Сторінка 1

Працюй чотири години на тиждень. Нова психологiя успiху
Тiмотi Феррiсс


Книжка Тiма Феррiсса «Працюй чотири години на тиждень. Нова психологiя успiху» – бестселер за версiями The New York Times, The Wall Street Journal та USA Today. Це абсолютно iнший погляд на роботу, на поняття кар’ерного росту i «життя в офiсi». Автор руйнуе всi стереотипи про обов’язкову зайнятiсть iз 9 до 17 i доводить, що робота може приносити радiсть, а ваш час – реальнi грошi. Книжка змушуе подивитися на свое життя по-iншому, зажадати змiн i нарештi: – ВІДДАВАТИ РОБОТІ МІНІМУМ ЧАСУ, ОТРИМУЮЧИ МАКСИМУМ РЕЗУЛЬТАТУ; – У ДЕКІЛЬКА РАЗІВ ЗБІЛЬШИТИ СВІЙ ДОХІД; – БІЛЬШЕ ПОДОРОЖУВАТИ; – КЕРУВАТИ ВЛАСНИМ БІЗНЕСОМ З БУДЬ-ЯКОЇ ТОЧКИ СВІТУ; – ВІДКРИТИ ДЛЯ СЕБЕ НОВУ ФІЛОСОФІЮ ЖИТТЯ. Якщо ви прагнете змiн, хочете позбутися фiнансових проб- лем, мрiете подорожувати й отримувати задоволення вiд життя – починайте читати! У вас не виникне бажання повертатися до офiсу!





Тiмотi Феррiсс

Працюй чотири години на тиждень

Нова психологiя успiху



© Tim Ferriss, 2007, 2009

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2017


* * *




Вiдгуки на книгу «Працюй чотири години на тиждень»




На таку книгу ми чекали вже давно. Вона – манiфест мобiльного способу життя, а Тiм Феррiсс – бездоганний вiсник ii iдей. На неi чекае величезний успiх.

    Джек Кенфiлд, спiвавтор серii «Курячий бульйон для душi», тираж якоi склав понад сто мiльйонiв примiрникiв



Дивовижна й незрiвнянна. У цiй книзi ви знайдете все: вiд порад щодо планування вiдпустки до iдей стосовно розвантаження свого життя. Не мае значення, хто ви – людина, цiлком залежна вiд заробiтноi плати, чи президент компанii, яка входить до рейтингу Fortune 500, – вона змiнить ваше життя!

    Фiл Тоун, автор кращоi за версiею New York Times книги «Правило № 1»



Книга «Працюй чотири години на тиждень» пропонуе нову вiдповiдь на одвiчне питання: як не звести свое життя до самоi лише роботи? На тих, хто прочитае цю книгу й надихнеться, чекае свiт незлiченних можливостей.

    Майкл Е. Гербер, засновник та керiвник компанii E-MythWorldwide, а також перший бiзнес-гуру у свiтi



Це щось абсолютно нове. Дуже рекомендую.

    Стюарт Д. Фрiдман, керiвник програми «Поеднання робочого й особистого життя» у Вортонськiй школi бiзнесу Унiверситету Пенсильванii



У своi 29 Тiмотi може похвалитися бiльш насиченим життям, нiж Стiв Джобс у своi 51.

    Том Форемськi, журналiст i редактор сайту SiliconValleyWatcher.com



Якщо ви прагнете стати господарем свого життя, ця книга допоможе досягти мети.

    Майк Меплз, спiвзасновник компанii Motive Communications (вартiсть усiх акцiй – $ 260 млн) та засновник компанii Tivoli (продана IBM за $ 750 млн)



Завдяки Тiму Феррiссу в моему життi з’явилося бiльше часу для подорожей, сiм’i та написання рекламних текстiв. Це надзвичайно яскрава та корисна праця.

    Е. Дж. Джейкобс, вiдповiдальний редактор журналу Esquire та автор книги «Всезнайко»



Тiм – це Індiана Джонс цифровоi епохи. Дослухавшись до його порад, я вирушив на пiдводне полювання на вiддаленi острови i пiдкорив найкращi гiрськолижнi траси Аргентини. Інакше кажучи: робiть те, що вiн рекомендуе, i ви заживете як мiльйонер.

    Альберт Поуп, спецiалiст з деривативiв банку UBS



Враження вiд прочитання цiеi книги таке, нiби до твоеi зарплатнi домалювали кiлька нулiв. Ідею про спосiб життя Тiм виводить на новий рiвень – до нього варто прислухатися!

    Майкл Д. Керлiн, консультант компанii McKinsey & Company, який працюе з Фондом допомоги жертвам урагану «Катрiна» Буша – Клiнтона та з Радою з iноземних стипендiй Дж. Вiльяма Фулбрайта



Тепер до аутсорсингу вдаються не лише компанii з рейтингу Fortune 500. Малi та середнi пiдприемства, а також дiловi люди можуть передавати частину своеi роботи iншим, аби пiдвищити продуктивнiсть своеi працi та зекономити час для важливiших справ. Прийшла пора пожинати плоди цiеi революцii.

    Вiвек Кулькарнi, генеральний директор компанii Brickwork India та колишнiй голова управлiння iнформацiйних технологiй в Бангалорi, вiдомий як «технобюрократ», завдяки якому Бангалор став ІТ-центром Індii



«Працюй чотири години на тиждень» – це книга для тих шукачiв пригод, якi прагнуть прожити свое життя на повну. Придбайте i прочитайте ii зараз, перш нiж ви пожертвуете чимось бiльшим.

    Джон Ласк, менеджер з розвитку товарноi групи компанii Microsoft



З таким пiдходом до органiзацii часу та акцентом на важливих аспектах життя впродовж нормального робочого тижня людям вдаватиметься виконувати у 15 разiв бiльше справ.

    Тiм Дрейпер, засновник компанii Draper Fisher Jurvetson, яка фiнансуе новаторiв, включно з Hotmail, Skype та Overture.com



Як науковець та мандрiвник Тiм Феррiсс створив дорожню карту абсолютно нового свiту. Я прочитав цю книгу не вiдриваючись. Ранiше до моiх рук не потрапляло нi

Сторінка 2

ого подiбного.

    Чарлз Л. Брок, керiвник компанii Brock Capital Group; колишнiй фiнансовий i виконавчий директор, а також головний юридичний консультант компанii Scholastic, Inc.; колишнiй президент Асоцiацii Гарвардськоi школи права



Тiм – справжнiй майстер! Я це добре знаю. Я на власнi очi бачив, як вiн долав шлях вiд бiдностi до достатку i перетворювався з наполегливого бiйця на успiшного пiдприемця. Вiн бере пiд сумнiв традицiйний стиль мислення i шукае кращий шлях.

    Ден Партленд, призер нагороди «Еммi», продюсер телепередач American High та Welcome to the Doll House



Якщо ви прагнете здiйснити свою мрiю зараз, а не через 20 або 30 рокiв, придбайте цю книгу!

    Лора Роден, голова Асоцiацii пiдприемцiв-початкiвцiв у Кремнiевiй долинi та викладач корпоративного фiнансування в Унiверситетi штату Калiфорнiя в Сан-Хосе



Тiму вдалося те, про що бiльшiсть людей лише мрiе. Не можу повiрити, що вiн розкрие нам усi своi секрети. Цю книгу повинен прочитати кожен!

    Стiвен Кi, один з кращих винахiдникiв та розробникiв дитячого персонажа Тедда Ракспiна та гри «Лазертаг», консультант телевiзiйного шоу American Inventor




Передмова до розширеного та вдосконаленого видання



Двадцять шiсть iз 27 видавництв вiдмовилися друкувати книгу «Працюй чотири години на тиждень».

Пiсля ii виходу директор однiеi великоi компанii, що займаеться продажем книг, надiслав менi рейтинг найпопулярнiших видань в iсторii, аби переконати мене, що моя праця не мае жодних шансiв на успiх.

Я зробив усе, що мiг. Пiд час написання книги я радився зi своiми двома найближчими друзями i намагався приймати нестандартнi рiшення.

Я прагнув створити такi умови, якi сприяли б успiху моеi книги, проте знав, що моi зусилля навряд чи дадуть бажаний результат. Я сподiвався на краще, але очiкував найгiршого.

Другого травня 2007 року менi зателефонував мiй редактор.

– Тiме, ти очолюеш рейтинг найкращих авторiв.

У Нью-Йорку була п’ята година вечора, я почувався виснаженим. Книга вийшла п’ять днiв тому, i я щойно закiнчив серiю iнтерв’ю, яка розпочалася о шостiй ранку. Я нiколи не планував здiйснювати турне на пiдтримку книги, хотiв лише нагадати про себе в радiопередачах.

– Хезере, я тебе люблю, але не знущайся з мене.

– Та нi, ти справдi очолив рейтинг. Моi вiтання, найкращий авторе за версiею New York Times!

Я притулився до стiни i сповз на пiдлогу. Заплющив очi, розплився в усмiшцi, глибоко вдихнув. Нарештi все змiниться.

Усе незабаром змiниться.




Дизайн способу життя вiд Дубая до Берлiна


Книгу «Працюй чотири години на тиждень» перекладено 35 мовами свiту. Вона очолюе рейтинги ось уже два роки i щомiсяця породжуе новi iсторii та вiдкриття.

Вiд журналу Economist до газети New York Times, вiд вуличок Дубая до берлiнських кав’ярень поняття дизайну способу життя увiйшло в рiзнi культури й спричинило всесвiтнiй рух. Ідеi, викладенi в першому виданнi книги, були розвинутi та випробуванi в умовах, яких я собi й уявити не мiг.

То для чого ж знадобилося нове видання, якщо все йшло так добре? Я знав, що моя книга може стати ще кращою, адже iй бракувало одного iнгредiента – вас.

Ця розширена й удосконалена версiя мiстить понад сто сторiнок нового матерiалу, включно з iнформацiею про надсучаснi технологii та ресурси, випробуванi на практицi, а найважливiше – iсторii успiху, пережитi реальними людьми.

Цiлi сiм’i? Студенти? Генеральнi директори? Бродяги? Вибирайте самi. Тут ви знайдете людину, чий успiх вам неодмiнно вдасться повторити. Потрiбен зразок для обговорення дистанцiйноi роботи, скажiмо, в Аргентинi? Його ви також знайдете тут.

Одночасно з книгою було створено блог www.fourhourblog.com, який через пiвроку посiв одну з лiдерських позицiй серед 120 мiльйонiв блогiв свiту. Тисячi читачiв стали дiлитися власними секретами, завдяки яким можна досягти несподiваних результатiв. Мiй блог – це лабораторiя, про яку я завжди мрiяв. Приеднуйтеся до нас.

Новий роздiл блогу «Найкраще» мiстить кiлька найпопулярнiших постiв. У самому блозi ви можете знайти рекомендацii вiд величезноi кiлькостi людей, починаючи з Воррена Баффетта (менi справдi вдалося встановити з ним контакт, i пiзнiше я розповiм, як саме) й закiнчуючи шаховим маестро Джошуа Вайцкiном. Мiй блог – це територiя експерименту для тих, хто прагне досягти кращих результатiв за коротший вiдрiзок часу.




Не «виправлене»


Це не «виправлене» видання – у тому сенсi, що iдеi, поданi в оригiнальнiй версii, уже не дiють на практицi. Так, у попереднiх виданнях ми знайшли кiлька друкарських помилок. Та книга зазнала радикальних змiн з iншоi причини.

З квiтня 2007 року стан речей кардинально змiнився. Банки стають банкрутами, пенсiйнi фонди зачиняються, кiлькiсть робочих мiсць скорочуеться неймовiрними темпами… Читачiв i скептикiв цiкавить питання: чи дiятимуть принципи та прийоми, описанi в книзi, в умовах економiчного спаду?

Так i знову так.

Насправдi питання, якi я ставив слухачам своiх лекцiй ще

Сторінка 3

до кризи, наприклад: «Як би змiнилися вашi прiоритети та рiшення, якби у вас не було жодних шансiв вийти на пенсiю?», – уже не е теоретичними. Заощадження мiльйонiв людей скоротилися бiльше нiж на 40 %, i тепер вони змушенi вдаватися до запасних варiантiв. Можливо, iм слiд переглянути питання виходу на пенсiю? А може, кiлька мiсяцiв на рiк iм варто проводити на Коста-Рицi чи в Таiландi, аби компенсувати втрати своiх заощаджень? Чи е сенс запропонувати своi послуги британським компанiям, аби отримувати дохiд у сильнiшiй валютi? Вiдповiдь на всi цi питання – беззаперечне «так».

Поняття дизайну способу життя як реорганiзацii багаторiвневого планування кар’ери е надзвичайно рацiональним. Воно характеризуеться гнучкiстю i дае змогу випробувати рiзнi пiдходи до життя без акценту на 10- чи 20-рiчному планi виходу на пенсiю, який може втратити актуальнiсть через коливання цiн на ринку, непiдвладне нашому контролю. Люди охоче шукають альтернативи (i ставляться прихильно до тих, хто робить те саме), адже iхнi «гарантованi» варiанти не виправдали себе.

Чого вартуе якийсь незначний експеримент в умовах, де всi й усе зазнае невдачi?

У бiльшостi випадкiв – нiчого. Перенесiмося у 2011 рiк. Роботодавець цiкавиться, чому ви не працювали впродовж цiлого року.

– Усiх скоротили, i менi випала едина в життi нагода об’iздити свiт. Це було неймовiрно!..

Найiмовiрнiше, роботодавець запитае, як вам це вдалося. Прийоми з цiеi книги все ще працюють.

Соцiальнi мережi Facebook та LinkedIn були заснованi у 2000-х, у перiод кризи серед iнтернет-компанiй. До iнших «малюкiв», народжених у перiоди рецесii, належать Monopoly, Apple, Clif Bar, Scrabble, KFC, Domino’s Pizza, FedEx та Microsoft. Усе це не випадково, адже економiчний спад провокуе зниження вартостi користування iнфраструктурою, появу фрилансерiв, готових працювати за вигiдними цiнами, та змiну розцiнок на рекламнi послуги. В умовах економiчного процвiтання ви такого не побачите.

Не мае значення, про що йдеться: про рiчну вiдпустку, революцiйну бiзнес-iдею, реорганiзацiю власного життя чи про мрii, втiлення яких ви вiдклали на потiм. Кращоi нагоди випробувати щось нове не буде.

Що може трапитися в найгiршому випадку?

Я прошу вас ставити собi це питання щоразу, коли ви намагатиметеся вийти зi своеi зони комфорту. Коли вас охоплюватиме панiка, не забувайте, що це ваш великий шанс здобути новий досвiд.

Менi було надзвичайно приемно провести останнi два роки в компанii читачiв з усього свiту, i сподiваюся, що це нове видання подаруе вам таку саму насолоду, яку отримав я, пишучи цю книгу.

Я завжди залишатимуся вiрним учнем кожного з вас.

З найщирiшими побажаннями,

Тiм Феррiсс

Сан-Франциско, штат Калiфорнiя

21 квiтня 2009 року




Працюй чотири години на тиждень

Нова психологiя успiху


Моiм батькам, Дональду та Френсiс Феррiсс, якi прищепили малому бешкетнику думку, що неординарнiсть – це не так уже й погано. Я люблю вас обох i дякую за все, що ви для мене зробили





Передусiм i насамперед





Для тих, хто сумнiваеться


Чи зможете ви змiнити спосiб свого життя? Найiмовiрнiше, що так. Ось кiлька сумнiвiв та страхiв, що переповнюють людей перед тим, як вони наважаться i приеднаються до кола «нових багатих».

Чи повинен я залишити або ненавидiти свою роботу? Чи доведеться менi йти на ризик?

Вiдповiдь на цi запитання – нi. Не мае значення, чи ви прагнете ранiше йти з офiсу, чи започаткувати бiзнес, який забезпечить вам омрiяний стиль життя, – для кожноi людини знайдеться шлях, що вiдповiдатиме ii рiвню комфорту. Як працiвниковi Fortune 500 вдаеться знаходити прихованi скарби Китаю та замiтати за собою слiди завдяки технологiчним новинкам? Як створити бiзнес, що приноситиме $ 80 тис. на мiсяць, i не брати участi в управлiннi ним? Усе в цiй книзi.

Чи мае менi бути 20 з гаком?

Зовсiм нi. Ця книга призначена для кожного, кому набридло дотримуватися традицiйного життевого плану i хто прагне прожити свое життя в повнiй мiрi, а не вiдкладати його на потiм. Ви ознайомитеся з iсторiею 21-рiчного хлопця, який володiе автомобiлем «ламборджинi», та матiр’ю-одиначкою, яка за п’ять мiсяцiв здiйснила навколосвiтню подорож разом зi своiми двома дiтьми. Якщо ви втомилися вiд стандартного набору можливостей i готовi поринути у свiт незлiченних перспектив, ця книга – для вас.

Чи доведеться менi подорожувати? Менi потрiбно лише бiльше вiльного часу.

Нi. Це лише один iз варiантiв. Мета – отримати свободу в часi та просторi й користуватися нею на власний розсуд.

Чи потрiбно менi було народитися в багатiй сiм’i?

Нi. Моi батьки нiколи не заробляли бiльше $ 50 тис. на рiк на двох. Я почав працювати з 14. Я не Рокфеллер, i ви також не повиннi ним бути.

Чи маю я бути випускником унiверситету Лiги плюща?

Нi. Бiльшiсть героiв цiеi книги не навчалися у Гарвардi, а деяких з них узагалi було виключено. Найпрестижнiшi освiтнi заклади свiту – це чудово, однак iснують численнi аргументи на користь того, щоб не навчатися

Сторінка 4

них. Випускники вiдомих унiверситетiв за замовчуванням обирають роботи, якi передбачають 80-годинний робочий тиждень, та присвячують вiд 15 до 30 рокiв життя дiяльностi, яка з’iдае iхнi душi. Звiдки менi це вiдомо? Я переконався в цьому на власному досвiдi. Деталi в книзi.




Моя iсторiя та для чого вам потрiбна ця книга


Коли ви зрозумiете, що ви серед бiльшостi, час зупинитися i замислитись.

    – Марк Твен —

Той, хто живе в межах своiх можливостей, потерпае вiд браку уяви.

    – Оскар Вайльд —

Моi руки знову змокли.

Я втупився в пiдлогу, аби прожектори не заслiпили мене. Здавалося, менi немае рiвних, однак про це ще нiхто не знав. Моя партнерка Алiса переступала з ноги на ногу. Поруч з нами стояли дев’ять iнших пар, обраних з тисячi учасникiв iз 29 краiн та чотирьох континентiв. Ішов останнiй день пiвфiналiв Чемпiонату свiту з танго, i на нас чекав завершальний виступ перед суддями, телекамерами та бадьорою публiкою. Іншi пари танцювали разом уже по 15 рокiв. Для нас це була можливiсть продемонструвати результат п’ятимiсячноi спiвпрацi та щоденних шестигодинних тренувань.

– Як почуваешся? – запитала мене Алiса, досвiдчена професiйна танцiвниця, своею аргентинською iспанською.

– Фантастично. Чудово. Насолоджуймося музикою. Забудь про людей, iх тут немае.

Я сам не повiрив у власнi слова. Було важко навiть оглянути тих 50 тисяч глядачiв i координаторiв у La Rural – найбiльшому виставковому залi Буенос-Айреса. Через густу завiсу сигаретного диму ледь проглядався натовп людей, i всюди простягалася гола пiдлога, за винятком особливоi дiлянки розмiром 9х12. Я поправив свiй костюм у тонку смужку й став перебирати блакитний шовковий носовичок, поки мого збентеження не помiтили iншi.

– Нервуешся?

– Нi. Злегка хвилююся. Я танцюватиму для свого задоволення, i будь-що-будь.

– Пара 152, ваша черга.

Наш супровiдник виконав свою роботу, i тепер усе було в наших руках. Поки ми пiднiмалися на платформу, я прошепотiв Алiсi наш жарт: «Tranquilo» – «Не переймайся». Вона посмiхнулася, i саме в цей момент я подумав: «Що б я зараз робив, якби рiк тому не залишив свою роботу й не виiхав зi Сполучених Штатiв?»

Ця думка зникла так само миттево, як i з’явилася, коли ведучий пiдiйшов до мiкрофона й оголосив: «Пара 152, Тiмотi Феррiсс та Алiса Монтi, мiсто Буенос-Айрес!»

Ми вийшли на платформу, i я засяяв вiд щастя.

Сьогоднi менi важко вiдповiсти на одне з найфундаментальнiших питань, якi ставлять американцям, i хвала Боговi. В iншому випадку ви б не тримали цю книгу в руках.

Тож чим ви займаетеся?

Коли ви мене знайдете (а це непросто зробити) i поставите це запитання (але краще не треба), я кататимусь на мотоциклi Європою, або займатимусь дайвiнгом на якомусь островi в Панамi, або лежатиму пiд пальмою в Таiландi пiсля тренувань з кiкбоксингу, або танцюватиму танго в Буенос-Айресi. Але рiч у тiм, що я не мультимiльйонер i навiть не прагну ним бути.

Менi нiколи не подобалося це запитання, адже воно вiдображае негативну тенденцiю оцiнювати особистiсть за ii посадою. Якщо хтось ставить менi це запитання абсолютно щиро, моя вiдповiдь звучить загадково, але водночас просто: «Я – наркодилер».

Зазвичай на цьому розмова закiнчуеться. До речi, моя вiдповiдь мiстить лише частку правди. Аби викласти ii всю, знадобиться надто багато часу. Як пояснити, що те, як я проводжу свiй час, i те, як я заробляю грошi, – абсолютно рiзнi речi? Як пояснити, що я працюю менше чотирьох годин на тиждень, однак за мiсяць отримую бiльше, нiж колись за рiк?

Уперше за весь час я розповiм вам справжню iсторiю. Рiч у тiм, що серед нас iснуе субкультура людей, яких називають «новими багатими».

Що такого робить мiльйонер, який проживае в iглу, чого не робить проста людина, яка проживае в невеликiй конурцi? Дотримуеться набору нетрадицiйних правил.

Як працiвниковi престижноi компанii вдаеться вирушати в мiсячну навколосвiтню подорож, а керiвник навiть не помiчае його вiдсутностi? Приховати цей факт йому допомагають технологiчнi новинки.

Золото старiе. Новi багатi (НБ) – це тi, хто вiдмовився вiд традицiйного життевого плану i будуе свое життя, використовуючи нову валюту – час та мобiльнiсть. Це мистецтво i науку ми назвемо дизайном життя (ДЖ).

За останнi три роки, подорожуючи свiтом, я побачив, як насправдi живуть люди. Однак я покажу вам, як позбутися ненавистi до реальностi та пiдкорити ii своiм бажанням. Це значно легше, нiж здаеться. Моя подорож вiд виснаженого й низькооплачуваного офiсного працiвника до члена субкультури НБ видаеться бiльш неймовiрною, нiж фантастичний роман, i – тепер, коли я розшифрував код, – дуже простою. Існуе один рецепт.

Життя не мае бути таким складним. Насправдi це не так. Бiльшiсть людей, як i я колишнiй, переконують себе, що життя – це тяжка праця з дев’ятоi до шостоi, яка змiнюеться (iнодi) приемними вихiдними та епiзодичними вiдпустками.

Правда, принаймнi та, якою я живу i якою збираюся подiлитися з вами в цiй книзi, полягае в iншому. Я продемонстр

Сторінка 5

ю, як ефективно користуватися рiзницею в курсi валют i втекти вiд усього свiту. Я покажу, якi економiчнi манiпуляцii здiйснюють невеликi компанii, аби досягти того, що бiльшiсть вважае неможливим.

Якщо ви обрали цю книгу, найiмовiрнiше, ви не прагнете сидiти за робочим столом, поки вам не виповниться 62. Не мае значення, про що ви мрiете – уникнути нескiнченноi гонитви за багатством, здiйснити фантастичну подорож, утекти вiд усього свiту, встановити свiтовий рекорд чи просто кардинально змiнити свою кар’еру, – ця книга дасть вам усi необхiднi iнструменти для втiлення ваших планiв тут i зараз. Існуе спосiб отримати винагороду за тяжку працю впродовж усього життя, не чекаючи його закiнчення.

Який саме? Вiн базуеться на простому фактi, на який бiльшiсть людей не зважають i на усвiдомлення якого менi знадобилося 25 рокiв мого життя.

Люди не хочуть бути мiльйонерами – вони хочуть отримати те, що, на iхню думку, можна придбати лише за мiльйони. Ідеться про дачу в гiрськолижному районi Швейцарii, дворецьких, подорожi в екзотичнi краi. Для когось це можливiсть лежати в гамаку i натирати тiло олiею какао, слухаючи, як хвилi ритмiчно набiгають на берег, де стоiть його бунгало. Звучить чудово.

Один мiльйон доларiв на банкiвському рахунку – це не мрiя. Мрiя – сповнене свободи життя, яке цi грошi можуть дати. Таким чином, постае питання: як досягти цiлковитоi свободи у своему життi, не маючи мiльйона доларiв?

Я шукав вiдповiдь упродовж останнiх п’яти рокiв i виклав ii в цiй книзi. Я покажу, як менi вдалося розмежувати поняття доходу й часу i створити для себе iдеальний спосiб життя, подорожуючи свiтом та насолоджуючись усiм, що е найпрекраснiшого на планетi. Яким чином я зумiв збiльшити свiй дохiд вiд $ 40 тис. на рiк, працюючи 14 годин на день, до понад $ 40 тис. на мiсяць, працюючи чотири днi на тиждень?

Варто розповiсти, як усе починалося. Хоч як не дивно, це трапилося на заняттi майбутнiх менеджерiв iнвестицiйних банкiв.

2002 року Ед Зшо, мiй наставник та колишнiй викладач курсу «Високотехнологiчне пiдприемництво» в Принстонському унiверситетi, попросив, аби на одному з занять я розповiв про своi бiзнес-пригоди в реальному життi. Моему здивуванню не було меж.

На своi лекцii вiн запрошував декамiльйонерiв, i, хоча на той час у мене вже була високоприбуткова компанiя, яка займалася продажем спортивних добавок, я дотримувався абсолютно iнших поглядiв.

Однак пiзнiше я усвiдомив: усi, здавалося, обговорювали те, як створити велику та успiшну компанiю, вести торгiвлю i жити хорошим життям, що цiлком логiчно. Проте нiхто не намагався знайти вiдповiдь на запитання: для чого слiд це робити в першу чергу? Для чого витрачати кращi роки свого життя, сподiваючись вiднайти щастя на старостi лiт?

Мiй курс лекцiй пiд назвою «Наркоторгiвля для розваг i доходу» розпочинаеться простим завданням – слухачi мають вiдповiсти на запитання, що стосуються роботи:

• Як би змiнилися вашi рiшення, якби ви не могли розраховувати на пенсiю?

• А що, якби ви мали змогу виходити на мiнi-пенсii, аби реалiзувати своi мрii вже зараз, а не працювати на них упродовж 40 рокiв?

• Чи справдi необхiдно працювати як раб, аби жити як мiльйонер?

Я й не пiдозрював, куди приведуть мене вiдповiдi на цi запитання.

Незвичайний висновок? Звичайнi правила «реального свiту» – це сукупнiсть iлюзiй, закрiплених суспiльством. Ця книга навчить вас розпiзнавати й використовувати можливостi, непомiтнi для iнших.

У чому полягае особливiсть моеi працi?

По-перше, я не збираюся витрачати час на розгляд проблеми. Я припускаю, що ви потерпаете вiд нестачi часу, пiддаетеся своiм страхам i, найгiрше, миритеся зi своiм ледь стерпним iснуванням, займаючись тим, що не приносить вам жодного задоволення. Останнiй варiант зустрiчаеться найчастiше.

По-друге, ця книга – не про заощадження грошей. Тут ви не знайдете поради вiдмовитися вiд вашого щоденного бокалу червоного вина заради мiльйона доларiв, який ви отримаете через 50 рокiв. Менi також смакуе вино. Я не ставитиму вас перед вибором: або задоволення вiд життя сьогоднi, або грошi потiм. Ви можете отримати i те, й iнше. Наша мета – задоволення та дохiд.

По-трете, ця книга – не про те, як знайти «роботу вашоi мрii». Я вважаю, що для бiльшостi людей, тобто для шести-семи мiльярдiв, iдеальна робота – це та, яка вимагае найменших часових затрат. Бiльшiсть iз нас нiколи не знайде роботи, яка постiйно давала б задоволення, тому це не наша мета. Наша мета – здобути бiльше вiльного часу й автоматизувати дохiд.

Кожне заняття я розпочинаю з того, що пояснюю, як важливо бути дiльцем. Кредо дiльця звучить просто: реальнiсть пiддаеться контролю. Якщо не брати до уваги науку та законодавство, усi правила можна змiнити або порушити, i це не означатиме, що ви – неетична людина.

ВУАВ – це абревiатура, що позначае кроки, необхiднi для того, аби стати членом субкультури нових багатих.

Методи та стратегii можуть дати неймовiрний результат, i не мае значення, хто ви – звичайний працiвник чи

Сторінка 6

спiшний пiдприемець. Чи можна робити з керiвником усе те, що робив я? Нi. Чи можна використовувати тi самi принципи, аби збiльшити свiй дохiд удвiчi, скоротити тривалiсть робочого дня чи принаймнi продовжити вiдпустку? Безумовно.

Ось що потрiбно зробити для того, аби крок за кроком вiдкрити себе знову.

В – це визначення, яке кардинально змiнить наше уявлення про здоровий глузд та ознайомить iз правилами i завданнями новоi гри. Воно вiдкидае iдеi, приреченi на провал, i пояснюе такi поняття, як вiдносне багатство та позитивний стрес[1 - Незвичнi термiни траплятимуться впродовж усiеi книги. Коли щось незрозумiло чи вам потрiбно бiльше iнформацii, завiтайте на сайт www.fourhourblog.com. (Тут i далi прим. авт., якщо не зазначено iнше.)]. Хто такi новi багатi та чим вони займаються? У цьому роздiлi ми в загальних рисах розглянемо поняття дизайну життя, перш нiж перейти до наступних трьох крокiв.

У – це усунення, яке раз i назавжди вiдкине iдею органiзацii власного часу. Тут я розповiм, як саме менi вдалося застосувати слова iталiйського економiста, про якого так часто забувають, аби за двi доби перетворити 12-годинний робочий день на двогодинний. Покращте своi погодиннi результати у десять разiв за допомогою нетрадицiйних прийомiв нових багатих для формування вибiркового незнання, низькоiнформацiйноi дiети та вiдкидання неважливого. Цей роздiл присвячений першому iнгредiентовi розкiшного дизайну життя – часу.

А – це автоматизацiя, яка забезпечуе вам стабiльне отримання доходу завдяки використанню географiчного арбiтражу, аутсорсингу та правил неприйняття рiшень. Тут ви знайдете все – вiд обмежень до звичних справ ультрауспiшного нового багатого. Цей роздiл описуе другий iнгредiент розкiшного дизайну життя – дохiд.

В – це визволення, тобто манiфест мобiльностi для глобально налаштованих людей. Тут я презентую поняття виходу на мiнi-пенсii, а також розглядаю засоби для ефективного дистанцiйного управлiння та способи уникнення свого боса. Ідеться не про дешевi подорожi. Визволитися – це розiрвати ланцюги, якi все життя приковували вас до одного мiсця. Цей роздiл присвячений третьому й останньому iнгредiентовi розкiшного дизайну життя – мобiльностi.

Мушу зазначити, що бiльшостi керiвникiв не сподобаеться той факт, що кожного дня ви проводитимете в офiсi не бiльше години, тому я рекомендую читати про необхiднi кроки в зазначеному порядку, а втiлювати iх на практицi у порядку ВУАВ. Якщо ви вирiшите залишитися на своiй посадi, вам необхiдно забезпечити собi свободу пересування, перед тим як скоротити свiй робочий час на 80 %. Навiть якщо ви нiколи не планували стати пiдприемцем у сучасному розумiннi, завдяки дотриманню крокiв ВУАВ ви перетворитеся на пiдприемця в справжньому значеннi цього слова, уперше застосованому французьким економiстом Жаном-Батiстом Сеем 1800 року: «Пiдприемець – це той, хто перемiщуе економiчнi ресурси з галузi низького доходу в галузь високого».

Крiм того, хочу попередити, що бiльшiсть моiх рекомендацiй видаватимуться неможливими i навiть до певноi мiри образливими – я цього очiкую. Налаштуйтеся виконувати моi поради як вправи з розвитку нестандартного мислення. Якщо ви на це погодитеся, то побачите, наскiльки захопливою буде наша подорож.

Глибоко вдихнiть i дозвольте показати вам мiй свiт. І пам’ятайте – tranquilo. Настав час повеселитися, а далi будь-що-будь.

Тiм Феррiсс

Токiо, Японiя

29 вересня 2006 р.




Хронологiя патологii


Експерт – це людина, яка зробила всi можливi помилки в дуже вузькiй галузi знань.

    – Нiльс Бор – данський фiзик та лауреат Нобелiвськоi премii

Зазвичай вiн був божевiльним, але iнодi наставали моменти просвiтлення, коли вiн ставав дурним.

    – Генрiх Гейне – нiмецький критик та поет

Ця книга навчить вас застосовувати чiткi принципи, завдяки яким я став:

• запрошеним лектором з високотехнологiчного пiдприемництва в Принстонському унiверситетi;

• першим американцем в iсторii, занесеним у Книгу рекордiв Гiннеса за досягнення в танго;

• радником понад 30 свiтових рекордсменiв у професiйному спортi;

• «найкращим промоутером власноi персони» за версiею журналу Wired;

• чемпiоном нацiонального китайського чемпiонату з кiкбоксингу;

• майстром з верховоi стрiльби з лука у Нiкко (Японiя);

• дослiдником та активiстом з питань полiтичного притулку;

• брейкдансером на MTV у Тайванi;

• учасником змагань з герлiнгу в Ірландii;

• актором вiдомого в материковому Китаi та Гонконгу серiалу (Human Cargo).

Шлях до цих досягнень не видаеться таким яскравим.

1977 рiк. Я народжуюся на шiсть тижнiв ранiше, i мiй шанс на життя становить всього 10 %. Однак я виживаю й роблюся таким товстим, що навiть не можу самотужки перевернутися на живiт. Через порушення м’язовоi рiвноваги очей вони дивляться в рiзнi боки, тому моя мама лагiдно називае мене «тунцем». Поки що все непогано.

1983 рiк. Мене мало не виганяють iз дитячого садка, тому що я не хочу вчити алфавiт. Моя вихователька вiдмовляеться пояснювати

Сторінка 7

чому я повинен його вчити. Натомiсть вона каже: «Я вихователька – ось чому». Я зауважую, що це дурна вiдповiдь, i прошу ii дати менi спокiй, аби я мiг зосередитися на малюваннi акул. Вона саджае мене за «стiл неслухняних» i змушуе жувати цiлий шмат мила. Я починаю зневажати владу.

1991 рiк. Моя перша робота. Ах, спогади… Я працюю прибиральником у кафе морозива за мiнiмальну платню й швидко налаштовуюся на методи великого боса. Я виконую роботу по-своему, закiнчуючи ii о першiй замiсть восьмоi та присвячуючи решту часу читанню журналiв про кунг-фу та вдосконаленню прийомiв карате. Через три днi мене звiльняють зi словами: «Можливо, одного дня ти усвiдомиш цiннiсть тяжкоi працi». Здаеться, я ще досi ii не усвiдомив.

1993 рiк. За волонтерською однорiчною програмою обмiну я потрапляю в Японiю, де люди нерiдко запрацьовуються до смертi (це явище мае назву «карошi»). При народженнi вони прагнуть бути синтоiстами, у шлюбi – християнами, а пiсля смертi – буддистами. Я роблю висновок, що бiльшiсть людей розчарованi у своему життi. Одного вечора, маючи намiр попросити господиню дому розбудити мене вранцi (okosu), я прошу ii мене згвалтувати (okasu). Вона дуже нiяковiе.

1996 рiк. Я дивом вступаю до Принстонського унiверситету, хоча мiй бал за вступний iспит на 40 % нижчий за середнiй, а мiй шкiльний наставник радив менi бути бiльш «приземленим». Я роблю висновок, що погано розбираюся в реальностi. Я спецiалiзуюся на неврологii, а тодi переключаюся на сходознавство.

1997 рiк. Час для мiльйонiв! Я створюю аудiокнигу «Як я здолав Лiгу плюща». Заробленi на трьох роботах грошi я вкладаю у випуск 500 записiв, з яких не продаю жодного. Я дозволю своiй матерi викинути iх лише у 2006-му, пiсля дев’яти рокiв заборон. Ось що таке необгрунтована самовпевненiсть.

1998 рiк. Пiсля того як четверо хлопцiв, що займаються штовханням ядра, розбивають голову моему друговi, я припиняю займатися залякуванням, найбiльш високооплачуваною в унiверситетi дiяльнiстю, та розробляю семiнар зi швидкочитання. Я розвiшую сотнi зелених плакатiв зi словами «Збiльште швидкiсть читання в три рази за три години!», а типовi студенти Принстону пишуть «Повна фiгня» на кожному з них. Я продаю 32 мiсця, кожне з яких коштуе 50 доларiв, i 533 долари за годину переконують мене, що пошук ринку перед створенням продукцii – значно розумнiший варiант, нiж протилежний. Швидкочитання обридло менi вже через два мiсяцi, тому я скасував семiнари. Я ненавиджу послуги, i менi потрiбна продукцiя, яку можна буде постачати.

Осiнь 1998 року. Широка дискусiя навколо моеi дисертацii та божевiльний страх стати менеджером iнвестицiйного банку призводять до того, що я вчиняю академiчний суiцид i повiдомляю секретаря про те, що кидаю унiверситет. Мiй батько впевнений у тому, що я нiколи туди не повернуся, а я – у тому, що мое життя скiнчилося. Моя мати вважае, що нiчого поганого не сталося, тож не варто розiгрувати драму.

Весна 1999 року. За три мiсяцi я змiнив двi роботи: спочатку влаштувався розробником програм у Berlitz, найбiльше у свiтi видавництво матерiалiв iноземною мовою, а потiм аналiтиком у дослiдницькiй компанii, що займалася питаннями полiтичного притулку i складалася лише з трьох спiвробiтникiв. Звiсно, я лечу в Тайвань, аби побудувати мережу спортзалiв, однак мене пускае на дно «Трiада», китайська мафiя. Я повертаюся до США i вирiшую зайнятися кiкбоксингом. Через чотири тижнi завдяки своему незугарному й оригiнальному стилю боротьби я стаю переможцем нацiонального чемпiонату.

Осiнь 2000 року. Вiдновивши впевненiсть у собi й знову взявшись за дисертацiю, я повертаюся в Принстон. Мое життя не закiнчилося, i здаеться, що академвiдпустка пiшла менi лише на користь. Тепер 20-рiчнi мають тi самi здiбностi, що й Девiд Кореш. Мiй друг продае компанiю за $ 450 млн, i я вирiшую податися на захiд, у сонячну Калiфорнiю, i заробити своi мiльярди. Незважаючи на найсприятливiшi за всю iсторiю умови на ринку працi, я залишаюся без роботи впродовж трьох мiсяцiв пiсля випуску. Тодi я застосовую свою головну зброю – надсилаю генеральному директору однiеi молодоi компанii 32 електроннi повiдомлення поспiль. Зрештою вiн здаеться i бере мене на роботу.

Весна 2001 року.TrueSAN Networks перетворюеться з невеликого офiсу, у якому працюе 15 осiб, на «лiдера серед компанiй, що займаються зберiганням даних» (як це вимiрюеться?), кадровий склад якоi налiчуе 150 працiвникiв (що вони всi роблять?). Як новоспечений комерцiйний директор я отримую завдання «розпочати з лiтери А» у телефоннiй книзi й «видзвонювати долари». Якомога тактовнiше я запитую керiвника, чому ми, як дурнi, усе це робимо. Вiн вiдповiдае: «Тому що я так сказав». Не дуже добрий початок.

Осiнь 2001 року. Пропрацювавши цiлий рiк по 12 годин на день, я дiзнаюся, що моя зарплатня – найнижча в компанii, за винятком секретаря. Увесь свiй робочий час я вiддаю Інтернетовi. Одного дня, переглядаючи непристойнi вiдео, я натрапляю на iнформацiю про те, як важко вiдкрити компанiю, що займалася б випуском спортив

Сторінка 8

их харчових добавок. Виявляеться, ти можеш вiддати на аутсорсинг абсолютно все: вiд процесу виробництва до розроблення реклами. Через два тижнi, взявши кредит на $ 5 тис., я отримую свою першу партiю продукцii й вiдкриваю власний сайт. І це добре, адже через тиждень мене звiльняють.

2002–2003 роки.BrainQUICKEN LLC розпочинае свою дiяльнiсть, i я заробляю понад $ 40 тис. на мiсяць, хоча ранiше цю суму мiг назбирати лише за рiк. Єдина проблема полягае в тому, що я ненавиджу життя i тепер працюю по 12 годин сiм днiв на тиждень. Я заганяю себе в глухий кут. Я на один тиждень iду з сiм’ею до Флоренцii та по 10 годин на день просиджую в iнтернет-кафе. Сказитися! Я навчаю студентiв Принстонського унiверситету, як започаткувати «успiшну» (тобто прибуткову) компанiю.

Зима 2004 року. Неможливе – можливе. До мене звертаються одна рекламна компанiя та iзраiльський конгломерат (невже?), виявляючи бажання придбати мое дитя – BrainQUICKEN. Я приводжу все до ладу, аби продати компанiю. Дивовижно, однак BQ не розпадаеться, зате обидвi угоди зриваються. Знову «день бабака». Невдовзi цi компанii намагаються продублювати мою продукцiю i втрачають мiльйони доларiв.

Червень 2004 року. Я вирiшую, що, перед тим як розпадеться моя компанiя i я перетворюся на Говарда Г’юза, менi потрiбно зникнути. Набравшись духу, я з рюкзаком у руцi iду в Мiжнародний аеропорт iменi Джона Кеннедi й купую перший квиток в один бiк до Європи. Я приземлився в Лондонi, однак планую на чотири тижнi вирушити в Іспанiю, аби вiдновити сили перед поверненням до каторжноi роботи. Я починаю свiй вiдпочинок з нервового розладу вже першого дня.

Липень 2004—липень 2005 рокiв. Чотири тижнi переросли у вiсiм, i я вирiшую залишитися за океаном, аби скласти iспит з автоматики та експериментального способу життя. Спiлкуванню електронною поштою я присвячую лише одну годину щопонедiлка вранцi. Щойно я зник, мiй дохiд зрiс на 40 %. Що робити, коли ви бiльше не мусите працювати, аби виправдати свою гiперактивнiсть i намагання уникнути необхiдностi шукати вiдповiдi на вiчнi запитання? Очевидно, зацiпенiти й обома руками вхопити себе за сiдницi.

Вересень 2006 року. Я повертаюся до США у якомусь дивному дзен-станi, вiдкинувши всi своi попереднi уявлення про те, що можна, а що нi. «Наркоторгiвля для розваг та доходу» перетворюеться на лекцiю про iдеальний спосiб життя. Їi iдея звучить просто: я бачив землю обiтовану i принiс добру звiстку. Вона вiдкрита для всiх.




Крок перший

В – це визначення


Дiйснiсть – це лише iлюзiя, хоч i дуже стiйка.

    – Альберт Ейнштейн —




1

Застереження i порiвняння





Як пустити за димом мiльйон доларiв за одну нiч


Щодо тих, чие метушливе вбозтво несправедливо привласнило собi iм’я багатства, буде доречною аналогiя з хворобами: ми кажемо, що маемо гарячку, а насправдi це вона мае владу над нами.

    – Сенека (4 р. до н. е. – 65 р. н. е.) —

Я також маю на увазi той нiбито багатий, але насправдi жалюгiдний клас, який накопичив купу непотребу, але не знае анi як ним користуватися, анi як його позбутися, i тому закував себе в золотi та срiбнi кайдани.

    – Генрi Девiд Торо (1817–1862) —






1:00/ 9000 м над Лас-Вегасом


Його друзi так налигалися, що позасинали мертвим сном. У першому класi не спали лише ми двое. Вiн простягнув менi руку для привiтання, i на його пальцi я побачив перстень з величезним дiамантом.

Марк був справжнiм магнатом. У рiзнi перiоди свого життя вiн володiв практично всiма газозаправними станцiями, цiлодобовими крамницями та казино у Пiвденнiй Каролiнi. Якось вiн зiзнався, що за одну поiздку до мiста грiхiв вiн та його друзi витрачають приблизно вiд 500 тисяч до мiльйона доларiв. Незле…

Коли розмова зайшла про моi подорожi, вiн умостився зручнiше у своему крiслi. Однак мене бiльше цiкавив його талант заробляти грошi.

– Тож яка зi сфер вашоi дiяльностi даруе вам найбiльше задоволення?

Щоб обмiркувати вiдповiдь, йому знадобилося менше секунди.

– Жодна.

Вiн пояснив, що 30 рокiв свого життя провiв з людьми, якi йому не подобалися, аби придбати речi, яких вiн не потребував. Його життя – це чергування привабливих дружин (щасливе число 3), розкiшних авто та iнших речей, що засвiдчують його статус. Марк належав до тих, кого називають «живими трупами».

Нiхто не хотiв би зрештою опинитися в такому становищi.




Яблука й апельсини: порiвняння


То чим же вiдрiзняються новi багатi (НБ), якi хапаються за будь-яку можливiсть, вiд боягузiв (Б), якi все вiдкладають на потiм i навiть не помiчають, як швидко спливае iхне життя?

Вiдмiннiсть помiтна вже на самому початку. Новi багатi вирiзняються з натовпу своiми цiлями, що вiдображають iхнi чiткi прiоритети та життеву фiлософiю.

Звернiть увагу на те, як формулювання мети впливае на змiну дiй, необхiдних для втiлення начебто однакових цiлей. Це стосуеться не лише пiдприемцiв. Пiзнiше я продемонструю, що тут ми можемо говорити й про звичайних працiвникiв.

Б. Працювати на себе.

НБ.

Сторінка 9

робити так, щоб iншi працювали на мене.

Б. Працювати тодi, коли хочеш.

НБ. Уникати роботи заради роботи та досягати максимального ефекту мiнiмумом зусиль («мiнiмальне ефективне навантаження»).

Б. Вийти на пенсiю в молодому вiцi.

НБ. Упродовж усього життя видiляти час на вiдпочинок та подорожi (мiнi-виходи на пенсiю), усвiдомити, що бездiяльнiсть – не мета. Мета – займатися тим, що даруе задоволення.

Б. Купувати все, що заманеться.

НБ. Займатися всiм, чим заманеться, i стати тiею людиною, якою прагнеш бути. Якщо це передбачае наявнiсть технологiчних новинок, нехай буде так, але не варто сприймати iх як засоби для досягнення мети чи як певнi бонуси.

Б. Бути керiвником, а не звичайним працiвником; нести вiдповiдальнiсть.

НБ. Бути не керiвником i не звичайним працiвником, а власником. Володiти потягами i мати людину, яка стежитиме за дотриманням графiку.

Б. Заробити масу грошей.

НБ. Заробити масу грошей для досягнення чiтких цiлей та здiйснення мрiй. Задля чого ви працюете?

Б. Мати бiльше.

НБ. Пiдвищити рiвень якостi роботи й звiльнитися вiд безладу. Мати величезнi фiнансовi запаси, проте усвiдомлювати, що бiльшiсть наших матерiальних потреб – лише виправдання того факту, що ми витрачаемо свiй час на речi, якi насправдi не мають для нас жодноi цiнностi. Ви протягом двох тижнiв вели перемовини з автосалоном, аби придбати нове авто Infiniti, i домоглися, щоб вам скинули $ 10 тис.? Це чудово. Чи е у вашому життi мета? Чи робите ви щось корисне для цього свiту, чи просто перетасовуете папери, товчетеся по клавiатурi й повертаетеся додому ледь живим i теплим?

