Читати онлайн “Убий мене нiжно” «Нiккi Френч»
- 01.02
- 0
- 0

Сторінка 1
Убий мене нiжноНiккi Френч
Жила собi Елiс – красуня й розумниця. Мала гарну роботу i хорошого хлопця поруч. Аж поки одного разу на вулицi не зустрiлась поглядом з незнайомцем. Пристрасть спалахнула миттево, витiснивши з життя дiвчини геть усе: кар’еру, стосунки, друзiв… Увесь ii простiр заполонив Адам, новий обранець. Урештi-решт майже не залишилось самоi Елiс, натомiсть наростало вiдчуття таемницi, яку старанно приховував коханий. Головна героiня роману Нiккi Френч пiде до кiнця. От тiльки цiна розгадки виявиться зависокою для обох.
Нiккi Френч
Убий мене нiжно
Чiткий ритм, напруга все наростае i наростае, аж до вибухового фiналу.
Пiтер Робiнсон, автор бестселерiв
Ти одночасно в любовнiй пристрастi i смертельнiй небезпецi…
Елiс Лаудон не змогла втриматися вiд того, щоб покинути свое минуле безпечне життя заради шаленого кохання. Через Адама Таллiса, суворого альпiнiста з темним минулим, Елiс дiзналася про себе такi речi, про якi навiть не здогадувалася. Але сексуальна одержимiсть мае свою темну сторону. І Адам також. Це призвело до того, що Елiс втратила спочатку здоровий глузд, а потiм свое життя.
Промiркований, спочутливий, напружений детективний роман Нiккi Френч не мае собi рiвних.
Софi Ханна
Copyright © Joined-Up Writing, 1999
© Я. Серая, пер. з англ., 2019
© «Фабула», макет, 2019
© Видавництво «Ранок», 2019
Усi права збережено.
Жодна частина цього видання не може бути вiдтворена в будь-якiй формi без письмового дозволу власникiв авторських прав.
Шановний читачу!
Спасибi, що придбали цю книгу.
Нагадуемо, що вона е об’ектом Закону Украiни «Про авторське i сумiжнi право», порушення якого караеться за статтею 176 Кримiнального кодексу Украiни «Порушення авторського права i сумiжних прав» штрафом вiд ста до чотирьохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, з конфiскацiею та знищенням всiх примiрникiв творiв, матерiальних носiiв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання i матерiалiв, призначених для iх виготовлення i вiдтворення. Повторне порушення караеться штрафом вiд тисячi до двох тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян або виправними роботами на строк до двох рокiв, або позбавленням волi на той самий строк, з конфiскацiею та знищенням всiх примiрникiв, матерiальних носiiв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудiо -i вiдеокасет, дискет, iнших носiiв iнформацii, обладнання та матерiалiв, призначених для iх виготовлення i вiдтворення. Кримiнальне переслiдування також вiдбуваеться згiдно з вiдповiдними законами краiн, де зафiксовано незаконне вiдтворення (поширення) творiв.
Книга мiстить криптографiчний захист, що дозволяе визначити, хто е джерелом незаконного розповсюдження (вiдтворення) творiв.
Щиро сподiваемося, що Ви з повагою поставитеся до iнтелектуальноi працi iнших i ще раз Вам вдячнi!
Присвячуеться Керстi i Фiлiпу
Вiн розумiв, що помирае. У головi маячила думка, що вiн повинен не хотiти помирати. Йому треба щось зробити, щоб врятуватися, але вiн не знав, що саме. Можливо, вiн вигадав би, якби усвiдомив, що сталося. Якщо хуртовина вщухне. Снiг i вiтер так довго сiкли його, що вiн майже перестав реагувати на холод i звуки, його обличчя перестало пекти. Навiть просто вдихнути повiтря на висотi вiсiм тисяч метрiв над рiвнем моря, де не планувалося проживання людини, – це вже боротьба, не кажучи про передсмертнi муки. Його кисневi балони давно спустiли, клапани обмерзли, маска лише заважала.
Йому лишалися хвилини, щонайбiльше – години. Але до ранку вiн точно помре. Що ж, так тому i бути. Вiн був спокiйний, його хилило на сон. Пiд шарами вiтрозахисного нейлону, гортексу, вовни i полiпропiлену вiн вiдчував, як прискорено, вдвiчi швидше, нiж зазвичай, б’еться його серце – немов в’язень вiдчайдушно гамселить у стiнку грудноi клiтки. А мозок, навпаки, був кволий i затуманений. І це неправильно, бо iм усiм треба бути бадьорими, рухатися, доки не прийде допомога. Вiн знав, що треба сiсти, встати, сильно поплескати в долонi, розбудити своiх супутникiв. Йому було занадто затишно. Так добре було лягти вiдпочити нарештi. Вiн уже давно стомлений.
Вiн бiльше не вiдчував холоду, i це було таким полегшенням. Вiн опустив очi на свою руку, яка вислизнула з рукавицi i була зiгнута пiд дивним кутом. Вона була багровою, але зараз – вiн зацiкавлено подався вперед – вона стала восково-бiлою. Дивно, йому так хотiлося пити. У кишенi лежала пляшка, замерзла i марна. Навкруги снiг, такий же марний. Було майже смiшно. Добре, що вiн не лiкар, як Франсуаза.
Де вона? Коли вони дiйшли до кiнця маршруту, то повиннi були опинитися на сiдлi[1 - Сiдло – гiрський перевал. – Тут i далi: прим. пер.] в третьому таборi. Вона пiшла вперед, i бiльше вони ii не бачили.
Усi решта трималися разом, блукали по колу, втратили будь-яке вiдчуття напрямку, не могли зрозумiти, у якому саме