Читати онлайн “Роковий український ярмарок” «Іван Нечуй-Левицький»

  • 01.02
  • 0
  • 0
фото

Сторінка 1

Роковий украiнський ярмарок
Іван Семенович Нечуй-Левицький




Іван Семенович Нечуй-Левицький

Роковий украiнський ярмарок





Роковий украiнський ярмарок



(Лист до однiеi панi)

Високоповажна Олександро Михайлiвно!

Вам, мабуть, не доводилось бачити таких силенних ярмаркiв, як цей, що стае тутечки в Бiлiй Церквi, роковий ярмарок на спаса.

Серед Бiлоi Церкви такий здоровецький пляц, як на Подолi коло Братства, а серед його мурований гостинний ряд, так само як е на Подолi, з двором всерединi, з чотирма брамами, з крамницями на пiвдень — на два поверхи, бо пляц згористий, а на пiвнiч на один поверх. Ставили цей мур графи Бранiцькi, щоб звити торговельне кубло для своiх улюблених крамарiв та ходячих банкiрiв-жидкiв. До цього кубла з двох бокiв причеплено ще з сотню дерев’яних крамниць в трьох рядках пiд однiею покрiвлею, а коло iх ще попримощувались ятки та рундуки з дрiбним крамом. Тут аж кишать крамарi-жидки, неначе комашня в комашинку. Кругом майдану знов лiпшi й багатшi крамницi, сливе суспiль навкруги, ще й паростками лiзуть в ближчi вулицi… В головному мурi 80 крамниць, а навкруги майдану — iм я й лiк погубив…

На роковий ярмарок на спаса цей усей, вже вимощений тепер майдан ввесь заставлений возами так, що й курцi нiде клюнути. Стоять возами тi люде, що поприiжджали ярмаркувати. Тiльки навкруги майдану серед гущавини пропущений проiзд на два вози, щоб розминатись. І по цьому проiздi трудно пропхатись — така ворошня й тiснота! Вiз за возом, бричка за бричкою валками сунуться та й сунуться, зачiпають за осi, штовхають дишлями в вози, в брички. Погоничi раз у раз кричать, поганяючи конi: «Звертай, посунься! куди пхаешся!» — тiльки й чуеш на цьому проiздi.

Свистять пужална та батоги, ляскаючи об кiнськi та волячi морди, одбиваючись од голiв та морд, що лiзуть на чужi вози в цiй гущавинi. Народ ворушиться помiж возами, наче комашня. Яка сила кавунiв, динь, груш на цьому майданi! Аж чудно дивитись на такi збитки! Кавунники заставили цiлий куток майдану, цiлу його четверту частку. Кавуни лежать здоровецькими довгими купами, заввишки як пiд пахви людинi, з гоструватими гребенями, i нагадують низькi, присадкуватi египетськi пiрамiди або степовi херсонськi скифськi могили. Такi здоровi цi подовжастi ряди, неначе хто заразом зiбрав з десяток степових баштанiв i позносив та поскладав в купу кавуни. Купи зеленiють за купами й займають взагалi мiсце з добрий сiльський город або левадку. А помiж купами куренi й ятки, вкритi куликами та ряднами. В ятках з дощок скрiзь манячать жовтi повняки — гвоздики, пучками натиканi для прикраси. В ятках та куренях ночують перекупцi з дiтьми, там i обiдають i вечеряють. Цi перекупцi все мiсцевi мiщани, що закупають по степах здоровi баштани або й мають своi власнi. Цей кавунячий закуток з двох бокiв од пiшоходiв знов нiби облямований возами з кавунами. Це напривозили на продаж кавуни з своiх баштанцiв околишнi селяни. А коло куп кавунiв, коло проiзду — знов проiзд, обставлений по обидва боки возами з кавунами, неначе облямований двома зеленими низками. А вище цього кавунячого кутка, кругом пляцу, коло проiзда жовтiють купи динь, накиданi здоровi купи груш. За ними рядками стоять по столах кошики з усякими грушами, яблуками, сливами. Цей овощний ряд знов загинаеться дугою по проiздi на другий бiк пляцу, i тамечки знов по один бiк манячать зеленi купи кавунiв i дрiбних кавунцiв з ятками позаду. Ще й один короткий переулок, закладений купами кавунiв!.. Яка сила цього добра! Скiльки тут овощiв, найбiльше груш та слив-черкуш та пiзнiше потiм слив-угорок. Сливи навалюють купами долi, такими здоровими, як i кавунячi купи. Настачае таку силу груш та слив пiвденна Канiвщина та Звенигородщина, найбiльше село Медвин з-за Богуслава. Цей Медвин та Сухини за Стеблевом, та Журжинцi в Звенигородщинi — цi села всi в садках, неначе в лiсах. Навiть хати в цих селах ледве видно на вулицю, бо й у дворах скрiзь ростуть старi грушi та черешнi. Ми як було iдемо в Сухини в гостi до батюшки, то все блудимо по селi, бо вулицi покрученi, хатiв сливе не видно на вулицю, i церкви не видно через сади. Їдемо було селом, нiби лiсом, одразу нiколи не потрапимо до церкви та до батюшчиного двору та все питаемо шляху…




Конец ознакомительного фрагмента.


Поділитися в соц. мережах: