Купить книгу Утренний чтец

Когда твой собеседник – золотая рыбка, от него не ждешь ничего, кроме молчаливого, пассивного внимания; правда, порой ему казалось, что в цепочке пузырьков из рыбьего рта проглядывает попытка ответа.

В голове не оставалось места ничему, кроме единственного откровения: она не была красива, она была восхитительна.

От уборщицы ждут уборки, а не писанины. Людям понятно, если я решаю сканворды, кроссворды, головоломки, играю в пропущенные слова, вообще вписываю слова во всяческие клеточки. Те же люди допускают, что в свободное время я могу читать комиксы, женские журналы и телепрограммы. Но что я своими искореженными хлоркой пальцами…

Когда Джузеппе готовил комплексный обед, в вашей тарелке оказывалась вся Италия.

– Жалобы есть? Похоже, вы в хорошей форме, хотя вес у вас приближается к нижней границе нормы. – Да нет, не то чтобы все в порядке.... Я по-прежнему жду возвращения отца, умершего двадцать восемь лет назад; по вечерам я рассказываю, как прошел день, золотой рыбке; работа отвратительна мне настолько, что меня порой…

Вполне логично, что у машины, единственная функция которой – уничтожать, военная расцветка.

Слова, вылетая из его уст, уносили частичку тошноты, подступавшей к горлу по мере приближения к заводу.

Она полная моя противоположность. Она творит красоту, а я тружусь в уродстве. Она легкомысленная, а я скорее серьезная. В ней жизнь бьет ключом, а я из породы стеснительных сухарей.

Перебирать стопы пламенно и страстно, читать, как любить женщину, с силой роняя полустишия, подчиняясь ритму цезуры.

Ця година - мій особистий час, цю годину я проводжу за маленьким розкладним столиком, щоб перечитати й набрати на ноутбуці те, що я написала напередодні, доки немає напливу клієнтів. Мені подобається думка, що написане дозріває за ніч, як тісто для хліба, яке теж залишають на ніч, щоб воно виросло, а рано-вранці воно вже…

Івон дотримується принципу, що ніколи не можна переривати речення в процесі читання, якою б не була причина чи мотив. - Малюче, не відпускай Слово з ланцюжка! Іди до кінця, іди тирадою, поки її кінець не звільнить тебе!

Саме в шрамах інвалідів зберігається відбиток війни, а не на фотографіях генералів, що ледве впхалися в накрохмалену й щойно випрасувану форму.«Читець у ранковому експресі» Жан-Поль Дідьєлоран

Він ніколи не зважувався здихатися його, кинувши просто у сміттєпровід. Рибки були в його очах чимось більшими, ніж просто декоративні забавки. Його найінтимніші зізнання кожна з них ховала у своїх зябрах.«Читець у ранковому експресі» Жан-Поль Дідьєлоран

Люди очікують від вас тільки одного: ви маєте відповідати тому образу, в якому вони хочуть вас бачити.

- Ти не для цього синку. Ти ще не відаєш, але ти не для цього!