Читати онлайн “В катакомбах” «Леся Українка»
- 01.02
- 0
- 0

Сторінка 1
В катакомбахЛеся Украiнка
Леся Украiнка
В КАТАКОМБАХ
В катакомбах
Посвята шановному побратимовi А. Кримському
Катакомби коло Рима. В криптi, слабо освiтленiй олiйними каганчиками i тонкими восковими свiчками, зiбралась громадка християн. Єпископ кiнчае проповiдь слухачам i слухачкам, що стоять побожно, тихо i покiрно.
Єпископ
Прославмо ж, браття, Господа Христа, що посадив на небi поруч себе замученого брата Харiклея.
Хор
На небi слава Господу Христу,
що визволяе вiд земних кайданiв,
з грiховноi темницi нас виводить у царство свiтла вiчного.
Диякон
Амiнь.
Єпископ
Наш брат був на землi рабом поганським,
тепер вiн раб господнiй, бiльш нiчий.
Неофiт-раб
Господнiй раб? Хiба ж i там раби?
А ти ж казав: нема раба, нi пава у Царствi Божому!
Єпископ
Се щира правда:
всi рiвнi перед Богом.
Неофiт-раб
І раби?
Єпископ
Раби Господнi, брате, не забудь.
Сказав Христос: ярмо мое солодке, – тягар мiй легкий. Розумiеш?
Неофiт-раб (пiсля тяжкоi задуми)
Нi!..
Не можу. Не збагну я сього слова.
Християнка-рабиня (в раптовому нестямi пророкуе)
Уже лежить при деревi сокира!..
«Я посiчу його i вергну в пломiнь», – сказав Господь!.. Прийди, прийди, прийди,
Ісусе, Сине Божий! Похилилась твоя пшениця, – жде вона серпа… Ох, доки ж, Господи?.. Рахiль ридае,
нема ii дiток…
(Безладна мова переходить в несамовитий лемент, iншi жiнки й собi починають голосити, дехто з чоловiкiв теж не витримуе.)
Єпископ (владним, дужим голосом)
Геть, сатано!
Твоеi влади тут немае!
(Пiдходить до пророчицi, що б’еться в корчах, i кладе iй на голову руку.)
Сестро,
молитва й вiра хай тебе рятують вiд навождення злого духа.
Жiнка помалу затихае пiд його поглядом i безсило схиляеться на руки до товаришок, що пiддержують ii.
Християнка (одна з тих, що пiддержують пророчицю. Озиваеться несмiлим голосом)
Отче,
ii дитину вчора пан продав якомусь грековi з Коринфа…
Єпископ
Вмовкни!
Великий наш апостол заповiдав:
«А жiнка серед збору хай мовчить».
Пророчицю тим часом виводять. Мовчання.
Неофiт-раб (пiдходить до епископа. Тремтячим вiд збентеження розпачливо-зважливим голосом)
Прости, але я все ж не розумiю,
як може буть якесь ярмо солодким,
а щось важкее легким.
Єпископ
Брате мiй,
коли ти сам по волi шию схилиш в ярмо Христове, солодко се буде твоiй душi; коли ти самохiть на себе хрест вiзьмеш, невже вiн буде важким для тебе?
Неофiт-раб
Але нащо маем ще самохiть у ярма запрягатись та двигати хрести по власнiй волi,
коли вже й так намучила неволя?
Намулили нам ярма та хрести i шию, й душу, аж терпiть несила!
Я не за тим прийшов до вас у церкву,
щоб ярем та хрестiв нових шукати.
Нi, я прийшов сюди шукати волi,
бо сказано ж: нi пана, нi раба.
Єпископ
І сюю волю матимеш ти, брате,
як тiльки станеш пiд ярмо Христове.
Раби господнi рiвнi мiж собою.
Ти пiд ярмом шлях свiтовий пройдеш i в Царство Боже ввiйдеш, тее царство,
де вже немае пана, окрiм Бога,
а вiн же нам отець. Твоя гординя була б до сатанинськоi подiбна,
якби ти влади Господа-Отця не хтiв признати над собою.
Неофiт-раб
Отче!
Яка вже там в раба гординя тая!
Нехай i так, нехай отець единий над нами буде, та коли ж настане те Царство Боже? Де його шукати?
Один з братiв казав: воно на небi,
а другий: на землi…
(Дивиться з запитом i палким сподiванням.)
Єпископ
Обидва правi.
Неофiт-раб
Де ж на землi е Царство Боже?
Єпископ
Тут.
Неофiт-раб
У Римi?!
Єпископ
В нашiй церквi.
Неофiт-раб
В катакомбах?
Єпископ
Не говори: «ось тут» чи «там воно». Воно е скрiзь, де Бог е в людських душах.
Неофiт-раб
Коли ж вiн буде в душах всiх людей?
Єпископ
Тодi, коли Христос удруге прийде на землю з неба.
Неофiт-раб (смутно)
Брат один казав,
що лiт аж тисяча минути мусить вiд першого до другого пришестя…
Єпископ
Се ересь, брате, бо нiхто не знае нi дня, нi часу…
Неофiт-раб (впадае йому в рiч i з радiсною надiею)
Значить, Царство Боже настати може в кожен день i час?
Єпископ
Запевне так.
Неофiт-раб замислюеться i знов смутнiе.
Про що гадаеш, брате?
Неофiт-раб
Я думаю… ось ти казав, що тут у нас е Царство Боже… А чому ж у нас тут е патрицii, плебеi,
ну, i раби?
(Оглядае все зiбрання, декотрi спускають очi в землю.)
Християнин-патрицiй (виступае трохи наперед)
Душа твоя, мiй брате,
бентежиться даремне. Я – патрицiй,
а вiн – мiй раб,
(показуе на старого чоловiка)
але се так для свiту,
а перед Богом ми брати обое.
Неофiт-раб (до старого раба)
Ти раб йому про людське око тiльки?
Старий раб
Нi, я служу своему пану вiрно,
не тiльки зо страху, а й по сумлiнню,
як наказав Господь.
Неофiт-раб
Коли ви рiвнi,
то нащо маеш ти йому служити?
Старий раб
То Божа воля, що вродивсь вiн паном,
а я – рабом.
Неофiт-раб
То, значить, в Царствi Божiм
Сторінка 2
е раб i пан?Старий раб мовчить.
Патрицiй
Вiн тут менi не раб,
тут я йому готов умити ноги, – ми зажили святого тiла й кровi укупi, при однiм столi.
Неофiт-раб (до старого раба)
І дома так само при однiм столi iсте?
Старий раб
Нi, брате, се б зовсiм не випадало.
Неофiт-раб
Чому?
Старий раб
Бо так не личить… не подоба…
Єпископ (до неофiта-раба)
Не спокушай його. Вiн простий духом,
а Царство Боже для таких найближче.
Хто терпить все в покорi, той щасливий,
тому однаково, чи пан, чи раб вiн буде тут у свiтi.
Неофiт-раб
Нi, мiй, отче,
нi, не однаково…
(З поривом.)
Коли б ти бачив,
як плакала моя дитина вчора, – воно ж покiрне, тихе немовлятко, – до вечора без покорму зоставшись:
на оргii прислужувала жiнка i нiколи було забiгти в хату погодувать дитину. А тепер дитина наша хвора, тiльки жiнка не смiе плакати, бо пан не любить очей заплаканих в рабинь вродливих.
Єпископ
Не треба плакати, хоч би померла дитина ваша, – iй велике щастя на небi приготоване.
Неофiт-раб
А панськiй малiй дитинi менше щастя буде,
коли помре невинним немовлятком?
Єпископ
Конец ознакомительного фрагмента.