134 - «Dead Calm» (1989) – австралiйський трилер реж. Фiлiппа Нойса. Дiя вiдбуваеться на яхтi посеред Тихого океану.] – каже Джейн.

Я роблю ковток вина.

– У «Мертвому штилi» вони, здаеться, були в Тихому океанi.

– Ну, якщо не брати це до уваги, тодi точно, як там.

– І вони подалися у плавання, щоб оговтатися пiсля нещасного випадку.

– Добре, ти маеш рацiю.

– А потiм вони врятували психопата, який намагався iх вбити.

– Ти даси менi донести думку, чи нi?

Доки вона супиться над шаховою дошкою, я риюся в холодильнику, витягую батончик «Тоблерон»[135 - Toblerone – шоколадний батончик концерну «Крафт-Гайнц».] i грубо нарiзаю ножем. Ми сидимо за столом, смакуемо. Солодощi на вечерю. Як любить Олiвiя.

Пiзнiше:

– До тебе хтось заходить? – Вона погладжуе свого слона та суне його по дошцi.

Я хитаю головою, протискуючи вино вниз по горлу.

– Нiхто. Ти та твiй син.

– Чому? У чому справа?

– Не знаю. Батьки померли, а я надто багато працювала, щоб ще мати час заводити купу друзiв.

– І з роботи нiкого?

Я думаю про Веслi.

– У мене був лише один спiвробiтник, – кажу. – Тож тепер у нього удвiчi бiльше справ.

Вона дивиться на мене.

– Сумно це.

– І не кажи.

– У тебе хоч телефон е?

Я показую на домашнiй телефон, що сховався в кутку кухонноi стiйки, а тодi плескаю по своiй кишенi.

– Давнiй-предавнiй айфон, але вiн досi працюе. На випадок, якщо дзвонить мiй психiатр. Чи ще хтось. Мiй орендар.

– Твiй гарненький орендар.

– Мiй гарненький орендар, так. – Я сьорбаю вина i забираю ii королеву.

– Це було жорстко, – вона змахуе крупинки попелу зi столу та заливаеться реготом.



Пiсля другоi гри вона просить провести iй екскурсiю по дому. Я вагаюся лише якусь мить; останньою людиною, яка розглядала цей будинок з першого поверху до даху, був Девiд, а до нього… я вже й не пригадаю. Бiна нiколи вище першого поверху не пiдiймалась; доктор Фiлдiнг обмежуеться лише бiблiотекою. Сама iдея здаеться iнтимною, наче я зараз вестиму за руку нового коханця.

Та я погоджуюся i проводжу ii кiмната за кiмнатою. Червона кiмната: «Я нiби замкнена в артерii». Бiблiотека: «Скiльки книжок! Ти iх усi прочитала?» Я хитаю головою. «Ти взагалi iх читала?» Хихочу.

Спальня Олiвii: «Як на мене, вона замаленька? Надто маленька. Їй потрiбна кiмната на вирiст, як у Ітана».

По iнший бiк мiй кабiнет.

– Побий мене грiм, – каже Джейн. – А тут е чим зайнятися, у такiй кiмнатi.

– Я тут переважно граю в шахи та спiлкуюся з iншими агорафобами. Якщо це можна назвати заняттями.

– Глянь. – Вона ставить келих на пiдвiконня, запихае руки до заднiх кишень джинсiв. Нахиляеться до вiкна. – Он мiй будинок, – каже вона несподiвано тихим, майже хрипким голосом.

Вона була такою грайливою, такою веселою, що коли раптом бачиш ii серйозною, мимоволi здригаешся, наче голка, що зiскакуе з вiнiловоi пластинки.

– Так, там твiй будинок, – погоджуюсь я.

– Гарний, правда? Непогане мiсце.

– Звiсно.

Вона ще близько хвилини розглядае його. А потiм ми повертаемося на кухню.



Ще пiзнiше:

– Часто нею користуешся? – запитуе Джейн, тиняючись вiтальнею, тим часом, як я зважую свiй наступний крок. Сонце швидко спускаеться за горизонт; у своему жовтому светрi, пiд слабким свiтлом вона виглядае нiби привид, що ширяе кiмнатою.

Вона показуе на парасолю, яка п’яницею сперта на стiну.

– Частiше, нiж ти собi думаеш, – вiдповiдаю. Розхитуючись вперед-назад у крiслi, я описую iй терапiю заднього двору доктора Фiлдiнга, свою нетверду ходу крiзь дверi та вниз по сходах, бульбашку нейлонового купола, що захищае мене вiд забуття; чисте повiтря зовнi, вихор вiтерцю.

– Цiкаво, – каже Джейн.

– Я б сказала, «курям на смiх».

– Але ж працюе? – запитуе вона.

Я знизую плечами.

– Та нiби.

– Бачиш, – погладжуючи ручку парасолi, нiби собачу голову, говорить Джейн. – Отож-бо й воно.



– Слухай, а коли в тебе день народження?

– Хочеш менi щось купити?

– Та запросто.

– Досить скоро, мiж iншим, – вiдповiдаю я.

– Мiй також.

– Одинадцятого листопада.

Вона витрiщаеться на мене.

– Це ж мiй день народження.

– Жартуеш.

– Зовсiм нi. Одинадцятого одинадцятого.

Я пiдiймаю келих.

– За одинадцяте одинадцятого мiсяця.

Ми п’емо.



– Маеш папiр та ручку?

Витягую iз шухляди й те, й iнше, кладу перед нею.

– Тепер просто посидь, – каже Джейн. – Покрасуйся.

Я пускаю iй бiсикiв. Вона швидкими, рiзкими рухами розсiкае ручкою папiр.

Я бачу, як на ньому набувае форми мое обличчя: глибокi очi, м’якi вилицi, довга щелепа.

– Обов’язково пiдк

Сторінка 25

если, як у мене нижня щелепа виступае, – наполягаю я, але Джейн цитькае на мене.

Ескiз зайняв три хвилини й два ковтки вина.

– Вуаля, – каже вона та повертае листок до мене.

Я уважно розглядаю. Схожiсть вражаюча.

– Оце я називаю майстернiстю.

– Правда?

– А ще щось можеш?

– Маеш на увазi портрети iнших людей, крiм тебе? Хочеш – вiр, а хочеш – нi, можу.

– Нi, маю на увазi тварин, чи, ну, знаеш, натюрморти. Чи сюжети.

– Не знаю. Здебiльшого мене цiкавлять люди. Як i тебе. – У кутку вона недбало виводить розмашистий пiдпис. – Та-дам. Оригiнал Джейн Расселл.

Я ховаю портрет до шухляди, де тримаю гарнi скатертини для столу. В iншому випадку я б його десь забруднила.



– Тiльки подивiться на них. – Пiгулки розкиданi, нiби самоцвiти, на столi. – Що робить оця?

– Яка?

– Рожева. Октагональна.[136 - Октагон, гексагон – грецькi назви восьмикутника та шестикутника вiдповiдно.] Нi, шестигональна.

– Гексагональна.

– Як скажеш.

– Це iндерал. Бета-блокатор.

Джейн звужуе очi.

– Це ж на випадок серцевого нападу.

– А також панiчних нападiв. Уповiльнюе серцебиття.

– А оце що? Маленька, бiла, овальна.

– Арипiпразол.[137 - Вiдносно новий препарат групи нетипових антипсихотикiв (нейролептикiв), якi набагато легше переносяться, нiж традицiйнi нейролептики.] Нетиповий антипсихотик.

– Звучить як щось серйозне.

– І не лише звучить, у певних випадках. Для мене це тiльки додатковий засiб. Допомагае не губити клепки. Робить мене жирною.

Вона кивае.

– А оте?

– Імiпрамiн. Тофранiл. Проти депресii. Та проти нетримання.

– У тебе нетримання?

– Сьогоднi, можливо, – я потягую ще вина.

– А оця?

– Темазепам.[138 - Седативний препарат, що сприяе нормалiзацii сну.] Снодiйне. На потiм.

Вона кивае.

– Тобi iх можна приймати з алкоголем?

Я ковтаю.

– Неа.

Тiльки пiсля того, як пiгулки протискаються вниз по горлу, я пригадую, що вже пила iх сьогоднi зранку.



Джейн вiдкидае голову назад, випускаючи з рота цiвку диму.

– Прошу, не розповiдай, що я програла, – вона хихоче. – Мое его не дозволяе програти три партii поспiль. Пам’ятай, я вже роками не грала.

– Воно й видно, – кажу я iй. Вона пирхае, регоче, виставляючи напоказ скарбницю срiбних пломб.

Я розглядаю своiх останнiх полонених: обидвi тури, обидва слони, банда пiшакiв. Джейн забрала лише одного пiшака i самотнього коня. Вона перехоплюе мiй погляд i перекидае фiгуру коня набiк.

– Кiнь упав, – каже вона. – Викликайте ветеринара.

– Люблю коней, – кажу я iй.

– Поглянь. Дивовижне одужання, – вона пiдiймае фiгуру, погладжуе ii мармурову гриву.

Я посмiхаюся й допиваю залишки червоного. Джейн хлюпае менi ще. Я спостерiгаю за нею i зауважую:

– А менi подобаються твоi сережки.

Вона погладжуе спочатку одну, потiм iншу, – по ансамблю перлин у кожному вусi.

– Подарунок вiд одного колишнього, – пояснюе.

– Алiстер не проти?

Джейн хвильку роздумуе над цим, потiм смiеться.

– Сумнiваюся, що Алiстер взагалi знае. – Великим пальцем вона запускае колiщатко запальнички й дае полум’ю поцiлувати сигарету.

– Знае, що ти iх носиш, чи вiд кого вони?

Джейн вдихае, потiм випускае дим убiк.

– І те, й iнше. Все одно. З ним бувае важко. – Сигаретою вона постукуе по краю мисочки. – Ти не подумай, вiн хороший чоловiк i хороший батько. Але надто любить усе контролювати.

– У чому ж справа?

– Докторко Фокс, ви мене аналiзуете? – питае вона. Голос звучить легко, але в очах пробiгае прохолода.

– Як на те пiшло, я аналiзую твого чоловiка.

Вона знову вдихае, супиться.

– Вiн завжди таким був. Не надто довiрливим. Принаймнi, зi мною.

– То в чому ж рiч?

– Просто, я була ще тiею штучкою, норовливою й дикою малою, – говорить вона. – Роз-пус-ною. Ось те слово. Це його… Так принаймнi каже Алiстер. Поганi компанii, поганi шляхи.

– Доки не зустрiла Алiстера?

– Навiть пiсля того. Менi знадобилося трохи часу, щоб вiдчиститись.

Не могло ж це забрати стiльки часу, – думаю я. Судячи з того, як вона виглядае, iй було трiшки за двадцять, коли вона стала матiр’ю. Вона хитае головою.

– Певний час я була з одним.

– Була з ким?

Гримаса.

– Була, правильно. Не мае значення. Усi ми робимо помилки.

Я мовчу.

– Врештi-решт усе скiнчилося. Та мое сiмейне життя, все одно, трохи… – ii палець бренькае в повiтрi, -…напружене. Так, пiдходяще слово.

– Le mot juste.[139 - Вiрне слово (фр.).]

– А тi уроки французькоi дiйсно приносять своi плоди. – Вона вишкiряе зуби, пiдiймае сигарету вертикально.

Я намагаюся дотиснути ii.

– Що ж робить його напруженим?

Вона видихае. Ідеальне кiльце диму пропливае у повiтрi.

– Зроби так ще раз, – мимоволi кажу я. Джейн випускае ще одне. Я розумiю, що вже геть сп’янiла. Переливаю рештки вина собi у келих.

– Знаеш… – вона прокашлюеться. – Справа не лише в цьому. Це важко. З Алiстером важко. Сiм’я – це взагалi важко.

– Але Ітан – хороший хлопець. Кажу це, як людина, яка вмiе вiдрiзняти гарних хлопцiв вiд поганих, –

Сторінка 26

одаю я.

Вона дивиться менi у вiчi.

– Рада, що ти так вважаеш. Я погоджуюсь. – Вона знов постукуе сигаретою по краю мисочки. – Ти, мабуть, сумуеш за своею сiм’ею.

– Так. Дуже. Та я спiлкуюся з ними щодня.

Вона кивае. Їi очi дещо розфокусованi; вона, схоже, теж п’яна.

– Але це не те саме, якби вони жили тут, правда?

– Нi. Звiсно, не те.

Вона вдруге кивае.

– Що ж, Анно, як бачиш, я не питаю, що тебе такою зробило.

– Розповнiлою? – запитую. – Передчасно посивiлою?

Я так нализалась… Джейн потягуе вино.

– Агорафобною.

– Ну… – Якщо ми вже тут, думаю я, обмiнюемося таемницями: – Травма. Як i в будь-кого. – Мимоволi здригаюсь. – Через це я впала в депресiю. Глибоку депресiю. Я не дуже хочу це згадувати.

Та вона хитае головою.

– Нi, нi, я розумiю, це не моя справа. І, як я собi думаю, ти не можеш запросити людей на вечiрку. Думаю, нам треба знайти для тебе ще якiсь хобi. Окрiм шахiв та чорно-бiлого кiно.

– Та шпiонажу.

– Та шпiонажу.

Я мiркую над цим.

– Колись я фотографувала.

– Схоже на те, що ти й не припиняла.

Непогано, це заслуговуе скривленоi посмiшки.

– Справедливо. Та я маю на увазi, що фотографувала зовнiшнiй свiт. Менi подобалось.

– Щось на кшталт «Людей Нью-Йорка»?[140 - «Humans of New York» – мегапопулярний фотоблог у кiлькох соцмережах.]

– Радше фотографування природи.

– У Нью-Йорку?

– У Новiй Англii. Ми iнколи туди iздили.

Джейн повертаеться до вiкна.

– От глянь, – каже вона, вказуючи на захiд. Я пiдкорююсь: переспiлий захiд Сонця, присмерковий осад, будiвлi, нiби вирiзанi з паперу, на фонi вечiрньоi заграви. Недалеко кружляе пташка. – Це ж природа, вiрно?

– Формально. Частково. Але я маю на увазi…

– Свiт – чудове мiсце, – наполягае Джейн, i вона серйозна; ii погляд прямий, голос рiвний. Їi очi ловлять мiй погляд, утримують його. – Не забувай про це. – Вона розвалюеться на крiслi та чавить сигарету об порожнечу миски. – І не втрать його.

Я витягую телефон iз кишенi, нацiлююсь камерою в рамку свiту за вiкном i фотографую. Дивлюся на Джейн.

– Моя дiвчинка, – схвально бурчить вона.




19


Я випроводжаю ii до передпокою на початку сьомоi.

– У мене дуже багато важливих справ, – повiдомляе Джейн.

– Як i в мене, – вiдповiдаю я.

Двi з половиною години. Коли я востанне взагалi з ким-небудь розмовляла протягом двох iз половиною годин? Я закидаю думку в минуле, нiби волосiнь вудки, через мiсяцi, пори року. Нiчого. Нiкого. Взагалi, вiд часу моеi першоi зустрiчi з доктором Фiлдiнгом, ще давно, посеред зими, – та й навiть тодi я не могла довго говорити; у мене ще була травмована трахея.

Я вiдчуваю себе знову молодою, майже пустотливою. Можливо, справа у винi, та я думаю, що не лише. Дорогий щоденнику, сьогоднi я знайшла собi подругу.



Пiзнiше того ж вечора я вже майже куняю в компанii «Ребекки»,[141 - «Rebecca» (1940) – трилер реж. А. Гiчкока початку голлiвудського перiоду.] коли раптом лунае дзвiнок.

Я скидаю ковдру, шкандибаю до дверей. «Чому б вам не поiхати?», – це Джудiт Андерсон[142 - Judith Anderson (1897–1992) – титулована австралiйсько-американська театральна актриса.] глузуе позаду мене. – «Чому б не покинути Мендерлi?».

Я дивлюся на екран домофона. Високий широкоплечий чоловiк iз вузькими стегнами та гострим «вдовиним мисом».[143 - Вдовин мис – лiнiя росту волосся на тiменi голови у виглядi трикутника, що передаеться генетичним шляхом. Назва пiшла вiд давнього англiйського повiр’я, нiби жiнка з такою лiнiею волосся точно переживе свого чоловiка.] Якусь мить я не впiзнаю його, – звикла бачити цього чоловiка у бiльш природних кольорах, – але невдовзi розпiзнаю Алiстера Расселла.

«І навiщо ж ти прийшов?» – кажу або думаю я. Думаю, що таки кажу. Я точно ще п’яна. І не треба було пити тих пiгулок.

Натискаю на кнопку зумера. Засув клацае; чуеться стогiн дверей; я затримуюся бiля них, чекаючи, доки вони зачиняться.

Коли я вiдчиняю дверi в передпокiй, вiн вже всерединi, блiда постать свiтиться у темрявi. Усмiхаеться. Мiцнi зуби стремлять у мiцних яснах. Чистi очi, обшкрябанi навколо зморшками «гусячих лапок».

– Алiстер Расселл, – представляеться вiн. – Ми – вашi сусiди iз двiстi сьомого будинку, за сквером.

– Заходьте, – я простягаю руку. – Мене звуть Анна Фокс.

Вiн вiдмахуеться вiд моеi долонi, не рухаеться з мiсця.

– Не хочу заважати, i вибачте, що турбую, бо бачу, ви зайнята. Кiнонiч?

Я киваю.

Вiн знову розпливаеться у своiй яскравiй, нiби рiздвяна вiтрина, посмiшцi.

– Хотiв лише запитати, чи не приймали ви гостей сьогоднi?

Я суплюсь. Не встигаю вiдповiсти, як за спиною проноситься вибух – сцена кораблетрощi. «Судно сiло на мiлину!» – волають люди на узбережжi. – «Мерщiй до берега, до затоки!» Чуеться гамiр переполоху.

Повертаюся до дивана, ставлю фiльм на паузу. Коли знову обертаюся до нього, то бачу, що Алiстер вже увiйшов до кiмнати. Залитий бiлим свiтлом, iз тiнями, схованими в западинах щiк, вiн схожий на мерця. Позаду нього дверi зяють на фонi ст

Сторінка 27

ни, нiби чорна пащека.

– Чи не могли б ви зачинити дверi? – Вiн пiдкоряеться. – Дякую, – кажу я, i те слово зiсковзуе з язика: вiн у мене дещо заплiтаеться.

– Я невчасно?

– Нi, все нормально. Хочете чогось випити?

– Нi, дякую, все в порядку.

– Маю на увазi, воду, – уточнюю я.

Вiн ввiчливо хитае головою.

– То у вас були якiсь гостi сьогоднi? – повторюе запитання.

Що ж, Джейн мене попереджала. Вiн не скидаеться на типа, що хоче все контролювати, з пiдозрiливими очима та стиснутими губами; бiльше схожий на дружелюбного осiннього лева з колючою бородою та стрiмко зачесаним назад волоссям. Я уявляю, як би вони з Едом поладнали, по-чоловiчому, на короткiй нозi, дудлили б вiскi та обмiнювалися бувальщинами. Але перше враження, ну й так далi.

– Нi, я весь вечiр була сама, – вiдповiдаю йому. – Влаштувала собi кiномарафон.

– Що зараз дивитесь?

– «Ребекку». Один з моiх улюблених. А ви…

Тодi я помiчаю, що вiн дивиться кудись менi за спину, звiвши брови. Я повертаюся.

Шахова дошка.

Ранiше я акуратно поскладала келихи до посудомийки, вiдмила миску в раковинi, але шахова дошка так i залишилась, вкрита живими та загиблими, а полеглий король Джейн так i лежить на боцi.

Повертаюся назад до Алiстера.

– А, ви про це? Мiй орендар любить пограти у шахи, – намагаюся пояснити я. Невимушено.

Вiн дивиться на мене, звузивши очi. Не можу собi уявити, про що вiн думае. Зазвичай для мене це не проблема, особливо пiсля шiстнадцяти рокiв, проведених у чужих головах, але, здаеться, з браком практики я втрачаю хист. Або це все через алкоголь. І лiки.

– Ви не граете?

Якийсь час вiн мовчить.

– Вже давно не грав, – звучить вiдповiдь. – Тут лише ви та ваш орендар?

– Нi, я… так. Я живу окремо вiд чоловiка. Наша донька з ним.

– Що ж. – Вiн кидае останнiй погляд на шахову дошку, телевiзор; потiм рухаеться до дверей. – Дякую за ваш час. Вибачте, що потурбував.

– Нiчого, – кажу я, поки вiн виходить до передпокою. – І подякуйте вiд мене вашiй дружинi за свiчку.

Вiн обертаеться, кидаючи на мене погляд.

– Ітан принiс.

– Коли це було? – питае вiн.

– Кiлька днiв тому. В недiлю. – Стоп, який сьогоднi день? – Чи в суботу. – Я починаю дратуватись; чому його хвилюе, коли це було? – Це так важливо?

Вiн вже був розкрив рота, але так i не вiдповiв. Блимнувши востанне порожньою посмiшкою, вiн зникае, бiльше не сказавши анi слова.



Перед тим, як завалитися до лiжка, я вглядаюся у вiкна будинку 207. Он вони, сiм’я Расселлiв, зiбралися у вiтальнi. Джейн та Ітан на диванi, Алiстер навпроти них, у крiслi, щось зосереджено розповiдае. Хороший чоловiк i хороший батько.

Хтозна, що дiеться в цiй сiм’i? Я усвiдомила, що це запитання без вiдповiдi, ще на початку своеi кар’ери. «Ти роками працюеш iз пацiентами, а вони все одно пiдкидають новi сюрпризи», – сказав Веслi невдовзi пiсля того, як вперше потиснув менi руку своiми жовтими вiд нiкотину пальцями.

– Тобто? – спитала я.

Вiн всiвся за стiл, закинув назад гриву волосся.

– Ти чуеш чужi таемницi, страхи й бажання, але пам’ятай, що вони спiвiснують iз таемницями й страхами iнших людей, якi живуть разом в одному домi. Чула фразу про те, що усi щасливi сiм’i схожi одна на одну?

– «Вiйна i мир», – сказала я.

– «Анна Каренiна», та це несуттево. Справа в тому, що це невiрно. Жодна сiм’я, щаслива чи нещасна, не схожа на iншу. Толстой тут – цiлковите лайно. Запам’ятай це.

Тепер я згадую про це, коли м’яко поправляю кiльце фокусу, щоб зробити фото. Сiмейний портрет.

Та невдовзi я вiдставляю фотоапарат.




Середа, 3 листопада 20



Прокидаюся iз Веслi в головi.

Із Веслi й важко заробленим похмiллям. Я, нiби крiзь туманну мряку, прокладаю собi шлях до робочого кабiнету, а тодi зриваюся до ванноi й блюю. Райське захоплення.

Як я помiтила, блюю я дуже старанно. Я б могла стати профi, як каже Ед. Один промив, i непотрiб вiдносить геть; я полощу рот, поплескую себе по щоках, щоб повернути iм хоч якийсь колiр, повертаюся до кабiнету.

Через сквер, у вiкнах Расселлiв порожньо, кiмнати заповненi темрявою. Я дивлюся на будинок; будинок дивиться на мене. Розумiю, що сумую за ними.

Повертаю погляд у бiк пiвдня, де пошарпане таксi волочиться вулицею; за машиною широким кроком йде жiнка з кавою в руцi. Дивлюсь на годинник на телефонi: 10:28. Як же це я прокинулася так незвично рано?

Точно: я забула про темазепам. Що ж, я вирубилася швидше, нiж змогла про нього згадати. Вiн вiдключае свiдомiсть, тягне мене донизу, наче каменюка.

І тепер минула нiч вируе у мене в головi, нiби слiпуче свiтло стробоскопа, нiби карусель iз «Незнайомцiв у потягу».[144 - «Strangers on a Train» (1950) – нуар-трилер реж. А. Гiчкока.] Те все дiйсно вiдбулося? Так: ми вiдкоркували вино, яке принесла Джейн; розмовляли про човни; я зробила одне фото; ми обговорювали нашi сiм’i; я розклала пiгулки по столу; ми випили ще. Не в такiй послiдовностi.

Три пляшки вина… чи чотири? Все одно, я можу випити й бiльше, випивала й бiльше. Пiгулки

Сторінка 28

 – кажу сама до себе, нiби детектив, що скрикуе «Еврика!», – мое дозування. Вчора я його перевищила удвiчi, згадую я. Мабуть, то все через пiгулки. «Б’юсь об заклад, воно тебе так гепне, що ти й присiсти не встигнеш», – захихотiла Джейн, коли я перехилила порцiю пiгулок та залила в себе вина iм навздогiн.

Голова двигтить; руки трусяться. Я знаходжу дорожнiй флакон адвiлу[145 - Знеболювальний та протизапальний препарат з активною речовиною iбупрофеном.] в шухлядi стола, ковтаю три пiгулки. Термiн придатностi минув дев’ять мiсяцiв тому. За такий час зачинають i народжують дiтей, думаю я. Зароджуеться цiле життя.

Ковтаю й четверту, про всяк випадок.

А потiм… Що потiм? Так: прийшов Алiстер, розпитував про свою дружину.

Рух за вiкном. Я визираю. Це доктор Мiллер виходить з дому на роботу.

– Побачимося о третiй п’ятнадцять, – кажу йому вслiд. – Не запiзнюйся.

Не запiзнюйся – то було золоте правило Веслi. «Для деяких людей це – найважливiшi п’ятдесят хвилин iхнього тижня, – нагадував вiн менi. – Тому, заради Господа, можеш робити чи не робити усе, що завгодно, головне – не запiзнюйся».

Веслi Розумник. Я вже три мiсяцi не перевiряла, як вiн там. Беруся за мишку та заходжу в Гугл. Курсор миготить у полi пошуку, наче пульс.

Вiн досi займае iменну посаду голови комiтету заслужених професорiв, як я бачу; досi публiкуе статтi у «Таймз» та рiзноманiтних тематичних журналах. І, звiсно, вiн досi практикуе, хоча я пригадую, що його офiс цього лiта переiхав на нове мiсце в Йорквiлi.[146 - Квартал у верхньому Іст-Сайдi Мангеттену, що вважаеться одним iз найдорожчих та найпрестижнiших районiв.] Я кажу «офiс», хоча насправдi там лише Веслi, його секретарка Фiбi та ii сканер кредитних карток вiд «Сквеа».[147 - «Square» – американська компанiя, що займаеться розробкою рiшень для прийому платежiв.] І те крiсло вiд Імзiв. Вiн обожнюе те крiсло.

Тiльки його, й бiльш нiчого. Веслi нiколи не був одружений; вiн кохався у своему лекторствi, а його пацiенти – дiти. «І не смiй шкодувати бiдного доктора Брiла, Фокс», – попереджав вiн мене. Чудово це пам’ятаю: Центральний парк,[148 - Парк посерединi Мангеттену площею 341 га.] лебедi iз шиями, нiби знаками питання, сонце в зенiтi за мереживом в’язових крон. Тодi вiн щойно запросив мене приеднатися в ролi молодшого партнера. «Мое життя надто повне», – сказав вiн. – «Саме тому менi потрiбна ти чи хтось, схожий на тебе. Разом ми зможемо допомогти бiльшiй кiлькостi дiтей».

Вiн, як завжди, мав рацiю.

Я клацаю на «Гугл Зображення». Пошук показуе менi галерею фотографiй, нiчого особливо нового, нiчого особливо привабливого. «Я нефотогенiчний», – покiрно вiдзначив вiн якось, обвитий каламутним нiмбом диму сигарети, затиснутоi мiж брудними й поламаними нiгтями.

– Справдi, – погодилась я тодi.

Одна його кущиста брова стрибнула вгору.

– Правда чи брехня, що зi своiм чоловiком ти така ж рiзка?

– Не зовсiм правда.

Веслi реготнув.

– Щось не може бути «не зовсiм правдою», – сказав вiн. – Або правда, або нi. Або так дiйсно е, або нi.

– Майже правда, – тодi вiдповiла я.




21


– Вгадай, хто, – каже Ед.

Я посуваюся у крiслi.

– Це ж моi слова.

– Голос у тебе не дуже, ударнице.

– Не лише голос.

– Ти хвора?

– Була, – вiдповiдаю я. Менi не варто розказувати йому про минулу нiч, знаю, але я надто слабка. І я хочу бути чесною з Едом. Вiн на це заслуговуе.

Вiн незадоволений.

– Тобi так не можна, Анно. Ти сидиш на лiках.

– Я знаю. – Я вже шкодую, що взагалi щось говорила.

– Але серйозно.

– Я знаю, я ж кажу.

Коли Ед знову починае говорити, голос у нього м’якшае.

– У тебе останнiм часом багато гостей, – каже вiн. – Багато подразникiв, – пауза. – Може, цi люди по сусiдству…

– Расселли.

– …може, iм варто на деякий час дати тобi спокiй?

– Якщо я не виходитиму на вулицю, щоб непритомнiти, то впевнена, що вони так i робитимуть.

– Нехай iх не хвилюють твоi справи. – А ти не маеш хвилюватися за них, вгадую я його думки.

– Що каже доктор Фiлдiнг?

Я почала помiчати, що це запитання Ед ставить завжди, коли не знае, що сказати.

– Його бiльше цiкавлять нашi з тобою стосунки.

– Зi мною?

– З вами обома.

– А-а-а.

– Еде, я сумую за вами.

Я не збиралася цього казати… навiть не усвiдомлювала, що думаю про це. Нефiльтрована пiдсвiдомiсть. – Вибач… то просто слова Ід,[149 - Ід, або Воно, – у психоаналiзi, разом з Его та Суперего, одна зi складових структур психiки, що являе собою сукупнiсть позасвiдомих потягiв та iнстинктiв.] – пояснюю.

Якийсь час вiн мовчить.

Нарештi:

– Що ж, а тепер тут слова Еда, – каже вiн.

За цим я також сумую, за його дурнуватими каламбурами. Колись вiн говорив менi, щоб я видiляла «Анна» у словi «психо-анна-лiтик». «Який жах», – парирувала я. «Сама знаеш, тобi подобаеться», – вiдповiдав вiн i мав рацiю.

Знову тиша.

Тодi:

– За чим саме ти сумуеш?

Такого я не очiкувала.

– Я сумую… – починаю я, сподiваючись, що речення закiнчиться саме по собi.

І слов

Сторінка 29

починають литися з мене струмком, як вода, що несеться з ринви, мене проривае, наче греблю.

– Сумую за тим, як ти граеш у боулiнг, – кажу я, адже цi дурнуватi слова першими злiтають з язика. – Сумую за тим, як ти нiколи не можеш правильно зав’язати булiнь.[150 - Булiнь – один iз найстарiших i найважливiших морських вузлiв.] Сумую за твоiми порiзами пiсля голiння. Сумую за твоiми бровами.

Доки я це кажу, помiчаю, що ноги самi несуть мене вгору сходами, по сходовому майданчику, до спальнi.

– Сумую за твоiми черевиками. Сумую за тим, як ти щоранку просив мене зварити каву. Сумую за тим випадком, коли ти пiдмалював очi моею тушшю для вiй, i всi на тебе витрiщались. Сумую за тим випадком, коли ти вперше попросив мене щось тобi зашити. Сумую за тим, який ти ввiчливий з офiцiантами.

У лiжку, в нашому лiжку, занурюю обличчя в його подушку.

– Сумую за твоею яечнею. – Бовтанкою, навiть коли б мала бути оката. – Сумую за твоiми iсторiями на нiч. – Героiнi вiдмовляли принцам, натомiсть вiддавали перевагу варiанту дописати дисертацiю та отримати ступiнь доктора. – Сумую за твоiм копiюванням Нiколаса Кейджа. – Хоча це стало осоружним пiсля «Плетеноi людини».[151 - Nicolas Cage (нар. 1964) – сучасний популярний американський актор, продюсер i кiнорежисер.] – Сумую за тим, як ти довгий час вимовляв слово «глузд» як «глуз».

– Маленьке безглузде слово. Ти мене ще брала через це на глузи. Я смiюся мокрим смiхом i розумiю, що вже плачу.

– Сумую за твоiми дурними-дурними жартами. Сумую за тим, як ти завжди вiдламуеш по шматочку вiд плитки шоколаду, щоб iсти, а не просто вгризаешся в ту драну плитку.

– Ну й словечко.

– Вибач.

– Мiж iншим, вiдламувати смачнiше.

– Сумую за твоiм серцем, – кажу я.

Пауза.

– Я так за вами сумую.

Знову пауза.

– Я так люблю… – перехоплюю уривчастий подих, – вас обох.

Це не шаблон, принаймнi тут я його не бачу, – а я вчилася вiдрiзняти шаблоннi слова. Я просто за ним сумую. Я сумую за ним, кохаю його. Люблю iх обох.

Настае довга й глибока тиша. Я дихаю.

– Але, Анно, – м’яко каже вiн, – якщо…

Знизу долинае якийсь звук.

Тихий, таке низьке гримотiння. Може бути, будинок просiдае.

– Хвилинку, – кажу я Едовi.

Тепер чути чiткий сухий кашель, якийсь хрип.

В мене на кухнi хтось е.

– Я мушу йти, – кажу я Едовi.

– Що?…

Та я вже крадуся до дверей, затиснувши телефон у руцi; пальцi пробiгають по екрану – 911 – й великим пальцем я вже нацiлилася на кнопку виклику. Я згадую, коли дзвонила туди востанне. Дзвонила багато разiв, мiж iншим, чи намагалась додзвонитися. Хтось таки вiдповiсть менi цього разу.

Я крадькома спускаюся сходами, спiтнiла рука ковзае по поручню, у затемненому просторi я не бачу сходинок пiд ногами.

Огинаю кут, тут вже присутне якесь свiтло знизу. Прослизаю до кухнi. Телефон тремтить у руцi.

Бiля посудомийноi машини стоiть чоловiк, широка спина повернена до мене.

Вiн обертаеться. Я натискаю кнопку виклику.




22


– Привiт, – каже Девiд.

Чорти б тебе вхопили. Я видихаю, скасовую дзвiнок. Запихаю телефон назад до кишенi.

– Вибач, – додае вiн. – Я дзвонив у дверi десь пiвгодини тому, та подумав, що ти, мабуть, спиш.

– Я, мабуть, була в душi в цей час, – кажу я.

Вiн нiяк не реагуе. Напевно, збентежений через мене; мое волосся навiть не мокре.

– Тому я зайшов через пiдвал. Сподiваюсь, ти не проти.

– Звiсно, не проти, – кажу я йому. – Заходь за будь-якоi нагоди. – Я пiдходжу до раковини, наповнюю склянку водою. Нерви зовсiм висотанi. – Тобi щось потрiбно?

– Менi потрiбен екз-акто.[152 - X-Acto– американська торговельна марка, бренд компанii Elmer’s Products, пiд яким випускаються рiзноманiтнi рiжучi iнструменти.]

– Екз-акто?

– Екз-акто – це нiж.

– Це щось на кшталт канцелярського?

– Саме так.

– Саме т-акто, – кажу я.[153 - Героiня вдаеться до каламбуру: вислiв «саме так» звучить в оригiналi «екзектлi» («exactly»). Їi вислiв в оригiналi «X-Actoly» у зв’язку з ножем влучно перекладено як «саме т-акто». (Прим. ред.)] Зi мною щось не так?

– Я подивився пiд раковиною, – на щастя, продовжуе Девiд, – i в шухлядi бiля телефону. Телефон не пiд’еднаний, мiж iншим. Думаю, вiн розряджений.

Я й не пригадаю, коли востанне користувалася домашнiм телефоном.

– Так, справдi.

– Я можу його полагодити.

Не треба, думаю я.

Я повертаюся назад до сходiв.

– У мене е канцелярський нiж у комiрчинi для прання, – кажу я, та вiн вже слiдуе за мною.

На сходовому майданчику я зупиняюся й вiдчиняю дверi комiрчини. Всерединi чорно, як на голiвцi згорiлого сiрника. Я смикаю за мотузок бiля голоi лампочки. Кiмнатка схожа на довге вузьке горище, в самому кiнцi складенi пляжнi крiсла, на пiдлозi стоять банки з фарбою, нiби горщики для квiтiв, а ще, неймовiрно, але тут е i шпалери Жуi[154 - Toile de Jouy (фр.) – шпалери, а також iншi предмети декору, на яких на свiтлому фонi зображенi однотоннi пасторальнi сюжети.] – виднiються пастушки з кавалерами i дивний наiжачений хлопчисько. Нед

Сторінка 30

торканий ящик для iнструментiв Еда лежить на полицi. «Я не майстер на всi руки, то й що, – сказав би вiн. – З таким тiлом, як у мене, майстром i не треба бути».

Я вiдмикаю ящик, нишпорю в ньому.

– Ось воно. – Девiд показуе пальцем на срiблясте пластикове рукiв’я, з якого стирчить лезо. Я хапаю нiж. – Обережно.

– Ну та не порiжу я тебе. – Обережно передаю нiж йому, лезом до себе.

– Я не хочу, щоб ти сама порiзалась, – каже вiн.

Іскорка задоволення спалахуе всерединi, нiби пелюстка полум’я. – А для чого вiн тобi, мiж iншим? – Я знову смикаю за мотузок, i комiрчина занурюеться в нiч. Девiд не рухаеться.

Менi спадае на думку, що отак, як ми стоiмо у темрявi, я – у своему халатi й вiн – з ножем у руцi, це найближче, нiж я коли-небудь з ним стояла. Вiн мiг би поцiлувати мене. І вiн мiг би вбити мене.

– Один з наших сусiдiв попросив мене дещо в чому допомогти йому. Повiдкривати коробки та порозносити рiзне.

– Хто саме?

– Той, що за сквером. Расселл. – Вiн виходить, вирушаючи в бiк сходiв.

– Як вiн тебе знайшов? – питаю я, йдучи за ним.

– Я розклеiв кiлька листiвок про пошук пiдробiтку. Вiн побачив одну в кав’ярнi чи деiнде. – Девiд повертаеться й дивиться на мене. – Ти його знаеш?

– Нi, – вiдповiдаю я. – Але вiн заходив учора, оце й усе.

Ми знову на кухнi.

– Йому потрiбно розпакувати кiлька коробкiв i змонтувати якiсь меблi для пiдвалу. Я повернуся десь по обiдi.

– Не думаю, що зараз у них хтось е.

Вiн пiдозрiливо змiрюе мене поглядом.

– Звiдки ти знаеш?

Бо я слiдкую за iхнiм будинком.

– Виглядае так, нiби нiкого немае вдома. – Я вказую на будинок 207 крiзь кухонне вiкно, й у той же момент у iхнiй вiтальнi спалахуе свiтло. Алiстер там же, стоiть, затиснувши телефон мiж щокою та плечем, на головi – безлад пiсля сну.

– Ось i вiн, – каже Девiд i вирушае в бiк передпокою. – Повернуся пiзнiше. Дякую за нiж.




23


Я збираюся повернутися до Еда, запитати свое звичне «Вгадай, хто», – цього разу моя черга, але хтось стукае у дверi в передпокiй уже за мить пiсля того, як Девiд виходить. Я йду подивитися, чого йому ще треба. Але з iншого боку стоiть жiнка iз широко розплющеними очима, струнка. Бiна. Кидаю погляд на телефон – рiвно полудень. Саме т-акто. Господи.

– Мене впустив Девiд, – пояснюе вона. – Щоразу, коли я його бачу, вiн стае усе вродливiшим. Це колись закiнчиться?

– Може, тобi варто зробити якийсь крок, – кажу я iй.

– Може, тобi варто заткнутися й приготуватись до вправ. Іди, переодягнися у щось нормальне.

Я скоряюся, i пiсля того, як я розкручую свiй килимок, ми починаемо; просто там, на пiдлозi вiтальнi. Минуло майже десять мiсяцiв, вiдколи я познайомилася з Бiною – майже десять мiсяцiв, вiдколи я покинула лiкарню зi спиною в синцях i пошматованим горлом, – i вже на той час ми обожнювали одна одну. Можливо, ми навiть стали друзями, як казав доктор Фiлдiнг.

– Тепло сьогоднi. – Вона кладе гирю на мою вигнуту спину; лiктi в мене трусяться. – Краще б вiдчинила вiкно.

– Навiть не думай, – бурчу я.

– Подумай, що ти втрачаеш.

– Я багато чого втрачаю.

За годину, коли моя футболка вже геть присмокталася до шкiри, Бiна пiдiймае мене на ноги.

– Хочеш спробувати той трюк iз парасолею?

Я хитаю головою. Мое волосся липне до шиi.

– Не сьогоднi. І це не трюк.

– Сьогоднi саме чудовий день. Надворi тепло й гарно.

– Нi… я… нi.

– Ти з похмiлля.

– І через це також.

Невеличке зiтхання.

– А з доктором Фiлдiнгом пробувала цього тижня?

– Так, – брешу я.

– І як усе пройшло?

– Нормально.

– Далеко зайшла?

– Тринадцять сходинок.

Бiна вивчае мене.

– Зрозумiло. Непогано, як для панянки твого вiку.

– Старiю, що вдiеш.

– Так? Коли твiй день народження?

– Наступного тижня. Одинадцятого. Одинадцятого одинадцятого.

– Органiзую тобi знижку для пенсiонерiв. – Вона нахиляеться, спаковуе гирi у футляр. – Ходiмо, поiмо.



Я нiколи багато не готувала – шефом був Ед, а тепер «Свiжа доставка» пiдвозить менi продукти пiд дверi: замороженi вечерi, iжа для мiкрохвильовки, морозиво, вино (доcтобiса вина). Також кiлька порцiй пiсного бiлка й фруктiв, заради Бiни. І заради мене самоi, як вона б заявила.

Нашi обiди не враховуються в час сеансу – здаеться, Бiна насолоджуеться моею компанiею.

– Менi за це тобi також платити? – якось запитала я.

– Ти й так для мене готуеш, – вiдповiла вона.

Тодi я саме зсувала пригорiлий шмат курятини на ii тарiлку.

– Хiба у цьому вся справа?

Сьогоднi у нас диня з медом та кiлька смужок сухого бекону.

– Точно незасолений? – питае Бiна про останнiй.

– Точно.

– Дякую, панянко. – Вона переносить шматочки динi собi до рота, стирае мед iз губ. – Я читала статтю, де писалося, що бджоли можуть пролiтати шiсть миль вiд свого вулика у пошуках пилку.

– Де ти таке прочитала?

– В «Економiстi».[155 - «The Economist» – впливовий англiйський тижневик, що позицiонуе себе як видання для багатих i впливових дiлових людей.]

– Овва, «Економiст».

– Неймо

Сторінка 31

iрно, правда?

– Депресивно, я б сказала. Я от не можу навiть з дому вийти.

– Стаття ж не про тебе була.

– А звучить, наче про мене.

– І ще вони танцюють. Це називають…

– Круговий танець.

Вона розривае смужку бекону надвое.

– Звiдки ти знаеш?

– Я бачила виставку медоносних бджiл у Пiтт Рiверз в Оксфордi, коли там жила. То в них такий музей природознавства.

– Вау, Оксфорд.

– Я дуже добре запам’ятала круговий танець, адже ми намагалися його iмiтувати. Суцiльна плутанина та приниження. Майже як пiд час моiх вправ.

– Ви були п’янi?

– Нетверезi.

– Менi тепер увесь час сняться бджоли, вiдколи я прочитала ту статтю, – каже Бiна. – Як думаеш, що це означае?

– Я не фройдистка. Не вмiю розшифровувати сни.

– А якби вмiла?

– Якби вмiла, я б сказала тобi, що бджоли уособлюють термiнову потребу перестати питати мене про значення своiх снiв.

Вона прицмокуе.

– Мабуть, наступного разу доведеться змусити тебе бiльше страждати.

Далi ми iмо у тишi.

– Ти вже прийняла сьогоднi своi пiгулки?

– Так. – Насправдi, не прийняла. Зроблю це пiсля того, як вона пiде.

Через деякий час у трубах починае булькотiти вода. Бiна повертаеться у бiк сходiв.

– Це туалет?

– Так.

– Тут е ще хтось?

Я хитаю головою, ковтаю.

– Здаеться, в Девiда живе якась його подруга.

– Ну й трахаль.

– Вiн не янгол.

– Ти знаеш, хто вона?

– Без поняття. Ревнуеш?

– Зовсiм нi.

– Ти б не вiдмовилася зайнятися круговими танцями з Девiдом?

Вона шпурляе в мене шматочком бекону, а потiм переводить тему на iнше.

– У мене передбачаеться конфлiкт наступноi середи. Той же, що й минулого разу.

– Твоя сестра.

– Так. Знову повертаеться. Тобi пiдiйде перенести наш сеанс на четвер?

– Цiлком i повнiстю.

– Ура. – Вона жуе, крутить свою склянку з водою. – Ти виглядаеш стомленою, Анно. Ти вiдпочиваеш?

Я спочатку киваю головою, потiм хитаю.

– Нi. Я… тобто так, але останнiм часом у мене купа всього в головi. І для мене це трохи важко, знаеш. Усе… це. – Рукою я змахую в бiк кiмнати.

– Я розумiю, як це. Розумiю, що це.

– І ще менi важко iз вправами.

– У тебе все чудово виходить. Правду кажу.

– І ще менi важко з терапiею. Важко стояти по iнший бiк.

– Я собi уявляю.

Я вдихаю. Не хочу втратити контроль.

І останне:

– І ще я сумую за Лiввi та Едом.

Бiна вiдкладае виделку.

– Звiсно, сумуеш, – каже вона й даруе таку теплу усмiшку, що менi хочеться плакати.




24




БабуняЛiззi: Вiтаю, докторко Анно!


Це повiдомлення з’являеться iз цвiрiнькаючим звуком на моему дисплеi. Я вiдставляю келих, призупиняю партiю в шахи. Виграю 3:0, вiдколи Бiна пiшла. Червоний день календаря.



доктор_тут: Привiт, Лiззi! Як почуваетесь?

БабуняЛiззi: Дуже дякую, вже краще.

доктор_тут: Приемно чути.

БабуняЛiззi: Я передала одяг Рiчарда церквi.

доктор_тут: Впевнена, вони вам вдячнi.

БабуняЛiззi: Так, i цього хотiв би й сам Рiчард.

БабуняЛiззi: І ще моi третьокласники приготували для мене велику листiвку «Видужуйте». Вона просто гiгантська. Вкрита блискiтками й ватними кульками.

доктор_тут:





Конец ознакомительного фрагмента.



notes


Примечания





1


Психологiчний трилер вiдомого британо-американського реж. Альфреда Гiчкока (1899–1980), заснований на реальнiй iсторii серiйного душителя 1920-х рр. Е. Л. Нельсона. Визнаний «першим незаперечним шедевром» Гiчкока i фiльмом, у якому англiйський режисер «уперше вiдкрив для себе Америку». Гiчкок працював у Голлiвудi з 1939 р., але до 1943 р. його фiльми базувалися на британськiй тематицi.




2


Town-house – малоповерховi будинки на декiлька сiмей, сполученi в один корпус. (Тут i далi прим. перекл., якщо не вказано iнше.)




3


Macy’s – одна з найстарiших та найбiльших мереж роздрiбноi торгiвлi в США.




4


Gramercy Park – невеликий приватний парк на пiвдненному сходi Мангеттену.




5


«The Man Who Knew Too Much» (1956) – кольоровий фiльм реж. Альфреда Гiчкока.




6


«Gilda» (1946) – фiльм-нуар, мелодрама реж. Чарльза Вiдора.




7


Рiзновид класичного чоловiчого взуття.




8


Традицiйна китайська страва iз пшеничноi локшини з рiзноманiтними добавками.




9


Slugger (амер. «ударник», тут «ударниця») – сленгове спортивне слово на позначення сильного вiдбиваючого гравця у бейсболi, а також сильного в атацi, але вразливого в оборонi у боксi. (Прим. ред.)




10


Harlem – район на пiвночi Мангеттену, частина Верхнього Мангеттену.




11


Midtown (Середнiй Мангеттен) – один з трьох великих районiв Мангеттену.




12


Lenox Hill – квартал у районi Іст-Сайд, що на Мiдтаунi.




13


У британському варiантi англiйськоi «перший» поверх означае «загальноприйнятий» другий поверх, у той час як перший називають «нижнiм» (ground floor).




14


Перший поверх (фр.).




15


Французька мова (фр.).




16


Merlot – сорт французького вина, п

Сторінка 32

реважно з червоного винограду.




17


IKEA – одна з найбiльших та найпопулярнiших мереж продажу меблiв i товарiв для дому.




18


«Out of the Past» (1947) – американський фiльм-нуар реж. Жака Турнера.




19


«Today» – американське ранкове телешоу на каналi NBC.




20


Боз-ар (франц. beaux-arts – краснi мистецтва) – еклектичний стиль архiтектури середини ХІХ ст. у Францii.




21


Widow’s walk – вiдгороджена платформа з перильцями на даху будинку.




22


Rook-n-roll, англ. rook – тура (шахова фiгура).




23


Henry Fonda (1905–1982) – вiдомий американський актор театру й кiно минулого столiття.




24


Цитата героiнi акторки Лорен Беколл з фiльму-нуар «Маеш i не маеш» («To Have and Have Not», 1944 (Прим. пер. i ред.).




25


«Airplane» (1980) – американська кiнокомедiя режисерiв Девiда та Джеррi Цукерiв i Джима Абрахамса…




26


Сiрi сестри, або Граi, – персонажi давньогрецькоi мiфологii Пефредо та Енiо – вартовi горгон.




27


В оригiналi прiзвище – Gray. Британському слову grey (сiрий) вiдповiдае американський варiант gray iз тим же значенням.




28


Meetup – соцiальна мережа для органiзацii рiзноманiтних групових зустрiчей людей поза Інтернетом.




29


«Jude the Obscure» (1895) – останнiй роман визначного британського письменника, поета i драматурга Томаса Гардi (1840–1928). (Прим. ред.)




30


Християнська свята, що жила у VII ст. в Ірландii.




31


Vero Beach – мiсто на узбережжi Атлантичного океану, центр округу Індiан-Рiвер, штат Флорида.




32


Тут маеться на увазi американська актриса, спiвачка i танцюристка Джейн Расселл (1921–2011), один iз секс-символiв Голлiвуду 1940 – 50-х рр.




33


«Gentlemen Prefer Blondes» (1953) – американська музична кiнокомедiя реж. Г. Гоукса. У головних ролях – Мерилiн Монро i Джейн Расселл.




34


Tinder – мобiльний додаток для знайомства та органiзацii швидких зустрiчей з людьми, якi живуть неподалiк.




35


Приблизно 371,6 м2.




36


Урок (фр.)




37


«Les Diaboliques» (1954) – французький психологiчний трилер реж. Анрi-Жоржа Клузо.




38


Bay Area – велика мiська агломерацiя у штатi Калiфорнiя, сформована навколо затоки Сан-Франциско.




39


Найбiльше мiсто штату Массачусетс.




40


У США найбiльше мiсто штату Нью-Гемпшир.




41


Пiджин – спрощений варiант мови, що використовуеться мiж етнiчними групами та не е рiдною мовою для жодноi з них.




42


Diagnostic and Statistic Manual of mental disorders (DSM) – посiбник iз дiагностики й статистики психiчних розладiв.




43


Blue Apron, Plated, HelloFresh – американськi служби доставки продуктiв харчування.




44


Perth – столиця слабко залюдненого австралiйського штату Захiдна Австралiя.




45


Синтетичний антигiпертензивний препарат iз групи бета-блокаторiв.




46


Таблетки, активною речовиною яких е пропранолол.




47


Graham Greene (1904–1991) – англiйський письменник i драматург.




48


Angelika Film Center – американська мережа кiнотеатрiв, що показуе у прокатi незалежне та iноземне кiно.




49


«The Fallen Idol» (1948) – англiйська детективна драма реж. Керола Рiда. Екранiзацiя оповiдання Грема Грiна «Кiмната в пiдвалi».




50


«Ministry of Fear» (1944) – американський фiльм-нуар реж. Фрiца Ланга.




51


Посттравматичний стресовий розлад – психiчний розлад, що виникае внаслiдок якихось психотравмуючих подiй.




52


Бувай (фр.).




53


Циркумфлекс (фр.) – знак у виглядi перевернутоi «пташки» (^).




54


London Fog– британська фiрма одягу.




55


Традицiйний орнамент, що формуеться iз перехресних вертикальних i горизонтальних смуг рiзного кольору.




56


Водолазний дзвiн – пiдводне обладнання для транспортування водолазiв на глибину, що мае форму дзвона без дна.




57


«39 Steps» (1935) – трилер реж. Альфреда Гiчкока.




58


Gene Tierney(1920–1991) – американська кiноактриса




59


James Stewart(1908–1997) – американський кiноактор.




60


Suspense– пiджанр кiнематографу, що характеризуеться створенням особливоi атмосфери схвильованостi, тривожноi невизначеностi, напруження, якi постiйно зростають i затягують глядача у спiвучасть подiям на екранi.




61


«Double Indemnity» (1944) – американський фiльм-нуар реж. Бiллi Вайлдера.




62


«Gaslight» (1944) – мiстичний трилер у жанрi нуар реж. Джорджа К’юкора.




63


«Saboteur» (1942) – шпигунський трилер реж. А. Гiчкока.




64


«The Big Clock» (1948) – фiльм-нуар реж. Джона Ферроу.




65


«The Thin Man» – кiнофраншиза, серiя комедiйних детективiв про пригоди одруженоi пари приватних розслiдувачiв.




66


Joseph Cotten – популярний американський актор.




67


Claude Chabrol

Сторінка 33

1930–2010) – французький режисер i теоретик, один з представникiв «новоi хвилi» французького кiно.




68


«Dark Passage» (1947) – американський нуар-трилер реж. Делмера Дейвса.




69


Humphrey Bogart (1899–1957) – американський кiноактор (Прим. пер. i ред.).




70


Lauren Bacall (1924–2014) – американська кiноактриса, вiдома своею ефектною зовнiшнiстю та низьким грубуватим голосом.




71


«Niagara» (1953) – кольоровий нуар-трилер реж. Генрi Гетевея.




72


«Charade» (1963) – американський романтичний детектив реж. Стенлi Донена.




73


Audrey Hepburn (1929–1993) – британська актриса, модель, громадська дiячка.




74


«Sudden Fear» (1952) – американський нуар-трилер реж. Девiда Мiллера.




75


Joan Crawford (1904–1977) – американська зiркова актриса нiмого та звукового кiно.




76


«Wait until dark» (1967) – камерний психологiчний трилер реж. Теренса Янга.




77


«The Vanishing» (1993) – екранiзацiя роману «Золоте яйце» Тiма Краббе.




78


Roman Polanski (нар. 1933) – режисер, уродженець Парижа походження, який вирiс у Польщi i працював переважно у Великiй Британii (1963–1967), США (1968–1976) i Францii (пiсля 1976).




79


«Side Effects» (2013) – психологiчний трилер реж. Стiвена Содерберга.




80


«Casablanca» (1942) – романтична драма реж. Майкла Кертiса.




81


Pinot noir – сорт червоного вина. Pinot noir – сорт червоного вина.




82


«The Red Cat» – ресторан у Нью-Йорку.




83


Пiвнiчноамериканська страва з м’яса та овочiв, що повiльно тушкуеться у спецiальному горщику, який мае таку саму назву.




84


«Highlights», «Ranger Rick» – американськi дитячi журнали.




85


Генератор бiлого шуму – умовна назва пристрою, що ретранслюе приемнi для вуха релаксацiйнi шуми, якi допомагають заснути.




86


Bril вiд слова brilliant – блискучий (розумний).




87


Eames Lounge Chai – вiдома модель м’яких шкiряних крiсел, сконструйована подружжям архiтекторiв i дизайнерiв Чарльзом i Рей Імзами.




88


Criterion Collection, Kino International – американськi компанii-розповсюджувачi носiiв з фiльмами-представниками класичного кiнематографу, арт-хаузу, низькобюджетного сучасного кiно.




89


«Night and the City» (1950) – фiльм-нуар реж. Жюля Дассена.




90


«Whirlpool» (1949) – трилер-нуар реж. Отто Премiнгера.




91


«Murder, My Sweet» (1944) – класичний фiльм-нуар реж. Едварда Дмитрика (1908–1999), яскравого представника украiнськоi дiаспори у США.




92


«Night Must Fall» (1937) – американський фiльм реж. Рiчарда Торпе.




93


«Laura» (1944) – американський детектив-нуар реж. Отто Премiнгера.




94


Joy (англ.) – радiсть, щастя.




95


«Spelling bee» (англ. spell – вимовляти по лiтерах, bee – зiбрання) – популярнi, зокрема в англомовних краiнах, конкурси, де учасникам необхiдно по лiтерах вимовляти певнi складнi в написаннi слова.




96


Pauline Kael (1919–2001) – американська журналiстка та кiнокритик, спiвробiтниця тижневика «Нью-Йоркер».




97


«Vertigo» (1958) – мiстичний трилер реж. А. Гiчкока (кольоровий). (Прим. пер. i ред.)




98


Культовий британський детектив «The Third Man» (1949) завершуеться кадрами невдалоi спроби розставання закоханого письменника з актрисою, чийого коханця-злочинця (i свого друга дитинства) вiн застрелив. (Прим. ред.)




99


«Rififi» (1955) – найвiдомiший фiльм реж. Жюля Дассена.




100


Дiегетичний звук – у кiнематографi звук, джерело якого видне в кадрi, або припускаеться, що воно «неподалiк».




101


Який жаль (фр.).




102


Пiтчер – у бейсболi гравець, який кидае м’яч.




103


«Downton Abbey» – британський серiал телеканалу ITV, що виходив з 2010 до 2015 р., дiя якого вiдбуваеться в Англii на початку ХХ ст. У серiалi зображено життя титулованоi графськоi родини.




104


Florence Nightingale (1820–1910) – вiдома англiйська медсестра, органiзатор i керiвник загону санiтарок пiд час Кримськоi вiйни 1853–1856 рр.




105


Центральноафриканська порода дерев iз плодами, насиченими рослинними жирами; ароматну олiю видобувають iз кiсточок плодiв. (Прим. ред.)




106


Антидепресант. Один з перших у своему родi, але застосовуеться досi у зв’язку з високою ефективнiстю.




107


Лiкарський засiб з активною речовиною алпразоламом. Використовуеться для боротьби з тривожними розладами, депресiею, неврозами та панiкою.




108


Частi питання – поширений акронiм вiд англомовного скорочення FAQ, F.A.Q. (Frequently Asked Questions).




109


Senioritis – розмовний термiн, який неформально використовують у США та Канадi для опису «хвороби» старшокласникiв пiд час iхнього останнього семестру в школi, що супроводжуеться лiнощами й байдужiстю до навчання.




110


Рiчард Нiксон – 37-й пре

Сторінка 34

идент США (1969–1974).




111


Фраза «Only Connect» походить iз британського соцiально-психологiчного роману Е. М. Форстера «Маеток Говардс Енд» («Howards End», 1910).




112


Найвизначнiша риса; основна страва (фр.).




113


Приблизно 1,8 м у ширину; 3,7 м у довжину.




114


Airbnb – iнтернет-сервiс для розмiщення оголошень та пошуку оренди житла.




115


На кухнях великоi площi «островом» називають центральний стiл, усередину якого вбудовано додатковi мийку i плиту. (Прим. ред.)




116


«Getting Better» – пiсня групи «Бiтлз» з альбому «Оркестр клубу самотнiх сердець сержанта Пеппера».




117


Балтимор – найбiльше мiсто штату Мерiленд, промисловий порт.




118


«It Ain’t Necessarily So» (1935), «Це не обов’язково так» – знаменита американська пiсня Джорджа та Айра Гершвiнiв з опери-мюзиклу «Porgy & Bess»




119


Нацiональна Детективна Агенцiя Пiнкертона – перше приватне детективне агентство США, засноване Аланом Пiнкертоном у 1850 р.




120


Пiвнiчно-схiдний регiон США, що включае штати Вермонт, Род-Айленд, Нью-Гемпшир, Массачусетс, Мен i Коннектикут.




121


Синапс – мiсце контакту мiж двома нейронами, де проходять нервовi iмпульси.




122


Edward Morgan Forster (1879–1970) – елiтарний англiйський письменник.




123


Препарат-антидепресант iз активною речовиною iмiпрамiном.




124


Ноотропи – група препаратiв, що впливають на функцii мозку.




125


Усе нове – добре забуте старе (фр.).




126


Есенцiальний тремор – найпоширенiше порушення руху, що включае тремор рук, кистей, пальцiв, iнколи – голови.




127


Двох (фр.).




128


Команда в операцiйнiй системi Mac OS компанii Apple, що вiдповiдае за вихiд.




129


«Spellbound» (1945) – фiльм-нуар реж. А. Гiчкока. Доктор Олександр Брюллов – персонаж, який дослiджуе сни головного героя.




130


Riesling – нiмецький сорт бiлого вина. Належить до т. зв. «великих винних сортiв».




131


New Haven – мiсто та однойменний округ у штатi Коннектикут, на березi протоки Лонг-Айленд.




132


«Alerion Yachts» – компанiя, що займаеться продажем i орендою яхт.




133


Приблизно 9,1 м.




134


«Dead Calm» (1989) – австралiйський трилер реж. Фiлiппа Нойса. Дiя вiдбуваеться на яхтi посеред Тихого океану.




135


Toblerone – шоколадний батончик концерну «Крафт-Гайнц».




136


Октагон, гексагон – грецькi назви восьмикутника та шестикутника вiдповiдно.




137


Вiдносно новий препарат групи нетипових антипсихотикiв (нейролептикiв), якi набагато легше переносяться, нiж традицiйнi нейролептики.




138


Седативний препарат, що сприяе нормалiзацii сну.




139


Вiрне слово (фр.).




140


«Humans of New York» – мегапопулярний фотоблог у кiлькох соцмережах.




141


«Rebecca» (1940) – трилер реж. А. Гiчкока початку голлiвудського перiоду.




142


Judith Anderson (1897–1992) – титулована австралiйсько-американська театральна актриса.




143


Вдовин мис – лiнiя росту волосся на тiменi голови у виглядi трикутника, що передаеться генетичним шляхом. Назва пiшла вiд давнього англiйського повiр’я, нiби жiнка з такою лiнiею волосся точно переживе свого чоловiка.




144


«Strangers on a Train» (1950) – нуар-трилер реж. А. Гiчкока.




145


Знеболювальний та протизапальний препарат з активною речовиною iбупрофеном.




146


Квартал у верхньому Іст-Сайдi Мангеттену, що вважаеться одним iз найдорожчих та найпрестижнiших районiв.




147


«Square» – американська компанiя, що займаеться розробкою рiшень для прийому платежiв.




148


Парк посерединi Мангеттену площею 341 га.




149


Ід, або Воно, – у психоаналiзi, разом з Его та Суперего, одна зi складових структур психiки, що являе собою сукупнiсть позасвiдомих потягiв та iнстинктiв.




150


Булiнь – один iз найстарiших i найважливiших морських вузлiв.




151


Nicolas Cage (нар. 1964) – сучасний популярний американський актор, продюсер i кiнорежисер.




152


X-Acto– американська торговельна марка, бренд компанii Elmer’s Products, пiд яким випускаються рiзноманiтнi рiжучi iнструменти.




153


Героiня вдаеться до каламбуру: вислiв «саме так» звучить в оригiналi «екзектлi» («exactly»). Їi вислiв в оригiналi «X-Actoly» у зв’язку з ножем влучно перекладено як «саме т-акто». (Прим. ред.)




154


Toile de Jouy (фр.) – шпалери, а також iншi предмети декору, на яких на свiтлому фонi зображенi однотоннi пасторальнi сюжети.




155


«The Economist» – впливовий англiйський тижневик, що позицiонуе себе як видання для багатих i впливових дiлових людей.