Б. Отримати величезну винагороду: пропозицiю пакета акцiй, матерiальнi здобутки, пенсiю чи iншi щедроти.

НБ. Мислити масштабно, але отримувати дохiд щодня: грошовий потiк насамперед, щедра винагорода – потiм.

Б. Не займатися тим, що не приносить задоволення.

НБ. Не займатися тим, що не приносить задоволення, а також не боятися йти за своiми мрiями, не повертаючись до роботи заради роботи. Пiсля довгих рокiв одноманiтноi працi вам буде непросто вiднайти своi захоплення, переосмислити своi мрii та повернутися до хобi, вiд яких ви вiдмовилися. Мета – не лише викорiнити все погане, що вiдбуваеться у вашому життi, а й пiзнати найкраще з того, що може запропонувати свiт.




Зiйдiть з неправильного поiзда


Головний принцип – не дурити самого себе, а саме себе найлегше обдурити.

    – Рiчард Ф. Фейнман – лауреат Нобелiвськоi премii в галузi фiзики

З мене досить. Пора братися за розум. Слiпа гонитва за грошима – справа дурнiв.

Я наймав приватнi лiтаки, аби помилуватися красою Анд згори, смакував найсмачнiшi вина у свiтi, коли з’являвся вiльний час на змаганнях з лижного спорту, i почувався як король, лежачи бiля панорамного басейну на приватнiй вiллi. Хочу подiлитися з вами невеликим секретом: на всi цi розваги потрiбно значно менше грошей, нiж на оренду квартири в США. Якщо ви можете самостiйно розпоряджатися своiм часом, то цiннiсть ваших грошей автоматично зростае в 3—10 разiв.

Це не пов’язано з курсом валют. Бути багатим (мати значнi фiнанси) i жити як мiльйонер – це абсолютно рiзнi речi.

Практична цiннiсть грошей залежить вiд того, наскiльки ви контролюете те, що робите, а також коли, де та з ким. Рiвень контролю над цими аспектами я називаю коефiцiентом свободи.

Беручи до уваги такi критерii, можемо зробити висновок, що банкiр iнвестицiйного банку, який присвячуе роботi по 80 годин на тиждень i заробляе $ 500 тис. на рiк, живе менш яскравим життям, нiж працевлаштований НБ, який вiддае роботi чотири днi на тиждень, заробляе 40 тис. та ще й мае свободу вирiшувати, коли, де i чим йому зайнятися. П’ятсот тисяч можуть мати меншу цiннiсть, нiж 40, а 40 тис. можуть бути значно бiльшою сумою, нiж 500 тис., якщо здiйснити обчислення i проаналiзувати, який спосiб життя можуть забезпечити цi грошi.

Можливостi, тобто свобода вибору, – велика сила. Моя книга навчить вас розпiзнавати й створювати цi можливостi з найменшими затратами зусиль та фiнансiв. Це неймовiрно, однак ви справдi можете заробляти бiльше, значно бiльше грошей, виконуючи лише половину своеi роботи.




То хто ж такий НБ?


• Працiвник, який реорганiзовуе свiй графiк та домовляеться про дистанцiйну роботу, аби досягти 90 % можливого результату й витратити на це в десять разiв менше часу. Це дае йому можливiсть займатися лижним спортом та видiляти два тижнi на мiсяць для подорожей iз сiм’ею.

• Керiвниця компанii, яка вiдмовляеться вiд спiвпрацi з найменш прибутковими клiентами i вiдкидае найменш успiшнi проекти, вiддае на аутсорсинг усi операцii та подорожуе свiтом у пошуках рiдкiсних рукописiв. Водночас вона працюе на сайтi компанii та викладае туди своi фотографii.

• Студент, який вирiшив ризикнути всiм (тобто нiчим) i зайнятися прокатом вiдео через Інтернет. Любителi формату високоякiсного зображення Blu-ray забезпечують йому щомiсячний дохiд у розмiрi $ 5 тис., хоча на свiй проект вiн витрачае близько двох годин на

Сторінка 10

иждень, що дае йому змогу присвятити себе захисту прав тварин.

Перед нами лежать незлiченнi можливостi, але кожна подорож повинна розпочинатися тим самим – переосмисленням життевоi позицii. Щоби зрушити з мiсця, вам необхiдно вивчити новий лексикон та за допомогою компаса обрати напрям руху в незвичайний свiт. Ми переоцiнимо поняття вiдповiдальностi й цiлковито вiдкинемо iдею успiху – iнакше кажучи, змiнимо всi правила.




Новi гравцi для новоi гри: амбiтнi та безпосереднi



Турин, Італiя



Суспiльство обмежило мене надто великою кiлькiстю правил, тому я зробив усе можливе, аби переписати iх.

    – Бiлл Косбi —

Коли вiн виконав у повiтрi оберт на 360°, оглушливi крики глядачiв змiнилися мертвою тишею. Дейл Бегг-Смiт бездоганно виконав сальто – його лижi схрестилися над головою, – i щойно вiн фiнiшував, як потрапив до Книги рекордiв.

Шiстнадцятого лютого 2006 року на Зимовiй олiмпiадi в Туринi вiн став золотим медалiстом з лижного спорту. Пiсля такого досягнення йому, на вiдмiну вiд iнших спортсменiв, уже не доведеться повертатися до виснажливоi роботи, однак вiн i не згадуватиме цей день як вершину своеi кар’ери. Зрештою, йому лише 21 рiк, а вiн уже iздить на чорному «ламборджинi».

Родом з Канади, вiн належав до тих, кого називають «пiзнiми генiями». Свое покликання – iнтернет-компанiю, що займалася iнформацiйними технологiями, – Дейл вiдкрив у 13-рiчному вiцi. На щастя, у нього був бiльш досвiдчений наставник та партнер – 15-рiчний брат Джейсон. Створена для фiнансування iхньоi мрii зiйти на почесний п’едестал олiмпiйських iгор, уже через два роки компанiя досягла лiдерських позицiй у своiй галузi.

Поки хлопцi з його команди все бiльше часу присвячували тренуванням на лижах, Дейл купував саке своiм клiентам у Токiо. Незважаючи на його результати у спортi, тренери хлопця вважали, що вiн зациклився на бiзнесi й не придiляе належноi уваги тренуванням.

Замiсть того аби зробити вибiр мiж бiзнесом i мрiею, Дейл вирiшив, що зможе iх поеднувати. Вiн не вiддавав надто багато часу компанii. Вони з братом присвячували свiй час спiлкуванню з канадцями французького походження.

2002 року вони переiхали в лижну столицю свiту, Австралiю, та приедналися до меншоi, однак бiльш гнучкоi команди, тренером якоi була справжня легенда спорту. Через три роки Дейл отримав громадянство, почав змагатися з лижниками зi своеi колишньоi команди i став третiм «австралiйцем» в iсторii, який здобув золоту медаль на зимовiй олiмпiадi.

З того часу в Краiнi кенгуру та серфiнгу Дейл став кумиром кожного. Буквально. Тут ви можете придбати марки з зображенням його обличчя. Вони продаються поруч з пам’ятним виданням марок на згадку про Елвiса Преслi.

У слави е своi переваги. Одна з них – можливiсть вийти за рамки, у яких ми живемо. Свобода вибору iснуе завжди.


Нова Каледонiя, пiвденна частина Тихого океану



Варто вам сказати, що ви погоджуетеся на менше, i ось це вже вiдбуваеться у вашому життi.

    – Джон Ф. Кеннедi —

Деякi люди переконанi, що, якби в них було бiльше грошей, усе в iхньому життi прийшло б до ладу. Їхнi цiлi постiйно змiнюються: $ 300 тис. на банкiвському рахунку, мiльйон у гаманцi, 100 тис. на рiк замiсть 50… В основi мети Джулii лежав значно глибший сенс: повернутися додому з тiею самою кiлькiстю дiтей, з якою вона вирушила в подорож.

Вона зручно вмостилася на сидiннi, глянула на свого сплячого чоловiка Марка i уже вкотре полiчила своiх дiтей – один, два, три. Наразi все добре. Через 12 годин вони, живi та здоровi, повернуться до Парижа. Звiсно, за умови, що з лiтаком, який здiйснюе рейс iз Новоi Каледонii, усе буде гаразд.

З Новоi Каледонii?

Нова Каледонiя, розташована в тропiках Коралового моря, належить до володiнь Францii. Тут Джулiя та Марк щойно продали свое вiтрильне судно, на якому подолали понад 24 тисячi кiлометрiв, подорожуючи свiтом. Звiсно, вони планували повернути собi частину витрат. На своi 15-мiсячнi пригоди, вiд пiдкорення водних артерiй Венецii до вiдвiдин мiсцевих племен Полiнезii, вони витратили близько $ 18–19 тис. Це значно менше, нiж «потягнула» б оренда житла та харчування багетами в Парижi.

Бiльшiсть людей не можуть у це повiрити. Однак бiльшiсть людей не знають i того, що понад 300 французьких сiмей щороку роблять те саме.

Джулiя мрiяла про таку подорож майже 20 рокiв, проте список ii обов’язкiв, який безперестанку поповнювався новими пунктами, змушував ii вiдкладати реалiзацiю своiх планiв на безрiк. Мало не щодня з’являлася причина вiдтягувати здiйснення задуманого. Одного дня Джулiя усвiдомила, що коли вона не зробить цього зараз, то не зробить нiколи. З часом вона б накопичила стiльки вiдмовок, що вже нiколи не переконала б себе в можливостi втекти вiд усього свiту.

Пiсля рiчноi пiдготовки та мiсячного випробувального плавання сiм’я вирушила в подорож своеi мрii. Щойно вони пiдняли якiр, як Джулiя зрозумiла, що дiти – не перешкода для мандрiв та пошуку пригод, а, мабуть, найкраща причина пiти iм назустрiч.

Перед под

Сторінка 11

рожжю три ii сини сперечалися мiж собою з будь-якого приводу. Потреба спiвiснувати в однiй спальнi на суднi навчила iх проявляти терпимiсть один до одного та повагу до батькiв. До мандрiвки хлопцi не мали великоi охоти до читання. Зважаючи на те, що у вiдкритому морi iм бiльше нiчого було робити, окрiм як витрiщатися в стелю, читання книг виявилося не таким уже й поганим варiантом. Провiвши один рiк за межами школи та потрапивши в нове середовище, вони отримали неймовiрний досвiд, який стане iм в пригодi пiд час подальшого навчання.

Тепер, сидячи у лiтаку, Джулiя дивилася, як повз крило пливуть хмари, i обмiрковувала iхнi наступнi плани – знайти затишну гiрську мiсцину, де вони могли б кататися на лижах впродовж усього року, та використати свiй дохiд вiд такелажних i вiтрильних робiт на iншi пригоди.

Зважившись на це раз, вона подорожуватиме завжди.




Дизайн способу життя в дii




Менi набридло щоразу iхати через усе мiсто, забирати свого сина з дитячого садка, а тодi повертатися з ним на роботу, аби завершити виконання всiх завдань. Завдяки моему мiнi-виходу на пенсiю ми опинилися в прекраснiй лiсистiй мiсцевостi у Флоридi, яка купалася в сонячному свiтлi. Там чимало альтернативних та традицiйних шкiл, готових прийняти дитину на перiод вашого вiдпочинку. Персонал альтернативних шкiл надае пiдтримку та проявляе доброзичливiсть. Можливо, вам навiть випаде нагода влаштуватися до школи, де ви зможете набути нового досвiду разом зi своею дитиною.

    Деб





Тiме!

Ваша книга та блог надихнули мене покинути роботу, написати двi електроннi книги, зайнятися скайдайвiнгом, здiйснити пiший тур Пiвденною Америкою, продати всi непотрiбнi менi речi та органiзувати щорiчне зiбрання найвiдомiших у свiтi експертiв з побудови романтичних стосункiв (моя перша бiзнес-iнiцiатива, яка функцiонуе вже третiй рiк поспiль). А знаете, що найцiкавiше? Я ще не маю права купувати алкогольнi напоi!

Дуже вам дякую, друже!

    Ентонi




2

Правила, якi змiнюють правила





Усе вiдоме – хибне


Я не можу дати вам формули гарантованого успiху, але я знаю формулу гарантованого провалу: намагайтеся постiйно всiх задовольнити.

    – Херберт Байярд Своп – американський редактор та журналiст; перший лауреат Пулiтцерiвськоi премii

Усе вiдоме – хибне.

    – Оскар Вайльд – Як важливо бути серйозним






Перемагаемо, а не просто граемо


1999 року, покинувши свою другу невдячну роботу та заспокоiвши себе поiданням сендвiчiв з арахiсовим маслом, я здобув золоту медаль на Китайському нацiональному чемпiонатi з кiкбоксингу.

Перемiг я не через те, що вмiю розмахувати кулаками. Боже борони. Сама iдея участi видавалася менi небезпечною, адже я пiшов на це, побившись об заклад, i мав на пiдготовку лише чотири тижнi. Крiм того, моя велика голова, схожа на кавун, була чудовою мiшенню.

Я виграв через те, що уважно прочитав правила гри i знайшов для себе два сприятливих моменти:

1. Зважування здiйснюеться за день до змагань. Застосовуючи технiку зневоднення, поширену в триборствi та олiмпiйськiй боротьбi, я скинув майже 13 кг за 18 годин i став важити 74 кг, а тодi знов наповнив органiзм водою i повернувся до позначки 87 кг[2 - Бiльшiсть людей не вiрять, що такi манiпуляцii з вагою можливi, тому я прикрiпив кiлька фотографiй на сайтi www.fourhourblog.com. Не експериментуйте з цим удома. Я постiйно перебував пiд медичним наглядом.]. Непросто боротися з людиною, яка перевершуе тебе на три ваговi класи. Бiднi хлопцi!

2. Важлива деталь, надрукована дрiбним шрифтом: якщо хтось iз бiйцiв впаде з платформи тричi за один раунд, його опонент автоматично стае переможцем. Я вирiшив використати цю деталь i побудував на нiй свою головну стратегiю. Можете собi уявити, як були незадоволенi китайськi суддi.

Результат? Я виграв усi матчi технiчним нокаутом i повернувся додому нацiональним чемпiоном, досягнувши того, на що 99 % спортсменiв з 5—10-рiчним досвiдом виявилися нездатними.

Однак чи можна вважати те, що я випихав суперникiв за межi платформи, порушенням спортивноi етики? Зовсiм нi. Хоча стиль моеi боротьби i був незвичним, вiн не виходив за рамки правил. Існуе значне розмежування мiж офiцiйними i вигаданими правилами. Проаналiзуйте приклад, взятий з офiцiйного сайту Олiмпiйського руху (www.olympic.org):



Олiмпiйськi iгри 1968 року, що проходили в Мехiко, вiдзначилися мiжнародним дебютом Дiка Фосберi та його вiдомим «фосберi-флопом», який невдовзi кардинально змiнив уявлення про стрибки у висоту. У той час стрибуни закидали ноги над поперечкою (такий вид стрибка, який мае назву «ножицi», дае спортсменовi можливiсть приземлятися на стопи). Технiка Фосберi полягае в тому, що спортсмен наближаеться до поперечки з високою швидкiстю та, вiдштовхуючись вiд землi правою ногою, здiймаеться у повiтря. Тодi вiн пролiтае над поперечкою головою вперед та спиною до землi. Поки тренери зi стрибкiв у висоту несхвально хитали головами, публiка Мехiко захоплено спостерiгала за Фосберi,

Сторінка 12

игукуючи радiсне «Olе». Фосберi встановив особистий рекорд, подолавши висоту 2,24 м, i виграв золоту медаль.


Уже до 1980 року 13 iз 16 олiмпiйських фiналiстiв оволодiли технiкою «фосберi-флоп».

Технiка скидання ваги та випихування суперника за межi платформи стали головними прийомами китайського кiкбоксингу. Я не вважаюся ii основоположником, я лише передбачив цi змiни. Сьогоднi такий стиль нiкого не здивуе.

Спорт розвиваеться лише тодi, коли вiн виходить за рамки загальноприйнятих стандартiв.

Те саме стосуеться й життя.




Залишити все як е чи пошитися в дурнi?


Бiльшiсть людей ходять по вулицi ногами. Чи означае це, що я ходжу на руках? Чи одягаю я спiдню бiлизну поверх штанiв, аби вирiзнятися з-помiж iнших? Зазвичай нi. Наразi менi комфортно ходити ногами й носити спiдню бiлизну пiд штанами. Я не змiнюю того, що мене влаштовуе.

Неординарнiсть корисна лише тодi, коли вона дае потрiбний ефект чи задоволення.

Якщо ви розглядаете проблему чи намагаетесь розв’язати ii одним способом i не досягаете при цьому значних результатiв, настав час поставити собi запитання: «А якщо я зроблю все навпаки?» Вiдмовтеся вiд неефективноi моделi дiй. Якщо рецепт невдалий, то не мае значення, який ви кухар.

Коли пiсля закiнчення коледжу я почав займатися продажем пристроiв для зберiгання iнформацii, то усвiдомив, що бiльшiсть повiдомлень не потрапляють до бажаноi людини з однiеi причини – через протидiю секретарiв. Якщо я здiйснював усi необхiднi телефоннi дзвiнки з 8:00 до 8:30 вранцi та з 6:00 до 6:30 ввечерi, то оминав усiх асистентiв та призначав удвiчi бiльше зустрiчей, нiж старший менеджер з продажiв, який телефонував людям з 9:00 до 17:00. Інакше кажучи, я досягав удвiчi кращого результату за 1/8 часу.

Вiд Японii до Монако, вiд матерiв-одиначок, якi подорожують свiтом, до мультимiльйонерiв – власникiв спортивних авто головнi правила успiшного НБ вирiзняються стабiльнiстю та неординарнiстю.

Ось кiлька правил, якi вiдображають фундаментальну вiдмiннiсть мiж НБ й iншими. Їх слiд пам’ятати весь час, поки ви читатимете цю книгу:

1. Вихiд на пенсiю – найгiрший спосiб застрахувати себе.

Планування виходу на пенсiю – це те саме, що й страхування свого життя. Його слiд розглядати як захiд, який потрiбно вжити у випадку найгiршого сценарiю – фiзичноi нездатностi працювати чи потреби наповнити скарбничку, аби вижити.

Ідею виходу на пенсiю як кiнцеву мету необхiдно вiдкинути з трьох важливих причин.

Причина перша. Найiмовiрнiше, вам не подобаеться те, чим ви займаетеся в розквiтi своiх сил. Це абсурд – нiщо не може виправдати такоi жертви.

Причина друга. Пiсля виходу на пенсiю бiльшiсть людей нездатнi пiдтримувати високий рiвень життя. Навiть один мiльйон – це незначна сума грошей у свiтi, де життя на пенсii може тривати 30 рокiв, а iнфляцiя щороку знижуе купiвельну спроможнiсть людей на 2–4 %. Математика тут не працюе[3 - Стаття Living Well (журнал Barron’s, 20 березня 2006 року, автор – Сюзанна Макгi).]. «Золотi роки» нагадують життя людей низького класу. Така гiрка правда.

Причина третя. Якщо математика таки працюе, то це означае, що ви – машина, зациклена на роботi. Якщо це про вас, тодi знаете що? У перший же тиждень пiсля виходу на пенсiю ви настiльки знудитеся, що почнете клеiти дурня. Імовiрно, ви розпочнете пошуки новоi роботи або вiдкриете власну компанiю. Навiщо тодi було чекати стiльки рокiв?

Я не стверджую, що ви не повиннi готуватися до найгiршого випадку – я вже використав усi можливостi пенсiйного плану 401(k) i витратив усi заощадження на особистому пенсiйному рахунку. Однак не розглядайте вихiд на пенсiю як головну мету.

2. Інтерес та енергiя – явища циклiчнi.

Якби я запропонував вам 10 мiльйонiв доларiв, ви погодилися б працювати впродовж 15 рокiв по 24 години на добу, а тодi вийти на пенсiю? Звiсно нi. Ви не могли б цього зробити. Таке завдання е нерацiональним, як i те, що бiльшiсть називае кар’ерою, – виконання одноманiтних доручень по 8 годин на день, поки ви не зламаетеся чи не накопичите достатньо грошей.

Адже як iще можна пояснити те, що всi моi 30-рiчнi друзi мають вигляд, наче Дональд Трамп та Джоан Рiверз? Це жахливо – передчасне старiння, викликане потрiйними дозами фрапучино та неймовiрними навантаженнями.

Аби вижити й не згаснути у розквiтi лiт, необхiдно видiляти час як на активну дiяльнiсть, так i на вiдпочинок. Фiзична сила, iнтерес та розумова витривалiсть то посилюються, то слабшають. Вiд цього i варто вiдштовхуватися.

Мета НБ полягае в тому, аби перiодично влаштовувати собi мiнi-виходи на пенсiю, а не вiдкладати процес вiдродження своiх сил на старiсть лiт. Працюючи лише в перiоди вашоi найбiльшоi ефективностi, ви побачите, що вiд життя можна отримувати значно бiльше задоволення. Таким чином ви уб’ете двох зайцiв.

Особисто я що два мiсяцi видiляю час на поiздку за океан або iнтенсивне навчання (танго, боротьба тощо).

3. Працювати менше не означае бути ледарем.

Виконання меншоi кiлькостi безцiльноi роботи з метою

Сторінка 13

зосередження на бiльш важливих речах – це НЕ ледарство. Бiльшостi з нас важко прийняти цей факт, адже наша культура зазвичай винагороджуе нас за жертви, а не за продуктивнiсть.

Мало хто з нас хоче (або може) оцiнити результати своiх дiй i таким чином зрозумiти, чи вартують чогось нашi часовi затрати. Бiльше затраченого часу означае бiльшу самоповагу i бiльше схвалення «згори». Попри те що НБ проводять в офiсi менше годин, вони досягають суттевiших результатiв, нiж десяток звичайних працiвникiв, узятих разом.

Сформулюймо нове визначення «ледарства». Ледарство – це згода на життя, далеке вiд iдеалу, це нездатнiсть самостiйно приймати рiшення, це накопичення багатства i споглядання життя лише з вiкна офiсу. Нi розмiр вашого банкiвського рахунку, нi тi численнi години, якi ви витрачаете, вiдповiдаючи на неважливi електроннi повiдомлення, нiчого не змiнюють.

Будьте продуктивними, а не лише зайнятими.

4. Не чекайте сприятливого часу.

Якось я поцiкався у своеi матерi, як вона наважилася завагiтнiти першою дитиною, тобто мною. Вiдповiдь звучала просто: «Ми цього хотiли, тому вирiшили не баритися. Аби народити дитину, не варто чекати сприятливого часу». І це справдi так.

Для бiльшостi найважливiших справ iдеального часу не iснуе. Чекаете на бiльш сприятливий перiод, аби розпочати пошуки роботи? Зiрки нiколи не зiйдуться «як треба», а зелене свiтло не свiтитиме все життя. Усесвiт нiчого не мае проти вас особисто, однак планета не змiнить заради вас траекторiю свого руху. Ідеальнi умови не настануть нiколи. «Колись згодом» – це хвороба, яка поховае вашi мрii разом з вами. Списки з аргументами «за» i «проти» також не годяться. Якщо ви прагнете зробити щось i це справдi для вас важливо – уперед.

5. Просiть пробачення, а не дозволу.

Якщо ваш вчинок не матиме негативних наслiдкiв для оточення, можете приступати до дiй. Виправдовуватись будете потiм. Усi люди – батьки, партнери, керiвники – на емоцiйному рiвнi заперечують те, з чим погодилися б постфактум. Якщо потенцiйна шкода не надто велика, не давайте людям шансiв на вiдмову. Бiльшiсть намагатиметься зупинити вас iще до того, як ви зрушите з мiсця, однак вiдступить, коли ви наберете обертiв. Не бiйтеся заварити кашу, але просiть пробачення, якщо напартачили.

6. Робiть акцент на своiх сильних сторонах i не звертайте уваги на слабкi.

Бiльшiсть людей мають талант лише до невеликоi кiлькостi справ, у рештi вони – посередностi. У розробленнi продукцii та маркетингу менi немае рiвних, проте в багатьох iнших сферах я пасу заднiх.

Мое тiло створене для того, аби пiднiмати важкi предмети i метати iх. Менi знадобилося чимало часу, щоб усвiдомити цей факт. Я намагався займатися плаванням, однак був подiбний до мавпи, що потопае. Я намагався оволодiти мистецтвом баскетболу, але моя гра наводила на думку про печерну людину. Тодi я став бiйцем i заспокоiвся.

Використовувати своi сильнi сторони замiсть того, щоб намагатися залатати всi дiрки в бронi, – значно ефективнiша тактика. Вибiр стоiть мiж примноженням результату за рахунок застосування своiх сильних сторiн i поступовим полiпшенням ситуацii з недолiками. Зосередьтеся на ефективнiшому використаннi своеi найкращоi зброi та не марнуйте часу на постiйне латання.

7. Надлишок може стати нестачею.

Доброго потроху. Надто високий рiвень прагнень чи статкiв може призвести до протилежного результату:

• пацифiсти стають вiйськовими;

• борцi за свободу перетворюються на тиранiв;

• благословення обертаеться прокляттям;

• допомога стае перешкодою;

• бiльше стае меншим[4 - Goldian VandenBroeck, ed. From Less Is More: An Anthology of Ancient and Modern Voices Raised in Praise of Simplicity (Inner Traditions, 1996).].

Надто часто те, чого ви прагнете, перетворюеться на те, чого ви вже не хочете. Це стосуеться як матерiальних речей, так i часу. Тому дизайн способу життя нацiлений не на створення надлишку вiльного часу, а на його ефективне використання та на пошук можливостi займатися тим, чим ви прагнете, а не тим, до чого вас зобов’язують.

8. Самих лише грошей недостатньо.

Про силу грошей як валюти можна сказати чимало (я полюбляю поговорити на цю тему), та iх примноження не е ключем до розв’язання всiх проблем, як ми звикли вважати. Можна сказати, що це лiнощi. «Якби ж у мене було бiльше грошей…» – найбанальнiша причина, з якоi ми вiдмовляемося звернутися до себе i просто зараз наповнити свое життя радiстю. Використовуючи грошi як вiдмовку та зводячи все свое життя до роботи, ми позбавляемо себе можливостi робити те, чого справдi прагнемо: «Джон, я б залюбки поговорив з тобою про ту порожнечу, яка заполонила мое життя, про ту безнадiю, яка пожирае мене зсередини, коли я вранцi вмикаю комп’ютер, але в мене стiльки роботи! Менi знадобиться щонайменше три години, аби дати вiдповiдь на неважливi електроннi повiдомлення та обдзвонити всiх потенцiйних клiентiв, якi ще вчора сказали „нi“. Мушу бiгти!»

Погрузнiть з головою в рутинi, що крутиться навколо грошей, зробiть вигляд, що вон

Сторінка 14

здатнi вирiшити все, i ви штучно створите життя, яке навiть не дасть вам можливостi усвiдомити, наскiльки позбавлене сенсу те, чим ви займаетеся. У глибинi душi ви знаете, що все це iлюзiя, однак серед людей, якi грають у ту саму гру, ви все частiше про це забуваете.

Проблема полягае не лише в грошах.

9. Вiдносний дохiд мае бiльше значення, нiж абсолютний.

Мiж дiетологами вже давно точаться суперечки стосовно цiнностi калорiй. Чи е калорiя калорiею, так само як троянда трояндою? Чи для втрати ваги справдi потрiбно споживати менше калорiй, нiж спалювати, чи джерело калорiй теж вiдiграе важливу роль? Пiсля спiвпрацi з найкращими спортсменами я довiдався, що правильною вiдповiддю е другий варiант.

А як стосовно доходу? Чи справдi долар – це просто долар? У нових багатих свiй погляд на грошi.

Розгляньмо дохiд з точки зору п’ятикласника, який вивчае математику. Два працьовитi чоловiки наближаються один до одного. Чоловiк А рухаеться зi швидкiстю 80 годин на тиждень, а чоловiк Б – зi швидкiстю 10 годин на тиждень. Вони обидва заробляють по 50 тисяч доларiв на рiк. Хто матиме бiльше грошей, коли вони зустрiнуться? Якщо ви обрали чоловiка Б, то мали рацiю, i саме в цьому полягае вiдмiннiсть мiж абсолютним i вiдносним доходом.

Абсолютний дохiд вимiрюеться за допомогою лише однiеi незмiнноi одиницi – звичайного та всемогутнього долара. Джейн Доу заробляе $ 100 тис. на рiк, тому вона вдвiчi багатша, нiж Джон Доу, який заробляе $ 50 тис. на рiк.

Вiдносний дохiд вимiрюеться за допомогою двох одиниць: долару i часу, а точнiше, годин. Поняття «рiчний дохiд» е досить умовним, тому обдурити себе не так уже й важко. Погляньмо реальностi у вiчi. Джейн Доу заробляе $ 100 тис. на рiк, тобто по $ 2 тис. за кожен з 50 тижнiв року, працюючи 80 годин на тиждень. Отже, Джейн Доу щогодини заробляе по 25 доларiв. Джон Доу отримуе $ 50 тис. на рiк, тобто по $ 1 тис. за кожен з 50 тижнiв року, але працюючи по 10 годин на тиждень. Тож за годину вiн заробляе 100 доларiв. Якщо оцiнювати вiдносний дохiд, то виходить, що Джон в чотири рази багатший за Джейн.

Безумовно, вiдносний дохiд мае дорости до мiнiмуму, необхiдного вам для реалiзацii своiх цiлей. Якщо я отримую 100 доларiв за годину, але працюю не бiльше години на тиждень, то не зможу жити, як зiрка свiтового масштабу. За умови, що сумарного абсолютного доходу достатньо для втiлення своiх мрiй (але вiн не е причиною заздрощiв бiльш заможних сусiдiв), справжньою одиницею вимiрювання достатку нових багатих е вiдносний дохiд.

Пiсля закiнчення коледжу я отримував п’ять доларiв за годину. Люди, якi займають лiдерськi позицii в клубi нових багатих, заробляють за годину щонайменше п’ять тисяч. Тепер i я наближаюся до цiеi позначки.

10. Негативний стрес – погано, позитивний стрес – добре.

Мало кому вiдомо, що не всi види стресу призводять до негативних наслiдкiв. Насправдi новi багатi не прагнуть викорiнити всi потрясiння, що вiдбуваються в iхньому життi. Аж нiяк. Існують два види стресу, i за своiм характером вони так само протилежнi, як ейфорiя та ii опонент – дисфорiя.

Негативний стрес (дистрес) виникае пiд впливом шкiдливих чинникiв, якi погiршують загальний стан людини, роблять ii менш упевненою та працездатною. Дати поштовх до виникнення дистресу може нищiвна критика, образлива поведiнка свавiльного боса чи приниження на очах у iнших. Ми прагнемо уникати таких ситуацiй.

З iншого боку, позитивний стрес (евстрес) – термiн, з яким бiльшiсть iз вас, iмовiрно, зустрiчаеться вперше. Префiкс грецького походження ев- (ей-), що означае «здоровий», застосовуеться в тому самому сенсi в словi «ейфорiя». Кумири, захоплення якими спонукае нас до пiдкорення все вищих вершин, фiзичне тренування, завдяки якому ми позбуваемося зайвого жиру, ризикованi вчинки, якi ми здiйсюемо за межами своеi зони комфорту, – усе це приклади позитивного стресу – стресу, який сприятливо впливае на наше здоров’я та е поштовхом до особистiсного зростання.

Люди, нездатнi прийняти будь-яку критику, зазнають невдачi. Однак нам потрiбно уникати саме нищiвноi критики, а не критики в усiх ii проявах. Так само без позитивного стресу не обходиться жоден прогрес, тому чим бiльше евстресу буде в нашому життi, тим швидше ми реалiзуемо своi мрii. Головне – розумiти вiдмiннiсть мiж двома видами стресу.

Новi багатi так само наполегливо намагаються витiснити зi свого життя негативний стрес, як i наповнити його позитивним.




Запитання та дii


1. Яким чином необхiднiсть бути «реалiстичним» та «вiдповiдальним» заважае вам жити так, як ви прагнете?

2. Чи шкодуете ви про те, що не зайнялися тим, чим хотiли, бо були змушенi жити так, як «треба»?

3. Помiркуйте над тим, чим ви зараз займаетеся, i запитайте себе: «Що б трапилося, якби я жив(ла) за абсолютно протилежними принципами, нiж мое оточення? Чим менi доведеться пожертвувати, якщо я дотримуватимуся такоi позицii впродовж п’яти, 10 або 20 рокiв?»




3

Уникаемо небезпечних ситуацiй





Позбуваемося страхiв та нездатн

Сторінка 15

стi приймати рiшення


Чимало людей роблять неправильний крок, стоячи на мiсцi.

    – Печиво з передбаченням —

Перед тим як побороти свiй страх, потрiбно його визнати.

    – Йода – Зорянi вiйни: iмперiя завдае удару у вiдповiдь






Рiо-де-Жанейро, Бразилiя


Ще шiсть метрiв – i фiнiш.

– Бiжи! Бiжииииииииии!

Ганс не розмовляв португальською, але сенс цих слiв був йому зрозумiлий – уперед. Його кросiвки впевнено вiдштовхувалися вiд нерiвноi кам’янистоi поверхнi, i вiн, випрямивши груди, кинувся вперед до безоднi глибиною понад 900 метрiв.

Перед фiнiшем вiн затримав дихання i мало не знепритомнiв. Перед очима все розмилося, потемнiло, i вiн… поплив. Над ним розкинулася безмежна блакить неба, i невдовзi вiн вiдчув, як теплий потiк повiтря пiдхопив його та крила параплана.

Страх залишився позаду, на вершинi гори. На висотi в кiлька сотень метрiв, пролiтаючи над пишною зеленню тропiчних дощових лiсiв та незайманою бiлизною пляжiв Копакабани, Ганс Кiлiнг прийшов до тями.

Була недiля.

У понедiлок Ганс повернувся до свого юридичного бюро, розташованого в районi Сенчерi-Сiтi, Лос-Анджелес, i оголосив про свiй намiр звiльнитися. Уже протягом п’яти рокiв вiн прокидався вранцi з однiею думкою: «Менi справдi доведеться займатися цим упродовж наступних 40–45 рокiв?» Якось вiн ночував у своему офiсi пiд столом, тому що наступного ранку мусив завершити роботу над проектом. Того самого ранку вiн дав собi обiцянку: ще два таких випадки – i я даю звiдси драпака. Третiй випадок стався напередоднi його вiд’iзду до Бразилii.

Ми всi даемо собi обiцянки, i Ганс також уже неодноразово це робив. Однак тепер усе змiнилося. Вiн змiнився. Ширяючи над землею, вiн зрозумiв: не такий страшний чорт, як його малюють.

Вiд своiх колег вiн чув те, що й очiкував: для чого ж було так наполегливо працювати? Адже вiн був адвокатом, який впевнено рухався до кар’ерних вершин. Що ж йому, у бiса, ще потрiбно?

Ганс iще достеменно не знав, чого хотiв, але смак змiн вабив його. З iншого боку, вiн добре знав, що з’iдае його зсередини, i прагнув цього позбутися. Тепер вiн не ходитиме по землi як живий труп, тепер вiн не обiдатиме зi своiми колегами, якi не можуть нахвалитися придбаними новенькими БМВ та «мерседесами». З цим покiнчено.

Раптом вiн вiдчув, як щось змiнилося. Уперше за довгий час вiн вiдчув задоволення вiд того, що робив. Його завжди лякала турбулентнiсть, проте зараз вiн може спати в лiтаку як немовля навiть у сильну грозу. Це дивовижно.

Через рiк по тому рiзнi юридичнi фiрми все ще пропонували йому роботу, однак до того часу вiн уже започаткував власну серфiнгову компанiю Nexus Surf[5 - www.nexussurf.com], розташовану в тропiчному раю Флорiанополiсу, Бразилiя. Вiн зустрiв дiвчину своеi мрii Тетяну, жительку Рiо-де-Жанейро з карамельним кольором шкiри.

Бiльшу частину свого часу вiн проводить або лежачи пiд пальмами, або працюючи з клiентами та втiлюючи iхнi мрii в життя.

Вiн справдi цього боявся?

Зараз, пiд час занять серфiнгом, вiн часто впiзнае себе колишнього в тих людях, якi цiлком присвячують себе роботi й не отримують задоволення вiд життя. Чекаючи на хвилю, вони дають волю своiм емоцiям: «Господи, якби ж я мiг робити те, що робите ви!» Його вiдповiдь незмiнна: «Ви можете».

Сонце, що заходить за обрiй, вiдблискуе на поверхнi води, i на думку йому спадае iдея, у слушностi якоi вiн цiлком переконаний: зiйти зi свого шляху не означае зазнати поразки.

Вiн мiг би знову повернутися до своеi кар’ери адвоката, проте зараз йому зовсiм не до цього.

Пливучи назад до берега пiсля неймовiрного заняття з серфiнгу, його клiенти усвiдомлюють, що iм потрiбно взяти себе в руки i вiдновити контроль над власним життям. Однак щойно вони ступають на берег, як реальнiсть знову iх поглинае: «Я б залюбки, але не можу все покинути».

Гансу залишаеться тiльки посмiхатися.




Сила песимiзму: визначення страху


Дii не завжди приносять щастя, однак щастя без дiй неможливе.

    – Бенджамiн Дiзраелi – колишнiй прем’ер-мiнiстр Британii —

Дiяти чи не дiяти? Пробувати чи не пробувати? Бiльшiсть людей, якими б вiдважними вони не були, оберуть бездiяльнiсть. Нас лякають непевнiсть i можливiсть провалу. Бiльшiсть iз нас радше житиме нещасливим життям, анiж пiде назустрiч невiдомому. Я роками ставив собi цiлi та змiнював життевi керунки, однак це не приносило жодних результатiв. Я був таким самим невпевненим та наляканим, як i решта людей у свiтi.

Чотири роки тому я випадково знайшов вихiд iз ситуацii. У той час у мене було стiльки грошей, що я й уявлення не мав, куди iх подiти. Попри те що я заробляв $ 70 тисяч на мiсяць, я ще нiколи не почувався таким нещасним. У мене не було вiльного часу, адже я цiлком присвячував себе роботi. Я започаткував власну компанiю й невдовзi усвiдомив, що продати ii буде практично неможливо[6 - Виявилося, що я сам накладав на себе обмеження i мав хибне уявлення про власну особистiсть. 2009 року компанiю BrainQUICKEN придбала приватна iнвестицiйна фiрм

Сторінка 16

. Деталi на сайтi www.fourhourblog.com.]. Яка прикрiсть! Я почувався так, наче мене заманили в пастку. «Як я мiг так помилитися? – думав я. – Чому я такий телепень? Чому менi нiчого не вдаеться? Заспокойся i не поводься, як… (ненормативна лексика). Що зi мною не так?» Насправдi зi мною було все так. Я просто не досягнув вершини своiх можливостей; я досягнув вершини можливостей своеi бiзнес-моделi.

Проблема крилася не в майстерностi водiя, а в потужностi його автомобiля.

Критичнi помилки, допущенi на початкових етапах функцiонування компанii, були серйозною перешкодою для ii продажу. Я мiг би найняти магiчних ельфiв чи пiдключити свiй мозок до суперкомп’ютера – нiчого не допомогло б. Мое немовля народилося з невиправними дефектами. Тодi постали питання: «Як менi звiльнитися вiд цього Франкенштейна i водночас зробити його самостiйним? Як розiрвати пута трудоголiзму та страху, що без моеi 15-годинноi присутностi на роботi компанiя зазнае краху? Як менi втекти з тiеi в’язницi, у яку я сам себе запроторив?» Я вирiшив, що треба кудись поiхати. Взяти рiчну вiдпустку, яку я проведу, подорожуючи свiтом.

Тож я вiдразу вирушив у подорож, так? Не зовсiм. По-перше, пiвроку менi знадобилося для того, аби побороти почуття сорому, збентеження та роздратування. Водночас я придумував нескiнченний список причин, з яких моя запланована мандрiвка могла б так нiколи i не вiдбутися. Один з моiх найпродуктивнiших перiодiв безумовно.

Тодi одного дня, коли я уявляв своi майбутнi страждання, менi сяйнула генiальна iдея. Це був кульмiнацiйний момент «стражденного» перiоду: чому б менi не уявити найгiрше, що може трапитися в результатi моеi подорожi?

Звiсно, поки я перебуватиму за океаном, мiй бiзнес може зазнати краху. Очевидно, так i станеться. Через жахливий збiг обставин я не отримаю попереджувального листа i на мене подадуть в суд. Поки я блукатиму холодними берегами Ірландii в цiлковитiй самотностi, моя справа буде закрита i весь товар на полицях зiпсуеться. Я уявляю, як литиму сльози на дощi. Я втрачу 80 % своiх банкiвських рахункiв, а мiй автомобiль та мотоцикл, поза всяким сумнiвом, украдуть. Крiм цього, хтось плюне менi на голову з високого балкона, коли я годуватиму недоiдками бездомного собаку, який раптом злякаеться i вкусить мене прямо за обличчя. Боже, яке ж це життя паскудне!




Побороти страх = визнати страх


Вибери кiлька днiв, коли вдовольнятимешся найпростiшою i найдешевшою iжею, найзлиденнiшим, найжорсткiшим одягом, аби врештi сказати самому собi: «Оцього я боявся?»

    – Сенека —

Тодi трапилася цiкава рiч. У своiх невтомних спробах зробити себе нещасним я почав мислити в iншому напрямку. Щойно я уявив те вiдчуття тривоги i хвилювання, яке менi доведеться пережити у найгiршому випадку, моi страхи стосовно подорожi зникли. Раптом я став обмiрковувати простi кроки, якi необхiдно буде зробити, аби зберегти своi заощадження та повернутися до нормального ритму життя, якщо все пiде за найгiршим сценарiем. Я завжди зможу влаштуватися барменом, аби мати змогу платити за житло. Я зможу продати деякi меблi й скоротити витрати на харчування в ресторанах. Я зможу красти кишеньковi грошi у дошкiльнят, якi щоранку проходять повз мiй дiм. Варiантiв безлiч. Я зрозумiв, що повернутися до попереднього життя, не кажучи вже про те, щоб просто вижити, буде не надто складно. Як би не розвивалися подii, нiчого фатального зi мною не трапиться. Нiщо не завадить здiйснити подорож усього мого життя.

Я усвiдомив, що за 10-бальною шкалою, де 1 – це «жодних змiн», а 10 – «кардинальнi змiни в життi», мiй так званий найгiрший сценарiй матиме тимчасовий вплив силою три-чотири бали. Гадаю, це стосуеться бiльшостi людей, якi вважають, що з iхнiм життям покiнчено. З iншого боку, якби я втiлив найкращий сценарiй чи навiть будь-який iнший, вiн справив би на мое життя довготривалий позитивний вплив силою 9—10 балiв.

Інакше кажучи, я ризикував малоймовiрними i тимчасовими трьома-чотирма балами заради бiльш iмовiрних та довготривалих дев’яти-десяти. До того ж, якби захотiв, я легко змiг би повернутися до в’язницi трудоголiзму. Усе це зводилося до простого усвiдомлення: передi мною не було практично жодних ризикiв, лише величезна можливiсть змiнити свое життя, i я зможу повернутися на попереднiй шлях, не затративши бiльше зусиль, нiж уже доклав.

Саме тодi я вирiшив вирушити в мандрiвку та придбати квиток в один бiк до Європи. Я став планувати своi пригоди й позбуватися фiзичного та психологiчного багажу. Жоден з моiх страхiв бiльше не нагадував про себе, i вiдтодi мое життя перетворилося на казку. Бiзнес зазнав ще бiльшого розквiту й став джерелом фiнансування моiх 15-мiсячних навколосвiтнiх мандрiв.




Страх, прихований за маскою оптимiзму


Немае жодноi вiдмiнностi мiж песимiстом, який скиглить: «Мене покинула остання надiя, немае сенсу щось робити», – i оптимiстом, який бадьоро заявляе: «Нехай усе залишаеться як е. Усе само собою владнаеться». В обох випадках нiчого не вiдбуваеться.

    – Івон Чуiнард

Сторінка 17

засновник компанii Patagonia —

Страх мае рiзнi форми, тому ми й називаемо його по-рiзному. Саме звучання цього слова породжуе тривожнiсть. Бiльшiсть розумних людей свiту надiвають на нього маску – оптимiстичне заперечення.

Той, хто боiться покинути роботу, тiшить себе думкою, що з часом його життя налагодиться, а дохiд зросте. Така позицiя видаеться прийнятною, якщо його робота – не втiлення справжнього пекла, а всього лише нудне й одноманiтне заняття. Якщо ваша робота – справжня каторга, слiд ужити певних заходiв, решту «дрiбних незручностей» можна стерпiти.

Ви справдi вважаете, що ваша життева ситуацiя налагодиться, чи просто приймаете бажане за дiйсне i намагаетеся виправдати свою бездiяльнiсть? Якби ви були впевненi в тому, що все владнаеться, чи ставили б ви собi такi запитання? Нi. Рiч у тiм, що вас переповнюе страх перед невiдомим, прихований пiд маскою оптимiзму.

Чи стали ви заможнiшими, нiж рiк, мiсяць чи тиждень тому?

Якщо нi, тодi не варто розраховувати, що все владнаеться само собою. Якщо ви обманюете себе, настав час зупинитися й розробити план дiй. На вас чекае ДОВГЕ життя. Працюючи впродовж 40–50 рокiв з дев’ятоi до шостоi, ми втрачаемо величезну кiлькiсть часу. Близько 500 мiсяцiв нашого життя вiддаеться наполегливiй працi.

Скiльки ще це триватиме? Прийшов час компенсувати втрати.




Покличте метрдотеля!


У вас е комфорт. Але не розкiш. І навiть не намагайтеся довести, що грошi вiдiграють тут велику роль. У моему розумiннi розкiш не мае жодного вiдношення до грошей. Їi не можна придбати. Це нагорода для тих, хто не боiться дискомфорту.

    – Жан Кокто, французький поет, новелiст та кiнорежисер, чия творчiсть стала поштовхом до появи термiна «сюрреалiзм» —

Інколи трапляються iдеальнi збiги в часi. Автостоянка заповнена сотнями машин, i раптом якесь авто виiжджае зi свого мiсця, щойно ви наблизилися до нього. Рiздвяне диво!

Інколи збiги бувають не надто iдеальними. Пiд час сексу дзвонить телефон i продовжуе надокучливо деренчати протягом пiвгодини. Кур’ер запiзнюеться на 10 хвилин. Такi моменти все псують.

Жан-Марк Гачей приiхав до Захiдноi Африки волонтером, покладаючи великi надii на те, що зможе допомогти тамтешнiм жителям. У цьому сенсi обставини складалися для нього чудово.

До Гани вiн потрапив на початку 1980-х, у часи державного перевороту, гiперiнфляцii та найгiршоi за десятилiття посухи. З тих самих причин дехто вважатиме, що час для його поiздки був несприятливим.

Крiм того, вiн проiгнорував деякi застереження. Нацiональна кухня краiни змiнилася. Тут уже забули про таку розкiш, як чиста вода чи хлiб. Упродовж чотирьох мiсяцiв йому доводилося виживати на сумiшi кукурудзяного борошна i шпинату. Погодьтеся, це не те, що бiльшiсть iз нас замовила б у кафе.

«Отакоi! Я вмiю виживати!»

У життi Жана-Марка настав переломний момент, однак це не мало значення. Пiсля двох тижнiв адаптацii до мiсцевих снiданкiв, обiдiв та вечерь (кашi по-ганськи) у нього зникло будь-яке бажання покидати цю краiну. Простоi iжi та добрих друзiв виявилося достатньо для щастя, i те, що ранiше здавалося жахiттям, перетворилося на найбiльш дивовижний досвiд у його життi. Найгiрший сценарiй виявився не таким уже й поганим. Аби отримувати насолоду вiд життя, слiд лише взяти час пiд свiй контроль та усвiдомити, що не все в цьому свiтi аж так серйозно, як ми гадаемо.

Сьогоднi 48-рiчний Жан-Марк проживае в затишному домi в Онтарiо, хоча великоi цiнностi вiн для нього не становить. У нього е грошi, але вiн готовий стати бiдним хоч завтра. Його найцiннiшi спогади пов’язанi з друзями та кашею. Вiн намагаеться створювати якомога бiльше незабутнiх моментiв для себе та своеi родини, i його анiскiлечки не бентежить вихiд на пенсiю. Уже протягом 20 рокiв вiн чергуе роботу й вiдпочинок i може похвалитися бездоганним здоров’ям.

Не вiдкладайте свое життя на потiм. Існуе безлiч причин цього не робити.




Запитання та дii


Я старий чоловiк, який подолав чимало проблем, однак бiльшiсть iз них iснувала тiльки в моiй уявi.

    – Марк Твен —

Якщо ви нiяк не можете зважитися на крок уперед або вiдкладаете життя на потiм через страх перед невiдомим, я знаю, де шукати вихiд iз ситуацii. Запишiть вiдповiдi на ось цi запитання на аркушi паперу, однак пам’ятайте, що не варто вiдводити надто багато часу на роздуми. Запишiть своi думки, але нiчого не виправляйте. Для кожноi вiдповiдi вам знадобиться по кiлька хвилин.

1. Визначте свiй найбiльший страх i уявiть найгiрше, що могло б трапитися, якби ви зважилися втiлити свiй задум. Якi сумнiви, страхи та побоювання виникають при думцi про великi змiни? Уявiть iх у найдетальнiших рисах. Чи закiнчилося б ваше життя? Який довготривалий вплив матимуть змiни на вашу ситуацiю за шкалою вiд 1 до 10? Чи справдi цей ефект триватиме довго? Яка, на вашу думку, iмовiрнiсть того, що цi змiни справдi настануть?

2. Яких заходiв можна вжити, аби компенсувати втрати i повернути свое життя до нормального ритму принаймнi на невеликий перiод

Сторінка 18

асу? Це значно легше зробити, нiж нам здаеться. Як саме можна вiдновити контроль над своiм життям?

3. З якими тимчасовими та тривалими наслiдками ви стикнетеся у випадку найiмовiрнiшого розвитку подiй? Визначивши своi найбiльшi страхи, подумайте, яких позитивних внутрiшнiх (упевненiсть у своiх силах, пiдвищення самооцiнки) та зовнiшнiх результатiв можна досягти. Який вплив на ваше життя матимуть цi наслiдки за шкалою вiд 1 до 10? Яка ймовiрнiсть того, що на вас чекають хоч якiсь позитивнi результати? Чи знаете ви щось про людей, яким вдалося успiшно втiлити такий самий задум?

4. Якби вас сьогоднi звiльнили з роботи, що б ви зробили, аби вiдновити фiнансовий контроль над своiм життям? Уявiть таку ситуацiю i ще раз перегляньте перших три запитання. Якби ви покинули роботу заради iнших кар’ерних можливостей, чи змогли б ви повернутися на свою посаду пiзнiше?

5. Що саме ви втрачаете через страх? Зазвичай те, що ми найбiльше боiмося реалiзувати в життi, i е тим, що нам найбiльше потрiбно. Телефонний дзвiнок, розмова, будь-який iнший вчинок – страх перед невiдомим паралiзуе нашу здатнiсть дiяти. З’ясуйте, що може трапитися в найгiршому випадку, приймiть це i берiться за справу. Я знову повторю те, що ви повиннi добре затямити: зазвичай те, що ми найбiльше боiмося реалiзувати в життi, i е тим, що нам найбiльше потрiбно. Якось я почув, що успiх у життi людини вимiрюеться кiлькiстю неприемних розмов, якi вона готова пережити. Поставте перед собою мету щодня здiйснювати один вчинок, який вас лякае. Я набув цю звичку, намагаючись встановити зв’язок з вiдомими людьми, щоб мати змогу звертатися до них за порадою.

6. Яких фiнансових, емоцiйних та фiзичних втрат ви зазнаете, вiдкладаючи все на потiм? Негативний результат може виникнути не лише у випадку певних змiн. Так само важливо брати до уваги можливi наслiдки бездiяльностi. Якщо ви не займаетеся тим, що приносить вам задоволення, де ви опинитесь через рiк, п’ять, десять? Як ви почуватиметеся, знаючи, що дозволили обставинам панувати над вами i забрати 10 рокiв вашого життя? Якщо ми зазирнемо у майбутне на 10 рокiв уперед i на всi 100 % переконаемося, що ця дорога веде до розчарувань та нарiкань, i якщо ми визначимо ризик як «iмовiрнiсть незворотних негативних наслiдкiв», то усвiдомимо: бездiяльнiсть – це найбiльший ризик з усiх можливих.

7. Чого ви чекаете? Якщо ви не можете придумати iншоi вiдповiдi, як «зараз не час», це означае, що вас переповнюе страх. Оцiнiть наслiдки бездiяльностi, усвiдомте ймовiрнiсть хибних крокiв та засвойте найважливiшу звичку тих, хто досягае успiху й отримуе вiд цього задоволення, – дiйте.




4

Перезавантаження системи





Нерозсудлива та однозначна поведiнка


– Скажiть, будь ласка, як менi звiдси вибратися?

– Залежить вiд того, куди ви хочете йти, – вiдповiв Кiт.

– Власне, менi байдуже, куди йти, – мовила Алiса.

– Тодi байдуже, яким шляхом, – сказав Кiт.

    – Льюiс Керрол – Алiса в краiнi Чудес

Розсудлива людина пристосовуеться до свiту; нерозсудлива намагаеться пристосувати свiт до себе. Тому прогрес залежить вiд нерозсудливих людей.

    – Бернард Шоу – Революцiйнi максими






Весна 2005 року / Принстон, штат Нью-Джерсi


Менi довелося iх пiдкупити. Хiба в мене був вибiр?

Вони обступили мене, i хоч iхнi iмена рiзнилися, усiх мучило одне запитання: «Яке ж це завдання?» Усi втупились у мене.

Я щойно завершив свою захопливу лекцiю у Принстонському унiверситетi. Водночас я знав, що бiльшiсть студентiв, вийшовши з аудиторii, вчинить абсолютно навпаки. Бiльшiсть iз них працюватиме по 80 годин на тиждень, якщо я не продемонструю iм, що принципи, про якi я розповiдав, можна застосувати й на практицi.

Отож завдання.

Я подарую квиток в обидва боки в будь-яку точку свiту тому студентовi, який зможе найбiльш неймовiрним способом виконати одне завдання. Оцiнюватиметься результат i стиль виконання. З усiма зацiкавленими я домовився про зустрiч пiсля занять в унiверситетi, на яку з’явилося 20 студентiв iз 60.

Для успiшного виконання завдання iм знадобиться вийти зi своеi зони комфорту та застосувати деякi прийоми, про якi я iм розповiдав. Воно звучало надзвичайно просто: встановiть контакт з будь-якими трьома недосяжними на перший погляд особами – наприклад, iз Дженнiфер Лопес, Бiллом Клiнтоном та Дж. Д. Селiнджером – i принаймнi однiй з них поставте три запитання.

Скiльки з 20 студентiв, що прагнули вирушити в навколосвiтню подорож, прийняли виклик?

Саме так… жоден. Абсолютно нiхто.

Я почув чимало виправдань: «Вийти на зв’язок з вiдомою людиною не так просто…», «Саме зараз я працюю над важливим проектом, тому…», «Я б залюбки, однак не думаю, що це менi пiд силу…» Насправдi причина була одна, i кожен формулював ii по-своему: завдання – складне, майже нереальне, i тебе обов’язково хтось випередить. Оскiльки всi студенти переоцiнили силу конкуренцii, нiхто не зважився на перший крок.

Згiдно з моiми правилами, якби хтось надiслав менi вiдповiдi вiдомоi особистос

Сторінка 19

i на поставленi ним запитання, я був би змушений вручити йому приз. Результат мене засмутив.

Наступного року ситуацiя змiнилася.

Я провiв такий самий iнструктаж, i шестеро з 17 студентiв змогли виконати завдання менше нiж за двi доби. Бiльш здiбнi дiти? Нi. Насправдi у попереднiй рiк я працював з талановитiшими студентами, якi, однак, вирiшили сидiти склавши руки. Вогнева мiць полягае в готовностi до дii, а не в умiннi спустити курок.

Рiч у тiм, що студенти другоi групи добре засвоiли те, про що я iм розповiдав, а саме…




Здiйснити неможливе значно легше, нiж можливе


Налагодити контакт з мiльярдером та вийти на зв’язок з вiдомою людиною, з чим упоралася друга група студентiв, так само легко, як i повiрити в це.

На Олiмпi самотньо. 99 % жителiв свiту переконанi у своiй нездатностi пiдкорити вершини успiху, тому вони спрямовують зусилля на досягнення середнього рiвня життя. А це означае, що боротьба за «реалiстичнi» цiлi, для виконання яких потрiбно бiльше часу та енергii, значно запеклiша. Заробити мiльйон доларiв легше, нiж 100 тисяч. Один раз влучити у десятку легше, нiж п’ять разiв у вiсiмку.

Якщо ви не впевненi у своiх силах, знаете, що я вам скажу? Іншим людям також бракуе рiшучостi. Не переоцiнюйте силу конкуренцii та не знецiнюйте себе. Ви значно сильнiшi, нiж гадаете.

Існуе ще одна причина, яка пояснюе, чому досягти неможливоi мети не так уже й складно.

В органiзмi людини, яка плекае масштабну мрiю, виробляеться велика кiлькiсть адреналiну, що допомагае iй долати неминучi перешкоди, якi трапляються на шляху до будь-якоi мети. Реалiстичнi цiлi, якi не викликають достатньо амбiтних прагнень, надихатимуть вас на боротьбу лише з однiею-двома проблемами, пiсля чого ви швидко опустите руки. Якщо потенцiйна винагорода е не надто привабливою, ви не докладатимете великих зусиль. Я зроблю все можливе, аби здiйснити подорож на катамаранi грецькими островами, однак я не купуватиму дешевшу вiвсянку заради тижневоi вiдпустки в Колумбусi, штат Огайо. Якщо я оберу другий варiант через його бiльшу «реалiстичнiсть», менi бракуватиме ентузiазму, необхiдного для подолання навiть найменших перешкод. Заради прекрасного, кришталево-чистого моря й смачного вина Грецii я готовий боротися щосили. Попри те що на шляху до мрii менi доведеться здолати у десять разiв бiльше труднощiв, до Колумбусу я таки не поiду.

Вудити рибу краще там, де менше людей. Загальна нерiшучiсть свiту створюе сприятливi умови для тих, хто прагне влучити в яблучко, а не вдовольнятися чимось посереднiм. Боротьбу за масштабнi мрii жорсткою не назвеш.

Постановка великих цiлей починаеться з правильного формулювання.




Чого ви хочете? Насамперед правильно формулюемо запитання


Бiльшiсть людей нiколи не дiзнаються, чого вони хочуть. Я й сам не знаю, чого хочу. З iншого боку, якщо ви поцiкавитеся, якi змiни я хочу бачити у своему знаннi мови через п’ять мiсяцiв, я дам вам детальну вiдповiдь. Уся справа в конкретностi. Запитання «Чого ви хочете?» звучить надто загально, тому й змiстовноi вiдповiдi на нього вам не почути. Забудьте про нього.

Запитання «До чого ви прагнете?» також викликае розгубленiсть. Аби правильно його сформулювати, необхiдно зробити крок назад i глянути на загальну картину.

Припустiмо, у нас е 10 цiлей i ми крок за крок досягаемо iх. Заради чого ми докладаемо стiльки зусиль? У бiльшостi випадкiв вiдповiдь звучатиме так (ще п’ять рокiв тому я б сам так вiдповiв): «Заради щастя». Тепер я дотримуюся iншоi думки. Щастя, яке надто часто згадують, стало неоднозначним. Його можна придбати разом з пляшкою вина. Існуе бiльш точна альтернатива, яка, на мою думку, вiдображае справжню сутнiсть цього поняття.

Будьте уважнi. Що протилежне щастю? Смуток? Нi. Так само як кохання i ненависть, щастя i смуток – двi сторони однiеi медалi. Чудовий приклад – сльози щастя. Протилежнiсть коханню – байдужiсть, а щастю (увага!) – нудьга.

Радiсть – бiльш практичний синонiм слова «щастя», i саме до неi вам слiд прагнути. Радiсть лiкуе всi хвороби. Коли вам рекомендують iти за своею мрiею, я вважаю, ви маете шукати те, що приносить вам радiсть.

Ось ми i прийшли до логiчного висновку. Замiсть того щоб запитувати себе «Чого я хочу?» або «У чому полягають моi цiлi?», запитайте себе: «Що приносить менi радiсть?»




Хвороба дорослих: синдром дефiциту пригод (СДП)


Десь у перiод пiсля закiнчення коледжу i перед влаштуванням на другу роботу у ваш внутрiшнiй дiалог втручаеться голос: «Будьте реалiстами i перестаньте себе дурити. Життя – це не кiно».

Коли п’ятирiчна дитина розповiдае своiм батькам про мрiю стати космонавтом, вони запевняють ii, що вона зможе опанувати будь-яку професiю. Як i в iсторiях про Санта-Клауса, у цьому немае нiчого поганого. Однак, якщо вам 25 i ви оголошуете про свiй намiр вiдкрити новий цирк, ваше оточення реагуватиме по-рiзному: «Будь реалiстом. Стань адвокатом, бухгалтером чи лiкарем. Заведи дiтей i займись iхнiм вихованням…»

Якщо вам таки вдаеться вiдкинути всi сумнiви

Сторінка 20

i, примiром, започаткувати власний бiзнес, СДП не зникне. Вiн лише замаскуеться пiд iншою формою.

Заснувавши 2001 року компанiю BrainQUICKEN LLC, я мав чiтку мету: щодня заробляти по тисячi доларiв, i байдуже, чи я невтомно сидiтиму за ноутбуком, чи робитиму педикюр на пляжi. Фiрма мае стати джерелом автоматичного надходження фiнансiв. Якщо ми повернемося до моеi хронологii, стане зрозумiло, що втiленню мого задуму посприяв лише обвал фiнансового ринку. Чому? Тому що моя мета не була достатньо конкретною. Я не обмiркував альтернативнi види дiяльностi, якi замiнили б мое початкове робоче навантаження. Тому я продовжував працювати, хоч i був фiнансово забезпеченим. Менi необхiдно було почуватися продуктивним, а iнших способiв це зробити для мене тодi не iснувало.

Саме так робота призводить до смертi: «Я працюватиму, поки не заощаджу певну кiлькiсть грошей, а тодi займатимуся, чим душа забажае». Якщо ви не обмiркуете альтернативнi варiанти, «певна сума грошей» постiйно зростатиме i ви завжди почуватиметеся зляканим i невпевненим.

У таких випадках звичайнi працiвники та бiзнесмени перетворюються на товстунiв у червоних БМВ.




Товстун на червоному БМВ з вiдкидним дахом


У моему життi було кiлька моментiв – наприклад, коли мене звiльнили з компанii TrueSAN чи коли я покинув США, аби одного дня не ввiрватися у Macdonald’s iз пiстолетом «узi», – у якi я розмiрковував про майбутне i бачив себе ще одним товстуном на БМВ. Я спостерiгав за людьми, на 15–20 рокiв старшими за мене, i iхнiй спосiб життя лякав мене до глибини душi.

Страх був настiльки гострим, що я подiлився ним зi своiм другом – спецiалiстом iз питання дизайну життя та пiдприемцем Дугласом Прайсом. Упродовж п’яти рокiв ми з Дугласом iшли по життю плiч-о-плiч, наштовхуючись на тi самi проблеми та сумнiви. Тож ми завжди були психологiчною пiдтримкою один для одного. Здавалося, нашi перiоди «злетiв i падiнь» чергувалися, тому ми були доброю командою.

Щоразу, коли один iз нас починав опускати руки, втрачати надiю чи «приймати реальнiсть», iнший виходив на зв’язок телефоном чи електронною поштою i говорив: «Друже, невже ти хочеш перетворитися на лисого товстуна на червоному БМВ з вiдкидним дахом?» Така перспектива настiльки нас лякала, що ми миттево поверталися до звичного ритму життя. Найгiрше, що могло трапитися, – не аварiя i не пожежа, а готовнiсть перетворити свое життя на нестерпну нудьгу.




Змiна курсу: вiдiрвiться вiд реальностi


Вiдчуваючи загрозу перетворення на товстуна на червоному БМВ, я застосовую один прийом, завдяки якому менi вдаеться «перезавантажити» свое життя i змiнити курс. Цей метод може видозмiнюватися за формами, однак його використовують бiльшiсть успiшних НБ, з якими я знайомився по всьому свiту.

Ідеться про метод пiд назвою «Прямий шлях до мрiй», завдяки якому можна суттево скоротити кiлькiсть часу, необхiдного для втiлення певного задуму.

У багатьох аспектах вiн нагадуе метод постановки цiлi, однак йому притаманнi кiлька особливих рис:

1. Вiдповiдно до цього методу, мета – це не туманнi бажання, а чiткi кроки.

2. Мета мае бути нереальною, щоб бути здiйсненною.

3. Акцент змiщуеться на види дiяльностi, якi заповнять той вакуум, що утвориться внаслiдок звiльнення вiд роботи. Жити як мiльйонер – означае займатися цiкавими справами, а не лише володiти тим, чому заздритимуть iншi.

Настав час мислити масштабнiше.




Як додзвонитися до Джорджа Буша чи гендиректора компанii Google


Автором статтi «Програвай щоразу краще», яку ви знайдете далi, е Адам Готтесфелд. У нiй ви натрапите на iнформацiю про те, як я навчаю студентiв Принстонського унiверситету встановлювати контакт з рiзноманiтними бiзнесовими наставниками та знаменитостями.

Деякi абзаци вилученi.

Свою бездiяльнiсть ми часто виправдовуемо словами: «Рiч не в тiм, що ти знаеш. Рiч у тiм, кого ти знаеш». У такому разi виходить, що всiх успiшних особистостей уже вiд народження оточують впливовi друзi.

Нiсенiтницi.

Ось як звичайнi люди будують надзвичайнi зв’язки.


«Програвай щоразу краще»


Адам Готтесфелд

Бiльшiсть студентiв Принстонського унiверситету вiдкладають написання курсових робiт на потiм. Раян Маррiнан, випускник 2007 року, родом з Лос-Анджелеса, не був винятком. Однак, поки бiльшiсть студентiв заповнювали свое дозвiлля оновленням профiлю в соцiальнiй мережi Facebook чи переглядом вiдео на сайтi YouTube, Маррiнан займався обговоренням дiяльностi дзен-буддистськоi школи «Сото» з Рендi Комiсаром, партнером компанii венчурного капiталу Kleiner Perkins Caufield and Byers, та розпитував директора компанii Google Ерiка Шмiдта про найщасливiшi моменти в його життi.

Ранiше Маррiнан нiколи не спiлкувався з Комiсаром. Зi Шмiдтом, членом ради директорiв Принстонського унiверситету, вiн зустрiчався лише раз – на засiданнi ради директорiв у листопадi. Характеризуючи себе як «сором’язливу дитину», Маррiнан зiзнався, що нiколи не наважився б написати двом найвпливовiшим особам Кремнiевоi долини, якби н

Сторінка 21

Тiм Феррiсс та його лекцiя на заняттi професора Еда Зшо з високотехнологiчного пiдприемництва. Феррiсс поставив перед студентами мету – вийти на контакт iз зiрками та бiзнесменами й запитати iх про що завгодно.

Для додаткового заохочення Феррiсс пообiцяв, що той студент, якому вдасться налагодити контакт з найбiльш недосяжною особою i поставити iй найцiкавiшi запитання, отримае квиток на лiтак у будь-яку точку свiту i назад.

«Гадаю, успiх у життi людини вимiрюеться кiлькiстю неприемних розмов, якi вона готова пережити. Я знав, що, допомагаючи студентам подолати страх перед необхiднiстю зателефонувати незнайомiй людинi чи написати iй електронного листа, роблю iм велику послугу, – каже Феррiсс. – Чимало з нас недооцiнюють своi сили, однак, коли ми бачимо, що iншi студенти спiлкуються з такими людьми, як Джордж Буш (колишнiй президент), генеральними директорами компанiй Disney, Comcast, Google, HP та десятками iнших недосяжних на перший погляд особистостей, ми переглядаемо обмеження, якi самi для себе встановили». Кожен семестр Феррiсс читае лекцii з високотехнологiчного пiдприемництва i розповiдае, як започаткувати власну справу й створити iдеальний дизайн життя.

«Я щодня беру участь у цьому змаганнi, – каже Феррiсс. – Я роблю те, що й завжди: шукаю особисту iнформацiю про людину (часто через ii маловiдомий блог), надсилаю iй електронне повiдомлення, яке свiдчить, що я добре знайомий з ii роботою, i ставлю iй одне глибоке запитання, що стосуеться ii дiяльностi чи життевоi фiлософii. Моя мета – розпочати змiстовний дiалог, а не попросити ii про допомогу. Просити про певну послугу можна лише пiсля третього або четвертого листа».

Завдяки прийомам, розробленими Тiмом Феррiссом, Маррiнану вдалося налагодити зв’язок з Комiсаром. У своему першому листi до нього вiн згадуе про одну з його статей, опублiковану в Harvard Business Review. Пiсля ii прочитання студент поставив Комiсаровi запитання: «А коли ви почувалися найщасливiшим у своему життi?» У своiй вiдповiдi Комiсар згадав фiлософiю тибетського буддизму, на що Маррiнан вiдписав: «Словами не можна виразити iстинноi сутi щастя. Так само менi бракуе слiв, аби висловити вам свою вдячнiсть». До електронного повiдомлення вiн прикрiпив власний переклад французькоi поезii Тайсена Десiмару, вчителя дзенськоi школи «Сото». Через кiлька днiв пiсля встановлення вiртуального дiалогу Комiсар навiть надiслав Маррiнану опублiковану New York Times статтю, присвячену темi щастя.

Аби встановити контакт зi Шмiдтом, студентовi довелося докласти бiльше зусиль. Найскладнiшим завданням виявилося отримати особисту адресу його електронноi пошти. Вiн звернувся по допомогу до декана Принстонського унiверситету, однак та не дала жодноi вiдповiдi. Через два тижнi вiн знову написав iй листа, аргументуючи свое прохання тим, що ранiше вiн уже зустрiчався зi Шмiдтом. Декан вiдмовилася йому допомагати, проте Маррiнан вирiшив не здаватися. Вiн зробив третю спробу. «Чи вiдходили ви коли-небудь вiд встановлених правил?» – запитав вiн ii. Зрештою, декан здалася i дала йому електронну адресу Шмiдта.

«Я знаю, що дехто з моiх одногрупникiв досягнув певного успiху, доклавши зусилля для налагодження контакту з кiлькома людьми. Як на мене, такий пiдхiд не годиться, – каже Маррiнан, коментуючи свою наполегливiсть. – Я долаю вiдмову завзятiстю, а не перемиканням уваги на iншу вiдому особу. Своiм героем я вважаю Семюела Беккета, чия вiдома цитата стала для мене життевим гаслом: „Завжди намагайся. Навiть якщо зазнаеш поразки. Немае значення. Намагайся знову. Знову зазнавай поразки. Але щоразу роби це краще“. Ви не довiдаетеся про справжню силу своiх здiбностей, поки не наважитеся на неможливе».

Натану Каплану, iншому учаснику конкурсу, без особливих зусиль вдалося налагодити контакт з колишнiм мером Ньюарка – Шарпом Джеймсом. Через те, що Джеймс брав участь у президентськiй кампанii Ела Шарптона, адреса його електронноi пошти мiстилася на сайтi www.fundrace.org. Наявнiсть електронноi адреси допомогла Каплану дiзнатися телефонний номер колишнього мера. Вiн залишив Джеймсу повiдомлення, i через кiлька днiв йому випала нагода поговорити з мером про його освiту.

Феррiсс пишаеться тим, яких зусиль його студенти доклали для перемоги в конкурсi. «Бiльшiсть людей здатна на неймовiрнi вчинки, – каже вiн. – Їх лише треба злегка пiдштовхнути до дiй».




Запитання та дii


У бiльшостi випадкiв життя втрачае сенс тодi, коли його заповнюе нудьга.

    – Вiктор Франкл – вижив пiсля Аушвiцу та заснував логотерапiю. Людина в пошуках сенсу

Життя надто коротке, аби бути непримiтним.

    – Бенджамiн Дiзраелi —

«Прямий шлях до мрiй» – складний, але цiкавий метод. Що складнiшим вiн вам видаеться, то бiльше ви його потребуете. З метою економii часу я рекомендую користуватися калькуляторами i таблицями на сайтi www.fourhourblog.com. Пiд час виконання необхiдних крокiв звертайтеся до схеми на с. 79.

1. Чим ви зайнялися б, якби знали, що в жодному разi не зазнаете провалу? А якби ви б

Сторінка 22

ли в десять разiв кмiтливiшi, нiж будь-яка iнша людина у свiтi?

Створiть часовi рамки на шiсть та 12 мiсяцiв i подiлiть аркуш паперу на три частини, кожна з яких повинна мiстити не бiльше п’яти пунктiв. У першiй з них запишiть те, чим ви хотiли б володiти (врахуйте матерiальнi цiнностi: будинок, автомобiль, одяг тощо, однак не обмежуйте себе ними), у другiй – те, ким ви мрiете стати (талановитим кулiнаром, знавцем китайськоi мови i т. iн.), а в третiй – те, що ви прагнете зробити (вiдвiдати Таiланд, дослiдити iсторiю свого роду, взяти участь у перегонах на страусах тощо). Дотримуйтеся саме такого порядку. Якщо ви, як i бiльшiсть людей, не знаете, чим заповнити певну категорiю, згадайте, що ви ненавидите або чого боiтеся, i впишiть у таблицю протилежне. Не обмежуйте своi бажання i не думайте про те, як iх реалiзувати. На першому етапi це не мае жодного значення. Ця вправа необхiдна для того, аби вивiльнити своi потаемнi мрii.

У жодному разi не критикуйте i не обманюйте себе. Якщо ви справдi мрiете про «феррарi», не варто мучити себе докорами сумлiння. Однi прагнуть слави, iншi – багатства та престижу. Кожнiй людинi притаманнi певнi недолiки й страхи. Якщо ваше бажання зможе пiднести вашу самооцiнку, запишiть його. Я придбав собi спортивний мотоцикл не лише тому, що обожнюю швидкiсть, а й через те, що вiн додае менi «крутостi». У цьому немае нiчого поганого. Записуйте абсолютно все.

2. Нiчого не спадае на думку?

Чимало людей невтомно скаржаться на обставини, через якi вони змушенi вiдкладати реалiзацiю своiх бажань на потiм, однак, коли мова заходить про конкретнi мрii, iм на думку нiчого не спадае. Особливо це стосуеться категорii «Що я прагну зробити». У такому разi помiркуйте над двома запитаннями:

А. Чим ви хотiли б займатися щодня, якби на вашому банкiвському рахунку було 100 мiльйонiв доларiв?

Б. Яке захоплення допомагало б вам щоранку прокидатися в гарному настроi?

Не поспiшайте. Вiдведiть на кожне запитання по кiлька хвилин. Якщо у вас не з’явиться жодноi думки, заповнiть категорiю такими пунктами:

• мiсце, яке ви хотiли б вiдвiдати;

• те, що ви мрiете здiйснити перед смертю (враження на все життя);

• те, чим ви прагнете займатися щодня;

• те, що ви хочете робити один раз на тиждень;

• те, чого ви давно мрiяли навчитися.

3. Перетворiть бажання на дii

Кожну мрiю з категорii «Ким я хочу стати» перенесiть у категорiю «Що я прагну зробити». Визначте дii, необхiднi для того, аби стати тим, ким ви бажаете, i розробiть завдання, виконання яких означатиме, що ви досягли своеi мети. Заповнити цю категорiю значно легше, нiж iншi, проте вона е лише промiжною ланкою перед категорiею «Що я прагну зробити». Ось кiлька прикладiв:


Зразок «Прямого шляху до мрiй»






Талановитий кулiнар – приготувати рiздвяну вечерю без будь-чиеi допомоги.

Знавець китайськоi мови – кiлька хвилин поспiлкуватися зi спiвробiтником з Китаю.

4. Назвiть чотири мрii, здатнi кардинально змiнити ваше життя.

У межах шестимiсячних часових рамок з усiх категорiй видiлiть чотири найбiльших та/або найважливiших бажань. Те саме можете зробити i для 12-мiсячного термiну.

5. Обмiркуйте затрати, необхiднi для реалiзацii мрiй, та пiдрахуйте свiй Цiльовий Мiсячний Дохiд (ЦМД) для обох вiдтинкiв часу.

Подумайте над тим, яких фiнансових затрат вимагають вашi чотири мрii (оренда житла, сплата кредиту, оплата послуг тощо). Почнiть розглядати доходи та витрати з точки зору мiсячного грошового потоку. Берiть до уваги не загальнi суми, а те, скiльки ви отримуете i витрачаете. Вартiсть речей часто виявляеться значно нижчою, нiж ми очiкуемо. Наприклад, нове авто «Ламборджинi галардо спайдер» коштуе у салонi $ 260 тис., тобто щомiсяця за нього доведеться сплачувати по $ 2 897,80. На сайтi еBay я знайшов свого улюбленця – «Астон Мартiн DB9» – з пробiгом лише 1600 км. Коштуе вiн $ 136 тис., або $ 2003,10 на мiсяць. А як щодо навколосвiтньоi подорожi (Лос-Анджелес – Токiо – Сiнгапур – Бангкок – Делi або Мумбаi – Лондон – Франкфурт – Лос-Анджелес) за 1399 доларiв?


Прямий шлях до мрiй

(Дiаграми для друку та онлайн-калькулятори див. на сайтi www.fourhourblog.com)








Для пiдрахування деяких витрат користуйтеся iнструментами та секретами, описаними в кiнцi 14-го роздiлу.

Також пiдрахуйте цiльовий мiсячний дохiд (ЦМД), необхiдний для реалiзацii ваших мрiй. Ось як це слiд робити. По-перше, пiдсумуйте цифри в колонках А, Б та В, що стосуються лише чотирьох обраних мрiй. У деяких колонках загальна сума може дорiвнювати нулю, i це добре. Тодi додайте своi загальнi мiсячнi витрати, помноженi на 1,3 (вашi витрати плюс 30-вiдсотковий запас на заощадження). Пiдрахована сума – це ваш цiльовий мiсячний дохiд (ЦМД) i мета, про яку вам слiд пам’ятати пiд час прочитання книги. Цiльовий мiсячний дохiд я дiлю на 30, аби отримати ЦДД – Цiльовий Денний Дохiд. Працювати зi щоденними цiлями значно легше. Онлайн-калькулятори на нашому сайтi зроблять усю роботу за вас, тому з цим етапом у вас не пови

Сторінка 23

но виникнути жодних проблем.

Існуе велика ймовiрнiсть того, що загальнi суми виявляться значно нижчими, нiж ви очiкували. І вони ставатимуть дедалi меншими щоразу, коли ви перемiщатимете мрii з категорii «Чим я хочу володiти» у «Що я прагну зробити». Ваша мобiльнiсть цьому сприятиме. Навiть якщо загальна сума вас лякае, не опускайте руки. З моею допомогою чимало студентiв почали отримувати по 10 тисяч додаткових доларiв на мiсяць.

Мрii та математика – ще один варiант

Існуе ще один спосiб реалiзацii своiх цiлей. Для його розкриття я використаю приклад щомiсячноi оплати авто «астон мартiн», щомiсячноi зарплатнi асистенту та подорожi до Хорватii. Безумовно, вартiсть перших двох мрiй потрiбно скласти i додати до свого цiльового мiсячного доходу.

Однак вартiсть поiздки слiд подiлити на кiлькiсть мiсяцiв мiж цим перiодом i загальним термiном, видiленим для здiйснення бажань.

Отож якщо вашi часовi рамки складають шiсть мiсяцiв, то:

«астон мартiн» = 2003 на мiсяць;

особистий асистент = 400 на мiсяць;

подорож до Хорватii = загалом 934, тобто 934/6 на мiсяць.

У таблицi нам слiд записати: (2003 + 400 + 934) х 1,3 мiсячних витрат = цiльовий мiсячний дохiд (ЦМД).

Однак я вважаю, що формула повинна мати такий вигляд: (2003 + 400 + 934/6) х 1,3 мiсячних витрат = ЦМД.

Або бiльш загально: {мiсячнi цiлi + (негайнi цiлi / кiлькiсть мiсяцiв)} х 1,3 мiсячних витрат = ЦМД.

Джаред, президент компанii SET Consulting

6. Визначте по три кроки, необхiднi для реалiзацii чотирьох мрiй за шестимiсячний перiод, i зробiть перший з них негайно.

Я не е прихильником перспективного планування далеких мрiй. Для втiлення своiх бажань я вiдводжу вiд трьох до шести мiсяцiв. Обставини часто змiнюються, тому вони змушують нас вiдкладати дii на потiм. Таким чином, мета цього етапу – не описати кожен крок вiд початку до кiнця, а сформулювати кiнцеву мету, визначити засоби, необхiднi для ii досягнення (ЦМД, ЦДД), та зважитися на першi важливi кроки. Наше завдання – звiльнити час i отримати ЦМД, що ми й обговорюватимемо в наступних роздiлах.

По-перше, звернiмо увагу на важливiсть перших крокiв. Обмiркуйте три кроки, необхiднi для того, аби наблизити вас до реалiзацii кожноi мрii. Визначте дii – конкретнi дii – на сьогоднi, завтра (виконати iх слiд до 23:00) та пiслязавтра (знову до 23:00).

Окресливши по три кроки для кожноi з чотирьох мрiй, берiться до виконання дiй, вписаних у колонку «Сьогоднi». Реалiзуйте iх просто зараз. Кожен крок мае бути настiльки простим, щоб його виконання не забирало бiльше п’яти хвилин. Якщо вам необхiдно бiльше часу, здiйснюйте iх поступово. Якщо за вiкном нiч i ви не можете зателефонувати певнiй людинi, вiдкладiть дзвiнок на ранок i займiться чимось iншим.

Якщо наступний етап передбачае пошук iнформацii, зв’яжiться з особою, яка дасть вiдповiдi на всi вашi запитання, i не марнуйте часу на книги чи Інтернет. На мою думку, найкращий перший крок полягае в тому, аби знайти людину, яка вже втiлила таку саму мрiю, i звернутися до неi за порадою. Це зовсiм нескладно.

Крiм того, ви можете призначити зустрiч чи зателефонувати тренеру, наставнику або продавцю, якi додадуть вам бойового духу. Чому б вам не домовитися про приватний урок чи не взяти на себе зобов’язання, вiдмова вiд яких поставить вас у незручне становище? Використовуйте почуття провини на свою користь.

Завтра не настане нiколи. Яким незначним не було б завдання, зробiть перший крок зараз!




Проблема комфорту


Найважливiшi вчинки зазвичай пов’язанi з вiдчуттям дискомфорту.

На щастя, iснуе спосiб його здолати. Я навчився самостiйно приймати рiшення, а не просити про це iнших, викликати необхiдну реакцiю, а не пiддаватися чужому впливу i проявляти наполегливiсть, яка нiколи не призводить до негативних наслiдкiв. Аби жити неординарним життям, вам необхiдно розробити свiй особливий стиль прийняття рiшень, якi стосуватимуться не лише вас, а й iнших.

У наступному роздiлi ви матимете можливiсть виконати простi вправи, пов’язанi з вiдчуттям дискомфорту. Деякi з них видаватимуться надто легкими i навiть недоречними (як-от наступна), поки ви не вiзьметеся до iх виконання. Розглядайте iх як гру й розраховуйте на те, що вам доведеться понервуватися та добряче упрiти. У цьому i полягае сенс. Для проходження бiльшостi завдань вам знадобиться два днi. Позначайте днi виконання вправ на календарi й робiть iх послiдовно.

Пам’ятайте: iснуе прямий зв’язок мiж вiдчуттям комфорту i здiйсненням своiх прагнень.

Отже, розпочинаемо.


Вчимося встановлювати зоровий контакт (2 днi)

Мiй друг Майкл Еллсберг проводить захiд для самотнiх людей пiд назвою «Зоровий контакт». Чимось вiн нагадуе метод блiц-знайомств, однак вiдрiзняеться одним важливим аспектом – забороною розмовляти. Суть полягае в тому, що кожний учасник упродовж трьох хвилин вдивляеться в очi свого партнера. Якщо ви коли-небудь потрапите на такий вечiр, то зрозумiете, як нiяково почуваються присутнi. Протягом наступних двох днiв спробуйте вдивлятися в

Сторінка 24

очi перехожих та спiврозмовникiв, поки тi не вiдведуть погляду. Поради:

1. Зосередьте свiй погляд на одному оцi й час вiд часу моргайте, аби не видатися психом та не отримати прочухана.

2. Пiд час розмови пiдтримуйте зоровий контакт. Це легше робити, коли ви слухаете.

3. Практикуйте цю вправу зi старшими чи впевненiшими в собi людьми. Якщо перехожий поцiкавиться, чому ви на нього так витрiщаетеся, просто посмiхнiться й скажiть: «Вибачте. Я переплутав вас зi своiм давнiм другом».

2 Бiльшiсть людей не вiрять, що такi манiпуляцii з вагою можливi, тому я прикрiпив кiлька фотографiй на сайтi www.fourhourblog.com. Не експериментуйте з цим удома. Я постiйно перебував пiд медичним наглядом.




Крок другий

У – це усунення


Людина не накопичуе, а вiдкидае зайве. Щодня вiдбуваеться не прирiст, а спад. Розвиток завжди веде до простоти.

    – Брюс Лi —




5

Кiнець поняття «тайм-менеджмент»





Ілюзii та iталiйцi


Досконалiсть досягаеться не тодi, коли вже нiчого додати, а тодi, коли вже нiчого не можна вiдкинути.

    – Антуан де Сент-Екзюперi – один з iнiцiаторiв створення мiжнародноi авiапошти та автор твору «Маленький принц»

Не варто докладати багато зусиль до того, що можна зробити з меншими затратами.

    – Вiльям Оккам (1300–1350), – автор принципу «леза Оккама»

Лише кiлька слiв про органiзацiю часу: забудьте про неi.

Якщо говорити конкретно, то не варто зi шкури пнутися, аби щодня владнати якомога бiльшу кiлькiсть справ i заповнити кожну хвилину роботою. Менi знадобилося чимало часу, аби дiйти такого висновку. Ранiше я й сам був прихильником пiдходу «Що бiльше, то краще».

Постiйна зайнятiсть часто використовуеться як вiдмовка вiд виконання кiлькох украй важливих, однак неприемних справ. Існуе безлiч шляхiв створити враження «заклопотаностi»: ви можете сотнi разiв телефонувати ненадiйним потенцiйним покупцям, реорганiзовувати свiй записник контактiв, прогулюватися офiсом та збирати непотрiбнi документи або впродовж кiлькох годин «висiти» у своему смартфонi.

Насправдi для того, аби досягти кар’ерних вершин у бiльшостi американських органiзацiй, не докладаючи до цього iстотних зусиль, достатньо лише бiгати по офiсу з мобiльним телефоном бiля вуха та паперами в руках. Так i виглядае зайнятий працiвник! Пiдвищте його! На превеликий жаль для НБ, така поведiнка не допоможе iм утекти з офiсу й сiсти на лiтак до Бразилii. Де там! Повертаймося до реальностi.

Проте iснуе значно кращий варiант, який не лише покращить результати ваших зусиль, а примножить iх у кiлька разiв. Хочете вiрте, хочете нi, але в цьому свiтi можливо i навiть необхiдно досягати бiльшого, витрачаючи при цьому менше сил.

Ласкаво просимо у свiт, вiльний вiд зайвого!




Як пiдвищити свою продуктивнiсть


Коли ви усвiдомите, чим хочете займатися в життi, слiд помiркувати над тим, як звiльнити для цього час. Звiсно, наше завдання полягае в тому, аби звiльнити час i при цьому зберегти чи навiть збiльшити свiй дохiд.

Мета цього роздiлу – пiдвищити рiвень особистоi продуктивностi зi 100 до 500 % шляхом виконання певних iнструкцiй. Принципи будуть однаковi для звичайних працiвникiв i для пiдприемцiв, однак цiлi пiдвищення рiвня особистоi продуктивностi для них будуть зовсiм рiзними.

Насамперед – працiвники. Висока продуктивнiсть iм необхiдна для реалiзацii двох цiлей: отримання надбавки до зарплатнi та можливостi виконувати свою роботу дистанцiйно.

Пам’ятаете, як у першому роздiлi я згадував, що для того, аби приеднатися до клубу нових багатих, необхiдно здiйснити чотири послiдовнi кроки В – У – А – В, однак працiвникам, якi не планують залишати своiх посад, слiд змiнити порядок на В – У – В – А? Причина цього в iхньому оточеннi. Вони повиннi визволити себе з офiсноi атмосфери, перш нiж зможуть дозволити собi скоротити свiй робочий тиждень до 10 годин, адже в такому середовищi всi очiкують, що вони крутитимуться як бiлки в колесi з дев’ятоi до шостоi. Навiть якщо ви демонструватимете удвiчi кращi результати, але витрачатимете на роботу в чотири рази менше часу, нiж вашi колеги, iснуе велика ймовiрнiсть того, що довго на своiй посадi ви не затримаетесь. Навiть якщо ви працюватимете по 10 годин на тиждень i досягатимете вдвiчi кращих результатiв, нiж тi, хто працюе по 40 годин на тиждень, iмовiрно, вам скажуть: «Працюйте по 40 годин i досягнiть у вiсiм разiв бiльшого успiху!» Це безкiнечна гра, з якоi надзвичайно важко вийти. Тому потреба у визволеннi мае першорядне значення.

Якщо ви – звичайний працiвник, цей роздiл допоможе вам пiдвищити рiвень власноi цiнностi й зробити так, щоб компанii, на яку ви працюете, було вигiднiше пiдвищити вам зарплатню i перевести вашу роботу в дистанцiйний режим, анiж звiльнити вас. У цьому мае полягати ваша мета. Щойно ви ii досягнете, можете скорочувати кiлькiсть робочих годин i присвячувати бiльше часу втiленню своiх мрiй.

Мета пiдприемця не вiдзначаеться такою складнiстю, адже вiн е прямим отримувачем додаткових доходiв. Його мета –

Сторінка 25

скоротити кiлькiсть роботи й водночас збiльшити обсяг фiнансових надходжень. Такий пiдхiд створить сприятливi умови для реалiзацii етапу автоматизацii, який, своею чергою, приведе до етапу визволення.

Обидвi категорii працiвникiв мають володiти знанням кiлькох термiнiв.




Ефективнiсть проти продуктивностi


Ефективнiсть – це виконання дiяльностi, яка наближае вас до здiйснення ваших цiлей. Продуктивнiсть – це виконання певного завдання (не мае значення, наскiльки важливого) в оптимальний та найбiльш вигiдний спосiб. Свiт добре знае, що таке продуктивнiсть, однак йому бракуе вмiнь для досягнення ефективностi.

На мою думку, дiяльнiсть продавця, який обходить будинки, пропонуючи певний товар, е досить продуктивною. Це означае, що вiн виконуе свою роботу якiсно без значних часових затрат. Однак йому бракуе ефективностi. Якби вiн використовував iншi засоби, як-от електронна чи пряма пошта, рiвень його продажiв пiшов би вгору.

Те саме стосуеться людей, якi перевiряють свою електронну пошту по 30 разiв на день i розробляють систему хитромудрих правил та прийомiв, аби не випустити з уваги жодного повiдомлення. Колись я й сам таким займався. У певному сенсi такi дii е досить продуктивними, однак про ефективнiсть тут не може бути й мови.

Ось двi загальновiдомi iстини, про якi слiд завжди пам’ятати:

1. Якiсне виконання неважливого завдання не додае йому важливостi.

2. Великi часовi затрати, необхiднi для виконання певного завдання, не завжди свiдчать про його важливiсть.

А тепер закарбуйте у своiй пам’ятi важливу рiч: те, що ви робите, значно важливiше, нiж те, як ви це робите. Продуктивнiсть важлива, однак у поеднаннi з малозначущими справами вона не принесе жодноi користi.




Парето i його сад: принцип «80/20» покладе край безперспективностi


Керувати можна всiм, що пiддаеться вимiрюванню.

    – Пiтер Друкер – консультант у галузi менеджменту, автор 31 книги, нагороджений президентською медаллю Свободи

Чотири роки тому один економiст кардинально змiнив мое життя. Жаль, що я вже нiколи не зможу пригостити його випивкою. Мiй дорогий Вiльфредо помер майже 100 рокiв тому.

Вiльфредо Парето – хитромудрий та досить суперечливий економiст-соцiолог, який жив у 1848–1923 роках. Здобувши освiту iнженера, вiн розпочав свою багатогранну кар’еру з посади керiвника вугiльних шахт, а тодi змiнив на посадi Леона Вальраса – професора полiтичноi економiки в Лозаннському унiверситетi (Швейцарiя). Його фундаментальна праця «Курс полiтичноi економiки» мiстила роздуми стосовно маловiдомого на той час «закону» про розподiл доходу, який пiзнiше отримав назву «закон Парето», або «розподiл Парето». За останне десятилiття його почали iменувати принципом «80/20».

Математичну формулу, яку вiн застосовував, аби продемонструвати надзвичайно несправедливий, однак досить передбачуваний розподiл багатства в суспiльствi, – 80 % доходу припадае лише на 20 % населення, – використовують i за межами економiки. Їi втiлення можна побачити в будь-якiй сферi. Наприклад, 20 % стручкiв гороху, якi Парето посадив у своему саду, дали 80 % врожаю.

Ось як можна пiдсумувати закон Парето: 20 % зусиль породжують 80 % кiнцевого результату. У рiзних контекстах iснують рiзнi варiанти формулювання цього правила:

80 % наслiдкiв випливають iз 20 % причин.

80 % результату залежить вiд 20 % зусиль та часових затрат.

80 % доходу компанii приносять 20 % продукцii та клiентiв.

80 % усiх прибуткiв на ринку цiнних паперiв отримують на 20 % за рахунок iнвесторiв та на 20 % – вiд iндивiдуальних портфелiв.

Список може бути нескiнченно довгим та рiзноманiтним, а спiввiдношення – ще бiльш вражаючим: 90/10, 95/5, 99/1, однак мiнiмальна пропорцiя, до якоi слiд прагнути, – це 80/20.

У той перiод свого життя, коли одного пiзнього вечора я ознайомився з поглядами Парето, моя робота забирала в мене чимало часу, адже щодня я присвячував iй по п’ятнадцять годин. Вiдчуття перенавантаження та безпорадностi було нестерпним. Я прокидався перед свiтанком, аби зателефонувати у Великобританiю, налагоджував справи з американськими партнерами впродовж нормованого робочого дня, з 9:00 до 18:00, а тодi до пiвночi вирiшував питання з японськими та новозеландськими колегами. Менi здавалося, що я опинився у вантажному потязi без гальм i через вiдсутнiсть iнших варiантiв менi доводиться постiйно пiдкидати вугiлля в топку. Тодi я постав перед вибором: «допрацюватися» до синдрому професiйного вигоряння чи випробувати iдеi Парето на практицi. Я обрав другий варiант. Наступного ранку я вирiшив розмежувати свое особисте i професiйне життя завдяки вiдповiдям на такi запитання:

1. Якi 20 % джерел спричиняють 80 % моiх проблем та страждань?

2. Якi 20 % джерел приносять 80 % бажаного результату й удачi?

Упродовж усього дня я вiдкладав важливi справи й детально аналiзував свое життя, застосовуючи цi запитання для формування думки стосовно своiх друзiв, клiентiв, сфери реклами i навiть занять на дозвiллi. Не розраховуйте на позитивний ре

Сторінка 26

ультат: правда часто бувае гiркою. Мета – знайти своi слабинки, аби викорiнити iх, та усвiдомити своi сильнi сторони i пiдсилити iх у кiлька разiв. Протягом наступноi доби я прийняв кiлька простих, але водночас емоцiйно складних рiшень, якi в буквальному сенсi змiнили мое життя назавжди.

Перше прийняте рiшення – це чудовий приклад того, наскiльки кардинальним i миттевим може бути метод «позбавлення вiд зайвого жиру»: я розiрвав контакти з 95 % своiх клiентiв, прогнав 2 %, залишивши 3 % тих, завдяки яким я змiг би вдосконалити своi робочi результати.

Зi ста двадцяти моiх оптових клiентiв лише п’ятеро приносили 95 % доходу. 98 % свого часу я марнував на бiганину за рештою, адже п’ять споживачiв, згаданих вище, замовляли продукцiю регулярно без будь-яких контрольних дзвiнкiв, умовлянь та задобрювань. Інакше кажучи, я працював лише через вiдчуття необхiдностi бути зайнятим з 9:00 до 18:00. Я не розумiв, що робота з дев’ятоi до шостоi – це не мета, це загальноприйнятий режим, якого дотримуеться бiльшiсть людей. Я почав страждати вiд гостроi форми РЗР (роботи заради роботи) – найбiльш ненависноi абревiатури в словнику НБ.

Усi, абсолютно всi моi проблеми та скарги були пов’язанi з бiльшiстю непродуктивних клiентiв, за винятком двох великих споживачiв, якi були свiтовими експертами зi застосування бiзнес-пiдходу «Я наламав дров, а ти викручуйся». Я перевiв таких покупцiв у пасивний режим: якщо вони робили замовлення – чудово, я його виконував. Якщо нi – нехай. Я не робив абсолютно нiчого, аби зацiкавити iх нашою продукцiею: жодних дзвiнкiв та електронних повiдомлень. Залишилося владнати справи з двома великими клiентами, котрi висували високi вимоги, однак приносили на той час близько 10 % доходу.

Кожен з нас спiвпрацюе з кiлькома людьми, якi створюють нам чималу кiлькiсть проблем, серед яких не останнi мiсця займають ненависть до себе та депресiя. До того моменту я сприймав iхнi залякування, образи, нескiнченнi суперечки та обвинувачення як цiну, що ii необхiдно платити, аби не втратити свое мiсце в бiзнесi. Пiд час аналiзу свого життя, коли я застосовував принцип «80/20», виявилося, що цi двое людей були джерелом роздратування, яке я вiдчував упродовж усього дня. Взаемодiя з ними вiдбивалася й на моему особистому життi. Ночами мене часто мучила думка: «Слiд було сказати тому тюленю все, що я про нього думаю». Зрештою, я дiйшов очевидного висновку: моя фiнансова мета не виправдовувала тих ударiв, яких зазнавали моя самооцiнка та загальний стан душi. У мене не було конкретних цiлей, для яких менi знадобилася б чимала сума грошей, однак я чомусь вирiшив, що вони менi потрiбнi. Клiент завжди мае рацiю, чи не так? Це ж головний закон бiзнесу, правда? Аж нiяк! Принаймнi не для НБ. Я розiрвав усi контакти з цими двома людьми i нi на мить не пошкодував про свiй учинок. Перша наша розмова мала такий вигляд:

Клiент: Якого бiса? Я замовив двi коробки, однак iх доставили на два днi пiзнiше. {Звернiть увагу: незважаючи на багаторазовi нагадування, вiн укотре надiслав замовлення не тiй людинi.} Ви, хлопцi, найбiльш неорганiзована шайка iдiотiв, з якими я коли-небудь працював. У мене 20 рокiв досвiду в цiй сферi дiяльностi, i цей – найгiрший.

Будь-який НБ (у цьому випадку я): Усе, тобi кiнець! Бiйся, тремти вiд жаху.

Якби ж то. Я мiльйон разiв прокручував цю фразу у своiй головi, але так i не зумiв ii промовити:

Шкода це чути. Знаете, я довго терпiв вашi образи, i зараз я щасливий, що ми бiльше нiколи не вестимемо з вами справи. Рекомендую вам помiркувати про причину своеi злостi й роздратування. У будь-якому разi бажаю вам усього найкращого. Якщо виникне потреба замовити продукцiю, ми охоче виконаемо ваше прохання, однак для цього вам потрiбно вiдмовитися вiд ненормативноi лексики i зайвих образ. Вам вiдомий номер нашого факсу. На все добре i гарного дня! {Клац.}

Менi доводилося говорити таке двiчi: один раз телефоном, вдруге – електронною поштою. Чим усе закiнчилося? Першого клiента я втратив, однак другий виправив свою поведiнку i став регулярно замовляти в нас товар. Проблема була розв’язана, фiнансовi втрати мiнiмальнi. Мое життя вiдразу налагодилося.

Тодi я визначив загальнi риси, притаманнi всiм п’ятьом найкращим покупцям, i наступного тижня знайшов iще трьох. Пам’ятайте, що збiльшення кiлькостi споживачiв не призводить до автоматичного зростання доходiв. Велика кiлькiсть клiентiв – не мета. Це зростання рiвня обслуговування на 90 %, а рiвня доходу – на мiзернi 1–3 %. Не робiть помилок. Першочергова мета – це отримання максимального доходу з мiнiмальними затратами (зокрема, i з мiнiмальною кiлькiстю клiентiв). Я зосередився на своiх кращих клiентах i всi зусилля спрямував на збiльшення обсягу й частоти iхнiх замовлень.

Кiнцевий результат? Бiганина за 120 безперспективними покупцями змiнилася великими замовленнями вiсьмох споживачiв. Жодних благань та умовлянь. За чотири тижнi мiй мiсячний дохiд зрiс вiд $ 30 до $ 60 тис., а робочий тиждень став тривати не 80 годин, а лише 15. А найважливi

Сторінка 27

е те, що моя дiяльнiсть почала приносити менi задоволення i вперше за останнi два роки я вiдчув радiсть та свободу.

Упродовж наступних кiлькох тижнiв я застосовував принцип «80/20» у рiзних сферах свого життя.

1. У рекламi

Я визначив, який тип реклами приносить 80 % доходу, з’ясував його головнi риси та зосередив на ньому всi своi зусилля. Моi затрати на рекламу знизилися бiльше нiж на 70 %, а рiвень мiсячного доходу вiд прямих продажiв за вiсiм тижнiв зрiс вiд 15 до 25 тисяч доларiв. Якби замiсть журналiв я застосовував у своiй роботi радiо, газети й телебачення, рiвень доходу збiльшився б миттево.

2. У спiлкуваннi з партнерами

Я розiрвав контакт з понад 250 малоперспективними онлайн-клiентами, аби зосередити увагу на двох партнерах, якi приносили 90 % доходу. Тривалiсть робочого часу скоротилася вiд п’яти-десяти годин на тиждень до однiеi години на мiсяць. Рiвень доходу вiд продажiв через Інтернет за той самий мiсяць зрiс на 50 %.

Запам’ятайте важливу рiч: бiльшiсть деталей не мають жодного значення. Удавана зайнятiсть – це форма ледарства, це небажання мислити та цiлеспрямовано дiяти.

Як i бездiяльнiсть, виконання кiлькох справ одночасно не приносить жодного позитивного результату, ще й дратуе. Розставляючи прiоритети, тобто скорочуючи обсяг роботи, ми стаемо на шлях ефективностi.

Зосередьте своi зусилля на невеликiй кiлькостi значущих справ i вiдкиньте всi iншi.

Звiсно, перед тим як ви розмежуете потрiбне i непотрiбне й потрапите в нове середовище (нова робота чи пiдприемницький проект), вам доведеться добряче попокрутитися, аби зрозумiти, що приноситиме вам найбiльший дохiд. Випробуйте всi методи i оберiть те, що спрацювало найкраще. Це частина процесу, який не повинен займати бiльше двох мiсяцiв.

Потонути в морi деталей дуже легко, тому пам’ятайте, що брак часу – це насправдi брак умiння розставляти прiоритети.

Не поспiшайте, вдихнiть аромат троянд, або, у нашому випадку, порахуйте врожай гороху.




Ілюзiя робочого дня з 9:00 до 17:00 та закон Паркiнсона


Якось я бачив банк, на якому красувався напис: «Працюемо 24 години». Але в мене немае стiльки часу.

    – Стiвен Райт, комiк —

Якщо ви – звичайний офiсний працiвник, то певною мiрою те, що ви марнуете свiй час на виконання безглуздих завдань, вiдбуваеться не з вашоi вини. Якщо вам не виплачують премii, у вас зникае будь-яке бажання використовувати час ефективно. Увесь свiт погодився перетасовувати папери з 9:00 до 17:00, i з того моменту, як ви потрапили в офiсне рабство, ви змушенi заповнювати час якимись справами. Ми марнуемо час через його надлишок. Це очевидно. Тепер, коли у вас е нова мета, яка полягае в досягненнi домовленостi про дистанцiйну роботу, ви маете переоцiнити ситуацiю й стати ефективним.

Для пiдприемця марнування часу – це питання поганих звичок та наслiдування iнших. Я не виняток. Чимало бiзнесменiв колись також були звичайними працiвниками, робочий день яких розпочинався о 9:00 i закiнчувався о 17:00. Тому вони й досi дотримуються цього графiку, незважаючи на те, чи розпочинають вони свою роботу о 9:00 та чи присвячують iй по вiсiм годин на день, аби отримати бажаний дохiд. Такий графiк роботи – результат соцiальноi домовленостi, застарiлого пiдходу «Що бiльше, то краще». Хiба це можливо, щоб усiм людям свiту було достатньо рiвно восьми годин для виконання своiх обов’язкiв? Нi. Режим роботи з 9:00 до 17:00 – це банальна умовнiсть.

Не обов’язково працювати по вiсiм годин на день, аби стати законним мiльйонером, а тим бiльше, щоб вести «багатий» спосiб життя. Часто навiть вiсiм годин на тиждень – це забагато, однак я не розраховую на те, що вiдразу переконаю вас у слушностi своiх слiв. Мабуть, зараз вам, як i менi колись, здаеться, що в днi замало годин.

Однак помiркуймо над кiлькома питаннями, стосовно яких ми можемо дiйти згоди.

Оскiльки наш робочий день складаеться з восьми годин, то нам потрiбно заповнити справами вiсiм годин. Якби вiн складався з 15 годин, ми заповнювали б 15 годин. Якщо ж у нас виникае критична ситуацiя i нам необхiдно залишити офiс на двi години ранiше, то ми якимсь дивовижним способом примудряемося виконати своi виробничi завдання за значно коротший вiдрiзок часу.

Це явище пов’язане з законом, про який я довiдався вiд Еда Зшо навеснi 2000 року.

Я з’явився на лекцiю нервовим i нездатним зосередитися. Курсову роботу, яка складала 25 % вiд загальноi оцiнки за семестр, потрiбно було захищати через добу. Однак було альтернативне завдання – взяти iнтерв’ю в кiлькох керiвникiв молодих компанiй i презентувати глибокий аналiз iхнiх бiзнес-моделей. Я обрав саме цей варiант. Проте в останню мить менi повiдомили, що у зв’язку з правом на конфiденцiйнiсть я не матиму змоги поговорити з двома ключовими особами i використати iхню iнформацiю для своiх цiлей. Гру закiнчено.

Пiсля заняття я пiдiйшов до Еда i сповiстив поганi новини:

– Еде, гадаю, менi знадобиться додатковий час для написання курсовоi роботи.

Я пояснив ситуацiю, а вiн лише злегка посмi

Сторінка 28

нувся й сказав:

– Усе буде гаразд. Пiдприемець – це той, хто дiе, чи не так?

Через добу, за хвилину до завершення термiну здачi робiт, коли асистент Еда зачиняв його кабiнет, я здав свою роботу, яка мiстила близько 30 сторiнок. Я знайшов iншу компанiю, взяв iнтерв’ю у ii керiвника та всю нiч провiв за аналiзом бiзнес-моделi, пiдтримуючи себе такою дозою кофеiну, якоi вистачило б для дисквалiфiкацii цiлоi легкоатлетичноi команди на олiмпiйських iграх. Моя робота стала кращою з усiх тих, якi я написав за чотири роки навчання в унiверситетi, i я отримав «вiдмiнно».

Напередоднi, перед тим як вийти з аудиторii, Ед дав менi важливу пораду, в основi якоi лежав закон Паркiнсона.

Закон Паркiнсона стверджуе, що важливiсть i складнiсть певного завдання залежить вiд часу, видiленого на його виконання. У цьому i полягае магiя крайнього термiну. Якщо для створення проекту я дам вам 24 години, тiснi часовi рамки змусять вас негайно взятися за роботу, адже у вас не залишиться iншого варiанту, крiм як приступити до виконання першочергових завдань. Якщо на той самий проект я дам вам тиждень, шiсть днiв iз семи зiйдуть нанiвець. Якщо, боже борони, я дам вам два мiсяцi, проект стане для вас справжнiми тортурами. Кiнцевий результат, який досягаеться за коротший перiод часу, характеризуеться вищим рiвнем якостi, адже вiн вимагае бiльшоi зосередженостi.

Тут спостерiгаеться надзвичайно цiкаве явище. Існують два взаемозалежнi пiдходи до пiдвищення рiвня продуктивностi:

1. Зосередьтеся на важливих завданнях, аби скоротити робочий час («80/20»).

2. Скоротiть робочий час, аби зосередитися на важливих завданнях (закон Паркiнсона).

Найкращий вихiд – застосовувати два правила одночасно. З’ясуйте, виконання яких завдань принесе вам найбiльший дохiд, i поставте перед собою дуже короткi й чiткi термiни.

Якщо ви не видiлите першочергових справ i не встановите жорстких термiнiв для iх виконання, на переднiй план вийдуть малозначущi деталi. Навiть якщо ви з’ясували, якi завдання мають для вас украй важливе значення, але не встановили термiнiв, якi допоможуть вам зосередитись на них, ви не зможете просунутися вперед анi на крок, адже на вас накладатимуться другоряднi завдання (якщо ви пiдприемець, то ви самi iх придумуватимете). А як iще пояснити той факт, що вiдправлення кiлькох посилок, призначення кiлькох зустрiчей та перевiрка електронноi пошти займае весь робочий час з 9:00 до 18:00? Не засмучуйтеся. Я мiсяцями хапався за виконання рiзних справ, не доводив до кiнця жодноi з них i почувався так, наче не я керую своею компанiею, а вона мною.

Принцип «80/20» та закон Паркiнсона – це двi фундаментальнi концепцii, про якi я згадуватиму впродовж усього роздiлу. Бiльшiсть наших зусиль та часових затрат – марнi.

Ефективнiсть роботи та визволення з часового рабства розпочинаеться зi скорочення рiвня навантажень. У наступному роздiлi ми запропонуемо вам снiданок справжнiх чемпiонiв – низькоiнформацiйну дiету.




Дюжина кексiв та одне запитання


Те, що ти зайнятий, не означае, що ти продуктивний.

    – Сенека —


Маунтiн-В’ю, штат Калiфорнiя

«Субота – мiй вихiдний день», – заявив я друзям своiх друзiв, якi витрiщилися на мене. Це правда. Чи можете ви впродовж усього тижня харчуватися кашами та курятиною? Я теж не можу. Тому не будьте такими критичними.

Мiж десятим i дванадцятим кексом я звалився на диван, аби як слiд насолодитися ласощами, i почув, як годинник пробив пiвнiч, повертаючи мене до звичноi дiети, яка тривае з недiлi по п’ятницю. Поруч сидiв iще один гiсть вечiрки, пригублюючи келих вина, звiсно, не дванадцятий, однак i не перший. Ми зав’язали розмову. Як завжди, менi довелося почути запитання: «Чим ви займаетеся?» І як завжди, моя вiдповiдь спантеличила спiврозмовника, який намагався зрозумiти, хто я: патологiчний брехун чи кримiнальний авторитет.

Хiба можна працювати так мало, а заробляти так багато? Гарне запитання. Дуже гарне.

Чарнi мав практично все. У нього була кохана дружина, з якою вони виховували дворiчного сина i чекали на появу ще одного. Вiн працював у сферi торгiвлi технологiями i прагнув заробляти 500 тисяч доларiв на рiк.

Вiн також умiв ставити влучнi запитання. Я щойно повернувся з-за кордону i планував нову подорож до Японii. Вiн протягом двох годин не давав менi спокою: «Хiба можна працювати так мало, а заробляти так багато?»

«Якщо вам справдi цiкаво, можемо провести експеримент, i я доведу вам, що це справдi можливо», – вiдповiв я.

Чарнi погодився. Йому бракувало лише одного – часу.

Надiславши одного електронного листа та практикуючись упродовж наступних п’яти тижнiв, Чарнi сповiстив менi гарнi новини: за минулий тиждень йому вдалося виконати бiльше завдань, нiж за попереднiй мiсяць. При цьому вiн вiдпочивав у понедiлок та п’ятницю i щодня присвячував своiй родинi на двi години бiльше. Тривалiсть його робочого тижня скоротилася з 40 годин до 18, проте результативнiсть зросла у чотири рази.

Що ж йому допомогло – духовна практика в горах чи таемнi

Сторінка 29

заняття з кунг-фу? Нi. Секретнi стратегii японського менеджменту чи краще програмне забезпечення? Аж нiяк. Я лише попросив його регулярно виконувати одну вправу.

Щонайменше тричi на день йому слiд було ставити собi таке запитання:

Моя робота характеризуеться продуктивнiстю чи активнiстю?

Чарнi зрозумiв змiст запитання i запропонував свое формулювання:

Чи придумую я собi зайвi завдання, аби уникнути виконання важливих справ?

Вiн вiдкинув усе непотрiбне i зосередився на тому, аби продемонструвати справжнiй результат, а не свою вiдданiсть роботi. Вiдданiсть роботi – це замаскована бездiяльнiсть. Проявiть рiшучiсть i вiдкиньте зайве навантаження.

А наостанок поласуйте кексом.




Запитання та дii


Стрес виникае, коли ми змушенi робити те, чого робити не хочемо. Однак ми змушенi. Я вже давно звiльнилася з цього рабства.

    – Опра Вiнфрi – актриса й ведуча «Шоу Опри Вiнфрi» —

Аби мати бiльше часу, треба завантажувати себе меншою кiлькiстю справ. Для цього е два способи, якi можна поеднувати мiж собою: 1) з’ясувати, якi справи е обов’язковими для виконання; 2) з’ясувати, якi справи е зайвими. У бiльшостi життевих ситуацiй слiд керуватися двома запитаннями:

Якi 20 % джерел спричиняють 80 % моiх проблем i страждань?

Якi 20 % джерел приносять 80 % бажаного результату та удачi?

Розгляньмо гiпотетичнi ситуацii, якi допоможуть вам зробити перший крок:

1. Якби у вас трапився iнфаркт, пiсля якого вам заборонили б працювати бiльше двох годин на день, чим би ви зайнялися?

Не п’ять годин, не чотири, не три – двi години. Ось звiдки слiд починати. До речi, я вже чую вашi слова: «Це смiшно, неможливо!» Так-так, знаю. А якщо я скажу вам, що ви зможете нормально функцiонувати, видiляючи на сон лише по чотири години щоночi, ви повiрите менi? Імовiрно, нi. Проте для мiльйонiв молодих матерiв це звичний графiк. Обов’язково помiркуйте над такою ситуацiею: лiкар попереджае, що пiсля третьоi перенесеноi операцii на наступнi три мiсяцi вам слiд скоротити тривалiсть робочого дня до двох годин. В iншому разi ви помрете. Якими будуть вашi дii?

2. Якби у вас трапився другий iнфаркт i лiкар заборонив вам працювати бiльше нiж двi години на тиждень, чим би ви зайнялися?

3. Якби до вашоi скронi приставили пiстолет i наказали вiдкинути 4/5 справ, якi забирають у вас найбiльше часу, вiд чого саме ви вiдмовилися б?

Простота вимагае рiшучостi. Якби вам трапилася нагода вiдкинути 4/5 справ – електронне спiлкування, телефоннi дзвiнки, розмови, робота з документами, зустрiчi, рекламування, клiенти, постачальники, продукцiя, послуги, – вiд чого ви вiдмовилися б, аби звести негативний вплив на ваш дохiд до мiнiмуму? Навiть якщо ви ставитимете собi це запитання раз на мiсяць, воно допоможе вам рухатися в бажаному напрямку.

4. Згадайте три заняття, якими ви зазвичай заповнюете час i при цьому почуваетесь продуктивними.

Зазвичай ми займаемо себе такими справами, аби вiдкласти на потiм виконання бiльш важливих завдань (або неприемних, адже вони пов’язанi з ризиком провалу чи вiдмови). Будьте чесними з собою. Кожен крiзь це проходить. Чим ви займаетеся, аби забути про справдi значуще?

5. 20 % яких людей приносять вам 80 % радостi й мотивують вас рухатися вперед та 20 % яких людей роблять вас на 80 % бiльш депресивними, роздратованими й уразливими до критики?

Визначте:

• Позитивних друзiв та друзiв, якi забирають у вас надто багато часу: хто допомагае вам, а хто лише завдае шкоди? Що потрiбно зробити для того, аби проводити бiльше часу зi справжнiми друзями та менше з псевдодрузями?

• Спiлкування з якими людьми доводить мене до стресового стану? Що трапиться, якщо я розiрву з ними всi контакти? Уявiть усi можливi негативнi наслiдки, це допоможе.

• Коли саме я вiдчуваю брак часу? Якi зобов’язання, думки та яких людей слiд вiдкинути, аби розв’язати цю проблему?

Не треба вдаватися до конкретних чисел, аби усвiдомити, що надто багато часу ми присвячуемо тим, хто отруюе нас песимiзмом, ледарством та низькою самооцiнкою. Часто бувае, що нам слiд припинити спiлкування з певними друзями чи покинути певне соцiальне середовище, аби зажити щасливо. У цьому немае нiчого корисливого. Ми змушенi йти на такi дii лише з практичних мiркувань. «Отруйнi» люди не заслуговують на наш час. Дотримуватись iншоi точки зору означае шкодити самому собi.

Аби знайти пiдхiд до таких людей, не треба докладати великих зусиль: проявiть чеснiсть, тактовнiсть i пояснiть причину свого занепокоення. Якщо вони накинуться на вас з образами, знайте, що ви все зробили правильно. Покиньте iх, як будь-яку iншу погану звичку. Якщо вони обiцятимуть змiнитися, розiрвiть з ними спiлкування щонайменше на два тижнi, аби подолати психологiчну залежнiсть, та заведiть новi знайомства, якi матимуть позитивний вплив на ваше життя. Встановiть для таких людей випробувальний термiн, упродовж якого вони повиннi продемонструвати свою готовнiсть до змiн.

Якщо такий пiдхiд надто рiзкий для вас, ввiчливо вiдмовте таким людям у спiлку

Сторінка 30

аннi. Якщо вони телефонуватимуть, скажiть, що не маете часу для розмов, а якщо надiшлють вам запрошення на вечiрку, пояснiть, що у вас уже е власнi плани. Проводячи з такими людьми менше часу та розумiючи, яку користь це приносить вам, ви з легкiстю розiрвете з ними всi контакти.

Я не обманюватиму вас – це складно. Це так боляче, наче витягаеш глибоко загнану скалку. Однак не слiд недооцiнювати негативного впливу ваших песимiстичних, нецiлеспрямованих та дезорганiзованих друзiв. Якщо спiлкування з певною людиною не додае вам сил, ви стаете слабкiшими.

Позбудьтеся всiх «скалок» i подякуйте собi.

6. Спитайте себе: «Якщо сьогоднi я присвячу себе лише цiй справi, чи буду я задоволений своiм днем?»

Нiколи не заходьте до офiсу i не сiдайте за комп’ютер без списку найважливiших справ. Щойно ви прочитаете зайве електронне повiдомлення, ви сушитимете над ним мiзки впродовж усього робочого дня. Складайте список прiоритетних завдань на сьогоднi – завтра ввечерi. Я не рекомендую використовувати для цього програму Outlook чи iншi додатки, оскiльки вони можуть вмiстити безкiнечну кiлькiсть пунктiв. Я користуюся звичайним аркушем паперу, складеним втрое. У такому виглядi вiн чудово помiщаеться в кишеню. До того ж такий розмiр обмежуе простiр для записiв.

Нiколи не плануйте на день виконання понад двох першочергових завдань. Нiколи. Якщо вони справдi мають таке значення, не слiд цього робити. Якщо ви розгубилися, адже всi справи видаються важливими, гляньте на кожну з них i запитайте себе: «Якщо сьогоднi я займуся виконанням лише цiеi справи, чи буду я задоволений своiм днем?»

Аби побороти страх невиконання важливих на перший погляд завдань, поставте собi такi запитання: «Що трапиться, якщо я його не реалiзую?» «Чи варто вiдкладати суттевi справи, аби зосередитися на цьому завданнi?» Якщо за день вам не вдалося завершити бодай одну справу, не витрачайте останнi години робочого часу на повернення DVD у прокат, аби не платити п’ять доларiв за прострочування. Краще довести справу до кiнця i заплатити п’ять доларiв штрафу.

7. Наклейте на екран комп’ютера записку чи поставте нагадування, яке принаймнi тричi на день сповiщатиме вас про необхiднiсть ставити собi таке запитання: «Чи вигадую я собi iншi заняття, аби уникнути виконання справдi важливих справ?»

Крiм цього, я застосовую програму пiд назвою RescueTime (www.rescuetime.com), яка нагадуе менi, що час, видiлений мною на користування Інтернетом та iншими додатками (Gmail, Facebook, Outlook), вийшов. Вона також пiдсумовуе розподiл часу впродовж тижня i дае змогу порiвняти своi результати з друзями.

8. Не берiться за виконання кiлькох справ одночасно.

Зараз я скажу вам те, що ви давно знаете. Коли ви намагаетеся одночасно почистити зуби, вирiшити важливе питання по телефону i дати вiдповiдь на електронне повiдомлення, от досягаете нульового результату. Пошуки в Інтернетi та онлайн-переписка пiд час обiду? Ефект такий самий.

Якщо ви розставите прiоритети правильно, необхiднiсть виконувати кiлька справ водночас зникне. Показна зайнятiсть, яка жодним чином не пов’язана з реальним виконанням важливих завдань, – це симптом «робочого ожирiння». Як я вже згадував, щодня ви повиннi виконувати не бiльше нiж двi важливi справи. Не поеднуйте iх, адже це розсiюватиме вашi зусилля. Послiдовне виконання справ усувае можливiсть частих зупинок у роботi, запобiгае зменшенню рiвня зосередженостi, зниженню якостi кiнцевого результату та незадоволенню процесом.

9. Застосовуйте закон Паркiнсона на макро- та мiкрорiвнi.

Застосовуйте закон Паркiнсона, аби досягти бiльшоi кiлькостi цiлей за коротший перiод. Скорочуйте термiн виконання завдань, адже це допоможе вам зосередитися та вiдкинути зайвi роздуми i небажання дiяти.

Що стосуеться тижневого та щоденного макрорiвня, постарайтеся зробити понедiлок та/або п’ятницю вихiдним днем, а також залишати офiс о 16:00. Це допоможе вам розставити прiоритети бiльш ефективно i присвятити бiльше часу соцiальному аспекту вашого життя. Якщо ви перебуваете пiд пильним наглядом свого директора, у пригодi стануть секрети та хитрощi, якi ми обговорюватимемо в наступних роздiлах.

Що стосуеться мiкрорiвня, скоротiть кiлькiсть щоденних важливих справ та встановiть для себе нереально короткi термiни iх виконання, аби мобiлiзувати всi зусилля i не вiдволiкатися на дрiбницi.

Якщо ви працюете за комп’ютером, що мае доступ до Інтернету, ось посилання на зручний таймер зворотного вiдлiку: http://e.ggtimer.com/ Просто запишiть бажане часове обмеження та натиснiть клавiшу Enter. Посилання може мати рiзнi варiанти. Наприклад:

http://e.ggtimer.com/5minutes (або просто e.ggtimer.com/ 5min у деяких браузерах)

http://e.ggtimer.com/1hour30minutes30seconds

http://e.ggtimer.com/30 (якщо ви впишете число, воно означатиме секунди)




Проблема комфорту

Вчимося робити пропозицii (два днi)


Припинiть зважати на думку iнших, натомiсть почнiть пропонувати власнi рiшення. Починайте з дрiбниць. Якщо хтось запитуе вас: «Де ми

Сторінка 31

бiдатимемо?», «Який фiльм дивитимемося?», «Що робитимемо ввечерi?» чи щось на кшталт цього, у ЖОДНОМУ разi не вiдповiдайте: «Гм, а що б ти хотiв(ла)?» Запропонуйте свiй варiант. Вiдкиньте всi сумнiви i прийдiть до конкретного рiшення. Виконуйте цю вправу як удома, так i на роботi. Ось кiлька речень, якi можуть стати в пригодi (перше й останне – моi улюбленi):

«Чи можу я дещо запропонувати?»

«Я пропоную…»

«Хочу запропонувати…»

«Пропоную, щоб ми… Як вам iдея?»

«Спробуймо… А якщо не вдасться, спробуемо щось iнше».




Дизайн способу життя в дii




Я – музикант. Вашу книгу менi порекомендував Дерек Сiверс. Вирiшивши перевiрити ефективнiсть закону Парето, я дiйшов висновку, що 78 % скачувань набрав лише один диск, а 55 % загального доходу менi принесли всього п’ять пiсень! Це дало менi змогу проаналiзувати, що саме подобаеться моiм прихильникам, та продемонструвати висновки на своему сайтi. Скачування – добре джерело додаткового прибутку. iTunes продае моi пiснi, а CD Baby перераховуе кошти на мiй рахунок. Пiсля запису новоi пiснi весь подальший процес вiдбуваеться автоматично. Упродовж кiлькох мiсяцiв я можу жити на грошi, отриманi вiд скачування пiсень. Щойно я сплачу всi борги, то вирушу в навколосвiтню подорож i знайду нових прихильникiв своеi творчостi, а мiй дохiд стане автоматизованим.

    Вiктор Джонсон





Будь-яка компанiя, що працюе з чеками, повинна зберiгати iх у банкiвському сейфi. Таку послугу надае практично кожен банк. Усi чеки надходять до банку, де iх опрацьовують i вiдкладають на зберiгання. За вашим проханням банк може надiслати звiт про всi чеки, що в ньому зберiгаються. Це можна зробити за допомогою Excel чи iнших програм у поеднаннi з будь-якою системою бухгалтерського облiку, вiд Excel до Quicken чи SAP. Досить рентабельно.

    Анонiмно




6

Низькоiнформацiйна дiета





Розвиваемо вибiркове невiгластво


Інформацiя поглинае очевидну рiч – увагу ii отримувачiв. Тому надлишок iнформацii спричиняе брак уваги та необхiднiсть ефективно розподiлити цю увагу серед усiх iнформацiйних джерел, що поглинають ii.

    – Герберт Саймон – лауреат Нобелiвськоi премii з економiки[7 - Саймон отримав Нобелiвську премiю 1978 року за значний внесок у дослiдження процесу прийняття рiшень. Вiн вважав, що досконало та в усiй повнотi оволодiти iнформацiею неможливо.] та премii Тюрiнга —

Пiсля певного вiку читання надто сильно вiдволiкае розум вiд творчих пошукiв. Людина, яка надто багато читае, але не вмикае свiй мозок, лiнуеться мислити.

    – Альберт Ейнштейн —

Сподiваюся, ви сидите. Перестаньте жувати сендвiч, а то вдавитеся. Затулiть вуха дiтям. Зараз я скажу те, що засмутить чимало людей.

Я нiколи не стежу за новинами й за останнi п’ять рокiв придбав лише одну газету в лондонському аеропортi «Станстед», i то тiльки через знижку на дiетичну «Пепсi».

Ви можете подумати, що я належу до спiльноти амiшiв, проте вони не споживають газованих напоiв.

Ганьба! І я ще смiю називати себе поiнформованим та вiдповiдальним громадянином? Як же менi вдаеться залишатися в курсi актуальних подiй? Я обов’язково вiдповiм на цi запитання, однак ще трохи потягну iнтригу. Робочу електронну пошту я перевiряю лише в понедiлок, а коли вiд’iжджаю за кордон – взагалi не вiдкриваю. Абсолютно нiколи.

А якби хтось потрапив у надзвичайну ситуацiю? Досi такого не траплялося. Усiм моiм знайомим вiдомо, що я не перевiряю пошти, тому вони менi й не пишуть. Зазвичай проблеми розв’язуються самi собою або зникають, коли ви на них не зациклюетеся.




Розвиваемо вибiркове невiгластво


Існуе чимало речей, у яких мудра людина хотiла б нiчого не тямити.

    – Ральф Волдо Емерсон (1803–1882) —

Маю до вас пропозицiю – чому б вам не розвинути надприродну здатнiсть проявляти вибiркове невiгластво? Невiгластво може бути блаженством, однак не позбавлене й практичних вигiд. Важливо навчитися iгнорувати чи вiдсiювати недоречну, несуттеву та некорисну iнформацiю.

Перший крок – розробити низькоiнформацiйну дiету та навчитися дотримуватись ii. Так само як ми споживаемо забагато калорiй без жодноi харчовоi цiнностi, ми сприймаемо надмiрну кiлькiсть iнформацii, та ще й з хибних джерел.

Дизайн способу життя базуеться на рiшучих дiях, якi приводять до певного результату. Що кращий результат, то менше зусиль нам треба докладати. Значна кiлькiсть iнформацii вимагае чимало часу i при цьому справляе негативний вплив на наше життя. Їi не застосуеш для досягнення своiх мрiй, i на неi не можна вплинути. Згадайте те, що ви сьогоднi прочитали та почули по телебаченню, i я впевнений, що ви погодитеся принаймнi з двома недолiками, перелiченими вище.

Щодня по дорозi на обiд я переглядаю заголовки статей на перших сторiнках газет, що лежать на вiтринах. Упродовж останнiх п’яти рокiв у мене не виникало жодних проблем, пов’язаних з вибiрковим невiглаством. Пiд час будь-якоi бесiди ви можете запитати спiврозмовника: «А що зараз вiдбуваеться у свiтi?» Якщо певна новина мае крит

Сторінка 32

чне значення, ви миттево довiдаетеся про неi вiд iнших людей. Застосовуючи такий пiдхiд до знайомства зi свiтовими подiями, я засвоюю iнформацiю значно краще, нiж тi, хто не бачить за деревами лiсу, потопаючи в морi зайвих деталей.

Якщо говорити про корисну iнформацiю, то за мiсяць я перечитую максимум третину одного галузевого журналу (Response) та одного бiзнес-журналу (Inc.). Для такого заняття я видiляю не бiльше нiж чотири години. Це щодо читання, нацiленого на результат. Одну годину перед сном я видiляю на насолоду художнiм словом.

Як же менi вдаеться поводитись вiдповiдально? Дозвольте навести приклад того, як я та iншi НБ аналiзують i засвоюють iнформацiю. Я голосував на минулих президентських виборах[8 - 2004 року.], хоча на той час перебував у Берлiнi. Свiй вибiр я зробив за кiлька годин. По-перше, я зв’язався з кiлькома освiченими американськими друзями, якi подiляли моi погляди, та запитав у них, за кого вони голосуватимуть i чому. По-друге, я оцiнюю людей за iхнiми вчинками, а не за словами. Тому я поцiкавився у своiх берлiнських друзiв, якi не потрапили пiд вплив пропаганди ЗМІ Сполучених Штатiв, що вони думають про кандидатiв та iхню поведiнку. Нарештi, я переглянув президентськi дебати. На цьому все. Я дозволив iншим надiйним людям звести тисячi сторiнок iнформацii до мiнiмуму та зекономив на цьому чимало часу. Я почувався так, наче на мене працюе з десяток особистих асистентiв, яким я не зобов’язаний платити анi цента.

Це простий приклад, скажете ви, а якщо потрiбно отримати iнформацiю, до якоi вашi друзi не мають доступу? Як дiяти, якщо ви, скажiмо, прагнете продати свою першу книгу видавцю свiтового рiвня? Жодних проблем. Я застосовую два пiдходи:

1. На основi читацьких вiдгукiв i того факту, що автор уже досягнув тiеi мети, до якоi прагну я, обираю одну книгу з багатьох iнших. Якщо менi необхiднi практичнi поради та iнструкцii, я читаю лише ту iнформацiю, яка стосуеться конкретних крокiв автора на шляху до його задумiв, та його бiографiю. Не варто марнувати час на теоретикiв та мрiйникiв.

2. Застосовуючи цю книгу для формулювання глибоких та конкретних запитань, я встановив зв’язок з десятьма авторами та видавцями свiтового рiвня. У 80 % випадкiв я отримав вiдповiдь.

Я читаю лише тi роздiли книг, якi стосуються практичних дiй. На таке завдання я витрачаю не бiльше нiж двi години. Для розроблення шаблону електронних повiдомлень та сценарiю телефонних дзвiнкiв менi знадобилося менше години. Такий пiдхiд до встановлення контактiв характеризуеться не лише бiльшою ефективнiстю. Вiн також допомiг менi сформувати надiйне коло друзiв i наставникiв, завдяки яким я змiг опублiкувати цю книгу. Переоцiнiть силу забутого поняття пiд назвою «спiлкування». Воно працюе.

І знову повторюся: менше – це бiльше.


Вчимося читати на 200 % швидше за 10 хвилин

Правду кажучи, у вашому життi траплятимуться моменти, коли вам доведеться читати. Ось чотири простих поради, дотримуючись яких ви збiльшите швидкiсть читання щонайменше на 200 % i при цьому нiчого не втратите.

Двi хвилини: ручкою або пальцем проводьте лiнiю пiд кожним рядком i читайте якомога швидше. Читання – це стрибкоподiбний рух очей (який мае назву «сакада»), тому використання вiзуального орiентиру допоможе зосередитися на текстi.

Три хвилини: звертайте особливу увагу на трете слово з початку рядка та на трете з кiнця. Така вправа залучить до роботи периферiйний зiр, якому часто бракуе додаткового навантаження. Наприклад, навiть якщо ви акцентуватимете увагу лише на двох словах у реченнi, поданому нижче, решта слiв усе одно «читатимуться»:

«Одного разу iнформацiйний наркоман вирiшив побороти свою залежнiсть».

Намагайтеся охопити речення з обох бокiв, поки вам не вдаватиметься це з легкiстю.

Двi хвилини: навчившись охоплювати по три-чотири слова з обох бокiв рядка, старайтеся зафiксувати в пам’ятi перше й останне слова.

Три хвилини: спробуйте читати дуже швидко, вловлюючи при цьому змiст написаного, та застосовуйте три прийоми, описанi вище. Прочитавши п’ять сторiнок, повернiться до своеi звичноi швидкостi. Така вправа пiдвищить рiвень сприймання тексту та допоможе збiльшити швидкiсть читання. За звичних умов здаеться, що 80 км/год – це висока швидкiсть, однак вона видаватиметься дуже низькою, коли ви мчатимете автострадою на 110 км/год.

Аби пiдрахувати кiлькiсть прочитаних за хвилину слiв, пiдсумуйте кiлькiсть слiв у десяти рядках та подiлiть на десять. Так ви з’ясуете середню кiлькiсть слiв в одному рядку. Помножте цю цифру на кiлькiсть рядкiв на сторiнцi, i ви отримаете середню кiлькiсть слiв на сторiнцi. Далi – простiше. Якщо за хвилину ви прочитали 1,25 сторiнки, яка мiстить близько 330 слiв, це означае, що ви читаете зi швидкiстю 412,5 слова за хвилину. Якщо пiсля виконання вправ ви читаете 3,5 сторiнки, тобто 1155 слiв за хвилину, ви належите до 1 % найшвидших читачiв свiту.




Запитання та дii


Навчитися iгнорувати непотрiбне – один з найкращих способiв досягти внутрiшнього спокою.

 

Сторінка 33

  – Робер Дж. Соер. «Вираховування Бога»

1. Влаштуйте собi тижневе «iнформацiйне голодування».

Свiт i оком не змигне, тим бiльше не перекинеться, якщо ви перерiжете iнформацiйну пуповину. Аби добре затямити цю iстину, необхiдно зробити одну рiч – влаштувати собi тижневе «iнформацiйне голодування». Інформацiя наче морозиво: «Ой, iще ложечку» – це те саме, що й «Я лише на хвильку зайду в Інтернет». Вiдкинути цю звичку слiд раз i назавжди.

Якщо пiзнiше ви схочете повернутися до свого звичного iнформацiйного «рацiону», що ж, нехай, проте ось кiлька правил, яких вам слiд дотримуватися впродовж наступних п’яти днiв:

Жодних газет, журналiв, аудiокниг та немузичних радiо (музика не забороняеться).

Жодних сайтiв новин (cnn.com, drudgereport.com, msn.com[9 - Ха-ха.] тощо).

Жодного телебачення, окрiм перегляду улюблених передач протягом години ввечерi.

Жодних книг, окрiм цiеi та художньоi лiтератури[10 - Як людина, котра впродовж 15 рокiв читае виключно науково-популярну лiтературу, можу сказати вам двi речi: одночасно читати двi книги, в основi яких лежать певнi факти, неефективно (це перша рiч), а художня лiтература – дiевiший засiб для сну, нiж снодiйнi препарати.] перед сном.

Жодних пошукiв в Інтернетi на робочому мiсцi, хiба що вам це потрiбно для виконання виробничого завдання на цей день. «Потрiбно» означае «вкрай необхiдно».

Поглинання непотрiбноi iнформацii – ворог номер один пiд час «тижневого голодування».

Чим зайнятися у вивiльнений час? Замiсть ранкового перегляду газети за снiданком поговорiть зi своею дружиною або чоловiком, поцiкавтеся, як справи у ваших дiтей, та повторiть принципи, описанi в цiй книзi. Мiж 9:00 та 18:00 займiться виконанням своiх найважливiших справ вiдповiдно до правил, згаданих в останньому роздiлi. Якщо у вас залишаеться вiльний час, присвятiть його виконанню вправ з цiеi книги. Вам може здатися, що я надто наполегливо рекомендую свою книгу, проте iнформацiя, яка мiститься на цих сторiнках, настiльки важлива, що ii треба застосовувати вже сьогоднi, не завтра i не пiслязавтра.

Щодня, за обiдом i не ранiше, ознайомлюйтеся зi свiтом новин. Поцiкавтеся в добре обiзнаного колеги чи офiцiанта: «Що важливого трапилося сьогоднi у свiтi? Не мав можливостi сьогоднi придбати газету». Закiнчуйте цю розмову, коли зрозумiете, що актуальнi подii жодним чином не вплинуть на ваше життя. Бiльшiсть людей зовсiм не пам’ятають тiеi iнформацii, яку вони поглинали протягом однiеi-двох годин зранку.

Проявiть суворiсть до себе. Я можу порекомендувати лiки, якi вам необхiдно прийняти.

Завантажте браузер Firefox (www.firefox.com) та встановiть додаток Leechblock, який на визначений перiод часу заблокуе доступ до певних сайтiв. Ось додаткова iнформацiя, взята з сайту http://www.proginosko.com/leechblock.html:



Ви можете заблокувати доступ до шести сайтiв. Час та днi можна варiювати. Ви можете заблокувати сайти на певний часовий перiод (наприклад, вiд 9:00 до 18:00), поставити певне часове обмеження (наприклад, на 10 хвилин щогодини) та поеднати часовий перiод з часовим обмеженням (наприклад, на 10 хвилин щогодини з 9:00 до 18:00). Крiм того, ви можете встановити пароль для доступу до розширених опцiй, аби стримати себе в моменти слабкостi!


2. Вiзьмiть за звичку ставити собi таке запитання: «Чи зможу я використати цю iнформацiю для чогось актуального та важливого?»

Використовувати iнформацiю для «чогось» – недостатньо. Це «щось» мае бути актуальним i важливим. Якщо йому бракуе цих двох рис, не марнуйте на нього свiй час. Інформацiя не принесе жодноi користi, якщо вона не застосовуватиметься для чогось значущого або якщо вона вилетить з вашоi пам’ятi ще до того, як вам трапиться нагода скористатися нею.

Колись я мав звичку шукати iнформацiю в книгах чи на сайтах, аби ще за кiлька тижнiв або мiсяцiв пiдготуватися до певноi подii. Коли дата оказii вже була не за горами, менi доводилося перечитувати той самий матерiал. Така звичка – прояв дуростi та марнування часу. Виконуйте найважливiшi справи i заповнюйте прогалини в знаннях поступово.

Зосередьте свою увагу на тому, що програмiст Кетi Сiерра називае iнформацiею «саме вчасною», а не на iнформацii «про всяк випадок».

3. Удосконалюйте мистецтво не доводити виконання справ до кiнця.

Ось iще одна iстина, на усвiдомлення якоi менi знадобилося чимало часу. Якщо ви розпочали якусь справу, це ще не означае, що ii слiд завершити.

Якщо ви читаете нудну статтю, вiдкладiть ii й бiльше не повертайтеся до неi. Якщо ви пiшли в кiнотеатр, а фiльм виявився гiршим, нiж «Матриця 3», вийдiть iз примiщення, поки не вiдмерли всi вашi нейрони. Якщо ви, з’iвши пiвтарiлки реберець, почуваетеся ситим, покладiть виделку i не замовляйте десерт.

Бiльше не завжди означае краще, тому часом варто не доводити розпочате до кiнця. Вiзьмiть собi за звичку вiдмовлятися вiд усiх набридливих та непродуктивних справ, якщо бос не вимагае iх виконання.




Проблема комфорту

Вивiдуемо телефоннi номери (два днi)


Пiд час в

Сторінка 34

конання цiеi вправи не забувайте про важливiсть пiдтримання зорового контакту. Щодня ви маете здобути телефоннi номери щонайменше двох привабливих осiб протилежноi статтi. Дiвчата, це стосуеться i вас, навiть якщо вам за 50. Пам’ятайте, що справжня мета – не отримати номери, а побороти страх перед необхiднiстю щось попросити, тому результат експерименту не мае жодного значення. Якщо у вас е кохана людина, зробiть вигляд, що ви збираете iнформацiю для органiзацii Greenpeace




Конец ознакомительного фрагмента.



notes


Примiтки





1


Незвичнi термiни траплятимуться впродовж усiеi книги. Коли щось незрозумiло чи вам потрiбно бiльше iнформацii, завiтайте на сайт www.fourhourblog.com. (Тут i далi прим. авт., якщо не зазначено iнше.)




2


Бiльшiсть людей не вiрять, що такi манiпуляцii з вагою можливi, тому я прикрiпив кiлька фотографiй на сайтi www.fourhourblog.com. Не експериментуйте з цим удома. Я постiйно перебував пiд медичним наглядом.




3


Стаття Living Well (журнал Barron’s, 20 березня 2006 року, автор – Сюзанна Макгi).




4


Goldian VandenBroeck, ed. From Less Is More: An Anthology of Ancient and Modern Voices Raised in Praise of Simplicity (Inner Traditions, 1996).




5


www.nexussurf.com




6


Виявилося, що я сам накладав на себе обмеження i мав хибне уявлення про власну особистiсть. 2009 року компанiю BrainQUICKEN придбала приватна iнвестицiйна фiрма. Деталi на сайтi www.fourhourblog.com.




7


Саймон отримав Нобелiвську премiю 1978 року за значний внесок у дослiдження процесу прийняття рiшень. Вiн вважав, що досконало та в усiй повнотi оволодiти iнформацiею неможливо.




8


2004 року.




9


Ха-ха.




10


Як людина, котра впродовж 15 рокiв читае виключно науково-популярну лiтературу, можу сказати вам двi речi: одночасно читати двi книги, в основi яких лежать певнi факти, неефективно (це перша рiч), а художня лiтература – дiевiший засiб для сну, нiж снодiйнi препарати.