Читати онлайн “Вірші” «Леонід Глібов»
- 01.02
- 0
- 0
Сторінка 1
ВiршiЛеонiд Іванович Глiбов
Леонiд Глiбов
ВІРШІ
Веснянка
«Весна прийшла!
Тепло знайшла!» —
Кричать дiвчатка й хлопчики.
«Цвiрiнь! Цвiрiнь!
Журбу покинь!» —
Клопочуться горобчики.
Прилiз дiдок,
Злiз на горбок —
У хатi буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бородi лоскочеться.
Все ожило,
Все розцвiло.
І рiй дiтей привiтненьких
На той горбок
Несе вiнок
З фiалочок блакитненьких.
Бринить дiдок,
Як той мачок,
Крапчастий i повнесенький;
Кричать, гудуть,
Далеко чуть
Таночок голоснесенький.
«Весну шануй,
Не спи,воркуй,
Наш голуб зозулястенький!
Не в’янь, рости,
Красуйся ти,
Королику квiтчастенький.
«Цвiрiнь! Цвiрiнь!
Журбу покинь!» —
Пiдспiвують горобчики;
І я зрадiв,
Помолодiв,
Як тi дiвчатка й хлопчики.
Думка
Як за лiсом, за пролiсом
Ясне сонце сходить,
Як за морем за далеким
Десь воно заходить, —
Я згадую iнший ранок,
Інший вечiр бачу.
Та й думаю: було колись,
Тепер не побачу.
Я згадую тодi про степ,
Широкий, пахучий,
Та й думаю, i я тодi
Неначе був луччий.
Там був простiр, всюди воля,
Жилось, як хотiлось;
Молодому, безпечному
І лихо не снилось.
Вийдеш собi – любо глянуть:
Кругом все спiвае…
Куди iдеш, чого iдеш? —
Нiхто не спитае…
Небо ясне, степ – як море,
Трава зеленiе,
Льон синiе, гречка пахне,
Пшениця жовтiе.
По пшеницi теплий вiтер
Хвилями гуляе,
Молодую пшениченьку
Неначе гойдае.
Над берегом чайка скиглить,
Дiток доглядае;
Конец ознакомительного фрагмента.