Купити книгу Захар Беркут

Автор: Іван Франко

Іван Франко

Мова книги: Українська | 4

Формат:

Електронна книга
Автор:

Іван Франко
Мова:

Українська
Видавництво:

ООО «ИТ»
Рік видання:

2019
Вік

12+
Артикул:

23156

Жанри:

Купити книгу:

Цифрова книга Аудіокнига

1.69 €

Немає в наявності

🎁 Книга Безплатно! 1+1=3

Купіть одночасно дві будь-які книги і отримайте третю у подарунок!

Умови акції

Читати уривок

прочитали: 0 | В обраному: 0

Формат:

Електронна книга
Автор:

Іван Франко
Мова:

Українська
Видавництво:

ООО «ИТ»
Рік видання:

2019
Вік

12+
Артикул:

23156

Жанри:

Опис книги:

Іван Франко (1856–1916) – незаперечний класик української літератури. Всебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком, перекладачем, видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури, і, як не дивно, своєї актуальності вони не втратили.

Повість «Захар Беркут» – це найвідоміший художній твір Івана Франка на історичну тему. Відтворюючи історичне минуле, боротьбу жителів місцевості Тухля проти монголо-татар, письменник переплітає художню вигадку та народну творчість, беручи за основу широко відому в Галичинi i в Закарпаттi легенду про те, як тухольська громада весною 1241 року затопила монгольське військо. І як би там не було, але сьогодні ця повість сприймається напрочуд сучасно, коли йдеться про визволення нашої рідної землі від загарбників.

Іван Франко

0
Книг: 29

Цитати з книги: 7

Увага! Цитати можуть містити спойлери...

Власть боярська не могла й не хотіла обік себе терпіти другої, громадської власті...

«Життя лиш доти має вартість, — говорив він частенько, — доки чоловік може помагати іншим. Коли він стає для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-будь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений…

Повітря в лісі напоєне було тою парою й запахом живиці; воно захоплювало дух, немовбито ширших грудей треба було, щоб дихати ним свобідно.

— Так, так, — говорить бабуся, похитуючи головою, — так, так, дітоньки! Для нас то байка, а колись то правда була!

— Власть, боярине?..Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто, боярине... Громада слухає батькової ради, — але власті батько мій не має ніякої і не жадає її.

Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас.

Той, що важить правду й неправду, важить тепер його добрі і злі діла. Молімося, щоб добрі переважили.

Іван Франко