Читать онлайн “Зоряні миті людства. Новели (збірник)” «Стефан Цвейг»

  • 01.02
  • 0
  • 0
фото

Страница 1

Зорянi митi людства. Новели (збiрник)
Стефан Цвейг


Цикл iсторичних мiнiатюр вiдомого австрiйського письменника Стефана Цвейга (1881–1942) «Зорянi митi людства» розповiдае про епiзоди минулого, що поеднають долю людини з поворотними моментами в iсторii. Читач дiзнаеться про останню подорож Толстого в Астапово, помилування Достоевського, повернення Ленiна в Петроград 1917 року. Серед героiв циклу також султан Мехмед-завойовник, який захопив Константинополь i тим поставив крапку в iсторii Вiзантiйськоi iмперii; Руже де Лiль, автор знаменитоi «Марсельези»; маршал Грушi, що спiзнився на поле битви пiд Ватерлоо i тим самим визначив поразку Наполеона… Саме «Зорянi митi людства» разом з новелою «Амок» принiсли письменнику свiтову славу.

Є почуття й бажання, що нiколи не змiнюються. І Цвейг, як нiхто, вмiв описати iх, перш за все пристрасть – неконтрольовану, несамовиту любов, не важливо, до чоловiка чи жiнки, до грошей чи до гри, до пригод чи влади над iншими. Його новели захоплюють незвичайними сюжетами, коханням на межi життя й смертi, напруженiстю та драматизмом.





Стефан Цвейг

Зорянi митi людства

Новели



© О. А. Гугалова, художне оформлення, 2017

© П. В. Таращук, переклад украiнською, 2017

© Н. Сняданко, переклад украiнською, 2010

© В. Бобинський, переклад украiнською

© І. Стешенко, переклад украiнською



Die ?bersetzung ins Ukrainische dieser Ausgabe wurde vom Europ?ischen ?bersetzer-Kollegium Straelen (Deutschland) unterst?rzt



Переклад цього видання здiйснено за пiдтримки Європейського колегiуму перекладачiв у Штраленi (Нiмеччина)


* * *




Зорянi митi людства[1 - © П. В. Таращук, переклад украiнською, 2017]





Передмова


Жоден митець не е митцем ненастанно всi двадцять чотири години свого щоденного життя, бо все суттеве i тривале, що вдаеться йому, завжди вiдбуваеться в нечисленнi та рiдкiснi митi натхнення. Так само й iсторiя, якiй ми дивуемось як найвидатнiшому поетовi та акторовi всiх часiв, аж нiяк не завжди е творчою. Навiть у цiй «таемничiй майстернi Господа», як шанобливо назвав Гете iсторiю, вiдбуваеться незмiрно багато байдужого i повсякденного. Навiть тут, як i всюди в мистецтвi та життi, незабутнi моменти рiдкiснi. Здебiльшого iсторiя, наче хронiст, байдуже i наполегливо нанизуе ланку за ланкою в довжелезному ланцюгу, що йде крiзь сторiччя, складае факт до факту, бо кожне зусилля потребуе часу для пiдготовки, кожна справжня подiя – розвитку. Народ завжди потребуе мiльйонiв людей, щоб постав один генiй, завжди мають збiгти мiльйони марних свiтових годин, щоб спалахнула одна зоряна мить людства.

Коли в мистецтвi постае генiй, вiн переживае свiй час, а коли настае така свiтова мить, вона вирiшуе долю наступних десятирiч i сторiч. Як на вiстрi громовiдводу збираеться електрична напруга всiеi атмосфери, так i в найкоротшому промiжку часу зосереджуеться незмiрна повнота подiй. Те, що за iнших обставин минае мало-помалу, одне за одним i одне поряд з одним, стискаеться в едину мить, яка все визначае i все вирiшуе: якесь одне «я», одне «нi», одне «зарано» або «запiзно» надають цiй митi незворотностi для сотень поколiнь, i саме вона визначае життя iндивiда, народу i навiть плин долi всього людства.

Оцi драматично сконцентрованi, оцi доленоснi митi, коли постанова, яка переживе час, зосереджуеться в однiй датi, однiй годинi, а часто навiть в однiй хвилинi, – рiдкiснi i в життi iндивiда, i в перебiгу iсторii. Деякi такi зорянi митi – я назвав iх так, бо вони яскраво й незмiнно, наче зорi, осявають нiч минущостi, – я й спробую пригадати в цiй книжцi, дивлячись на рiзнi часи i краiни. Я нiде не намагався забарвити або посилити власними вигадками душевну правду якоiсь зовнiшньоi або внутрiшньоi подii, бо в тi довершенi митi, коли цi подii постали в закiнченiй формi, iсторiя не потребуе нiякоi помiчноi руки. Там, де iсторiя справдi дiе як поет i драматург, жоден поет не повинен намагатися перевершити ii.




Утеча в безсмертя



Вiдкриття Тихого океану 25 вересня 1513 року


Спорядять корабель

Уперше повернувшись зi щойно вiдкритоi Америки, Колумб пiд час своеi трiумфальноi ходи по вулицях Севiльi й Барселони, що iх заполонили людськi тлуми, показав безлiч коштовностей та дивовиж: червоношкiрих людей доти невiдомоi раси, нiколи не бачених тварин, строкатих верескливих папуг, незграбних тапiрiв, дивнi рослини та плоди, якi невдовзi приживуться в Європi, – кукурудзу, тютюн i кокосовий горiх. Цьому всьому вражено дивувалася радiсна юрба, натомiсть королiвську пару та ii радникiв найдужче зацiкавили кiлька ящичкiв i кошичкiв iз золотом. Але золота з новоi Індii Колумб привiз небагато: кiлька прикрас, вимiняних або вкрадених у тубiльцiв, кiлька маленьких зливкiв i жменьку золотого пiску, радше золотого пороху, нiж золота; всiеi тiеi здобичi вистачило б щонайбiльше для карбування двох сотень дукатiв. Але генiальний Колумб, що завжди фанатично вiрив у те, в що хотiв вiрити, i пишався своiм морським шляхом, як вiн думав, до І
Поделиться в соц. сетях: