Читать онлайн “Трейнспоттінґ” «Ірвін Велш»

  • 01.02
  • 0
  • 0
фото

Страница 1

Трейнспоттiнг
Ірвiн Велш


Трейнспоттiнг #1
Вони – четверо друзiв, яких об’еднуе не бiльше й не менше – наркотики. У них героiнове буття, i нiхто не збираеться з ним зав’язувати. Вони всi приреченi, але, можливо, краще вiд iнших знають, як насолоджуватися кожним днем… Їхнiй вибiр – не пепсi i не життя.

Марк кiлька разiв пробуе припинити вживання наркотикiв i нарештi стати дорослим, але вiдчувае, що кайф сильнiший за цi спроби. Його друзi, як i вiн сам, – молодi невдахи i нероби. Але одного разу доля пiдкидае iм неочiкуваний шанс…

Обережно, ненормативна лексика!





Ірвiн Велш

Трейнспоттiнг








Irvine Welsh

Trainspotting



First published as TRAINSPOTTING by Secker & Warburg, an imprint of Vintage. Vintage is part of the Penguin Random House group of companies.



© Irvine Welsh, 1993

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2017


* * *


Присвячуеться Аннi







Зiскок



Нарики, Жан-Клод Ван Дам та Паньматка-Ігуменя

Пiт з Кумарного ллявся буйним перлом; його тiпало. Йа просту сидiв, втикав у телiк, намагаючись не помiчати цього пиздюка. Вiн мене вкурвлював. Йа силувавсь чiплятися увагою за вiдео з Жан-Клодом Ван Дамом.

Як завше в таких кiнах, почалось з обов’язкового драматичного вступу. Далi наступна фаза, коли через введення до фiльму пiдлого лиходiя вибудовуеться напруга i лiпиться докупи хирлявий сюжет. І вiдтак уже старий друзяка Жан-Клод будь-якоi митi готовий встрягти в добрячу бiйку.

– Рентсе, менi тре’ до Паньматки-Ігуменi, – заквилив Кумарний, хитаючи головою.

– Ага, – кажу йа.

Краще б, аби цей недоумок просту уiбав десь геть з моiх очей, пiшов собi сам, просту залишив нас iз Жан-Клодом. Але, з другого боку, невдовзi й менi попаганiша, а якщо цей пиздюк пiде й отовариться, вiн залише в прольотi нас. Йо’ кличуть Кумарним не тому, шо йому завше пагано на вiдходi, а того, бо вiн просто за своею натурою кумарний пиздюк.

– Та, бля, ходiмо вже! – розпачливо цявкнув вiн.

– Постривай хвильку. Менi хо’ подивитись, як Жан-Клод розмаже к херам цього пронозу. Як зара’ пiдем, йа то не побачу. А як повернемось, буду вже нiякий, та й взагалi це мо’ статись аж за кiлька днiв. А це означатиме, шо йа попаду на штраф вiд крамницi за прострочку прокату фiльму, якого навiть не позирив.

– Йа, бля, мушу двигати, чоловiче! – гука вiн, пiдводячись.

Вiн дiстаеться аж до вiкна i, спираючись на нього, важко диха, схожий на загнану тварину. Нема нiц в його очах, крiм жаги.

Йа пультом вимкнув ящик.

– Йобанi витрати. Ось шо це, самi тiки йобанi витрати, – наiхав йа на цього пиздюка, цього йобаного, дратiвного гандона.

Вiн закида назад голову, зводячи очi до стелi.

– Дам йа тобi грошей сплатити той борг. Отаке тебе тiки й парить, мишастий лошаро! П’ятдесят нiкчемних, сраних пенсiв з «Рiца»[1 - «Ritz» – бренд крекерiв, у коробках з якими трапляються п’ятдесятипенсовi купони. (Тут i далi прим. перекл.)].

Цей пиздюк в натурi вмiе змусити тебе почуватись дрiбним, банальним гандоном.

– Та не в тiм, нахер, справа, – кажу йа, проте непереконливо.

– Ага. Справа в тiм, що йа тут, бля, страждаю, а мiй так званий друган спецом гальмуе та ще й кайф iз цього ловить вiд кожноi йобаноi хвилини.

Очi в нього величезнi, мов тi футбольнi м’ячi, i дивляться вороже, але в той же час i благально – проникливi свiдки моеi нiбито зради. Якшо йа проживу достатньо довго, щоб завести собi дитинча, надiюсь, воно нiколи не подивиться на нас так, як оце зара’ Кумарний. Цей пиздюк невiдпорний у такiм дiлi.

– Йа не… – заперечую йа.

– Тодi вдягай вже свою кляту куртку!

При Пiдошвi Погулянки[2 - Foot of the Walk – назва перехрестя, вiд якого вгору йде одна з найдовших вулиць Единбурга Лiфська Погулянка (Leith Walk). Leith – приморський район мiста бiля гирла однойменноi рiчки.] не було жодного таксi. Вони стягаються сюди, тiльки коли тобi iх не тре’. От зараз нiби серпень, а йа тут собi яйця вже к херам ледь не вiдморозив. Мене поки шо не кумарить, але воно, бля, вже ось-ось навалить, можна бути певним.

– От, нiбито тут стоянка. Нiбито тут ця йобана стоянка таксi. А влiтку тут iх жодного, бля, не знайдеш. Катають жирних, запакованих фестивальних пиздюкiв, таких, бля, лiнивих, що на якусь срану чергову виставу iм западло прогулятися пiшки сотню йобаних ярдiв вiд одного вошивого церковного клубу до iншого[3 - Заснований у 1947 роцi Единбурзький мiжнародний фестиваль е найбiльшою культурно-мистецькою подiею у свiтi; вiдбуваеться щороку в серпнi i включае безлiч iмпрез та акцiй, центральною з яких е театральний фестиваль, що зветься «The Fringe».]. Таксисти. Жаднi на грошву гандони…

Так, маячливо захлинаючись, буромотiв собi пiд носа Кумарний – з вибалушеними очима, з головою, задраною вгору на Погулянку, i жили в нього на шиi пружилися.

Нарештi пiд’iхало одне. Там ще чекала зграйка хлопцiв у спортивних костюмах i бомбер-куртках, вони стояли там до
Поделиться в соц. сетях: