Купить книгу Случайная вакансия

Эндрю, с болью в душе и в паху, вернулся к созерцанию замызганного окна.

Красота - это геометрия

— Неужели вы ехали с ней до самой больницы? — спрашивала Ширли на всю кухню. Нет, мысленно отбрила Саманта, на полпути заскучали и вылезли.

than being hit by a train would be less devastating for seeing it approaching down the track... ...\"попав под поезд, не станешь утешаться тем, что видел его приближение\".

Не полагается испытывать антипатию к родным детям; их полагается любить, несмотря ни на что, даже если они не таковы, как нам хочется, даже если мы, видя им подобных, спешим перейти на другую сторону улицы.

\"Тесса знала, что подростки до смерти боятся стать предметом насмешек. А люди, не подверженные подобному страху, - много ли таких найдётся в мире взрослых? - имеют для них непререкаемый авторитет\".

Жирко вже вкотре перконувався, яким суворим і некомфортним буває справжнє життя.

Шерлі дотримувалася думки, що минуле, якщо про нього не згадувати, просто зникає.

Fucking and dying. That\'s it, innit? Fucking and dying. That\'s life.

Баррі не міг нічого з собою вдіяти. Думав, що всі такі, як він, що варто простягнути руку — і людина стане кращою.

Подружнє життя — це завжди велика таємниця. Ніхто не знає того, що знають двоє.

Вона подобалась йому набагато більше тоді, коли мовчала.

«У вас дом бычком», — сказала она ему. «Дом бычком? Это как?» «Сзади шире, чем спереди. Это к счастью. Но выходит на Т-образный перекрёсток. Это к несчастью». «Значит, в плане счастья у нас ни то ни сё», — сказал Барри.

Уже в надцятий раз він запитував себе, чи можна уявити, щоб настільки доладне тіло могло містити в собі банальну особистість.

Для пізнання істини потрібно всі почуті мудрі слова вивертати якось інакше, навиворіт.

Найважливіше і напрекрасніше було залишатися тим, ким ти є насправді, навіть якби ти був жорстокий і небезпечний, особливо, якщо жорстокий і небезпечний. Треба було мати відвагу не приховувати звіра, який сидить у тобі. Але, з іншого боку, не можна вдавати з себе ще більшу бестію, ніж ти є.

Для Говарда місце його народження було не просто поєднанням старих будівель, швидкоплинної річечки, величавого силуету монастиря або висячими кошиками з квітами на Майдані. Для нього це містечко було своєрідним ідеалом, способом існування, мікроцивілізацією, що чинила рішучий опір загальнонаціональному занепаду. — Я…

Знайомі матері Кристал помирали передчасною смертю з такою регулярністю, ніби їх відсилали на якусь таємну війну, про яку решта світу нічого не знала.